Рішення

від 20.11.2023 по справі 200/4952/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2023 року Справа№200/4952/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми вихідної допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

07 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Донецькій області про:

стягнення з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням при виплаті передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів до бюджету;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 07 червня 2023 року;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби за період з 24 квітня 2021 року по 07 червня 2023 року з утриманням при виплаті передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів до бюджету;

стягнення з відповідача на користь позивача суму донарахованої вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат з утриманням при виплаті передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів до бюджету.

Позовні вимоги вмотивовані обставинами вимушеного прогулу, які полягали у несвоєчасному поновленні на посаді на виконання відповідного рішення суду, відсутності фактичного допуску до роботи, непереведенні до новоствореного органу на рівнозначну посаду, відсутності затвердженого управлінням кошторису та штатного розпису на 2022-2023 роки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

06 жовтня 2023 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що управлінням було прийняті всі необхідні міри, для продовження позивачем трудової діяльності, проте позивач після поновлення на посаді жодного разу не з`являлася на робочому місці, до роботи не приступила, про причини відсутності не повідомила.

11 жовтня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, де вона виклала доводи аналогічні доводам у позовній заяві.

16 жовтня 2023 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач навів доводи аналогічні доводам у відзиві.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 200/6213/21 скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року про відмову у позові; прийнято нову постанову про задоволення позову: визнано протиправним та скасовано наказ заступника голови ліквідаційної комісії від 23 квітня 2021 року № 110-ЛК про звільнення з публічної служби ОСОБА_1 ; поновлено вказану особу на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення головного бухгалтера Головного управління Держпраці у Донецькій області з 24 квітня 2021 року; стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 164 642, 34 грн. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

На виконання судового рішення наказом ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області від 21 жовтня 2022 року № 3-ЛК скасовано наказ від 23 квітня 2021 року № 110-лк про звільнення та поновлено ОСОБА_1 на посаді з 24 квітня 2021 року.

Листом ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області від 21 жовтня 2022 року № 20/51-ЛК/22 ОСОБА_1 повідомлено про поновлення на посаді та запрошено прибути до ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області для ознайомлення з оригіналом наказу та зайняття свого робочого місця.

Іншим листом від 21 жовтня 2022 року № 20/50-ЛК/22 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність надання актуальної інформації щодо діючого карткового рахунку.

Ці листи і відповідно копія наказу про поновлення на посаді отримано позивачем, про що зазначається у позові. Позивачем вказано, що датою отримання є 11 листопада 2022 року.

У свою чергу відповідачем надано копію фіскального чеку про направлення 26 жовтня 2022 року вказаних листів за адресою позивача. Оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження дати отримання позивачем копії наказу про поновлення на посаді, а зазначену позивачем дату не спростовано, то датою, коли працівник повинен був бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі, суд вважає 11 листопада 2022 року.

Листом ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області від 12 грудня 2022 року № 20/55-ЛК/22 позивачеві запропоновано повідомити про причини відсутності на робочому місці та надати документи, підтверджуючі поважність відсутності на робочому місці.

Лист направлено позивачеві на її електронну адресу, про що свідчить протокол про доведення інформації та документів до відома державного службовця від 12 грудня 2023 року. Електронна адрес співпадає з тією, яку позивач зазначили в своєму запиті про надання інформації від 19 грудня 2022 року.

Листом ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області від 20 грудня 2022 року № 20/59-ЛК/22 запропоновано позивачеві продовжити трудову діяльність на будь-якій з наявних у Міжрегіональному управлінні вакантних посад, надано перелік таких посадта одночасно попереджено про наступне звільнення позивача з займаної посади на підставі частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Вказаний лист було направлено ОСОБА_1 на її електронну адресу та на адресу реєстрації, проте він повернувся у зв`язку із «закінченням терміну зберігання», про що свідчить протокол про доведення інформації та документів до відома державного службовця від 23 січня 2023 року. Докази направлення поштою додано до відзиву.

Лист направлено за електронною адресою, яку позивач зазначили в своєму запиті про надання інформації від 19 грудня 2022 року.

Листом від 22 грудня 2022 року, який додано відповідачем до відзиву, позивач повідомила відповідачеві свій картковий рахунок.

Листом ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області від 16 травня 2023 року № 13вих/ЛК/23 запропоновано позивачеві продовжити трудову діяльність на будь-якій з наявних у Міжрегіональному управлінні вакантних посад, надано перелік таких посадтазапропоновано повідомити про причини відсутності на робочому місці.

Лист направлено позивачеві за електронною адресою, яку позивач зазначили в своєму запиті про надання інформації від 19 грудня 2022 року, про що свідчить протокол про доведення інформації та документів до відома державного службовця від 16 травня 2023 року.

Наказом ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області від 06 червня 2023 року № 3-ЛК звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення головного бухгалтера у зв`язку з ліквідацію Головного управління Держпраці у Донецькій області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» з 07 червня 2023 року. Наказано виплатити вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі № 200/3301/23 відмовлено у позові про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 06 червня 2023 року № 3-ЛК про звільнення ОСОБА_1 .

Набрання цим рішенням законної сили не впливає на прийняте у цій справі рішення судом першої інстанції.

Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у період з 21 жовтня 2022 року по 06 червня 2023 року підтверджується табелями обліку робочого часу, актами ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області про відсутність позивача за робочим місцем за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 лютого 2023 року по 06 червня 2023 року.

Позивач вказану обставину не заперечує.

Позивач просить стягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2022 року (наступний день після прийняття постанови судом апеляційної інстанції) по 07 червня 2023 року (день звільнення) в розмірі 274 944, 60 грн.

За відомостями довідки від 07 червня 2023 року № 15 вих/ЛК/23 сума вихідної допомоги становить 14100 грн, яка позивачеві виплачена з утриманням передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів у розмірі 11350, 60 грн. Позивач не згоден із сумою виплати.

Інші вимоги пов`язані з нарахуванням та виплатою позивачеві грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 07 червня 2023 року.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Системний аналіз і тлумачення приписів статті 235, 236 КЗпП України дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.

Верховний Суд у постанові від 28 грудня 2022 року усправі № 460/2675/18 наголосив, що статтями 235, 236 КЗпП України визначено вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

В аспекті обставин цієї справи має місце лише така підстава, як затримка виконання рішення про поновлення на роботі.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченимз моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

При цьому, вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

За висновками суду під вимушений прогул підпадає період з 17 лютого 2022 року (наступний день після прийняття судом апеляційної інстанції постанови від 16 лютого 2022 року у справі № 200/6213/21) по 11 листопада 2022 року (по день, коли позивач повинна була дізнатися про наявність наказу про її поновлення на роботі), оскільки відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо негайного виконання постанови суду та прийнято наказ про поновлення на роботі із істотним затриманням строків виконання судового рішення. Судове рішення про поновлення на роботі підлягало негайному виконанню незалежно від оскарження постанови суду апеляційної інстанції відповідачем.

З огляду на відсутність позивача на робочому місці дії відповідача щодо поштового повідомлення позивача про прийнятий наказ слід розцінювати такими, що відповідають приписам законодавства.

Виконання рішення про поновлення на роботі судом обмежено датою, коли позивач повинна була дізнатися про наявність наказу про її поновлення на роботі, оскільки наступний етап процедури поновлення та фактичного допуску позивача до роботи залежав від волевиявлення останньої, а саме, прибуття позивача до ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області, зокрема, для ознайомлення з оригіналом наказу та надання трудової книжки для внесення запису про поновлення на роботі. Доказів того, що стосовно позивача запроваджувалася робота в дистанційному режимі чи іншій формі з урахуванням дії воєнного стану сторонами не надано. Факт відсутності на роботі позивачем не оспорюється.

З огляду на викладене період з 12 листопада 2022 року по 07 червня 2023 року (день звільнення) суд вважає таким, що не підпадає під ознаки вимушеного прогулу, оскільки матеріалами справи не підтверджуються протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату.

Відсутність штатного розпису та посадової інструкції може лише свідчити про допуск до роботи з порушенням трудового законодавства, за який передбачено штраф за статтею265 КЗпП України, але не про відсутність фактичного допуску до роботи.

Обставини непереведення позивача до новоствореного органу на рівнозначну посаду та призначення на рівнозначну посаду в новоствореному органі іншої особи не впливають на рішення, предметом якого є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу особи, що займає посаду начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення головного бухгалтера Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Частиною 1статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВРрегламентовано, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. […].

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі- Порядок № 100).

За змістом абзаців 4, 5 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 200/6213/21 періодом, за яким обчислюється середня заробітна плата, визначено січень 2021 року та грудень 2020 року, оскільки за останні два календарні місяці роботи березень, лютий 2021 року, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (звільнення з 24 квітня 2021 року), кількість відпрацьованих робочих днів дорівнює нулю, а заробітна плата не нараховувалась.

Суд у цій справі для визначення періоду, за яким обчислюється середня заробітна плата за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2022 року по 11 листопада 2022 року, застосовує також ці місяці роботи, оскільки 1) при поновленні на посаді наказом від 21 жовтня 2022 року № 3-ЛК відповідач повинен був виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу; 2) відповідно до абзацу 20 пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та […], також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

За правилом пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 200/6213/21 встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за грудень 2020 року та січень 2021 року складає 811, 046 грн.

Реченням 1 абзацу 1 пункту 8 розділу ІV Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 17 лютого 2022 року по 11 листопада 2022 року становить 155720, 83 грн (811, 046 грн х 192 робочих дня вимушеного прогулу) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17 лютого 2022 року по 11 листопада 2022 року в розмірі 155720, 83 грн з утриманням при виплаті передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону України«Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР визначено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), […].

На підставі цієї норми суд вважає обґрунтованими вимоги щодо грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної та щорічної додаткової відпустки лише за періоди, визнані судами періодами вимушеного прогулу, а саме з 24 квітня 2021 року по 16 лютого 2022 року (у справі № 200/6213/21), з 17 лютого 2022 року по 11 листопада 2022 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №200/3/20-а, у випадку звільнення поновленого в результаті незаконного звільнення працівника, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної та додаткової відпустки, в кількості днів, розрахованих пропорційно до періоду вимушеного прогулу.

З огляду на це позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві при звільненні грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року з утриманням передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів до бюджету.

Згідно з частиною четвертою статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII) у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Наказом ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області від 06 червня 2023 року № 3-ЛК позивача звільнено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII та виплачено суму вихідної допомоги у розмірі 11350, 60 грн, виходячи з установленого місячного окладу.

Для обчислення середнього заробітку підлягає застосуванню Порядок № 100.

За змістом абзаців 4, 5 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Розрахунковим періодом є період з 24 квітня 2021 року по 07 червня 2023 року.

Враховуючи, що на підставі абзацу 20 пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються виплати за час вимушеного прогулу, то суд дійшов висновку, що за вказаний розрахунковий період позивач не отримувала заробітну плату та абзаци 4, 5 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 не можуть бути застосовані.

За цих обставин є правомірним застосування відповідачем абзацу 21 пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100, відповідно до якого, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про правомірність обчислення середньої заробітної плати, виходячи з виплат за січень 2021 року та грудень 2020 року, з огляду на наступне.

За змістом абзацу 7 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. […].

Таким чином, із розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівник відповідно до чинного законодавства або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково в розрахунковому періоді.

Позивач доказів того, що вона з 12 листопада 2022 року по 07 червня 2023 року не працювала з поважних причин не надала, а тому немає підстав для того, щоб виключати цей період із розрахунків, що відповідно повинно зменшувати суму середньоденної зарплати і, відповідно, вихідної допомоги.

Зважаючи на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми донарахованої вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, обчислених з виплат за січень 2021 року та грудень 2020 року, з утриманням при виплаті передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми вихідної допомоги задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 39790445, місцезнаходження: вул. Прокоф`єва, буд. 82, м. Покровськ, Донецька область, 85302) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17 лютого 2022 року по 11 листопада 2022 року у розмірі 155720, 83 грн з утриманням при виплаті передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року.

Зобов`язати Головне управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 39790445, місцезнаходження: вул. Прокоф`єва, буд. 82, м. Покровськ, Донецька область, 85302) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року з утриманням передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позову відмовити.

Повідомлення учасників справи здійснюється через електронну пошту, у тому числі неофіційну, виходячи з презумпції обізнаності (особа, яка, звертаючись до суду, в заяві, або по суті справи, або в заяві з процесуальних питань вказала свою електронну пошту, яка не є офіційною, погоджується на отримання повідомлення саме на цю електронну пошту і має цікавитись, чи отримала лист, чи ні), або через систему «Електронний суд».

Учасник судового процесу, який не має електронного кабінету, повинен виконати вимоги частини другої статті 129 КАС України та за допомогою електронної пошти (телефону) негайно підтвердити суду про отримання судового повідомлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо через суд апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 листопада 2023 року.

Суддя Ю.М. Льговська