Рішення

від 13.11.2023 по справі 922/3690/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2023м. ХарківСправа № 922/3690/23

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" (03022, м. Київ, вул. М. Максимовича, 6, кімната 22, ідентифікаційний код 38684795) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДХ" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, 29, ідентифікаційний код 33815411) про стягнення 672 593,73 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДХ" (відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 672 593,73 грн, з яких: 357 276,62 грн - основного боргу, 184 492,42 грн - пені, 55 612,01 грн - 15% річних, 39 485,02 грн - інфляційного збільшення за прострочення виконання зобов`язання, 35 727,66 грн - 10% штрафу від суми заборгованості. Позивач також просить здійснити розподіл судових витрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №18/06-1М від 18.06.2020 в частині здійснення повної та своєчасної сплати поставленої продукції, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 672 593,73 грн, з яких: 357 276,62 грн - основного боргу, 184 492,42 грн - пені, 55 612,01 грн - 15% річних, 39 485,02 грн - інфляційного збільшення за прострочення виконання зобов`язання, 35 727,66 грн - 10% штрафу від суми заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3690/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 18 вересня 2023 року о 09:40. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Звернуто увагу відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 178 ГПК України).

12.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив (вх.№24649), в якому він просив провести процедуру мирного врегулювання спору за участі судді, про що постановити ухвалу та зупинити провадження у справі. У разі неможливості проведення процедури мирного врегулювання відповідач просив позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути основний борг у розмірі 357276,62 грн, інші вимоги зменшити посилаючись на те, що своїми діями не заподіяв позивачеві жодних збитків, заявлені до стягнення суми є не співмірними із заявленою до стягнення сумою основного боргу, несвоєчасна оплата за поставлений товар була зумовлена форс-мажорними обставинами, зокрема, встановлення в Україні карантину та воєнного стану, у зв`язку з чим прибутки підприємства відповідача майже втричі зменшилися, що вбачається із фінансової звітності відповідача за 2021 та 2022 р., підприємство відповідача не працювало, працівники фактично вимушено перебували у відпустках, деякі працівники були звільнені у зв`язку з призовом, було втрачено продукцію на загальну суму 7 052 487,33 грн на складі, який знаходився на території м. Рубіжне Луганської області у зв`язку з військовими діями та подальшою окупацією м. Рубіжне, що підтверджується бухгалтерською довідкою, що значно вплинуло на подальше здійснення зобов`язань відповідачем. При цьому, відповідач у 2022 р. перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 118 097,48 грн, що свідчить про бажання відповідача виконувати обов`язки за договором навіть в умовах військового стану.

В підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання 18.09.2023, про відкладення підготовчого засідання у справі на 09 жовтня 2023 року о10:00 у зв`язку з тим, що на час проведення підготовчого засідання не сплив строк на подання відповіді на відзив та не вирішено питання щодо мирного врегулювання спору на підставі ч. 1 ст.186 ГПК України.

Присутній у підготовчому засіданні 09.10.2023 представник позивача адвокат Савенко Р.В. просив позов задовольнити повністю та заперечував проти клопотання відповідача про врегулювання спору за участі судді та проти зменшення розміру штрафних санкцій.

Присутній у підготовчому засіданні 09.10.2023 представник відповідача адвокат Горлач О.С. просила зменшити розмір штрафних санкцій.

В підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу суду без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання 09.10.2023 про відмову у задоволенні клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.10.2023 об 11:20.

20.10.2023 через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Горлач О.С. (вх.№28699) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з її зайнятістю у судових засіданнях Жовтневого районного суду м. Харкова у кримінальній справі № 615/1095/22 та у Зміївському районному суді Харківської області у кримінальній справі № 621/3467/23.

22.10.2023 на електронну пошту суду від представника позивача - адвоката Савенка Р.В. надійшло клопотання, яке зареєстроване 23.10.2023 за вх.№28755, в якому він підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив провести розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суд від 23.10.2023 задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача (вх.№28755 від 23.10.2023), задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання та судове засідання у справі №922/3690/23 з розгляду справи по суті відкладено на "13" листопада 2023 р. о 10:00.

12.11.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача - адвоката Горлач О.С. надійшло клопотання, яке зареєстроване 13.11.2023 вх.№30848, про відкладення розгляду справи у зв`язку з призначенням 13.11.2023 об 11-00 год у Жовтневому районному суді м. Харкова до розгляду кримінальної справи № 615/1095/22 по обвинуваченню особи у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч.1 ст.115 КК України, підзахисний перебуває під вартою.

Господарський суд, розглянувши заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи, не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі Фрідлендер проти Франції, рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі Смірнова проти України). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі Красношапка проти України).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Господарський суд виходить з того, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, господарський суд зазначає, що відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, як безпосередньо в залі суду, так і в режимі відеоконференції, а тому господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відмовляє у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

13.11.2023 на електронну пошту суду від представника позивача - адвоката Куцмиди В.І. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх.№30896), в якому він підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просив суд провести розгляд справи без участі представника позивача.

Розглянувши клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, ураховуючи, що відповідно до вимог ст. 120, 121 ГПК України суд не визнавав явку сторін обов`язковою та не викликав їх у судове засідання, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає за необхідне задовольнити вказане клопотання представника позивача, оскільки нез`явлення представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 18.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю МАКСІГРАН (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТДХ (Покупець) було укладено договір поставки №18/06-1М (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю в порядку та на умовах, визначених цим Договором, щебінь, пісок, асфальт (далі за текстом - Продукція), а Покупець зобов`язується прийняти Продукцію та оплатити її на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.4 договору Кількісні характеристики, а також асортимент Продукції визначаються заявками Покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних.

Згідно п. 1.5. договору загальна кількість Продукції, яка поставляється згідно умов цього Договору, визначається після припинення дії цього Договору на підставі відповідних видаткових накладних.

Відповідно до п. 6.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання Сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання належним чином, поставив відповідачу щебінь на загальну суму 5836714,59 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ 3368 від 20 червня 2020 на суму 58 800,00 грн,

№ 5438 від 21 серпня 2020 на суму 120 130,92 грн,

№ 5752 від 06 вересня 2020 121 891,08 грн,

№ 5753 від 08 вересня 2020 на суму 122 771,16 грн,

№ 6338 від 21 вересня 2020 на суму 304 067,64 грн,

№ 6885 від 15 жовтня 2020 на суму 121 011,00 грн,

№ 7255 від 25 жовтня 2020 на суму 121 451,04 грн,

№ 7482 від 30 жовтня 2020 на суму 122 331,12 грн,

№ 7794 від 03 листопада 2020 на суму 121 451,04 грн,

№ 7796 від 03 листопада 2020 на суму 91 088,28 грн,

№ 8028 від 15 листопада 2020 на суму 91 528,32 грн,

№ 8029 від 15 листопада 2020 на суму 30 802,80 грн,

№ 8306 від 20 листопада 2020 на суму 215 619,60 грн,

№ 8312 від 26 листопада 2020 на суму 148 356,90 грн,

№ 8313 від 27 листопада 2020 на суму 90 304,20 грн,

№ 170 від 26 січня 2021 на суму 111605,58 грн,

№ 239 від 04 лютого 2021 на суму 111205,56 грн,

№ 371 від 24 лютого 2021 на суму 110 805,54 грн,

№ 475 від 03 березня 2021 на суму 111605,58 грн,

№ 636 від 13 березня 2021 на суму 111205,56 грн,

№ 1028 від 03 квітня 2021 на суму 149646,96 грн,

№ 1114 від 05 квітня 2021 на суму 207484,66 грн,

№ 1334 від 08 квітня 2021 на суму 119115,54 грн,

№ 1343 від 13 квітня 2021 на суму 120 405,60 грн,

№ 1406 від 14 квітня 2021 на суму 117 825,48 грн,

№ 1557 від 22 квітня 2021 на суму 119 115,54 грн,

№ 1716 від 22 квітня 2021 на суму 119 975,58 грн,

№ 1717 від 23 квітня 2021 на суму 119 975,58 грн,

№ 1729 від 29 квітня 2021 на суму 119803,57 грн,

№ 1813 від 30 квітня 2021 на суму 119 545,56 грн,

№ 1924 від 04 травня 2021 на суму 121800,00 грн,

№ 1925 від 07 травня 2021 на суму 122 235,00 грн,

№ 1926 від 11 травня 2021 на суму 120 930,00 грн,

№ 2245 від 18 травня 2021 на суму 121800,00 грн,

№ 2354 від 21 травня 2021 на суму 121800,00 грн,

№ 2359 від 25 травня 2021 на суму 121365,00 грн,

№ 2623 від 01 червня 2021 на суму 121365,00 грн,

№ 2624 від 02 червня 2021 на суму 120 930,00 грн,

№ 2832 від 04 червня 2021 на суму 90 480,00 грн,

№ 2833 від 06 червня 2021 на суму 60 030,00 грн,

№ 2835 від 09 червня 2021 на суму 121800,00 грн,

№ 3298 від 19 червня 2021 на суму 122 235,00 грн,

№ 3336 від 22 червня 2021 на суму 122 670,00 грн,

№ 3504 від 25 червня 2021 на суму 120 973,50 грн,

№ 3640 від 02 липня 2021 на суму 126 505,50 грн,

№ 3880 від 11 липня 2021 на суму 127 425,54 грн,

№ 4078 від 17 липня 2021 на суму 128345,58 грн,

№ 767 від 26 липня 2022 на суму 93097,48 грн.

Пунктом 2.1. договору визначено, що продукція постачається за узгодженими Сторонами договірними цінами. Ціни на Продукцію зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.5. договору розрахунки між Сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника 100 % попередньої оплати вартості Продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується Сторонами додаткова угода до цього Договору.

Відповідно до п. 2.6 Договору у випадку поставки Продукції на умовах пункту 3.5 цього Договору Покупець повинен оплатити повну вартість поставленої Продукції протягом 3 (трьох) банківських з дати поставки.

У п.3.5. договору сторони погодили, що постачальник має право не очікуючи надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції поставити її покупцю.

Згідно з п. 3.1. договору поставка продукції за цим договором здійснюється за умови відтермінування 100% оплати продукції у продовж 14 календарних днів згідно залізничної накладної.

Проте за твердженням позивача, всупереч взятих на себе зобов`язань відповідачем було перераховано на рахунок позивача лише частину грошових коштів у сумі 5 479437,97 грн, що підтверджується наявною у справі банківською випискою з рахунку позивача, виданою ПАТ "Райффайзен Банк" 13.07.2023.

Позивач надіслав на адресу відповідачавимогу вих.27/03-2 про негайну сплату, але не пізніше 15.04.2023, заборгованості за договором поставки у розмірі 357276,62 грн.

Вказана вимога надіслана цінним листом з описом вкладення та отримана представником відповідача Мотузовим 14.04.2023, що підтверджується накладною за номером відправлення 0600025282822, проте відповіді на вимогу відповідач позивачу не надіслав, вартість поставленої продукції за договором у розмірі 357276,62 грн не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 357 276,62 грн - основного боргу, 184 492,42 грн - пені, 55 612,01 грн - 15% річних, 39 485,02 грн - інфляційного збільшення за прострочення виконання зобов`язання та 35 727,66 грн - 10% штрафу від суми заборгованості.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає суму основного боргу та не надав до суду контррозрахунок пені, 15% річних, інфляційного збільшення за прострочення виконання зобов`язання та штрафу заявленого до стягнення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, ст. 694 ЦК України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте відповідач отриманий у власність товар не оплатив, у зв`язку з чим у нього наявна заборгованість за договором у розмірі 357 276,62 грн, а отже у відповідача виникло прострочення по оплаті товару поставленого за вказаними видатковими накладними.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на викладене та на те, що відповідачем повністю визнано суму основного боргу у розмірі 357 276,62 грн, але не надано доказів його сплати, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 357 276,62 грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо решти вимог про стягнення 55 612,01 грн 15% річних, 39 485,02 грн інфляційного збільшення за прострочення виконання зобов`язання, 184 492,42 грн пені та 35 727,66 грн штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.1. договору у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором Покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.

Отже згідно з п. 5.1. договору нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а цей період нарахування збільшено за взаємною згодою сторін до повного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.1. договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно з п. 5.6. договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також 15 (п`ятнадцять) процентів річних від простроченої суми. У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України розмір процентів річних встановлений сторонами у Договорі.

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок несвоєчасної оплати товару, а тому позивач правомірно нарахував до стягнення 15% річних, інфляційні втрати, пеню та штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Перевіривши правильність нарахування 15% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 55 612,01 грн 15% річних, 39 485,02 грн інфляційного збільшення за прострочення виконання зобов`язання, 184 492,42 грн пені та 35 727,66 грн штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення сум 55 612,01 грн 15% річних, 39 485,02 грн інфляційного збільшення за прострочення виконання зобов`язання, 184 492,42 грн пені та 35 727,66 грн штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості, суд зазначає наступне.

Своє клопотання відповідач обгрунтовує зокрема тим, що своїми діями не заподіяв позивачеві жодних збитків, заявлені до стягнення суми є не співмірними із заявленою до стягнення сумою основного боргу, несвоєчасна оплата за поставлений товар була зумовлена форс-мажорними обставинами, зокрема, встановлення в Україні карантину та воєнного стану, у зв`язку з чим прибутки підприємства відповідача майже втричі зменшилися, що вбачається із фінансової звітності відповідача за 2021 та 2022 р., підприємство відповідача не працювало, працівники фактично вимушено перебували у відпустках, деякі працівники були звільнені у зв`язку з призовом, було втрачено продукцію на загальну суму 7 052 487,33 грн на складі, який знаходився на території м. Рубіжне Луганської області у зв`язку з військовими діями та подальшою окупацією м. Рубіжне, що підтверджується бухгалтерською довідкою, що значно вплинуло на подальше здійснення зобов`язань відповідачем. При цьому, відповідач у 2022 р. перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 118 097,48 грн, що свідчить про бажання відповідача виконувати обов`язки за договором навіть в умовах військового стану.

Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, Верховний Суд України неодноразово наголошував, що платежі, встановлені у ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку.

Поряд з цим, досліджуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 висловила правову позицію щодо застосування норм статей 233 ГК України та 625 ЦК України, які носять універсальний характер, та дійшла висновку, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Тобто, таке право на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду).

Суд приймає до уваги обставини, які перешкоджали відповідачу виконати умови договору з оплати спірного товару, зокрема, зменшення майже втричі прибутків підприємства відповідача згідно фінансової звітності за 2021 та 2022 р., втрата продукції відповідача на загальну суму 7 052 487,33 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою, звільнення працівників, зокрема у зв`язку з призовом на військову службу та воєнним станом, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також ураховуючи відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, не співмірність заявлених до стягнення сум пені та штрафу із заявленою до стягнення сумою основного боргу та часткову сплату відповідачем у 2022 р. грошових коштів за договором у розмірі 118 097,48 грн, вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити суму пені та штрафу на 80 %. При цьому, суд не вбачає підстав для зменшення 15% річних, адже вважає, що такий розмір є співмірним з заявленою до стягнення сумою основного боргу, крім того, судом враховано зменшення розміру пені та штрафу на 80 %, а також суд вважає, що немає підстав для зменшення інфляційних нарахувань.

Так, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищенаведене, позов підлягає задоволенню частково у розмірі 496 417,66 грн, з яких: 357 276,62 грн - основного боргу, 36 898,48 грн - пені, 55 612,01 грн - 15% річних, 39 485,02 грн - інфляційного збільшення за прострочення виконання зобов`язання, 7145,53 грн - штрафу. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 10 088,91 грн покласти на відповідача у повному обсязі, оскільки у разі зменшення розміру пені та штрафу судовий збір підлягає стягненню саме з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 549, 551, 611, 612-629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 233 Господарського кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 496 417,66 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДХ" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29, ідентифікаційний код 33815411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" (03022, м. Київ, вул. М. Максимовича, буд. 6, кімната 22, ідентифікаційний код 38684795) 357 276,62 грн - основного боргу, 36 898,48 грн - пені, 55 612,01 грн - 15% річних, 39 485,02 грн - інфляційного збільшення за прострочення виконання зобов`язання, 7145,53 грн - штрафу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Врешті частині позову відмовити.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 10 088,91 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДХ" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29, ідентифікаційний код 33815411).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДХ" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29, ідентифікаційний код 33815411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" (03022, м. Київ, вул. М. Максимовича, буд. 6, кімната 22, ідентифікаційний код 38684795) судовий збір у розмірі 10 088,91 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" (03022, м. Київ, вул. М. Максимовича, буд. 6, кімната 22, ідентифікаційний код 38684795).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДХ" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29, ідентифікаційний код 33815411).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "21" листопада 2023 р.

СуддяІ.О. Чистякова