Ухвала

від 15.11.2023 по справі 757

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/45115/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6946/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Інкас Україна» - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника

ТОВ «Інкас Україна» - адвоката ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року задоволено клопотання прокурора групи прокурорів Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42022000000001392 та накладено арешт на кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «Інкас Україна» (ЄДРПОУ 41795840), а саме:

- НОМЕР_1 (978-ЄВРО);

- НОМЕР_2 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ);

- НОМЕР_3 (840-ДОЛАР США);

- НОМЕР_4 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ);

відкритих у АТ «Райффайзен Банк» (МФО 380805), розташованому за адресою: м. Київ, вулиця Генерала Алмазова, буд. 4а, відповідно до відомостей офіційного сайту Національного банку України, в частині видатків коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, а також можливістю сплати податків, зборів, обов`язкових платежів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник ТОВ «Інкас Україна» - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року та її скасувати.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді прийнята із недотриманням норм кримінального процесуального законодавства, а саме з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, яке полягало у неправильному застосуванні передбачених законом підстав для арешту майна та неповідомленні власника майна про розгляд справи про арешт майна. В порушення вимог ч. 7 ст. 173 КПК України, судом власнику майна ТОВ «Інкас Україна» копія ухвали не надсилалась.

Апелянт вказує на те, що жодній особі в даному кримінальному провадженні на протязі більше 12 місяців здійснення досудового розслідування про підозру не оголошено. В даному випадку грошові кошти не є знаряддям вчинення злочину, не могли зберегти на собі його сліди та не можуть містити відомості, які можуть бути використані, як доказ будь-якого факту чи обставин, так як мова йде про кримінальні правопорушення з правовими кваліфікаціями ст. 361 та ст. 364 КК України.

Негативними наслідками арешту розрахункових рахунків для ТОВ «Інкас Україна» є неможливість виплати заробітної плати та сплати оренди офісу, проведення розрахунків з контрагентами, паралізована будь-яка фінансова-господарська діяльність компанії.

Також апелянт зазначає, що ТОВ «Інкас Україна» стало на облік відповідно до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами, що підтверджується листом сервісного центру МВС №31/6581 від 12.04.2019 р. та уклало Ліцензійний договір № 48056-Т від 19.04.2019 р. (документи додаються). Зазначені обставини надають право ТОВ «Інкас Україна» для здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери без необхідності ставити на баланс підприємства, придбані транспортні засоби як основні засоби, а обліковувати по 28 рахунку, як товар і реалізовувати, як товар в т.ч. за межі України.

Відповідно до 14.1.124. Податкового кодексу України новий транспортний засіб- транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію. Відповідно відсутність реєстрації транспортного засобу відносить товар до категорії «нових» транспортних засобів. Таким чином наявність змови службових осіб Державної митної служби та службових осіб ТОВ «Інкас Україна» як підстава накладення арешту на майно є надуманою та штучно створеною, направленою на блокування діяльності підприємства.

При цьому контрагент іноземна компанія GRANDEX Autohaus Gmbh (Покупець) не є агентом, посередником або не діє жодним іншим чином в інтересах осіб, які включені у санкційні та/чи інші обмежувальні списки компетентних органів США, Європейського Союзу, окремих країн - членів Європейського Союзу, Великобританії, інших країн, міжнародних органів, органів влади України тощо, що діють у зв`язку із введенням цими органами будь-яких заборон чи обмежень у зв`язку з діючими міжнародними, місцевими та іншими санкціями, включаючи, але не обмежуючись санкціями, введеними у зв`язку із військовою агресією російської федерації в Україні, що підтверджується даними з відкритих офіційних джерел, таких як (sanctionsmap.eu).

Власники та кінцеві бенефіціари іноземної компанії (Покупця), яка придбала та отримала на підставі контракту у ТОВ «Інкас Україна» 4 (чотири) автомобілі не є громадянами російської федерація та не мають жодного відношення до російської федерації та не є особами, якимось чином пов`язаними державою-агресором.

Тим самим, ТОВ «Інкас Україна» жодним чином не порушила вимог, передбачених Постановою КМУ «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» від 03 березня 2022 р. № 187, щодо заборони виконання угод, стороною яких є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що ТОВ «Інкас Україна» 23.10.2023 дізналося від уповноваженої особи банку АТ «Райффайзен Банк Аваль» про існування даної ухвали.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника ТОВ «Інкас Україна» - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити її з наведених у ній підстав, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скаргапредставника ТОВ «Інкас Україна» - адвоката ОСОБА_6 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення представника ТОВ «Інкас Україна», матеріали справи не містять відомостей про направлення копії ухвали власнику майна, однак як зазначає апелянт, що про існування оскаржуваної ухвали стало відомо 23.10.2023 від уповноваженої особи банку АТ «Райффайзен Банк Аваль», іншої інформації матеріали справи не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вбачає підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року.

Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42022000000001392 від 13.10.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що окремими громадянами України здійснюються дії з провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, шляхом купівлі елітних легкових транспортних засобів в автосалонах на території України, з подальшим продажем фізичним або юридичним особам російської федерації та республіки білорусь в обхід санкцій РНБО.

Крім того встановлено, що протягом 2022 року між ТОВ «АВТ Баварія Київ» та ТОВ «Інкас Україна» було укладено вісім контрактів купівлі-продажу автомобілів BMW760i 2023 модельного року, з яких по чотирьох контрактах поставка автомобілів була здійснена та оплачена, а по чотирьом - автомобілі було замовлено та знаходяться в процесі поставки.

Згідно наявної інформації, не зважаючи на значний термін, який пройшов з моменту передачі автомобілів (автомобілі було передано ТОВ «Інкас Україна» за контрактами - 04 січня 2023 року; 22 грудня 2022 року; 20 березня 2023 року; 21 грудня 2022 року), вони не були належним чином зареєстровані на території України, відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1371).

Крім того, всупереч ст. 34 ЗУ «Про дорожній рух» власники авто, після придбання, не зареєстрували (перереєстрували) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

В подальшому, за попередньою змовою з керівництвом ТОВ «Інкас Україна», невстановлені співробітники Державної митної служби України, здійснили митне оформлення вищезазначених автомобілів, всупереч чинному законодавству України, а ТОВ «Інкас Україна» безперешкодно експортувало та експортує вказані транспортні засоби, як «нові» на адресу фірми «Grandex Autohaus GmbH» (Німеччина).

Зокрема в ході досудового розслідування встановлено, що автомобіль BMW 760i xDrive, VIN НОМЕР_5 , поставлений за контрактом, пройшов сертифікацію на території російської федерації 28 березня 2023 року та автомобіль BMW 760i xDrive, VIN НОМЕР_6 , також поставлений за контрактом, пройшов сертифікацію на території російської федерації 02 березня 2023 року. При цьому автомобіль BMW 760i xDrive, VIN НОМЕР_6 був зареєстрований на території російської федерації та отримав державні номерні знаки.

В той же час, за такою ж схемою, вивезено та в подальшому зареєстровано на території рф нові автомобілі марки MERCEDES, а саме: MERCEDES-BENZ GLE 300D, VIN НОМЕР_7 , MERCEDES-BENZ S 580, VIN НОМЕР_8 та MERCEDES-BENZ G 63 AMG, VIN НОМЕР_9 .

В період з 24.02.22 по теперішній час ТОВ «Інкас Україна» аналогічним чином експортувало з України 24 автомобілі преміум-сегменту на загальну суму понад 4,2 млн. дол. США, з номерами кузовів: НОМЕР_10 ; НОМЕР_8; НОМЕР_11; НОМЕР_12; НОМЕР_13; НОМЕР_14 та з експортними деклараціями, за номерами: UA205050/2022/14104; UA205050/2022/48495; UA205050/2022/49683; UA205050/2022/51882; UA205050/2022/65553; UA209180/2022/83550; UA209180/2022/83552; UA209180/2022/83555; UA209180/2022/83559; UA209180/2022/84698; UA209180/2022/84699; UA209180/2022/84704; UA209180/2022/84706; UA807200/2022/4676; UA807200/2022/4677; UA807200/2022/4751; UA807200/2022/4752; UA807200/2023/1059; UA807200/2023/1060; UA807200/2023/1545; UA807200/2023/1546; UA807200/2023/3128; UA807200/2023/9305; UA807200/2023/7958; UA807200/2023/6634; UA807200/2023/5983; UA807200/2023/4904; UA807200/2023/4903; UA807200/2023/3915;

Таким чином, ТОВ «Інкас Україна», всупереч чинному законодавству, купуючи транспортний засіб, що внесений до електронного реєстру НАІС МВС, на який видано акт огляду та номерні знаки для разових поїздок, зазначає його «товаром», який не потрібно реєструвати у відповідних сервісних центрах МВС, як того вимагає законодавство.

В подальшому транспортний засіб залишається у статусі «новий» та до бюджету не сплачується збір на обов`язкове пенсійне страхування, передбачений Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, в якості підстави для вивезення транспортних засобів з території України компанією відправником до митних органів надаються: договір купівлі продажу, укладений з підконтрольною європейською компанією отримувачем, де предметом договору є «новий» автомобіль та інші обов`язкові для митного оформлення документи, але без номерних знаків для разових поїздок та акту огляду реалізованого транспортного засобу.

Також, встановлено ряд підприємств через які здійснювався експорт транспортних засобів за аналогічної схемою, зокрема і ТОВ «ТРАНС ЕЙР ГРУПП» (ЄДРПОУ 43343865), шляхом укладення контракту з «Grandex Autohaus GmbH».

Встановлено, що відповідно до контрактів укладених «Grandex Autohaus GmbH» з ТОВ «Інкас Україна» та ТОВ «ТРАНС ЕЙР ГРУПП» на розрахункові рахунки вказаних підприємств перераховувалися кошти згідно контрактів.

ТОВ «Інкас Україна» (ЄДРПОУ 41795840) використовує наступні банківські рахунки відкриті у: АТ «Райффайзен Банк» (МФО 380805):

- НОМЕР_1 (978-ЄВРО);

- НОМЕР_2 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ);

- НОМЕР_3 (840-ДОЛАР США);

- НОМЕР_4 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ);

Під час проведення досудового розслідування отримані дані про те, що є підстави вважати, що грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках НОМЕР_1 (978-ЄВРО); НОМЕР_2 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); НОМЕР_3 (840-ДОЛАР США); НОМЕР_4 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); в АТ «Райффайзен Банк» (МФО 380805) є речовими доказами у кримінальному провадженні, адже набуті кримінально протиправним шляхом, зберегли на собі сліди злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

09.10.2023 прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42022000000001392 - Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, а саме коштів, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «Інкас Україна» (ЄДРПОУ 41795840), а саме:

- НОМЕР_1 (978-ЄВРО);

- НОМЕР_2 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ);

- НОМЕР_3 (840-ДОЛАР США);

- НОМЕР_4 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ);

відкритих у АТ «Райффайзен Банк» (МФО 380805), розташованому за адресою: м. Київ, вулиця Генерала Алмазова, буд. 4а, відповідно до відомостей офіційного сайту Національного банку України, в частині видатків коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, а також можливістю сплати податків, зборів, обов`язкових платежів.

Метою накладення арешту, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, є забезпечення збереження речових доказів.

11.10.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора про арешт майна.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 42022000000001392 від 13.10.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 2 ст. 364 КК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку відповідно до постанови слідчого слідчої групи ГСУ НП України ОСОБА_8 від 29.09.2023 /а.с. 128-131/ визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.

Колегією суддів встановлено, що матеріали, долучені прокурором до клопотання, певним чином обґрунтовують наявність правових підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно (грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках) може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України.

Частиною десятою статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна оскільки незастосування заходу забезпечення кримінального провадження (арешт майна) може привести до настання наслідків, які можуть перешкодити встановлення всіх обставин скоєння кримінального правопорушення та встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи чи юридичної особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику ТОВ «Інкас Україна» - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Інкас Україна» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4