Постанова

від 15.11.2023 по справі 922/2703/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/2703/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю:

від позивача Шпиньова О.М. на підставі ордеру серії АХ №1143259 від 12.09.2023;

від відповідача Шипенко М.С. на підставі ордеру серії АН №1283712 від 31.10.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х", м.Харків, (вх. №1891 Д/2) та апеляційну скаргу Підприємства "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області, м.Харків, (вх. №1909 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 24.08 у справі №922/2703/23 (суддя Добреля Н.С., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 24.08.2023)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х", м.Харків,

до відповідача: Підприємства "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області, м.Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерного товариства "Харківобленерго", м.Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 199701,90грн, з яких: сума основного боргу - 113277,63грн., 3% річних в сумі 3882,47грн., інфляційні в розмірі 20906,36грн., пеня в сумі 61635,44грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої позивачем електричної енергії за договором купівлі-продажу електричної енергії від 10.10.2017 №85 за період лютий, квітень 2022 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2023 у справі №922/2703/23 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Харківобленерго".

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.08.2023 у справі №922/2703/23 в задоволенні позову відмовлено частково; стягнуто з Підприємства "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" суму боргу в розмірі 50042,72грн.; 3% річних у сумі 65,81грн.; витрати зі сплати судового збору в розмірі 751,63грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2509,17грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суму основного боргу за договором купівлі-продажу електричної енергії від 10.10.2017 №85 місцевий господарський суд встановив, що в позовній заяві позивачем була зазначена загальна сума боргу за електричну енергію в розмірі 113277,63грн., проте арифметично вірною сумою є 113277,62грн., таким чином, заборгованість за електричну енергію в розмірі 0,01грн. є безпідставно заявленою.

Окрім того, господарським судом першої інстанції було встановлено, що відповідного акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) за квітень 2022 року на суму 701,23грн. матеріали справи не містять, у зв`язку із чим, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію за квітень 2022 року в розмірі 701,23грн не підтверджені належними та допустимими доказами, а отже є недоведеними та безпідставними.

Щодо встановлення обґрунтованості суми основної заборгованості за поставлену електричну енергію за лютий 2022 року в сумі 112576,39грн. судом також було враховано, що в жовтні 2022 року АТ "Харківобленерго" було проведено перерахунок обсягів електричної енергії у бік зменшення в обсязі 17541,00 кВт*год., про що зазначено в листі АТ "Харківобленерго" від 03.08.2023 №04-37/4407. Таким чином, обсяг спожитої відповідачем електричної енергії в лютому 2022 року, з урахуванням проведеного АТ "Харківобленгерго" коригування становить 82584,00кВт*год, а не 100125,00 кВт*год як зазначено позивачем в Акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) за лютий 2022 року.

Приймаючи до уваги коригування споживання електричної енергії в лютому в бік зменшення, споживання відповідачем електричної енергії у лютому 2022 року становить 82584,00 кВт*год, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про те, що позивачем безпідставно, без коригування, було включено суму 17541,00 кВт*год та нараховано на неї вартість в сумі 62533,67грн. (17541,00 кВт*год х 3,56500грн (тариф споживання зазначений в акті здачі прийняття робіт (надання послуг).

З огляду на те, що у відповідності до приписів статті 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини щодо доведеності з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 113277,63грн. є частково обґрунтованою та підлягає задоволенню в розмірі 50042,72грн.

В частині стягнення 63234,91грн., що включає в себе: 1) вартість електричної енергії за лютий 2022 року на суму 62533,67грн. внаслідок здійсненого АТ "Харківобленерго" перерахунку 17541,00 кВт*год у бік зменшення; 2) вартість електричної енергії за квітень в сумі 701,23грн.; 3) вартість безпідставно заявленої електричної енергії в сумі 0,01грн., позовна вимога є безпідставною, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Окрім викладеного, місцевим господарським судом було здійснено перерахунок 3% річних за період з 06.06.2023 по 21.06.2023 на суму заборгованості 50042,72грн. та встановлено, що їх розмір становить 65,81грн. В частині 3% річних в сумі 3816,66грн., які були нараховані позивачем за період з 01.05.2022 по 05.06.2023 включно, судом було відмовлено, як в безпідставно заявлених. Також судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в розмірі 20906,36грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 61635,44грн. судом було встановлено, що зі змісту пунктів 3.3 та 4.5.договору вбачається, що сторонами було визначено відповідальність споживача (відповідача) у вигляді сплати пені у разі несвоєчасної оплати коштів, за умови розірвання чи призупинення дії договору. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази розірвання або призупинення дії спірного договору в порядку визначеному пунктом 6.5 (усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово).

