Постанова

від 06.11.2023 по справі 910/6216/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2023 р. Справа№ 910/6216/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю: секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Власенко А.Г.

від третьої особи: Острик С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Макком"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 (повний текст рішення складено 08.08.2022)

у справі №910/6216/21 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсоцпроект"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Макком"

про визнання недійсним правочину,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсоцпроект" (далі - відповідач) про визнання недійсним (фіктивним) договору № 03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що ТОВ «СЕА Електроніка» ніколи не мало правовідносин з ТОВ «Інсоцпроект», не укладало жодних правочинів, не вело жодних переговорів, зокрема, не укладало договір № 03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 та не складало акту №ОУ-0000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг). На підтвердження чого зазначив, що відповідно до реєстру укладених правочинів ТОВ «СЕА «Елетротехніка» відсутні будь-які укладені правочини з відповідачем; крім того, наявність виконаних робіт (наданих послуг) створює обов`язок перед відповідачем щодо реєстрації відповідної податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, проте з 2018 року по день подання позову ТОВ «СЕА Електротехніка» не отримувало жодної податкової накладної, а сам Реєстр не містить даних щодо наявності реєстрації такої накладної по факту взаємовідносин позивач та відповідача. У зв`язку з чим, договір № 03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 має бути визнаний судом недійсним з підстав недодержання в момент його укладення вимог закону (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд послався на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази повного чи часткового виконання сторонами договору, що підтверджується заявами, поданими позивачем та відповідачем. Зокрема, в наданих Товариством фінансових звітах та оборотно-сальдових відомостях відсутні докази перерахування та/або сплати коштів на виконання зазначеного договору, а також докази, які свідчать про укладення цієї угоди. Отже, договір № 03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 є неукладеним.

Таким чином, договір, який не укладено, не є фіктивним, а тому не може бути визнаний недійсним. За таких обставин суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки даний правочин є неукладеним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/6216/21 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у зв`язку з його не доведеністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не прийняв у відповідача на стадії підготовчого провадження визнання позову, проте при винесенні рішення визнав викладені у заяві про визнання позову обставини, як обставини, що визнаються відповідачем та не підлягають доказуванню, що, на його думку, є порушенням норм процесуального права.

Скаржник також звертає увагу, що відповідно до ст. 640 України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Договір № 03/09/18 від 03.09.2018 в оригіналі був наявний у ТОВ «ЮК «Макком» (наразі витребуваний Господарським судом Запорізької області для проведення експертизи та зберігається у матеріалах справи № 908/2725/20 (908/860/21). Цей договір містить усі істотні умови, кожна його сторінка скріплена печатками сторін та підписами уповноважених осіб, тому, на його думку, у суду були відсутні будь-які підстави для висновків про неукладеність даного договору. Відсутність наявності договору не може свідчити про те, що договір не укладався.

Апелянт зауважує, що суд першої інстанції помилково ототожнив поняття «укладення договору» та «виконання договору», обґрунтувавши неукладеність договору відсутністю виконання, оскільки договір може бути укладений, але при цьому не виконаний. Відповідно до акту №ОУ-0000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Інсоцпроект» надало послуги на користь ТОВ «СЕА «Електроніка» у розмірі 8 448 000,00 грн.

Апелянт вважає, що посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) не можуть бути покладено в основу зазначеного рішення, оскільки жодним чином висновки суду першої інстанції вони не підтверджують.

Таким чином, апелянт вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на його недоведеність, зокрема відсутність доказів, що підтверджують підписання договору неуповноваженою особою та відсутність волевиявлення такої особи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електротехніка» та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕА Електротехніка» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі № 910/6216/21 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги та визнати договір №03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 недійсним.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що ТОВ «СЕА Електротехніка» ніколи не мало жодних правовідносин з ТОВ «Інсоцпроект»,у тому числі і не укладало з Товариством договору №03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 та не складало акт №ОУ-0000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг). Також позивач не визнає підписи, які знаходяться на зазначених документах, вважає, що дані підписи не тотожні підпису директора ТОВ «СЕА Електротехніка».

Крім того, апелянт вказує, що доказами фіктивності договору та акту є відсутність укладеного правочину з ТОВ «Інсоцпроект» у реєстрі укладених правочинів ТОВ «СЕА Електротехніка» та відсутні перерахування та/або сплати коштів на виконання зазначеного договору.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 27.03.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, відповідач вважає, що судами першої, апеляційної та касаційної інстанції надана ТОВ «Юридична компанія «Макком» вичерпну відповідь на підставу апеляційного посилання ним на судове рішення у справі №908/2725/20 (908/860/21), яке, на його думку, має преюдиційне значення. А звернення ТОВ «Юридична компанія «Макком» до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києві від 28.07.2022 з підстав порушення його прав і інтересів, як особи до якої перейшло право вимоги за договором від 03.09.2018 № 03/09/18 є, на думку відповідача, спонукання суду апеляційної інстанції до перегляду обов`язкових рішень, які набули законної сили та здійснення нової перевірки обставин справи та переоцінки доказів у ній, що не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідач зазначає, що у справі № 910/6216/21 про визнання недійсним договору належними сторонами - позивачем та відповідачем є ті особи, які такий договір уклали, а саме: ТОВ «СЕА Електроніка» і ТОВ «Інсоцпроект». Перехід права вимоги за оспорюваним правочином до нового кредитора ТОВ «Юридична компанія «Макком» у справі №908/2725/20 (908/860/21) не призводить до зміни складу сторін у спорі про визнання правочину недійсним та не стосується безпосередньо прав та обов`язків ТОВ «Юридична компанія «Макком», як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а договір про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 № 03/09/18 неукладеним. Про відсутність будь яких договірних відносин між позивачем та відповідачем, відсутність боргу ТОВ «СЕА Електроніка» перед ТОВ «Інсоцпроект» свідчать податкова декларація платника податку третьої групи ТОВ «Інсоцпроект» за період 2019/2021р.р., у якій відсутні перерахування та/або сплати коштів на виконання зазначеного договору, а також докази, які свідчать про укладення цієї угоди, взагалі відсутні такий контрагент, як ТОВ «СЕА Електроніка».

Крім того, 27.03.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Інсоцпроект» подана заява про закриття провадження у справі № 910/6216/21 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, яка обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2022 у справі № 910/6216/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсоцпроект" про визнання недійсним правочину - договору про комплексне консультативне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 № 03/09/18, вирішувався спір між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інсоцпроект", права, інтереси та (або) обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» не вирішувалися, тому, на думку заявника, правовий зв`язок між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» і сторонами у справі відсутній.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2022 справу №910/6216/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 та призначено до розгляду на 07.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА «Електротехніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 та призначено до розгляду на 07.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» та відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 на 05.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА «Електротехніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 на 05.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відкладено розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА «Електротехніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 на 06.02.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 відкладено розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА «Електротехніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 на 27.03.2023.

Судове засідання 27.03.2023 не відбулось у зв`язку із знаходженням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА «Електротехніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 призначено на 24.04.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електротехніка» від апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21.Закрито апеляційне провадження у справі №910/6216/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електротехніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 на 17.05.2023.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги нову колегію суддів у складі головуючого судді: Майданевича А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 на 26.06.2023.

Протокольною ухвалою 26.06.2023 оголошено перерву у справі № 910/6216/21 до 31.07.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 виправлено описку в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2023, датою винесення ухвали слід вважати « 17.05.2023».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 на 04.09.2023.

Судове засідання 04.09.2023 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Майданевича А.Г. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 призначено на 09.10.2023.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги нову колегію суддів у складі головуючого судді: Майданевича А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В. та відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» на 06.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсоцпроект» про закриття провадження у справі.

Явка представників сторін

Представник позивача у судове засідання, призначене на 06.11.2023, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача у судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Позиції учасників справи

Представник третьої особи у судовому засіданні апеляційної інстанції 06.11.2023 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.11.2023 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до копії договору про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 №03/09/18 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕА Електротехніка» (клієнт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інсоцпроект» (консультант, відповідач), консультант зобов`язався здійснити комплексне консультаційне обслуговування клієнта з питань закупівель/публічних закупівель на впровадження Проекту розвитку дорожньої галузі (RSDP) на проектування, постачання і монтаж шести майданчиків зважування у русі на дорогах навколо Києва та допоміжного офісу (Пілотний проект з впровадження системи зважування в русі, який проводиться в Україні Державним агентством автомобільних доріг України (пункт 1.1.)

Відповідно до пункту 2.6. вказаного договору за результатами здійснення відповідачем комплексного консультаційного обслуговування щодо забезпечення участі позивача в обраній ним закупівлі згідно з цією угодою останній виплачує відповідачу винагороду в розмірі не більше 8 448 00,00 грн з урахуванням ПДВ.

Згідно з пунктом 2.7. вказаної угоди оплата послуг консультанта (відповідача) та виплата йому винагороди здійснюється клієнтом (позивачем) поетапно, прямо пропорційно сумі отриманих коштів клієнтом (позивачем) від замовника тендеру, на підставі рахунків та/або актів, які повинні складатися протягом 10 робочих днів з моменту отримання клієнтом оплати згідно укладеного по результатам тендеру, вказаного в пункті 1.1. договору про закупівлю між клієнтом (позивачем) та замовником тендеру.

Даний правочин набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині здійснення розрахунків, у тому числі щодо виплати винагороди в розмірі, встановленому пунктом 2.6. цього договору, до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

Звертаючись з позовною вимогою, позивач посилався на те, що спірний договір з відповідачем не укладався, не підписувався, а відтак зазначений правочин є фіктивним та має бути визнаний судом недійсним. Також позивач зазначив, що у нього відсутній оригінал цього правочину.

Разом із тим, судом встановлено, що дана копія договору не завірена у встановленому законом порядку, про що зазначає сам позивач, оскільки такий договір з відповідачем не укладався.

Факт укладення цієї угоди також заперечував і відповідач у своїй заяві від 18.10.2021 про визнання позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд послався на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази повного чи часткового виконання сторонами договору, що підтверджується заявами по суті справи, поданими позивачем та відповідачем. Зокрема, в наданих позивачем фінансових звітах та оборотно-сальдових відомостях відсутні докази перерахування та/або сплати коштів на виконання зазначеного договору, а також докази, які свідчать про укладення цієї угоди. Отже, на думку суду першої інстанції, договір про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 № 03/09/18 є неукладеним.

Таким чином, договір, який не укладено, не є фіктивним, а тому не може бути визнаний недійсним. За таких обставин суд відмовив у задоволенні позову, оскільки даний правочин є неукладеним.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що договір про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 № 03/09/18 є неукладеним, з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись з позовною вимогою про визнання недійсним договору про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 № 03/09/18, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕА «Електротехніка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інсоцпроект», позивач послався на те, що спірний договір з відповідачем не укладався, не підписувався, а відтак зазначений правочин є фіктивним та має бути визнаний судом недійсним. Також позивач зазначив, що у нього відсутній оригінал цього правочину.

З даного приводу колегія суддів зазначає таке.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (зазначену позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021р. у справі №910/9030/20).

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

З огляду на положення наведеної правової норми суд зазначає, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, які передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. При цьому ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину, у зв`язку з чим для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсоцпроект» відступило належне йому право вимоги за договором №03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком», про що було укладено договір відступлення права вимоги за договором №03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» разом з апеляційною скаргою надало завірені належним чином копії: договору від 03.09.2018 № 03/09/18; вартість комплексного консультаційного обслуговування у сфері закупівель; акту № ОУ-000008 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на підставі договору від 03.09.2018 № 03/09/18; договору від 10.05.2021 укладеного між ТОВ «Інсоцпроект» та ТОВ «ЮК «Макком» про відступлення права вимоги за договором № 03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018; копія повідомлення №10/05-2021-ПВ від 10.05.2021 про відступлення права вимоги за договором № 03/09/18.

Таким чином, 10.05.2021 ТОВ "Інсоцпроект" відступило на користь ТОВ "Макком" право вимоги за договором №03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018, укладеним між ТОВ "Інсоцпроект" і ТОВ "СЕА Електротехніка". Уступка права вимоги здійснена на безоплатній основі. Тобто фактично здійснено процесуальну заміну Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсоцпроект» правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком».

Враховуючи вищевказані обставини, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком» залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у зв"язку з неукладеністю договору №03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що спірний договір з позивачем не укладався та не підписувався, про що свідчить відсутність оригіналу договору та оригіналу акту ОУ-0000008 здачі - прийняття робіт (надання послуг), оскільки оригінал договору №03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 та оригінал акту ОУ-0000008 здачі - прийняття робіт (надання послуг) до договору №03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 були витребувані Господарським судом Запорізької області для проведення судової почеркознавчої експертизи та зберігаються у матеріалах справи 908/2725/20 (908/860/21), що фактично свідчить про наявність таких документів. Стосовно належності підписів уповноважених осіб у договорі, то висновку судової почеркознавчої експертизи про невідповідність цих підписів до суду апеляційної інстанції сторонами не надано. Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні будь-які підстави для висновків про неукладеність даного договору, а також підстави вважати, що договір підписаний не уповноваженими особами. Відсутність в матеріалах даної справи оригіналу договору не може свідчити про те, що договір не укладався.

З наведеного видно, що на підставі договору про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель виникли обумовлені ним правові наслідки, колегія суддів приходить також до висновку про відсутність ознак фіктивності оспорюваного правочину.

Одночасно колегія суддів звертає увагу, що позивачем не обґрунтовано та жодними належними і достатніми доказами відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України не підтверджено відсутності наміру створити правові наслідки на момент укладення договору про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель, що також свідчить про відсутність ознак фіктивності оспорюваного правочину.

Відтак, колегія суддів зазначає, що реальність намірів сторін, фактичне досягнення змісту правочину, настання юридичних та правових наслідків, свідчить про відсутність ознак фіктивності договору про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель в розумінні статті 234 Цивільного кодексу України.

Крім того, за змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсним додаткового договору) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (Аналогічну правову позицію викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18; від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Таким чином, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів, керуючись стандартом вірогідності доказів, дійшла висновку про те, що договір про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 № 03/09/18 був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕА «Електротехніка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інсоцпроект» та підписаний уповноваженими особами.

Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через відсутність доказів, що підтверджують підписання договору не уповноваженою особою та відсутність волевиявлення такої особи. Отже, рішення суду першої інстанції, підлягає скасуванню з огляду на неправильність висновків, викладених у рішенні.

Доводи відповідача, що належними сторонами є ті особи, які уклали договір, а саме: ТОВ «СЕА Електроніка» і ТОВ «Інсоцпроект», а перехід права вимоги за оспорюваним правочином до нового кредитора ТОВ «Юридична компанія «Макком» у справі №908/2725/20 (908/860/21) не призводить до зміни складу сторін у спорі про визнання правочину недійсним та не стосується безпосередньо прав та обов`язків ТОВ «Юридична компанія «Макком», як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Як встановлено колегією суддів, сторонами спірного договору №03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 є Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕА Електротехніка» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсоцпроект», тоді як з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком», яке не є стороною укладеного договору.

Проте, 10.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсоцпроект» відступило належне йому право вимоги за договором №03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком», про що було укладено договір відступлення права вимоги за договором №03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018.

За умовами договору про відступлення права вимоги від 10.05.2021 сторони домовились, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інсоцпроект" відступає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Макком" набуває право вимоги, належне цедентові і стає кредитором за договором №03/09/18 про комплексне консультаційне обслуговування у сфері закупівель від 03.09.2018 укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інсоцпроект" і Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка".

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.10 договору).

Строк даного договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п.10 даного договору та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання даного договору сторонами.

Тобто, з огляду на викладене, рішення суду може вплинути на права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Макком», у зв`язку з чим, ухвалою від 07.11.2022 дане Товариство було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові.

Таким чином, на переконання колегії суддів, рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2022 у справі №910/6216/21 слід скасувати та ухвалити у нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Макком" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у цій постанові.

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Макком" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі №910/6216/21 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. Матеріали справи № 910/6216/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку із знаходженням колегії суддів на підготовці для підтримання кваліфікації у НСШУ з 13.11.2023 по 17.11.2023, повний текст постанови підписано 20.11.2023.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк