Рішення
від 20.11.2023 по справі 320/11001/23
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2023 року Київ № 320/11001/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмова мережа «Київхліб» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірмова мережа «Київхліб» (далі - позивач, ТОВ «ФМ «Київхліб») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00020310702 від 09.01.2023, яким завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 3 квартал 2019 року на загальну суму 9 359 265, 00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00020540702 від 09.01.2023, яким занижено податок на додану вартість за грудень 2017 рік, лютий 2018 року, жовтень 2018 року, грудень 2018 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, за травень 2019 року, червень 2019 року, липень 2019 року, серпень 2019 року, вересень 2019 року на загальну суму 11584708, 00 грн., за штрафними санкціями - 2 896177,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00020590702 від 09.01.2023, яким занижено податок на прибуток за 2018 рік, за 3 квартали 2019 року на загальну суму 12 508512, 00 грн., за штрафними санкціями - 3 127128, 00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00020700702 від 09.01.2023, яке вказує на відсутність реєстрації зведених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 193190, 00 грн., за штрафними санкціями - 25582,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00020560702 від 09.01.2023, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за вересень 2019 року з податку на додану вартість на загальну суму 287999, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки позивача є безпідставними, оскільки господарські відносини позивача з контрагентами та здійснювані господарські операції були реальними і підтверджені первинними документами, а також належним чином відображені у податковому та бухгалтерському обліку.

Відповідно до ухвали від 12.04.2023 судом відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому зазначено, що спірні рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, за результатами перевірки позивача, якою виявлені порушення вимог Податкового кодексу України, а також встановлено здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами, реальність яких не підтверджена належним чином, отже спірні рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що усі здійснені ним операції з контрагентами є реальними та підтвердженими документально.

Натомість представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в яких наголосив на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, детально навівши непідтверджені позивачем обставини реальності здійснення господарських операцій та поршень у податковому обліку.

Протокольною ухвалою суду від 12.07.2023 судом закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 05.09.2023.

Під час розгляду справи по суті оголошувалась перерва, і з 19.09.2023 подальший розгляд справи здійснювався у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 24.02.2021 № 15277/26-15-07-02-01-17/40758305 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акта перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, пунктів 10, 11, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242 зі змінами, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 9359265 грн., у тому числі за 3 квартал 2019 року у сумі 9359265 грн.;

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, пунктів 10, 11, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242 зі змінами, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12508512 грн., у тому числі: за 2018 рік у сумі 1724475 грн.; за 3 квартал 2019 року у сумі 10784037 грн.;

- пунктів 44.1, статті 44, пункту185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та пункту 4 розділу V Порядку заповнення податкової декларації наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 11584708 грн., у тому числі: за грудень 2017 року у розмірі 300830 грн., за лютий 2018 року в сумі 86525 грн., за жовтень 2018 року в сумі 105316 грн., за грудень 2018 року в сумі 1621411 грн., за лютий 2019 року в сумі 558814 грн., за березень 2019 року в сумі 746576 грн., за квітень 2019 року в сумі 1713811 грн., за травень 2019 року в сумі 315331 грн., за червень 2019 року в сумі 1441918 грн., за липень 2019 року в сумі 1277743 грн., за серпень 2019 року в сумі 1406962 грн., за вересень 2019 року в сумі 2009464 грн.;

- пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації зведених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 193190 грн.;

- рядку 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 та підпункту «б» пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України щодо подання податкових розрахунків за формою № 1-ДФ з розбіжностями, за 3 квартал 2018 року.

Не погоджуючись з наведеними висновками відповідача, позивач подавав заперечення від 11.03.2021 № 02/73 до Акта перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем було прийнято рішення від 03.01.2023 № 442/І/26-15-07-02-01-09 про залишення висновків Акта перевірки без змін, а заперечень - без задоволення.

Водночас, у зв`язку з поданням позивачем з запереченнями до Акта перевірки додаткових документів, відповідачем прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом оскарження, про що повідомив позивача листом від 24.03.2021 № 4726/І/26-15-07-02-01-22.

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатом якої складено Акт від 03.01.2023 № 24/26-15-07-02-01-03/40758305 (далі - Акт перевірки від 03.01.2023), яким встановлені порушення податкового законодавства, аналогічні тим, що встановлені в Акті перевірки від 24.02.2021 № 15277/26-15-07-02-01-17/40758305, а саме:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, пунктів 10, 11, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242 зі змінами, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12508512 грн., у тому числі: за 2018 рік у сумі 1724475 грн.; за 3 квартал 2019 року у сумі 10784037 грн.;

- пунктів 44.1, статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та пункту 4 розділу V Порядку заповнення податкової декларації наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 11584708 грн., у тому числі: за грудень 2017 року у розмірі 300830 грн., за лютий 2018 року в сумі 86525 грн., за жовтень 2018 року в сумі 105316 грн., за грудень 2018 року в сумі 1621411 грн., за лютий 2019 року в сумі 558814 грн., за березень 2019 року в сумі 746576 грн., за квітень 2019 року в сумі 1713811 грн., за травень 2019 року в сумі 315331 грн., за червень 2019 року в сумі 1441918 грн., за липень 2019 року в сумі 1277743 грн., за серпень 2019 року в сумі 1406962 грн., за вересень 2019 року в сумі 2009464 грн.;

Наведені висновки Акта перевірки від 03.01.2023 сформовані відповідачем на підставі таких обставин.

1. Позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ВІГОЛ АГРО» (постачальник), які ґрунтувалися на договорі поставки сільськогосподарської продукції № 25/10-17 від 25.10.2017, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність позивача як покупця сою 250 +/- 10% залікової ваги, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товарі відповідно до умов договору.

За вимогами договору постачальник зобов`язувався надати покупцю копію звіту про посівні площі сільськогосподарських культур (форма № 4-СГ), з якого повинно вбачатися наявність достатньої кількості площ для вирощення товару, поставка якого є предметом договору.

У межах вказаного договору були складені первинні документи, а саме: видаткові накладні; акти приймання-передачі зерна, податкові накладні. Дані про господарську операцію відображені у бухгалтерському та податковому обліку.

У ході проведення перевірки відповідачем було використано податкову інформацію, з якою встановлено, що ТОВ «ВІГОЛ АГРО» є фігурантом у кримінальному провадженні № 42018000000000678 від 17.04.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. Досудовим розслідування встановлено, що в період з 2016 року групою осіб, діючи умисно, за попередньою змовою, з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток підприємствам реального сектору економіки; легалізації коштів отриманих злочинним шляхом, минаючи при цьому систему оподаткування, шляхом документального оформлення, безтоварних операцій з купівлі-продажу зернової продукції створено, придбано та організовано діяльність низки підконтрольних суб`єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «ВІГОЛ АГРО» та інші, які зареєстровані на номінальних власників, за юридичною адресою відсутні, найманих працівників та виробничих потужностей не мають, тощо. Встановлено, що ряд суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки - замовники протиправних послуг, здійснюють підприємницьку діяльність, направлену на оптово-роздрібну торгівлю зерновими продуктами на території України. З метою легалізації отриманих коштів, службові особи підприємств - замовники, документально оформлюють безтоварні псевдогосподарські операції щодо реалізації зернової продукції за ціною собівартості на адресу суб`єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності та суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки потребують незаконного переведення безготівкових коштів в готівку, минаючи при цьому систему оподаткування, органи фінансового контролю та моніторингу України.

Відповідачем від Головного управління ДПС у Вінницькій області отримано податкову інформацію, з якою вбачається, що гр. ОСОБА_1 не причетний до реєстрації, створення та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВІГОЛ АГРО», подання звітності.

Первинні документи по взаємовідносинам з позивачем від імені ТОВ «ВІГОЛ АГРО» підписані гр. ОСОБА_1 , що свідчить про неможливість фактично провести господарську операцію, складати та підписувати первинні документи.

Окрім того, у ТОВ «ВІГОЛ АГРО» відсутня достатня кількість працівників для здійснення відповідної діяльності; не задекларовано придбання сої врожаю 2017 року.

Показники обсягів придбаної у ТОВ «ВІГОЛ АГРО сої, зазначені у видаткових накладних (324,29 т) не співпадають з обсягами прийому-передачі сої на зерновому складі (259,29 т), зазначених в актах приймання-передачі зерна при переоформленні. Крім того, за даними видаткової накладної № 292 від 27.10.2017 наведено інформацію про здійснення господарської операції з придбання сої врожаю 2017 року у кількості 250 т, проте актів приймання-передачі зерна при переоформленні на зерновому складі за цей період до перевірки не надано.

Отже, до перевірки не надано підтвердження походження сої врожаю 2017 року (невідповідність номенклатури), не надані звіти про посівні площі сільськогосподарських культур (форми № 4-СГ) та/або звіти про площі та валові зроби с/г культур (форми 29-СГ), а також достовірні дані про фактичні обсяги придбаної сої (невідповідність обсягів придбання у первинних документах).

Таким чином протягом жовтня 2017 року не підтверджується постачання товару від ТОВ «ВІГОЛ АГРО», проте вартість таких ТМЦ оприбутковано у бухгалтерському обліку.

2. Позивач мав взаємовідносини з ТОВ «С.К.С.» на підставі договору поставки № 17/12/2018-ФМКХ від 17.12.2018, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно зі специфікаціями до договору (олію соняшникову нерафіновану, олію соняшникову сиру, кукурудзу 3-го класу врожаю 2018 року, пшеницю 4-го класу, шрот соняшниковий гнарульований насипом) та оплатити його на умовах даного договору.

У межах вказаного договору були складені первинні документи, а саме: видаткові накладні; акти прийому-передачі; товарно-транспортні накладні; податкові накладні. Дані про господарську операцію відображені у бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас, в ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «С.К.С.» є фігурантом у кримінальному провадженні № 32018000000000039 від 30.05.2018 досудовим розслідуванням в якому встановлено, що упродовж 2015-2018 років невстановленими особами створено та придбано ряд юридичних осіб, з метою прикриття протиправної діяльності, спрямованої на формування безпідставного податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки.

Також встановлено, що по ТОВ «С.К.С.» не задекларовано виробничих потужностей у складі основних засобів та транспортних засобів, у зв`язку з чим ТОВ «С.К.С.» не мало можливості перевозити товар на адресу позивача власними силами.

Окрім того, за результатами зустрічної звірки по взаємовідносинам позивача з ТОВ «С.К.С.» не підтверджується постачання товарів, не надано первинних документів на підтвердження фактичного перевезення товарів, звітів комісіонера, підтвердження походження товару по ланцюгу постачання, проте вартість таких ТМЦ оприбутковано позивачем у бухгалтерському обліку.

Додатково за результатом аналізу взаємовідносин позивача зі вказаним контрагентом встановлено: не надання підтвердження переміщення, зберігання товарів; невідповідність даних зазначених в актах приймання-передачі та видаткових накладних на товар; товарно-транспортні накладні скріплені одноособово вантажовідправником; відсутність підтвердження походження товару для подальшої реалізації позивачу; невідповідність придбаних та проданих товарі по ланцюгу постачання ТОВ «С.К.С.» та об`єми задекларованих операцій.

Таким чином відповідачем зроблено висновок, що перевіркою не підтверджено реальності проведення господарських операцій позивача зі вказаними контрагентами за період з 01.10.2017 по 30.09.2019 та встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Отже, фактично, мало місце відображення у фінансовій звітності вартості товарів, джерело походження яких не встановлено. Наявність факту включення вартості витрат до складу собівартості реалізації товарів є свідченням набуття останнього у власність (безоплатного отримання) таких товарів без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Натомість позивачем не віднесено до складу доходів отримані товари на безоплатній основі з невідомого джерела, що призвело до їх заниження.

Встановлені обставини вплинули на визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

3. Перевіркою встановлено, що позивач у складі адміністративних послуг задекларував витрати на розробку і поліпшення нематеріальних активів від ТОВ «Астеліт груп».

Між позивачем та ТОВ «Астеліт груп» укладено договір № 52-01/08/17 від 01.08.2017, згідно з яким виконавець узяв на себе зобов`язання надати позивачу послуги з технічного обслуговування системи « 1С:Підприємство8» і послуги технічної підтримки користувачів системи « 1С: Підприємство 8», а замовник взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити надані належним чином послуги.

Між позивачем та ТОВ «Астеліт груп» укладено договір № 53-01/08/17 від 01.08.2017, згідно з яким контрагент як виконавець узяв на себе зобов`язання надати позивачу як замовнику послуги з технічної підтримки корпоративної мережі замовника, а останній взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити надані належним чином послуги.

Між позивачем та ТОВ «Астеліт груп» укладено договір № 54-01/08/17 від 01.08.2017, згідно з яким контрагент як виконавець узяв на себе зобов`язання надати позивачу як замовнику послуги з технічного обслуговування віртуального робочого місця замовника, а останній взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити надані належним чином послуги.

У межах вказаних договорів були складені акти наданих послуг. Дані про господарські операції відображені в бухгалтерському обліку.

Позивачем відображено витрати на розробку програмного забезпечення за проєктом «Картка Киянина»; покращення модулів програмного забезпечення (збільшення додаткових модулів); здійснення налаштування та оновлення програмного забезпечення « 1С: Підприємство», а також супутні послуги, пов`язані із доведенням такого програмного забезпечення до стану, в якому воно придатне для використання за призначенням у розмірі 1824395 грн.

Позивачем не відображено у бухгалтерському обліку збільшення первісної вартості нематеріальних активів на суму витрат, пов`язаних із налаштуванням, розробкою та підтримкою комп`ютерних програм, які доводять їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням на рахунку б/о № 15 «Капітальні інвестиції», проте включено до складу адміністративних витрат вартість таких нематеріальних активів в повному обсязі.

4. Позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2 щодо надання останніми позивачу послуг з прибирання павільйонів, юридичних послуг, зведення тимчасових споруд зі збірних конструкцій.

Так між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено наступні договори: про надання юридичних послуг № 03012017 від 03.01.2017; про виконання робіт № 26-10/17 від 26.10.2017; (зведення тимчасових споруд); про надання послуг прибирання від 30.11.2018 № 30/11/18.

Відповідно до актів надання послуг виконавець надав позивачу: юридичні послуги на суму 3906100,10 грн.; послуги зі зведення тимчасових споруд на суму 1216408,57 грн.; послуги прибирання на суму 3302664,43 грн. Дані про господарську операцію відображені позивачем в бухгалтерському обліку.

Водночас перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 за 2017-2018 роки не задекларовані наймані працівники; є платником єдиного податку ІІІ групи; вид діяльності - 70.22. консультування з питань комерційної діяльності й керування, що не відповідає діяльності, зазначеній в актах виконаних робіт.

Документів щодо юридичної освіти ФОП ОСОБА_2 до перевірки не надано, відповідних звітів щодо результатів фактичного виконання юридичних послуг (нормо-годин тощо; результатів виконання послуг прибирання у договірних обсягах та інших документів, супроводжуючих фактичне виконання послуг до перевірки не надано.

Таким чином не підтверджується постачання послуг від ФОП ОСОБА_2 до позивача, а також до перевірки не надані первинні документи щодо підтвердження фактичного виконання зазначених послуг.

За сукупності викладених обставин перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2 , отже встановлено документування зазначених операцій та відображення у фінансовій звітності без отримання результатів таких операцій в дійсності.

5. Перевіркою формування витрат у фінансовій звітності та даних бухгалтерського обліку встановлено включення до складу інших операційних витрат в бухгалтерському обліку на рах. 93 «Витрати на збут» вартість списання товарів (продуктів харчування) внаслідок проведення дегустацій та віднесення такої вартості до складу витрат фінансової звітності протягом перевіряємого періоду. До перевірки надано відповідні накази про проведення дегустаційних акцій, звіти про використання товарів на дегустацію, акти на списання ТМЦ та кошториси. Натомість на перевірку на надані відомості щодо проведення рекламних заходів для використання зразків товарів в рекламних цілях або залучення рекламних послуг сторонніх організацій.

Таким чином позивачем занижено суму податку на додану вартість на суму списаних ТМЦ та не складено і не зареєстровано в ЄРПН зведену податкову накладну.

6. При аналізі декларації з ПДВ за квітень 2019 року встановлено завищення суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за квітень 2019 року у розмірі 40001 гривня (різниця між загальною сумою податкового кредиту (р.17 Декларації) та сумарного показника рядків податкового кредиту у наведеній декларації).

7. Перевіркою встановлено безпідставне віднесення до складу різниць, які виникають відповідно до ПК України, декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2019 року від`ємна значення об`єкту оподаткування попереднього звітного податкового періоду у розмірі 11193369 грн., не підтверджене матеріалами перевірки.

На підставі акта від 03.01.2023 відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- від 09.01.2023 № 00020310702, яким зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2019 року на суму 9359265 грн.;

- від 09.01.2023 № 00020540702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму податкових зобов`язань - 11584708 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2896177 грн.;

- від 09.01.2023 № 00020590702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, на суму податкових зобов`язань - 12508512 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3127128 грн.;

- від 09.01.2023 № 00020560702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2019 року в розмірі 287999 грн.;

- від 09.01.2023 № 00020700702, яким нараховано штраф в сумі 20582,50 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у зв`язку з не складанням та не реєстрацією в ЄРПН зведеної податкової накладної.

Зазначені спірні податкові повідомлення-рішення позивач оскаржував до Державної податкової служби України в адміністративному порядку (скарга від 20.01.2023 № 13/01), за результатом чого рішенням ДПС України від 03.03.2023 № 5352/6/99-00-06-01-01-06 спірні рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем спірні рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано норми Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

За приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний, окрім іншого: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.5.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 ПК України).

При цьому, згідно з вимогами пунктів 44.3 та 44.4 статті 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Таким чином, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У свою чергу, відповідно до статей 19, 20 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18 пункту 20.1); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19 пункту 20.1).

Відповідно до підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

За приписами пункту 138.1 статті 138 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема, на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті.

138.2 Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (підпункт 138.3.1. пункту 138.1 статті 138 ПК України).

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.11 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій та фіскальним сервером контролюючого органу сум податку встановлює Кабінет Міністрів України;

в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу;

г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, наведені норми дозволяють платнику податку формувати витрати та податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних первинних документів, у тому числі, розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом статей 1, 9 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов`язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об`єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Отже, до уваги можуть братись лише ті первинні документи, які складені відповідно до норм закону та на підставі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Одночасно, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Водночас, виходячи зі змісту поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому порядку.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, якщо наведені у первинних документах (договорах, видаткових накладних, актах, податкових накладних) товари чи послуги фактично не поставлялися/не надавалися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, тож право на облік доходів та витрат, формування податкового кредиту та від`ємного значення, у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Наявність же формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити всі докази у справі в сукупності та взаємозв`язку з метою виключення внутрішніх протиріч і суперечливостей між ними в процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.

У разі надання контролюючим органом доказів, які сукупно з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит і сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

У взаємозв`язку з вищенаведеним нормами, судом досліджено та надано правову оцінку усім наявним у справі первинним документам в їх сукупності поряд зі встановленими обставинами справи, внаслідок чого суд погоджується з висновками перевіряючих та правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки вони не спростовані належними та допустимими доказами. Надані первинні бухгалтерські документи хоча і складені у відповідності до норм податкового законодавства не підтверджують реальність господарських операцій, а мають лише за мету мінімізувати сплату податкових зобов`язань та одержання податкової вигоди.

Судом встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентами - ТОВ «ВІГОЛ АГРО» та ТОВ «С.К.С.» хоч і оформлені документально первинними документами (договорами, податковими накладними, видатковими накладними, актами), які містять обов`язкові реквізити, проте враховуючи обставини справи, не підтверджені з точки зору реальної можливості контрагентів позивача поставити відповідний товар та надати послуги, а також не підтверджені належними платіжними документами, що свідчить про відсутність реального руху активів.

Суд зазначає, що у контрагентів позивача фактично відсутні основні фонди, трудові, фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення спірних господарських операцій. Окрім того, відсутні будь-які належні та допустимі докази придбання контрагентами товарів по ланцюгу постачання, які реалізовані позивачу в межах спірних господарських відносин.

Документально не підтверджено можливість реального здійснення контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для поставки товарів та надання послуг, натомість з матеріалів справи встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів вказаної підприємницької та економічної діяльності у зв`язку з ненаданням доказів наявності управлінського, технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо у спірних контрагентів.

Окрім наведеного, відповідно до встановлених обставин справи вбачається, що контрагенти позивача ТОВ «ВІГОЛ АГРО», ТОВ «С.К.С.» є фігурантами кримінальних проваджень, що хоч і не є доказом їх дійсної вини, проте свідчить про недобросовісну репутацію.

Первинні документи по взаємовідносинам з позивачем від імені ТОВ «ВІГОЛ АГРО» підписані гр. ОСОБА_1 , який надав пояснення, що не причетний до реєстрації, створення та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВІГОЛ АГРО», подання звітності, що свідчить про неможливість фактичного здійснення господарських операцій від імені контрагента, складання та підписування від його імені будь-яких первинних документів.

Наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та податкового кредиту за умови, якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених в постановах від 04.11.2020 у справі № 300/555/19, від 14.05.2019 у справі № 820/3546/18.

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними.

У справі № 826/11397/14 Верховний Суд України, посилаючись на висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у кримінальній справі вироку, зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Тому, при розгляді конкретної справи такі доводи органу влади суди мають перевіряти.

Відтак, не дивлячись на відсутність вироку щодо контрагента позивача, зазначені вище обставини свідчать про відсутність реальної зміни у структурі активів позивача і фактичного вчинення господарських операцій за укладеними договорами між позивачем та контрагентами.

У свою чергу, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.03.2020 у справі № 826/9368/15.

Суд також уважає, що платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 26.06.2018 у справі № 816/1422/17, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема, за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Отже, суд дійшов висновку, що у перевіряємий період товар (соя, пшениця, шрот, олія тощо) був наявний у позивача, поставлений і використаний ним у господарський діяльності з метою отримання позитивного фінансового результату (прибутку), враховуючи основний вид діяльності позивача. Водночас, надані суду первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам з ТОВ «ВІГОЛ АГРО» та ТОВ «С.К.С.» жодним чином не підтверджують участь саме цих товариств у господарській діяльності позивача під час поставки таких товарів, а укладені договори і складені на їх виконання документи, хоча формально і відповідають первинним бухгалтерським документам, свідчать лише про намір отримати податкову вигоду.

Щодо збільшення первісної вартості нематеріальних активів на суму витрат, пов`язаних із налаштуванням, розробкою, підтримкою комп`ютерних програм по взаємовідносинах з ТОВ «Астеліт Груп».

Так, під час перевірки встановлено, що ТОВ «ФК «Київхліб» суми витрат на розробку програмного забезпечення за проєктом «Картка Киянина»: здійснення налаштування та оновлення програмного забезпечення « 1С: Підприємство», а також супутні послуги пов`язані із доведенням такого програмного забезпечення до стану, в якому воно придатне для використання за призначенням у розмірі 1824395 грн. відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку бухгалтерського обліку № 92 «Адміністративні витрати» та включено до рядку 2130 «Адміністративні витрати» Звітів про фінансові результати підприємства за відповідний період.

Відповідач дійшов висновку, що взаємовідносини з ТОВ «Астеліт Груп» в межах послуг по поліпшенню нематеріальних активів позивача документально не відображені у встановленому порядку у бухгалтерському обліку відповідно до Національного стандарту бухгалтерського обліку 8, проте включено до складу адміністративних витрат вартість таких нематеріальних активів в повному обсязі, чим порушено вимоги податкового законодавства щодо обліку збільшення первісної вартості нематеріальних активів на відповідну суму витрат.

Між позивачем та ТОВ «Супротек Груп» укладено Договір від 07.12.2016 № 42-07/12/16 щодо постачання продукції згідно Додатку № 1 на загальну суму 188976 грн. без ПДВ, а саме програмної продукції:

1С: Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України у кількості одного комплекту вартістю 68 904 грн.

1С: Підприємство 8. Клієнтська ліцензія на 50 робочих місць у кількості одного комплекту вартістю 84200 грн.

1С: Підприємство 8. Ліцензія на сервер (х86-64) у кількості одного комплекту вартістю 35832 грн.

Додатком № 1-1/З/Н від 29.12.2016 внесені зміни до преамбули та тексту Договору від 07.12.2016 № 42-07/12/16 і всіх додатків до нього у зв`язку зі зміною найменування ТОВ «Супротек Груп» та ТОВ «Астеліт Груп».

У подальшому, як вказувалось вище, між позивачем та ТОВ «Астеліт Груп» було укладено договір № 52-01/08/17 від 01.08.2017, договір № 53-01/08/17 від 01.08.2017, № 54-01/08/17 від 01.08.2017 щодо надання послуг з технічної підтримки, обслуговування користувачів системи « 1С: Підприємство 8», корпоративної мережі, віртуального робочого місця.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено представниками позивача у судових засіданнях, позивач на виконання умов укладеного з Київською міською радою інвестиційний договір від 24.12.2014 № 050-13/і/144, № 050-13/і/145, № 050-13/і/146 та № 050-13/і/147, укладених між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Організатор конкурсу), Департаментом промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Замовник) та ПАТ «Київхліб», відповідно до умов цього Договору Інвестор забезпечує Створення Об`єкта інвестування (мережа з 50 (загалом з 200) об`єктів роздрібної торгівлі хлібом та хлібобулочними виробами, що користуються найвищим споживчим попитом у місті Києві), Експлуатацію Об`єкта інвестування та вчинення інших дій, передбачених цим Договором.

Судом встановлено, що з метою розроблення програмного забезпечення «Картка Киянина» щодо отримання знижок соціально незахищеними верствами населення і залучалися послуги ТОВ «Астеліт Груп».

Фактично, як вбачається з матеріалів справи позивач придбав товар на загальну суму 188 976 грн., а витратив на супутні послуги пов`язані із доведенням такого програмного забезпечення до стану, в якому воно придатне для використання за призначенням у розмірі 1 824 395 грн.

Отже, позивачем не відображено у бухгалтерському обліку збільшення первісної вартості нематеріальних активів на суму витрат, пов`язаних з налаштуванням, розробкою та підтримкою комп`ютерних програм, які доводять їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням на рахунку б/о № 15 «Капітальні інвестиції», проте, включено до складу адміністративних витрат вартість таких нематеріальних активів.

У зв`язку з цим, суд не бере до уваги посилання на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.03.2023 у справі № 826/15097/17, оскільки вона не є релевантною до взаємовідносин у цій справі.

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 , суд зазначає, що у межах договору про надання юридичних послуг від 03.01.2017 № 030120171, за своєю суттю не підтверджені документально реальність наданих послуг протягом 2017-2019 років. Надані позивачем первинні документи лише підтверджують обставини надання йому ФОП ОСОБА_2 адміністративних послуг створення/впорядкування документації підприємства та послуг з обліку персоналу (кадрове діловодство, менеджмент). Натомість документально не підтверджено наявності у ФОП ОСОБА_2 права та можливостей надання юридичних послуг (у тому числі, юридичної освіти). Також, в межах договору виконання робіт № 26-10/17 від 26.10.2017 та договору про надання послуг з прибирання від 30.11.2018 № 30/11/18 з ФОП ОСОБА_2 , документально не підтверджена можливість їх виконання контрагентом, зважаючи на обсяги, строки та складність робіт, враховуючи не підтвердження наявності у контрагента достатньої кількості персоналу, обладнання та потужностей для виконання передбачених договорами робіт.

Зазначені в якості доказів засвідчені нотаріально письмові покази свідків (а.с.Т.4 с. 172-177) не беруться судом до уваги, оскільки в силу частини третьої статті 78 Закону України «Про нотаріат», підпункту 6.2 пункту 6 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус засвідчує справжність підпису певної особи, а не посвідчує факти, викладені у документі.

Проаналізувавши надані докази суд дійшов висновку про відсутність господарських взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 , а оформлення документально таких взаємовідносин свідчить про мету зменшення податкових зобов`язань.

Окремо щодо завищення суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за квітень 2019 року у розмірі 40001 гривень, судом встановлено таке.

У декларації з ПДВ за квітень 2019 року позивачем задекларовано загальну суму податкового кредиту у розмірі 6562805 грн. (р.17 Декларації), проте, сумарний показник рядків податкового кредиту у наведеній декларації складає значення у розмірі 6522804 гривень. Відхилення між задекларованою загальною сумую податкового кредиту та сумарний показник рядків податкового кредиту в декларації з ПДВ за квітень 2019 року складає 40001 гривень (податкове повідомлення рішення № 00020540702).

Позивач стверджує, що завищення суми податкового кредиту через електронну помилку у даному випадку визначається в камеральній перевірці. Вказує, що така помилка мала бути визначена камеральною перевіркою та відповідно могла бути виправлена шляхом подання уточнюючої Декларації з ПДВ.

Відповідно до пункту 50.2 статті 50 ПК України, платник податків під час проведення документальних планових і позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період із відповідного податку та збору, який перевіряється контролюючим органом.

Суд звертає увагу, що виправлення такої помилки має відбуватись шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації. При цьому відповідальність за подання податкової звітності покладається саме на платника податку, що, в свою чергу, зобов`язує останнього здійснювати таке подання у чіткій відповідності до вимог Податкового кодексу України, тобто до проведення документальних планових і позапланових перевірок.

Щодо висновку про порушення формування податкових зобов`язань при списанні ТМЦ для проведення дегустацій.

Під час перевірки формування витрат у фінансовій звітності та даних бухгалтерського обліку на рахунку № 93 «Витрати та збут» вартість списаних товарів (продуктів харчування), внаслідок проведення дегустації та віднесення такої вартості до складу витрат фінансової звітності протягом перевіряє мого періоду.

Проведеною перевіркою за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 на підставі документів: договорів, накладних, актів списання ТМЦ, податкових накладних, реєстрів бухгалтерського обілку, карток бухгалтерських рахунків 28 «Товари», 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 64 «Розрахунки за податками», 702 «Дохід від реалізації товарів», 90 «Собівартість реалізації», оборотно-сальдових відомостей та інших документів встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 14.1 Декларації «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою» всього на 193190 грн. (а.с. Т.1 с. 189-190).

До перевірки надано відповідні накази на проведення дегустаційних акцій, звіти про використання товарів на дегустацію, акти на списання ТМЦ (торти, пироги, кекси, безалкогольні напої, цукерки та ін.) та кошторис. Детально розписано на сторінках 50-52 Акта перевірки (а.с. Т. 1 с. 189-190).

У ході проведення перевірки позивачу вручено запит від 13.03.2020 № 5/26-15-05-02-01 з метою отримання обґрунтованих пояснень щодо оприбуткування товарів у бухгалтерському обліку та подальшої реалізації (списання) в адресу покупців (інше), відображення балансової вартості у складі витрат фінансової (податкової) звітності або інше використання у господарській діяльності, наявності первинних документів щодо списання таких ТМЦ у виробництво або списання (використання) у невиробничій діяльності (у межах встановлених норм природних витрат та понад такі норми, за рахунок матеріально - відповідальної особи, нарахування податкових зобов`язань з ПДВ тощо.

Під час перевірки позивачем надано лист № 02-65 від 17.02.2021 (вх. № 21141/9 від 17.02.2021) та відповідні копії документів на списання товарів та проведення дегустацій.

На перевірку не надані відомості щодо проведення рекламних заходів для використання зразків товарів в рекламних цілях або залучення рекламних послуг сторонніх організацій у наведених періодах.

Відповідачем до матеріалів справи також долучено Акт про ненадання первинних (бухгалтерських) документів до перевірки від 27.12.2022, відповідно до якого позивачем, окрім іншого, не надано відомості щодо ведення рекламних заходів для використання зразків товарів в рекламних цілях або залучення рекламних послуг сторонніх організацій і відповідного підтвердження використання зразків товарів (для дегустації) в оподатковуваних операціях (а.с.Т. 12 с.200). Вказаний акт власноруч підписано головним бухгалтером позивача 27.12.2022.

Отже, доводи контролюючого органу на ненадання позивачем до перевірки частини первинних документів та їх неодноразове витребування у позивача під час перевірки підтверджується матеріалами справи.

Приписи статті 44 ПК України визначають обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, а також визначають наслідки недотримання вимог щодо наявності та надання до контролюючого органу під час перевірки первинних документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Хоча вказані норми є матеріально - правовими, однак для застосування стандартів доказування при розгляді адміністративних спорів, які виникають за наслідками проведених перевірок, такі фактично впливають на визначення властивостей доказів, а саме які докази можуть вважатись допустимими.

Відтак передумовою застосування приписів процесуального закону щодо доказування в адміністративних справах по розгляду податкових спорів необхідною умовою, якщо на цьому наполягають сторони, є перевірка на дотримання норм матеріального закону, якою є, зокрема, стаття 44 ПК України, від чого залежатиме оцінка доказів на їх допустимість для доведення фактів, що є предметом доказування.

У зв`язку з цим, суд погоджуються з доводами відповідача, що інформації щодо формування податкових зобов`язань з ПДВ вартості списаних товарів або використання в оподатковуваних операціях позивачем не надано.

Отже, під час списання ТМЦ для проведення дегустації, їх вартість не включається до вартості продажу готової продукції (товарів/послуг), які використовуються в оподатковуваних операціях, тому, такі ТМЦ не можуть бути використані у межах господарської діяльності підприємства.

Суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення операцій з проведення рекламних акцій, дегустацій, презентацій (само про проведення яких і наполягає позивач), враховуючи специфіку таких послуг позивач повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об`єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також можливість проведення таких операцій (укладення відповідних договорів на проведення рекламних акцій) з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів, необхідних для надання таких послуг тощо.

Отже, суд дійшов висновку, що мало місце списання відсутніх товарів, а позивач зобов`язаний був визначити податкові зобов`язання з ПДВ за основною ставкою згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України та скласти не пізніше останнього звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, визначені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну, оскільки такі товари не використовуються в оподаткованих операціях.

У зв`язку з цим, суд погоджується з доводами податкового органу про відсутність підтверджуючих доказів щодо проведення рекламних заходів для використання зразків товарів в рекламних цілях, а надані позивачем не спростовують доводів податкового органу.

Отже, позивачем занижено податкову зобов`язання з ПДВ у розмірі 193190 грн. на суму списаних ТМЦ та не складено не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і не зареєстровано в ЄРПН зведену податкову накладну, оскільки такі ТМЦ не використовуються в оподатковуваних операціях.

Враховуючи викладене, при встановлені порушень з боку позивача в цій частині, відповідач також діяв на підставі, у межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України та з використанням наданих йому повноважень.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що суд виходив зі змісту принципів змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, закріплених у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого суд визначає, які обставини входять до предмета доказування, які докази подані або мають бути подані тим чи іншим учасником справи, вживає заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, та надає оцінку зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності і достатності.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин); під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Суд також звернув увагу, що вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окрім того, зазначений принцип передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду; вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, і таких вихід обґрунтований (мотивований) судом у рішенні.

Оскільки при підготовці справи до судового розгляду судом з`ясовано всі обставини, які входять до предмета доказування, якими доказами сторони будуть обґрунтовувати ті чи інші обставини, підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог судом не встановлено.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги із підстав, викладених у позовній заяві, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позовної заяви Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірмова мережа «Київхліб» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.


Суд	Київський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	20.11.2023
Оприлюднено	23.11.2023
Номер документу	115071113
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Ханова Р.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 20.11.2023 по справі 320/11001/23КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —320/11001/23

Рішення
від 20.11.2023 по справі 320/11001/23
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД