Постанова

від 06.11.2023 по справі 925/1453/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2023 р. Справа№ 925/1453/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання: Новосельцеві О.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Стеценко А.І.;

від відповідача: Прокопчук А.;

від третьої особи: Панченко С.Ф.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України

на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2023 (повний текст рішення підписано 10.03.2023)

у справі №925/1453/21 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України

до Черкаської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Обласного будинку вчителя

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року Черкаська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України звернулася до Господарського суду Черкаcької області з позовною заявою до Черкаської міської ради про визнання за набувальною дальністю права власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Черкаси. вул. Хрещатик, 257.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався, що добросовісно та відкрито володіє спірним майном з 1995 року, проводить у приміщенні господарську діяльність, несе витрати з його утриманню.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.01.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд послався на те, що позивач належними та допустимими доказами не довів порушення його права стосовно спірного майна саме відповідачем та його вимоги не ґрунтуються на законі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Черкаська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 у справі № 925/1453/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що в матеріалах справи є докази того, що право власності на будівлю № 257 по вулиці Хрещатик в місті Черкаси не зареєстровано в Єдиній державній інформаційній системі в Україні, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про суб`єктів цих прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який почав діяти з 01.01.2013 чи Реєстр прав власності на нерухоме майно, що діяв з 2004 до 2013. Тобто, у розумінні вимог Цивільного кодексу України відсутня можливість говорити за попереднього власника та відносини правонаступництва.

Скаржник вважає, якщо власник будівлі №257 по вулиці Хрещатик в місті Черкаси невідомий, при цьому у Черкаської міської ради, як органу місцевого самоврядування, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, є виключне право отримати за рішенням суду у комунальну власність, тому, на його думку, відповідачем у даній справі має бути виключно Черкаська міська рада.

Апелянт зазначає, що в мотивувальній частині рішення суд посилався на постанову Верховної Ради України від 10 квітня 1992 р. № 2268-ХІІ та постанову Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р. № 3943-ХІІ.

Однак, дія зазначених актів законодавства України не була поширена на майно Профспілки працівників освіти і науки України, оскільки на момент прийняття цих законодавчих актів, у Профспілки освітян не було статусу загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу. 14 вересня 1990 року на установчому з`їзді була створена Профспілка працівників освіти і науки України, тобто, створена нова організація. Більш того, з прийняттям Конституції України зазначені постанови втратили практичне застосування, оскільки не відповідали положенню статті 92 Конституції України, згідно з якою правовий режим власності визначається виключно законами України.

Тому, на думку позивача, вказані постанови не породжують будь-яких правових наслідків щодо майна Профспілки працівників освіти і науки України, яка протягом десятиліть відкрито і безперешкодно володіла, користувались, утримувала та розпоряджалися на території України майном, набутим нею на законних підставах.

Відповідно до зазначених судом постанов Верховної Ради України, держава в особі Фонду державного майна та Міносвіти, Міноборони, Мінмолодьспорту і Мінекономіки (постанова Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 р. № 18) стала тимчасовим власником лише майна загальносоюзних громадських організацій, на яке поширювалася юрисдикція відповідних органів загальносоюзних громадських організацій.

Прийнята в подальшому постанова Верховної Ради України від 1 листопада 1996 р. № 461/96-ВР (в редакції постанови від 18 лютого 1997 р. № 71/97-ВР) «Про проект Постанови Верховної Ради України про тлумачення Постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», якою доручалось проведення інвентаризації майна загальносоюзних громадських організацій, не стосувалася майна профспілкових організацій. У розпорядженні Президента України від 24 травня 1996 р. № 123/96-рп порушувалося питання лише щодо необхідності законодавчого визначення суб`єктів права власності майна колишніх ДТСААФ СРСР і ДТСААФ Української РСР.

Отже, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції було винесене з порушенням процесуального права та при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, не з`ясувавши обставини, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Черкаська міська рада у своєму відзиві, наданому до суду 20.07.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, відповідач зазначає, що позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 344 ЦК України. Отже, встановлення власника майна і його волі щодо передачі майна у володіння є обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору у справі про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Відповідач стверджує за заявленими вимогами Черкаська міська рада є неналежним відповідачем, оскільки спірне майно будувало за кошти профспілок УССР.

Крім того, Черкаська міська рада вважає також, що Черкаська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України є неналежним позивачем у справі, оскільки Обласний будинок вчителя, який є самостійною юридичною особою, знаходиться за місцем знаходженням спірного об`єкту нерухомості за адресою: м.Черкаси, вул.Хрещатик, 257 та користується ним раніше за позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1453/21.

24.04.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/1453/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 апеляційну скаргу Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2023 у справі №925/1453/21, залишено без руху та запропоновано надати докази надсилання копії апеляційної скарги третій особі та докази сплати судового збору у розмірі 150 756,75 грн.

08.06.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України надійшла заява про усунення недоліків, з платіжною інструкцією від 02.06.2023 № 706 про сплату судового збору у розмірі 150 756,75 грн та доказами отримання копії апеляційної скарги третьою особою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2023 у справі №925/1453/21 та справу призначено до розгляду на 24.07.2023.

Ухвалою (додаткова) Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 поновлено Черкаській обласній організації Профспілки працівників освіти і науки України процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2023 у справі №925/1453/21.

24.07.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.09.2023.

Судове засідання 04.09.2023 не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого судді Майданевича А.Г. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 призначено розгляд апеляційної скарги Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2023 у справі №925/1453/21 на 16.10.2023.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2021 прийнято до провадження справу №925/1453/21 за апеляційною скаргою Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

16.10.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 06.11.2023.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 06.11.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.11.2023 заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи у судовому засіданні апеляційної інстанції 06.11.2023 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що у місті Черкаси по вулиці Хрещатик, 257, приблизно з 1960 року знаходиться Черкаська обласна організація Профспілки освітян, у якому здійснює свою діяльність позивач.

Також з 1995 року здійснює господарську діяльність у спірному приміщенні Обласной будинок вчителя.

Згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І Положення про Обласний будинок вчителя обкому профспілки працівників освіти і науки, затвердженого постановою президії обкому профспілки працівників освіти і науки від 26 грудня 1997 року, обласний Будинок вчителя створений і утримується засновником - обкомом профспілки працівників освіти і науки (надалі - Положення 1997 року).

У пункті 1 розділу II Положення 1997 року зазначається, що Обласний будинок вчителя є складовою частиною структури обласної організації профспілки працівників освіти і науки. Обком профспілки працівників освіти і науки, як засновник Обласного будинку вчителя, здійснює фінансування Будинку вчителя з залученням коштів управління освіти облдержадміністрації, його матеріально-технічне забезпечення, надає Будинку вчителя будівлю, інженерні комунікації, обладнання, допомогу в організації ремонту, їх господарському обслуговуванні.

Пунктом 3 розділу II Положення 1997 року встановлено, що Обласний будинок вчителя користується правом юридичної особи, має печатку, штамп встановленого зразку, розрахунковий рахунок в установі банку, бланки зі своїм найменуванням. Директор та старший бухгалтер Будинку вчителя володіють правом підпису розпорядчо-фінансових документів.

Пунктом 4 розділу ІІ Положення передбачено, що Обласний будинок вчителя планує свою роботу самостійно, при цьому враховуються можливості матеріальної бази, нормативи фінансування І постанови президії обкому профспілки працівників освіти і науки, пропозиції трудових колективів закладів освіти.

Пунктом 1 розділу IV Положення 1997 року зазначено, що майно Обласного будинку вчителя становлять основні фонди/приміщення, обладнання, інженерні комунікації тощо, а також інші цінності вартість яких відображається у самостійному балансі Будинку вчителя. Майно Обласного будинку вчителя належить йому на праві оперативного управління відповідно до Статуту Профспілки та чинного законодавства, постанов президії обкому профспілки працівників освіти і науки.

Відповідно до пункту 2 розділу V Положення 1997 року, кошти Обласного будинку вчителя зберігаються на його рахунках в установі банку і знаходяться у повному його розпоряженні.

Пунктом 5 розділу V Положення 1997 року передбачено, що Обласний будинок вчителя користується приміщеннями, обладнанням і відведеною територією, розпоряджається ними у межах, передбачених Статутом Профспілки, цим Положенням та установчими документами.

Президія Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України рішенням від 12 вересня 2012 року (протокол №16) затвердила Положення про Обласний будинок учителя Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України (надалі - Положення 2012 року).

Згідно з абзацом 2 пункту 3 розділу І Положення 2012 року, Обласний будинок вчителя створений і утримується засновником ~ Черкаською обласною організацією Профспілки працівників освіти і науки України із залученням коштів, одержаних за оренду приміщень, платних культмасових послуг та благодійних внесків.

У пункті 1 розділу II Положення 2012 року зазначається, що Обласний будинок учителя є складовою частиною структури Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України. Черкаська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України, як засновник Обласного будинку вчителя, здійснює фінансування будинку вчителя, його матеріально-технічне забезпечення, надає йому будівлю, інженерні комунікації, обладнання, допомогу в організації ремонту, їх господарському обслуговуванні.

Пунктом 3 розділу II Положення 2012 року встановлено, що Обласний будинок вчителя користується правом юридичної особи, має печатку, штамп встановленого зразку, розрахунковий рахунок в установі банку, бланки зі своїм найменуванням. Директор та старший бухгалтер Будинку вчителя володіють правом підпису розпорядчо-фінансових документів.

Пунктом 4 розділу ІІ Положення 2012 року передбачено, що Обласний будинок вчителя планує свою роботу самостійно, при цьому враховуються можливості матеріальної бази, нормативи фінансування І постанови президії обкому профспілки працівників освіти і науки, пропозиції трудових колективів закладів освіти.

Пунктом 1 розділу IV Положення 2012 року зазначено, що майно Обласного будинку вчителя становлять основні фонди/приміщення, обладнання, інженерні комунікації тощо, а також інші цінності вартість яких відображається у самостійному балансі Будинку вчителя. Майно Обласного будинку вчителя належить йому на праві оперативного управління відповідно до Статуту Профспілки та чинного законодавства, постанов президії Черкаського обкому Профспілки працівників освіти і науки України та укладання договорів і угод.

Відповідно до пункту 2 розділу V Положення 2012 року, кошти Обласного будинку вчителя зберігаються на його рахунках в установі банку і знаходяться у повному його розпоряженні.

Згідно з пунктом 1 розділу V Положення 2012 року джерелом формування кошторису Обласного будинку учителя є кошти з бюджету обласної організації профспілки, що надходять у розмірі, передбаченому нормативами фінансування Обласного будинку вчителя.

Відповідно до пункту 5 розділу V Положення 2012 року, Обласний будинок вчителя користується приміщеннями, обладнанням і відведеною територією, розпоряджається ними у межах, передбачених Статутом Профспілки, цим Положенням та установчими документами.

Однак, правовстановлюючі документи на сірне приміщення як у Обласного будинку вчителя так і позивача відсутні, право власності на нього ні за ким не зареєстровано.

Обласной будинок вчителя звернувшись до Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» отримав технічний паспорт на будівлю. Відповідно до виготовленого технічного паспорту вбачається, що самочинне будівництво відсутнє, будівля та прибудови не є аварійними та придатні до користування.

Згідно з інформацією, зазначеної в технічному паспорті на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами №257 по вулиці Хрещатик в місті Черкаси, виготовленому станом на 03.12.2020 Комунальним підприємством «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації», будівля «Обласний будинок вчителя» має два поверхи, підвал та прибудовані два гаражі.

Підвал складається: коридор літ. 3-1, площею 16,4 м2; електрощитова літ. 3-2, площею 5,5 м2; вентиляційна літ. 3-3, площею 7,2 м2; коридор 3-4, площею 3,7 м2; коридор літ. 3-5 площею 3,4 м2; туалет літ. 3-6, площею 0,8 м2; туалет літ. 3-7, площею 0,9 м2; туалет літ. 3-8, площею 0,8 м2; гардеробна літ. 3-9, площею 15,0 м2; комора літ. 3- 10, площею 2,0 м2.

На першому поверсі знаходяться: коридор літ. 1-1, площею 5,6 м2; підсобне приміщення літ. 1 -2, площею 4,5 м2; фойє літ. 1 -3, площею 157,4 м2; зала літ. 1 -4, площею 59,6 м2; коридор літ. 1-5, площею 10,2 м2; кабінет літ. 1-6, площею 14.,7 м2; кабінет літ. 1-7, площею 14,5 м2; кабінет літ. 1-8, площею 13,1 м2; коридор 1-9, площею 4,5 м2; зала 1-10, площею 210,1 м2.

На другому поверсі розміщено: коридор літ. 2-1, площею 57,5 м2; кабінет 2-2, площею 8,5 м2; коридор літ. 2-3, площею 5,8 м2; кабінет літ. 2-4, площею 32,7 м2; кабінет літ. 2-5, площею 11,7 м2; кабінет літ. 2-6, площею 13,7 м2; бухгалтерія літ. 2-7, площею 15,2 м2; кабінет літ. 2-8, площею 14,5 м2; коридор літ. 2-9, площею 30,5 м2; комора літ. 2- 10, площею 4,1 м2; підсобне приміщення літ. 2-11, площею 4,9 м2; коридор літ. 2-12, площею 4,5 м2; апаратна літ. 8-3, площею 8,3 м2; кабінет літ. 2-14, площею 8,5 м2; кабінет літ. 2-15, площею 7,5 м2; кабінет літ. 2-16, площею 18,7 м2; кабінет літ. 2-17, площею 10,6 м2; комора літ. 2-18, площею 8,4 м2.

До будівлі прибудований склад літ. «Б», площею 15 м2 та гараж літ. «В», площею 33,6 м2.

Звертаючись з позовом, позивач посилався на те, що він добросовісно, відкрито та безперервно володіє спірним нерухомим майном, проводить у приміщенні господарську діяльність, несе витрати по його утриманню, у зв`язку просив визнати за ним право власності на нежитлове приміщення за адресою м. Черкаси. вул. Хрещатик, 257 за набувальною дальністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у поряду позовного провадження. Позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 344 ЦК України.

Отже, встановлення власника майна і його волі щодо передачі майна у володіння є обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору у справі про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, і підлягає доведенню під час ухвалення судового рішення. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №924/925/17, від 22.05.2018 у справі №922/1574/17, від 09.07.2019 у справі №920/999/16.

Судом першої інстанції встановлено історичний аспект формування власності профспілок, враховуючи, що позивач вказує, що володіє об`єктом нерухомості, який є предметом спору з 1960 року.

Структура та статус профспілкових організацій СРСР та УРСР мали такий вигляд:

- професійні спілки СРСР та Центральна рада по туризму та екскурсіях мали загальносоюзний статус;

- професійні спілки УРСР, Українська республіканська рада професійних спілок (до 1948 р. - Всеукраїнська рада професійних спілок), Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях, республіканські органи управління виробничо-галузевих професійних спілок та галузеві республіканські комітети мали республіканський статус;

- республіканські, краєві (обласні) ради профспілок, краєві, обласні, дорожні, територіальні, басейнові, окружні, міській і районні комітети та Київська міська рада профспілок мали регіональний статус;

- первинні профспілкові організації, фабричні, заводські місцеві комітети та профорганізатори мали місцевий статус.

Тобто, загальносоюзний статус мали лише професійні спілки СРСР та їх органи управління. Профспілки УРСР мали статус республіканський та не належали до загальносоюзних громадських організацій.

У жовтні 1990 року XV з`їзд профспілок УРСР за рішенням делегатів був перетворений на I установчий з`їзд незалежних профспілок України, на якому було прийнято Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголошено незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР. На з`їзді також було визначено, що Рада Федерації незалежних профспілок України є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді, становлять власність Федерації і охороняються законом.

27 жовтня 1990 року XIX з`їздом профспілок СРСР було ухвалено постанову, згідно з якою профспілкові об`єкти є єдиною власністю профспілок СРСР, правонаступником власності якої є Всезагальна конфедерація профспілок СРСР. В подальшому Президія Ради Всезагальної конфедерації профспілок СРСР 18 листопада 1990 р. прийняла постанову «Про затвердження Договору про закріплення прав з володіння, користування і розпорядження профспілковим майном», згідно з якою Федерації незалежних профспілок України було передано права з володіння, користування і розпорядження профспілковим майном, яке перебувало на території України і належало ВЦРПС та її правонаступнику - Загальній конфедерації праці (ЗКП).

Постановою Ради Фонду профспілкового майна ЗКП від 16 січня 1992 року права Федерації незалежних профспілок України з володіння, користування і розпорядження профспілковим майном були підтверджені.

21 листопада 1992 року Федерацію незалежних профспілок України було перейменовано в нинішню Федерацію професійних спілок України.

Отже, на початок 1992 року - до прийняття Верховною Радою України відповідних постанов та створення Фонду державного майна України - фактично відбулося остаточне юридичне врегулювання статусу та розмежування належності майна профспілкових організацій, а саме: все майно, яке розташовувалося на території України, незалежно від перебування його у віданні профспілкових органів СРСР або Української СРСР чи інших союзних республік, перейшло у власність профспілок України.

Оскільки до моменту проголошення державної незалежності України існувала загальна проблема необхідності врегулювання статусу майна, розташованого на території України, в тому числі центрального підпорядкування державним органам колишнього СРСР, постановою Верховної Ради Української РСР від 29 листопада 1990 р. № 506-XII «Про захист суверенних прав власності Української РСР» було встановлено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади й управління. Тобто мораторій стосувався лише державного майна, а обмеження на прийняття рішень поширювалося на органи державної влади і управління.

Із проголошенням незалежності України весь економічний, науковий і технічний потенціал, розміщений на її території, став державною власністю України. Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1452-XII «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» та Законом України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території нашої країни (тобто тих, які перебували у віданні міністерств та відомств СРСР), визнано державною власністю України.

Дія зазначених актів законодавства України не була поширена на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (спортивні товариства, творчі спілки, ДТСААФ та інші). Верховна Рада України, яка не мала повноважень щодо націоналізації або конфіскації майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, розташованого на території України, ухвалила такі рішення:

- з метою збереження такого майна (до визначення відповідних правонаступників) передати майно зазначених організацій, що перебувало у віданні їхніх центральних органів, Фонду державного майна(постанова від 10 квітня 1992 року № 2268-XII);

- у зв`язку із законодавчою невизначеністю (станом на лютий 1994 року) правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій, тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна таких організацій, зазначене майно є загальнодержавною власністю(постанова від 4 лютого 1994 року № 3943-XII). Пунктом 2 зазначеної постанови було доручено Кабінету Міністрів України визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників згаданого майна.

Відповідно до зазначених постанов Верховної Ради України держава в особі Фонду державного майна та Міносвіти, Міноборони, Мінмолодьспорту і Мінекономіки (постанова Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року № 18) стала тимчасовим власником лише майна загальносоюзних громадських організацій, на яке поширювалася юрисдикція відповідних органів загальносоюзних громадських організацій.

Прийнята в подальшому постанова Верховної Ради України від 1 листопада 1996 року № 461/96-ВР (в редакції постанови від 18 лютого 1997 року № 71/97-ВР) «Про проект Постанови Верховної Ради України про тлумачення Постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», яка доручала проведення інвентаризації майна загальносоюзних громадських організацій, не стосувалася майна профспілкових організацій. У розпорядженні Президента України від 24 травня 1996 року № 123/96-рп порушувалося питання лише щодо необхідності законодавчого визначення суб`єктів права власності майна колишніх ДТСААФ СРСР і ДТСААФ Української РСР.

З огляду на вищевикладене, відповідачем у даній справі має бути держава в особі Фонду державного майна, у тимчасовій власності якого знаходяться об`єкти нерухомості профспілок.

Також, відповідно ст. 34 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», профспілки, їх об`єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.

Право власності профспілок, їх об`єднань виникає на підставі:

- придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством;

- передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, державними органами або органами місцевого самоврядування.

Профспілки, їх об`єднання мають право власності також на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ними підприємств та організацій.

Фінансовий контроль за коштами профспілок та їх об`єднань державними органами та органами місцевого самоврядування не здійснюється. Контроль за їх надходженням та витрачанням здійснюють контрольно-ревізійні органи, обрані відповідно до статутів (положень) профспілок, їх об`єднань.

Позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання, може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених законами.

Від імені членів профспілки розпорядження коштами, іншим майном профспілок, їх об`єднань, що належить їм на праві власності, здійснюють виборні органи профспілки або об`єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення (загальні збори, конференції, з`їзди тощо).

Члени профспілок не відповідають своїми коштами та іншим майном за зобов`язаннями профспілки та її органів, як і профспілка та її органи не відповідають своїми коштами та іншим майном за зобов`язаннями членів профспілки.

Крім того, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про громадські об`єднання» встановлено, що громадське об`єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об`єднанню, у тому числі державою.

Таким чином, Черкаська міська рада є неналежним відповідачем у даній справі.

Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю за рішенням суду.

Тобто, визначальними є наступні обставини, на яких також наголошує Верховний Суд щодо визначення умов набуття права власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України:

- наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;

- законність об`єкта володіння;

- добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння;

- безперервність володіння; сплив установлених строків володіння;

- відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні врахувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Верховний Суд у постанові від 27.09.2018 у справі №571/1099/16-ц, зауважив, що при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивач має довести факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність, володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном, факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років. Тобто, однією з обов`язкових умов набуття права власності за набувальною давністю є наявність у спірного майна правового режиму нерухомої речі, який прийнято в експлуатацію. (правова позиція ВП ВС від 14.05.2019 у справі №910/17274/17).

Визначаючи поняття «умови набуття права власності на чужі речі», Верховний Суд в постанові від 04.07.2018 у справі №201/12550/16-ц зазначив, що набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння). Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, прийшов до висновку, що виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести позивач, є такі:

1) майно може бути об`єктом набувальної давності;

2) добросовісність володіння;

3) відкритість володіння;

4) давність володіння та його безперервність;

5) відсутність інших осіб, які претендують на це майно;

6) відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Крім того, частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 та постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №755/16913/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №552/1354/18.

Давність володіння могла вважатись добросовісною, якщо позивач при заволодінні майном не знав і не повинен був знати про відсутність у нього підстав на набуття права власності.

Крім того, аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном, має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. (пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17).

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. (п. 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 ).

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його права стосовно спірного майна саме відповідачем та набуття ним права власності за набувальною давністю за обставинами, передбаченими ст. 344 ЦК України.

Одночасно судом апеляційної інстанції встановлено, що Обласний будинок вчителя, який знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул.Хрещатик, 257 є юридичною особою, має печатку, штамп встановленого зразку, розрахунковий рахунок в установі банку, бланки зі своїм найменуванням, директор та старший бухгалтер Будинку вчителя володіють правом підпису розпорядчо-фінансових документів. Також, Обласний будинок вчителя знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул.Хрещатик, 257, тобто за місцем знаходження спірного нерухомого майна та користується ним раніше, ніж позивач. Як вбачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата реєстрації Обласного будинку вчителя - 10.01.1995, в той час дата державної реєстрації позивача - 13.03.2000.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, технічний паспорт на спірне нерухоме майно виготовлено на замовлення Обласного будинку вчителя. Обласний будинок вчителя також звертався до Фонду державного майна України та КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інтенваризації» із запитами про надання інформації щодо права власності за ним нерухомого майна за адресою: в м.Черкаси вул.Хрещатик, буд. 257. З наданої БТІ довідки вбачається, що саме за Обласним будинком вчителя станом на 2013 рік право власноті на нерухомого майна за адресою: в м.Черкаси вул.Хрещатик, буд. 257 не зареєстровано. Крім того, в матеріалах справи містяться чисельна кількість договорів на отримання послуг з електропостачання, теплової енергії, водопостачання та водовідведення, перевезення твердих побутових відходів та таке інше за період з 1996 по 2020 роки, де стороною договору є саме Обласний будинок вчителя.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, Черкаська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України не є належним позивачем у даній справі.

Інші доводи позивача стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.

Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2023 у справі №925/1453/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2023 у справі №925/1453/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2023 у справі №925/1453/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2023 у справі №925/1453/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Черкаську обласну організацію Профспілки працівників освіти і науки України.

4. Матеріали справи №925/1453/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв"язку із знаходженням колегії суддів на підготовці для підпримання кваліфікації у НШСУ з 13.11.2023 по 17.11.2023, повний текст постанови підписано 20.11.2023.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім