Ухвала

від 16.11.2023 по справі 924/298/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 924/298/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Баранця О.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

прокуратури -Кукло Д.С. , прокурор Офісу Генерального прокурора,

позивача 1 - Хмельницької обласної ради - не з`явився,

позивача 2 - Західного офісу державної аудиторської служби України - не з`явився,

відповідача 1 - комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний дерматовенерологічний центр Хмельницької обласної ради» - Римшин Т.А. (в порядку самопредставництва),

відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Твій газзбут» - Василевська О.В., адвокат (довіреність від 11.10.2023 № 343/23),

у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури (далі - прокурор, скаржник)

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 (головуючий суддя: Олексюк Г.Є., судді: Крейбух О.Г., Гудак А.В.)

у справі № 924/298/23

за позовом заступника керівника окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах: Хмельницької обласної ради (далі - позивач 1, Рада) та

Західного офісу державної аудиторської служби України (далі - позивач 2, Служба)

до комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний дерматовенерологічний центр Хмельницької обласної ради» (далі - відповідач 1, Підприємство) та товариства з обмеженою відповідальністю «Твій газзбут» (далі - відповідач 2, Товариство)

про визнання недійсними результатів публічної закупівлі № UA-2022-12-07-019900-а, оформлених протоколом від 23.12.2022 № 20, визнання недійсним договору від 13.01.2023 № 60АВ200-123-23 про постачання електричної енергії.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі Ради та Служби звернувся до суду з позовом до Підприємства та Товариства, в якому просив суд:

- визнати недійсними результати публічної закупівлі № UA-2022-12-07-019900-а, оформлених протоколом від 23.12.2022 № 20, згідно яких переможцем процедури відкритих торгів на закупівлю електричної енергії визнано Товариство;

- визнати недійсним договір від 13.01.2023 № 60АВ200-123-23 про постачання електричної енергії, укладений Підприємством та Товариством.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на вимоги пункту 11 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» та стверджував, що тендерна пропозиція Товариства не відповідала вимогам тендерної документації, подана із порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та мала бути відхилена замовником. Так, прокурором у позові відзначено, що згідно пункту 11 частини 1 статті 17 Закону передбачено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі , якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції». Та, оскільки кінцевим бенефіціарним власником Товариства, який має відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі та/або відсоток права голосу в юридичній особі, є громадянин України ОСОБА_1 , який знаходиться під санкціями РНБО України відповідно до державного реєстру головної бази даних про санкції, прокурор зазначав, що Товариство в своїй пропозиції вказало недостовірну інформацію, що є суттєвим для визначення результатів відкритих торгів. Відтак прокурор, з посиланням на приписи статей 17, 29, 31, 41, 43 Закону України «Про публічні закупівлі», а також на статті 203, 215, 216 та частину третю статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вважав, що результати спірної публічної закупівлі та оспорюваний договір, який укладений за її результатами підлягають визнанню недійсними. Прокурор зазначав, що в цих правовідносинах підставою звернення прокурора з позовною заявою став саме факт нездійснення уповноваженими органами покладеного на них законом обов`язку із захисту інтересів держави. Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку є усвідомлена пасивна поведінка Ради та Служби щодо захисту порушених інтересів держави. При цьому прокурором дотримано встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку щодо звернення до органу, уповноваженого на надання розумного строку для реагування на стверджуване порушення (надіслані листи на адресу Ради та Служби).

Відповідач 1 вважав, що учасником закупівлі є юридична особа ТОВ «Твій газзбут», яка не включена до переліку юридичних осіб на яких накладено санкції, а тому підстави для відхилення його пропозиції згідно з пунктом 11 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» відсутні.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.06.2023 у справі № 924/298/23 (суддя Заярнюк І.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсними результати публічної закупівлі № UA-2022-12-07-019900-а, оформлених протоколом від 23.12.2022 № 20, згідно яких переможцем процедури відкритих торгів на закупівлю електричної енергії визнано Товариство; визнано недійсним договір від 13.01.2023 № 60АВ200-123-23 про постачання електричної енергії, укладений Підприємством та Товариством; розподілений судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю підстав для визнання недійсними результатів публічної закупівлі та оспорюваного договору, який укладений за результатами закупівлі, проведеної із порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі». При цьому місцевий суд, посилаючись на Тендерну документацію Замовника, приписи статей 31, 17, 29 закону України «Про публічні закупівлі», приписи статей 3, 4 Закону України «Про санкції» та Указ Президента України №266/2021 від 24.06.2021, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів(санкцій) стосовно осіб згідно з додатків» дійшов висновку, що Товариство у своїй пропозиції до Тендерної документації вказало про недостовірну інформацію, яка є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів та не відхилена у порядку, встановленому Законом Україні «Про публічні закупівлі». Водночас місцевий суд не взяв до уваги доводи відповідачів, що Товариство відсутнє у переліку юридичних осіб згідно з додатком 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, оскільки останнє не перебуває під санкціями, обґрунтовуючи тим, що хоча матеріали справи не спростовують твердження відповідачів про відсутність у переліку юридичних осіб, до яких застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції, самого учасника ТОВ «Твій газзбут», проте, винагородоодержувачем (кінцевим бенефеціаром) Товариства є громадянин України ОСОБА_1 , до якого рішенням Ради НБО України від 18.06.2021 було застосовано персональні спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи. Зазначене не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та встановленим статтею 5 вказаного Закону принципам.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 рішення місцевого господарського суду зі справи № 924/298/23 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи прокурору у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з посиланням на практику викладену у постанові Верховного суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, а також постановах Великої Палати Верховного Суду (щодо застосування судом способу захисту) зазначив про те що: з урахуванням висновків Верховного суду, в тому числі щодо ефективності способу захисту, враховуючи обставини часткового виконання договору, укладеного в результаті закупівлі, та беручи до уваги, що: (1) прокурор звернувся з неефективною вимогою про визнання недійсною закупівлі, а саме щодо визнання недійсним рішення, яке реалізоване укладенням договору про закупівлю, (2) та одночасно з вимогою про визнання недійсним договору, не заявляє вимоги щодо реституції або відшкодування збитків чи стягнення всього, отриманого переможцем тендеру, в дохід держави, - у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора.

Північно-західний апеляційний господарський суд також зазначив, що з урахуванням вказаних підстав для відмови у позові, у суду відсутня необхідність надавати правову оцінку питанню застосування у спірних правовідносинах норми пункту 11 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі», якою прокурор обґрунтовує позовні вимоги.

Прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням доповнень), у якій просить Суд скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора відкрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах стосовно забезпечення захисту економічних інтересів держави шляхом припинення (визнання недійсними) правочинів на підставі частини третьої статті 228 ЦК України, що укладені в порушення вимог Закону України «Про санкції» та обмежень, встановлених рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію Указами Президента України та суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У зв`язку з чим скаржник вказує, що є необхідність надання Верховним Судом правової оцінки і тлумачення особливостей застосування: частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, як правової підстави визнання недійсним договору від 13.01.2023 № 60АВ200-123-23, укладеного в порушення вимог статей 3, 4 Закону України «Про санкції» та обмежень, встановлених рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, введеним в дію Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021, та такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Прокурор зазначає, що апеляційним судом не враховано , що основною метою позову є захист інтересів держави, шляхом припинення (визнання недійсним) правочину, укладеного бюджетною установою з контрагентом, кінцевим бенефіціаром та вигодонабувачем якого є підсанкційна особа, та подальше виконання якого ставить під загрозу суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 924/298/23.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство просить Суд залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а постанову апеляційного суду зі справи без змін. При цьому Підприємство звертає увагу Суду на те, що Товариство не включено до переліку юридичних осіб на яких накладено санкцій, тому підстав для відмови останньому в участі закупівлі а також для відхилення його пропозиції, згідно з пунктом 11 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» відсутні. Разом з тим зазначає, що фізична особа - ОСОБА_1 до якого застосовано санкції, не подавав тендерну пропозицію, не брав участі в оголошеній закупівлі, тому не є її учасником.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить Суд залишити її (скаргу) без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін.

07.11.2023 до Верховного Суду від заступника Генерального прокурора надійшла заява про забезпечення участі у судовому засіданні зі справи прокурором від Офісу Генерального прокурора.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2023 для розгляду справи №924/298/23 визначено колегію суддів у складі: Колос І.Б. (головуючий), Баранець О.М., Малашенкова Т.М.

У судовому засіданні 16.11.2023 представник Підприємства брав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів згідно з ухвалою Суду від 14.11.2023.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду досліджено, що ухвалою від 02.08.2023 Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу №918/1043/21 за касаційною скаргою приватного підприємства «Фірма «ДАН» (далі - Підприємство) на рішення господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у справі за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради (далі - Ліцей) до Підприємства про визнання недійсним договору та стягнення 199 850,40 грн. та призначено її до розгляду.

Так, ухвалою від 13.10.2022 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - колегії суддів КГС ВС) відкрила касаційне провадження за скаргою Підприємства, а ухвалою від 13.06.2023 передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої та п`ятої статті 302 ГПК України.

Обґрунтовуючи підстави передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС вказує на наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини третьої статті 228 ЦК України з урахуванням статей 203, 216 цього Кодексу та статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також вказує необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 ЦК України).

На думку колегії суддів КГС ВС, у цій справі існує виключна правова проблема, пов`язана із застосуванням статті 216 і частини третьої статті 228 ЦК України, які містять різні наслідки недійсності договору за умови, що Позивач у позові, посилаючись на невідповідність Договору інтересам держави і суспільства, просив застосувати наслідки недійсності договору, встановлені саме частиною першою статті 216 ЦК України.

Колегія суддів КГС ВС у справі №918/1043/21 здійснила аналіз статей 216, 228 ЦК України та дійшла висновку про те, що стаття 203 цього Кодексу встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема що зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Водночас приписами статті 228 ЦК України визначено цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору.

Колегія суддів у справі №918/1043/21 вважає, що за буквального тлумачення частини третьої статті 228 ЦК України такий критерій, як умисел у однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства (встановивши наявність умислу лише у Підприємства, суди у цій справі визнали Договір недійсним) має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм, який застосовується для визначення наслідків недійсності зазначеного правочину.

Колегія суддів звертає увагу на те, що загальні правові наслідки недійсності договору визначені статтею 216 ЦК України, за змістом частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Водночас частина третя статті 228 ЦК України визначає інший правовий наслідок недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування якого ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема: 1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного; 2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

На переконання колегії суддів у справі №918/1043/21, закріплення в частині третій статті 216 ЦК України норми про те, що правові наслідки, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування, не може беззаперечно свідчити, що у випадку визнання договору недійсним з підстав невідповідності його інтересам держави і суспільства мають застосовуватись лише наслідки його недійсності, встановлені частиною третьою статті 228 ЦК України, якщо у позові Позивач підставою для стягнення цих коштів зазначив саме частину першу статтю 216 ЦК України, а не частину третю статті 228 цього Кодексу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на частину першу статті 208 ГК України, яка визначає наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів зазначає, що суди не звернули уваги на те, що за вказаною нормою суд не лише повинен повернути Позивачу все одержане Відповідачем за Договором, а й одержане Позивачем або належне йому на відшкодування виконаного за рішенням суду стягнути в дохід держави (фактично в частині третій статті 228 ЦК України закріплено двосторонню реституцію, але на користь держави), і таке стягнення в дохід держави відбувається в силу закону, а не залежить від наявності чи відсутності заявлення такої вимоги.

Отже, на думку колегії суддів КГС ВС у цій справі як і у справі № 918/1043/21 спірним є питання про застосування статті 216 ЦК України, частини третьої статті 228 ЦК України, посиланням на які прокурор, у справі яка розглядається, обґрунтовував свій позов.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VII та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи підстави подання позову та касаційного оскарження, доводи прокурора щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах стосовно забезпечення захисту економічних інтересів держави шляхом припинення (визнання недійсними) правочинів на підставі статей 203, 215, 216 та частини третьої статті 228 ЦК України, що укладені в порушення вимог Закону України «Про санкції» та обмежень, встановлених рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію Указами Президента України та суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, з огляду на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №918/1043/21 (зокрема щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України) може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у даній справі №924/298/23, з метою єдності судової практики, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №924/298/23, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21.

Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 зупинити до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя О. Баранець

Суддя Т. Малашенкова