Рішення

від 14.11.2023 по справі 754/8893/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/4027/23

Справа №754/8893/23

РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2023 року Деснянський районний суд м. Києва, у складі:

головуючого судді - Панченко О.М.,

секретаря судового засідання - Сарнавського М.О.,

представника позивача - Шалденко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Державного підприємства "Національна кінематика України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем у червні 2023 року до суду через підсистему "Електронний суд" подано позов про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання послуг. Свої вимоги обгрунтовує посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань за договором зберігання № 96 від 31.03.2017 та додатковими угодами до цього договору, позивач просить стягнути з відповідача:79 850,40 грн. - оплати за зберігання, 8 274,26 грн. - три проценти річних, 40 424,07 грн. - втрати від інфляції, 73 931,66 грн. - пені, 230,74 грн. - комунальних послуг, 2147,20 грн. - судового збору.

Ухвалою суду від 04.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

10.08.2023 від відповідачки ОСОБА_1 надійшла заява про продовження строку для подачі відзиву до суду.

Ухвалою суду від 11.08.2023 клопотання відповідачки ОСОБА_1 про продовження процесуального строку у цивільній справі за позовом ДП "Національна кінематика України" до ОСОБА_1 про стягення заборгованості за договором про надання послуг - задоволено частково та продовжено процесуальний строк до 26.08.2023 року строком на 15 днів для подання до суду відзиву на позовну заяву.

28.08.2023 через підсистему "Електронний суд" та 29.08.2023 через засоби поштового зв`язку "Нова пошта" від відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає наступне. Вважає, що позивачем полково складена ціна позову. Відповідачка не відмовлялася в минулому і зараз щодо виконання взятих на себе зобов`язань за договором. Так, позивачу 03.08.2020 року відповаідачкою було надіслано гарантійний лист із проханням реструктуризувати наявну заборгованість, у зв`язку із великими проблемами із здоров`ям, однак відповідач усно їй відмовляв. З огляду на викладене просить суд встановити суму до стягнення з відповідача у розмірі 127 964, 70 грн., зменшити суму судових витрат до 1 023,72 грн. та відстрочити виконання судового рішення до закінчення воєнного стану та 30 днів після його завершення.

20.09.2023 від представника позивача Шалденка Є.М. через підсистему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив. Щодо неврахування здійснених відповідачем платежів на виконання Договору, позивач зарахував надані відповідачем докази, щодо оплати та надав суду нові розрахунки щодо стягнення заборгованості. Щодо тяжких життєвих обставин відповідача і відстрочення виконання рішення суду, зазначає, що заборгованість за Договором зберігання №96 від 31 березня 2017 року у відповідача виникла раніше, ніж проблеми зі здоров`ям, судячи з наданої медичної документації. Враховуючи викладене просить стягнути із відповідачки: 73 850,40 грн. - оплати за зберігання, 7 649,43 грн. - три проценти річних, 38 254,99 грн. - втрати від інфляції, 68 412,70 грн. - пені, 230,74 грн. - комунальних послуг, 2147,20 грн. - судового збору.

Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені і доступні суду засоби зв`язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.

У судовому засіданні діючи від імені позивача адвокат: Шалденко Є.М. позов підтримав, не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. На електронну адресу суду після оголошення судом вступної та резолютивної частин рішення надійшла заява від відповідачки про перенесення судового засідання, що була зареєстрована 14.11.2023 о 15.52 год. та передана судді 15.11.2023 року.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З урахуванням ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності відповідача.

Вислухавши діючого від імені позивача, адвоката: Шалденко Є.М., дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Між позивачем і відповідачем укладено: договір зберігання № 96 від 31.03.2019.

Відповідно до п. 1.1. Договору, В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає за плату на відповідальне зберігання особисте майно останнього на території Зберігача за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27 у вільних приміщеннях та зобов`язується повернути його Поклажодавцю в обумовлений договором строк у цілості і схоронності.

Відповідно до п. 2.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання протягом строку цього Договору майно, що визначене у акті приймання передачі майна, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору, З моменту підписання Акта приймання-передачі майно вважається переданим на зберігання.

Відповідно до п. 2.9. Договору, У разі наявності заборгованості Поклажодавця, зокрема з плати за зберігання майна, непередбачувані (надзвичайні витрати) та вартість спожитої електроенергії, Поклажодавець зобов`язаний сплатити суму боргу до підписання Сторонами Акту повернення-приймання майна з урахуванням усіх поточних нарахувань.

31 березня 2017 року Поклажодавець і Зберігач уклали Акт приймання-передачі майна на зберігання відповідно до Договору зберігання №96 від 31 березня 2017 року. Згідно зазначеного акту комісія у складі Поклажодавця та представників Зберігача встановила, що майно передане на зберігання.

31 серпня 2019 року між сторонами Договору був складений Акт надання послуг №1096 до Договору №96 від 31.03.2017 року. Відповідно до зазначеного Акту, Виконавцем були надані послуги по зберіганню майна за серпень 2019 року на суму 5724,00 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ в розмірі 1144,80 грн. Загальна вартість послуг зі зберіганню майна з ПДВ складає 6 868,80 грн.

Також відповідно до Акту надання послуг №1096 до Договору №96 від 31.03.2017 року, Виконавцем було здійснено розрахунок вартості відшкодування комунальних послуг на суму 16,98 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ в розмірі 3,40 грн. Загальна вартість відшкодування комунальних послуг складає 20,38 грн. (Всього за Актом надання послуг №1096 - 6 889,18 грн.).

30 вересня 2019 року між сторонами Договору був складений Акт надання послуг №1301 до Договору №96 від 31.03.2017 року. Відповідно до зазначеного Акту, Виконавцем були надані послуги по зберіганню майна за вересень 2019 року на суму 5724,00 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ в розмірі 1144,80 грн. Загальна вартість послуг зі зберігання майна з ПДВ складає 6 868,80 грн.

Також відповідно до Акту надання послуг №61 до Договору №96 від 31.03.2017 року, Виконавцем було здійснено розрахунок вартості відшкодування комунальних послуг на суму 16,98 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ в розмірі 3,40 грн. Загальна вартість відшкодування комунальних послуг складає 20,38 грн. (Всього за Актом надання послуг №61 - 6 889,18 грн.).

29 лютого 2020 року між сторонами Договору був складений Акт надання послуг №196 до Договору №96 від 31.03.2017 року. Відповідно до зазначеного Акту, Виконавцем були надані послуги по зберіганню майна за лютий 2020 року на суму 5724,00 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ в розмірі 1144,80 грн. Загальна вартість послуг зі зберігання майна з ПДВ складає 6 868,80 грн.

Також відповідно до Акту надання послуг №196 до Договору №96 від 31.03.2017 року, Виконавцем було здійснено розрахунок вартості відшкодування комунальних послуг на суму 17,35 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ в розмірі 3,47 грн. Загальна вартість відшкодування комунальних послуг складає 20,82 грн. (Всього за Актом надання послуг №196 - 6 889,62 грн.).

31 березня 2020 року між сторонами Договору був складений Акт надання послуг №340 до Договору №96 від 31.03.2017 року. Відповідно до зазначеного Акту, Виконавцем були надані послуги по зберіганню майна за березень 2020 року на суму 5724,00 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ в розмірі 1144,80 грн. Загальна вартість послуг зі зберігання майна з ПДВ складає 6 868,80 грн.

Також відповідно до Акту надання послуг №340 до Договору №96 від 31.03.2017 року, Виконавцем було здійснено розрахунок вартості відшкодування комунальних послуг на суму 17,35 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ в розмірі 3,47 грн. Загальна вартість відшкодування комунальних послуг складає 20,82 грн. (Всього за Актом надання послуг №340 - 6 889,62 грн.).

30 квітня 2020 року між сторонами Договору був складений Акт надання послуг №469 до Договору №96 від 31.03.2017 року. Відповідно до зазначеного Акту, Виконавцем були надані послуги по зберіганню майна за квітень 2020 року на суму 6 919,67 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ в розмірі 1 383,33 грн. Загальна вартість послуг зі зберігання майна з ПДВ складає 8 300,00 грн.

Також відповідно до Акту надання послуг №469 до Договору №96 від 31.03.2017 року, Виконавцем було здійснено розрахунок вартості відшкодування комунальних послуг на суму 17,35 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ в розмірі 3,47 грн. Загальна вартість відшкодування комунальних послуг складає 20,82 грн. (Всього за Актом надання послуг №469 - 8 320,82 грн.).

31 травня 2020 року між сторонами Договору був складений Акт надання послуг №598 до Договору №96 від 31.03.2017 року. Відповідно до зазначеного Акту, Виконавцем були надані послуги по зберіганню майна за травень 2020 року на суму 6 919,67 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ в розмірі 1 383,33 грн. Загальна вартість послуг зі зберігання майна з ПДВ складає 8 300,00 грн.

Також відповідно до Акту надання послуг №598 до Договору №96 від 31.03.2017 року, Виконавцем було здійснено розрахунок вартості відшкодування комунальних послуг на суму 19,17 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ в розмірі 3,83 грн. Загальна вартість відшкодування комунальних послуг складає 23,00 грн. (Всього за Актом надання послуг №598 - 8 323,00 грн.).

30 червня 2020 року між сторонами Договору був складений Акт надання послуг №729 до Договору №96 від 31.03.2017 року. Відповідно до зазначеного Акту, Виконавцем були надані послуги по зберіганню майна за червень 2020 року на суму 6 919,67 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ в розмірі 1 383,33 грн. Загальна вартість послуг зі зберігання майна з ПДВ складає 8 300,00 грн.

Також відповідно до Акту надання послуг №729 до Договору №96 від 31.03.2017 року, Виконавцем було здійснено розрахунок вартості відшкодування комунальних послуг на суму 19,17 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ в розмірі 3,83 грн. Загальна вартість відшкодування комунальних послуг складає 23,00 грн. (Всього за Актом надання послуг №729 - 8 323,00 грн.).

Таким чином, в період з серпня 2019 року по червень 2020 року, Зберігачем ДП «Національна кінематека України» було надано відповідачці ОСОБА_1 послуги по зберіганню майна на суму 79 850,40 грн.

Окрім того в період з серпня 2019 року по червень 2020 року у ОСОБА_1 виникло зобов`язання по відшкодуванню комунальних послуг згідно Договору на суму 230,74 грн.

Відповідно до п. 4.1.3. Договору, обов`язком Поклажодавця є своєчасно та в повному обсязі вносити плату за зберігання майна.

Відповідно до п. 6.6. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1), щомісячно, на умовах передоплати, не пізніше 10 числа поточного місяця на підставі рахунку, отриманого в бухгалтерії Зберігача, а в разі відсутності рахунку - самостійно, Поклажодавець перераховує Зберігачу плату по зберіганню майна, включаючи ПДВ , у національній валюті:

За послуги по зберіганню майна Поклажодавець сплачує Зберігачеві щомісячно:

- З 01.04.2017 р. по 31.03.2018 р. - 4770,00 грн., ПДВ 20% - 954,00 грн., всього - 5724,00 грн.

- З 01.04.2018 р. - 5724,00 грн., ПДВ 20% - 1144,80 грн., всього - 6868,80 грн.

Інші витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати) та вартість спожитої електроенергії відшкодовується понадплату, яка належить Зберігачеві за цим Договором.

Відповідно до п. 6.6. Договору (в редакції Додаткової угоди № 4), щомісячно, на умовах передоплати, не пізніше 10 числа поточного місяця на підставі рахунку, отриманого в бухгалтерії Зберігача, а в разі відсутності рахунку - самостійно, Поклажодавець перераховує Зберігачу плату по зберіганню майна, включаючи ПДВ, у національній валюті:

За послуги по зберіганню майна Поклажодавець сплачує Зберігачеві щомісячно:

- З 01.04.2020 р. - 6916,67 грн., ПДВ 20% - 1383,33 грн., всього - 8300 грн.

Інші витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати) та вартість спожитої електроенергії відшкодовується понад плату, яка належить Зберігачеві за цим Договором.

Згідно ст. ст. 549 - 552 ЦК України, 1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. 2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. 3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. 1. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. 2. Проценти на неустойку не нараховуються. 3. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу). 1. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. 2. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. 3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. 1. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. 2. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно ст. 625 ЦК України, 1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. 2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 936, 937, 938, 946, 947 ЦК України, 1. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. 2. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. 3. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування. 1. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. 2. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. 3. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання. 1. Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. 2. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. 3. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк. 1. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. 2. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. 3. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. 4. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі. 1. Витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. 2. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. 3. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву в якому було надано докази на часткове спростування позовних вимог.

Як випливає з Квитанції АТ КБ "Приватбанк" №0.0.1590758195.1 від 21.01.2020 року (Призначення платежу: оплата за послуги за дог. №96 від 31.03.2017 р., згідно рахунку №14 від 01.01.2020 р. Платник: ОСОБА_1 ) (Додаток №1 до Відзиву на позовну заяву), Відповідачем була здійснена оплата на виконання Договору зберігання № 96 від 31.03.2017 року на суму 3000.00 грн.

Також відповідно до Квитанції АТ КБ "Приватбанк" №0.0.1607271460.1 від 06.02.2020 року (Призначення платежу: оплата за послуги за дог. №96 від 31.03.2017 р. Платник: ОСОБА_1 ) (Додаток №2 до Відзиву на позовну заяву), Відповідачем була здійснена оплата на виконання Договору зберігання № 96 від 31.03.2017 року на суму 3000,00 грн.

Разом з тим, відповідно до зазначеного Акту, Виконавцем були надані послуги по зберіганню майна за січень 2020 року на суму 5724,00 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ в розмірі 1144,80 грн. Загальна вартість послуг зі зберігання майна з ПДВ складає 6868,80 грн.

Також відповідно до зазначеного Акту, Виконавцем було здійснено розрахунок вартості відшкодування комунальних послуг на суму 16,98 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ в розмірі 3,40 грн. Загальна вартість відшкодування комунальних послуг складає 20,38 грн. (Всього за Актом надання послуг №61 - 6 889,18 грн.).

Таким чином, заборгованість Відповідача згідно Акту надання послуг №61 від 31 січня 2020 року до Договору №96 від 31.03.2017 року, становить 889,18 грн. З них - 868,80 грн. (вісімсот шістдесят вісім гривень 80 копійок) - заборгованість зі сплати послуг по зберіганню майна; 20,38 грн. (двадцять гривень, 38 копійок) - заборгованість за відшкодування комунальних послуг.

Загальна заборгованість Відповідача за надані послуги по зберіганню майна та відшкодування комунальних послуг становить 74 081,14 грн.

Згідно наданої позивачем відповіді на відзив, дані платежі відповідача зараховані, та надано для суду рохрахунок про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у такому вигляді: 73 850,40 грн. - оплати за зберігання, 7 649,43 грн. - три проценти річних, 38 254,99 грн. - втрати від інфляції, 68 412,70 грн. - пені, 230,74 грн. - комунальних послуг, 2147,20 грн. - судового збору.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Відповідно до положень ч. 1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, відповідачка ОСОБА_1 зазначає в своєму відзиві на позовну заяву, що не відмовляється від сплати боргу, однак має великі проблеми зі здоров`ям, що відповідно ускладнило сплату боргу.

Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, суд вважає за можливе позовні вимоги позивача задовольнити частково, а також розстрочити відповідачці виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 3 при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У зв`язку з формуванням документа в системі «Електронний суд», позивачем сплачено: 2147,20 грн. - судового збору.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Державного підприємства «Національна кінематика України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Державного підприємства «Національна кінематика України» (код ЄДРПОУ 19485307) заборгованість за надані послуги по зберіганню майна за договором зберігання №96 від 31.03.2017 року в розмірі 73 850 грн. 40 коп.; 3 % річних по заборгованості зі сплати послуг по зберіганню в розмірі 7 649 грн. 43 коп.; інфляційні втрати по заборгованості зі сплати послуг по зберіганню в розмірі 38 254 грн. 99 коп.; пеню за несплату послуг по зберіганню в розмірі 68 412 грн. 70 коп.; заборгованість зі сплати комунальних послуг згідно договору зберігання №96 від 31.03.2017 року в розмірі 230 грн. 74 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 147 грн. 20 коп.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14.11.2023 року по справі №754/8893/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Національна кінематика України» заборгованості у розмірі 188 398 грн. 26 коп. наступним чином:

- часткове погашення заборгованості в сумі 15 699.85 грн. до 15.12.2023 року;

- часткове погашення заборгованості в сумі 15 699.85 грн. до 15.01.2024 року;

- часткове погашення заборгованості в сумі 15 699.85 грн. до 15.02.2024 року;

- часткове погашення заборгованості в сумі 15 699.85 грн. до 15.03.2024 року;

- часткове погашення заборгованості в сумі 15 699.85 грн. до 15.04.2024 року;

- часткове погашення заборгованості в сумі 15 699.85 грн. до 15.05.2024 року;

- часткове погашення заборгованості в сумі 15 699.85 грн. до 15.06.2024 року;

- часткове погашення заборгованості в сумі 15 699.85 грн. до 15.07.2024 року;

- часткове погашення заборгованості в сумі 15 699.85 грн. до 15.08.2024 року;

- часткове погашення заборгованості в сумі 15 699.85 грн. до 15.09.2024 року;

- часткове погашення заборгованості в сумі 15 699.85 грн. до 15.10.2024 року;

- часткове погашення заборгованості в сумі 15 699.85 грн. до 15.11.2024 року;

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення.

Суддя: Оксана Панченко