Рішення

від 02.11.2023 по справі 760/33211/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/10175/23

Справа № 760/33211/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2023 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Зуєвич Л.Л., за участю:

секретаря судового засідання - Гуцало М.В.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто, паспорт),

відповідача - ОСОБА_2 (особисто, паспорт),

представника відповідача - ОСОБА_3 (ордер від 09.08.2023),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

09.12.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 07.12.2021, за підписом позивача, в якій він просить суд здійснити поділ майна, а саме грошових коштів на рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 від 06.08.2020 та в АТ «АЛЬФА-БАНК» № НОМЕР_4 від 13.11.2020, відкритими на ім`я ОСОБА_2 (інн НОМЕР_5 ), що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя в рівних частинах між ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_1 (позивач, інн НОМЕР_1 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 14.12.2021.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на такий запит надійшла 17.12.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.12.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 05.04.2022.

Також, іншою ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.12.2021 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі; накладено арешт на грошові кошти на рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 від 06.08.2020 та АТ «АЛЬФА-БАНК» № НОМЕР_6 від 13.11.2020, відкритих на ім`я ОСОБА_2 .

У зв`язку з початком збройної агресії рф 05.04.2022 судове засідання не відбулось та було перенесено на 20.10.2022.

У зв`язку з відсутністю належних доказів повідомлення позивача про дату судового засідання, 20.10.2022 судове засідання було перенесено на 16.03.2023.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 16.03.2023 у зв`язку з повторним витребуванням доказів у АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Альфа-Банк», підготовче засідання у справі було відкладено на 01.06.2023

У судове засідання, призначене на 01.06.2023 з`явились сторони у справі та їх представники, яким оголошувався склад суду та роз`яснювалось право на відводів. Відводів складу суду не заявлено.

На початку судового засіданні 01.06.2023 представник позивача заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи у зв`язку з чим відкладення судового засідання, посилаючись на те, що його було залучено по договору лише 01.06.2023. Враховуючи, що відповідач у справі та його представник щодо такого клопотання представника позивача не заперечували, суд дійшов за можливе його задовольнити. Підготовче засідання було відкладено на 31.08.2023.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 31.08.2023 підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 02.11.2023.

У судому засіданні 02.11.2023 сторони підтримали доводи та вимоги, викладені у письмових заявах, поданих до суду.

Під час судового розгляду справи здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 247 ЦПК України.

Обґрунтування позову

В позові вказується, що 09.08.2002 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадського стану в Борзнянському районному управлінні юстиції Чернігівської області, актовий запис № 42.

Зазначається, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 759/15039/20 шлюб між сторонами розірвано.

Зауважується, що під час шлюбу сторони вели спільне господарство та сумісне проживання, планували майбутнє, зокрема під час шлюбу в результаті спільної трудової діяльності сторонами придбано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1200 га., кадастровий номер 3222755100:00:020:0026, за спільні кошти, договірною ціною 30 167,00 грн, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2014.

Зі слів позивача, в подальшому земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1200 га., кадастровий номер 3222755100:00:020:0026 було продано відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.05.2020 за договірною ціною 27 000,00 грн.

Як стверджує позивач, маючи заощадженні кошти від спільної господарської діяльності, сторонами спільно було прийнято рішення про відкриття на ім`я відповідача рахунків в декількох банках та поміщення туди спільних грошей на депозит.

Зокрема, у позові вказується, що до АТ КБ «ПриватБанк» на рахунок ідентифікатор 26307619740640 від 06.08.2020 внесена сума 9 900,00 доларів США, з нарахуванням процентної ставки в 1,5% річних, відповідно до договору SAMDNWFD00727302122901 від 06.08.2020.

При цьому, позивач зазначає, що відповідно до офіційного сайту Національного банку України від 06.08.2020 курс долара становить 10 доларів США та дорівнює 277,00 гривень, а 9 900,00 доларів США становить 274 230,00 грн.

Також, у позові звертається увага на те, що до АТ «АЛЬФА-БАНК» зроблено вклад на суму 80 000,00 грн, номер угоди на розміщення вкладу № TDRC000440329 від 13.11.2020.

Як зауважує позивач, вклад до АТ «АЛЬФА-БАНК» зроблено вже після розлучення, однак, за твердженнями позивача, вказані кошти вкладу були спільні.

Позивач зазначає, що загальна сума грошових вкладів в обох банках становить 354 230,00 грн, тому сума позову становить 177 115,00 грн, без врахування відсотків.

У позові вказується, що сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема спільних коштів, які було покладено на депозит до АТ КБ "ПриватБанк» та АТ «АЛЬФА-БАНК».

На думку позивача, кошти були отримані в період шлюбу та належать подружжю на праві спільної сумісної власності.

Щодо правової позиції відповідача

18.10.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить залишити позовні вимоги без задоволення (а.с. 39-48).

Крім того, 01.06.2023 до суду надійшли письмові пояснення відповідача щодо позову (а.с. 118-121).

В обґрунтування своєї правової позиції ОСОБА_2 зазначає, що маючи земельний пай, який залишився в спадок від її батька, вона здавала його в оренду молочній компанії і з 2005 року отримувала кошти за оренду.

Вказує, що в 2014 році купила земельну ділянку 0,12 га. в Київській області, Макарівського району. При цьому, зі слів відповідача, сторони обговорили питання про купівлю земельної ділянки і позивач написав у нотаріуса відмову від претензій в майбутньому на вказану ділянку.

Так, відповідачем звертається увага на те, що в п. 6 Договору купівлі-продажу земельної ділянки вказано, що ділянка купується покупцем в особисту приватну власність за кошти, які належать йому особисто. Чоловік покупця на придбання дружиною земельної ділянки в її особисту приватну власність надав свою згоду заявою, справжність підпису на якій засвідчено 05.08.2014 ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області, за реєстром № 2293.

Зазначається, що вказана земельна ділянка продана 10.05.2020 та оцінена в 27 000,00 грн.

Враховуючи наведене, на думку відповідача, позивач не має права вимагати з неї гроші після продажу вказаної ділянки, тим паче в сумі 9 000, 00 доларів США, враховуючи, що земельна ділянка була оцінена в 37 000,00 грн.

Крім того, відповідач наголошує, що депозит на суму 9 900,00 доларів США був покладений в АТ КБ «ПриватБанк» 06.08.2020, а на той момент сторони разом не проживали 8 місяців та спільного бюджету не мали, а вказані кошти вона отримала від свого друга.

Також відповідач вказує, що рахунок на суму 80 000,00 грн закрито 16.08.2021, а вказані кошти вона подарувала на весілля доньки, яке відбулось 04.09.2021.

Крім того, відповідач зауважує, що у 2003 році придбала квартиру, 1/2 частину якої вона подарувала позивачу, щоб уникнути суперечок щодо поділу майна подружжя.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

09.08.2002 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 (до заміжжя - ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб (копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 від 09.08.2002, а.с. 5).

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 759/15039/20 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 6).

В судовому засіданні сторони підтвердили, що не проживали разом з січня 2020 року, разом з тим, позивач наполягав на тому, що сторони вели спільне господарство, оскільки відповідач час від часу приходила та брала речі в квартирі, де він лишився жити.

В матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2014 (а.с. 7), укладеного між ОСОБА_7 , РНОКПП, НОМЕР_8 , що діє від імені ОСОБА_8 (Продавець), РНОКПП, НОМЕР_9 , та ОСОБА_2 (Покупець), РНОКПП, НОМЕР_5 , за яким ОСОБА_2 придбала у власність земельну ділянку, що розташована на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області.

У п. 1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2014 зазначено характеристики земельної ділянки: площа земельної ділянки - 0,1200 га.; цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва; кадастровий номер земельної ділянки - 3222755100:00:020:0026; склад угідь - сади - 0,1200 га. (а.с. 7).

Відповідно до п. 3 такого договору оціночна вартість земельної ділянки складає - 30 167,77 грн (а.с. 7).

При цьому, в п. 6 такого договору зазначено наступне: «вказана в даному договорі земельна ділянка купується покупцем в особисту приватну власність за кошти, які належать йому особисто. Чоловік покупця на придбання дружиною земельної ділянки в її особисту приватну власність надав свою згоду заявою, справжність підпису на якій засвідчено 05.08.2014 ОСОБА_9 , приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області, за реєстром № 2293» (зворотній бік а.с. 7).

На а.с. 8-9 наявна копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.05.2020 (а.с. 8), зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 (Продавець) передала у власність земельну ділянку, площею 0,1200 га., кадастровий номер земельної ділянки: 3222755100:00:020:0026, місце розташування земельної ділянки: Київська область, Макарівський район, Макарівська селищна рада у власність ОСОБА_10 (Покупець).

Відповідно до п. 2.1. такого договору, за домовленістю сторін продаж цієї земельної ділянки вчинено за 27 000,00 грн (а.с. 8).

При цьому, в п. 3.3. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.05.2020 зазначено наступне: «продавець повідомляє, що відчужувана земельна ділянка є її особистою приватною власністю та придбана за особисті кошти, згідно ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, про що доведена відповідна заява до покупця» (зворотній бік а.с. 8).

Зі змісту наданої позивачем копії Договору SAMDNWFD00727302122901 від 06.08.2020 (а.с. 10), вбачається, що ОСОБА_2 передала АТ КБ «ПриватБанк» кошти для розміщення на депозитному вкладі, сума вкладу складає - 9 900,00 доларів США.

З наданої відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 21.07.2023 № 20.1.0.0.0/7-230720/44287 (а.с. 144), вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» немає змоги надати виписку по рахунку № НОМЕР_3 від 06.08.2020, відкритого на ім`я ОСОБА_2 , оскільки вказаний клієнт та вказаний рахунок не обслуговується в банку.

В матеріалах справи наявна копія Акцепту на укладення Угоди на розміщення вкладу № TDRC000440329 від 13.11.2020 (а.с. 11), відкритого на ім`я ОСОБА_2 , сума вкладу - 80 000,00 грн.

На а.с 107-109 міститься відповідь АТ «СЕНС БАНК» (загальними зборами акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» прийнято рішення про зміну назви АТ «АЛЬФА-БАНК» на АТ «СЕНС БАНК») вих № 7605-БТ-44.2/0023 від 12.04.2023, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 є клієнтом банку та на її ім`я був відкритий наступний депозитивний рахунок (№ TDRC000440329 від 13.11.2020), стан рахунку закритий, дата відкриття - 13.11.2020, дата закриття - 16.08.2021.

Крім того, матеріали справи містять заяву ОСОБА_11 (а.с. 55-56); копії: паспорту ОСОБА_11 (а.с. 52-54); паспорту ОСОБА_12 (а.с. 57); заяви ОСОБА_12 (а.с. 58-59); свідоцтва про народження ОСОБА_13 , серії НОМЕР_10 від 06.12.2005 (а.с. 60); характеристики ОСОБА_2 (зворотній бік а.с. 60); свідоцтво про народження ОСОБА_14 , серії НОМЕР_11 (а.с. 61); свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_12 від 04.09.2021 (зворотній бік а.с. 61); технічного паспорту від 24.05.2017 (а.с. 62-64); трудової книжки ОСОБА_2 (а.с. 73-74); довідки від 11.08.2022 (а.с. 77); договору дарування 1/2 частини земельної ділянки від 14.08.2018 (а.с. 78-80); договору дарування 1/2 частини житлового будинку від 14.08.2018 (а.с. 81-83).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкції правил ст. 60 СК України свідчать про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначений правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду25.02.2021 у справі № 335/10739/17, від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).

У статті 63 СК України зазначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 359/441/20 /провадження № 61-6735св22/).

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені в статті 57 СК України, в пунктах 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 придбала земельну ділянку, яку в подальшому продала однак у п. 6 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2014 зазначено, що земельна ділянка купується покупцем ( ОСОБА_2 ) за власні особисті кошти, про що надає письмову згоду чоловік покупця ( ОСОБА_1 )

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (ч. 6 ст. 57 СК України).

За положеннями зазначених норм при вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з`ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.01.2023 № 337/4714/20 /61-8066св22/).

Сторони у судовому засіданні підтвердили факт окремого проживання з січня 2020 року.

Встановлено, що грошові кошти на дипозитні рахунки відповідач вносила після фактичного припинення шлюбних відносин сторін. При цьому, відповідачем у справі не надано належні та допустимі докази того, що вказані кошти були спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, положення значених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи відомості щодо стану рахунків наданих АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 від 06.08.2020 та в АТ «АЛЬФА-БАНК» № ТОЯС000440329 від 13.11.2020, суд зауважує, що вказана позивачем сума грошових коштів на момент припинення шлюбних відносин не доведена.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, покладається на позивача.

Щодо витрат на правничу допомогу

У відзиві на позов відповідачем заявлено вимогу про стягнення з позивача 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Суд зазначає, що ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 (провадження № 61-18451св20) вказано, що обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18). Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц та від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц.

Суд також звертає увагу, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 915/606/21, суд порушує принцип змагальності сторін, якщо самостійно з власної ініціативи здійснює за сторону доведення обставин, що мають значення для вирішення питання розподілу судових витрат.

Оскільки на дату судового засідання 02.11.2023 матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, які відповідач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, то суд вважає передчасним вирішення питання щодо відшкодування таких судових витрат (на правничу допомогу).

Щодо скасування заходів по забезпеченню позову

За змістом ч.ч. 9, 10, 11 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити про скасування застосованих у даній справі ухвалою від 21.12.2021 заходів щодо забезпечення позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.12.2021 у справі № 760/33211/21, а саме: арешт на грошові кошти на рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 від 06.08.2020 та АТ «АЛЬФА-БАНК» № НОМЕР_6 від 13.11.2020, відкритих на ім`я ОСОБА_2 .

Зазначені заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.12.2021 у справі № 760/33211/21, зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02.11.2023.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

Рішення невідкладно надіслати всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

Суддя Л. Л. Зуєвич