Рішення

від 19.10.2023 по справі 910/3884/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2023Справа № 910/3884/23

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Конон В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/3884/23

За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (02099, м. Київ, вул. Санаторна буд. 12/1)

До 1) Державної служби геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Цедіка Антона, буд. 16)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізації та транспорту Трансбуд» (65082, м. Одеса, вул. Преображенська буд. 5, оф. 1)

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» (36039, м. Полтава, вул. Шевченка, буд. 52)

про визнання недійсним наказу, про визнання протиправним та скасування електронного аукціону про визнання договору недійсним

За участі представників сторін:

Від позивача: Лях К. М. - адвокат, довіреність №Ц/3-25/ВС/38-23 від 01.02.2023;

Від відповідача-1: Кутаков П. В. - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;

Від відповідача-2: Демянова Н. І. - адвокат, ордер серії АА №1298246 від 25.04.2023;

Від відповідача-3: не прибув;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізації та транспорту Трансбуд» (відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» (відповідач-3), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт №1 додатку №1 наказу Державної служби геології та надр України від 03.01.2023 №1;

- визнати протиправним та скасувати електронний аукціон про закупівлю №SUE001-UA-20230123-78527;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами №1/8-2п-22 від 15.02.2023, укладеного між Державною службою геології та надр України та ТОВ «Управління механізації та транспорту Трансбуд», за результатами електронного аукціону №SUE001-UA-20230123-78527.

Одночасно із поданням позовної заяви позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами Перлівського (Адабаського) родовища № 1/8-2п-22 від 15.02.2023, укладеного між Державною службою геології та надр України та товариством з обмеженою відповідальністю «Управління механізації та транспорту Трансбуд», за результатами електронного аукціону №8СІЕ001 -УА-20230123-78527;

- заборони Державній службі геології та надр України вживати заходи щодо видачі переможцю електронного аукціону №SUE001-UA-20230123-78527 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Управління механізації та транспорту Трансбуд» спеціального дозволу на користування надрами Перлівського (Адабаського) родовища.

15.03.2023 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 15.03.2023 для усунення недоліків позовної заяви. Також 15.03.2023 суд ухвалою відмовив у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову з підстав, зазначених в ухвалі суду.

27.03.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач частково усунув недоліки? встановлені ухвалою суду від 15.03.2023.

05.04.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 02.05.2023, даною ухвалою суд в тому числі запропонував позивачеві повторно усунути недоліки позову.

20.04.2023 до суду від відповідача-1 надійшов відзив.

27.04.2023 до суду від відповідача-2 надійшов відзив.

28.04.2023 до суд від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 15.03.2023.

У судовому засіданні 02.05.2023 суд на місці ухвалив продовжити позивачу строк для подачі відповіді на відзиви до 25.05.2023, відкласти підготовче судове засідання на 06.06.2023, зобов`язати відповідача-2 надати письмові пояснення щодо договору, який оскаржується позивачем.

03.05.2023 до суду від відповідача-3 надійшов відзив.

10.05.2023 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів у справі.

У судовому засіданні 06.06.2023 суд на місці ухвалив продовжити позивачу строк для подачі додаткових доказів до 20.06.2023, відкласти підготовче судове засідання на 11.07.2023.

20.06.2023 до суду від позивача надійшли:

- заява про зміну предмета позову шляхом викладення пункту 2 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції: «Визнати протиправним та скасувати пункт №1 додатку №1 наказу Державної служби геології та надр України від 19.01.2023 №25 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на другий повторний аукціон», решту позовних вимог залишити без змін;

- клопотання про долучення додаткових доказів;

- клопотання про заміну неналежного відповідача-3 - ТОВ «Українська універсальна біржа» (код ЄДРПОУ: 25158707) на належного відповідача-3 - ТОВ «Українська енергетична біржа» (код ЄДРПОУ: 37027819).

05.07.2023 до суду від відповідача-3 (ТОВ «Українська універсальна біржа») надійшли заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 11.07.2023 суд на місці ухвалив: задовольнити заяву позивача про зміну предмета позову та подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням зміненого предмета позову; задовольнити клопотання позивача про заміну відповідач-3 ТОВ «Українська універсальна біржа» (код ЄДРПОУ: 25158707) належним відповідачем-3, яким є ТОВ «Українська енергетична біржа» (код ЄДРПОУ: 37027819) та зобов`язати позивача направити належному відповідачу-3 позовну заяву з додатками, заяву про зміну предмета позову, докази про що надати суду протягом 10 робочих днів; встановити належному відповідачу-3 строк для подачі відзиву на позов - впродовж 15 днів з моменту отримання позову з додатками; відкласти підготовче судове засідання на 12.09.2023.

25.07.2023 від позивача на виконання вимог протокольної ухвали від 11.07.2023 надійшов супровідний лист з доказами надсилання відповідачеві-3 - ТОВ «Українська енергетична біржа» (код ЄДРПОУ: 37027819) позовної заяви та заяви про зміну предмета позову з додатками.

