Постанова

від 20.11.2023 по справі 909/98/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р. Справа № 909/98/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

від позивача (скаржника) Кудиба З.І.

від відповідача Шунтов О.М.

від третьої особи не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Бурштинської міської ради, вих.№1800/02-27 від 03 липня 2023 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01 червня 2023 року (підписане 12.06.2023), суддя Кобецька С.М.

у справі №909/98/23

за позовом Бурштинської міської ради, м. Бурштин, Івано-Франківська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатенергосервіс, м. Івано-Франківськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Прикарпатгазінвест, м. Івано-Франківськ

про стягнення 489 767,37 грн.

в с т а н о в и в :

02 лютого 2023 року Бурштинська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергосервіс» про стягнення 489 767,37 грн., з яких: 239 968,02 грн. заборгованість по орендній платі за договором оренди від 01.09.2014 року; 44 007,38 грн. неодержані доходи з орендної плати; 169 251,03 грн. інфляційні втрати та 36 540,94 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог арк. справи 177 том І).

Позов мотивовано тим, що відповідачем порушено умови договору оренди землі, який діяв до 29 лютого 2020 року, щодо сплати орендної плати, а також позивач просить стягнути з відповідача неодержані доходи з орендної плати за період з дати припинення оренди землі до моменту укладення нового договору. Поряд з цим, позивач на суму заборгованості нарахував 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2023 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатгазінвест».

В процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідач заявив про сплив позовної давності (відзив на позовну заяву арк. справи 75 том І).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01 червня 2023 року у справі №909/98/23 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що при нарахуванні орендної плати за землю позивач не врахував, що на спірній земельній ділянці площею 2,3532 га фактично розташоване нерухоме майно двох власників, отже є два землекористувачі, в той час як позивач просить стягнути всю плату за користування земельною ділянкою лише з одного. Поряд з цим, суд у рішенні зазначає, що позивач при розрахунку заборгованості помилково проіндексував нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а не орендну плату. Суд встановив, що позивачем не доведено розмір як орендної плати так і безпідставно збережених коштів, у зв`язку з чим, визнав також необґрунтованими та безпідставними вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Також суд першої інстанції вирішив відшкодувати відповідачу за рахунок позивача витрати на послуги професійної правничої допомоги в сумі 10 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач Бурштинська міська рада звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01 червня 2023 року у справі №909/98/23 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі: стягнути з відповідача 489 767,37 грн. Зокрема, зазначає, що право оренди було припинене лише 26 травня 2020 року, відтак, відповідач зобов`язаний сплатити орендну плату за договором оренди до моменту припинення оренди. Щодо додаткової угоди, якою сторони внесли зміни в частині площі орендованої земельної ділянки, наголошує, що незважаючи на наведене сторонами не вносились зміни в частині розміру орендної плати, відтак, орендар мав обов`язок сплачувати орендну плату у розмірі, передбаченому договором оренди. Наголошує, що відповідач та третя особа з моменту купівлі останньою частини приміщень, що знаходяться на спірній земельній ділянці, і до 2020 року не зверталися до міської ради з приводу виготовлення технічної документації щодо поділу (виділу) земельної ділянки. Крім цього, вважає безпідставною відмову суду у стягненні безпідставно збережених коштів, оскільки з моменту державної реєстрації розірвання договору оренди та до моменту реєстрації нового договору оренди землі відповідач не був ані власником, ані постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, відтак, не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а отже повинен сплатити безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що на спірній земельній ділянці є два землекористувачі, в той час як позивач просить стягнути кошти лише з одного. Наголошує, що позивачем не враховано укладення сторонами додаткової угоди, якою внесено зміни в договір в частині площі орендованої земельної ділянки, за яку відповідач сплачував податок протягом всього строку користування землею, що підтверджує податковими деклараціями. Також вважає неправильним розрахунок позивача, оскільки останнім індексувалася нормативна грошова оцінка, а не орендна плата. Відповідач також зазначає про відсутність у сторін договору будь-яких претензій та заперечень станом на час розірвання договору оренди, про що зазначено в угоді про дострокове розірвання договору оренди землі.

У додаткових письмових поясненнях від 22.09.2023 року відповідач серед іншого також зазначив про сплив позовної давності.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01 червня 2023 року у справі №909/98/23 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст.270 ГПК України).

Оскільки явка представника третьої особи в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2014 року між Задністрянською сільською радою (в тексті договору орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергосервіс» (в тексті договору орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, а саме: п.1 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування викуплених приміщень цукрового заводу, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Галицький район, с. Задністрянське, вул. С. Бандери, 1є, 1з, 1о, 1с, 1ф.

Згідно з п.1 розділу Договору «Об`єкт оренди» в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,3532 га, кадастровий номер 2621283201:01:001:0531.

На земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі, належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергосервіс» на праві власності (п.2 розділу Договору «Об`єкт оренди»).

У розділі Договору «Строк дії договору» визначено, що договір укладено строком на 25 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до розділу Договору «Орендна плата» така вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить: 39 124,30 грн., з розрахунку 3 260,36 грн. на місяць. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (п.1 розділу Договору «Інші права та обов`язки сторін»).

Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування викуплених приміщень цукрового заводу. Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Категорія, до якої відноситься земельна ділянка: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (розділ Договору «Умови використання земельної ділянки»).

Згідно з розділом Договору «Зміна умов договору і припинення його дії» зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п.1). Дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за взаємною згодою сторін (п.3).

У розділі Договору «Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору» передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

01 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенергосервіс» (в тексті договорів продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатгазінвест» (в тексті договору покупець) укладено договори купівлі-продажу нежитлових будівель, за якими відповідач продав третій особі нежитлові будівлі, що розташовані у селі Задністрянське Галицького району Івано-Франківської області (зокрема, це: прохідна, що розташована по вул. Бандери, 1з; склад, що розташований по вул. Бандери, 1о; механічну майстерню, що розташована по вул. Бандери, 1с та склад, що розташований по вул. Бандери, 1ф).

Поряд з тим, 01 грудня 2015 року сторонами договору оренди землі підписано Додаток №1 до договору оренди землі №18 від 01 вересня 2014 року, яким внесено зміни до договору в частині площі земельної ділянки, яка передається в оренду, а саме: земельна ділянка площею 0,110 га, кадастровий номер 2621283201:01:001:0531.

28 лютого 2020 року Задністрянською сільською радою розглянуто заяву директора ТОВ «Прикарпатенергосервіс» та прийнято рішення «Про припинення дії договору оренди землі шляхом його розірвання за згодою сторін».

29 лютого 2020 року сторонами укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки №1, якою сторони погодили, що договір оренди припиняє свою дію 29 лютого 2020 року. Пунктом 1 Угоди передбачено, що враховуючи намір орендаря припинити дію договору оренди землі від 01.09.2014 року шляхом його розірвання за згодою сторін, у зв`язку з продажем об`єктів нерухомості, розташованих на ділянці, що орендувалася (кадастровий номер 2621283201:01:001:0531), сторони домовилися за згодою сторін достроково розірвати договір оренди землі від 01.09.2014 року. Сторони погодили, що договір припиняє свою дію 29 лютого 2020 року.

Земельна ділянка площею 0,3532 га з кадастровим номером 2621283201:01:001:0531 повернута відповідачем орендодавцю 29 лютого 2020 року за актом прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 01 вересня 2014 року.

Рішенням Задніпрянської сільської ради від 10 квітня 2020 року "Про надання дозволу на поділ земельної ділянки" надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 2621283201:01:001:0531, площею 2,3532 га, що знаходиться в с. Задністрянське по вул. Бандери, 1є, 1з, 1о, 1ф. Вказане рішення прийнято за результатами розгляду клопотання ТОВ «Прикарпатенергосервіс».

Рішенням Задністрянської сільської ради від 07 вересня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою поділу земельної ділянки та передачу в оренду» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 2621283201:01:001:0531, площею 2,3532 га, що знаходиться в с. Задністрянське, по вул. Бандери, 1є, 1з, 1о, 1ф, на дві земельні ділянки площею 1,1877 га та 1,1655 га, а також передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" земельну ділянку кадастровий номер 2621283201:01:001:0665, площею 1,1877 га, що знаходиться в с. Задністрянське, по вул. Бандери, 1є.

01 жовтня 2020 року між Задністрянською сільською радою (в тексті договору орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" (в тексті договору орендар) укладено договір оренди землі (земельної ділянки кадастровий номер 2621283201:01:001:0665, площею 1,1877 га, що знаходиться в с. Задністрянське, по вул. Бандери, 1є, для обслуговування приміщень цукрового заводу).

Реєстрація права оренди за вказаним договором здійснена 04 червня 2021 року.

Судом також встановлено, що Бурштинська міська рада є правонаступником Задністрянської сільської ради на підставі рішення Бурштинської міської ради №16/1-20 від 27 листопада 2020 року «Про початок реорганізації Демянівської, Бовшівської, Задністрянської, Старомартинівської, Тенетниківської, Коростовичівської, Озерянської, Сарниківської, Юнашківської, Насташинської сільських рад, у зв`язку з приєднанням до Бурштинської міської ради Івано-Франківського району».

У лютому 2023 року Бурштинська міська рада звернулася до суду з цим позовом про стягнення з ТОВ «Прикарпатенергосервіс» 489 767,37 грн., з яких: 239 968,02 грн. заборгованість по орендній платі за договором оренди від 01.09.2014 року за період з січня 2016 року по лютий 2020 року; 44 007,38 грн. неодержані доходи з орендної плати за період з березня по жовтень 2020 року; 169 251,03 грн. інфляційні втрати та 36 540,94 грн. 3% річних.

Як зазначалося вище, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, однак, колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду не погоджується, з огляду на наступне:

Щодо стягнення орендної плати за договором оренди землі від 01.09.2014 року

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 ЗУ «Про оренду землі» тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

У статті 5 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарями земельних ділянок можуть бути: а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом; б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом; в) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об`єднання та організації, а також іноземні держави.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.6 ЗУ «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, у відповідності до ст.15 ЗУ «Про оренду землі», зокрема є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст.21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачалося, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об`єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Сторони у договорі оренди землі погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить: 39 124,30 грн., з розрахунку 3 260,36 грн. на місяць. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Поряд з тим, сторонами підписано розрахунок орендної плати за земельну ділянку несільськогосподарського призначення, згідно з яким річний розмір орендної плати встановлений з розрахунку 6% річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить: 39 124,30 грн., сума орендної плати за місяць становить: 3 260,36 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів встановила, що такі здійснено без урахування індексації орендної плати, разом з тим, позивач при здійсненні розрахунку помилково індексував нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що здійснюється у випадку нарахування земельного податку. Разом з тим, провівши розрахунок орендної плати з урахуванням індексації останньої, судом встановлено, що суми такої є більшими, аніж зазначені позивачем у своєму розрахунку, відтак, колегія суддів враховує ті суми, що зазначені позивачем у розрахунку заборгованості з орендної плати.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем протягом дії договору оренди землі від 01 вересня 2014 року сплачувався земельний податок, що було враховано позивачем при розрахунку заборгованості.

Так, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 01 вересня 2014 року за період з січня 2016 року по лютий 2020 року (враховуючи межі позовних вимог), склала 234 012,88 грн.

Одночасно колегія суддів відхиляє твердження відповідача про внесення змін до договору в частині площі земельної ділянки, як підстава для сплати орендної плати, виходячи з такої площі, оскільки земельна ділянка загальною площею 2,3532 га, кадастровий номер 2621283201:01:001:0531 не була поділена у порядку, передбаченому чинним законодавством, формування нової земельної ділянки меншої площі не відбулося, відповідні зміни до договору оренди внесено не було (в частині нової земельної ділянки), відтак, об`єктом оренди залишилася земельна ділянка кадастровий номер 2621283201:01:001:0531 загальною площею 2,3532 га. Також сторонами не вносилися зміни до договору в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки меншої площі та відповідно і орендної плати за таку ділянку.

З тих же підстав колегія суддів відхиляє посилання відповідача на придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест" (третьою особою) частини нежитлових приміщень, що знаходяться на орендованій земельній ділянці площею 2,3532 га, кадастровий номер 2621283201:01:001:0531, оскільки ні орендар, ні новий власник нежитлових приміщень, до моменту розірвання договору оренди (19 лютого 2020 року), не зверталися до відповідного органу щодо поділу такої ділянки та формування двох окремих земельних ділянок, необхідних відповідачу та третій особі для обслуговування належного кожному з них майна відповідно.

Так, згідно з ч.ч.1,2,4 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час продажу частини будівель) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Поряд з тим, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим) (ч.6 ст.120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час продажу частини будівель).

Як встановлено судом вище, у матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем та/або третьою особою, до моменту дострокового розірвання договору оренди землі, будь-яких дій, спрямованих на поділ земельної ділянки, що була об`єктом оренди за договором, та формування двох окремих земельних ділянок, необхідних обом власникам нерухомого майна для обслуговування такого.

Одночасно судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 13 лютого 2023 року у справі №909/909/22 задоволено позов Бурштинської міської ради та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест" на користь Бурштинської міської ради 105 774,35 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за період з 30.09.2020 року до 30.09.2022 року; 19 753,25 грн. інфляційних втрат та 2 821,46 грн. 3% річних. Вказане рішення набрало законної сили та є чинним.

Разом з тим, відповідач, підписавши угоду №1 від 29 лютого 2020 року про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, визнав факт використання ним спірної земельної ділянки, що була об`єктом оренди у повному обсязі. Земельна ділянка площею 0,3532 га кадастровий номер 2621283201:01:001:0531 повернута відповідачем орендодавцю 29 лютого 2020 року за актом прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 01 вересня 2014 року.

Відтак, враховуючи наведене, відповідач, як орендар за договором оренди землі від 01 вересня 2014 року, зобов`язаний сплатити орендну плату за весь період користування об`єктом оренди.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на умови угоди про дострокове розірвання договору оренди щодо відсутності претензій один до одного, оскільки орендарем не доведено належними та допустимими доказами факт сплати саме орендної плати (а не земельного податку) відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Щодо позовної давності:

Як встановлено апеляційним судом, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено про сплив позовної давності (відзив на позовну заяву арк. справи 75 том І).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Поряд з тим, судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Відтак, у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25 квітня 2023 року карантин в Україні встановлено до 30 червня 2023 року та в подальшому такий не продовжувався, відтак, дія карантину через COVID-19 завершилася 30 червня 2023 року.

З позовом до суду Бурштинська міська рада звернулася 02 лютого 2023 року, тобто у період продовження позовної давності, у зв`язку з карантином.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача орендної плати за період з січня 2016 року по лютий 2017 року, у зв`язку з спливом позовної давності та задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з березня 2017 року по лютий 2020 року (в межах заявлених позовних вимог) в сумі 167 878,08 грн., оскільки позивачем не пропущено позовну давність щодо вимог в цій частині.

Щодо стягнення безпідставно збережених коштів:

Відповідно до ст.80 ЗК України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями частин 1 статей 122, 123, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Поряд з тим, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Статтею 206 ЗК України установлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1 ст.93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

У силу приписів статті 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17).

Відтак, відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, у спірний період з березня по вересень 2020 року користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, сплачуючи лише земельний податок за частину земельної ділянки, тому відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, відтак, зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.79 ЗК України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч.ч.1- 4, 9 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19).

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 44 007,38 грн. безпідставно збережених коштів за період з березня по жовтень (включно) 2020 року.

Як встановлено судом вище, рішенням Задністрянської сільської ради від 07 вересня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою поділу земельної ділянки та передачу в оренду» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 2621283201:01:001:0531, площею 2,3532 га, що знаходиться в с. Задністрянське, по вул. Бандери, 1є, 1з, 1о, АДРЕСА_1 , на дві земельні ділянки площею 1,1877 га та 1,1655 га, а також передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" земельну ділянку кадастровий номер 2621283201:01:001:0665, площею 1,1877 га, що знаходиться в с. Задністрянське, по вул. Бандери, 1є.

01 жовтня 2020 року між Задністрянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" укладено договір оренди землі (земельної ділянки кадастровий номер 2621283201:01:001:0665, площею 1,1877 га, що знаходиться в с. Задністрянське, по вул. Бандери, 1є, для обслуговування приміщень цукрового заводу).

Сторонами також підписано розрахунок орендної плати за земельну ділянку несільськогосподарського призначення, переданої в оренду за договором оренди землі від 01 жовтня 2020 року, зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1,1877 га кадастровий номер 2621283201:01:001:0665 становить 329 100,60 грн., сума орендної плати за місяць становить 2 194 грн. (з урахуванням ставки орендної плати за землі промисловості в розмірі 8% на підставі рішення Задністрянської сільської ради від 13.06.2018 року).

Також судом враховано сплату відповідачем земельного податку в сумі 289,14 грн. на місяць, що підтверджується поданими відповідачем доказами.

Відтак, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 13 334,02 грн. безпідставно збережених коштів (орендної плати) за користування земельною ділянкою площею 1,1877 га у період з березня по вересень (включно) 2020 року в межах заявлених позовних вимог. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними вимоги щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за жовтень 2020 року, з підстави укладення сторонами договору оренди землі від 01 жовтня 2020 року.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат:

У заяві про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 169 251 грн. інфляційних втрат та 36 540,94 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.02.2016 року по 28.02.2023 року.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, враховуючи сплив позовної давності щодо частини основної позовної вимоги, та враховуючи часткове задоволення вимог про стягнення основного боргу, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 110 295,28 грн. інфляційних втрат та 24 497,63 грн. 3% річних.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача: 167 878,08 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди за період з березня 2017 року по лютий 2020 року; 13 334,02 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у період з березня по вересень (включно) 2020 року; 110 295,28 грн. інфляційних втрат та 24 497,63 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд не врахував встановлені вище судом обставини та норми чинного на час виникнення спору законодавства, та дійшов помилкового висновку про відмову в позові.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку про: часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 316 005,01 грн.

Судові витрати:

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи положення ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача (скаржника) слід стягнути 11 850,19 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, з яких: 4 740,07 грн. за подання позову та 7 110,12 грн. за подання апеляційної скарги.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції заявляв про відшкодування йому витрат на послуги професійної правничої допомоги в сумі 10 000 грн.

В силу положень ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 12 ч.3 ст.2 ГПК Україна установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідач подав суду: копію договору №005МТА/ІФ-23 про надання юридичних послуг та правничої допомоги від 23.02.2023, копію замовлення №1 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 23.02.2023, копію акту №005МТА/ІФ-23 про надання правничої допомоги від 01.06.2023 та копію платіжної інструкції №992 від 23.03.2023.

Як вбачається з договору №005МТА/ІФ-23 про надання юридичних послуг та правничої допомоги від 23.02.2023, укладеного між Адвокатським об`єднанням "МТА ПАРТНЕРИ" (об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" (клієнт), об`єднання зобов`язується надати клієнту юридичні послуги на умовах передбачених цим договором та замовленнями, які є невід`ємними додатками до цього договору, а клієнт зобов`язується здійснювати оплату отриманих юридичних послуг в розмірі та в строки, що обумовлені цим договором та замовленнями (п. 1.1. договору). Вартість послуг і порядок розрахунків визначені у розділі 5 договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що окрема юридична послуга, яку замовляє клієнт, погоджується сторонами шляхом підписання замовлення, зразок якого є додатком №1 до цього договору. Приймання-передача копій документів проводиться згідно акту приймання-передачі, який є додатком до замовлення.

Згідно з актом №005МТА/ІФ-23 про надання правничої допомоги від 01.06.2023 вартість наданих послуг, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка додаткових письмових пояснень, участь в судових засіданнях, складає 10 000 грн.

З огляду на наведене вище, дослідивши подані відповідачем докази понесення витрат на послуги адвоката, беручи до уваги висновок апеляційного суду про часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відшкодування відповідачу за рахунок позивача 3 547,85 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до відмовлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 236, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Бурштинської міської ради задоволити частково.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01 червня 2023 року у справі №909/98/23 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатенергосервіс (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 29/3; ідентифікаційний код юридичної особи 32873969) на користь Бурштинської міської ради (77111, Івано-Франківська область, м. Бурштин, вул. Січових Стрільців, 4; ідентифікаційний код юридичної особи 04357466) 316 005,01 грн., з яких: 167 878,08 грн. заборгованість по орендній платі за договором оренди землі від 01.09.2014 року; 13 334,02 грн. неодержані доходи з орендної плати; 110 295,28 грн. інфляційні втрати та 24 497,63 грн. 3% річних.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатенергосервіс (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 29/3; ідентифікаційний код юридичної особи 32873969) на користь Бурштинської міської ради (77111, Івано-Франківська область, м. Бурштин, вул. Січових Стрільців, 4; ідентифікаційний код юридичної особи 04357466) 11 850,19 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Бурштинської міської ради (77111, Івано-Франківська область, м. Бурштин, вул. Січових Стрільців, 4; ідентифікаційний код юридичної особи 04357466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатенергосервіс (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 29/3; ідентифікаційний код юридичної особи 32873969) 3 547,85 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання постанови видати накази.

Матеріали справи №909/98/23 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 21 листопада 2023 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.