Рішення

від 14.11.2023 по справі 902/779/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2023 р. Cправа № 902/779/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИКС СОЛЮШНЗ" (вул. Генерала Алмазова, 18/7, м. Київ, 01133)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ АГРО СОЛЮШН" (вул. Механізаторів, буд. 74, м. Гайсин, Вінницька область, 23700)

про стягнення 108 091,53 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Приступа Ю.М. за договором (в режимі відеоконференції);

відповідача не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИКС СОЛЮШНЗ" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ АГРО СОЛЮШН" про стягнення 73 485,00 грн основного боргу, 26 172,72 грн пені, 1 570,00 грн три проценти річних та 6 863,81 грн інфляційних втрат.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ АГРО СОЛЮШН" зобов`язань за Договором № 08.22_11 від 18.08.2022 в частині проведення розрахунків за організацію доставки товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

15.06.2023 за вказаним позовом суд відкрив провадження у справі № 902/779/23 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 11.07.2023, про що постановив відповідну ухвалу.

За результатами судового засідання 11.07.2023, суд, проаналізувавши обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, з метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення усіх обставин справи, здійснив перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 29.08.2023, про що постановив відповідні ухвали у протокольній формі.

24.08.2023 до суду надійшов лист № 17/08-2 від 17.08.2023 позивача, в якому останній повідомляє про те, що 12.06.2023 відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 73 485,00 грн, на підтвердження чого надано виписку по особовому рахунку.

Дослідивши в судовому засіданні 29.08.2023 лист № 17/08-2 від 17.08.2023 позивача та додану до нього виписку по особовому рахунку, судом встановлено, що останній подано без додержання вимог ст.ст. 118,119 ГПК, тому залишено без розгляду.

При розгляді справи 29.08.2023 представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату.

За результатами судового засідання 29.08.2023, суд, з урахуванням клопотання представника позивача, продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України та відклав підготовче засідання на 26.09.2023, про що постановив відповідні ухвали у протокольній формі.

18.09.2023 до суду надійшла заява № 12/09-2 від 12.09.2023 позивача, з повідомленням про надання доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

18.09.2023 до суду надійшла заява № 11/09-03 від 11.09.2023 позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Суд, дослідивши в судовому засіданні 26.09.2023 заяву № 11/09-03 від 11.09.2023 позивача про зменшення розміру позовних вимог, встановив, що остання подана без дотримання вимог чинного законодавства, позаяк мінімальний розмір зменшення кількісного показника не може складати величину рівну нулю, тому залишив її без розгляду.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 14.11.2023, про що 26.09.2023 постановлено протокольну ухвалу.

Суд, ухвалою від 31.10.2023 постановив провести судове засідання призначене на 14.11.2023 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області, забезпечивши участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИКС СОЛЮШНЗ" у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На визначену судом дату представник позивача з`явився в режимі відеконференції.

Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, ухвалою суду від 26.09.2023, яка направлена на його електронну адресу 03.10.2023.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.11.2023 суд заслухав вступне слово представника позивача, провів стадію з`ясування обставин та перевірки їх доказами та оголосив перерву в межах дня.

Після оголошеної перерви в засідання суду представник позивача не з`явився, тому суд видалився до нарадчої кімнати для постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 14.11.2023 вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИКС СОЛЮШНЗ" (позивач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ АГРО СОЛЮШН" (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір № 08.22_11 (надалі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати в обумовлені строки у власність Покупцеві товар, зазначений у специфікації (специфікаціях) до цього Договору Товар, за ціною визначеною в Протоколі погодження договірної ціни, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування, код УКТ ЗЕД, одиниця виміру, кількість Товару, вид упаковки визначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору (п. 2.1. Договору)

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник здійснює поставку Покупцю Товару (партії Товару), зазначеного в специфікації, вільного від будь-яких прав та вимог третіх осіб протягом строку дії Договору на умовах поставки, визначених в специфікаціях, згідно ІНКОТЕРМС Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року).

Поставка Товару здійснюється окремими партіями на підставі Замовлення у вигляді Транспортної інструкції Покупця ( надалі - замовлення або транспортна інструкція), яка надається Постачальнику в електронній (письмовій) формі з обов`язковим зазначенням: найменування Покупця; реквізити Договору про поставку Товару; найменування Товару, вид упакування; кількість Товару; бажаний строк (термін) поставки; умови поставки; найменування отримувача та його поштова адреса; найменування та код станції призначення (в разі перевезення Товару залізничним транспортом, при умові, що передачу Товару перевізникові має здійснити Постачальник); код отримувача. (п. 3.2. Договору)

За змістом п. 3.2.1. Договору, у випадку, якщо поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом, Покупець зобов`язаний надавати транспортні інструкції на відповідну кількість Товару, що підлягає постачанню не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати відвантаження Товару.

Згідно п. 4.1. Договору при поставці на умовах EXW Покупець (одержувач) зобов`язаний перевірити кількість, якість та упаковку Товару (у випадку поставки Товару в упаковці) в місці поставки під час приймання Товару. Постачальник не несе відповідальності за недоліки товару щодо кількості, якості упаковки Товару, заявлені Покупцем після поставки Товару. За умови, що Товаром, що постачається, є розчин аміачної селітри, перевірка якості Товару (зокрема концентрації, кислотності, температури при завантаженні в автотранспорт Покупця/перевізника) здійснюється лабораторією ПАТ «АЗОТ» у місці відвантаження Товару, за рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 4.2. при поставці на умовах FCA та CPT Товар вважається прийнятим по кількості відповідно до кількості зазначеної в місці поставки в первинних документах. Приймання Товару Покупцем (одержувачем) від перевізника здійснюється відповідно до правил чинних на залізничному транспорті.

За змістом п. 4.3. Договору Покупець протягом одного (1) дня з отримання видаткових накладних від Постачальника, щодо поставленого Товару, підписує їх, скріплює печаткою та один примірник видаткової накладної надсилає (повертає) Постачальнику рекомендованим або цінним листом або передає під розписку.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що ціна Товару зазначається у специфікаціях до цього Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Загальна сума даного Договору визначається як арифметична сума вартості Товару, передбаченого у всіх специфікаціях, підписаних до даного Договору. Загальна сума Договору може змінюватись шляхом підписання Сторонами додаткових угод. (п. 5.2. Договору)

Згідно п. 5.3. Договору Покупець здійснює оплату у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, на умовах зазначених в специфікації (-ях). При проведенні оплати Покупець у призначенні платежу обов`язково вказує дату та номер цього Договору.

Покупець зобов`язаний повністю оплатити Товар, що підлягає поставці за відповідною специфікацією, протягом трьох (3) днів із дня підписання Сторонами такої специфікації, якщо Сторони не погодять інший строк оплати у самій специфікації. (п. 5.4. Договору)

За змістом п. 5.8. Договору днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата здійснюється в національній валюті України, в гривнях.

Відповідно до п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно п. 7.7. Договору за порушення строків оплати товару, Покупець, за письмовою вимогою, сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару/партії товару, поставку якого прострочено, за кожний день такого прострочення.

Даний Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (п. 12.1. Договору)

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку Договір не оспорено та не визнано недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

До Договору між сторонами підписано Специфікацію № СП-08.22_П від 18.08.2022, в якій погоджено: найменування, вид упаковки, код УКТЗЕД, одиницю виміру, кількість, ціну Товару, умови поставки та оплати за Товар, що поставляється. Загальна вартість товару за Специфікацією склала 1 419 600,00, в т.ч. ПДВ 236 600,00 грн, з умовами оплати: Покупець має здійснити попередню оплату за окрему партію товару, визначену в транспортній інструкції, переданої Постачальнику та/або рахунку-фактурі, протягом двох календарних днів з дати його виставлення, в порядку визначеному у Договорі №08.22_П від 18.08.2022 в межах даної специфікації.

Пунктом 3 специфікації №СП-8.22_П від 18.08.2022 визначено умови (базис) поставки товару: DDP Вінницька область, Гайсинський район, м. Гайсин, вул. Механізаторів 74, ТОВ «ВЕСТ АГРО СОЛЮШН». В цьому випадку додатково оплачується організація доставки 1 500,00 грн/тонна з ПДВ (розчин селітри аміачної (без перерахунку на суху речовину).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 202 названого Кодексу, правочинами є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатосторонніми правочинами є погоджена дія двох або більше сторін.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 ГК України).

За змістом статтей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що в даному випадку між сторонами був укладений договір змішаної форми, оскільки він містить в собі елементи різних договорів, а саме - поставки товару (селітри аміачної) та перевезення (в частині організації доставки товару).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно із загальними вимогами до виконання зобов`язань, що виникають у тому числі з договорів, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України).

Однією з умов належного виконання зобов`язання є виконання його у встановлений строк. Так, частина 1 ст. 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно з ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу - зобов`язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

У правовідносинах перевезення загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. (ст. 908 ЦК України)

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами та, як вже зазначалось, в силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов Договору №08.22_П від 18.08.2022 сторони вчинили дії на виконання вказаного правочину, зокрема, Постачальник організував доставку товару до пункту призначення: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Механізаторів, 74. Покупець прийняв послуги з доставки товару, про що між Сторонами складено Акт надання послуг № 166 від 31.08.2022 на суму 73 485,00 грн.

Надання Постачальником послуг по доставці товару також підтверджується товарно-транспортними накладними від 24.08.2022 на авто д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 .

31.08.2022 Постачальником виставлено Покупцю рахунок №167 на оплату послуг по доставці товару за Договором №08.22_П від 18.08.2022 на загальну суму 73 485,00 грн.

Згідно п. 5.3. Договору Покупець здійснює оплату у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, на умовах зазначених в специфікації (-ях).

Згідно п. 4. Специфікації Покупець має здійснити попередню оплату за окрему партію товару, визначену в транспортній інструкції, переданої Постачальнику та/або рахунку-фактурі, протягом двох календарних днів з дати його виставлення, в порядку визначеному у Договорі №08.22_П від 18.08.2022 в межах даної специфікації.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як доводить позивач в позовній заяві, своїх зобов`язань за зазначеним Договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість по оплаті наданих послуг по доставці товару.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією № 28/04 від 28.04.2023, в якій просив про погашення боргу та сплату штрафних санкцій.

Проте, вимоги претензії № 28/04 від 28.04.2023 відповідачем залишено без виконання.

Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №08.22_П від 18.08.2022, станом на день звернення з позовом до суду, підтверджується в розмірі 73 485,00 грн.

Поряд з цим, після звернення позивача з позовом до суду відповідачем сплачено заборгованість за Договором №08.22_П від 18.08.2022 в розмірі 73 485,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача від 12.06.2023.

Відтак, станом на день ухвалення рішення в даній справі, відсутній спір щодо стягнення основного боргу в розмірі 73 485,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, в частині стягнення основного боргу в розмірі 73 485,00 грн. провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 26 172,72 грн - пені, 1 570,00 грн - 3% річних та 6 863,81 грн - інфляційних втрат.

Розглядаючи вимогу про стягнення пені в розмірі 26 172,72 грн, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 7.7. Договору визначено, що за порушення строків оплати товару, Покупець, за письмовою вимогою, сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару/партії товару, поставку якого прострочено, за кожний день такого прострочення.

Разом з тим, пункт 7.7 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Отже, умову, передбачену у пункті 7.7. Договору неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

З долученого до матеріалів справи розрахунку слідує, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 04.09.2022 по 22.05.2023, тобто з межами строку, встановленого ч. 6 ст. 236 ГК України.

Здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE за період з 04.09.2022 по 04.03.2023 судом отримано суму пені в розмірі 18 320,92 грн. (розрахунок додається)

За наведеного, вимога позивача про стягнення 26 172,72 грн пені підлягає частковому задоволенню, в сумі 18 320,92 грн.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 1 570,00 грн - 3% річних та 6 863,81 грн - інфляційних втрат за період з 04.09.2022 по 22.05.2023 , суд зважає на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування сум 3% річних та інфляційних втрат у визначених сумах та у зазначений позивачем період (розрахунок додається).

Зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку, що правомірними є вимоги про стягнення 1 570,00 грн - 3% річних та 6 863,81 грн - інфляційних втрат.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору за позовними вимогами провадження за якими закрито по п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, позаяк предмет спору в цій частині перестав існувати після звернення позивача з позовом до суду.

Відтак, витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в частині правомірно заявлених позовних вимог, в сумі 2 489,03 грн.

Окрім того, з урахуванням заявлення позивачем витрати на професійну правничу допомогу, зважаючи на заяву позивача № 12/09-2 від 12.09.2023, про подання доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі, суд дійшов висновку про встановлення 5-ти денного строку для подання відповідних доказів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення, з призначенням судового засідання відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись пунктом 2 частини 1 статті 231, статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Провадження у справі в частині стягнення 73 485 грн. 00 коп. суми основного боргу закрити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ АГРО СОЛЮШН" (вул. Механізаторів, буд. 74, м. Гайсин, Вінницька область, 23700; код ЄДРПОУ 44138543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИКС СОЛЮШНЗ" (вул. Генерала Алмазова, 18/7, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 43790289) 18 320 грн. 92 коп. - пені; 1 570 грн. 00 коп. - 3% річних; 6 863 грн. 81 коп. - інфляційних втрат та 2 489 грн. 03 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В позові в частині стягнення 7 851 грн. 80 коп. - пені відмовити.

Відповідно до ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 07.12.2023 о 12:30 год.

Для подання суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу встановити позивачу строк п`ять днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення. Зобов`язати позивача у цей же строк надіслати належним чином завірені копії вказаних доказів відповідачу.

Примірник рішення направити позивачу до електронного кабінету в ЄСІТС, відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відому суду адресу електронної відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 22 листопада 2023 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Механізаторів, буд. 74, м. Гайсин, Вінницька область, 23700)