Вирок

від 20.11.2023 по справі 588/1923/21

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/1923/21

№ провадження 1-кп/588/8/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2023 року Тростянецький районнийсуд Сумськоїобласті у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тростянці кримінальне провадження №12021205490000112 від 01.11.2021 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Боромля Охтирського району Сумської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України,

за участі учасників судового провадження:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

представника потерпілого ОСОБА_10

У С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_7 31.10.2021 року приблизно о 23 годині 50 хвилин приїхав до домогосподарства ОСОБА_9 по АДРЕСА_2 для того, щоб забрати у дружини останнього ключі від роботи.

Біля вхідної хвіртки на подвір`я домогосподарства по АДРЕСА_2 між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 виникла словесна сварка. В момент сварки у ОСОБА_7 виник раптовий умисел на заподіяння невизначеного ступеня тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , після чого ОСОБА_7 перебуваючи навпроти ОСОБА_9 наніс один удар кулаком правої руки в область лівого ока. Після нанесення удару в обличчя ОСОБА_9 ОСОБА_7 став зачиняти вхідну хвіртку на подвір`я, а ОСОБА_9 намагався її відчинити. Відчинивши вхідну хвіртку ОСОБА_9 поставив свою ліву ногу на верхню сходинку перед хвірткою, а ОСОБА_7 в цей момент наніс один удар взутою правою ногою по зовнішній стороні лівої ноги, в область колінного суглобу ОСОБА_9 . Від отриманого удару в область колінного суглобу ліва ного ОСОБА_9 викрутилася у внутрішню сторону та від чого останній відчув сильний біль в коліні.

Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: синця невизначеної форми в лівій інфраорбітальній ділянці з переходом на виличну ділянку, розміром 2,5х5см, синюшно-фіолетового кольору, який по тривалості розладу здоров`я кваліфікується як легке тілесне ушкодження та у вигляді ушкодження лівого колінного суглоба: повний розрив передньої хрестоподібної зв`язки, інтерстиціальне пошкодження латеральної колатеральної зв`язки, частковий розрив медіальної колатеральної зв`язки, субхондральний мікроперелом латерального виростка стегнової кістки, реактивний синовіт, кіста Беккера», що по тривалості розгляду здоров`я кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижня.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за частиною 1 статті 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Позиція сторони захисту

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 за пред`явленими йому обвинуваченням винним себе не визнав у вчиненні кримінального правопорушення просив виправдати, стверджував, що не наносив удари потерпілому ОСОБА_9 в область колінного суглобу, а удар кулаком в область ока наніс з метою самозахисту. Під час допиту обвинувачений пояснив, що 31 жовтня 2021 року увечері перебував вдома у товариша ОСОБА_12 у м.Тростянці, допомагав ремонтувати автомобіль, після чого він повинен був обвинуваченого підвезти на автомобілі «Нива» у с.Боромля додому. На шляху додому близько 23 год. ОСОБА_7 попросив товариша заїхати до колеги, щоб забрати ключі. Колегою є дружина потерпілого ОСОБА_9 ОСОБА_13 , якій обвинувачений попередньо зателефонував і попередив, що заїде забере ключі. Під`їхавши до домогосподарства потерпілого, обвинувачений почув крики сварки з у дворі, що для обвинуваченого не було очікуваним. Він не мав наміру зустрічатись з потерпілим, з яким він працює разом і перебував у нормальних робочих відносинах, не мав наміру з ним конфліктувати того вечора. Зайшовши через хвіртку на подвір`я, обвинувачений побачив як потерпілий притискає дружину до господарської будівлі. ОСОБА_7 в цей момент крикнув ОСОБА_9 : «Що ти робиш?». Потерпілий після цього побіг з вилами у бік обвинуваченого. ОСОБА_7 , захищаючись він небезпеки, схопив вила за держак двома руками, викрутив їх з рук ОСОБА_9 та передав дружині останнього, яка їх кинула в бік сараю. Потім обвинувачений почав тримати потерпілого, оскільки він поводив себе агресивно, кричав, руками махав. Тримаючи потерпілого, обвинувачений сказав його дружині вийти з двора за хвіртку. ОСОБА_7 після цього хотів і сам вийти, але потерпілий висмикнув руку і вдарив обвинуваченого у живіт, після слідів удару у обвинуваченого не було. У відповідь на цей удар обвинувачений наніс ОСОБА_9 удар правою рукою в область лівого ока, щоб зупинити нападника. Потерпілий від удару відступив назад. В цей момент ОСОБА_7 вийшов з подвір`я, а ОСОБА_9 потягнувся за обвинуваченим, але впав навколішки. Обвинувачений зазначив, що вийшовши за двір тримав хвіртку ззовні, поки ОСОБА_14 сяде в автомобіль, . При цьому потерпілий намагався відчинити хвіртку зсередини та стукав сильно чимось по воротах, кричав слова «я вас повбиваю». Хвіртка поки її тримав обвинувачений не відчинялась. Цими діями він хотів припинити конфлікт. Потім обвинувачений швидко сів в автомобіль і товариш одразу повіз його далі з дружиною потерпілого, яка вийшла біля відділення «Укрпошта». Причини такої поведінки ОСОБА_9 обвинуваченому невідомі, його дружина ОСОБА_15 також не пояснила чому її чоловік так агресивно себе поводив. ОСОБА_7 вважає, що потерпілий його обмовляє з невідомих причин.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 просив виправдати обвинуваченого, посилаючись на такі підстави:

-Висновки судово-медичної експертизи є недопустимими доказами, оскільки були отримані прокурором після втрати матеріалів кримінального провадження у період воєнного стану не у спосіб передбачений КПК України, зокрема, були надані повторно експертом шляхом їх роздруківки. Натомість такі висновки експертизи прокурор мав отримати або у порядку тимчасового доступу до документів, або в порядку визначеному для відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження шляхом звернення з відповідним клопотанням до суду. Також при проведенні указаних експертиз були порушені вимоги пункту 4.4 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки експерту не були надані оригінали медичної документації, досліджувались копії засвідчені слідчим, а не лікарем. Оригінали медичної документації стороні захисту не відкривались, під сумнівом є давність утворення ушкоджень, оскільки в епікрізі є посилання на «несвіжий розрив», у первинному Акті освідування експертом потерпілого відсутні відомості щодо травми коліна, це тілесне ушкодження виявлено не було одразу. Крім того, самі по собі висновки судово-медичної експертизи підтверджують лише наявність тілесних ушкоджень і не доводять вину обвинуваченого в їх заподіянні;

-Показання потерпілого є суперечливими і непослідовними, надані під час допиту в суді не відповідають наданим під час розслідування, у нього є підстави обмовляти обвинуваченого з мотивів ревнощів, під час слідчого експерименту він показав чотири різні механізми заподіяння удару у колінний суглоб, незрозуміло який саме механізм оцінював судово-медичний експерт;

-Показання обвинуваченого про те, що удару по нозі не було підтвердили свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , інші свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 повідомляли про сліди ґрунту на штанах потерпілого про синяки на спині, що вказує на те, що він міг падати;

-Слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_16 під час судового розгляду був проведений з порушенням вимог статті 333 КПК України, оскільки про указаного свідка стороні обвинувачення було відомо, крім того на нього в ході слідчої дії здійснювався тиск та не було роз`яснено йому право на адвоката, відеозапис до протоколу наданий на диску, який не може бути оригінальним носієм відеозапису, протокол перезапису відео відсутній;

-ОСОБА_7 діяв в умовах необхідної оборони від нападу ОСОБА_9 , а перевищення меж такої оборони можливо лише при заподіянні тяжких тілесних ушкоджень або смерті;

-Повідомлення про підозру та обвинувальний акт складені неуповноваженою особою слідчим ОСОБА_21 , яка брала участь у слідчому експерименті з потерпілим як спеціаліст, тому відповідно до вимог статті 77 КПК України не мала права брати подальшу участь у кримінальному провадженні, також відсутня постанова про призначення групи слідчих у цьому кримінальному провадженні. Повідомлення про підозру надане прокурором не є оригінальним документом.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин пред`явленого обвинувачення

Факт спричинення потерпілому тілесних ушкоджень легкої та середньої тяжкості, тобто подія кримінального правопорушення, яке передбачено частиною 1 статті 122 КК України, а також давність їх утворення, що відповідає часу та даті події злочину, підтверджується висновком судово-медичного експерта ОСОБА_22 № 133 від 12.11.2021, який складений на підставі Акту судово-медичного обстеження № 128 від 01.11.2021 та копії протоколу магнітно-резонансної томографії лівого колінного суглоба ОСОБА_9 від 03.11.2021 (том 1 а.с.189-190).

Указаним висновком експерта та документами, на підставі яких він складений підтверджується, що у ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді - синця невизначеної форми в лівій інфраорбітальній ділянці з переходом на виличну ділянку, розміром 2,5х5см, синюшно-фіолетового кольору, який по тривалості розладу здоров`я кваліфікується як легке тілесне ушкодження та у вигляді ушкодження лівого колінного суглоба: повний розрив передньої хрестоподібної зв`язки, інтерстиціальне пошкодження латеральної колатеральної зв`язки, частковий розрив медіальної колатеральної зв`язки, субхондральний мікроперелом латерального виростка стегнової кістки, реактивний синовіт, кіста Беккера», що по тривалості розгляду здоров`я кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижня.

Указані тілесні ушкодження утворились внаслідок травматичної дії тупих твердих предметів, про що свідчить їх характер по механізму удар, стиснення, розтягнення. Давність тілесних ушкоджень може відповідати часу вчинення кримінального правопорушення, що підтверджується кольором синця та даним МРТ колінного суглоба.

Суд вважає указаний висновок висновком судово-медичного експерта ОСОБА_22 №133 належним та допустимим доказом обставин, пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення та відхиляє доводи захисника з приводу його недопустимості зважаючи на такі мотиви.

Згідно з частиною першою статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.

Відповідно до вимог частини 1 статті 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до усталеної практики ККС Верховного Суду не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи

За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 був переданий до суду 26.11.2021 року (том 1, а.с.1).

Судовий розгляд був призначений на 05.01.2022 року, але до уведення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, не був розпочатий, як наслідок докази сторони обвинувачення не були приєднані до матеріалів кримінального провадженні і не досліджувались судом.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 на території Тростянецької міської територіальної громади з 24 лютого по 26 березня 2022 року велись бойові дії.

Як установлено в ході розгляду клопотання прокурора про відновлення частини втрачених матеріалів кримінального провадження 09.03.2022 було розпочато кримінальне провадження, яке було об`єднане з провадженням 42022202520000033 за ознаками кримінального правопорушення, яке передбачено частиною 1 статті 438 КК України, у зв`язку з тим, що 09.03.2022 о 14 год. 00 хв. невстановлені представники підрозділів збройних сил Російської Федерації, грубо порушуючи закони та звичаї війни, здійснили артилерійський обстріл міста Тростянець Охтирського району, внаслідок чого частково зруйновано та охоплено вогнем будинок по вул.Благовіщенська, 26, в якому розміщувався Тростянецький відділ Охтирської окружної прокуратури, у результаті чого матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 були втрачені (матеріали клопотання № 1-вп/588/2/23).

Прокурором ОСОБА_5 суду були надані дублікати висновків судово-медичного експерта №133, 137, які ним отримані від судово-медичного експерта ОСОБА_22 на запит та з дозволу завідувачки Охтирського РВ СМЕ ОСОБА_23 (том 1, а.с.186). Видачу дублікатів указаних висновків та відповідність їх оригінальним примірникам підтвердив судово-медичний експерт ОСОБА_22 під час надання в ході судового розгляду роз`яснень. Експерт вказав, що яким способом ним виготовлені дублікати цих висновків він не пам`ятає. Вимог до оформлення дублікатів немає.

У чинномуКПКУкраїни використовується такий термін як «дублікат документа» (частина 4статті 99 КПК). КПК України в указаній нормі надає автономне визначення поняття «дублікат документа» як документа, виготовленого таким самим способом, як і його оригінал.

Для підтвердженнязмісту документаможуть бутивизнані допустимимий іншівідомості,якщо оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає (частина 5 статті 99 КПК України).

З огляду на викладене, ураховуючи втрату висновку судово-медичного експерта ОСОБА_22 № 133 від 12.11.2021 під час воєнного стану не з вини сторони обвинувачення, а внаслідок руйнації 09.03.2022 примішення Тростянецького відділу Охтирської окружної прокуратури через бойові дії на території Тростянецької міської територіальної громади, суд дійшов висновку про те, що суд відповідно до вимог частини 4 та 5 статті 99 КПК України визнає допустимим наданий прокурором дублікат указаного висновку експерта, відповідність якого оригіналу, ураховуючи роз`яснення експерта ОСОБА_22 у суду не викликає сумнівів. Крім того, про такі сумніви сторона захисту не заявляла в ході судового розгляду, посилаючись лише на неналежний на думку захисника його спосіб отримання.

З приводу доводів захисника ОСОБА_8 щодо отримання прокурором висновку судово-медичного експерта не шляхом застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до документів суд враховує позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка викладена у постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 243/7977/18 про те, що беручи до уваги зміст положень частини 1 статті 86 (щодо допустимості доказу), частин 2, 3 статті 93 КПК (щодо збирання доказів сторонами), застосування стороною кримінального провадження такого способу збирання доказів як вилучення речей чи документів (частина 7 статті 163 КПК) під час отримання доступу до речей і документів може здійснюватися у випадках, якщо: а) особа, у володінні якої знаходяться речі або документи, не бажає добровільно передати їх стороні кримінального провадження або є підстави вважати, що вона не здійснить таку передачу добровільно після отримання відповідного запиту чи намагатиметься змінити або знищити відповідні речі або документи; б) речі та документи згідно зі статтею 162 КПК містять охоронювану законом таємницю і таке вилучення необхідне для досягнення мети застосування цього заходу забезпечення. В інших випадках сторона кримінального провадження може витребувати та отримати речі або документи за умови їх добровільного надання володільцем без застосування процедури, передбаченої главою 15 КПК України.

Доводи захисника про недопустимість висновку судово-медичного експерта ОСОБА_22 № 133 від 12.11.2021 через те, що експертом досліджувалась засвідчена слідчим копія протоколу магнітно-резонансної томографії лівого колінного суглоба ОСОБА_9 від 03.11.2021, а не оригінал протоколу, суд вважає такими, що не можуть свідчить про недопустимість указаного доказу в розумінні статті 87 КПК України. Захисник ОСОБА_8 не мотивував які фундаментальні права обвинуваченого чи інших осіб були порушені в результаті дослідження експертом копії протоколу МРТ від 03.11.2021.

Пункт 4.4Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які затверджені наказом МОЗ України від 17.01.95 № 6 дозволяє експерту при проведенні судово-медичної експертизи використовувати копії і виписки з медичних документів, за умови відображення в останніх вичерпних відомостей про ушкодження та їх клінічний перебіг. Ці документи мають бути засвідчені підписом лікаря і печаткою лікувального закладу.

Як установлено судом потерпілий ОСОБА_9 надавав слідчому оригінал протоколу магнітно-резонансної томографії лівого колінного суглоба від 03.11.2021, а слідчий експерту надав для дослідження засвідчену слідчим його копію, що не є істотним порушенням, оскільки відповідність наданої експерту копії медичного документу його оригіналу була перевірена в ході судового розгляду шляхом дослідження в судовому засіданні 28.06.2023 оригіналу протоколу МРТ від 03.11.2021, який був наданий суду потерпілим ОСОБА_9 для огляду і перебуває в його володінні.

Також в ході судового розгляду потерпілим 28.06.2023 року стороні захисту були відкриті відповідно до частини 7 статті 99 КПК України, статті 290 КПК України оригінали магнітно-резонансної томографії та виписного епікрізу НВМЦ «Головний військово-клінічний госпіталь», що підтверджується відповідним протоколом ознайомлення (том 2, а.с.24), і що свідчить про те, що стороні захисту була надана можливість реалізувати принцип змагальності та висловити свою позицію щодо їх змісту.

Захисник ОСОБА_8 звертав увагу на те, що у виписному епікрізі НВМЦ «Головний військово-клінічний госпіталь» у розділі діагноз указано «несвіжий (01.11.2021) повздовжній розрив…», що на його думку ставить під сумнів давність утворення цього тілесного ушкодження.

З цього приводу суд враховує, що указаний виписний епікріз складений за період перебування ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні з 18.11.2021 по 24.11.2021, а указане тілесне ушкодження у виді розриву мало місце за деякий час до цього - 01.11.2021.

Крім того, судово-медичний експерт ОСОБА_22 під час допиту пояснив, що давність утворення тілесного ушкодження колінного суглоба визначив по даним МРТ, в якому були відсутні дані про консолідований перелом, тобто про відновлення, що давали підставу вважати, що давність утворення могла відповідати часу вчинення кримінального правопорушення.

Час, місце, спосіб умисного нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, а також спричинення їх саме обвинуваченим ОСОБА_7 підтверджуються сукупністю показань потерпілого, свідків сторони обвинувачення, протоколом слідчого експерименту від 16.11.2021, висновком судово-медичного експерта ОСОБА_22 № 137 та його роз`ясненнями в ході допиту відповідно до вимог статті 356 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_9 суду показав, що ОСОБА_7 працює разом з ним в АТ «Сумигаз». Дружина потерпілого ОСОБА_13 , з якою вони виховують двох дітей, почала зраджувати з обвинуваченим, який також за деякий час до заподіяння тілесних ушкоджень телефонував і погрожував потерпілому. На момент розгляду кримінального провадження потерпілий розлучився з дружиною, доньки проживають з ним, а колишня дружина проживає окремо на квартирі з ОСОБА_7 , твердження останнього про проживання у с.Боромля на думку потерпілого не відповідають дійсності. 31.10.2021, коли потерпілий ще проживав разом з дружиною ОСОБА_24 , коли вони вже лягли відпочивати, на її телефон, починаючи з 22 год. 30 хв. почали надходити телефонні дзвінки від обвинуваченого, дружина виходила про щось розмовляти. Це відбувалось протягом 30-40 хв. Потерпілий чув від обвинуваченого ненормальні вислови на свою адресу, на думку ОСОБА_9 . ОСОБА_7 мав ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_13 після цих телефонних розмов мала намір піти гуляти, але потерпілий її не пускав, оскільки був пізній час, дві доньки були вдома, спали. Про необхідність передачі ОСОБА_24 , яка теж працює в АТ «Сумигаз», обвинуваченому ключів від роботи розмов того вечора не було. Проте дружина все одно вирішила піти, незважаючи на заперечення потерпілого. Коли потерпілий з дружиною перебували на подвір`ї, під`їхав автомобіль «Нива». Потім обвинувачений зайшов на територію господарства потерпілого по АДРЕСА_3 , яке огороджене забором, воротами, зачинається на хвіртку, чого потерпілий не дозволяв йому робити, від нього відчувався запах алкоголю. Водій автомобіля «Нива» залишався в салоні і не виходив. Вхід до подвір`я потерпілого від хвіртки з металопрофілю має декілька сходинок вниз висотою по 40 см. Потерпілий з дружиною перебували на подвір`ї біля цих сходинок в момент, коли ОСОБА_7 зайшов після 23 години. Потім ОСОБА_7 , будучи вище зростом і перебуваючи на сходинках вище ударив правою рукою спочатку зверху вниз двічі кулаком по потилиці та кулаком два удари в область лівого ока потерпілого. Дружина стояла позаду ОСОБА_9 і бачила ці удари. Потерпілий від ударів відійшов назад, було запаморочення, але він не падав. Обвинувачений сказав дружині потерпілого ОСОБА_25 вийти за подвір`я та сісти в машину. ОСОБА_7 , вийшовши за нею за межами подвір`я намагався тримати хвіртку зачиненою, що він робив, щоб не випускати потерпілого з двора, а потерпілий зсередини намагався її відчинити. Коли потерпілий різко потягнув хвіртку на себе, вона на незначну відстань відчинилась на ширину близько 20 см, і в цей момент обвинувачений правою прямою ногою вдарив один раз по колінному суглобу лівої ноги потерпілого, прийшовся удар у «чашечку» збоку із зовнішньої сторони. Ліва нога у той момент стояла на вищій сходинці, а його права була на сходинці нижче як опорна. Після удару ліва нога крутнулась. Потім потерпілий сказав: «Все досить», відпустив хвіртку і пішов у будинок. ОСОБА_9 стверджував, що не брав до рук вила, коли прийшов ОСОБА_7 , не нападав на нього і не наносив йому удари. Навпаки напад здійснив обвинувачений. Повернувшись до будинку ОСОБА_9 попросив старшу доньку зателефонувати матері потерпілого, щоб вона викликала швидку допомогу, працівників поліції. Вдома потерпілий написав заяву про те, що відбулось. У Тростянецькій міській лікарні провели огляд, дали направлення у м.Суми на МРТ, він зателефонував 01.11.2021, щоб записатися, запис зроблений був на 03.11.2021, в результаті МРТ констатували розрив зв`язок, потім лікар-травматолог у м.Суми рекомендувала операцію із заміни колінного суглобу, яку як йому пояснили можна робити у будь-якому закладі. Після цього 07.11.2021 у Київському воєнному госпіталі потерпілий був на консультації. Потім його було запрошено на 18.11.2021, зроблена операція у Київському госпіталі, де він був 6 днів на стаціонарі, а подальше лікування проходив у м.Тростянець. Розрив записали в епікрізі як несвіжий, оскільки він мав місце 01.11, а у госпіталі він був 18.11.2021. Всю медичну документацію потерпілий надав слідчому для експертиз. За результатами травми він був обмежений у пересуванні, йому було неможна піднімати важкі речі, не міг виконувати звичайну роботу, чотири місяці пересувався н милицях. Потерпілий переніс страждання через набряки ноги, судоми, необхідність постійної сторонньої допомоги.

Вищезазначені показання потерпілого щодо обставин події узгоджуються з інформацією, отриманою під час проведення слідчого експерименту за його участі.

Так, згідно з протоколом слідчого експерименту від 16.11.2021 з потерпілим із застосуванням технічних засобів фіксування, який був відновлений за клопотанням прокурора ухвалою суду від 25.09.2023 відповідно до вимог статті 615-1 КПК України внаслідок втрати матеріалів кримінального провадження №12021205490000112 від 01.11.2021 через артилерійський обстріл 09.03.2022 приміщення по АДРЕСА_4 , в якому розміщувався Тростянецький відділ Охтирської окружної прокуратури, в ході указаної слідчої дії потерпілий ОСОБА_9 відтворив на місці події як саме йому були заподіяні обвинуваченим тілесні ушкодження у вигляді синця та ушкодження колінного суглобу (а.с.11-16, 19 провадження № 1-вп/588/2/23 за клопотанням про відновлення втрачених матеріалів). Судом був досліджений відеозапис слідчого експерименту за участі потерпілого, в ході якого останній спочатку розповів про те, що йому були нанесені ОСОБА_7 два удари кулаком правої руки в ліве око потерпілого, а потім два удари по потилиці. Після цього потерпілий на манекені показав спосіб нанесення цих ударів в голови. Також ОСОБА_9 на 22 хв. 08 хв. відеозапису розповідає про нанесений обвинуваченим ногою саме один удар в його колінний суглоб, а потім демонструє сам удар на 24 хв. 32 сек на манекені, на прохання слідчого показує на 24 хв. 53 сек на собі, вказуючи в яке місце його лівого колінного суглоба прийшовся удар. Також на питання слідчого на 25 хв. 36 сек. ОСОБА_9 повідомляє, що був один удар в колінний суглоб, після якого нога вивернулась у внутрішню сторону, продемонструвавши як саме нога викрутилась. Виходячи з відеозапису слідчого експерименту потерпілий відтворив по суті один механізм нанесення йому тілесних ушкоджень, у тому числі у колінний суглоб. При цьому слідчим необґрунтовано внесено до протоколу слідчого експерименту від 16.11.2021 з потерпілим те, що останній при демонстрації на манекені «одного удару правою взутою ногою в область лівого коліна, при цьому пояснював, що ОСОБА_7 наніс йому два аналогічних удари». На відеозаписі слідчої дії не зафіксовано таких пояснень і тверджень потерпілого, який послідовно і розповідав, і відтворював лише один удар ногою в область його лівого колінного суглоба.

Також суд враховує, що під час роз`яснення висновку експерта № 137 судово-медичний експерт ОСОБА_22 суду роз`яснив, відповідаючи на питання чи могли тілесні ушкодження зафіксовані у ОСОБА_9 утворитись при механізмі продемонстрованому ним під час слідчого експерименту, він досліджував саме відеозапис, а не опис у протоколі, щоб самостійно безпосередньо сприймати дії та пояснення потерпілого. Тому виходячи з відеозапису 00192 на оптичному диску експерт ОСОБА_22 вирішував питання з огляду на те, що потерпілий на 24 хв. 32 сек демонструє на манекені та на собі нанесення йому одного удару взутою правою ногою по зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, що відображено на третьому аркуші висновку експерта № 137.

Отже, оскільки указані фактичні дані в частині двох ударів ногою по зовнішній поверхні лівого колінного суглобу потерпілого, які внесені слідчим до протоколу слідчого експерименту від 16.11.2021, не відповідають обставинам, які зафіксовані технічними засобами фіксування слідчої дії, суд не бере їх до уваги, а виходить із того, що насправді потерпілий і розповідав, і відтворював лише один удар ногою в область його лівого колінного суглоба, що узгоджується з його показаннями під час допиту в суді.

Доводи захисника ОСОБА_8 про те, що потерпілий в ході слідчого експерименту демонстрував чотири різні механізми спричинення тілесного ушкодження колінного суглобу суд відхиляє, оскільки відповідно до відеозапису слідчого експерименту ОСОБА_9 демонстрував один і той же механізм декілька разів на прохання слідчих із використанням манекену, залученням статиста та слідчого. Відображена слідчим у протоколі цієї слідчої дії послідовність цих дій потерпілого з відтворення удару в колінний суглоб створила у захисника хибне враження про демонстрацію різних механізмів.

Свідок ОСОБА_17 , яка була безпосереднім очевидцем події вказала, що є колишньою дружиною потерпілого, після події розлучились, заперечила наявність особистих відносин із обвинуваченим. Близько 23 год. 30 хв. 31 жовтня 2021 року ОСОБА_26 їй зателефонував і сказав, що йому потрібні ключі від роботи, на що свідок сказала, щоб він приїжджав. Після цього чоловік почав з цього приводу сварку. ОСОБА_17 вдяглась, щоб винести ключі. Потерпілий вийшов на подвір`я, ОСОБА_17 вийшла за ним. Вони продовжили сварку, він взяв вила і почав лякати ними, питав куди вона зібралась, казав, що якщо вона піде, то він заколе і її, і його. Свідок з чоловіком у цей час стояли ближче до виходу з подвір`я. В цей момент під`їхав на автомобілі ОСОБА_7 , зайшов через хвіртку і на нього ОСОБА_9 розвернувся, тримаючи вила в руках, робоча сторона вил була направлена вниз, а держак вгору. Пройшов колишній чоловік з ними 1-1,5м, але замаху вилами в бік обвинуваченого не робив. Обвинувачений викрутив вила з рук потерпілого і кинув їх. ОСОБА_17 їх підняла і закинула на дах гаража. Потерпілий і обвинувачений почали сваритись, тримали один одного, потім ОСОБА_7 ударив ОСОБА_9 в обличчя в лівий бік. Не бачила, щоб потерпілий наносив удари ОСОБА_7 . Потім обвинувачений крикнув, щоб свідок вийшла з подвір`я. ОСОБА_17 вийшла, за нею вийшов обвинувачений. ОСОБА_7 тримав хвіртку із зовні, а ОСОБА_9 зсередини, ОСОБА_17 сіла в автомобіль «Нива» на заднє сидіння, за кермом якого сидів ОСОБА_27 . Потерпілий зсередини бив по воротах, був агресивний. ОСОБА_17 не бачила чи наносив обвинувачений удар її колишньому чоловіку по колінному суглобу. Коли вже ОСОБА_7 сів в машину, вони одразу поїхали. Її довезли до центру міста, вона вийшла. Близько 2 год вночі ОСОБА_17 зідзвонилась з чоловіком, він на то час був у лікарні, скаржився на те, що ОСОБА_7 його вдарив по нозі.

Свідок ОСОБА_19 суду показала, що внучка ОСОБА_28 зателефонувала їй в 00 год. 10 хв. 01.11.2021 і сказала, що дуже побили тата і просила приїхати до них. ОСОБА_19 спитала у онуки, про те хто побив, на що вона сказала, що побив дядько ОСОБА_29 , що приходив у гості а мати поїхала з ним. Потім дала онука телефон батьку ОСОБА_9 , який сказав, що його сильно побив ОСОБА_26 , просив її приїхати. ОСОБА_19 викликала працівників поліції. Приїхавши до сина через 10 хв свідок побачила наслідки побиття - обличчя було у крові зліва, синяки вже було видно, «шишки» на голові були, на ногу він не міг стати, вона була червона, з набряком в області коліна. Після огляду медичними працівниками швидкої допомоги потерпілого, це була ОСОБА_30 , яка повідомила, що травми серйозні, необхідна госпіталізація. Через дві години син повернувся з лікарні. За день до події у потерпілого був нормальний стан здоров`я, тілесних ушкоджень не було. Після події син був чотири місяці на лікарняному, йому у м.Києві у листопаді 2021 року була проведена операція.

Свідок ОСОБА_18 , ка є донькою потерпілого і на момент допиту досягла 11 років, повідомила, що 31.10 перед днем народженням батька пізно увечері близько 23 год. вона з батьками та сестрою була вдома, дивилась телевізор. Чула як мати казала батьку, що треба ОСОБА_26 винести ключі, а батько її не пускав. Через деякий час перестала чути батьків. Потім з вулиці чула якісь «грюки», ніби залізний предмет впав, через пару хвилин зайшов батько вже з побитим обличчям, був синяк під оком, він не міг стати на ліву ногу, хромав та повідомив, що його побив ОСОБА_26 , який до них приходив у гості, казав, що він падав як саме не казав. Причин цієї ситуації батько не розповідав. До цього у батька травм не було. Куди в той вечір пішла мати не знає. Потім ОСОБА_31 зателефонувала бабусі, яка приїхала, після неї приїхала поліція і швидка допомога. Батько був оглянутий, потім приїхала тітка ОСОБА_32 , з якою потерпілий поїхав у лікарню.

Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_20 працює у Тростянецькій підстанції КНП «Центр екстреної медицини тамедициникатастроф» виїжджала на виклик вночі після 00 год. точної дати не пам`ятає за фактом побиття. Приїхали на місце виклику, вже була поліція, зустріла мати постраждалого ОСОБА_9 , яка провела у будинок. Потерпілий сидів за столом на кухні, його опитували працівників поліції. Потім свідок його оглянула, він скаржився на біль у коліні, казав, що побив ОСОБА_26 , падав, ударився головою. Казав, що його били ногою по коліну. Травми були свіжі, на коліні був набряк та почервоніння, потерпілий кульгав, не міг повністю стати на ногу, повернути ногу не міг у право та ліво. Також під оком було почервоніння та набряк, гематоми ще не було. Потерпілий був доставлений до приймального відділення Тростянецької лікарні, стан був середньої важкості.

Отже, свідок сторони обвинувачення ОСОБА_17 підтвердила приїзд ОСОБА_7 , 31.10.2021 після 23 год. до їх місця проживання з потерпілим, нанесення обвинуваченим потерпілому удару в лівий бік обличчя та тримання ОСОБА_7 хвіртки до їх подвір`я ззовні в момент, коли потерпілий намагався їх відчинити зсередини. Твердження свідка ОСОБА_17 про те, що вона не бачила нанесення ОСОБА_7 удару по колінному суглобу потерпілого на переконання суду не підтверджує версію обвинуваченого та не спростовує показань потерпілого, оскільки це не свідчить поза розумним сумнівом, що ОСОБА_7 не наносив удару ногою в колінний суглоб ОСОБА_9 в момент, коли свідок ОСОБА_17 не спостерігала за його діями.

Свідки ОСОБА_19 , малолітня ОСОБА_18 та ОСОБА_20 підтвердили факт травмування колінного суглобу потерпілого, неможливість стати на ліву ногу одразу після залишення обвинуваченим господарства родини ОСОБА_33 . Всі свідки сторони обвинувачення також зазначили під час допиту про те, що до події у ОСОБА_9 травм колінного суглобу не було, а у день події потерпілий свідкам повідомляв про спричинення травми колінного суглобу саме ОСОБА_7 , який приїхав до його домогосподарства. Інших осіб, крім дружини та дітей потерпілого на території його домоволодіння 31.10-01.11.2021, крім обвинуваченого ОСОБА_7 не було.

Висновком судово-медичного експерта ОСОБА_22 № 137 підтверджується, що тілесні ушкодження, зафіксовані у потерпілого ОСОБА_9 могли утворитись при механізмі, продемонстрованому потерпілим ОСОБА_9 під час слідчого експерименту за його участю 16.11.2021 року, тобто шляхом нанесення кулаком удару в область лівого ока та удару взутою ногою по зовнішній поверхні лівого колінного суглобу (том 1, а.с.187-188).

Доводи захисника з приводу недопустимості висновку судово-медичного експерта ОСОБА_22 № 137 з підстав порушення порядку його отримання прокурором суд відхиляє з підстав, які наведено судом раніше стосовно висновку експерта № 133.

Доводи сторони захисту про можливість утворення травми колінного суглобу від падіння потерпілого та про те, що деякі свідки підтверджували наявність слідів ґрунту на штанах ОСОБА_9 , суд вважає необґрунтованими.

Так, жоден свідок сторони обвинувачення ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_34 та ОСОБА_20 під час допиту в суді не підтвердили тих обставин, на які посилається захисник.

Допитаний судово-медичний експерт Охтирського бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_22 при роз`ясненні висновку № 137 пояснив, що утворення тілесного ушкодження у виді розриву зв`язок колінного суглоба внаслідок падіння на коліно виключається повністю. В момент удару по зовнішній частин колінного суглоба відбувається деформація з вигином ноги у середину. По зовнішній частині відбувається розрив зв`язки, оскільки це супроводжується ротацією ноги. При падінні на коліно тілесні ушкодження утворились би в області надколінника. Єдиний можливий механізм утворення виявленого у потерпілого ушкодження колінного суглоба це удар по зовнішній частині колінного суглоба, коли людина перебуває у вертикальному положенні, стегно прокручується і розривається зв`язка, по-іншому вона не розривається, тому що передня хрестоподібна зв`язка розривається внаслідок ротації, коли опора йде на стопу, маса тіла людина має давити на суглоб. Напрямок удару по зовнішній боковій поверхні суглобу. Побідні травми бувають у футболістів, коли вони отримують удар по коліну.

Судом за клопотанням сторони захисту був також допитаний як свідок ОСОБА_16 повідомив, що перебуває у товариських відносинах з обвинуваченим, знає також потерпілого. Обвинувачений у день події допомагав ОСОБА_16 ремонтувати автомобіль «Нива», після чого останній повинен був ОСОБА_7 відвезти у с.Боромля. По дорозі обвинувачений попросив свідка заїхати до колеги забрати ключі. Автомобіль ОСОБА_16 зупинив біля хвіртки, коли обвинувачений вийшов з автомобіля, з двора було чутно крики, схоже було на сімейну сварку. ОСОБА_16 з автомобіля не виходив. Коли обвинувачений відчинив хвіртку, у дворі світилось світло, хвіртка залишалась відчиненою, було чуть слова «я тебе заколю». Через хвіртку було видно, що потерпілий тримав вила і казав «Іди звідси, бо я тебе заколю». ОСОБА_26 забрав з рук потерпілого вила і передав дружині потерпілого. Потім видно було що в бік обвинуваченого «летів» кулак потерпілого, самих ударів не бачив свідок, тому що стояв обвинувачений спиною до свідка, а за ним був потерпілий. Потім обвинувачений вдарив в обличчя ОСОБА_9 . ОСОБА_26 сказав дружині потерпілого виходити з подвір`я і сам пішов за нею і почав тримати хвіртку. Було чутно як ОСОБА_9 чимось важким стукав по воротах. Обвинувачений сказав сідати дружині потерпілого в машину. ОСОБА_35 відхилив спинку переднього пасажирського сидіння, оскільки «Нива» тридверна, жінка сіла на заднє пасажирське сидіння, свідок назад відкинув спинку. ОСОБА_7 потім відпустив хвіртку. За нею сів сам і вони поїхали далі. Жінку висадили у місті, а ОСОБА_26 свідок повіз додому. За твердженням ОСОБА_16 ногою в ногу потерпілого ОСОБА_26 ударів не наносив. Якби навіть хотів вдарити, то попав би вище - у груди, обличчя потерпілого, ураховуючи їх взаємне розташування та розташування подвір`я. Як отримав потерпілий травму коліна свідок не бачив.

Під час слідчого експерименту за участі ОСОБА_16 який був проведений за клопотанням прокурора відповідно до статті 333 КПК України на підставі ухвали суду свідок ОСОБА_16 на місці з використанням автомобіля ВАЗ 21213, які за технічними параметрами відповідають його автомобілю. ОСОБА_16 зазначив своє місце розташування у салоні автомобіля на момент події, з якого її спостерігав, вказав на місце біля хвіртки та відтворив де вирвав обвинувачений у потерпілого вила. Також в ході слідчого експерименту ОСОБА_16 зазначав, що бачив як ОСОБА_7 рукою вчинив рух правою рукою в обличчя потерпілого, оскільки він стояв спиною чи був це удар чи поштовх точно не може сказати. Потім ОСОБА_16 демонстрував як він відкидав переднє пасажирське сидіння для того, щоб ОСОБА_17 зайшла в автомобіль. (том 2, а.с.3-10).

Показання свідка ОСОБА_16 підтверджують нанесення ОСОБА_7 кулаком удару в обличчя ОСОБА_9 . Проте його показання в частині тверджень про те, що обвинувачений не наносив ударів ногою в ногу потерпілого суд оцінює критично, оскільки виходячи з його показань ОСОБА_16 в момент, коли обвинувачений та ОСОБА_17 були за межами подвір`я постійно не міг спостерігати за діями обвинуваченого, оскільки він перебував на водійському сидінні і в момент, коли він відхиляв спинку пасажирського сидіння для того, щоб ОСОБА_17 зайшла у салон автомобіля на заднє пасажирське сидіння, ОСОБА_7 та його дії очевидно залишалися поза полем його зору. В ході слідчого експерименту ОСОБА_16 при відтворенні обставин події на питання слідчого не надав конкретної відповіді чи він постійно спостерігав за діями обвинуваченого чи ні.

Отже, на переконання суду, свідок ОСОБА_16 може добросовісно помилятись у його категоричному твердженні про те, що обвинувачений не наносив ударів у колінний суглоб ОСОБА_9 і не міг такий удар нанести, що є його суб`єктивним припущенням.

Отже, ураховуючи показання потерпілого, показання свідків сторони обвинувачення, протокол слідчого експерименту від 16.11.2021, висновок судово-медичного експерта ОСОБА_22 № 137 та його роз`яснення під час допиту, суд дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведено умисне заподіяння ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 легкого та середньої тяжкості тілесного ушкодження за обставин установлених судом.

Разом з тим, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено такі викладені в обвинувальному акті фактичні обставини про те, що « ОСОБА_7 перебуваючи навпроти ОСОБА_9 наніс два аналогічних удари кулаком правої руки в область лівого ока» та про те, що ОСОБА_7 наніс два аналогічних удари взутою правою ногою по зовнішній стороні лівої ноги, в область колінного суглобу ОСОБА_9 » не доведено в частині кількості нанесених ударів.

Зокрема,як установленосудом ізазначалось ранішепотерпілий підчас слідчогоексперименту відповіднодо дослідженогосудом відеозаписуслідчої діїне зазначавпро те,що йомубуло нанесенодва аналогічнихудари взутоюправою ногою по зовнішнійстороні лівоїноги в областьколінного суглобу,натомість зазначаві демонструваводин удар.Крім того,під часдопиту всуді ОСОБА_9 також вказав,що йомубув нанесений ОСОБА_7 один ударногою вобласть лівогоколінного суглоба.Судово-медичнийексперт ОСОБА_22 під часдопиту вказав,що підчас складаннявисновку №137виходив зтого,що потерпілийдемонстрував одинудар вобласть колінногосуглоба.Таким чином,суд дійшоввисновку,що стороною обвинувачення доведеноумисне нанесення ОСОБА_7 одного ударувзутою правоюногою по зовнішній стороні лівої ноги, в область колінного суглобу ОСОБА_9 , а не двох аналогічних ударів, як указано в обвинувальному акті.

Крім того, потерпілий дійсно зазначав і під час слідчого експерименту, і під час допиту в суді, що йому було нанесено два удари кулаком в область лівого ока. Проте свідки

ОСОБА_17 та ОСОБА_16 під час допиту вказали, що ОСОБА_7 був нанесений один удар кулаком, що також визнав обвинувачений Під час допиту судовий експерт ОСОБА_22 пояснив, що по механізму синець в області лівого ока потерпілого міг утворитись як від одного удару, так і від декількох. Кількість ударів експертним шляхом установити неможливо. У ОСОБА_9 був виявлений один синець під лівим оком. Якщо декілька раз бити в одне місце може утворитись один синець. За таких обставин, оскільки показання потерпілого ОСОБА_9 в частині кількості ударів кулаком в область лівого ока не підтверджується категорично висновком судово-медичної експертизи № 137, а експерт в ході роз`яснень вказав, що не виключається і нанесення одного удару кулаком, тому з огляду також на показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , які були очевидцями події, суд вважає необхідним виключити з пред`явленого обвинувачення посилання на нанесення ОСОБА_7 двох аналогічних ударів кулаком. Доведеним поза розумним сумнівом суд вважає нанесення обвинуваченим одного удару кулаком правої руки в область лівого ока.

При цьому при виключенні з обвинувачення указаних фактичних обставин щодо нанесення двох ударів кулаком та взутою ногою замість одного, суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.12.2020 у справі № 278/1306/17 ідея змагального судового процесу полягає в тому, що сторонам надається можливість доводити і спростовувати обставини, які становлять предмет судового розгляду. Ситуація, коли частина обставин справи, які доводить сторона, не визнається доведеною або спростовується, є природним наслідком судового розгляду Недоведеність певних обставин, на яких ґрунтувалось обвинувачення, не обов`язково свідчить про безпідставність обвинувачення в цілому.

Мотиви суду щодо інших доводів захисника, які не були оцінені раніше

Щодо повноважень слідчих у цьому кримінальному провадженні та вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру

Доводи захисника ОСОБА_8 про те, що слідчий ОСОБА_21 , ураховуючи її участь у слідчому експерименті за участі потерпілого ОСОБА_9 як спеціаліста відповідно вимог статті 77 КПК України не мала права складати повідомлення про підозру та обвинувальний акт, суд вважає необґрунтованими і відхиляє, зважаючи на такі мотиви.

Відповідно довимог пункту2частини 1статті 77КПК України прокурор,слідчий,дізнавач немає правабрати участьу кримінальномупровадженні якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач.

Спеціалістом укримінальному провадженніє особа,яка володієспеціальними знаннямита навичкамиі моженадавати консультації,пояснення,довідки тависновки підчас досудовогорозслідування ісудового розглядуз питань,що потребуютьвідповідних спеціальнихзнань інавичок. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду, а також для надання висновків у випадках, передбачених пунктом 7 частини четвертої цієї статті (частина 1 та 2 статті 71 КПК України).

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 16.11.2021 за участі потерпілого ОСОБА_9 слідчий СВ Відділення поліції № 1 (м.Тростянець) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_21 була указана як учасник слідчої дії у рядку «Спеціаліст». Проте відповідно до відеозапису указаної слідчої дії слідчий ОСОБА_21 фактично за допомогою камери здійснювала відеозапис слідчої дії. Жодних функцій спеціаліста - фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо ОСОБА_21 не виконувала. Також на відеозаписі слідчої дії зафіксовано, що слідчий ОСОБА_21 на рівні зі слідчим ОСОБА_36 ставить питання потерпілому, просить його відтворити ті чи інші обставини. Указане свідчить про те, що фактично слідчий ОСОБА_21 виконувала роль слідчого і помилково була внесена до протоколу у процесуальному статусі спеціаліста, що як наслідок не виключало її подальшу участь у цьому кримінальному провадженні.

Твердження ОСОБА_7 про те, що йому не було вручено повідомлення про підозру суд відхиляє, оскільки за клопотанням прокурора відповідно до вимог статті 615-1 КПК України було відновлено частину матеріалів із повністю втраченого кримінального провадження і судом була досліджена копія повідомлення про підозру, яке складено 23.11.2021 стосовно ОСОБА_7 за частиною 1 статті 122 КК України слідчим ОСОБА_21 , погоджене прокурором ОСОБА_5 та вручено особисто під підпис підозрюваному (а.с.8-10 матеріалів клопотання № 1-вп/588/2/23). Указане повідомлення є примірником створеним в електронній формі, який був 23.11.2021 завантажений до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до пункту 5 розділу І Положення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 231 від 17.08.2023 року. Також до суду указане повідомлення про підозру надане відповідно до вимог частини 4 статті 615-1 КПК подане в копії, яка засвідчена кваліфікованим електронним підписом на оптичному диску.

З приводу посилань захисника ОСОБА_37 на відсутності в матеріалах провадження постанови про призначення слідчої ОСОБА_21 до групи слідчих у цьому кримінальному провадженні суд зазначає таке.

Як уже зазначалось раніше за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 31 серпня 2022 року підтвердила обґрунтованість такого підходу і дійшла висновку, що: «У випадку призначення експертизи слідчим, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи суд, вирішуючи питання про допустимість даних висновку експерта як доказів, повинен у межах доводів сторін перевірити, чи призвів спосіб призначення експертизи до порушення тих чи інших прав і свобод людини, передбачених Конвенцією та/або Конституцією України. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося».

У цьому кримінальному провадженні прокурор надав постанови про групи прокурорів. На підтвердження повноважень слідчих стороною обвинувачення відповідного процесуального рішення суду не надано.

Разом з тим відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчими , які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні указано ОСОБА_38 та ОСОБА_21 (том 1 а.с.185). Хоча указаний витяг носить інформаційний характер, але дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться на підставі відповідних процесуальних рішень уповноважених осіб. Ураховуючи екстраординарні обставини, пов`язані із втратою не з вини сторони обвинувачення матеріалів кримінального провадження в умовах воєнного стану, суд відповідно до вимог пункту 1 частини 5 статті 99 КПК України вважає за можливе для установлення змісту рішення про групу слідчих у цьому кримінальному провадженні використати відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань

Суд вважає, що в цій справі відсутність у матеріалах справи постанови про призначення слідчих, які здійснювали досудове розслідуванням жодним чином не призвело до порушення прав і свобод обвинуваченого і не вплинуло на справедливість судового розгляду в цілому.

Щодо доводів про відсутність складу злочину, оскільки обвинувачений діяв у стані необхідної оборони.

Відповідно до частини 1 статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Під суспільно небезпечним посяганням необхідно розуміти спробу заподіяти шкоду охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, або іншої особи, суспільним інтересам або інтересам держави.

До таких інтересів належать: життя, здоров`я, особиста і статева свобода, честь і гідність особи, власність, недоторканність житла, а також інші права і законні інтереси особи, яка захищається, або іншої особи.

Кінцевою метою дій того, хто захищається, є захист вищезазначених цінностей. Ця мета досягається шляхом відвернення чи припинення посягання. Захист при необхідній обороні виявляється тільки в активних діях, які за зовнішніми ознаками можуть співпадати з ознаками тих діянь, які передбачені КК (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень).

Перевищенням меж необхідної оборони є умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК).

Особливістю необхідної оборони є специфіка мотиву діяння, прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання.

Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посяганняє визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж.

Стан необхідної оборони існує лише протягом наявності суспільного небезпечного посягання, яке має початковий і кінцевий момент.

Право на необхідну оборону виникає з моменту створення особою, яка здійснює посягання, реальної небезпеки заподіяння істотної шкоди охоронюваним суспільним відносинам (життю і здоров`ю), а його кінцевим моментом є припинення таких дій і усвідомлення (реальна можливість усвідомлення) особою, яка здійснює захист, факту остаточного припинення особою, яка здійснює посягання, суспільно небезпечних дій.

Установивши фактичні обставини вчиненого діяння суд дійшов висновку, що в діях потерпілого ОСОБА_9 суспільно небезпечного посягання не було.

Суд виходить з того, що поведінка потерпілого була обумовлена його незгодою з приїздом у пізній час до його домогосподарства обвинуваченого, з яким його дружина мала намір зустрітись. В момент приїзду обвинуваченого з цього приводу між ОСОБА_9 та ОСОБА_17 була словесна сварка. Як вказала ОСОБА_17 замаху вилами в бік обвинуваченого з боку потерпілого не було. Вони майже одразу почали між собою перепалку та взаємну штовханину. Про нанесення першого удару потерпілим ОСОБА_7 та про те, що потерпілий взагалі застосовував удари в бік обвинуваченого ніхто з допитаних свідків не повідомив. Про цю обставину заявляв лише ОСОБА_7 , який у свою чергу, як вказав і потерпілий, і свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_16 наносив удар в область обличчя ОСОБА_9 . У подальшому будь-яких дій, які б створювали загрозу обвинуваченому чи іншим особам ОСОБА_9 також не вчиняв. Те, що ОСОБА_9 намагався відчинити хвіртку домогосподарства, яку тримав обвинувачений, після того як останній вийшов за межі господарства з дружиною потерпілого, не свідчать про створення реальної небезпеки для життя і здоров`я ОСОБА_7 , яку необхідно було відвертати.

За установлених обставин, суд вважає, що визначальним у поведінці ОСОБА_7 при нанесенні ударів кулаком та ногою в колінний суглоб потерпілого було не відвернення нападу та захист,а бажання спричинити шкоду потерпілому, такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

За таких обставин, суд вважає вину ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за обставин установлених судом доведеною повністю.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання відсутні.

Мотиви призначення покарання

Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При визначенні обвинуваченому виду та міри основного покарання, керуючись правом судового розсуду, підстави та межі якого визначені КК України, суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до нетяжких злочинів з умисною формою вини.

Обвинувачений є особою віком 41 років, раніше не судимий.

Відповідно до досудового доповіді уповноваженого органу з питань пробації ОСОБА_7 одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, працює, характеризується позитивно за місцем проживання та роботи, на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Ризик повторного вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінний як середній.

При цьому суд не погоджується з позицією органу пробації про те, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк, зважаючи на такі мотиви.

Так, характер вчиненого обвинуваченим діяння свідчить про те, що він здатен використовувати неадекватні стратегії поведінки у конфліктних ситуаціях, які несуть загрозу для оточуючих. ОСОБА_7 після нанесення тілесних ушкоджень залишив потерпілого, не цікавився станом його здоров`я, не відшкодував завдану матеріальну та моральну шкоду, не оцінив критично своє діяння.

Викладені обставини свідчать про небезпеку обвинуваченого для суспільства та неналежну посткримінальну його поведінку, що є фактором, який впливає на ризик повторного вчинення кримінального правопорушення та вказує на недостатність для досягнення мети покарання (виправлення та превенція) призначення покарання не пов`язане з ізоляцією від суспільства або звільнення від покарання з випробування з покладенням обов`язків, які визначені статтею 76 КК України.

З урахуванням викладеного та з огляду на позицію потерпілого щодо міри покарання, суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення ОСОБА_7 покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Потерпілий ОСОБА_9 подав до суду цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 на його користь 40241,77 грн. матеріальної шкоди та 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди на загальну суму 60241,77 грн. Позивач посилався на те, що від нанесених ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ОСОБА_9 проходив лікування, витрати на лікування склали 37887,87 грн.

Крім того, оскільки потерпілий проходив лікування у медичних закладах, розташованих за межами м. Тростянець (м.Київ та м.Суми), він також поніс витрати на паливо та оплату транспортних послуг на суму 2 452,90 грн.

Неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_9 завдано моральну шкоду, яка полягає у порушенні його звичного порядку життя, приниженні честі та людської гідності, моральних стражданнях від ушкодження здоров`я: ОСОБА_9 мав поганий зовнішній вигляд - синці та гематоми було видно стороннім особам, він потерпав від постійного болю в нозі, потребував допомоги з боку інших осіб, не міг повноцінно працювати. Таким чином, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_39 ОСОБА_9 , завдано моральну шкоду, яку останній оцінює в 20000 грн.

Крім того, ОСОБА_9 для захисту своїх прав в суді вимушений користуватися правовою допомогою адвоката, оскільки не має юридичної освіти. Витрати на надання правової допомоги склали 7000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 заперечили проти цивільного позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо

Отже, зі змісту цієї норми вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров`я.

Специфіка шкоди, яка завдана здоров`ю, полягає також і в тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена в грошовому еквіваленті. Саме тому об`єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, що зазнала фізична особа, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат законодавець відносить:а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності; б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Однак цей перелік є орієнтовним і у випадку, коли потерпілий має ще й інші втрати, які пов`язані з відповідним ушкодженням здоров`я, то він має право вимагати і їх відшкодування.

Судом установлено, що потерпілий ОСОБА_9 з метою відновлення здоров`я після отриманої травми лівого колінного суглоба вимушений був проходити обстеження у медичних закладах м.Суми та м. Києва, нести витрати на оплату досліджень, аналізів, лікарських засобів та лікування, а також витрати на оплату квитків на проїзд та палива з метою дістатись до указаних закладів та повернутись, будучи обмеженим у пересуванні, за місцем проживання до м.Тростянець Сумської області.

Так, ОСОБА_9 03 листопада 2021 року відвідав Сумську філію ТОВ «МДЦ-Експерт», де йому було було проведено магнітно-резонансну томографію колінного суглоба, за результатами якої установлено картину повного розриву відповідних зв`язок, субхондрального мікроперелому латерального виростка стегнової кістки, реактивний синовіт, кіста Бейкера (том 1, а.с.89).

Витрати потерпілого на оплату МРТ колінного суглобу склали 1600 грн. (том 1, а.с.90).

Також ОСОБА_9 цього ж дня 03.11.2021 був оглянутий у КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня», йому було рекомендоване оперативне лікування - артроскопічна реконструкція передньої хрестоподібної зв`язки лівого колінного суглобу (том 1, а.с.92)

Вартість проїзду потерпілого 03.11.2021 року для проходження МРТ та огляду в обласній лікарні на автобусі з м.Тростянець до м.Суми та у зворотньому боці склала 118,80 грн. (65,70 грн. + 53,10 грн.) Додані до позовної заяви копії ще двох квитків на автобус Тростянець-Суми та Суми-Тростянець за 03.11.2021 суд не бере до уваги, оскільки у позовній заяві не мотивовано що це за витрати і чому потерпілий придбавав по два квитки в обидві сторони, як це пов`язано із заходами, пов`язаними на відновлення його здоров`я (а.с.94, 95).

У подальшому потерпілий відповідно до Виписного епікрізу та Договору від 18.11.2021 № 6872 з 18.11.2021 по 24.11.2021 року перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні у травматологічному відділенні клініки ушкоджень НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» у м.Києві (том 1, а.с.82, 83), де йому 19.11.2021 було проведено оперативне лікування - артроскопічна парціальна резекція тіла заднього рога латерального меніска, аутопластика передньої хрестоподібної зв`язки лівого колінного суглоба, м`язів лівого стегна.

Витрати потерпілого, пов`язані із оплатою вартості лікування, придбанням медичних засобів у період стаціонарного лікування підтверджується Розрахунком вартості лікування хворого ОСОБА_9 за оплату від 23.11.2021 в сумі 12695 грн. 37 коп., Рахунком-фактурою від 18.11.2021 № 74 га оплату набору для артроскопію в сумі 20500 грн. (а.с.86), квитанцією до прибуткового касового ордера про оплату біохімічних досліджень від 15.11.2021 на суму 68,10 грн. (проведені дослідженні крові 15.11.2021 відображені у Виписному епікрізі), а також чеками аптечного пункту за місце знаходження НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» від 18.11.2021 та від 19.11.2021 на загальну суму 2925,50 грн., які містять засоби, пов`язані з проведеним потерпілим оперативним лікуванням та рекомендаціям, які викладені у Виписному епікрізі щодо іммобілізації колінного суглобу тутором (том 1, а.с.93). Витрати потерпілого на паливо за 24.11.2021 для повернення після стаціонарного лікування з м.Київ до м.Тростянець складають 2199,30 грн. (а.с.97, 98).

Чек за 19.11.2021 на оплату квитка у Київському метрополітені в сумі 8 грн., ураховуючи перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні і проведення йому саме цього дня оперативного лікування суд не бере до уваги як доказ транспортних витрат потерпілого, що жодним чином не мотивовано у позовній заяві.

Чек з аптеки м.Суми за 03.11.2021 про придбання відповідних лікарських засобів не обґрунтований відповідними лікарськими призначеннями (том 1 а.с.93), тому суд не бере до уваги указаний платіжний документ як неналежний доказ витрат потерпілого на лікування отриманої травми суглоба.

Отже загальна сума витрат потерпілого на лікування, яка доведена належними та допустимими доказами становить 37788,97 грн. (1600 грн. + 12695,37 грн. + 20500 грн. + 68,10 грн. + 2925,50 грн.), а його транспортні витрати на оплату квитків на проїзд та палива складають 2318,10 грн. (118,80 грн. + 2199,30 грн.). Загальна сума заподіяної ОСОБА_9 матеріальної шкоди у зв`язку із ушкодженням його здоров`я становить 40107,07 грн. (37788,97 грн. + 2318,10 грн.).

З огляду на викладене вимоги потерпілого про стягнення з обвинуваченого, заподіяної ним матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 40107,07 грн.

Вирішуючи вимоги ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як установлено судом ОСОБА_9 у результаті умисних протиправних дій обвинуваченого зазнав тілесних ушкоджень, які відносяться до легких та ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я, у зв`язку з якими він тривалий час перебував на лікуванні. Відповідно до Виписного епікрізу ОСОБА_9 було рекомендовано ходити за допомогою милиць без навантаження на ліву кінцівку та іммобілізацією колінного суглоба тутором протягом 3 тижнів до 10.12.2021, потім з медичною тростиною протягом 3 тижнів до 31.12.2021 (том 1 а.с.83)

Вказане ушкодження здоров`я безумовно потягнуло за собою заподіяння потерпілому моральної шкоди, яка полягаєу порушенні його звичного способу життя, нормальних життєвих зв`язків, у фізичному болю та стражданнях, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя у період лікування та обмеженої здатності до пересування.

Виходячи з тривалості та глибини моральних страждань, яких зазнав потерпілий, ступеня вини заподіювача шкоди та вимог розумності , виваженості і справедливості суд вважає обґрунтованим заявлений ОСОБА_9 розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також потерпілий просив стягнути із обвинуваченого понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.

Відповідно дочастини 1 статті 118КПК Українипроцесуальні витратискладаються із: 1)витрат направову допомогу; 2)витрат,пов`язаних ізприбуттям домісця досудовогорозслідування абосудового провадження; 3)витрат,пов`язаних іззалученням потерпілих,свідків,спеціалістів,перекладачів таекспертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.

У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати (частина 1 статті 124 КПК України).

Відповідно до Ордеру та Угоди про надання правової допомоги від 22.02.2022 року правову допомогу потерпілому ОСОБА_9 у цьому кримінальному провадженні надавала адвокат ОСОБА_10 (том 1, а.с.81, 99, 100). За змістом пунктів 5.1 та 5.2 Угоди за надання правової допомоги ОСОБА_9 зобов`язався виплатити адвокату гонорар у розмірі 7000 грн. Сума авансу за договором становить 5000 грн., решта суми вноситься Клієнтом після винесення вироку суду.

Відповідно до квитанції № 12 від 23.02.2023 адвокатом ОСОБА_10 прийнято від ОСОБА_9 на підставі Угоди про надання правової допомоги від 22.02.2022 року 5000 грн. (том 1 а.с.101).

За змістом Акту-прийому передачі наданий послуг від 23.06.2022 адвокат ОСОБА_10 надала послуги на суму 1200 грн., які полягали у консультації, підготовці та поданні цивільного позову до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, що підтверджується матеріалами кримінального провадження (а.с.102).

Відповідно до Орієнтовного розрахунку участь адвоката ОСОБА_10 у суді першої інстанції становить 5800 грн., виходячи з вартості участі адвоката в одному засіданні - 1000 грн. (примірна кількість засідань - 4, вивчення матеріалів кримінального провадження - 1000 грн., а також підготовка промови у судових дебатах 800 грн.

Згідно із Журналами судових засідань адвокат ОСОБА_10 брала участь у 9 судових засіданнях (11.08.2022, 09.09.2022, 12.10.2022, 28.12.2022, 07.02.2023, 30.03.2023, 14.06.2023, 28.06.2023, 16.11.2023 року) та виступала із промовою в дебатах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що потерпілим документально підтверджено витрати на правову допомогу на суму 7000 грн., з яких 5000 грн. ним фактично понесені, а решту суми він зобов`язаний сплатити адвокату ОСОБА_10 відповідно до 5.2 Угоди за надання правової допомоги від 22.02.2022 року. Відповідно до вимог частини 1 статті 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого слід стягнути 7000 грн. його витрат на правову допомогу у цьому кримінальному провадженні.

Процесуальні витрати,пов`язані іззалученням експертівта речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 368-374, 392, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 121 КК України та призначити йому покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Строк покарання обчислювати з дня затримання обвинуваченого для виконання цього вироку.

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_40 адвоката ОСОБА_41 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_42 матеріальну шкоду в сумі 40 107 грн. 07 коп., моральну шкоду в сумі 20000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн.

Цивільний позов в частині інших вимог - залишити без задоволення.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1