Рішення

від 07.12.2023 по справі 910/11149/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2023Справа № 910/11149/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Служби безпеки України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ-3000"

про стягнення 220562,25 грн

представники сторін:

від позивача: Єфіменко О.І.

від відповідача 1: не з`явилися

від відповідача 2: не з`явилися

від відповідача 3: Гайдар С.А.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Служба безпеки України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1", Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ-3000", у якому просить суд замінити боржника у виконавчому провадження НОМЕР_9 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ-3000" на користь позивача пеню у розмірі 44335,20 грн, штраф за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмірі 44335,20 грн, штраф за поставку неякісного товару в розмірі 126672,00 грн, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4306,85 грн, судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 913,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ "НАДІЯ-3000" та ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1", у відповідності до ст.619 ЦК України, несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язанням основного боржника - ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" зі сплати штрафних санкцій за неналежне виконання боржником договору за договором поставки товару № 12/59 від 08.06.2012, а також судового збору, сума яких стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі №910/12120/13 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

Також разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

об`єкти нерухомого майна: нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень №117) (літера А), що розташовані за адресою: м. Київ, пр-кт Возз`єднання (пр-кт Соборності), № 1. Загальна площа 126,60 кв.м. (реєстраційний номер майна: 31169951); нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 157) (літера А), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Двінська, № 1-А. Загальна площа 225,6 кв.м. (реєстраційний номер майна: 31106168); нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 113) (літера А), що розташовані за адресою: м. Київ, пр-кт Возз`єднання (пр-кт Соборності), № 1. Загальна площа 156,70 кв.м. (реєстраційний номер майна: 31767859); нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 31) (в літерах Б,В), що розташовані в будинку 16-18/29 на вул. Мазепи Івана в м. Києві. Загальна площа 212,60 кв.м. (реєстраційний номер майна: 31993178);

транспортні засоби: самохідне шасі "БРДМ-2рх", реєстраційний номер НОМЕР_1 ; самохідне шасі "БРДМ-2рх", реєстраційний номер НОМЕР_2 ; машина броньована "БТР-60 ПУ", реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль "Mercedes-benz GL 500", реєстраційний номер НОМЕР_4 ; автомобіль "Suzuki Gran Vitara", реєстраційний номер НОМЕР_5 ; автомобіль "Volkswagen Tiguan", реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль "Lexus RX 350", реєстраційний номер НОМЕР_7 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 частково задоволено заяву Служби безпеки України про забезпечення позову та накладено арешт на об`єкти нерухомого майна: нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 117) (літера А), що розташовані за адресою: м. Київ, пр-кт Возз`єднання (пр-кт Соборності), № 1. Загальна площа 126,60 кв.м. (реєстраційний номер майна: 31169951); нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 157) (літера А), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Двінська, № 1-А. Загальна площа 225,6 кв.м. (реєстраційний номер майна: 31106168); нежилі приміщення з №1 по № 8 (групи приміщень № 113) (літера А), що розташовані за адресою: м. Київ, пр-кт Возз`єднання (пр-кт Соборності), № 1. Загальна площа 156,70 кв.м. (реєстраційний номер майна: 31767859); нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 31) (в літерах Б,В), що розташовані в будинку 16-18/29 на вул. Мазепи Івана в м. Києві. Загальна площа 212,60 кв.м. (реєстраційний номер майна: 31993178). В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

04.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 21.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11149/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підтовче засідання у справі на 14.09.2023.

31.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача-3 надійшов відзив на позов.

08.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності та відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 14.09.2023 відкладено підготовче засідання на 19.10.2023.

10.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

У підготовчому засіданні 19.10.2023 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.11.2023.

25.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

02.11.2023 через відділ діловодства суду від ТОВ "НАДІЯ-3000" надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 визнано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ-3000" про відвід судді Турчина С.О. від розгляду справи № 910/11149/23 необґрунтованою, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ-3000" про відвід судді Турчина С.О. від розгляду справи №910/11149/23 відмовлено.

Протокольною ухвалою від 02.11.2023 відкладено судове засідання на 23.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 закрито провадження у справі №910/11149/23 в частині вимоги про заміну боржника у виконавчому провадженні.

Протокольною ухвалою від 23.11.2023 суд відклав розгляд справи по суті на 07.12.2023.

У судове засідання 07.12.2023 прибули представники позивача та відповідача-3.

Представник позивача у судовому засіданні 07.12.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача-3 у судовому засіданні 07.12.2023 надав пояснення по суті заперечень на позов.

Представники відповідачів-1,2 у судове засідання не прибули. Про розгляд справи відповідачі-1,2 були повідомлені відповідно до приписів ст.120 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.12.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що судовими рішеннями у справі №910/12120/13 встановлено факт порушення ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" зобов`язань за договором поставки товарів від 08.06.2012 № 12/59 в період з 30.06.2012 по 16.10.2012 та наявності підстав для відповідальності ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" у вигляді пені та штрафів на користь Служби безпеки України.

На даний час ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" залишається основним боржником у зобов`язанні за неналежне виконання умов договору поставки товарів від 08.06.2012 № 12/58, факт порушення якого з 30.06.2012 по 16.10.2012 встановлено постановою Київського апеляційного суду від 17.03.2015 у справі №910/12120/13, що набрала законної сили та на підставі якої 06.04.2015 видано наказ, який виконується Дніпровським ВДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ).

Позивач зазначає, що з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань за вищевказаним договором, зокрема, за рахунок відповідного нерухомого та рухомого майна, ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" здійснило реорганізацію у спосіб виділу та передачі новоутвореній юридичній особі (ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1") основної кількості прав, нерухомого та рухомого майна. Однак, у результаті виділу від ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" до ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" серед частини обов`язків (зобов`язань) перед кредиторами, зазначеному правонаступнику не було передано обов`язки (зобов`язання) перед кредитором (Службою безпеки України).

У подальшому, ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" також здійснило реорганізацію у спосіб виділу та передачі новоутвореній юридичній особі ТОВ "НАДІЯ-3000". Так, 24.06.2015 створено нову юридичну особу - ТОВ "НАДІЯ-3000" на підставі розподільчого акту (балансу) від 15.06.2015. Однак, ТОВ "НАДІЯ-3000" не були передані обов`язки (зобов`язання) перед кредитором (Службою безпеки України).

За обґрунтуваннями позивача ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та ТОВ "НАДІЯ-3000" у відповідності до ст.109 ЦК України є субсидіарними боржниками та несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" зі сплати штрафних санкцій за неналежне виконання боржником договору за договором поставки товару № 12/59 від 08.06.2012.

Позивач вказує, що ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" несе перед СБУ відповідальність, як основний боржник, а виділене з нього ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та виділене з останнього ТОВ "НАДІЯ-3000", тісно пов`язані з вимогою кредитора щодо виконання існуючих перед ним зобов`язань щодо сплати наявної заборгованості, та є юридичними особами, які додатково відповідальні за зобов`язаннями основного боржника в силу прямого припису закону, в порядку ст.619 ЦК України.

З метою дотриманням порядку передбаченого статтею 619 ЦК України, позивачем 16.05.2023 пред`явлено вимоги щодо сплати суми заборгованості за зобов`язаннями в повному обсязі до основного боржника - ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ". 06.06.2023 позивачем пред`явлено вимоги щодо сплати суми заборгованості за зобов`язаннями в повному обсязі до осіб, які несуть субсидіарну відповідальність - ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1", ТОВ "НАДІЯ-3000".

Оскільки вимоги позивача не задоволені, Служба безпеки України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1", Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ-3000", у якому просить суд замінити боржника у виконавчому провадження НОМЕР_9 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ-3000" на користь позивача пеню у розмірі 44335,20 грн, штраф за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмірі 44335,20 грн, штраф за поставку неякісного товару в розмірі 126672,00 грн, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4306,85 грн, судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 913,00 грн.

Позиція відповідачів-1,2

Відповідачі-1,2 відзиву на позовну заяву із запереченнями проти позовних вимог не подали.

Позиція відповідача-3

Відповідач-3 проти позову заперечив, посилаючись зокрема на таке:

вимоги позивача про заміну боржника у виконавчому провадженні не підлягають розгляду в господарських судах України в порядку позовного провадження;

ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 року у справі №910/12120/13 було відмовлено у заміні сторони виконавчого провадження;

не відбулось припинення ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ", а отже вказана юридична особа не вибула зі спірних правовідносин;

датою виникнення зобов`язань ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" є день набрання чинності постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №910/12120/13 - 17.03.2015, а розподільчий баланс про виділ ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" з боржника - ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" складено 17.05.2013;

станом на дату затвердження розподільчого балансу у ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" були відсутні зобов`язання перед Службою безпеки України;

юридична особа, що утворилась внаслідок виділу до дня набрання чинності рішенням суду у справі №910/12120/13, не несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ та які виникли внаслідок вказаного судового рішення;

чинним законодавством взагалі не передбачено, що юридична особа несе відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи з якої вона не була виділена;

відповідно, "НАДІЯ-3000", яка виділена зі складу ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" згідно розподільчого балансу від 15.06.2015 не може нести субсидіарну відповідальність щодо прав та обов`язків, які існують у ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ".

Також відповідач заявив про застосування строків позовної давності до позовних вимог Служби безпеки України щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ-3000" пені, штрафу та судового збору.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2015, рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі № 910/12120/13 змінено в частині, та позов Служби безпеки України задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" на користь Служби безпеки України пеню у розмірі 44335,20 грн, штраф за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмірі 44335,20 грн, штраф за поставку неякісного товару в розмірі 126672 грн та судовий збір за подання позовної у розмірі 4306,85 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" на користь Служби безпеки 913 грн судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Заявник зазначає, що станом на теперішній час ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" заборгованість не сплатило.

За доводами заявника, з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань, ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" здійснило відчуження свого майна, здійснивши реорганізацію у спосіб виділу та передачі правонаступнику - Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" основної кількості прав на нерухоме та рухоме майно і залишення за собою лише зобов`язань, що підтверджується розподільчим актом (балансом) від 17.05.2013.

Надалі, ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" також здійснило реорганізацію у спосіб виділу та передачі правонаступнику - ТОВ "НАДІЯ-3000" основної кількості прав та нерухомого майна і залишення за собою лише зобов`язань, що підтверджується розподільчим актом (балансом) від 15.06.2015.

Так, згідно із розподільчими актами (балансами) від 17.05.2013, від 15.06.2015 Товариству з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1", та у подальшому ТОВ "НАДІЯ-3000", передано об`єкти нерухомого майна (залишкова балансова вартість яких становить 1278880,44 грн):

нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 117) (літера А), що розташовані за адресою: м. Київ, пр-кт Возз`єднання, № 1. Загальна площа 126,60 кв.м.;

нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 157) (літера А), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Двінська, № 1-А. Загальна площа 225,6 кв.м.;

нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 113) (літера А), що розташовані за адресою: м. Київ, пр-кт Возз`єднання, № 1. Загальна площа 156,70 кв.м.;

нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 31) (в літерах Б,В), що розташовані в будинку 16-18/29 на вул. Мазепи Івана в м. Києві. Загальна площа 212,60 кв.м.,

та транспортні засоби (згідно із розподільчим актом (балансом) від 17.05.2013 залишкова балансова вартість яких становить 1833824,12 грн; згідно розподільчого акту (балансу) від 15.06.2015 залишкова балансова вартість яких становить 1799574,12 грн):

самохідне шасі "БРДМ-2рх", реєстраційний номер НОМЕР_1 ; самохідне шасі "БРДМ-2рх", реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль "Mersedes-benz GL 500", реєстраційний номер НОМЕР_8 ; автомобіль"Mazda СХ-7", реєстраційний номер НОМЕР_4 ; автомобіль "Suzuki Gran Vitara", реєстраційний номер НОМЕР_5 ; автомобіль "Volkswagen Tiguan", реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль "Lexus RX 350", реєстраційний номер НОМЕР_7 .

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" (код ЄДРПОУ: НОМЕР_10), останнє є правонаступником ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" (код ЄДРПОУ: 31350429), державна реєстрацію юридичної особи проведена 28.05.2013.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "НАДІЯ-3000" (код ЄДРПОУ: 39857111) останнє є правонаступником ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" (код ЄДРПОУ: НОМЕР_10), державна реєстрацію юридичної особи проведена 24.06.2015.

Заявляючи позов у цій справі у відповідності до ст.619 ЦК України, позивач посилається на те, що ТОВ "НАДІЯ-3000" та ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1", у відповідності до ст.109 ЦК України, несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язанням основного боржника - ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" зі сплати штрафних санкцій за неналежне виконання боржником договору за договором поставки товару № 12/59 від 08.06.2012, а також судового збору, сума яких стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі №910/12120/13 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (в редакції чинній до внесення змін Законом України № 642-VII від 10.10.2013) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

У відповідності до ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України (в редакції Закону України № 642-VII від 10.10.2013) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Процесуальне правонаступництво фактично слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Статтею 109 ЦК України передбачено виділ, як різновид створення юридичної особи, при якому припинення існуючої юридичної особи, з якої здійснюється виділ, не відбувається. Відповідно до частини першої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Отже виділ не є різновидом припинення юридичної особи, це один зі способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому попередня юридична особа не припиняється.

Відповідно до частини третьої статті 109 Цивільного кодексу України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням (частина четверта статті 109 Цивільного кодексу України).

Зі змісту положень частин третьої та четвертої статті 109 Цивільного кодексу України вбачається, що субсидіарна відповідальність нової юридичної особи, створеної шляхом виділу з основного боржника, може наставати щодо зобов`язань, які виникли до виділу та створення нової юридичної особи.

Подібні положення містяться в частині п`ятій статті 55 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (чинній на час розгляду справи), де визначено, що товариство, створене внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями товариства, з якого здійснено виділ, які згідно з розподільним балансом не перейшли до товариства, створеного внаслідок виділу. Товариство, з якого здійснено виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільним балансом перейшли до товариства, створеного внаслідок виділу. Якщо внаслідок виділу створено декілька товариств, вони несуть субсидіарну відповідальність спільно з товариством, з якого здійснено виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки товариства, з якого здійснено виділ, за окремим зобов`язанням, що існувало у нього до виділу, товариство, з якого здійснено виділ, та створені внаслідок виділу товариства несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

Отже, оскільки внаслідок виділу зберігається і юридична особа, з якої було здійснено виділ, і створюється нова юридична особа, в законі закріплено положення про взаємну субсидіарну відповідальність зазначених юридичних осіб за зобов`язаннями, боржником за якими була юридична особа, з якої здійснено виділ, та які існували перед виділом.

Згідно із частинами першою та другою статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а в разі пред`явлення позову - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора (частина четверта статті 619 ЦК України).

Отже кредитор може пред`явити вимогу в досудовому порядку або звернутися до суду з окремим позовом до субсидіарного боржника в порядку позовного провадження.

У таких випадках субсидіарний боржник є не правонаступником основного боржника, а особою, яка є додатково відповідальною за зобов`язанням основного боржника в силу прямого припису закону.

У цивільно-правовому зобов`язанні може виникати, зокрема, солідарна та субсидіарна відповідальність. Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Субсидіарна ж відповідальність має додатковий характер, який полягає, зокрема, в тому, що в разі, якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Тому під час виконання зобов`язань важливо визначити вид відповідальності; від цього залежить порядок пред`явлення вимоги кредитора, а також порядок виконання зобов`язання боржником.

Пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частини сьомої статті 75 ГПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 3 липня 2018 року у справі №917/1345/17.

Отже судове рішення, яким вирішено спір між кредитором та основним боржником щодо стягнення заборгованості та визначено розмір такої заборгованості, не може мати преюдиційного значення для субсидіарного боржника.

При цьому в разі коли первісний боржник зобов`язань перед кредитором за розподільчим балансом не передавав та залишається основним боржником за зобов`язаннями, щодо яких винесено судове рішення, стягувач не втрачає права та можливості звернення до особи, яку він вважає субсидіарним боржником, з окремим позовом.

При розгляді справи про звернення кредитора з позовом до субсидіарного боржника останній може заперечувати проти суми заборгованості за зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до основного боржника, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі.

Заміна ж основного боржника у виконавчому документі на двох боржників - основного та субсидіарного без існування судового рішення щодо останнього позбавить субсидіарного боржника можливості реалізації в повному обсязі своїх процесуальних прав, які б він мав можливість реалізувати під час позовного провадження.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від20 квітня 2022 року у справі № 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21).

У пунктах 6.14-6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, якою судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви стягувача про зміну сторони виконавчого провадження було скасовано та ухвалено нове рішення про заміну боржника у виконавчому провадженні № 50542105, на двох боржників: Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація" (як основного боржника та Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" як субсидіарного боржника, викладені такі висновки щодо комплексного застосування положень статей 109, 619 ЦК України, статей 52 34 ГПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження":

" 6.14. … положення частини другої цієї ж статті (до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність) підлягають застосуванню до тих обставин, коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.

6.15. В іншому ж випадку формальне дотримання положень частини другої статті 619 ЦК України до випадку виникнення субсидіарного боржника за наслідками процедури виділу призводить до висновку про можливість повторного судового розгляду справи, спір у якій вже було вирішено судом у повному та належному складі сторін, зобов`язаних у матеріальних правовідносинах.

6.16. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду враховує те, що передача основним боржником - стороною у виконавчому провадженні правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу основної кількості прав, зокрема, нерухомого майна та залишення за собою лише зобов`язань, на що кредитор не впливає, може ускладнити виконання цих зобов`язань, зокрема, за рахунок відповідного нерухомого майна, тобто такий спосіб реорганізації може бути спрямований на ухилення основного боржника від виконання своїх зобов`язань.

6.17. Невиконання основним боржником у процесі виконавчого провадження судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів у такого боржника ускладнить реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника.

6.18. Водночас забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

6.19. Виходячи з викладеного за аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (основним і субсидіарним боржниками).

6.20. Отже, після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.

6.21. Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15.

6.22. Разом з тим, мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що правова позиція, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 стосується субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу (частина третя статті 109 ЦК України). Відповідно у цьому випадку для встановлення факту правонаступництва визначальним чинником є перехід до нової юридичної особи як правонаступника за розподільчим балансом всіх або частини зобов`язань юридичної особи, з якої був здійснений виділ та щодо яких існує судове рішення і відповідне виконавче провадження. Однак у справі № 922/4519/14 до юридичної особи, яка утворилася внаслідок виділу, не перейшли зобов`язання юридичної особи, з якої був здійснений виділ згідно з розподільчим балансом. Отже, на думку колегії суддів, правовідносини у справі Великої Палати Верховного Суду № 905/1956/15 та у справі № 922/4519/14 не є подібними.

6.23. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне уточнити правову позицію, викладену в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15, вказавши, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.

6.24. Таким чином, враховуючи, що КП "Фармація Північ" утворено шляхом виділу з КП "Фармація" і у зв`язку з цим несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями останнього перед позивачем, господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ "Бад-Алтай" про заміну сторони виконавчого провадження".

Правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 стосуються обставин заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника після ухвалення остаточного судового рішення щодо зобов`язань останнього, які виникли до завершення процедури виділу.

Таким чином, звернення до суду з окремим позовом до субсидіарного боржника в порядку позовного провадження, не відповідає вміщеному в пункті 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 висновку про те, що положення частини 2 статті 619 ЦК України (до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність) підлягають застосуванню до тих обставин, коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.

У відповідності до п. 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 Велика Палата Верховного Суду уточнила правову позицію, викладену в постанові від 26 червня 2019 року у справі 905/1956/15, вказавши, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.

Одночасно, у розглядуваній справі, так само як і в справі № 922/4519/14 створення нової юридичної особи ТОВ "НАДІЯ-3000" (до якої пред`явлені позовні вимоги у цій справі) шляхом виділу (реєстрація нової юридичної особи відбулася 24.06.2015) відбулося після ухвалення остаточного судового рішення у справі №910/12120/13 щодо зобов`язань ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ".

Згідно із розподільчим актом (балансом) від 15.06.2015 у результаті виділу (виділення) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "НАДІЯ-3000" передано нерухоме майно загальною залишковою вартістю 1278880,44 грн, транспортні засоби загальною залишковою вартістю 1799574,12 грн, знос основних засобів у сумі 1289582,68 грн, довгострокові фінансові інвестиції в сумі 301236,00 грн, статутний капітал (частина додаткового капіталу) у розмірі 5782,00 грн, додатковий капітал у розмірі 1194218,00 грн, частина обов`язків (зобов`язань) на загальну суму 2179690,56 грн перед кредиторами: ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2", ТОВ "ДіСі Сервіс-Центр".

Розподільчим актом (балансом) від 15.06.2015 підтверджено, що до ТОВ "НАДІЯ-3000", яке створюється в результаті виділу (виділення) з ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" переходить частина майна, прав та обов`язків ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", які зазначені в цьому розподільчому акті (балансі). Після виділу (виділення) ТОВ "НАДІЯ-3000" у ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" залишається вся інша частина майна, прав та обов`язків, які належали ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" до виділу (виділення), та які не були передані в результаті виділу (виділення) ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Розподільчим актом (балансом) від 15.06.2015 визначено обсяг прав та обов`язків, які передані ТОВ "НАДІЯ-3000" в результаті виділу (виділення) з ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та відомості щодо переходу до нової юридичної особи як правонаступника за розподільчим балансом всіх або частини зобов`язань юридичної особи, з якої був здійснений виділ, та щодо яких існує судове рішення відсутні.

За змістом розшифровки активів і зобов`язань з розподільчого балансу від 15.06.2015 юридичній особі (ТОВ "НАДІЯ-3000"), що утворилася внаслідок виділу з ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1", не передавалися зобов`язання (кредиторська заборгованість) юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які (зобов`язання) виникли перед позивачем (стягувачем). Вказані обставини також були зазначені і самим позивачем у позові.

Позовні вимоги до ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" (з якого було виділено ТОВ "НАДІЯ-3000") як до субсидіарного боржника позивачем не заявлено.

Відтак, у спірних правовідносинах захист майнових прав позивача, як кредитора та стягувача за виконавчим документом, наразі не може здійснюватися у порядку позовного провадження. Аналогічних висновків дійшов Північний апеляційний господарський суд у постанові від 01.11.2023 (яка набрала законної сили) під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у розглядуваній справі.

При цьому, виходячи із наявних у матеріалах справи доказів та встановлених у справі обставин, судом встановлено, що на момент відкриття провадження у справі №910/12120/13, її розгляду та вирішення спору по суті у зазначеній справі, виділ Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" (код ЄДРПОУ: НОМЕР_10) був завершений, вказана юридична особа вже існувала та була у встановленому законом порядку зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто, на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні були наявні одночасно й основний (ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ"), і субсидіарний боржники (ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1").

Згідно із розподільчим актом (балансом) від 17.05.2013 у результаті виділу (виділення) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" передано нерухоме майно загальною залишковою вартістю 1278880,44 грн, транспортні засоби загальною залишковою вартістю 1833824,12 грн, знос основних засобів у сумі 131416,01 грн, грошові кошти в іноземній валюті в сумі 355151,03 доларів США, що становить згідно курсу НБУ 2838722,18 грн, частину статутного капіталу у розмірі 5900 грн, частину додаткового капіталу у розмірі 1441600 грн та частину обов`язків (зобов`язань) на загальну суму 4503926,74 грн перед кредиторами: ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2", "Спілка працюючих інвалідів", ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3", ТОВ "ДіСі Сервіс-Центр".

Розподільчим актом (балансом) від 17.05.2013 підтверджено, що до ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке створюється в результаті виділу (виділення) з ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" переходить частина майна, прав та обов`язків ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ", які зазначені в цьому розподільчому акті (балансі). Після виділу (виділення) ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" у ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" залишається вся інша частина майна, прав та обов`язків, які належали ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" до виділу (виділення), та які не були передані в результаті виділу (виділення) ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ".

Відтак, розподільчим актом (балансом) від 17.05.2013 визначено обсяг прав та обов`язків, які передані ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" в результаті виділу (виділення) з ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" та відомості щодо переходу до нової юридичної особи як правонаступника за розподільчим балансом всіх або частини зобов`язань юридичної особи, з якої був здійснений виділ, та щодо яких існує судове рішення відсутні.

З наведеного вбачаться, що ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" залишатьєся основним боржником в зобов`язанні за неналежне виконання умов договору поставки товарів №12/59 від 08.06.2012, факт порушення якого з 30.06.2012 встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справі №910/12120/13, що набрала законної сили.

Утім, суд зауважує, що відповідно до ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

Відповідно до ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В свою чергу п.4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України покладають саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Законодавець встановлює певні підстави залучення до участі у справі співвідповідача або заміну неналежного відповідача, які визначені ч.1, 2 ст.48 ГПК України та передбачають вчинення таких дій судом виключено за заявою позивача.

З урахуванням викладеного, обґрунтування позову певними правовими нормами, як і посилання на фактичні обставини справи, визначення предмету спору та суб`єктного складу, є саме правом позивача, від фактичної реалізації якого у прямому причинно-наслідковому зв`язку знаходиться і реалізація відповідних прав відповідача на захист проти позову.

При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача здійснювати заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Отже, суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог, обставин, якими їх обґрунтовує позивач та визначеного позивачем суб`єктного складу.

Оскільки, позивач розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, з огляду на те, що створення нової юридичної особи ТОВ "НАДІЯ-3000" (до якої пред`явлені позовні вимоги у цій справі) шляхом виділу відбулося з ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" після ухвалення остаточного судового рішення у справі №910/12120/13 щодо зобов`язань ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ", виходячи з системного аналізу приписів ст.109, 619 ЦК України, враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, а також сформованої Верховним Судом практики у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог до ТОВ "НАДІЯ-3000" належить відмовити.

З огляду на те, що до ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" позивачем взагалі не заявлено позовних вимог, зважаючи на викладені вище висновки з приводу розпорядження позивачем своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, позов в частині зазначених відповідачів також задоволенню не підлягає.

При цьому, посилання позивача на те, що ним було пред`явлено 16.05.2023 вимогу до основного боржника (ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ"), яку останній залишив без задоволення, не може нівелювати законодавчо встановленого права у субсидіарного боржника можливості реалізації в повному обсязі своїх процесуальних прав, які б він мав можливість реалізувати під час позовного провадження зокрема заперечувати проти суми заборгованості за зобов`язанням.

Щодо заявленої відповідачем-3 заяви про застосування строків позовної давності, то суд зазначає таке.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Водночас, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, заявлених позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Отже, у цьому випадку відсутні підстави для застосування позовної давності, оскільки відповідно до статті 261 ЦК України позовна давність застосовується за наявності порушеного права особи.

Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог, а з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Служби безпеки України.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.12.2023.

Суддя С.О. Турчин