22.08.2023 до суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 12.09.2023 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 10.10.2023.

У судовому засіданні 10.10.2023 суд, заслухавши вступні слова представників позивача та відповідачів-1,2, на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні по суті справи до 19.10.2023.

У судове засідання 19.10.2023 прибули представники позивача та відповідачів-1,2, відповідач-3 або його уповноважений представник в судове засідання не прибув. Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши виступи в судових дебатах представників сторін, які підтримали власні твердження, що викладені в заявах по суті справи,

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору.

Державна служба геології та надр України (далі - Держгеонадра, відповідач-1) надала Державному підприємству «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України», правонаступником якого є Акціонерне товариства «Українська залізниця» (надалі - позивач), спеціальний дозвіл на користування надрами від 21.11.2007 № 4503 із терміном дії на 9 (дев`ять) років до 03.06.2016. Спеціальний дозвіл передбачає:

вид користування надрами - видобування;

назва об`єкту надрокористування - Перлівське (Адабаське) родовище;

корисна копалина - граніт;

місце знаходження об`єкту: Кіровоградська область, Новоукраїнський район (2,5 км на північ від село Войнівка).

19.03.2009 на підставі розпоряджень голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 04.07.2008 № 712-р та від 23.10.2008 № 1135-р, Державному підприємству «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України» надано в постійне користування земельну ділянку площею 51,6412 га за кадастровим номером 3524084300:02:000:8002.

19.03.2009 на підставі рішення сесії Новомиколаївської сільської ради від 10.11.2008 № 197, Державному підприємству «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України» надано в постійне користування земельну ділянку площею 1,4181 га за кадастровим номером 3524084302:52:000:0001.

Цільове призначення вище зазначених земельних ділянок - для добувної промисловості під Адабаське кар`єроуправління.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено право постійного користування земельними ділянками площею 51,6412 га за кадастровим номером 3524084300:02:000:8002 та площею 1,4181 га за кадастровим номером 3524084302:52:000:0001 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, 22.11.2021 року, що підтверджується відповідними Витягами (аркуш справи 61-62 т. 1)ю

Позивач стверджує, що він неодноразово звертався до Держгеонадр, зокрема, з заявами від 15.12.2015 № ЦУП-8/164 про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами та від 21.12.2015 № ЦУП-8/260 на продовження строку дії спеціального дозволу від 21.11.2007 № 4503 з метою видобування гранітів Перлівського (Адабаського) родовища у Кіровоградській області.

Листами від 25.01.2016 № 937/13/12-16 та від 01.03.2016 № 3171/13/12-16 позивач отримав відповіді про відмову у внесенні змін та продовженні строку дії спеціального дозволу через відсутність позитивного висновку про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр.

Після усунення зауважень Держгеонадр, АТ «Укрзалізниця» повторно подало заяви на внесення змін до спеціального дозволу (заява про внесення змін від 29.03.2016 № Ц-1/4-3/2685-16 та заява на продовження строку дії від 25.05.2016 № Ц-2/4-3/3806- 16).

У відповідь на вищезазначені листи Держгеонадра листом від 14.06.2016 № 10371/13/12-16 повідомило позивача, що Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 не передбачає процедуру внесення змін у разі правонаступництва юридичної особи (надрокористувача) у результаті реорганізації, що було визначено підпунктом 1 пункту 17 попередньої редакції Порядку, оскільки цей підпункт виключено згідно внесених до Порядку змін від 06.04.2016.

Позивач стверджує, що Держегонадра не врахувало підпункт 8 пункту 17 Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 №3518, а тому АТ «Укрзалізниця» знову звернулось до Держгеонадра із заявою від 04.09.2017 № Ц/2-23/353-17, на яку відповідно отримано відповідь (лист від 02.10.2017 № 22001/03/12-17), що у пакеті документів знову відсутні позитивні висновки експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр та екологічної експертизи, незважаючи на те, що такі висновки були додані до зазначеної заяви.

АТ «Укрзалізниця» після спливу майже трьох років в чергове звернулась до Держгеонадр із заявою про внесення змін та продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 15.09.2020 № ЦУП-8/4275.

Листом у відповідь від 24.09.2020 за № 14512/11/11-20 Держгеонадра зазначило, що АТ «Укрзалізниця» не вчасно подало заяву на внесення змін та продовження строку дії спеціального дозволу.

Наказом Держгеонадр від 19.01.2023 №25 затверджено, зокрема, перелік ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на другий повторний аукціон з продажу спеціальних дозволів на користування надрами шляхом електронних торгів, згідно з додатком №1 до цього наказу.

Згідно пункту 1 додатку №1 до наказу від 19.01.2023 №25 серед переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на другий повторний аукціон зазначено в тому числі Перлівське (Адабаське) родовище з видобування граніту у Кіровоградській області.

07.02.2023 ТОВ «Українська енергетична біржа» (надалі також - відповідач-3), як організатором, проведено аукціон №SUE001-UA-20230123-78527 (замовником аукціону при цьому виступає відповідач-1) єдиним лотом якого був: спеціальний дозвіл на користування надрами - Перлівське (Адабаське) родовище, що розташоване на відстані близько 2,5 км на північний схід від с. Войнівка в Новоукраїнському районі Кіровоградської області. Вид корисної копалини: граніт. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: видобування - 20 років.

За результатами проведеного аукціону переможцем визначено ТОВ «Управління механізації та транспорту Трансбуд» (надалі - також відповідач-2) (код ЄДРПОУ 37475592) та 15.02.2023 на сайті Держгеонадр було опубліковано повідомлення про підписання договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами з переможцем аукціону №1/9-2п-22.

Позивач стверджує, що ділянка надр Перлівського (Адабаського) родовища суміщається із земельною ділянкою, що була надана АТ «Укрзалізниця» в постійне користування за кадастровим номером 3524084300:02:000:8002.

Таким чином, позивач вважає, що вище описаними діями відповідачів, а саме внаслідок прийнятого наказу, а в подальшому проведеного аукціону та укладеного договору, порушено права позивача як належного користувача надр на родовищі (перше порушене право) та землекористувача земельної ділянки за кадастровим номером №3524084300:02:000:8002 (друге порушене право), яка суміщається із ділянкою Перлівського (Адабаського) родовища, а відтак, наказ Держгеонадр від 19.01.2023 №25, яким затверджено перелік ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на повторний аукціон, а також сам аукціон №SUE001-UA-20230123-78527 є протиправними та підлягають скасуванню, в тому числі підлягає визнанню недійсним договір купівлі-продажу від 15.02.2023 №1/8-2п-22, що укладений з переможцем такого аукціону (відповідачем-2).

2. Предмет позову.

Предметом позову (з урахування заяви про зміну предмета позову, що надійшла до суду 20.06.2023) є вимоги позивача до відповідачів про:

- визнання протиправним та скасування пункту №1 додатку №1 наказу Державної служби геології та надр України від 19.01.2023 №25 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на другий повторний аукціон»;

- визнання протиправним та скасування електронного аукціону про закупівлю №SUE001-UA-20230123-78527;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами №1/8-2п-22 від 15.02.2023, укладеного між Державною службою геології та надр України та ТОВ «Управління механізації та транспорту Трансбуд», за результатами електронного аукціону №SUE001-UA-20230123-78527;

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) згідно частини 7 статті 16 Кодексу України про надра та пункту 6 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами в редакціях станом на дату проведення аукціону (07.02.2023), надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки, розташованої у межах ділянки надр, що передається в користування переможцю аукціону, чого Держгеонадрами зроблено не було, а отже відповідачем-1 було порушено порядок проведення аукціону;

(2) АТ «Укрзалізниця» як постійний користувач земельної ділянки за кадастровим номером 3524084300:02:000:8002, яка суміщається з ділянкою надр Перлівського (Адабаського) родовища, також не погоджувало надання земельної ділянки, розташованої у межах земельної ділянки надр в користування ТОВ «Управління механізації та транспорту Трансбуд»;

(3) зважаючи, що виставлення Держгеонадрами на аукціон та здобуття перемоги ТОВ «Управління механізації та транспорту Трансбуд», хоча і не зумовлює безпосередній перехід прав на частини належних позивачу земельних ділянок, проте створює правові підстави для набуття прав на зазначені ділянки після отримання спеціального дозволу, що у сукупності дає підстави стверджувати про наявність в правовій природі аукціону - дій, що порушують право АТ «Укрзалізниця» або створюють загрозу його порушення, як постійного користувача земельної ділянки за кадастровим номером 3524084300:02:000:8002. Позивач при цьому, посилається на висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 15.02.2023 у справі 910/1603/21;

(4) ТОВ «Українська енергетична біржа» порушило Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, оскільки, допустило до участі в аукціоні відповідача-2 - ТОВ «Управління механізації та транспорту Трансбуд», що сплатив гарантійний внесок за іншим номером лота, до того ж в іншому розмірі, аніж визначено Порядком та на рахунок іншої особи, а ніж організатор аукціону - відповідач-3 - ТОВ «Українська енергетична біржа».

4. Заперечення відповідачів щодо суті позовних вимог.

Заперечення відповідача-1 (Держгеонадра):

(1) до Держгеонадр надійшла заява ТОВ «Управління механізації та транспорту Трансбуд» від 30.06.2022 №30/06/2022 щодо домінування ділянки надр для виставлення на аукціон шляхом проведення електронних торгів спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування граніту Перлівського (Адабаського) родовища, яке розташоване в Новоукраїнському районі Кіровоградської області;

(2) відповідно до постанови КМУ від 12.12.1994 року №827 корисні копалини Перлівського (Адабаського) родовища відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення, в той час як згідно пункту 6 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами - погодження відповідними районними, міськими, селищними радами і радами об`єднаних територіальних громад переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляється на аукціон має відбуватись лише щодо користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення;

(3) Держгеонадрами були отримані всі необхідні погодження, передбачені Порядком проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, у зв`язку з чим наказом від 19.01.2023 №25 затверджено перелік ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон разом з відповідними програмами робіт, зокрема, в частині, що стосується Перлівського (Адабаського) родовища, а оголошення про проведення другого повторного аукціону та безпосередньо проведення самого аукціону за №SUE001-UA-20230123-78527 здійснено у відповідності до вимог такого Порядку;

(4) проведення аукціону та здобуття перемоги ТОВ «Управління механізації та транспорту Трансбуд» не зумовлює безпосередній перехід в останнього прав на земельні ділянки, постійним користувачем яких є АТ «Укрзалізниця», і не створює правові підстави для набуття прав на такі земельні ділянки після отримання спеціального дозволу;

(5) спір в частині визнання протиправним та скасування наказу Держгеонадр підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не господарського судочинства;

(6) Держгеонадра діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Заперечення відповідача-2 (ТОВ «Управління механізації та транспорту Трансбуд»):

Відповідач-2 так само, як і відповідач-1 зазначає, що спір в частині визнання протиправним та скасування наказу Держгеонадр підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не господарського судочинства та додатково зазначає:

(1) позивач не довів належними та допустимими доказами наявність належної правової підстави претендувати на користування надрами Перлівського (Адабаського) родовища гранітів, що свідчить про неможливість порушення оскаржуваним у даній справі наказом Держгеонадр будь-якого інтересу позивача як надрокористувача, а отже і про відсутність предмету спору;

(2) відповідач-2 є власником спеціального дозволу №6679 та в силу приписів частини 3 статті 149 Земельного кодексу України набуває переважне право на отримання в строкове платне користування земельної ділянки із кадастровим номером 3524084300:02:000:8002 для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме гранітів Перлівського (Адабаського) родовища, що автоматично є підставою для її подальшого вилучення з постійного користування. Відповідач-2 не претендує на всю площу земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивача, а лише на ту її частину, де розташовується родовище корисних копалин;

(3) позивач не довів належними та допустимими доказами факт порушення його прав укладенням Договору №1/8-2п-22;

(4) під час проведення аукціону організатором, а також відповідачем-2 дотримано вимог Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, в редакції від 29.07.2022 зокрема, і в частині розміру та порядку сплати гарантійного внеску, отримання необхідних погоджень та пропозицій, що свідчать про правомірність прийнятого наказу;

(5) висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 15.02.2022 по справі №910/1603/21 не є релевантними до обставин справи даної справи №910/3884/23.

Заперечення відповідача-3 (ТОВ «Українська енергетична біржа»):

Ухвала-виклик від 13.07.2023 з повідомленням про прийняту судом у судовому засіданні 11.07.2023 протокольну ухвалу про заміну неналежного відповідача-3 на належного, яким є ТОВ «Українська енергетична біржа» була отримання належним відповідачем-3 - 10.07.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 180).

Втім, відповідаче-3 не скористався наданим йому правом на подання до суду відзиву, а відтак, суд вирішує спір за наявними в матеріалах справи доказами.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про оскарження наказу підлягає закриттю, а решта позовних вимог не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

(1) Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування додатку до наказу в частині.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що виникнення спірних правовідносин в частині оскарження пункту 1 додатку 1 наказу Держгеонадр обумовлено незгодою позивача з наказом від 19.01.2023 №25, а саме щодо внесення Перлівського (Адабаського) родовища до переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на другий повторний аукціон.

При цьому, в обґрунтування таких вимог до Держгеонадр позивач зазначає, що оскаржуваний наказ прийнято з порушенням законодавчо встановленої процедури для продажу спеціального дозволу на аукціоні, яка зокрема, передбачена Кодексом України про надра та Порядком проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №993.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, згідно з частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Згідно пункту 10 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Із наведених норм права вбачається, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При цьому, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (такі правові позиції викладені, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (пункти 5.7, 5.8), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а та від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18 (пункти 18, 19).

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 804/14471/15).

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу геології та надр України, що затверджено постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2015 №1174 Держгеонадра є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції.

Згідно підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну службу геології та надр України, що затверджено постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2015 №1174 Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

Отже, позивачем безпосередньо оскаржуються дії Держгеонадр щодо прийняття рішення про включення Перлівського (Адабаського) родовища гранітів до переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на другий повторний аукціон, що стосуються здійснення Держгеонадрами управлінських владних функцій, тобто виникли у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, в даному випадку, вище зазначені управлінські дії суб`єкта владних повноважень (Держгеонадр) не спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи - позивача, оскільки, як встановлено матеріалами справи у позивача на момент виникнення спору та звернення до суду з відповідним позовом відсутній чинний спеціальний дозвіл на користування надрами, а саме на видобуток граніту з Перлівського (Адабаського) родовища.

Відтак, спір за вимогою про визнання протиправним та скасування пункту 1 додатку 1 до наказу Держгеонадр від 19.01.2023 №25 виник у сфері публічно-правових відносин, а отже підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що на підставі наказу Держгеонадр від 19.01.2023 №25 було проведено 07.02.2023 аукціон №SUE001-UA-20230123-78527 з продажу спеціального дозволу на користування надрами - Перлівське (Адабаське) родовище за результатами проведення якого 15.02.2023 укладено Договір №1/8-2п-22 купівлі-продажу спеціального дозволу між відповідачем-1 та відповідачем-2. Отже, на переконання суду, в будь-якому випадку вимога про визнання протиправним та скасування пункту 1 додатку 1 наказу не призведе до поновлення прав позивача, оскільки, вище зазначений наказ Держгеонадр в частині продажу спеціального дозволу на користування надр Перлівського (Адабаського) родовища гранітів вже було реалізовано, а відтак такий наказ вичерпав свою дію, натомість, до моменту реалізації спірного наказу, позовні вимоги щодо визнання його протиправним та скасування стосуються здійснення Держгеонадрами управлінських владних функцій, а отже підлягали розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, суд, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 1 додатку 1 до наказу Держгеонадр від 19.01.2023 №25, оскільки спір за вказаною вимогою підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Додатково суд звертає увагу, що згідно частини 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету про що буде зазначено судом в розділі 6 «Розподіл судових витрат» цього рішення.

(2) Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування електронного аукціону та визнання недійсним договору.

Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

При цьому, правовідносини у сфері надання ділянки надр у користування врегульовані Кодексом України про надра, Земельним кодексом України, а також Порядком проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2020 №993 (надалі - Порядок №993).

Зокрема, Порядок №993 регламентує процедуру продажу на аукціоні шляхом проведення електронних торгів спеціального дозволу на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Оскільки спірні правовідносини виникли внаслідок проведеного 07.02.2023 аукціону №SUE001-UA-20230123-78527 з продажу спеціального дозволу на користування надрами Перлівського (Адабаського) родовища та послідуючого укладення за результатами такого аукціону Договору про купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами №1/8-2п-22 від 15.02.2023, використані судом нижче норми законодавства, будуть викладені в редакціях, що були чинні станом на дату проведення аукціону.

Як стверджує позивач, згідно частини 7 статті 16 Кодексу України про надра - надання спеціальних дозволів на користування надрами, крім випадків користування надрами на умовах угод про розподіл продукції, укладених відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції", здійснюється після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

Зокрема, згідно пункту 6 Порядку №993 - Держгеонадра готує з урахуванням заяв та додаткових матеріалів (пояснювальна записка, оглядова карта та ситуаційний план, каталог географічних координат кутових точок, програма робіт), поданих фізичними особами - підприємцями та юридичними особами, пропозиції щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, та надсилає їх рекомендованим листом з повідомленням на погодження відповідним районним, міським, селищним, сільським радам і радам об`єднаних територіальних громад - щодо користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення.

Відтак, за висновками позивача, відповідач-1 перед проведенням аукціону мав би надіслати відповідний лист з переліком ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон на погодження районним, міським, селищним, сільським радам і радам об`єднаних територіальних громад в частині щодо користування ділянками надр.

Проте, з такими висновками позивача суд погодитись не може.

Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (ст. 6 Кодексу України про надра).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 граніт використовується у декількох напрямах, а саме як сировина для облицювальних матеріалів (декоративне каміння) та як сировина для бутового каменю, проте в будь-якому разі граніт віднесено до переліку корисних копалин загальнодержавного значення, а не місцевого.

Оскільки Перлівське (Адабаське) родовище корисних копалин є родовищем гранітів (тобто корисних копалин загальнодержавного значення), то в даному випадку пункт 6 Порядку №993 не підлягає застосуванню.

Згідно абзацу другому пункту 6 Порядку №933 - пропозиції щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон (разом з пояснювальними записками, оглядовими картами та ситуаційними планами, каталогами географічних координат кутових точок, програмами робіт), подаються Держгеонадрами Міндовкіллю.

Держгеонадра після надходження погоджень від органів, зазначених в абзаці першому цього пункту, та пропозицій Міндовкілля із зазначенням умов, за яких можливе надрокористування на запропонованих ділянках надр, у частині дотримання вимог природоохоронного законодавства складає та затверджує наказом перелік таких ділянок разом з відповідними програмами робіт та приймає рішення про проведення аукціону.

Згідно абзацу другого пункту 7 Порядку №933 - Держгеонадра включає до наказу про затвердження переліку ділянок надр таку ділянку разом з відповідною програмою робіт та протягом 30 календарних днів приймає рішення про проведення аукціону.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач-2 (ТОВ «Управління механізації та транспорту Трансбуд») звернулось до відповідача-1 (Держгеонадра) із заявою від 30.06.2022 №30/06/2022 з проханням виставити на аукціон спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування корисних копалин Перлівського (Адабаського) родовища гранітів.

Держгеонадра звернулось до Міндовкілля з листом від 20.10.2022 №1471/08/2-22 з пропозицією щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, зокрема тих, що стосується продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування граніту Перлівського (Адабаського) родовища.

У відповідь на лист Держгеонадр, Міндовкілля надіслало лист від 07.11.2022 №24/4-17/15192-22 з пропозицією щодо включення Перлівського (Адабаського) родовища до переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, за умови дотримання вимог природоохоронного та земельного законодавства, у тому числі щодо режиму охорони та використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду і земель, зарезервованих для заповідання, особливо цінних земель, водних об`єктів, їх басейнів, водоохоронних зон (включаючи заплави) і прибережних захисних смуг.

Разом з тим, статтею 18 Кодексу України про надра передбачено, що надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Згідно статті 181 Кодексу України про надра - у разі якщо для провадження діяльності з видобування корисних копалин є необхідним надання в користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, які на момент проведення аукціону чи конкурсу з надання надр у користування сформовані як об`єкт цивільних прав, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати розпорядження такими земельними ділянками, до початку проведення такого аукціону (конкурсу) за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, затверджує перелік земельних ділянок державної, комунальної власності, розташованих у межах ділянки надр, що передається в користування переможцю аукціону, конкурсу, і які мають бути передані йому в користування для видобування корисних копалин. Розпорядження такими земельними ділянками здійснюється з такими особливостями:

1) строк дії договорів оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо таких земельних ділянок може бути продовжений лише у разі, якщо вони не будуть після закінчення їх строку передаватися в користування користувачу надр для видобування корисних копалин;

2) земельні ділянки не можуть передаватися у власність (крім випадків передачі їх власникам розташованих на них будівель, споруд);

3) земельні ділянки не можуть передаватися у постійне користування будь-якій особі, крім користувача надр;

4) земельні ділянки можуть передаватися в оренду, на правах емфітевзису, суперфіцію лише на строк до надання земельної ділянки користувачу надр;

5) на земельній ділянці не може бути встановлений земельний сервітут, який унеможливлює використання земельної ділянки користувачем надр після передачі земельної ділянки йому в користування.

Згідно частини 2 статті 24 Кодексу України про надра - права та обов`язки користувача надр виникають з дня отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення права користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 4 статті 66 Земельного кодексу України - надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються власникам спеціальних дозволів на дослідно-промислову розробку родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами (із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами) без зміни цільового призначення цих земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення та водного фонду.

Отже, з аналізу приписів Кодексу України про надра та Земельного кодексу України чинних на дату проведення аукціону, за загальним правилом земельні ділянки можуть бути передані у постійне користування лише користувачу надр (особи, що має спеціальний дозвіл на користування надрами) шляхом встановлення земельних сервітутів.

При цьому, в силу статті 181 Кодексу України про надра, у випадку якщо такі земельні ділянки сформовані як об`єкт цивільних прав, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати розпорядження такими земельними ділянками, до початку проведення такого аукціону (конкурсу) за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, затверджує перелік земельних ділянок державної, комунальної власності, розташованих у межах ділянки надр, що передається в користування переможцю аукціону, конкурсу, і які мають бути передані йому в користування для видобування корисних копалин.

Згідно з підпунктом 2 пункту 11 Порядку №933 оголошення про проведення аукціону, серед іншого, повинно містити: інформацію про лот, зокрема: назву, місцезнаходження та координати ділянки надр, дозвіл на користування якою виставляється на аукціон.

Згідно статті 791 Земельного кодексу України - формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Отже, відповідач-1 керуючись приписами статті 181 Кодексу України про надра до початку проведення аукціону, мав би звернутись з відповідним поданням до відповідного органу місцевого самоврядування в межах території якого знаходиться Перлівське (Адабаське) родовище гранітів з метою встановлення обставин того: чи була сформована земельна ділянка, у межах якої знаходиться таке родовище спеціальний дозвіл на користування надрами має намір Дергеонадро реалізувати на аукціоні, які її характеристики та чи була відведена така земельна ділянка в постійне користування іншій особі, з метою затвердження переліку земельних ділянок які мають бути передані надрокористувачу в користування для видобування корисних копалин після проведення аукціону.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем-1 приписів статті 181 Кодексу України про надра до початку проведення аукціону.

Разом з тим, 28.03.2023 набрали чинності зміни до Земельного кодексу України в редакції Закону №2805-ІХ від 01.12.2022, яким статтю 149 доповнено частиною третьою.

Згідно частини 3 статті 149 Земельного кодексу України в редакції Закону №2805-ІХ від 01.12.2022 - для цілей видобування корисних копалин загальнодержавного значення, в тому числі будівництва та розміщення споруд (об`єктів), пов`язаних із зазначеним видом діяльності, вилучення земельних ділянок державної або комунальної власності, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, здійснюється на підставі рішень органів, зазначених у частині першій цієї статті, які мають бути прийняті протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви особою, яка має спеціальний дозвіл на користування надрами. За рішенням про вилучення земельної ділянки державної або комунальної власності здійснюється передача відповідної земельної ділянки у користування особі, яка має спеціальний дозвіл на користування надрами.

У разі якщо землекористувач не надав згоду на вилучення земельної ділянки протягом строку, передбаченого абзацом першим цієї частини, орган, зазначений у частині першій цієї статті, протягом трьох місяців з дня спливу такого строку звертається до суду з позовом про вилучення земельної ділянки державної або комунальної власності з постійного користування, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, для цілей видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Задоволення позову про вилучення земельної ділянки з постійного користування відповідно до цієї частини допускається у разі, якщо об`єкти, які передбачається розмістити на земельній ділянці, неможливо розмістити на іншій земельній ділянці або якщо розміщення таких об`єктів на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому.

Земельна ділянка, вилучена з постійного користування за рішенням суду, передається у користування особі, яка має спеціальний дозвіл на користування надрами для цілей видобування корисних копалин загальнодержавного значення органом, зазначеним у частині першій цієї статті, у 30-денний строк з дня набрання чинності рішенням суду. Втрати лісогосподарського виробництва та збитки, що будуть завдані землекористувачу внаслідок вилучення земельної ділянки з постійного користування, відшкодовуються відповідно до законодавства особою, якій земельну ділянку передано у користування.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем-2 було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами від 03.03.2023 №6679 для видобування корисних копалин Перлівського (Адабаського) родовища гранітів, строком дії 20 (двадцять) років. Метою користування надрами є видобування незміненого та порушеного вивітрюванням граніту в якості сировини для виробництва щебеню для облаштування баластного шару залізничної колії та для будівельних робіт, а також для виробництва каменю бутового; відсіви дроблення після збагачення - для будівельних робіт та для щебеневих і гравійних основ і покриттів автомобільних робіт. Підставами надання спеціального дозволу на користування надрами від 03.03.2023 №6679 були Протокол проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами від 07.02.2023 № SUE001-UA-20230123-78527 та Договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні від 15.02.2023 №1/8-2п-22.

Суд констатує, що право користування надрами відповідача-2 Держгеонадрами не припинено.

При цьому, позивач не довів, що він є власником спеціального дозволу на користування надрами, а спеціальний дозвіл від 21.11.2007 №4503, що виданий на ДП «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту», правонаступником якого є позивач, є не чинним (строк дії спеціального дозволу закінчився 03.06.2016 року), відтак, позивач втратив право користування надрами Перлівського (Адабаського) родовища.

Отже, в даному випадку, в силу положень статті 149 Земельного кодексу України в редакції Закону №2805-ІХ від 01.12.2022 - після отримання відповідною особою спеціального дозволу на користування надрами, земельна ділянка на якій здійснюватиметься видобування корисних копалин, в будь-якому разі підлягає вилученню з постійного користування у попереднього землекористувача, якому вона була надана саме для реалізації його права надрокористувача та з таким цільовим призначенням, та переданню в постійне користування надрокористувачу.

Згідно спеціального дозволу на користування надрами №6679 від 03.03.2023 та Угоди про умови користування надрами, що є додатком до спеціального дозволу та укладена між відповідачем-1 та відповідачем-2 площа Перлівського (Адабаського) родовища на якій відповідач-2 здійснюватиме видобуток гранітів становить 23,0 га.

Разом з тим, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №286585093 від 24.11.2021, площа належної позивачу земельної ділянки за кадастровим номером №3524084300:02:000:8002 становить 51, 6412 га.

Отже, площа земельної ділянки, що підлягає наданню в постійне користування відповідачеві-2 для видобутку корисних копалин (граніту), значно менше площі земельної ділянки, яка на думку позивача суміщається з родовищем гранітів, а саме з Перлівським (Адабаським) родовищем.

При цьому, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка позивача площею 51,6412 га за кадастровим номером №3524084300:02:000:8002 суміщається з Перлівським (Адабаським) родовищем гранітів, право видобутку корисних копалин площею 23,0 га на якому надано відповідачу-2.

Також, суд констатує, що позивач не був учасником аукціону за № SUE001-UA-20230123-78527, а відтак, не мав намір придбати спеціальний дозвіл на користування надрами Перлівського (Адабаського) родовища, у зв`язку з чим, суд не вважає застосовними у даній справі висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладені в постанові від 15.02.2022 у справі №910/1603/21, де позивач доводив порушення власних законних інтересів як надрокористувача корисних копалин місцевого значення за чинним спеціальним дозволом, а також виявив намір взяти участь у спірному аукціоні.

В даному ж випадку, позивач не довів суду, а ні наявність суміщення земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні позивача за кадастровим номером №№3524084300:02:000:8002 із ділянкою надр Перлівського (Адабаського) родовища, а ні наявність у позивача чинного спеціального дозволу на користування надрами, що є обов`язковою умовою передання земельної ділянки надр родовища гранітів у користування.

Зокрема, як підтверджено матеріалами справи, позивач звертався до Держгеонадр із заявами про внесення змін до спеціального дозволу (в частині правонаступництва ДП «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту») на користування надрами та на продовження строку дії спеціального дозволу від 21.11.2007 №4503 від 15.12.2015 № ЦУП-8/164, від 21.12.2015 № ЦУП-8/260, від 29.03.2016 № Ц-1/4-3/2685-16, від 25.05.2016 № Ц-2/4-3/3806- 16, від 04.09.2017 № Ц/2-23/353-17, від 15.09.2020 № ЦУП-8/4275.

Проте, на всі заяви про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами (в частині правонаступництва ДП «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту») та на продовження строку дії спеціального дозволу від 21.11.2007 №4503 позивачем було отримано від відповідача-1 (Держгеонадр) відмови.

При цьому, такі відмови не були оскаржені позивачем в судовому порядку через адміністративні суди.

Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Згідно з приписами ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Натомість, частинами 1, 2 ст. 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Приписами частин 1, 2 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставами недійсності укладеного за результатами публічної закупівлі правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, у зв`язку з чим оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 3 статті 215 ЦК України визначає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (постанови від 10.04.2019 у справі № 587/2135/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 387/515/18, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

За таких обставин, навіть у випадку встановлених процедурних порушень з боку органу владних повноважень (Держгеонадр) під час підготовки до проведення аукціону з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема не дотримання статті 181 Кодексу України про надра з боку відповідача-1, відповідний аукціон не підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а договір, що укладений за результатами проведення такого аукціону не підлягає визнанню недійсним, якщо при цьому, позивач не довів суду, які саме права або законний інтерес позивача як надрокористувача та/або користувача земельної ділянки порушено.

Також, під час розгляду справи, судом не встановлено наявність процедурних порушень при проведенні аукціону та укладенні договору з боку відповідача-2, який є переможцем аукціону.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи власності на майно.

Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України від 17.07.97 N 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу до цієї Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном" (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.99).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.91 зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Отже, в учасника аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами, який здобув перемогу у такому аукціоні та дотримався всіх процедурних вимог при проведенні такого аукціону, виникають правомірні очікування володіти (право користуватися) спеціальним дозволом на користування надрами, і як наслідок отримати земельну ділянку, яку займає певне родовище корисних копалин, щоб реалізувати таке право.

Суд також звертає увагу на те, що за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, з огляду на правомірні очікування переможця аукціону, яким є відповідач-2 та з урахуванням принципу «належного урядування», відповідач-2 не повинен нести відповідальність за порушення процедурних правил при проведенні аукціону, що були допущені самим органом державної влади (замовником аукціону).

Вище вказане додатково свідчить про неможливість визнання договору купівлі-продажу спеціального дозволу недійсним в судовому порядку, з огляду на наявні правомірні очікування відповідача-2.

Доводи ж позивача щодо наявності процедурних порушень з боку відповідача-3 не знайшли свого підтвердження під час оцінки доказів судом, та не впливають на висновки суду, оскільки, у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору, а обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторін на підтримку кожної підстави.

Відтак, інші доводи, на які посилалися сторони в своїх заявах по суті справи, не прийняті судом до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

З огляду на все вище викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

6. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із закриттям провадження в частині позовних вимог, суд констатує, що за клопотанням позивача в силу приписів статті 7 Закону України «Про судовий збір» йому може бути повернута частина судового збору у розмірі 2 684, 00 грн.

Інші судові витрати згідно статті 129 ГПК України покладаються на позивача, у зв`язку із відомою у задоволенні позовних вимог.

Відповідач-1 та відповідач-3 не заявляли суду про понесення ними будь-яких судових витрат.

Відповідач-2 у своєму відзиві заявив, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн, докази на підтвердження понесення яких будуть надані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після ухвалення судового рішення.

Відтак, питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу будуть вирішені судом, у випадку подання позивачем відповідних доказів в порядку статті 244 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 23 п. 1 ч. 1 ст. 231, статті 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині визнання протиправним та скасування пункту №1 додатку №1 наказу Державної служби геології та надр України від 19.01.2023 №25 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на другий повторний аукціон» на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

2. В іншій частині у задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 21.11.2023.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких