Ухвала

від 17.04.2024 по справі 909/98/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/98/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс"</a>

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 (головуючий суддя Якімець Г. Г., судді Бойко С. М., Бонк Т. Б.)

у справі № 909/98/23

за позовом Бурштинської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест",

про стягнення 489 767,37 грн,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2023 рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у задоволенні позову відмовлено.

20.11.2023 постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2023 скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову.

04.12.2023 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 909/98/23, проте ухвалою Верховного Суду від 20.12.2023 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс"</a> на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 909/98/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

29.12.2023 скаржник повторно надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 909/98/23, проте ухвалою Верховного Суду від 17.01.2024 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс"</a> на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 909/98/23 на підставі пункту 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

29.01.2024 скаржник втретє подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 909/98/23, проте ухвалою Верховного Суду від 19.02.2024 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс"</a> на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 909/98/23 на підставі пункту 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

29.01.2024 скаржник вчетверте подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 909/98/23, проте ухвалою Верховного Суду від 22.03.2024 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс"</a> на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 909/98/23 на підставі пункту 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, а також зазначено про те, що відповідно до частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, повторне подання касаційної скарги після відмови у відкритті касаційної скарги тієї ж самої особи на ті ж судові рішення.

03.04.2024 скаржник п`ятий раз подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 909/98/23.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 03.04.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без розгляду з огляду на таке.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 20.12.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс"</a> на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 909/98/23, у зв`язку з тим, що предметом позову у даній справі є стягнення у розмірі 489 767,37 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено обставин, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та можуть бути підставою для касаційного перегляду справи. Наведене в силу пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України стало підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Ухвалами Верховного Суду від 17.01.2024, 19.02.2024 і від 22.03.2024 повторно відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс"</a> у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 909/98/23, відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України, згідно з яким визначено процесуальне обмеження щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення.

Крім того, касаційна скарга, як і раніше поданні аналогічні касаційні скарги містить ряд недоліків, зокрема, не містить належного обґрунтування суті порушення норм процесуального права так/або застосування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального, касаційна скарга подана поза межами строку на касаційне оскарження судового рішення, встановлених статтею 288 Господарського процесуального кодексу України, а також не містить доказів на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановленому Законом порядку та розмірі.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що процесуальна поведінка скаржника не відповідає вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо добросовісного користування його процесуальними правами, оскільки за період з грудня 2023 року по квітень 2024 року від скаржника надійшло п`ять касаційних скарг на один і той самий процесуальний документ суду апеляційної інстанції, за результатами розгляду яких Верховним Судом вже чотири рази було відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пунктів 1, 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість скаржник вкотре, нехтуючи процесуальними обов`язками стосовно належного користування процесуальними правами, намагається оскаржити до суду касаційної інстанції постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у цій справі, а тому, враховуючи таку поведінку скаржника, Верховний Суд вважає за необхідне визнати зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на свідоме, невиправдане затягування судового процесу, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною третьою статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Статтею 131 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Зважаючи на диспозитивність змісту статей 43, 131, 135 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції може вжити заходів процесуального примусу шляхом накладення штрафу не лише в процесі розгляду касаційної скарги, а й на стадії вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - Європейський Суд) неодноразово наголошував, що це - роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Європейського Суду в справі Шульга проти України від 02.12.2010 № 16652/04), і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення названого Суду у справі Мусієнко проти України від 20.01.2011 № 26976/06).

Судді та адвокати розділяють основоположний обов`язок дотримання процесуальних норм та принципів справедливого судочинства. Адвокати, усвідомлюючи роль Верховного Суду у демократичному суспільстві, мають виявляти високий рівень професійної обачності і конструктивної співпраці з судом, позбавляючи його від подачі завідомо необґрунтованих скарг (заяв). Навмисне чи недбале зловживання ресурсами суду, можуть підірвати довіру до судової системи. Така поведінка суперечить меті права на звернення до суду.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що дії заявника у сукупності є виявом неповаги до суддів Верховного Суду, не спрямовані на ефективний захист прав, свобод та інтересів позивача від ймовірних порушень з боку скаржника.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до скаржника заходу процесуального примусу за зловживання процесуальними правами у вигляді штрафу в розмірі 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб, що складає 3 028 грн.

Керуючись статтями 43, 131, 135, 234, 290, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 909/98/23 зловживанням процесуальними правами.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс"</a> на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 909/98/23 залишити без розгляду.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс"</a> (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 29, кв. 3, код ЄДРПОУ 32873969) у дохід Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) за зловживання процесуальними правами штраф у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною, не може бути оскаржена та підлягає негайному виконанню.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил