Постанова

від 21.11.2023 по справі 910/10945/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р. Справа№ 910/10945/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДЖИР"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023

у справі №910/10945/22 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДЖИР"

про стягнення 131144,01 грн

УСТАНОВИВ:

КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДЖИР" про стягнення 131144,01 грн, з яких: 96395,22 грн основного боргу, 9595,79 грн пені, 21821, 11 грн інфляційних втрат та 3331,89 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/10945/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДЖИР" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" 96395 грн 22 коп. основного боргу, 9595 грн 79 коп. пені, 21821 грн 11 коп. інфляційних втрат та 3331 грн 89 коп. 3% річних.

Рішення обґрунтовано тим, що судом було установлено факт порушення відповідачем умов Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів №Вп-21165-Сл від 30.06.2020.

Не погодившись з прийнятим рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "БАДЖИР" подало апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у даній справі скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким в позовних вимогах позивача відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Зокрема апелянт стверджує про те, що в матеріалах справи відсутні докази надання послуг відповідачем.

Позивачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДЖИР" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/10945/22 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/10945/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДЖИР" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/10945/22, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що 30.06.2020 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БАДЖИР" (замовник) укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів №Вп-21165-Сл, відповідно до якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів, а замовник прийняти і оплатити послуги (1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору виконавець надає замовнику послуги відповідно графіку вивезення побутових відходів (далі ТПВ). Графік вивезення ТПВ є додатком №1 до даного Договору.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що конкретні обсяги та вартість наданих замовнику послуг визначається на підставі щомісячних актів приймання-передачі наданих послуг, в яких вказуються фактичний обсяг вивезених виконавцем ТПВ за місяць в м. куб. та загальна вартість послуг, наданих Виконавцем за місяць.

Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником щомісячно до 20 числа місяця, що є наступним за місяцем, в якому здійснено надання послуг.

Відповідно до п. 6.2 Договору за прострочення строків оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2020 включно (п. 9.1 Договору).

Якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить (в письмовому вигляді, шляхом направлення іншій стороні рекомендованого листа) про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік (п.9.2 Договору).

Згідно п. 9.2 Договору договір неодноразово було пролонговано. Матеріали справи не містять належних доказів припинення дії цього договору.

Відповідно до п.4.3 Договору оформлення послуг здійснюється за актом наданих послуг, який складається кожного місяця виконавцем до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг та направляється замовнику. У разі непідписання акта наданих послуг замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту його отримання та ненадання протягом цього ж строку обґрунтованих заперечень, акт вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг. В актах наданих послуг вказується фактичний обсяг зібраних і вивезених виконавцем ТПВ за місяць в кубічних метрах, та загальна вартість послуг, наданих виконавцем за місяць в гривнях.

За умовами Договору позивачем було надано відповідачу у період з грудня 2020 року по серпень 2022 року позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з вивезення побутових відходів на загальну суму 96395,22 грн, що підтверджується актами надання послуг: №67668 від 31.12.2020, №10926 від 31.01.2021, №21733 від 29.02.2021, №22392 від 31.03.2021, №33469 від 30.04.2021, №33470 від 31.05.2021, №34033 від 30.06.2021, №46043 від 31.07.2021, №46045 від 31.08.2021, №57846 від 30.09.2021, №58253 від 31.10.2021, №70147 від 30.11.2021, №70834 від 31.12.2021, №11228 від 31.01.2022, №23810 від 31.03.2022.

Вище указані акти надання послуг разом із рахунками на оплату були направлені відповідачу, що підтверджується витягом з програмного забезпечення "M.E.Doc".

Оскільки відповідачем акти наданих послуг не підписано та заперечень щодо наданих послуг у встановлений Договором строк не надано, відповідно ці послуги згідно з умовами п. 4.3 Договору вважаються прийнятими ТОВ "БАДЖИР" у повному обсязі.

Водночас з матеріалів справи убачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором у спірний період виконав не в повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього перед позивачем утворився борг у сумі 96395,22 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач листом-претензією щодо сплати заборгованості претензію від 16.06.2022 №244-7-2164 звертався до відповідача з повідомленням про наявність заборгованості за надані послуги.

Однак відповідачем не було відредаговано на лист-претензію та борг у повному обсязі не погашено.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником щомісячно до 20 числа місяця, що є наступним за місяцем, в якому здійснено надання послуг.

Судом установлено, що відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором про надання послуг з вивезення побутових відходів не виконав, повну оплату за надані послуги не здійснив.

Статтею 74 ГПК України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів погоджується з висновком про те, що факт наявності у відповідача заборгованості за вище вказаним Договором у сумі 96395,22 грн позивачем належним чином доведено, документально підтверджено і відповідачем не спростовано. А тому позов у відповідній частині підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що пеня за цим Кодексом визнається штрафною санкцією, нарахування якої, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 6.2. договору за прострочення строків оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 9595,79 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 21821 грн 11 коп. інфляційних втрат та 3331 грн 89 коп. 3% річних.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "БАДЖИР", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/10945/22, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/10945/22 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАДЖИР" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/10945/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/10945/22 залишити без змін.

Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/10945/22

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "БАДЖИР".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов