Постанова

від 15.11.2023 по справі 204/7861/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 204/7861/21

провадження № 61-8152св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Коротенка Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Крата В. І., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Юлія Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Криволапова Наталія Сергіївна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Халаджи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (далі - ТОВ «ФК «Фінвест Груп»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), третя особа- приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Ю. О., про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

В обґрунтування позовупосилалась на те, що 19 липня 2007 року між нею та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна»,було укладено кредитний договір № CNL-301/412/2007.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, 19 липня 2007 року між неюта ЗАТ «ОТП Банк» укладено договір іпотеки № PCL-301/221/2007, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстровано в реєстрі за № 7990.

Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їйна праві власності.

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа № 904/7323/21 за позовом ТОВ «ФК «Фінвест Груп» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про захист права власності шляхом зняття арешту.

Із указаного судового провадження позивачці стало відомо, що 27 жовтня 2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Фінвест Груп» було укладено договір факторингу № 27/120/1, відповідно до умов якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» передає, а ТОВ «ФК «Фінвест Груп» приймає право грошової вимоги, що належить ТОВ «ОТП Факторинг Україна», і стає кредитором за кредитним договором № CNL-301/412/2007 від 19 липня 2007 року.

У зв`язку з укладеним договором факторингу, 29 жовтня 2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Фінвест Груп» було укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № PCL-301/221/2007 від 19 липня 2007 року, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» передав та відступив ТОВ «ФК «Фінвест Груп» всю сукупність прав, належних йому за договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета обтяження іпотекою.

Також із цього судового провадження вона дізналась, що 25 лютого 2021 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричкою Ю.О. за ТОВ «ФК «Фінвест Груп» було зареєстровано право власності на зазначену квартиру.

Позивачкавважає, що перехід права власності від неї до ТОВ «ФК «Фінвест Груп» на підставі договору іпотеки та реєстрація права власності товариства є незаконними.

Так, усупереч частині другійстатті 24 Закону України «Про іпотеку», повідомлення про відступлення права вимоги вонане отримувала.

Крім цього, в порушення вимогчастини першоїстатті 35 Закону України «Про іпотеку», позивачкане отримувала повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.

Тому, за відсутності доказів отримання такого повідомлення, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення тридцятиденного строку на виконання зобов`язання, у приватного нотаріуса були відсутні підстави для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за товариством.

Також при реєстрації права власності на квартиру за відповідачем ТОВ «ФК «Фінвест Груп», останнім не надано приватному нотаріусу звіту про оцінку нерухомого майна.

Приватним нотаріусом при вчиненні реєстраційної дії підставою права власності зазначено лише договір іпотеки. При цьому, приватним нотаріусом не зазначено інші документи, які необхідні для здійснення державної реєстрації, а саме: лист-вимога, повідомлення про вручення поштового відправлення, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, висновок про вартість об`єкта незалежної оцінки.

Крім цього, оскільки іпотечний договір між сторонами було укладено 19 липня 2007 року, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Закон України «Про іпотеку» уредакції від 12 травня 2006 року, який встановлює необхідність укладення для переходу права власності на предмет іпотеки окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, однак такий договір між сторонами укладено не було.

Також 25 листопада 2013 року за заявою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 8223, яким було запропоновано звернути стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та за рахунок коштів від реалізації цього нерухомого майна задовольнити вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № CNL-301/412/2007 від 19 липня 2007 року.

У зв`язку із цим, позивачка вважає, що здійснюється подвійне стягнення за одним і тим же договором, проте різними товариствами.

Посилаючись на викладені обставини та уточнивши в подальшому позов, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 56905165 від 03 березня 2021 року о 12 год 08 хв. 49 сек., стосовно об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2303993912101) квартири, загальною площею 100 кв.м, житловою площею 51,8 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричкою Ю. О.;

- припинити право власності ТОВ «ФК «Фінвест Груп» на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідачів понесені у справі судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2023 року позов задоволено.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рички Ю. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 56905165 від 03 березня 2021 року.

