Постанова

від 21.11.2023 по справі 818/1410/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 818/1410/17

касаційне провадження № К/9901/49650/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евротех" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 (суддя - Кунець О.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2018 (головуючий суддя - Мельнікова Л.В., судді - Бенедик А.П., Донець Л.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евротех" до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евротех" (далі у тексті - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі у тексті - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2017 №0002031403, яким позивачу було нараховано до сплати пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення валютного законодавства у сумі 53669,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність підстав для нарахування пені за порушення строків, передбачених статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі у тексті - Закон №185/94-ВР) при проведенні розрахунків за зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу від 09.01.2015 №04/01/15 за відвантаження товару по митній декларації від 29.01.2015 №805130000/2015/808, оскільки зазначені в акті перевірки порушення чинного законодавства щодо розрахунків за зовнішньоекономічним договором стались не з вини Товариства, а внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань з боку контрагента позивача - ТОВ «РемПутьМаш» (Республіка Білорусь).

Також, позивач посилається на необґрунтованість висновків акта перевірки з підстав невірного визначення нормативно-правових актів, якими були встановлені строки для надходження іноземної валюти, і які, на думку органу доходів і зборів, порушені позивачем. Відповідач в акті перевірки в своїх висновках посилається на постанову Національного Банку України від 01.12.2014 №758, яка не діяла протягом періоду, за який нараховується пеня, а постанова Національного Банку України від 03.03.2015 №160 діяла частково у відповідному періоді, а саме, з 04.03.2015 по 03.06.2015 включно.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 08.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2018, у задоволені позову відмовив повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що за експортований резидентом за межі України товар не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку за договором купівлі-продажу від 09.01.2015 № 04/01/15, в судовому порядку позивач не стягував з контрагента кошти за поставлений товар та позивачем не надано доказів в підтвердження вжиття заходів по поверненню тепловозу ТГМ-10 № 0894 його власнику з чужого незаконного володіння.

Позивач, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, подав до суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані посиланням на те, що оскаржувані судові рішення прийняті без всебічного з`ясування обставин справи, які необхідно було встановити у даній справі. Скаржник зауважує про залишення судами поза увагою, що у висновках акту перевірки податковим органом зазначено про порушення підприємством строків розрахунків в іноземній валюті, встановлених постановами Національного Банку України від 01.12.2014 №758 та від 03.03.2015 №160, які не діяли в періоді, з який нарахована така пеня. Скаржник доводить, що ним вживалися заходи щодо примусового стягнення суми заборгованості з контрагента позивача, ТОВ «РемПутьМаш» (Республіка Білорусь).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.05.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.11.2023 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні 21.11.2023.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій установили, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту від 09.01.2015 №04/01/15 за період з 09.01.2015 по 23.07.2015, за результатами якої складено акт від 24.05.2017 №348/18-28-1403/31387621/73 (далі у тексті - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону №185/94-ВР, постанови Правління Національного Банку України від 01.12.2014 №758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», постанови Правління Національного Банку України від 03.03.3015 №160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України».

До таких висновків дійшов контролюючий орган з підстав наявності у Товариства простроченої дебіторської заборгованості в сумі 10.000,00 доларів США за зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу від 09.01.2015 № 04/05/15, укладеним з ТОВ «РемПутьМаш» (Республіка Білорусь).

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2017 №0002031403, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення валютного законодавства у сумі 53669,42 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 23.08.2017 №18851/6/99-99-11-01-02-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Судами також установлено, що Товариство (продавець) мав господарські взаємовідносини з ООО «РемПутьМаш» (покупець), Республика Беларусь, за зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу від 09.01.2015 №04/01/15 (далі у тексті - договір), предметом якого є постачання тепловозу ТГМ-40 №0894, для подальшої модернізації на умовах DAP, кордон Україна-Білорусь, станція Хоробичи, у кількості 1 штука на суму 10000,11 дол. США.

Підпунктом 10.1 пункту 10 договору визначено, що договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

На виконання умов договору Товариством була здійснена поставка вказаного у договорі товару на адресу нерезидента (покупця) по вантажній митній декларації від 29.01.2015 №805130000/2015/000808. Граничним строком надходження валютної виручки за даним контрактом є 29.04.2015. Оплата за поставлений товар за договором у періоді, що перевірявся не надходила.

Зазначене підтверджується: договором (з додатками), рахунком-фактури, вантажною митною декларацією, даними бухгалтерського обліку платника.

Станом на 23.07.2015 за даними бухгалтерського обліку платника та даними по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» по розрахунках з ООО «РемПутьМаш» (Республіка Білорусь) за вказаним вище договором купівлі-продажу рахується прострочена дебіторська заборгованість в сумі 10 000.00 дол. США.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлено Законом №185/94-ВР), статтею 1 якого передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України (стаття 2 Закону №185/94-ВР).

Відповідно до частин 1, 5 статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Таким чином, резидент, що здійснює імпортні операції зобов`язаний забезпечити надходження валютних коштів на відповідні рахунки у встановлені законом строку, а у випадку порушення таких строків до таких резидентів застосовуються заходи відповідальності у вигляді стягнення пені у встановленому розмірі.

В той же час, зазначеним законом встановлено певне виключення.

Так, за правилами частин 2-5 статті 4 Закону №185/94-ВР, у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, за наявності вказаних обставин (звернення резидента з позовом до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України), резидент звільняється на певний період від відповідальності передбаченої за порушення строків надходження виручка у іноземній валюті, шляхом зупинення строків у які така виручка повинна надійти на рахунки резидента та ненарахування пені за таке прострочення.

Враховуючи зазначені норми права та встановлені судовими інстанціями обставини у даній справі, зокрема, неодержання позивачем виручки резидентів у іноземній валюті від експорту продукції у розмірі 10.000 доларів США, відсутності на час прийняття рішення у справі доказів звернення позивача із позовом до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, про стягнення виручки за договором, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність нарахування пені за порушення строків, передбачених статтею 1 Закону №185/94-ВР, відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не може прийняти доводи скаржника про вжиття резидентом заходів щодо примусового стягнення суми заборгованості з нерезидента, оскільки такі заходи, на які посилається позивач у касаційній скарзі, мали місце лише після прийняття рішення судом першої інстанції і такі докази не були надані позивачем до суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи. Вказані доводи позивача не були зазначені і у апеляційній скарзі платника.

Доводам скаржника про необґрунтованість висновків акта перевірки з підстав невірного визначення нормативно-правових актів, якими були встановлені строки для надходження іноземної валюти, суди попередніх інстанцій надали правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Позивач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Скаржник касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евротех" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк