Рішення

від 14.11.2023 по справі 906/889/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2023 р. м. Житомир Справа № 906/889/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І. В.,

секретар судового засідання: Воробйова І. Г.

за участю представників сторін:

- від позивача: Валенко К. П., ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1424787 від 14.07.2023 (в режимі відеоконференції)

- від відповідача: не прибув

- від третьої особи: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Транс Петроль"

до Приватного підприємства "Вікінг"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой"

про визнання права власності за набувальною давністю на рухоме майно

В засіданні суду протокольно оголошувалась перерва до 17:35 14.11.2023 відповідно до ст. 216 ГПК України.

У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення господарського суду та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.

ПП "Транс Петроль" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ПП "Вікінг" про визнання права власності за набувальною давністю на рухоме майно, а саме на транспортні засоби відповідно до переліку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримав рухоме майно на підставі відповідних договорів купівлі продажу, укладених у 2016 та 2019 роках, які, у свою чергу, були визнані недійсними у судовому порядку, однак, ПП "Транс Петроль" продовжував володіти та розпоряджатись транспортними засобами як власним майном, що, на його думку, є підставою для застосування ст. 344 ЦК України.

Разом з позовною заявою позивач також подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби згідно з переліком, заборони приватним чи державним виконавцям вчиняти будь - які дії щодо вказаних транспортних засобів.

Відповідними ухвалами від 30.06.2023 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання суду на 31.07.2023 о 14:30; призначив до розгляду заяву позивача про забезпечення позову (а. с. 118-119, 120).

17.07.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій адвокатського запиту та відповіді РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві щодо реєстрації транспортних засобів згідно з переліком (а. с. 127-140).

20.07.2023 від позивача надійшла заява з належним чином засвідченими копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а. с. 141-146).

01.08.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про залишення заяви про забезпечення позову без розгляду (а. с. 157-159), яке ухвалою господарського суду від 01.08.2023 задоволено (а. с. 163). Іншою ухвалою від 01.08.2023 господарський суд відклав підготовче засідання на 29.08.2023 14:30, постановив залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" (а. с. 165).

14.08.2023 до суду від позивача надійшли докази направлення позовної заяви з додатками на адресу третьої особи; клопотання про долучення до справи належних копій документів свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а. с. 167-171, 172-181).

Ухвалою від 29.08.2023 господарський суд продовжив підготовче провадження у справі по 28.09.2023, призначив підготовче засідання на 26.09.2023 о 09:30; повторно витребував від третьої особи письмові пояснення щодо позовних вимог (а. с. 188).

Ухвалою від 26.09.2023 господарський суд закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті на 24.10.2023 о 11:30, постановив повідомити відповідача про дату і час засідання суду шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті Господарського суду Житомирської області (а. с. 194).

Ухвалою від 24.10.2023 господарський суд розгляд справи по суті відклав на 14.11.2023 о 14:30 (а. с. 200).

14.11.2023 до суду від позивача надійшли клопотання від 13.11.2023 про стягнення з відповідача 31500,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу та письмово викладений виступ у судових дебатах (а. с. 201-214, 215-218).

У засіданні суду 14.11.2023, що було призначене на 14:30, протокольно оголошувалась перерва до 17:35 14.11.2023 відповідно до ст. 216 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в засідання суду не направив; правом на надання відзиву на позов не скористався; про дату та час проведення судового засідання повідомлявся вчасно та належним чином шляхом направлення на адресу місцезнаходження ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі від 30.06.2023, яка 13.07.2023 повернулась до суду як невручена із зазначенням у довідці про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 121-126), а також шляхом розміщення відповідних оголошень на сайті господарського суду (а. с. 196, 219).

За ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ТОВ "МСС "Тідісі-Дальнобой" як третя особа, правом на подання пояснення не скористалось; повноважного представника в засідання суду не направило; про дату і час судових засідань повідомлялось вчасно і належним чином, про що свідчать відповідні трекінги відстеження поштової кореспонденції, отримані за електронними запитами суду із офіційного сайту Укрпошти (а. с. 183-185, 190-191; 197-198).

За ч. 4 ст. 161 ГПК України подання заяв по суті справи є правом учасників процесу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача в режимі відеоконференції, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Обставини, встановлені судами під час розгляду справи №906/726/17.

01.12.2015 ТОВ "Мережа Сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" (третя особа) та ПП "Вікінг" (відповідач) уклали договір оренди №940/2015, у відповідності до якого третя особа передає відповідачу шини для вантажних автотранспортних засобів останнього.

У порушення умов договору оренди між ПП "Вікінг" (відповідач) та ПП "Транс Петроль" (позивач) були укладені договори купівлі-продажу транспортних засобів №00081/09/8041/2016 від 05.05.2016, №300/01/8047/2016 від 25.06.2016, №558/10/8047/2016 від 03.06.2016, №268/01/8047/2016 від 21.06.2016, №291/01/8047/2016 від 25.06.2016, №391/01/8047/2016 від 27.07.2016 та додаткові угоди до цих договорів.

Згідно з вказаними договорами позивач придбав у відповідача транспортні засоби у кількості 38 одиниць загальною вартістю 3285258,00 грн, які укомплектовані шинами, що належать на праві власності ТОВ "МСС "ТІДІСІ-Дальнобой".

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017, з урахуванням ухвали Господарського суду Житомирської області від 26.03.2018, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2018, у справі №906/726/17 позов ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" задоволено частково; визнано недійсними, укладені між ПП "Вікінг" та ПП "Транс Петроль", договори купівлі-продажу транспортних засобів №00081/09/8041/2016 від 05.05.2016, №300/01/8047/2016 від 25.06.2016, №558/10/8047/2016 від 03.06.2016, №268/01/8047/2016 від 21.06.2016, №291/01/8047/2016 від 25.06.2016, №391/01/8047/2016 від 27.07.2016 та додаткові угоди до цих договорів (а. с. 53-56, 57-58, 60-64).

2. Обставини, встановлені судами під час розгляду справи №910/8861/21.

30.05.2018 між ПП "Вікінг" та ПП "Транс Петроль" на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України та рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі № 906/726/17, укладено угоду про реституцію (далі - угода), за п. 1 якої відповідач зобов`язався до 01.09.2018 перерахувати на банківський рахунок позивача грошові кошти, відповідно до визнаних у судовому порядку недійсними договорів: №00081/09/8041/2016 від 05.05.2016 - 699344,00 грн; №558/10/8047/2016 від 03.06.2016 - 257373,00 грн; №268/01/8047/2016 від 21.06.2016 - 279068,00 грн; №291/01/8047/2016 від 25.06.2016 - 834696,00 грн; № 300/01/8047/2016 від 25.06.2016 - 695580,00 грн; № 391/01/8047/2016 від 27.06.2016 - 519197,00 грн; усього: 3285258,00 грн.

Відповідно до п. 2 угоди зобов`язання ПП "Вікінг" за п. 1 угоди вважається виконаним частково за отриманням ПП "Транс Петроль" грошових коштів у сумі відповідного договору.

Пунктом 3 угоди передбачено, що позивач зобов`язується протягом трьох робочих днів з дня виконання відповідачем п. 1 угоди повністю або частково, передати йому транспортні засоби повністю або частково, відповідно до суми отриманих коштів, згідно наведених вище договорів, які були визнані недійсними рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі №906/726/17.

27.08.2018 між ПП "Вікінг" та ПП "Транс Петроль" підписано зміни до угоди про реституцію, згідно яких сторони погодили продовжити строк виконання зобов`язань сторін за угодою по 31.12.2018 включно.

Також сторони погодили змінити порядок виконання п. 1, п. 3 угоди: позивач передає відповідачу транспортні засоби, перелічені у п. 3 угоди, а відповідач перераховує позивачу грошові кошти відповідно до п. 1. угоди.

12.11.2018 між ПП "Вікінг" та ПП "Транс Петроль" підписані акти №1, №2, №3, №4, №5, №6 приймання-передачі транспортних засобів до угоди про реституцію від 30.05.2018.

Так, відповідно до цих актів приймання-передачі транспортних засобів до угоди про реституцію від 30.05.2018, ПП "Транс Петроль" передало/повернуло, а ПП "Вікінг" прийняло 40 одиниць транспортних засобів згідно з переліком.

12.11.2018 між ПП "Вікінг" та ПП "Транс Петроль" укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів №299/1211/2018, відповідно до якого ПП "Вікінг" зобов`язалось передати у власність ПП "Транс Петроль" транспортні засоби без вантажних шин, за переліком, при згадуванні разом іменовані як товар, а ПП "Транс Петроль" зі своєї сторони, зобов`язалось прийняти товар та сплатити ПП "Вікінг" його вартість.

Отже, згідно з актом №1 від 12.11.2018 приймання-передачі транспортних засобів за договором купівлі-продажу №299/12111/2018 від 12.11.2018, відповідач передав, а позивач прийняв 40 одиниць транспортних засобів згідно переліку.

Проте, 05.12.2018 між ПП "Вікінг" та ПП "Транс Петроль" підписано угоду щодо договору купівлі-продажу транспортних засобів №299/1211/2018 від 12.11.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що даний договір купівлі-продажу є помилковим, а отже, набуття, зміна чи припинення прав та обов`язків за цим договором у сторін не відбулися.

За п. 2 цієї угоди, для відновлення майнового та правового стану, що існували у сторін до моменту укладення договору купівлі-продажу транспортних засобів №299/1211/2018 від 12.11.2018, позивач повертає, а відповідач визнає відсутність боргу позивача за договором і сторони скасовують/анулюють залік зустрічних однорідних вимог від 16.11.2018, здійснений на припинення зобов`язань між ними у тому числі, що виникли за цим договором.

13.12.2018 на виконання умов цієї угоди від 05.12.2018, між ПП "Вікінг" та ПП "Транс Петроль" складено та підписано акт №1 приймання-передачі транспортних засобів, за яким позивач передав, а відповідач прийняв 40 одиниць транспортних засобів згідно з переліком.

15.01.2019 між відповідачем та позивачем укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів №011/1501/2019, відповідно до якого ПП "Вікінг" зобов`язалось передати у власність ПП "Транс Петроль" транспортні засоби без вантажних шин, за переліком, при згадуванні разом іменовані як товар, а ПП "Транс Петроль" зі своєї сторони, зобов`язалось прийняти товар та сплатити ПП "Вікінг" його вартість.

15.01.2019 на виконання умов цього договору між ПП "Вікінг" та ПП "Транс Петроль" складено та підписано акти №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10 приймання-передачі транспортних засобів за договором купівлі-продажу №011/1501/2019 від 15.01.2019, відповідно до яких відповідач передав, а позивач прийняв 40 одиниць транспортних засобів

16.01.2019 між позивачем та відповідачем підписаний акт про припинення зобов`язань заліком за повторним проведенням реституції за угодою сторін від 30.05.2018, за п. 1 якого ПП "Транс Петроль" має перед ПП "Вікінг" непогашене грошове зобов`язання за договором купівлі-продажу транспортних засобів №011/1501/2019 від 15.01.2019 у сумі 3285258,00 грн.

Згідно п. 2 цього акту ПП "Вікінг" має перед ПП "Транс Петроль" зобов`язання по поверненню ним грошових коштів, за нижчепереліченими договорами: №00081/09/8041/2016 від 05.05.2016, №558/10/8047/2016 від 03.06.2016, №268/01/8047/2016 від 21.06.2016, №291/01/8047/2016 від 25.06.2016, №300/01/8047/2016 від 25.06.2016, №391/01/8047/2016 від 27.06.2016 у сумі 3285258,00 грн.

У п. 4 цього акту зазначено, що сторони, керуючись ст. 601 ЦК України, здійснюють зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями у сумі 3285258,00 грн.

Разом з цим, TOB "МСС "ТІДІСІ-Дальнобой" звернулося з позовом до Господарського суду м. Києва про визнання недійсними угоди про реституцію від 30.05.2018 та змін до угоди про реституцію від 27.08.2018, договору купівлі-продажу №011/1501/2019 від 15.01.2019, договору купівлі-продажу №299/1211/2018 від 12.11.2018, укладених між ПП "Транс Петроль" та ПП "Вікінг", оскільки ці правочини укладені з метою уникнення відповідальності останнього перед ТОВ "МСС "Тідісі-Дальнобой" за судовими рішеннями у справах №906/646/18 та №906/726/17 про стягнення заборгованості.

Рішенням від 25.10.2021 у справі №910/8861/21 Господарський суд м. Києва позов ТОВ "МСС "Тідісі-Дальнобой" задоволив частково, визнав недійсним договір купівлі-продажу №011/1501/2019 від 15.01.2019, укладений між позивачем і відповідачем (а. с. 65 - 81).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 у справі №910/8861/21 рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 скасовано частково в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу №011/1501/2019 від 15.01.2019, в позові у цій частині відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі 910/8861/21 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022, рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 залишено в силі.

3. Зміст спірних правовідносин у справі №906/889/23.

Обгрунтовуючи позовні вимоги ПП "Транс Петроль" зазначає, що добросовісно заволоділо майном за відплатними договорами купівлі-продажу, укладеними з ПП "Вікінг" у 2016 та 2019 роках, однак в подальшому ці договори були визнані недійсними у судовому порядку, при цьому позивач продовжував відкрито, безперервно володіти рухомим майном, розпоряджаючись, як власним майном використовуючи його у здійсненні господарської діяльності. Тому, оскільки ПП "Транс Петроль" є безтитульним володільцем, який добросовісно заволодів рухомим майном та продовжує відкрито, безперервно володіти цим майном з 2016 року, тобто понад п`ять років, наявні правові підстави для визнання за останнім права власності на транспортні засоби згідно переліку за набувальною давністю у порядку ст. 344 ЦК України.

4. Щодо обгрунтованості позовної вимоги про визнання права власності за набувальною давністю на рухоме майно та норми права, які застосував господарський суд.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Частиною 1 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Верховним Судом у постанові від 24.02.2021 у справі №914/8/20 викладено висновок, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, і воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупностіобставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків; при вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом; володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном.

Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього; звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю..

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для рухомого майна такий строк складає п`ять років.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних вище умов у сукупності.

Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 14.05.2019 у справі №910/17274/17, від 10.02.2020 у справі №923/82/19.

Господарський суд, надаючи правову оцінку наявності встановлених ст. 344 ЦК України необхідних умов для визнання права власності за набувальною давністю у даній справі, встановив і виходить з того, що:

- спірні транспортні засоби як об`єкти цивільного обороту є законними;

- ПП "Транс Петроль" здатне набути право власності за набувальною давністю на спірні об`єкти;

- добросовісний характер володіння позивачем спірним майном підтверджується тим, що останній не був обізнаний на час заволодіння цим майном, що шити на цих транспортних засобах не належать відповідачу, що стало в подальшому підставою для визнання недійсними в судовому порядку договорів купівлі-продажу транспортних засобів №00081/09/8041/2016 від 05.05.2016, №300/01/8047/2016 від 25.06.2016, №558/10/8047/2016 від 03.06.2016, №268/01/8047/2016 від 21.06.2016, №291/01/8047/2016 від 25.06.2016, №391/01/8047/2016 від 27.07.2016 та додаткові угоди до цих договорів, а також договору купівлі-продажу №011/1501/2019 від 15.01.2019.

Однак, судом встановлено відсутність таких умов, необхідних для набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю, як безперервність володіння та сплив установлених строків володіння.

Позивач доводить, що факт набуття ним права власності на транспортні засоби згідно договорів підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, які долучено до даної позовної заяви (а. с. 15-52, 143-146), а також, що безперервно володіє зазначеним рухомим майном протягом п`яти років (з 2016 року).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

На відміну від нерухомого майна, ЦК України не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов`язковою виходячи з нормативного регулювання (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Аналогічний висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №911/1278/20.

Як вбачається з обставин, встановлених судами під час розгляду справи №910/8861/21, 30.05.2018 між ПП "Вікінг" та ПП "Транс Петроль" на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України та рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі № 906/726/17, укладено угоду про реституцію (далі - угода), за п. 1 якої відповідач зобов`язався до 01.09.2018 перерахувати на банківський рахунок позивача 3285258,00 грн, відповідно до визнаних у судовому порядку недійсними договорів: №00081/09/8041/2016 від 05.05.2016, №300/01/8047/2016 від 25.06.2016, №558/10/8047/2016 від 03.06.2016, №268/01/8047/2016 від 21.06.2016, №291/01/8047/2016 від 25.06.2016, №391/01/8047/2016 від 27.07.2016.

12.11.2018 між ПП "Вікінг" та ПП "Транс Петроль" підписані акти №1, №2, №3, №4, №5, №6 приймання-передачі транспортних засобів до угоди про реституцію від 30.05.2018.

Як встановлено судом та визнано позивачем у письмово викладених судових дебатах від 13.11.2023, установлені законодавством строки володіння рухомим майном були перервані підписанням вищезазначених актів приймання-передачі транспортних засобів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

5. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення позову, судовий збір та заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.11.23

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2

3 - відповідачу (код ЄДРПОУ 31581361) на адресу: 11500, Житомирська область, м. Коростень, Білокоровицьке шосе, буд. 10

4 - ТОВ "МСС "ТІДІСІ-Дальнобой" (код ЄДРПОУ 33212540) на адресу: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 2, каб. 201