Припинено право власності ТОВ «ФК «Фінвест Груп» на квартиру АДРЕСА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рички Ю. О., як державного реєстратора, були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Фінвест Груп», оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень.

Разом із цим суд вважав, що вимога про припинення права власності ТОВ «ФК «Фінвест Груп» на спірну квартиру також є обґрунтованою, оскільки ця вимога є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ТОВ «ФК «Фінвест Груп» звернулось до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінвест Груп» задоволено, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове у справі про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачем ТОВ «ФК «Фінвест Груп» були надані приватному нотаріусу докази направлення письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, а саме вимогу про усунення порушень в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» (іпотечне застереження) від 03 листопада 2020 року та повторну вимогу про усунення порушень в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» (іпотечне застереження) від 11 грудня 2020 року.

У зв`язку із цим, апеляційний суд вважав, що приватним нотаріусом з дотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, належним чином здійснено перевірку документів та встановлено наявність підстав для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

При цьому зазначив, що у разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції в своєму рішенні помилково послався на нечинну редакцію Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, яка була змінена постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

30 травня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Криволапова Н. С. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року та залишити в силі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

07 липня 2023 року від ТОВ «ФК «Фінвест Груп» на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

04 липня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 19 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № CNL-301/412/2007, за умовами якого позивачці було надано кредит у сумі 104 000 швейцарських франків.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № CNL-301/412/2007 між ОСОБА_1 та банком 19 липня 2007 року було укладено договір іпотеки № PCL-301/221/2007, згідно умов якого в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 6.4.іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання,самостійно обравши шляхи позасудового врегулювання спору.

Зокрема, відповідно до підпункту 6.4.2 указаного договору іпотеки, при виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю іпотечне повідомлення (цінним листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому Договорі) з вказівкою про загальну суму Боргових зобов`язань та граничний строк погашення боргових зобов`язань. У випадку непогашення іпотекодавцем боргових зобов`язань у строк, передбачений у іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаному в іпотечному повідомленні.

27 жовтня 2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Фінвест Груп» укладено договір факторингу № 27/10/20/1, відповідно до якого фактор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту і стає кредитором за кредитним договором, у розмірі заборгованості по кредитному договору. У пункті 2 договору факторингу «Тлумачення термінів» визначено: кредитний договір № CNL-301/412/2007 від 19липня 2007 року, укладений ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк»,та боржником, у відповідності до якого перший надав боржнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а боржник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, а також додаткові угоди до цих договорів. Право грошової вимоги за кредитним договором було відступлено клієнту на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 25 листопада 2011 року, укладеного з ПАТ «ОТП Банк». Пунктом 5.1. договору визначено, що у відповідності до умов цього договору, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату шляхом дисконтування суми заборгованості, а клієнт відступає фактору право грошової вимоги до боржника в розмірі заборгованості, яка виникла внаслідок укладення з боржником кредитного договору та надання боржнику кредитних коштів згідно умов кредитного договору. Загальний розмір заборгованості боржника, право вимоги щодо якої відступається складає 71223,56 швейцарських франків, що станом на дату підписання сторонами цього Договору становить 2 225187,83 грн за офіційним курсом НБУ 31,2423 грн за 1 швейцарський франк, з яких: заборгованість за основною сумою боргу за фінансовим кредитом - 2131 776,79 грн; заборгованість за процентами - 93411,04 грн.

Відповідно до пункту 1 Акту приймання-передачі Документації зазначеному у додатку 1 до Договору факторингу від 27 жовтня 2020 року № 27/10/20/1, клієнт передав, а фактор прийняв наступну документацію, а саме оригінали: кредитного договору № CNL-301/412/2007 від 19 липня 2007 року; додатковий договір № CNL-301/412/2007/CHF до кредитного договору № CNL-301/412/2007 від 19 липня 2007 року; додатковий договір № 1 до кредитного договору CNL-301/412/2007 від 19 лютого 2009 року; додаток №1 до кредитного договору CNL-301/412/2007 від 19 лютого 2009 року; додатковий договір № 1 до кредитного договору № CNL-301/412/2007 від 19березня 2009 року; додаток № 1 до додаткової угоди № 1 до кредитного договору CNL-301/412/2007 від 19 лютого 2009 року; додаток №1 до кредитного договору CNL-301/412/2007 від 20 квітня 2009 року; додатковий договір № 2 до кредитного договору CNL-301/412/2007 від 21вересня 2009 року; додаток № 1 до додаткової угоди № 2 до кредитного договору № CNL-301/412/2007 від 21 вересня 2009 року; додаток № 1 до кредитного договору №CNL-301/412/2007 від 10 жовтня 2011 року.

29 жовтня 2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «ФК «Фінвест Груп» (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № PCL-301/221/2007 від 19 липня 2007 року, згідно умов якого первісний іпотекодержатель передає та відступає новому іпотекодержателю всю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю за договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись правом звернення стягнення на предмет обтяження та отримання задоволення своїх вимог за рахунок предмета обтяження іпотекою. Новому іпотекодержателю переходять всі права первісного іпотекодержателя як сторони за договором забезпечення в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором. Договір було посвідчено приватним нотаріусом ДМНО Шрамовою В. М. та зареєстровано в реєстрі за № 111.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 246739170 від 03 березня 2021 року вбачається, що 03 березня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричкою Ю.О. було проведено державну реєстрацію права власності, номер запису № 56905165 на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «ФК«Фінвест Груп». Підстава виникнення права власності зазначено: договір іпотеки № PCL-301/221/2007, серія та номер 7990, виданий 19липня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М.

ТОВ «ФК«Фінвест Груп» направляло на адресу ОСОБА_1 вимоги про усунення порушення в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» (іпотечне повідомлення) вих. № 67/04/11/20 від 03 листопада 2020 року та вих. № 87/04/12/20 від 11 грудня 2020 року (повторно).

Із змісту зазначених вимог вбачається, що ТОВ «ФК «Фінвест Груп» повідомило ОСОБА_1 про те, що, внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки № PCL-301/221/2007 від 19 липня 2007 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Фінвест Груп», останнє набуло всю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю за договором іпотеки, включаючи право звернення на предмет іпотеки та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета іпотеки. Також товариство повідомило про наявну у ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, яка станом на 27 жовтня 2020 року становить 71 223,56 швейцарських франків (в еквіваленті на дату підписання договору факторингу - 2 225 187,83 грн) та вимагало в 30 денний строк виконати порушені зобов`язання шляхом сплати указаної суми за зазначеними у повідомленні реквізитами. Крім цього, ТОВ «ФК «Фінвест Груп» попередило, що у разі невиконання цієї вимоги у встановлений строк, ними будуть вжиті заходи для погашення заборгованості шляхом позасудового врегулювання на підставі підпункту 6.4.2 іпотечного договору та статті 37 Закону України «Про іпотеку» шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає не у повній мірі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Фінвест Груп» про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі - в редакції станом на час прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частини перша, четверта статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

У справі, яка переглядається, встановлено, що відповідно до пункту 6.4.договору іпотеки № PCL-301/221/2007 від 19 липня 2007 року, іпотекодержатель має право, самостійно обравши шляхи позасудового врегулювання спору, звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання.

Зокрема, відповідно до підпункту 6.4.2 указаного іпотечного договору, при виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю іпотечне повідомлення (цінним листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому Договорі) з вказівкою про загальну суму Боргових зобов`язань та граничний строк погашення боргових зобов`язань. У випадку непогашення іпотекодавцем боргових зобов`язань у строк, передбачений у іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаному в іпотечному повідомленні.

Таким чином, договір іпотеки № PCL-301/221/2007 від 19 липня 2007 року містить застереження, яке надавало банку право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений Законом України «Про іпотеку».

Згідно пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, в редакції, чинній на час проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Фінвест Груп» (далі - Порядок), встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Відповідно до пункту 57 Порядку для державної реєстрації прав, що набуваються, змінюються або припиняються у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість набуття, зміни чи припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Згідно з пунктом 61 вказаного Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або

засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ТОВ «ФК«Фінвест Груп» направляло на адресу ОСОБА_1 вимоги про усунення порушення в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» (іпотечне повідомлення) вих. № 67/04/11/20 від 03 листопада 2020 року та вих. № 87/04/12/20 від 11 грудня 2020 року (повторно).

Із змісту зазначених вимог вбачається, що ТОВ «ФК «Фінвест Груп» повідомило ОСОБА_1 про те, що, внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки № PCL-301/221/2007 від 19 липня 2007 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Фінвест Груп», останнє набуло всю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю за договором іпотеки, включаючи право звернення на предмет іпотеки та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета іпотеки. Також товариство повідомило про наявну у ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, яка станом на 27 жовтня 2020 року становить 71 223,56 швейцарських франків (в еквіваленті на дату підписання договору факторингу - 2 225 187,83 грн) та вимагало в 30 денний строк виконати порушені зобов`язання шляхом сплати указаної суми за зазначеними у повідомленні реквізитами. Крім цього, ТОВ «ФК «Фінвест Груп» попередило, що у разі невиконання цієї вимоги у встановлений строк, ними будуть вжиті заходи для погашення заборгованості шляхом позасудового врегулювання на підставі підпункту 6.4.2 іпотечного договору та статті 37 Закону України «Про іпотеку» шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Апеляційним судом встановлено, що ТОВ «ФК «Фінвест Груп» надало приватному нотаріусу докази направлення з періодичністю не менше ніж один місяць на адресу ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, а саме: вимоги про усунення порушень (іпотечне застереження) від 03 листопада 2020 року та вимоги про усунення порушень (іпотечне застереження) від 11 грудня 2020 року (повторна).

Вказані письмові вимоги не були отримані ОСОБА_1 та повернулися відправнику.

Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також потрібно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

Аналогічний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19).

Ураховуючи зазначене та установивши, що вимоги позивачці ОСОБА_1 відповідачем були направлені належним чином, а інших порушень вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку судами не встановлено, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що у державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рички Ю. О. були наявні підстави для проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Фінвест Груп».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Фінвест Груп» про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Щодо позовних вимог про припинення права власності ТОВ «ФК «Фінвест Груп» на спірну квартиру

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

Разом із тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) зазначено, що:

« […] за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно.

Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. […]

судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. […]

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить».

Тобто, стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є публічною, процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту і одночасно та всупереч принципу диспозитивності зобов`язувати суб`єкта поєднувати позовні вимоги, яких приватно-правова норма не передбачає.

У справі, що переглядається:

вимога про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права є належним способом захисту прав позивача у цій справі;

водночас вимога про припинення права власності ТОВ «ФК «Фінвест Груп» на спірну квартиру не є належним способом захисту, оскільки можливе задоволення позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.

Отже, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовної вимоги про припинення права власності ТОВ «ФК «Фінвест Груп» на спірну квартиру, проте помилився щодо мотивів такої відмови.

Щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , пред`явлених до ТОВ «ОТП Факторинг Україна»

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналіз статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивачки виник з ТОВ «ФК «Фінвест Груп»щодо предмета іпотеки, ТОВ «ОТП Факторинг Україна»не повинно відповідати за пред`явленим позовом, а томує неналежним відповідачем у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , пред`явлених до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», проте помилився щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, четверта статті 412 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права власності ТОВ «ФК «Фінвест Груп» на квартиру та в частині вирішення позовних вимог до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» необхідно змінити, виклавши мотиви відмови у задоволенні указаних позовних вимог у редакції цієї постанови

Постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Фінвест Груп» про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно залишити без змін, оскільки підстави для її скасування у цій частині відсутні.

Керуючись статтями 400, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Криволапова Наталія Сергіївна, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Юлія Олександрівна, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, залишити без змін.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Юлія Олександрівна, про припинення права власності на квартиру та в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» змінити, виклавши мотиви відмови у задоволенні указаних позовних вимог в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Коротенко

Судді: А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

В. І. Крат

М. Ю. Тітов