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень пункту 4.5. договору, та, як наслідок, відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за період з 01.05.2022 по 21.06.2023 в сумі 61635,44грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.08.2023 у справі №922/2703/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд зробив невірні висновки про зменшення обсягів споживання відповідачем в рамках договору № 85 від 10.10.2017 на 17.541,00 кВт*год за лютий 2022 року посилаючись на довідку про обсяги розподіленої електричної енергії по споживачу Підприємства "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії 2-0420/1 від 01.01.2019 за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року.

Зокрема, у вказаній довідці визначено, що в жовтні 2022 року АТ "Харківобленерго" здійснило відповідачу перерахунок обсягів розподіленої електричної енергії у бік зменшення в обсязі 17541кВт*год.

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактично відповідачем за лютий 2022 року спожито електричної енергії 82584,00 кВт*год, а не 100125,00 кВт*год, як було зазначено в Акті здачі-приймання (надання послуг) від 28.02.2023 за лютий 2022 року та довідки АТ "Харківобленерго" про фактичні обсяги купівлі електричної енергії ТОВ «Енерго Х» по споживачу Підприємства "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області за лютий, березень, квітень 2022 року (яка була надана разом з позовною заявою).

На думку апелянта, місцевий господарський суд неповно дослідив матеріали справи, внаслідок чого не врахував, що вказані довідки стосуються різних договорів, зокрема, перша довідка, на яку спирався суд в оскаржуваному рішенні, стосується саме обсягів розподіленої електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладений між АТ "Харківобленерго" та відповідачем № 20420/1 від 01.01.2019, а друга довідка, яка надана позивачем відноситься до договору купівлі-продажу електричної енергії №85 від 10.10.2017.

З огляду на вищевикладене, апелянт вважає, що перерахунок фактично спожитої електроенергії було здійснено за договором між АТ "Харківобленерго" та відповідачем, а не за договором між відповідачем та позивачем, у зв`язку із чим, довідка про обсяги розподіленої електричної енергії по споживачу Підприємства "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії 2-0420/1 від 01.01.2019 за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року не є належним доказом по справі, і не повинна була враховуватись судом при вирішені справи по суті.

Окрім викладеного, апелянт також зауважує, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, отже положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

За наведених обставин, як стверджує апелянт, строк виконання зобов`язання у відповідача настав з моменту постачання товару електроенергії з 01.03.2022. Відповідно, пред`явлені вимоги щодо стягнення 3 % річних, інфляційних та пені є правомірними. Проте, місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваного рішення наведених обставин не врахував.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" на рішення господарського суду Харківської області від 24.08.2023 у справі №922/2703/23; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 01.11.2023 об 15:00 год.

Підприємство "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.08.2023 у справі №922/2703/23 в частині стягнення з відповідача суму боргу в розмірі 50042,72грн., 3% річних в сумі 65,81грн., витрат зі сплати судового збору в розмірі 751,63грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2509,17грн. та прийняти нове рішення, про відмову в задоволенні позову в цій частині; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 24.08.2023 у справі №922/2703/23 залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу електричної енергії від 10.10.2017 №85 не містили конкретної ціни за товар (електричну енергію).

Натомість, відповідно до пункту 3 додаткової угоди від 10.10.2017 №2 до договору сторони погодили, що розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється за тарифом: "тариф АК "Харківобленерго" + 1 коп."

В той же час пунктом 2 цієї додаткової угоди №2 було визначено, що ціна спожитої електроенергії коригується у випадках: 1) зміни оптової ринкової ціни електричної енергії в ОРЕ; 2) зміни тарифа за транзит електроенергії по мережам АК "Харківобленерго"; 3) прийняття відповідних постанов НКРЕКП.

Пунктом 6.5 договору визначено, що договір може бути змінений або доповнений за згодою обох сторін. Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печаткою обох сторін.

Апелянт стверджує, що сторонами в договорі було погоджено порядок формування тарифу на електроенергію, що поставляється за договором, та чинники, які впливають на коригування ціни на електроенергію. При цьому, також погоджено порядок внесення змін та доповнень до договору.

Скаржник також звертає увагу на те, що пунктом 2 постанови НКРЕКП "Про ринкове формування роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, на території України" від 24.04.2017 №538 було встановлено, що з 01.05.2017 роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, на території України, формуються ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом згідно з нормативно-правовими актами НКРЕКП.

Згідно з інформацією, яка розміщена на офіційному веб-сайті НКРЕКП, станом на момент укладення договору (жовтень 2017) для АК "Харківобленерго" був встановлений роздрібний тариф на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, на території України, а саме: для 1 класу напруги - 1,52309 без ПДВ грн/кВтт*год; для 2 класу напруги - 1, 84002 без ПДВ грн/кВт*год.

З наведеного, на думку апелянта випливає, що сторонами при укладенні договору купівлі-продажу електричної енергії від 10.10.2017 №85 було погоджено вартість електричної енергії, яка поставляється, на рівні 1,85 грн за 1 кВт*год.

Правилами роздрібного ринку електричної енергії передбачено чіткий та конкретний механізм внесення змін до договору про постачання електричної енергії (купівлі-продажу) у випадку, зокрема, зміни ціни електричної енергії, імперативно закріплені обов`язки електропостачальника повідомляти споживача про такі зміни, та відповідно правові наслідки такого повідомлення в залежності від поведінки споживача (якщо споживач не згодний зі змінами договір розривається; якщо відсутні заперечення договір є зміненим).

Апелянт зазначає, шо сторонами не узгоджувався новий тариф на постачання електричної енергії, аніж тариф, що передбачений пунктом 3 додаткової угоди №2 до договору (1,85 грн за 1 кВт*год), а відтак нові тарифи, що зазначені в актах застосуванню не підлягають.

Проте, місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано вказаних обставин.

За наведених обставин, на думку апелянта, оскаржуване рішення в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 50042,72грн.; 3% річних в сумі 65,81грн.; витрат зі сплати судового збору в розмірі 751,63грн.; витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2509,17грн. прийняте господарським судом першої інстанції за неправильного застосування положень ч. 6, 7 ст. 56, п. 4, ч. 3, ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.1.1. , п. 3.1.5. глави 3.1. п. 3.2.4. глави 3.2. розділу ІІІ Правил роздрібного ринку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 прийнято апеляційну скаргу Підприємства "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 24.08.2023 у справі №922/2703/23 до спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" та призначено до розгляду на 01.11.2023 р. о 15:00 год.; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 оголошено в судовому засіданні перерву до 15.11.2023 р. о 16:45 год.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 01.11.2023 представник 1-го апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" підтримав вимоги своїх апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.08.2023 у справі №922/2703/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Також, представник 1-го апелянта заперечив проти вимог апеляційної скарги Підприємства "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області.

Представник 2-го апелянта- Підприємства "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.08.2023 у справі №922/2703/23 в частині стягнення з відповідача суму боргу в розмірі 50042,72грн., 3% річних в сумі 65,81грн., витрат зі сплати судового збору в розмірі 751,63грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2509,17грн. та прийняти нове рішення, про відмову в задоволенні позову в цій частині; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 24.08.2023 у справі №922/2703/23 залишити без змін. Також, представник 2-го апелянта заперечив проти вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х".

Враховуючи, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (наділ - постачальник) та Підприємством "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області (надалі - споживач) було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії від 10.10.2017 №85 (надалі договір т.1 а.с.14-15), відповідно до умов якої постачальник зобов`язався поставити споживачу електричну енергію в межах встановленої (дозволеної) потужності, а споживач зобов`язується прийняти поставлену постачальником електричну енергію та оплатити її на умовах цього Договору (пункт 1.1. договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що постачальник зобов`язується постачати електричну енергію споживачу на період дії даного договору у відповідності з очікуваними обсягами споживання електричної енергії, які вказані у додатковій угоді №1 до даного договору. Постачальник зобов`язується щомісяця до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформляти та надавати споживачу акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) між споживачем та постачальником на підставі наданих споживачем відомостей про споживання електричної енергії.

У відповідності до пункту 2.4. договору споживач зобов`язується:

- щомісяця, на підставі даних приладів обліку електроенергії, не пізніше встановленої дати оформлювати та надавати постачальнику відомості про фактичні обсяги споживання електричної енергії;

- щомісяця, до 10-го числа місяця, наступного за звітним, підписати акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за звітний період;

- проводити оплату за електричну енергію відповідно до додаткової угоди №2 до даного Договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору споживач здійснює оплату за поставлену електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника за графіком встановленим в додатковій угоді №2 до даного Договору.

Договір набирає чинності з 01.01.2018 і діє до 31.12.2018. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, договір вважається продовженим на наступний календарний рік (пункт 6.1. договору).

Додатковою угодою №2 до договору сторони погодили, що постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу за вільними цінами.

Ціна спожитої електроенергії коригується у випадках:

-зміни оптової ринкової ціни електричної енергії в ОРЕ;

- зміна тарифу за транзит електроенергії по мережам АК «Харківобленерго»;

- прийняттям відповідним постанов НКРЕКП.

Розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється за тарифом: «тариф АК «Харківобленерго+1 коп.»

Порядок розрахунків за електричну енергію: споживач сплачує передоплату в розмірі 100% заявленого обсягу електроенергії до 25-го числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.

Як зазначав позивач, в лютому та квітні 2022 року відповідачем було спожито електричну енергію в розмірі 100268,00 кВ/год, що підтверджується довідкою АТ "Харківобленерго" від 07.03.2023 №56К-01/04-920 про фактичні обсяги купівлі електричної енергії по споживачу за лютий, березень та квітень 2022 року (т.1 а.с.17).

Загальна вартість спожитої електричної енергії становила 429035,99грн.

Відповідач з урахуванням наявної передоплати та проведеної попередньої оплати частково сплатив вартість спожитої електричної енергії на суму 315758,37грн, залишок заборгованості становить 113277,63грн.

23.05.2023 постачальником було направлено на адресу споживача вимогу про сплату заборгованості від 22.05.2023 №58 (т.1 а.с.20), в якій зазначав, що на адресу споживача неодноразово направлялись акти здачі- приймання робіт (наданих послуг) за січень, лютий та квітень 2022 року через уповноваженого представника, проте вказані акти підписані не було, як і не було надано обґрунтованих заперечень щодо їх підписання.

У зв`язку із вказаними обставинами постачальник вимагав протягом 7 днів: 1) підписати та повернути ТОВ "Енерго Х" оригінали актів здачі-прийняття робіт (наданих) послуг від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 30.04.2022 за договором; 2) сплатити заборгованість за договором у розмірі 113277,63грн.

Факт направлення вказаної вимоги підтверджується доданою до позовної заяви копією опису вкладення у цінний лист та копією поштової накладної (т.1 а.с.20а)

Проте, споживачем відповіді на вказану вимогу надано не було, як і не було в добровільному порядку сплачено суму наявної заборгованості за поставлену електричну енергію, що і стало підставою для звернення 23.06.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області, в якій просив суд стягнути з відповідача 199701,90грн, з яких: сума основного боргу - 113277,63грн., 3% річних в сумі 3882,47грн., інфляційні у розмірі 20906,36грн., пеня в сумі 61635,44грн. (т.1 а.с.1-47).

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.08.2023 у даній справі в задоволенні позову відмовлено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.207-221).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 714 Цивільного кодексу України.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Частинами першою та другою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.09.2018 №1007.

Відповідно до пункту 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (надалі - Правила), договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

За приписом пункту 3.1.1 Правил, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку. Місцем провадження господарської діяльності електропостачальника є територія України, крім постачальників універсальної послуги та постачальників "останньої надії", для яких місцем провадження господарської діяльності є територія, визначена в умовах конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У межах території діяльності одного постачальника універсальних послуг або постачальника "останньої надії" не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг або постачальниками "останньої надії" відповідно. Електропостачальники мають інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору про постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в установленому порядку про будь-яке збільшення ціни і про право споживачів припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

За змістом пунктів 4.1, 4.2 Правил розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.

Пункт 4.12 Правил визначає, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Як було зазначено вище, звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач, як постачальник наголошував, що ним на виконання умов договору купівлі-продажу електричної енергії від 10.10.2017 №85 було поставлено відповідачу, як споживачу, у лютому та квітні 2022 року електричну енергію в обсязі 100268,00 кВ*год на загальну суму 429035,99грн.

Формування обсягу спожитої в лютому та квітні 2022 року обсягу електричної енергії відбувалось на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії, отриманих від адміністратора комерційного обліку АТ "Харківобленерго" згідно довідки від 07.03.2023 №56К-01/04-920 про фактичні обсяги купівлі електричної енергії по споживачу за лютий, березень та квітень 2022 року (т.1 а.с.17), та в подальшому на підставі цих даних складались акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Пунктами 8.6.1, 8.6.7, 8.6.8 глави 8.6 розділу VIII та п.9.14.1 глави 9.14 розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії передбачено, що зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору. Зчитування показів (збір даних) з лічильників у не побутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим.

При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв`язку. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць.

Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця. АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

З наведеного випливає, що інформація, яка надається оператором системи розподілу (АТ "Харківобленерго), є належним та допустимим доказом на підтвердження обсягів спожитої споживачем електричної енергії, оскільки обсяги розподіленої електричної енергії відповідають тим обсягам електричної енергії, які були фактично спожиті споживачем.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (пункт 4.13. Правил).

Відповідно до абзацу 3 пункту 4.14. Правил платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.

Матеріалами справи підтверджується, що разом з вимогою про сплату заборгованості від 22.05.2023 №58 позивачем було надіслано відповідачу акти здачі-прийняття робіт (наданих) послуг від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 30.04.2022 за договором купівлі-продажу електричної енергії від 10.10.2017 №85.

Проте, доказів підписання відповідачем вказаних актів матеріали справи не містять.

Крім того, наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій також підтверджується, що відповідачем, як споживачем протягом січня-лютого 2022 року проводилась попередня оплата за поставку електричної енергії (т.1 а.с.37-47), отже, як стверджував в позовній заяві позивач, за відповідачем, з урахуванням проведених оплат, утворилась заборгованість за електричну енергію за лютий 2022 року в розмірі 112576,39грн. та за квітень 2022 року в розмірі 701,23 грн.

Місцевим господарським судом встановлено,, що в позовній заяві позивачем зазначена загальна сума боргу за електричну енергію в розмірі 113277,63грн. Проте, арифметично вірною сумою є 113277,62грн.

Таким чином, заборгованість за електричну енергію в розмірі 0,01грн. є безпідставно заявленою.

Окрім того, місцевим господарським судом вірно зазначено, що відповідного акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) за квітень 2022 року на суму 701,23грн. матеріали справи не містять, у зв`язку із чим, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію за квітень 2022 року в розмірі 701,23грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, а отже є недоведеними та безпідставними.

В контексті спірних правовідносин щодо встановлення обґрунтованості суми основної заборгованості за поставлену електричну енергію за лютий 2022 року в сумі 112576,39грн. судова колегія також враховує, що 26.10.2022 Підприємство "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області зверталось до АТ "Харківобленерго" з листом від 25.10.2022 №80, в якому просило здійснити перерахунок показників спожитої електричної енергії відповідно до фактичного споживання згідно з даними лічильника.

В жовтні 2022 року АТ "Харківобленерго" було проведено перерахунок обсягів електричної енергії у бік зменшення в обсязі 17541,00 кВт*год., про що зазначено в листі АТ "Харківобленерго" від 03.08.2023 №04-37/4407 (т.1 а.с.133)

Дана обставина також підтверджується наданою АТ "Харківобленгерго" довідкою про обсяги розподіленої електричної енергії споживачу Підприємству "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області (т.1 а.с.137-139).

Таким чином, обсяг спожитої відповідачем електричної енергії в лютому 2022 року, з урахуванням проведеного АТ "Харківобленгерго" коригування становить 82584,00кВт*год, а не 100125,00 кВт*год як зазначено позивачем в Акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) за лютий 2022 року (т.1 а.с.11).

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги коригування споживання електричної енергії в лютому в бік зменшення, споживання відповідачем електричної енергії в лютому 2022 року становить 82584,00 кВт*год, у зв`язку із чим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем безпідставно, без коригування, було включено суму 17541,00 кВт*год та нараховано на неї вартість в сумі 62533,67грн. (17541,00 кВт*год х 3,56500грн (тариф споживання зазначений в акті здачі прийняття робіт (надання послуг).

Згідно з пунктом 4.7. Правил оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

Умовами пункту 3.1. договору передбачено, що споживач здійснює оплату за поставлену електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника за графіком встановленим в додатковій угоді №2 до даного Договору.

В пункті 3 додаткової угоди від 10.10.2017 №2 до договору зазначено, що споживач сплачує передоплату в розмірі 100% заявленого обсягу електроенергії до 25-го числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.

Тобто, умови договору визначають строки сплати споживачем лише попередньої оплати (яка сплачувалась відповідачем згідно з наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій) та не визначають строку остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи містять вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" від 22.05.2023 №58 про сплату заборгованості за договором, яка була надіслана на адресу відповідача 23.05.2023 разом з актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 30.04.2022.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію є таким, що настав, а боржник Підприємство "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії станом на момент пред`явлення даного позову.

За наведених обставин, колегія суддів відхиляє доводи 1-го апелянта Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" про те, що строк виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі продажу, починається з моменту прийняття товару (електричної енергії) або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, оскільки в даному випадку розрахунок за електричну енергію здійснювався відповідачем на підставі попередньої оплати, а також на підставі Актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), які виставлялися позивачем відповідачу після закінчення розрахункового періоду, та в яких зазначалась остаточна сума заборгованості з урахуванням проведеної попередньої оплати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги - Підприємство "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області посилається на те, що умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу електричної енергії від 10.10.2017 №85 не містили конкретної ціни за товар (електричну енергію).

Натомість, відповідно до пункту 3 додаткової угоди від 10.10.2017 №2 до договору сторони погодили, що розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється за тарифом: "тариф АК "Харківобленерго" + 1 коп."

В той же час пунктом 2 цієї Додаткової угоди №2 було визначено визначено, що ціна спожитої електроенергії коригується у випадках: 1) зміни оптової ринкової ціни електричної енергії в ОРЕ; 2) зміни тарифа за транзит електроенергії по мережам АК "Харківобленерго"; 3) прийняття відповідних постанов НКРЕКП.

Пунктом 6.5 договору визначено, що цей договір може бути змінений або доповнений за згодою обох сторін. Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печаткою обох сторін.

Таким чином, як стверджує апелянт, сторонами в договорі було погоджено порядок формування тарифу на електроенергію, що поставляється за договором, та чинники, які впливають на коригування ціни на електроенергію. При цьому, також погоджено порядок внесення змін та доповнень до договору.

Скаржник також звертає увагу на те, що пунктом 2 постанови НКРЕКП "Про ринкове формування роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, на території України" від 24.04.2017 №538 було встановлено, що з 01.05.2017 роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, на території України, формуються ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом згідно з нормативно-правовими актами НКРЕКП.

Згідно з інформацією, яка розміщена на офіційному веб-сайті НКРЕКП, станом на момент укладення договору (жовтень 2017) для АК "Харківобленерго" був встановлений роздрібний тариф на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, на території України, а саме: для 1 класу напруги - 1,52309 без ПДВ грн/кВтт*год; для 2 класу напруги - 1, 84002 без ПДВ грн/кВт*год.

З наведеного, на думку апелянта випливає, що сторонами при укладенні договору купівлі-продажу електричної енергії від 10.10.2017 №85 було погоджено вартість електричної енергії, яка поставляється, на рівні 1,85 грн за 1 кВт*год., разом із тим, Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено чіткий та конкретний механізм внесення змін до договору про постачання електричної енергії (купівлі-продажу) у випадку, зокрема, зміни ціни електричної енергії, імперативно закріплені обов`язки електропостачальника повідомляти споживача про такі зміни, та відповідно правові наслідки такого повідомлення в залежності від поведінки споживача (якщо споживач не згодний зі змінами договір розривається; якщо відсутні заперечення договір є зміненим).

Проте, як зазначає апелянт, сторонами не узгоджувався новий тариф на постачання електричної енергії, аніж тариф, що передбачений пунктом 3 додаткової угоди №2 до договору (1,85 грн за 1 кВт*год), а відтак нові тарифи, що зазначені в актах застосуванню не підлягають.

Щодо вказаних доводів 2-го апелянта - Підприємства "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області судова колегія зауважує, що умовами пункту 3 додаткової угоди від 10.10.2017 №2 до договору сторонами не було узгоджено чітко встановлений грошовий еквівалент тарифу на електричну енергію, а лише зазначено, що він становить "тариф АК "Харківобленерго" + 1 коп.", отже, за наведених обставин, доводи скаржника про те, що протягом дії договору тариф на електричну енергію був твердим, не змінювався та становив 1,85 грн за 1 кВт*год є власним припущенням відповідача, яке ґрунтується на довільному тлумаченні умов укладеного між сторонами договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що пунктом 2 додаткової угоди від 10.10.2017 №2 до договору було передбачено коригування тарифу на електричну енергію у випадку наявності однієї з обставин (зміни оптової ринкової ціни електричної енергії в ОРЕ; зміни тарифу за транзит електроенергії по мережам АК "Харківобленерго"; прийняття відповідних постанов НКРЕКП).

Тобто, вказаним пунктом передбачено обов`язковість зміни тарифу на електричну енергію за наявності однієї з перелічених обставин, а не можливість такої зміни.

За наведених обставин, відповідні зміни тарифу на електричну енергію не оформлювалися письмо (шляхом укладення відповідних додаткових угод до договору), оскільки обов`язковість коригування тарифу прямо передбачена умовами договору.

Окрім викладеного, як вірно встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач звертався до позивача з запереченнями щодо невідповідності тарифу на електричну енергію у виставлених позивачем актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Навпаки, відповідач, як споживач виконував свій обов`язок щодо проведення оплати за електричну енергію, спожиту, зокрема, в листопаді 2021 року, грудні 2021 року, січні 2022 року та частково лютому 2022 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій (т.1 а.с.37-47), що в свою чергу свідчить про мовчазну згоду з тарифом позивача на електричну енергію.

Щодо посилань апелянта на судову практику, а саме на постанову Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №920/1111/19 судова колегія зазначає, що правовідносини у справі №920/1111/19 та у даній справі, що розглядається не є подібними.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №920/1111/19 Суд зробив висновок про те, що без чіткого повідомлення електропостачальником споживача про зміну умов договору постачання електричної енергії (зокрема, щодо ціни) не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір та без оформлення правочину щодо внесення змін до існуючого договору, підписаного уповноваженими представниками сторін, відсутні підстави для застосування електропостачальником нових тарифів для розрахунку вартості поставленої електричної енергії споживачу.

При цьому, зі змісту пункту 8.26. вказаної постанови вбачається, що в договорі, який був предметом дослідження у справі №920/1111/19, сторонами був чітко визначений тариф на передачу електричної енергії через ОСП на липень місяць 57,40 грн за 1 МВт*год (без ПДВ), на серпень-вересень 312,14 грн за 1 МВт*год (без ПДВ).

Проте, в даній справі умовами договору не було встановлено грошовий еквівалент тарифу на електричну енергію, а лише зазначено, що він становить "тариф АК "Харківобленерго" + 1 коп.". Тобто тариф на електричну енергію для відповідача безпосередньо залежить від встановлення відповідного тарифу для АК "Харківобленерго" та, відповідно, коригується щомісячно без письмового затвердження відповідних змін.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Отже, за наведених обставин, посилання 2-го апелянта на постанову Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №920/1111/19 є неприйнятним з огляду на те, що вказана постанова була ухвалена судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідних справах, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених у справах, та з урахуванням інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, в залежності від яких було прийнято відповідне судове рішення.

Згідно з приписами статей 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що у відповідності до приписів статті 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини щодо доведеності з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором за договором купівлі-продажу електричної енергії від 10.10.2017 №85 за лютий 2022 року в розмірі 50042,72грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в розмірі 20906,36грн., 3% річних в сумі 3882,47грн. та пені в розмірі 61635,44грн., судова колегія зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18р.

Крім того, стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як було зазначено вище, пунктом 4.5. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати коштів передбачених пунктом 3.3. даного договору, споживач оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, від суми яка підлягає сплаті за кожен день прострочення.

Зі змісту пункту 3.3. договору вбачається, що сторони погодили, що при розірванні або призупиненні дії даного договору в разі сплати споживачем суми, яка менше вартості електричної енергії, фактично спожитої в розрахунковому місяці, споживач зобов`язується здійснити оплату відсутньої суми протягом 5 банківських днів з моменту надання постачальником підписаного Акту здачі-приймання.

Таким чином, зі змісту наведених пунктів договору вбачається, що сторонами було встановлено відповідальність споживача у вигляді сплати пені, у разі несвоєчасної оплати коштів, за умови розірвання чи призупинення дії договору, проте, в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази розірвання або призупинення дії спірного договору в порядку визначеному пунктом 6.5 (усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово).

Отже, за наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для застосування положень пункту 4.5. договору, та як наслідок відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 01.05.2022 по 21.06.2023 в сумі 61635,44грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних доданий позивачем до позовної заяви, судовою колегією встановлено, що відповідне нарахування було здійснено позивачем за період з 01.05.2022 по 21.06.2023, при цьому, при нарахуванні інфляційних позивачем не було враховано індекс інфляції за червень 2023 року, тобто період нарахування інфляційних втрат становить з травня 2022 року по травень 2023 року.

Проте, як було зазначено вище, умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу електричної енергії від 10.10.2017 №85 не визначають строку остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію, а лише містять умову (пункт 3 додаткової угоди №2 до договору) щодо внесення відповідачем до 25-числа місяця, що передує розрахунковому місяцю, передоплати в розмірі 100% заявленого обсягу електричної енергії, яка згідно з наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій сплачувалась відповідача.

При цьому, в позовній заяві позивачем не було наведено жодних фактичних та правових підстав для здійснення нарахування відсотків річних та інфляційних саме з 01.05.2022, а отже відсутні підстави стверджувати, що прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості електричної енергії почалося 01.05.2022

Оскільки умови укладеного договору не визначають строку остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію, то з урахуванням положень частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, такий обов`язок відповідача зі сплати фактично спожитої електричної енергії виникає після пред`явлення позивачем письмової вимоги.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №522/799/16-ц.

Матеріалами справи підтверджується, що з письмовою вимогою позивач звернувся до відповідача лише 23.05.2023, надіславши на адресу останнього вимогу про сплату заборгованості від 22.05.2023 №58 разом з актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 30.04.2022 (т.1 а.с.20).

Факт направлення вказаної вимоги підтверджується доданою до позовної заяви копією опису вкладення у цінний лист та копією поштової накладної з штрихкодовим ідентифікатором №6102307969954 (т.1 а.с.20а).

Згідно з інформацією, яка міститься на веб-сторінці Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), поштове відправлення за №6102307969954 не було вручено відповідачеві під час доставки "з інших причин" 29.05.2023.

Таким чином, зважаючи на невручення відповідачеві 29.05.2023 під час доставки поштового відправлення, останнім днем сплати заборгованості за договором є 05.06.2023

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 06.06.2023 по 21.06.2023 на суму заборгованості 50042,72грн. в сумі 65,81грн.

Також, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в розмірі 20906,36грн., оскільки відповідне нарахування здійснювалось позивачем за період з 01.05.2022 по 31.05.2023, а тому в даному випадку виключається застосування до відповідача відповідальності в частині сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України.

Зі змісту апеляційної скарги 2-го апелянта - Підприємства "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області також вбачається, що апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2509,17грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано: договір про надання правничої допомоги від 03.04.2023 №37/ЮО, укладений між ТОВ "Енерго Х" та АО "Лєдаправо"; додаткову угоду від 01.05.2023 №6 до договору; акт наданих послуг від 13.07.2023 за договором про надання правничої допомоги від 03.04.2023 №37/ЮО на суму 10000,00грн; платіжну інструкцію від 27.06.2023 №6384 на суму 10000,00грн. (т.1 а.с.22, 27, 62-63).

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання АО "Лєдаправо" професійної правничої допомоги позивачеві у справі №922/2703/23.

При цьому, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 19.01.2022 у справі №910/1344/19, від 03.02.2022 у справі №910/17183/20).

Відтак, розмір адвокатського гонорару, порядок його обчислення та сплати має бути чітко прописаний в договорі про надання правової допомоги.

Зі змісту додаткової угоди від 01.05.2023 №6 до договору про надання правничої допомоги від 03.04.2023 №37/ЮО вбачається, що сторони погодили, що гонорар за ведення справи про стягнення з Підприємства "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області складає 10000,00грн. - за складання вимоги про погашення заборгованості, складання позовної заяви та подання позовної заяви до відповідного суду через систему Електронний суд. Жодних змін в частині погодженого Договором розміру фіксованої вартості правничої допомоги сторонами внесено не було.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (пункт 46 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Крім того, судова колегія зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку, відповідачем не було подано до місцевого господарського суду клопотання про зменшення розміру витрат на послуги адвоката.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України») (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №912/354/20.

Тобто доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Як було зазначено вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 Господарського процесуального кодексу України).

В застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х", колегія суддів зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог, та відповідно погоджується з висновками місцевого господарського суду, що понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають частковому відшкодуванню з відповідача в розмірі 2509,17грн., розрахованих пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які Сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг у зв`язку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг та залишення рішення господарського суду Харківської області від 24.08.2023 у справі №922/2703/23 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційних скарг на апелянтів.

Керуючись статтями 254, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статті 276, статті 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Підприємства "Палац праці" об`єднання профспілок Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.08.2023 у справі №922/2703/23 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 21.11.2023

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий