Ухвала
від 16.11.2023 по справі 489/2328/19
МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12019150040000441 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 , та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 травня 2023 року, стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, з середньо - технічною освітою, не одруженого, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7

обвинувачений ОСОБА_5

захисник ОСОБА_6 ( режимі відеоконференції з

використанням власних технічних засобів в системі «EasyCon»)

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений просить вирок суду першої інстанції скасувати. Призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з п.7 ч.2 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України. Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. В іншій частині оскаржуваний вирок залишити без змін. Дослідити письмові докази, зазначені в апеляційній скарзі, допитати обвинуваченого, свідка ОСОБА_8 та окрему думку головуючого судді.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України, і призначено йому покарання у виді 13 років позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 - задоволено частково. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8755 /вісім тисяч сімсот п`ятдесят п`ять / грн. 00 коп.. та моральної шкоди 300 000 /триста тисяч / грн. 00 коп. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати на провадження експертиз (від 12.04.2019 року №293, від 14.05.2019 року №294, від 18.03.2019 року №86) в сумі 16805 (шістнадцять тисяч вісімсот п`ять) грн. 73 коп. Вирішено питання щодо речових доказів.

Крім того, на вказаний вирок головуючий суддя має окрему думку.

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений посилається на чисельні порушення кримінального процесуального закону, допущені слідчим під час досудового розслідування, які судом першої інстанції були проігноровані. Вказує, що судом були також проігноровані всі його клопотання про виклик та допит свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Звертає увагу, що не давав своєї згоди на проведення судового засідання в режимі віедоконференції. Пояснює, що судовим слідством не встановлено як було вчинене кримінальне правопорушення, а саме механізм спричинення тілесних ушкоджень, мотиви та дійсні обставини кримінального правопорушення.

Зазначає, що неодноразово просив суд та прокуратуру ознайомити його з матеріалами кримінального провадження, проте йому було відмовлено, ознайомлено лише з відеоматеріалами справи, які були, на його думку, не повними та змонтованими. Зауважує, що в судовому засіданні не зміг реалізувати своє право на захист, а саме допитати свідка ОСОБА_8 . На неодноразові клопотання про виклик вищезазначеного свідка, суд відмовляв.

В апеляційній скарзі захисник вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає зміні. Вказує, що суд встановивши фактичні обставини вчиненого злочину, дав їм неправильну кримінально правову оцінку, оскільки, висновок суду першої інстанції щодо суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 визнано винним та засуджено, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Зауважує, що суд зробив висновок про винуватість засудженого на підставі сукупності «вищевстановлених ознак» та «неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». У вироку не має пояснення, які саме «вищевстановлені ознаки» суд мав на увазі, фактично суд ґрунтує свої висновки на припущеннях, які не були спростовані стороною захисту.

Вважає, в даній справі, стороною обвинувачення не доведено, а судом не обґрунтовано «поза розумним сумнівом» наявність у ОСОБА_5 умислу на умисне вбивство вчинене з хуліганських мотивів потерпілого ОСОБА_12 . Вказує, що встановлені під час судового розгляду фактичні обставини, зокрема щодо змісту суб`єктивної сторони вчиненого злочину, свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_5 не мав як прямого умислу на вбивство потерпілого так і мотивів на позбавлення останнього життя. Сам обвинувачений суду повідомив, що ніж до рук узяв тільки після того, як потерпілий та свідок ОСОБА_8 почали наносити йому удари.

Зауважує, що про використання ножа фактично з метою самозахисту прямо вказував обвинувачений та матеріалами кримінального провадження наявність такої мети не спростовується. На думку сторони захисту, в ході судового розгляду стороною обвинувачення не було надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували наявність хуліганських дій ОСОБА_5 вказаних в обвинувальному акті та хуліганських мотивів умисного вбивства потерпілого ОСОБА_12 .

Звертає увагу, що наявні законні підстави для зміни вироку стосовно ОСОБА_5 у в`язку зі зміною правової кваліфікації скоєного ним кримінального правопорушення та застосування закону про менш тяжке кримінальне правопорушення, а саме перекваліфікації дій обвинуваченого з п.7 ч.2 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що 07.02.2019 приблизно о 20:15 год. (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (згідно виписки з медичної карти №302 виявлено 2,02 проміле), знаходячись між під`їздами №3 та №4 будинку АДРЕСА_2, звернув увагу на двох незнайомих йому осіб ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , які проходили повз вказаного будинку та спілкувалися між собою. В цей час, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , та спробував обійняти йняти раніше незнайомого йому ОСОБА_12 , який в свою чергу, обурений поведінкою ОСОБА_5 , відштовхнув від себе та попрохав припинити його свої протиправні дії. На що ОСОБА_5 , не реагуючи на прохання ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що він перебуває в громадському місці - дворі житлового будинку, з мотивів явної неповаги до суспільства, використовуючи малозначний привід та зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки та моральності, бажаючи самовиразитись в очах присутніх громадян, діючи з особливою зухвалістю у виді нахабного поводження, буйства, дістав з кишені плоскогубці, якими почав розмахувати перед обличчям потерпілого. Після чого, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що потерпілий ОСОБА_12 намагається припинити його протиправні дій, проявляючи ще більше буйство і не реагуючи на прохання ОСОБА_8 припинити свої протиправні дії, безпричинно, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_12 , з хуліганських мотивів, дістав з кишені належний йому ніж господарсько-побутового призначення, яким зі значною силою наніс потерпілому ОСОБА_12 удар в грудну клітину зліва, в область розташування життєво важливого органу серця, спричинивши тяжке тілесне ушкодження у вигляді одного сліпого проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з пошкодженням передньої поверхні правого шлуночку серця, що супроводжувалися зовнішньою та внутрішньою плевральною кровотечею (1000 мл темної рідкої крові) з подальшим розвитком геморрагічного шоку, яке має прямий причинний зв`язок з настанням смерті ОСОБА_12 ..

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 , судом кваліфіковані за п.7 ч.2 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з хуліганських мотивів.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника на підтримку апеляційних скарг, думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.

Висновок суду, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про його винність у вчинені вказаного кримінального правопорушення.

Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, підставами для скасування чи зміни судового рішення є такі порушення норм кримінального процесуального закону, які шляхом позбавлення чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження, недотримання процедури судочинства чи іншим шляхом вплинули чи могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.

При цьому, конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано істотним чи неістотним залежно від обставин кримінального провадження.

Апеляційним судом не встановлено порушень, які перешкодили суду всебічно та повно розглянути матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_5 .

В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_5 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України, винним себе не визнав в повному обсязі. Пояснив суду, що 07.02.2019 року він дійсно перебуваючи у нетверезому стані йшов повз будинок АДРЕСА_2 та зустрів там ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , підійшовши до яких обійняв їх та попросив закурити. Після чого, в них виник конфлікт та він отримав удар в обличчя. Зазначає, що потерпілий спричинив йому тілесні ушкодження, наносячи удари рукою та ногою. Перший раз потерпілий вдарив його у щелепу і він впав, а потім наніс удар ногою. Коли він вдруге впав, ніж опинився перед ним. В підняв ніж для того, щоб їх ( ОСОБА_12 та ОСОБА_8 ) налякати, махнув ножом, куди саме не бачив, так як у нього на голові був одягнений капюшон. Підводячись, взяв ніж та вдарив ним. Він не бачив, куди саме наніс удар та не бачив, кого саме вдарив, так як думав, що перед ним нікого нема. Ці чоловіки фізично були міцнішими аніж він. Зазначив, що наніс лише один удар. Про наслідки своїх дій дізнався вже у кабінеті слідчого при пред`явленні обвинувачення. Йому показали фотографії.

На уточнюючі запитання обвинувачений зазначив, що його вдарили каменем чи чимось важким залізним. При цьому, протягом судового розгляду обвинувачений неодноразово уточнював, чим саме "важким" йому нанесли удар. Спочатку він повідомляв, що це був камінь, але зрештою переконував у тому, що це був пістолет. Після того, як він відмахнувся, ніж залишився в нього в руці. Пізніше ніж вилучили працівники поліції, коли його затримували.

Разом з тим, винуватість ОСОБА_13 в умисному вбивстві із хуліганських мотивів потерпілого ОСОБА_12 підтверджується дослідженими судом та наведеними у вироку доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що обвинуваченого не знає, потерпілий ОСОБА_12 був його другом, підстав оговорювати ОСОБА_13 не має. Так, 02.07.2019 року біля 20:00 години він разом із ОСОБА_12 йшов зі сторони вул.Китобоїв у напрямку площі Перемоги. Їм на зустріч йшов нетверезий чоловік. Чоловік пройшов мимо, потім їх наздогнав, став їх обіймати та запропонував випити з ним. Вони йому відмовили і продовжили йти далі. Однак, обвинувачений йшов за нами у бік площі. Через деякий час обвинувачений наздогнав їх і наніс ножом один удар в область серця Матієнку. Після цього, чоловік побіг до вул. Китобоїв. Як раз йшла поліція зі сторони ринку і вони всі побігли у бік вул. Китобоїв, та затримали обвинуваченого біля його під`їзду.

Доводи захисника про відсутність у обвинуваченого умислу на позбавлення життя ОСОБА_12 , спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме показами свідка ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , потерпілої ОСОБА_9 , протоколом огляду місця події від 07.02.2019 року, додатковим протоколом огляду місця події від 07.02.2019 року з фото таблицею, висновком експерта від 05.03. 2019 року № 22/Ц, висновком експерта від 05.03. 2019 року №133, висновком судово-медичної експертизи від 13 березня 2019 року №428.

З висновку судово-медичної експертизи від 13 березня 2019 року №428 вбачається, що смерть гр. ОСОБА_12 настала внаслідок одного сліпого проникаючого колотого поранення грудної клітини з пошкодженням передньої поверхні правого шлуночку, що супроводжувалося зовнішньою та внутрішньо плевральною кровотечею (1000 мл. темної рідкої крові), з подальшим розвитком геморрагічного шоку, що підтверджується и судово-гістологічного дослідження. За ступенем тяжкості рана в області грудної клітки зліва з рановим каналом та пошкодженням передньої поверхні правого шлуночку серця, що супроводжувалось внутрішньо плевральною кровотечею (1000 мл. темної рідкої крові) мають ознаки тяжких них ушкоджень та мають прямий причинний зв`язок з настанням смерті. Приймаючи до уваги локалізацію рани, а також направлення ранового каналу, свідчить про те, що під час спричинення тілесного ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки потерпілий знаходився обличчям один до одного з нападаючим. Малоймовірно, що при наданні своєчасній кваліфікованій медичній допомозі життя останнього було збережене.

Крім цього, суд вірно критично оцінив твердження обвинуваченого, що він не бажав наносити ОСОБА_12 смертельного поранення, по суті ножем «відмахувався» від ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_8 . Так, під час розгляду кримінального провадження обвинувачений неодноразово надавав покази та пояснення, які по своїй суті постійно мінялися. Як вбачається з обставин справи, обвинувачений 07.02.2019 року перебуваючи в громадському місці в нетверезому стані, використовуючи малозначний привід (попрохав закурити - версія обвинуваченого чи то разом випити - версія свідка ОСОБА_8 , що для вирішення справи не має суттєвого значення) звернувся до раніше незнайомих йому ОСОБА_12 та ОСОБА_8 та почав їх обіймати.

Використовуючи малозначний привід затіяв з ними сварку. Крім цього, обвинувачений неодноразово змінюючи покази вказував, що потерпілий наніс йому удар в щелепу. Спочатку вказував, що удар йому було нанесено камінням, а потім зазначив, що пістолетом. Як вбачається зі зворотного повідомлення від 08.02.2019 року лікаря хірурга міської лікарні швидкої медичної допомоги, під час огляду, у ОСОБА_5 було зафіксовано закриту травму грудної клітини (забій м`яких тканин без пошкодження внутрішніх органів), садна лівої брови та правого вуха. Отже, будь якої травми щелепи не зафіксовано, що свідчить про нещирість та недостовірність показів обвинуваченого. Що стосується виявлених ушкоджень, то суд дійшов обґрунтованого висновку, що вони могли бути отримані, як від свідка ОСОБА_8 , який в показах вказував, що після нанесеного удару ножем ОСОБА_12 кинув в обвинуваченого шматком плитки, так і під час затримання, що вбачається з відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського.

Наявність умислу на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині у обвинуваченого ОСОБА_17 підтверджується й тим, що обвинувачений під малозначним приводом (спроба обійняти раніше незнайомого йому потерпілого ОСОБА_12 ) та після зауваження розпочав конфлікт. Тобто, маючи змогу (піти далі, вибачитись, тощо) не припинив його, не покликав на допомогу (при наявності для себе загрози), не втік, а навпаки, свідомо продовжив неправомірні дії та обрав знаряддям вчинення злочину саме ніж, маючи можливість обрати й інше знаряддя, зокрема - плоскогубці.

Як зазначено в Постанові ВС по справі №428/11944/19 від 25.03.2021 року, умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків; вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Прямий умисел - це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч.2 ст.24 КК)

Тобто, питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.

При цьому, спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляється у способі вчинення діянь.

Знаряддя злочину та механізм спричинення тілесного ушкодження, а саме - нанесення удару ножом в область серця потерпілого, свідчить про наявність умислу ОСОБА_5 на заподіяння смерті ОСОБА_12 , отже дії обвинуваченого правильно судом першої інстанції кваліфіковані за п.7 ч.2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з хуліганських мотивів.

Суд першої інстанції за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення по справі, дійшов обґрунтованого висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні під час розгляду справи. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його вмотивованим, обґрунтованим та законним.

Крім того, вина ОСОБА_5 у вчиненні умисного вбивства підтверджується і протоколом та відеозаписом (на цифровому носії інформації - карта пам`яті «Kingston») проведення слідчого експерименту від 08.02.2019 року за участі свідка ОСОБА_8 , останній в присутності двох понятих, яким були роз`яснені їх права та обов`язки і які підтвердили даний факт своїми підписами, розповів та показав події, які мали місце 07.02.2019 року близько 20:30 год. біля будинку АДРЕСА_2.

Твердження обвинуваченого про те, що надані суду електронні документи містять сліди монтажу, є надуманими та нічим не підтвердженими.

В судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що в електронному документі під назвою "20190208003713002125" відомості цього відеозапису не дають підстав припустити наявність ознак монтажу цього відеозапису. Дослідженням цього відеозапису у судовому засіданні встановлено, що він не містить різких необґрунтованих змін текстуального складу корисних мовних сигналів, акустичного середовища і шумового фону та порушень принципів лінгвістичної та семантичної зв`язності усного тексту. Крім цього, вказаний запис не містить порушень лінійної послідовності та композиційної єдності зображень та відеоряду в цілому; кадрів з різкою невиправданою зміною сюжетної наповненості. Натомість, протікання сюжетної лінії у відеозапису відбувається послідовно та логічно; відеозапис містить реквізити у вигляді, зокрема - показників лічильника часу та зміни у місці розташування цих реквізитів та збоїв чи невідповідності у роботі лічильника часу не виявлено.

З огляду на таке, а також - на обставини, що наведені в ухвалі Центрального районного суду міста Миколаєва від 18.02.2022 року - у задоволенні клопотання обвинуваченого про призначення експертизи було відмовлено за відсутності для цього процесуальних підстав, що є вірним та законним рішенням.

Суд апеляційної інстанції критично відноситься до зауважень захисника про те, що обвинувачений використовував ніж фактично з метою самозахисту. Свідок ОСОБА_8 , вказував, що вже після нанесеного удару ножем ОСОБА_12 , він кинув в обвинуваченого шматком плитки, тобто саме протиправні дії ОСОБА_5 привели до того, що свідок захищався а не навпаки.

Крім того, не заслуговують на увагу та є недостовірними покази обвинуваченого з приводу того, що ніж він підібрав з землі коли впав від першого удару, оскільки, як вбачається з показів свідка ОСОБА_8 , саме обвинувачений безпричинно прискіпувався до потерпілого і свідка, переслідував їх, та першим наніс удар ножом ОСОБА_12 . Судом не встановлено таких обставин, які ставили б під сумнів показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , так само не надано суду доказів, що їх спростовують, суд вірно надав перевагу саме цим показам та поклав їх в основу обвинувального вироку.

Всі наведені у вироку докази - показання свідків, письмові докази є такими, що узгоджуються між собою, доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та отримані в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідні показання осіб, чиї покази покладено в основу обвинувального вироку, є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а також з іншими дослідженими судом доказами, а тому об`єктивних підстав недовіряти їм немає.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідженні всі докази, надані сторонами провадження, яким судом надана оцінка з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, а тому оскаржений вирок відповідає вимогам ст.374 КПК України.

Щодо призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , то воно призначено згідно з вимогами ст.65 КК України. При цьому враховано ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відноситься до особливо тяжких злочинів наслідки діяння (смерть потерпілого ОСОБА_18 ), дані про особу обвинуваченого, те, що він є в силу ст.89 КК України не судимим, офіційно не працює, неодружений, за місцем проживання згідно довідки характеристики начальника СП Заводського ВП ГУНП України в Миколаївській області, характеризується негативно, згідно характеристики сусідів характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку в МОНД з 2000 року, неодноразово лікувався востаннє з 13.04.2017 року по 21.04.2017 року (діагноз РПП внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності), а також відсутність обставин, що пом`якшують покарання, обставини, що обтяжують покарання вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій санкції п.7 ч.2 ст.115 КК України.

Зважаючи на викладене, рішення суду є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження апелянтів, про які йдеться в поданих апеляційних скаргах, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв`язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення.

Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 травня 2023 року, стосовно ОСОБА_5 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення

Головуючий

Судді

СудМиколаївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення16.11.2023
Оприлюднено23.11.2023
Номер документу115059252
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти життя та здоров'я особи Умисне вбивство

Судовий реєстр по справі —489/2328/19

Ухвала від 09.05.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Луганський Юрій Миколайович

Ухвала від 11.04.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Луганський Юрій Миколайович

Ухвала від 11.03.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Луганський Юрій Миколайович

Ухвала від 16.11.2023

Кримінальне

Миколаївський апеляційний суд

Куценко О. В.

Ухвала від 16.11.2023

Кримінальне

Миколаївський апеляційний суд

Куценко О. В.

Ухвала від 16.11.2023

Кримінальне

Миколаївський апеляційний суд

Куценко О. В.

Ухвала від 16.11.2023

Кримінальне

Миколаївський апеляційний суд

Куценко О. В.

Ухвала від 26.09.2023

Кримінальне

Миколаївський апеляційний суд

Куценко О. В.

Ухвала від 20.09.2023

Кримінальне

Миколаївський апеляційний суд

Куценко О. В.

Вирок від 08.06.2022

Кримінальне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Алєйніков В. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні