Постанова

від 21.11.2023 по справі 140/6576/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Каленюк Ж.В.

21 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 140/6576/23 пров. № А/857/16207/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі № 140/6576/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛК Компані" до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

13.04.2023р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЛК Компані" ( ТзОВ "ДЛК Компані" ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області у якому просив суд:

-стягнути заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 744660,04 грн. та пеню у розмірі 43785,72 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2023р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління ДПС у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2023р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у складі податкової декларації з ПДВ за лютий 2021 року (декларація №9055786204 від 18 березня 2021 року) ТзОВ «ДЛК Компані» подав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку.

19.04.2021р. на підставі наказу №1161 Головне управління ДПС у Волинській області провів документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ДЛК Компані» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (декларація №9055786204 від 18 березня 2021 року).

За результатами проведеної перевірки та на підставі акту перевірки від 14.05.2021р. №3971/07-03/42445219 податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення: від 18.06.2021р. №0034460703 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 365997,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 36599,70 грн. та від 18.06.2021р. №0034470703 про зменшення на 22751,00 грн. від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду.

18.10.2021р. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/6705/21, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023р., суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2021 року №0034460703 в частині зменшення на 365164,00 грн. суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2021 року, заявлену на рахунок платника у банку, і застосування штрафних санкцій у розмірі 36516,40 грн., а також визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 18 червня 2021 року №0034470703. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ТзОВ «ДЛК Компані» при поданні податкової декларації з ПДВ за березень 2021 року одночасно заявив про бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (декларація №9090405046 від 19 квітня 2021 року).

19.05.2021р. на підставі наказу №1454 податковий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ДЛК Компані» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (декларація №9090405046 від 19 квітня 2021 року).

15.06.2021р. податковий орган склав акт перевірки №4996/07-02/42445219.

21.07.2021р. за результатами проведеної перевірки та на підставі акта перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 21.07.2021р. №0041290702, яким зменшено на 157384,00 грн суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2021 року, задекларовану на рахунок платника у банку, та застосовано штрафні санкції у розмірі 39346,00 грн; податкове повідомлення-рішення №0041280702, яким зменшено на 833,00 грн від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду.

01.11.2021р. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/8050/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 р., суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2021 року №0041290702 в частині зменшення на 156551,00 грн суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2021 року, заявленого на рахунок платника у банку, і застосування штрафних санкцій у розмірі 39137,75 грн. Одночасно суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення від 21 липня 2021 року №0041280702. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

У період з 1806.2021р.-30.06.2021р. контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ДЛК Компані» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки податковий орган склав акт від 07.07.2021 р. №5443/07-03/42445219.

10.08.2021р. контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0045350703 яким зменшив на 452333,00 грн. від`ємне значення суми ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду.

Вказане податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2021 року №0045350703 визнане протиправним та скасоване рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року у справі №140/9097/21, яке залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року

16.08.2021р на підставі наказу №2368 Головне управління ДПС у Волинській області провів документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ДЛК Компані» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За наслідками проведення перевірки контролюючий орган склав акт перевірки від 09.09.2021р. №2750/07-02/42445219.

За результатами проведеної перевірки та на підставі акта перевірки від 09.09.2021р №2750/07-02/42445219 податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 12.10.2021р. №0056610702, яким зменшив на 97400,00 грн. суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2021 року, задекларовану на рахунок платника у банку, та застосував штрафні санкції у розмірі 24350,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0056620702 про зменшення на 14000,00 грн. від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду.

10.01.2022р. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/12581/21 яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2022р., суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2021 року №0056610702; №0056620702.

04.11.2022р. податковий орган на адвокатський запит в інтересах ТзОВ «ДЛК Компані» листом №12199/АДВ/03-20-07-03-06 повідомив, що внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку.

На звернення позивача про причини нездійснення бюджетного відшкодування узгоджених у судовому порядку сум ПДВ листами від 29.11.2022р. №13170/6/03-20-07-03-06 та №13170/6/03-20-07-03-06 ГУ ДПС у Волинській області повідомив про неможливість повернення коштів, оскільки у додатку 4 (Д4) «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника» до податкових декларацій з ПДВ ТзОВ «ДЛК Компані» вказав рахунок у банку, який наразі закритий.

24.01.2023р ТзОВ «ДЛК Компані» подав уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок разом із додатком 4 (Д4) (за лютий, березень, квітень та червень 2021 року) із зазначенням актуального рахунку платника у банку. Однак, відшкодування узгоджених у судовому порядку сум бюджетного відшкодування у встановлений пунктом 200.12 статті 200 ПК України строк, а також стягнення пені на заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ позивач не отримав у зв`язку із чим звернувся до суду щодо стягнення таких в судовому порядку.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із змісту пп.14.1.18 п.14.1 ст. 14 ПК України видно, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано ст.200 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В п.200.7 ст.200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

п.200.10 ст.200 ПК України визначено, що у строк, передбачений абзацом першим п.76.3 ст.76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п.200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

п.200.14 ст.200 ПК України встановлено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Згідно п.200.15 ст. 200 ПК України, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

В пп. «ґ» п. 200.12 ст.200 ПК України видно, що зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

п.200.12 ст.200 ПК України встановлено, що у випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої сумою бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (п.200.23 ст.200 ПК України).

Механізм відшкодування ПДВ визначений Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 (далі Порядок №26), пунктом 3 якого установлено, що формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.

В п.4 Порядку №26 видно, що орган ДФС вносить до Реєстру такі дані: найменування платника податку на додану вартість (далі - платник податку) та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу; реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; реквізити бюджетних рахунків для перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування; дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

п. 5-п.7 Порядку №26 визначено, що заяви автоматично вносяться до Реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру заяв.

Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Системний аналіз змісту наведених норм дозволяє дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень п. 200.23 ст. 200 ПК України нараховується пеня.

Податковим кодексом України встановлено обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в ст.200 ПК України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. При цьому непогашення заборгованості бюджету з ПДВ у визначений законодавцем строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Окремо слід зауважити, що згідно пп. 69.11 підрозділу 10 розділу XX ПК України зупинено до 21 липня 2022 року дію п.200.10 200.12 ст.200 ПК України, що визначають порядок узгодження, терміни проведення перевірок та процедуру відшкодування контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної та документальної перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції та видно із матеріалів адміністративної справи, на момент звернення до суду із цим позовом в порушення приписів ПК України та Порядку №26 ТзОВ «ДЛК Компані» не повернуті узгоджені у судовому порядку суми бюджетного відшкодування.

Однак, інформаційним листом ГУ ДПС у Волинській області повідомлено, що станом на 24 липня 2023 року суми бюджетного відшкодування ПДВ, узгоджені у справах №140/8050/21, №140/6705/21, №140/12581/21 (тобто, на загальну суму 619115,00 грн.), внесено до Реєстру заяв про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підтверджується витягами з ІКП ТзОВ «ДЛК Компані» (а.с.119-121).

Платіжні інструкції від 19 травня 2023 року №114855685, №114855684, №114855686 підтверджують перерахування бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 619115,00 грн. на рахунок ТзОВ «ДЛК Компані».

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час вирішення спору позивачу перераховані на банківський рахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ, узгоджені у судовому порядку (справи №140/8050/21, №140/6705/21, №140/12581/21). Тому, відсутні підстави для задоволення позову в частинні стягнення з Державного бюджету України заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені в розмірі 43785,72 грн., суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

п.129.4 ст.129 ПК України чітко визначено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного пп. 129.1.1 та 129.1.2 п. 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Таким чином, положення законодавства, що регулює питання нарахування пені, визначає необхідність застосування облікової ставки Національного банку України, що діє на кожний окремий день, за який нараховується пеня.

В п.200.23 ст.200 ПК України також передбачено застосування облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, в той час, як моментом виникнення пені є кожний окремий день прострочення.

Питання щодо застосування облікової ставки Національного банку України протягом строку її дії, тобто із урахуванням зміни облікової ставки за відповідний період, вже було неодноразово досліджено Верховним Судом, який підтвердив необхідність саме такого правозастосування пункту 200.23 ПК України у постановах від 20 червня 2019 року у справі №820/1750/18, від 25 березня 2020 року у справі №808/481/16, від 02 лютого 2021 року у справі №810/1506/17, від 02 червня 2021 року у справі №1.380.2019.004395, від 16 грудня 2021 року у справі №816/3945/15, від 13 липня 2022 року у справі №200/12042/20-а, від 17 серпня 2022 року у справі №320/5852/18 та від 12 липня 2023 року у справі №640/14076/21, що підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

пп.129.1.5 п.129.1 ст.129 ПК України передбачено, що нарахування пені розпочинається: у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів.

Відповідно до пп.129.3.1 п.129.3 ст.129 ПК України, нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої пп.129.1.2, 129.1.4 п.129.1 цієї статті): у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Нараховані суми пені на користь платника податку виплачуються йому в порядку, передбаченому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.131.4 ст.131 ПК України).

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що позивач, звертаючись до суду із позовом про стягнення пені на суми бюджетної заборгованості (суми бюджетного відшкодування ПДВ узгоджені з дня набрання законної сили судовими рішеннями у справах №140/6705/21, №140/8050/21, №140/12581/21, тобто, 15 березня 2022 року, 31 травня 2022 року та 01 вересня 2022 року відповідно), просить стягнути на його користь пеню за період з 01 лютого 2023 року по 27 квітня 2023 року.

Вирішуючи спір у межах позовних вимог та у межах строку звернення до суду, враховано, що за вказаний період облікова ставка Національного банку України становила 25% (https://bank.gov.ua/ua/monetary/archive-rish).

Сума пені розраховується за формулою: П = Сз х О (НБУ) х В : R х К (дн), де:

П - сума пені, що нараховується на бюджетну заборгованість з ПДВ;

Сз - фактично непогашена сума бюджетної заборгованості з ПДВ;

О (НБУ) - облікова ставка НБУ на момент виникнення пені (%);

В - коефіцієнт, що складає 120% облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені протягом строку її дії, включаючи день погашення;

R - кількість днів у календарному році;

К (дн) - кількість календарних днів прострочення у сплаті, включаючи день сплати.

Таким чином, розмір пені за період з 01.02.2023р 27.04.2023 р. розраховується таким чином: 619115,00 грн (сума заборгованості) х 25% (облікова ставка НБУ) х 120% (коефіцієнт) : 365 (днів у році) х 86 (днів прострочення) = 43762,10 грн.

Верховний Суд зазначає, що право на бюджетне відшкодування є невід`ємним правом позивача, захист якого гарантовано ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року і відповідно до положень Конституції України є частиною національного законодавства.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п.74).

Несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування ПДВ порушило право позивача, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень законодавчих актів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом стягнення з Державного бюджету України суми в розмірі -43762,10 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості з бюджетного відшкодування з ПДВ за період з 01 лютого 2023 року по 27 квітня 2023 року по деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2021 року, за березень 2021 року та за червень 2021 року.

ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі № 140/6576/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 21.11.2023р.