Рішення

від 07.03.2023 по справі 761/24174/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №761/24174/18 2/760/2658/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Омелько Г.Т.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації російською федерацією частин території Донецької області України, суд, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до держави російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні, відповідно до вимог якої просить стягнути з відповідача на їх користь моральну та матеріальну шкоду, завдану внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації російською федерацією частин території Донецької області України, а саме:

-31 723 518,50 грн. на користь ОСОБА_1 ;

-17 659 848,28 грн. на користь ОСОБА_3 ;

-14 063 670,22 грн. на користь ОСОБА_4 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.01.1998 було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ», місцезнаходженням якого є Донецька обл.., м.Донецьк, вул.Куйбишева, 212, кв.120.

У відповідності до статутних цілей та мети, ТОВ «МЕРКУРІЙ» тривалий час здійснювало на території Донецької області вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, вирощування інших однорічних і дворічних культур, займалось розведенням свійської птиці тощо.

Починаючи з 2002 року основну діяльність ТОВ «МЕРКУРІЙ» здійснювало за адресою розміщення, належного ТОВ «МЕРКУРІЙ» на праві власності, майнового комплексу: АДРЕСА_1 , який займає площу 1,9047 га. Крім того, ТОВ «МЕРКУРІЙ» на території Мар`їнського району Донецької області щорічно здійснювалось вирощування однорічних і дворічних культур.

У квітні - травні 2014 року представниками окупаційної адміністрації російської федерації розпочалося поступове захоплення державних та інших установ на території Донецької області 11-13 липня 2014 р. в смт Старомихайлівці, Мар`їнського району, Донецької області (в місці здійснення ТОВ «МЕРКУРІЙ» посіву ячменю, соняшнику, озимої пшениці, люцерни та підготовки пари) розпочалися перші обстріли, спричинені незаконними діями бойових формувань, підконтрольних російській федерації. Наслідком таких дій стала неможливість збирання урожаю зернових і соняшникових культур у 2014 році.

З серпня 2014 року через постійні бойові дії, на території майнового комплексу ТОВ «МЕРКУРІЙ» були знищені два пташника і маточне поголів`я птиці. Виробнича діяльність підприємства була зупинена, 28.07.2016 на територію ТОВ «МЕРКУРІЙ» прийшли озброєні представники окупаційної адміністрації Російської Федерації на території Донецької області, які розстріляли сторожових собак i погрозами розправи вигнали сторожів. Таким чином цього часу, законними органами управління та відбулося захоплення підприємства. Законними органами управління та власниками ТОВ «МЕРКУРІЙ» контроль над підприємством був повністю втрачений. Відбувалося повне розграбування та знищення вцілілого майна, належного ТОВ «МЕРКУРІЙ».

Згідно з висновком звіту про незалежну оцінку розміру збитку від нанесених збитків та втраченої вигоди від 24.01.2018, виконаний фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (сертифікат ФДМ України суб`єкта оціночної діяльності від 30.07.2015 р. №612/15) розмір фізичного збитку майну ТОВ «МЕРКУРІЙ», внаслідок збройної (військової) агресії російської федерації та окупації російською федерацією частини Донецької області, склав 10 690 095, 00 грн„ недоотриманий, з тих самих підстав, дохід від господарської діяльності ТОВ «МЕРКУРІЙ» склав 22 405 842, 00 грн.

Загальний розмір матеріальних збитків, яких ТОВ «МЕРКУРІЙ» зазнало, внаслідок збройної (військової) агресії та окупації Російською Федерацією частини Донецької області становить 33 095 937 гривень 00 копійок.

Розмір моральної шкоди, яку ТОВ «МЕРКУРІЙ» зазнало внаслідок збройної (військової) агресії та окупації російською федерацією частини Донецької області, становить 30 351 100,00 грн.

21.06.2018 між ТОВ «МЕРКУРІЙ», як первісним кредитором, з однієї сторони та засновниками (учасниками) ТОВ «МЕРКУРІЙ» ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як новим кредитором, з другої сторони, укладено, договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ «МЕРКУРІЙ» відступило право вимоги до російської федерації про відшкодування в повному обсязі матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ТОВ «МЕРКУРІЙ» внаслідок тимчасової окупації російською федерацією частини території держави Україна.

У відповідності до п. 2.5. Договору ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зокрема, надано право самостійного здійснення актуальної оцінки розміру матеріальних та моральних збитків нанесених ТОВ «МЕРКУРІЙ» внаслідок тимчасової окупації російською федерацією частини території Держави Україна (включаючи розмір недоотриманого прибутку та втраченої вигоди), право звернення до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, право вимагати від Російської Федерації відшкодування матеріальної та моральної шкоди, право вживати будь-яких, незаборонених чинним законодавством України, заходів спрямованих на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У відповідності до п. 2.6 Договору засновники (учасники) ТОВ «МЕРКУРІЙ» ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно з умовами цього Договору отримують право вимоги до російської федерації відповідно до розміру їх часток у статутному капіталі ТОВ «МЕРКУРІЙ», а саме: ОСОБА_1 - 50% від загальної суми пред`явленої вимоги, ОСОБА_3 - 27,834% від загальної суми пред`явленої вимоги, ОСОБА_4 - 22,166% від загальної суми пред`явленої вимоги.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позивачі, звертаються до суду із даною позовною заявою про відшкодування майнової та моральної шкоди та просять задовольнити позов.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 29.06.2018 справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м.Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2018 справу передано у провадження судді Лазаренко В.В.

Ухвалою суду від 04.09.2018 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

05.11.2018 на виконання вимог ухвали суду від 04.09.2018 до суду від позивачів надійшла заява про усунення недоліків по позовна заява у новій редакції.

Ухвалою суду від 28.12.2018 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2019 справу передано у провадження судді Кушнір С.І.

18.03.2020 до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивачів.

Ухвалою суду від 07.10.2021 у справі закрито провадження.

Постановою Київського апеляційного суду від 01.06.2022 ухвалу Солом`янського районного суду від 07.10.2021 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2022 справу передано у провадження судді Усатовій І.А.

15.11.2022 до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивачі зазначають, що за період з дати звернення до суду із позовною заявою до 15.11.2022 заборгованість відповідача збільшилась, що обумовлює необхідність збільшення розміру позовних вимог в цій справі. Станом на 15.11.2022 загальний розмір матеріальних збитків завданих ТОВ «МЕРКУРІЙ», з підтвердженої та безспірної вини російської федерації, внаслідок її збройної агресії та тимчасової окупації частини Донецької області, з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, становить 58 483 675, 51 грн. та складається з 33 095 937, 00 грн. (розмір збитку та втраченої вигоди станом на 24.01.2018) + 20 616 483, 15 грн. (іифляційні нарахування) + 4 771 255, 36 грн. (3% річних). Окрім того, зміна курсу валют, що відбулась за період з дати звернення позивачів до суду із позовною заявою до 15.11.2022 обумовлює необхідність збільшення розміру моральної шкоди завданої ТОВ «МЕРКУРІЙ» до 37 762 600, 00 грн., шо станом на 15.11.2022 р. за офіційним курсом Національного Банку р України є еквівалентом 1 000 000,00 Євро. Таким чином, зазначають, що розмір позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до російської федерації підлягає збільшенню до 96 246 275,51 грн., в тому числі, на кожного з позивачів підлягає стягненню майнова та моральна шкода у таких розмірах:

-29 241 837,75 грн. матеріальної шкоди та 18 881 300,00 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1 ;

-16 278 346,24 грн. матеріальної шкоди та 10 510 842,08 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_3 ;

-12 963 491,51 грн. матеріальної шкоди та 8 370 457,92 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_4 .

Протокольною ухвалою суду від 15.11.2022 у справі закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позов, з урахуванням збільшення позовних вимог, підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, у встановлений строк представник відповідача не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.

Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 вказав, що в разі застосування деліктного винятку (наявність факту заподіяння шкоди) будь-який спір, що виник на території України в громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема РФ, може бути розглянутий і вирішений судом України як належним та повноважним судом. Суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Верховний Суд також встановив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ у зв`язку з повномасштабною збройною агресією.

З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією РФ проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача.

У зв`язку з викладеним, суд не направляв запиту до відповідача для отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності відповідача у справі.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст.8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Згідно зі ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Судом встановлено, що 23.01.1998 було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ» (код ЄДРПОУ 25331525), місцезнаходженням якого є Донецька обл.., м.Донецьк, вул.Куйбишева, 212, кв.120, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №302169.

Згідно Довідки АА №652664 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності ТОВ «МЕРКУРІЙ» за КВЕД-2010 є:

04.47 Розведення свійської птиці;

01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів;

01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур.

У відповідності до Статуту ТОВ «МЕРКУРІЙ», затвердженого Протоколом загальних зборів Учасників Товариства №3 від 24.11.2004, метою та предметом діяльності ТОВ «МЕРКУРІЙ» є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, вирощування інших однорічних і дворічних культур, займалось розведенням свійської птиці тощо.

Згідно вищевказаного Статуту, учасниками товариства є: ОСОБА_1 (розмір частки - 50% від статутного фонду товариства), ОСОБА_3 (розмір частки - 27,834% від статутного фонду товариства), ОСОБА_4 (розмір частки - 22,166% від статутного фонду товариства).

Згідно договору купівлі-продажу серії АЕК №069496 від 30.04.2002, посвідченого державним нотаріусом Красногорівської державної нотаріальної контори Клименко Н.І. за реєстровим №996, ТОВ «МЕРКУРІЙ» набуло у власність цілісний майновий комплекс птичника загальною площею 2436,4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно реєстраційного посвідчення, виданого Мар`їнським районним державним підприємством капітального будівництва та технічної інвентаризації, цілісний майновий комплекс птичника, розташований у АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «МЕРКУРІЙ» на праві колективної власності на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу.

Згідно договору оренди землі від 14.04.2006, укладеного між Старомихайлівською селищною радою та ТОВ «МЕРКУРІЙ», останнім прийнято у строкове платне користування земельну ділянку: сільськогосподарські землі - землі під господарськими будівлями і дворами у АДРЕСА_1 загальною площею 1,9047 га, строком на 30 років з можливістю поновлення його на новий строк.

Згідно довідки ТОВ «МЕРКУРІЙ», балансова вартість основних засобів Товариства станом на 01.01.2014 становить 121 663,20 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачі посилаються на спричинення ТОВ «МЕРКУРІЙ» матеріальної та моральної шкоди в результаті незаконних бойових дій бойових формувань, підконтрольних російській федерації, що почалися з квітня 2014 року, під час вторгнення та збройної агресії російської федерації проти України, внаслідок чого було зруйновано майно товариства, а згодом незаконними органами управління відбулося повне захоплення підприємства та розграбування і знищення майна.

Згідно з висновком звіту про незалежну оцінку розміру збитку від нанесених збитків та втраченої вигоди від 24.01.2018, виконаним фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (сертифікат ФДМ України суб`єкта оціночної діяльності від 30.07.2015 р. №612/15) розмір фізичного збитку майну ТОВ «МЕРКУРІЙ», внаслідок збройної (військової) агресії російської федерації та окупації російською федерацією частини Донецької області, склав 10 690 095, 00 грн„ недоотриманий, з тих самих підстав, дохід від господарської діяльності ТОВ «МЕРКУРІЙ» склав 22 405 842, 00 грн., що всього становить 33 095,937,00 грн.

Згідно Договору 21.06.2018 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «МЕРКУРІЙ», як первісним кредитором, з однієї сторони та засновниками (учасниками) ТОВ «МЕРКУРІЙ» ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як новим кредитором, з другої сторони, ТОВ «МЕРКУРІЙ» відступило новому кредитору право вимоги до боржника, включаючи право вимоги до правонаступників боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника або які зобов`язані виконати обов`язки боржника.

Згідно п.1.2.1 Договору Боржник - держава російська федерація. Російську федерацію як державу в Україні представляє посольство російської федерації.

Згідно п.1.2.2 Договору право вимоги - право первісного кредитора вимагати від боржника відшкодування у повному обсязі матеріальної та моральної шкоди, заподіяної первісному кредитору внаслідок тимчасової окупації частини держави Україна, що гарантоване Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території».

У відповідності до п. 2.5. Договору ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зокрема, надано право самостійного здійснення актуальної оцінки розміру матеріальних та моральних збитків нанесених ТОВ «МЕРКУРІЙ» внаслідок тимчасової окупації російською федерацією частини території Держави Україна (включаючи розмір недоотриманого прибутку та втраченої вигоди), право звернення до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, право вимагати від російської федерації відшкодування матеріальної та моральної шкоди, право вживати будь-яких, незаборонених чинним законодавством України, заходів спрямованих на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У відповідності до п. 2.6 Договору засновники (учасники) ТОВ «МЕРКУРІЙ» ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно з умовами цього Договору отримують право вимоги до російської федерації відповідно до розміру їх часток у статутному капіталі ТОВ «МЕРКУРІЙ», а саме: ОСОБА_1 - 50% від загальної суми пред`явленої вимоги, ОСОБА_3 - 27,834% від загальної суми пред`явленої вимоги, ОСОБА_4 - 22,166% від загальної суми пред`явленої вимоги.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України, а тому не підлягають доказуванню вказані обставини згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року (як початкова подія) та як її продовження військове вторгнення РФ до України 24 лютого 2022 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «a», «b», «с», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974.

РФ, здійснивши збройну агресію відносно України, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.

Зокрема, п. 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.

Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці.

Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, РФ вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету. При цьому, оскільки вчинення РФ з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, РФ заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.

РФ, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування.

Аналогічну позицію щодо непоширення на РФ судового імунітету при розгляді справ щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України, викладено в постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, що згідно приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути враховано при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація Російською Федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва Російської Федерації.

Так, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-11/2 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Російської Федерації проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 (справа №761/6144/15-ц, провадження №61-18064св18).

Як було встановлено судом та вказана обставина не спростована відповідачем російською федерацією, що в результаті артилерійських обстрілів та незаконних дій бойових формувань, підконтрольних російській федерації, під час вторгнення російської федерації, виробнича діяльність підприємства була зупинена, майно зруйноване та розграбоване, а контроль над підприємством - втрачений.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації російською федерацією частин території Донецької області України.

Визначаючи розмір майнової шкоди, завданої позивачам збройною агресією російської федерації, суд бере до уваги звіт про незалежну оцінку розміру збитку від нанесеного ущербу та втраченої вигоди, складений 24.01.2018 ФОП ОСОБА_5 , за основу визначення вартості матеріальної шкоди, яка становить 33 095 937,00 грн. Відтак, з урахуванням відступлення ТОВ «МЕРКУРІЙ» на користь позивачів, у відповідності до розміру їх часток у статутному капіталі товариства, права вимоги до російської федерації щодо відшкодування шкоди, заподіяної ТОВ «МЕРКУРІЙ» внаслідок окупації російською федерацією частини території України, стягненню підлягає матеріальна шкода у розмірі 31 723 518,50 грн. на користь ОСОБА_1 ; 17 659 848,28 грн. на користь ОСОБА_3 ; 14 063 670,22 грн. на користь ОСОБА_4 .

Окрім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Так як відповідач прострочив виконання зобов`язання по відшкодуванню матеріальної шкоди, а тому позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення за період з дати звернення позивачів до суду із позовною заявою до 15 листопада 2022 року.

Визначаючи розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд виходить з наданого позивачами розрахунку, який суд вважає арифметично правильним. Відповідачем вказаний розрахунок жодним чином не спростовано.

З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір 3% річних, нарахованих на 33 095 937,00 грн. становить 4 771 255,36 грн., розмір інфляційних втрат становить 20 616 483,15 грн.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів суми встановленого індексу інфляції у розмірі 20 616 483,15 грн.. та 3% річних у розмірі 4 771 255,36 грн., у відповідності до розміру часток позивачів у статутному капіталі ТОВ «МЕРКУРІЙ».

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При недотриманні позивачем зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст.139 ЦПК України.

Роз`яснено також, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом, позивачами всупереч вищенаведеним положенням законодавства, не обґрунтовано у чому полягає немайнова шкода, завдана ТОВ «МЕРКУРІЙ», спричинена відповідачем, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації російською федерацією частин території України. Зокрема, позивачі не посилаються на втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Беручи до уваги вищенаведене, суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивачів моральної шкоди.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 16, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 82, 89, 141, 229, 235, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з держави російської федерації (місцезнаходження посольства російської федерації в Україні: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 27) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 04 грудня 2000 року Мар`їнським РВ УМВС України в Донецькій області; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду в розмірі 29 241 837 (двадцять дев`ять мільйонів двісті сорок одна тисяча вісімсот тридцять сім) грн. 75 коп.

Стягнути з держави російська федерація (місцезнаходження посольства російської федерації в Україні: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 27) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 21 серпня 1996 року Мар`їнським РВ УМВС України в Донецькій області; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) матеріальну шкоду в розмірі 16 278 346 (шістнадцять мільйонів двісті сімдесят вісім тисяч триста сорок шість) грн. 24 коп.

Стягнути з держави російська федерація (місцезнаходження посольства російської федерації в Україні: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 27) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт № НОМЕР_6 , виданий 07.06.2017, орган, що видав 1474; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ) матеріальну шкоду в розмірі 12 963 491 (дванадцять мільйонів дев`ятсот шістдесят три тисячі чотириста дев`яносто одну) грн. 51 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.А. Усатова