Ухвала

від 20.11.2023 по справі 905/1513/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

20.11.2023 № 905/1513/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши матеріали

позовної заяви Вільної профспілки гірників шахти «Добропільська», м.Добропілля, Донецька область,

до Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток», м.Добропілля, Донецька область, та Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Добропільське» Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток», м.Добропілля, Донецька область,

про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Вільна профспілка гірників шахти «Добропільська», м.Добропілля, Донецька область, звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток», м.Добропілля, Донецька область, та Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Добропільське» Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток», м.Добропілля, Донецька область, про зобов`язання надати для роботи виборного профспілкового органу (профкому) та проведення зборів працівників приміщення (кабінет) з усім необхідним обладнанням, зв`язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною.

В обґрунтування позову заявник посилається на невиконання роботодавцем, Державним підприємством «Добропіллявугілля-видобуток», визначених ст. 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» обов`язків щодо надання для роботи виборного профспілкового органу та проведення зборів працівників приміщень з усім необхідним обладнанням, зв`язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною.

Дослідивши зміст позовної заяви, суд дійшов висновку відмову у відкритті провадження у справі за таких підстав.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Так, згідно з ч.1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;

19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.

20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення.

До початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності господарськими судами також розглядаються справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема:

1) справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування;

2) справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов`язані з ними законні інтереси;

3) справи про визнання торговельної марки добре відомою;

4) справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами;

5) справи у спорах щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії;

6) справи у спорах, які виникають із відносин, пов`язаних із захистом від недобросовісної конкуренції, щодо: неправомірного використання позначень або товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; оскарження рішень Антимонопольного комітету України із визначених цим пунктом питань (ч.2 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, п.16 розділу XI Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, визначальною ознакою справи, що відноситься до юрисдикції господарських судів, є виникнення такого спору у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

Господарські суди також вирішують інші справи в силу визначення такої юрисдикції законом.

Слід вказати, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва-підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів (ч.ч.1-3 ст.3 Господарського кодексу України).

Однак, звертаючись до господарського суду заявник позову не доводить наявності між ним та особами, зазначеними як відповідачі, господарських правовідносин.

Заявник також не доводить того, що вирішення існуючого спору відноситься до юрисдикції господарських судів в силу прямого встановлення цього законодавчими приписами.

Отже, враховуючи характер спірних правовідносин учасників, суд дійшов висновку, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Пунктом 1 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З огляду на таке господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі №905/1513/23.

Згідно з ч.6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

У виконання цієї норми суд звертає увагу на те, що правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку (ч.2 ст.2 Кодексу законів про працю України).

Статтею 244 Кодексу законів про працю України визначено, що права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами

Професійна спілка (профспілка) це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі (ч.1 ст.1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.42 Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації. Надання для роботи виборного профспілкового органу та проведення зборів працівників приміщень з усім необхідним обладнанням, зв`язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною здійснюється роботодавцем у порядку, передбаченому колективним договором (угодою).

Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними, врегульовано Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Установлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання (ст.1 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективним трудовим спором (конфліктом) є розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (ст.3 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»).

Отже спір між трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом (роботодавцем), який стосується зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин є колективним трудовим спором.

В силу ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, зокрема, що виникають з трудових правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто з огляду на те, що сторонами спору є профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв`язку з невиконанням /як стверджує заявник позову/ роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки цей спір є трудовим та його вирішення належить до юрисдикції цивільного судів.

Подібна за змістом правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/11188/17, від 17.09.2019 у справі № 904/4107/18.

Керуючись п.1 ч.1 ст.175, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі №905/1513/23 за позовом Вільної профспілки гірників шахти «Добропільська», м.Добропілля, Донецька область, до Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток», м.Добропілля, Донецька область, Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Добропільське» Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток», м.Добропілля, Донецька область, про зобов`язання надати для роботи виборного профспілкового органу (профкому) та проведення зборів працівників приміщення (кабінет) з усім необхідним обладнанням, зв`язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною.

Роз`яснити заявнику позову, що спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Оскільки позовна заява надійшла через систему «Електронний суд» в електронному вигляді, припис ч.4 ст.175 Господарського процесуального кодексу України щодо її фізичного повернення заявнику судом не виконується.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова