Постанова

від 05.08.2024 по справі 761/24174/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/24174/18 головуючий у суді І інстанції Усатова І.А.

провадження № 22-ц/824/140/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , поданої представником - Окунєвим Ігорем Сергійовичем на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації російською федерацією частин території Донецької області України,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до держави російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні, відповідно до вимог якої просять стягнути з відповідача на їх користь моральну та матеріальну шкоду, завдану внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації російською федерацією частин території Донецької області України, а саме:

- 31 723 518,50 грн. на користь ОСОБА_1 ;

- 17 659 848,28 грн. на користь ОСОБА_2 ;

- 14 063 670,22 грн. на користь ОСОБА_3 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 січня 1998 року зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ», місцезнаходженням якого є АДРЕСА_1 .

У відповідності до статутних цілей та мети, ТОВ «МЕРКУРІЙ» тривалий час здійснювало на території Донецької області вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, вирощування інших однорічних і дворічних культур, займалось розведенням свійської птиці тощо.

Починаючи з 2002 року основну діяльність ТОВ «МЕРКУРІЙ» здійснювало за адресою розміщення, належного ТОВ «МЕРКУРІЙ» на праві власності, майнового комплексу: АДРЕСА_2 , який займає площу 1,9047 га. Крім того, ТОВ «МЕРКУРІЙ» на території Мар`їнського району Донецької області щорічно здійснювалось вирощування однорічних і дворічних культур.

У квітні - травні 2014 року представниками окупаційної адміністрації російської федерації розпочалося поступове захоплення державних та інших установ на території Донецької області 11-13 липня 2014 р. в смт Старомихайлівці, Мар`їнського району, Донецької області (в місці здійснення ТОВ «МЕРКУРІЙ» посіву ячменю, соняшнику, озимої пшениці, люцерни та підготовки пари) розпочалися перші обстріли, спричинені незаконними діями бойових формувань, підконтрольних російській федерації. Наслідком таких дій стала неможливість збирання урожаю зернових і соняшникових культур у 2014 році.

З серпня 2014 року через постійні бойові дії, на території майнового комплексу ТОВ «МЕРКУРІЙ» були знищені два пташника і маточне поголів`я птиці. Виробнича діяльність підприємства була зупинена, 28 липня 2016 року на територію ТОВ «МЕРКУРІЙ» прийшли озброєні представники окупаційної адміністрації російської федерації на території Донецької області, які розстріляли сторожових собак i погрозами розправи вигнали сторожів. Таким чином з цього часу, законними органами управління та власниками ТОВ «МЕРКУРІЙ» контроль над підприємством був повністю втрачений, відбулося захоплення підприємства, повне розграбування та знищення вцілілого майна, належного ТОВ «МЕРКУРІЙ».

Згідно з висновком звіту про незалежну оцінку розміру збитку від нанесених збитків та втраченої вигоди від 24 січня 2018 року, виконаний фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (сертифікат ФДМ України суб`єкта оціночної діяльності від 30 липня 2015 року №612/15) розмір фізичного збитку майну ТОВ «МЕРКУРІЙ», внаслідок збройної (військової) агресії російської федерації та окупації російською федерацією частини Донецької області, склав 10 690 095, 00 грн., недоотриманий, з тих самих підстав, дохід від господарської діяльності ТОВ «МЕРКУРІЙ» склав 22 405 842, 00 грн.

Загальний розмір матеріальних збитків, яких ТОВ «МЕРКУРІЙ» зазнало, внаслідок збройної (військової) агресії та окупації російською федерацією частини Донецької області становить 33 095 937 гривень 00 копійок.

Розмір моральної шкоди, яку ТОВ «МЕРКУРІЙ» зазнало внаслідок збройної (військової) агресії та окупації російською федерацією частини Донецької області, становить 30 351 100,00 грн.

21 червня 2018 року між ТОВ «МЕРКУРІЙ», як первісним кредитором, з однієї сторони та засновниками (учасниками) ТОВ «МЕРКУРІЙ» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як новим кредитором, з другої сторони, укладено, договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ «МЕРКУРІЙ» відступило право вимоги до російської федерації про відшкодування в повному обсязі матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ТОВ «МЕРКУРІЙ» внаслідок тимчасової окупації російською федерацією частини території держави Україна.

У відповідності до п. 2.5. Договору ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зокрема, надано право самостійного здійснення актуальної оцінки розміру матеріальних та моральних збитків нанесених ТОВ «МЕРКУРІЙ» внаслідок тимчасової окупації російською федерацією частини території Держави Україна (включаючи розмір недоотриманого прибутку та втраченої вигоди), право звернення до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, право вимагати від російської федерації відшкодування матеріальної та моральної шкоди, право вживати будь-яких, незаборонених чинним законодавством України, заходів спрямованих на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У відповідності до п. 2.6 Договору засновники (учасники) ТОВ «МЕРКУРІЙ» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно з умовами цього Договору отримують право вимоги до російської федерації відповідно до розміру їх часток у статутному капіталі ТОВ «МЕРКУРІЙ», а саме: ОСОБА_1 - 50% від загальної суми пред`явленої вимоги, ОСОБА_2 - 27,834% від загальної суми пред`явленої вимоги, ОСОБА_3 - 22,166% від загальної суми пред`явленої вимоги.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з держави російської федерації на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 29 241 837,75 грн. Стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 16 278 346,24 грн. Стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 12 963 491,51 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Частково не погодившись із рішенням суду прешої інстанції, представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Окунєв Ігор Олексійович 20 грудня 2023 року засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі представник підтримав доводи апелянтів, викладені у заявах по суті справи, поданих до суду першої інстанції та вказав на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Вважає, що відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені. В цьому випадку порушення прав ТОВ «МЕРКУРІЙ» з боку держави російська федерація повністю та аргументовано доведено у встановленому порядку за результатами розгляду справи у першій інстанції, а тому обставини справи, так само як і норми права надають можливість позивачам на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Цілком очевидним є те, що з боку відповідача було порушено особисті немайнові права ТОВ «МЕРКУРІЙ», зокрема, права на недоторканність ділової репутації. Будь-яка юридична особа завдяки своїм індивідуальним ознакам, що є втіленням її особистих немайнових прав: найменуванню, фірмовому найменуванню, бренду, товарному знаку, доменному імені, особистому листуванні, тощо, характеризується як індивідуум і порушення цих прав завдає шкоди її особистості.

Факти, які підтверджують захоплення підприємства, знищення результатів діяльності ТОВ «МЕРКУРІЙ», примусове виведення із управління підприємством її власників, та захоплення управління ТОВ «МЕРКУРІЙ» бойовими формуваннями, підконтрольними російській федерації, і які знайшли відображення у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, цілком і повністю підтверджують знищення ділової репутації ТОВ «МЕРКУРІЙ» як надійного виробника, підрив довіри до його діяльності.

ТОВ «МЕРКУРІЙ» під час збройної агресії втратило майно, фактично було позбавлене відповідачем можливості ведення нормальної господарської діяльності Це, у свою чергу, призвело до втрати клієнтської бази, неможливості ведення діяльності через військову агресію. Незаконні дії відповідача зумовили порушення права на вільний вибір діяльності, втрату ділової репутації, в тому числі ділової репутації місцевості, напрацювання маркетингової діяльності, налаштованої під попит і пропозицію, вподобання конкретного регіону. Використання відповідачем майна і репутації ТОВ «МЕРКУРІЙ» підриває довіру до товариства.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , поданої представником - Окунєвим Ігорем Олексійовичем на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації російською федерацією частин території Донецької області України, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник апелянтів - адвокат Окунєв І.С. вимоги апеляційної скарги підтримав та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши думку учасника справи, який прибув в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 січня 1998 року зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ» (код ЄДРПОУ 25331525), місцезнаходженням якого є АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №302169.

Згідно Довідки АА №652664 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності ТОВ «МЕРКУРІЙ» за КВЕД-2010 є:

04.47 Розведення свійської птиці;

01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів;

01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур.

У відповідності до Статуту ТОВ «МЕРКУРІЙ», затвердженого Протоколом загальних зборів Учасників Товариства №3 від 24 листопада 2004 року, метою та предметом діяльності ТОВ «МЕРКУРІЙ» є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, вирощування інших однорічних і дворічних культур, займалось розведенням свійської птиці тощо.

Згідно вищевказаного Статуту, учасниками товариства є: ОСОБА_1 (розмір частки - 50% від статутного фонду товариства), ОСОБА_2 (розмір частки - 27,834% від статутного фонду товариства), ОСОБА_3 (розмір частки - 22,166% від статутного фонду товариства).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилаються на спричинення ТОВ «МЕРКУРІЙ» у тому числі моральної шкоди в результаті незаконних бойових дій бойових формувань, підконтрольних російській федерації, що почалися з квітня 2014 року, під час вторгнення та збройної агресії російської федерації проти України, внаслідок чого було зруйновано майно товариства, а згодом незаконними органами управління відбулося повне захоплення підприємства та розграбування і знищення майна.

Згідно Договору про відступлення права вимоги, укладеного 21 червня 2018 року між ТОВ «МЕРКУРІЙ», як первісним кредитором, з однієї сторони та засновниками (учасниками) ТОВ «МЕРКУРІЙ» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як новим кредитором, з другої сторони, ТОВ «МЕРКУРІЙ» відступило новому кредитору право вимоги до боржника, включаючи право вимоги до правонаступників боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника або які зобов`язані виконати обов`язки боржника.

Згідно п.1.2.1 Договору Боржник - держава російська федерація. Російську федерацію як державу в Україні представляє посольство російської федерації.

Згідно п.1.2.2 Договору право вимоги - право первісного кредитора вимагати від боржника відшкодування у повному обсязі матеріальної та моральної шкоди, заподіяної первісному кредитору внаслідок тимчасової окупації частини держави Україна, що гарантоване Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території».

У відповідності до п. 2.5. Договору ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зокрема, надано право самостійного здійснення актуальної оцінки розміру матеріальних та моральних збитків нанесених ТОВ «МЕРКУРІЙ» внаслідок тимчасової окупації російською федерацією частини території Держави Україна (включаючи розмір недоотриманого прибутку та втраченої вигоди), право звернення до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, право вимагати від російської федерації відшкодування матеріальної та моральної шкоди, право вживати будь-яких, незаборонених чинним законодавством України, заходів спрямованих на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У відповідності до п. 2.6 Договору засновники (учасники) ТОВ «МЕРКУРІЙ» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно з умовами цього Договору отримують право вимоги до російської федерації відповідно до розміру їх часток у статутному капіталі ТОВ «МЕРКУРІЙ», а саме: ОСОБА_1 - 50% від загальної суми пред`явленої вимоги, ОСОБА_2 - 27,834% від загальної суми пред`явленої вимоги, ОСОБА_3 - 22,166% від загальної суми пред`явленої вимоги.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції вважав недоведеною наявність такої шкоди, зокрема, позивачі не посилалися на втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності.

На думку апеляційного суду, висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору в оскаржуваній частині є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального при ухваленні рішення в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Завдана юридичній особі моральна шкода, у розумінні частини другої статті 23 ЦК України, полягає у приниженні ділової репутації юридичної особи, оскільки інші передбачені цією статтею способи прояву такої (моральної) шкоди стосуються фізичних осіб.

У постанові пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року зазначено, що під моральною (немайновою) шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Визначення терміну «ділова репутація» наведено у пункті 26 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», за змістом якої діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/ або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

Релевантність цього визначення для врахування у правовідносинах із відшкодування шкоди підтверджується, зокрема, висновками щодо застосування цієї норми Закону у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №915/1375/20, від 06 жовтня 2022 року у справі № 910/18745/21, від 09 березня 2023 року у справі №910/17451/21 та інших.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Варто враховувати, що підставою цивільно-правової відповідальності є скоєння цивільного правопорушення. Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), що включають: (1) наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; (2) неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; (3) причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; (4) вину заподіювача шкоди.

Верховний Суд у постанові від 12 березня 2024 року у справі № 927/479/22 виходив з того, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої юридичній особі підлягають: наявність такої шкоди та її виплив на юридичну особу, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з частиною третьої статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Всупереч наведеному, позивачі не виконали процесуальний обов`язок довести належними та допустимими доказами як наявність так і розмір заявленої до стягнення моральної шкоди, про що правомірно зазначив суд першої інстанції.

Надані позивачами докази також не дають змогу встановити наявність безпосереднього причинного зв`язку між понесеною моральною шкодою і протиправними діянням відповідача, у тому числі, що дії відповідача призвели до невідповідності господарської та/ або професійної діяльності ТОВ «МЕРКУРІЙ» вимогам законодавства.

Додатково колегія суддів звертає увагу апелянтів, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Права вимоги можуть бути відступлені лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити тільки ті права вимоги, які дійсно існують та йому належать; відступлення прав вимоги здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор саме на момент відступлення.

Відповідно до статті 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора. До таких зобов`язань належать зобов`язання про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, а також моральної шкоди, що полягає в приниженні ділової репутації юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Крім того, за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, однак на момент укладення 21 червня 2018 року Договору про відступлення права вимоги розмір завданої ТОВ «МЕРКУРІЙ» моральної шкоди не був ані визначений ані стягнутий у судовому порядку.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду у оскаржуваній частині судового рішення.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до статті 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядалося.

Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану представником - Окунєвим Ігорем Сергійовичем - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації російською федерацією частин території Донецької області України - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2024 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова