Постанова

від 15.11.2023 по справі 369/11128/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 369/11128/22 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/13193/2023Головуючий у суді першої інстанції Л. М. КовальчукСуддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач 15 листопада 2023 року місто Київ

Справа № 369/11128/22

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Мазурик О. Ф., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Пасічник К. В.

сторони

позивач Головне управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області

позивач Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України

відповідач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

відповідач ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги

ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_5 ,

ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_6 ,

на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2023 року, постановлену у складі судді Ковальчук Л. М., в приміщенні Києво - Святошинського районного суду Київської області,

у с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року Прокурор в інтересах Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Міністерства розвитку громад та територій України звернувся до суду з позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування земельних ділянок площею 0,7072 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5069, площею 0,2411 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5071, які належать ОСОБА_1 ; площею 0,9 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5072, яка належить ОСОБА_2 ; площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5064, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5067, які належать ОСОБА_3 ; площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5065, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5066, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5068, які належать ОСОБА_4 , з незаконного чужого володіння.

Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11.11.2022 відкрито провадження у справі.

13.07.2023 року Прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельні ділянки: площею 0,7072 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5069, площею 0,2411 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5071, які належать ОСОБА_1 ; площею 0,9 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5072, яка належить ОСОБА_2 ; площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5064, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5067, які належать ОСОБА_3 ; площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5065, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5066, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5068, які належать ОСОБА_4 .

В обгрунтування заяви зазначено, що державним реєстратором КП «Реєстрація плюс» Грачовою І. В. 19.05.2019 вчинено протиправні та безпідставні реєстраційні дії щодо юридичного припинення права державної власності на вищезазначені об`єкти нерухомості загальною площею 5 294,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці площею 12,39 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5011 з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства, право власності на яку зареєстровано 14.05.2019 за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Неправомірність таких дій державного реєстратора повністю встановлена центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, як наслідок наказом Міністерства юстиції України рішення реєстратора скасовані та Офісом протидії рейдерству Міністерства юстиції України забезпечено його виконання шляхом відновлення державної реєстрації права власності Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (номер права власності 43660387). Після вчинення зазначених протиправних реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомості державної власності, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області невідкладно 29.05.2019 прийнято накази № 10-3243/15-19-сг, № 10-3242/15-19-сг, № 10- 3245/15-19-сг, № 10-3240/15-19-сг, № 10-3244/15-19-сг, № 10-3241/15-19-сг про відведення у приватну власність спірних земельних ділянок за рахунок території, на якій розташовані об`єкти нерухомості, власником яких починаючи з 07.10.2008 є держава в особі Міністерства розвитку громад та територій України. Крім того, відразу після відведення спірних земельних ділянок у приватну власність, первинні набувачі здійснили їх відчуження на користь інших осіб, якими також вчинялись дій щодо поділу/об`єднання ділянок. Як наслідок, первинні набувачі отримали у власність спірні земельні ділянки загальною площею 11,8483 га виключно з метою їх подальшого відчуження на користь відповідачів у справі, які в силу об`єктивних ознак - характерних для спірних ділянок (наявність на них об`єктів нерухомості державної власності) усвідомлювали чи могли усвідомлювати, що останні використовуються для забезпечення обслуговування і використання державного майна, що ставить під обґрунтований сумнів їх доброчесність під час набуття такого права власності.

Ураховуючи те, що спірні земельні ділянки неодноразово відчужувались та здійснювався їх поділ, наявна реальна загроза вчинення подальших таких дій відповідачами у справі, що у свою чергу ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, Прокурор просив вжити вказані заходи забезпечення даного позову.

Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2023 року забезпечено позов шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельні ділянки: площею 0,7072 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5069, площею 0,2411 газ кадастровим номером 3222484405:03:005:5071, які належать ОСОБА_1 ; площею 0,9 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5072, яка належить ОСОБА_2 ; площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5064, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5067, які належать ОСОБА_3 ; площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5065, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5066, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5068 які належать ОСОБА_4 .

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постановленої судом ухвали, порушення норм процесуального права, не встановлення судом обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що забезпечуючи позов суд першої інстанції не врахував, що земельна ділянка належна ОСОБА_2 , щодо якої вжито заходи забезпечення позову не знаходиться по АДРЕСА_1 , а знаходиться за іншою адресою: АДРЕСА_1 , що суд першої інстанції не перевірив, що ОСОБА_2 не мав на меті відчужувати належну йому земельну ділянку, а навпаки зробив поліпшення земельної ділянки. Також зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вимога про забезпечення позову не обгрунтована належним чином та не врахував, що на спірній земельній ділянці відсутнє будь - яке нерухоме майно. Суд в ухвалі про забезпечення позову не навів жодних мотивів з яких дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі, не врахував співмірність вимог заяви про забезпечення позову позовним вимогам та обставинам справи.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постановленої судом ухвали, порушення норм процесуального права, не встановлення судом обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом не було враховано, що ризики на які заявник посилався у заяві про забезпечення позову існують вже більше трьох років, а відповідачем могли б вчинятися дії, що істотно ускладнили чи зробили неможливим виконня рішення суду у майбутньому. Суд не звернув увагу, що заявником не було надано у розпорядження суду доказів на підтвердження вчинення відповідачами будь - яких недобросовісних дій, спрямованих на ускладнення чи унеможливлення виконання в подальшому судового рішення у разі задоволення позову, а умовні ризики про які стверджує заявник є надуманими.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у судовому засіданні суду апеляційної підтримав подану апеляційну скаргу з викладених підстав та просив її задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 також просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 у судовому засіданні суду апеляційної підтримав подану апеляційну скаргу з викладених підстав та просив її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 не заперечував.

Представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_7 проти задоволення апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не заперечував, просив суд скасувати ухвалу суду від 13.07.2023.

Прокурор Стовбчатий А.Ю. заперечував у судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ухвалу суду від 13.07.2023 просив залишити без змін як законну та обгрунтовану.

Від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надішло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю представника Міністерства, який брав участь у суді першої інстанції. Представництво інтересів Міністерства іншим представником знизить рівень захисту інтересів органу державної влади у суді апеляційної інстанції, що є неприпустимим та зумовлює необхідність у наданні часу для ознайомлення із матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції визнав причини неявки представника Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України неповажними та вважав за можливе розглянути питання щодо забезпечення позову за відсутності представника Міністерства, оскільки його неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цього питання.

Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції не забезпечило, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялось належним чином. Причини неявки суду не повідомило. Будь - яких заяв, клопотань від Управління на час розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника Управління з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Неявка його представника в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про забезпечення позову та не перешкоджає його розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Так, накладаючи арешт на спірні земельні діялнки, належні відповідачам на праві власності, суд першої інстанції урахував предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та адекватність, запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, при цьому суд дійшов висновку, що застосовані види забезпечення позову не порушують законні права та інтереси відповідачів, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Суд не вбачав підстав вимагати від заявника забезпечити відшкодування збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), оскільки обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з огляду на таке.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Як роз`яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник реальний спір.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є нерухоме майно, а саме: земельні ділянки, площею 0,7072 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5069, площею 0,2411 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5071, які належать ОСОБА_1 ; площею 0,9 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5072, яка належить ОСОБА_2 ; площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5064, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5067, які належать ОСОБА_3 ; площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5065, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5066, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5068, які належать ОСОБА_4 .

Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявник виклав обґрунтування суті спору та ризиків, які можуть настати у разі невжиття заходів забезпечення позову, вказуючи на те, що спірні земельні ділянки вибули з власності Головного управління Держгеокадастру у Київській області у незаконний спосіб. Неправомірність таких дій державного реєстратора встановлена центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, як наслідок наказом Міністерства юстиції України рішення реєстратора скасовані та Офісом протидії рейдерству Міністерства юстиції України забезпечено його виконання шляхом відновлення державної реєстрації права власності Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (номер права власності 43660387). Відразу після вчинення вищезазначених протиправних реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомості державної власності, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області невідкладно, а саме 29.05.2019 прийнято накази №10-3243/15-19-сг, № 10-3242/15-19-сг, № 10- 3245/15-19-сг, № 10-3240/15-19-сг, № 10-3244/15-19-сг, № 10-3241/15-19-сг про відведення у приватну власність спірних земельних ділянок за рахунок території, на якій розташовані об`єкти нерухомості, власником яких починаючи з 07.10.2008 є держава в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. Після відведення спірних земельних ділянок у приватну власність, первинні набувачі здійснили їх відчуження на користь інших осіб, якими також вчинялись дій щодо поділу/об`єднання ділянок.

Так, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не установлює прав та обов`язків сторін, а лише на підставі викладених обставин і наявних доказів, переконавшись, що поза розумним сумнівом дійсно є підстави уважати про наявність спору, застосовує заходи забезпечення позову.

Питання щодо правомірності набуття права власності на спірне нерухоме майно підлягає встановленню під час розгляду справи по суті спору, а не під час вирішення питання про забезпечення позову. Також під час розгляду справи по суті спору підлягатимуть оцінці надані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, зокрема висновку експерта, наданому позивачем.

Зазначені особливості при поданні заяви та її розгляду судом дотримані.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши наявність між сторонами реального спору щодо права власності на зазначене в позовній заяві нерухоме майно - земельні ділянки, та враховуючи можливість відчуження на користь третіх осіб спірних земельних ділянок відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на яких це майно зареєстроване як на одноосібних власників, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для накладення арешту на спірне майно, яке перебуває у власності відповідачів та заборони вчиняти будь - які дії щодо реєстрації речових прав та їх обтяжень.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що застосовані судом заходи забезпечення у виді накладення арешту на нерухоме майно порушують права ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як власників спірних земельних ділянок, право власності на які вони здобули як добросовісні набувачі, колегія суддів оцінює критично, оскільки наклавши арешт на таке майно суд в ухвалі не зробив жодних висновків щодо статусу такого майно.

Суд керувався виключно тим, що вжиття заходів забезпечення позову виключить ризики неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову. Такий вид забезпечення позову не порушує прав відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки не позбавляє їх права користування та володіння, а лише тимчасово обмежує у праві розпорядження належним їм майном на власний розсуд.

Суд зазначає, що заява про забезпечення позову містить виклад детального обґрунтування та необхідності вжиття заходів забезпечення позову як накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборони вчиняти будь - які дії щодо реєстрації речових прав та їх обтяжень на належне на праві власності відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер.

Способи забезпечення позову повністю кореспондуються з викладеними підставами позову.

Тобто, способи забезпечення позову здатні забезпечити захист інтересів позивачів у випадку задоволення позову і присікти дії, які ускладнять або зроблять неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому суд правильно враховував, що види забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачами вимогами, не порушують прав відповідачів, в той час як незастосування забезпечення позову з урахуванням невизнання відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позову може утруднити захист та відновлення прав позивачів в разі задоволення позову.

Заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позову, оскільки вжиття заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права позивачів та поновлення порушених прав та інтересів позивачів у випадку задоволення позову.

Отже, суд першої інстанції встановивши наявність між сторонами реального спору про право власності на зазначене у позові нерухоме майно та враховуючи можливість його відчуження на користь третіх осіб відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , право власності на яке зареєстровано за ними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задовлення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження спірних земельних ділянкок. Питання добросовісності набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно підлягає з`ясуванню при розгляді справи по суті спору.

Інші доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності відмови у застосуванні заходів забезпечення позову, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали суду, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Так, відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, є такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду. Подана Прокурором заява містить обґрунтовані посилання та відповідні докази щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а тому апеляційни суд залишає її без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 20 листопада 2023 року.

Судді

Л. Д. Поливач

О.Ф. Мазурик

О. І. Шкоріна