Рішення

від 20.11.2023 по справі 911/232/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р. Справа № 911/232/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Метекс 2000 (84200, вул. Салтикова, буд. 11, м. Дружківка, Донецька область)

до Публічного акціонерного товариства Центренерго (08711, вул. Рудиківська, буд. 49, селище міського типу Козин, Обухівський район, Київська область)

в особі Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства Центренерго (08720, вул. Промислова, буд. 1, Обухівський район, м. Українка, Київська область)

про стягнення 205 114, 97 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ Метекс 2000 звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ПАТ Центренерго в особі Трипільської теплової електричної станції ПАТ Центренерго про стягнення 135 112, 35 грн основної заборгованості, 11 864, 21 грн пені, 53 850, 74 грн інфляційні збиткі та 4 287, 81 грн 3 (три) відсотка річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати за поставлений товар (продукцію) згідно з договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/68 від 22.11.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2023 р. відкрито провадження у справі № 911/232/23 за позовом ТОВ Метекс 2000 до ПАТ Центренерго в особі Трипільської теплової електричної станції ПАТ Центренерго про стягнення 205 114, 97 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору.

20.02.2023 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 10643 від 13.02.2023 р. на позовну заяву, що долучено судом до матеріалів справи, в якому він просить суд зменшити розмір пені та 3 % річних, заявлених позивачем до стягнення на 99% у зв`язку із обставинами непереборної сили.

23.02.2023 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання № 10-768 від 21.02.2023 р., в якому він повідомляє про повну оплату ним основної заборгованості перед позивачем на суму 135 112, 35 грн та просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору, задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені, інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення оплати поставленого товару) та зменшити розмір штрафних санкцій на 99 %.

28.06.2023 р. через систему Електронний суд до суду від позивача надійшла заява б/н від 27.06.2023 р. про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 11 864, 21 грн пені, 53 850, 74 грн інфляційні збиткі та 4 287, 81 грн 3 % річних.

Заява позивача б/н від 27.06.2023 р. про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.11.2021 р. між позивачем (надалі Постачальник) та відповідачем в особі Трипільської теплової електричної станції ПАТ Центренерго (надалі Покупець) було укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 12/68, згідно п. п. 1.1., 1.2. якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Товари (Продукцію) згідно умов Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики Продукції зазначені в Додатку до Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціною Договору є загальна сума цін на Продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним Договором.

Згідно з п. 2.2. Договору ціни на Продукцію визначаються в Додатку до Договору.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що розрахунки за продукцію здійснюються Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунку Постачальника в порядку, передбаченому Додатком до Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник здійснює поставку Продукції за умовами згідно Додатку до Договору.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача Продукції і дата підписання Акту приймання-передачі Продукції не співпадають до підписання Акту приймання передачі Продукції (в т.ч. в період приймання Продукції за кількістю та якістю), Продукція вважається переданою Покупцю на відповідальне зберігання.

Згідно з п. 5.5. Договору право власності на Продукцію переходить від Постачальника до Покупця в момент, передбачений в п. 5.3. Договору.

Відповідно до п. 11.1. Договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували від час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дій обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовому вигляді.

Згідно з п. 11.3. Договору Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Згідно з п. 13.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками Сторін і діє протягом строку, зазначеного в Додатку до Договору.

Також, між позивачем та відповідачем було підписано та узгоджено Додаток № 1 до договору про закупівлю (поставку) товарів № 12/68 від 22.11.2021 р.

Відповідно до п. 2 Додатку № 1 загальна вартість Продукції складає 185 512, 34 грн.

Пунктом 3 Додатку № 1 встановлено наступні умови розрахунків: протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Продукції, за умови своєчасної реєстрації Постачальником податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно чинного законодавства України.

Згідно з п. 4 Додатку № 1 Постачальник здійснює поставку Продукції автомобільним транспортом на умовах поставки DDP (Трипільська ТЕС), відповідно до Правил Інкотермс 2010 за такими реквізитами вантажоотримувача: вул. Промислова, 1, м. Українка, Обухівський р-н, Київська область, 08720.

Пунктом 5 Додатку № 1 визначено, що строк поставки: протягом 30 календарних днів з дати отримання Постачальником письмової заявки Покупця.

Відповідно до п. 9 Додатку № 1 строк дії Договору: з моменту укладення до 31.01.2023 р.

На виконання умов договору про закупівлю (поставку) товарів № 12/68 від 22.11.2021 р. позивачем протягом грудня 2021 р. квітня 2022 р. було поставлено (продано) відповідачу товар на загальну суму 188 623, 23 грн, що підтверджується актом приймання-передачі продукції між ТОВ «МЕТЕКС-2000» та Трипільською ТЕС ПАТ «Центренерго» до договору № 12/68 від 22.11.2021 р. від 06.01.2022 р. на суму 152 351, 34 грн, актом приймання-передачі продукції між ТОВ «МЕТЕКС-2000» та Трипільською ТЕС ПАТ «Центренерго» до договору № 12/68 від 22.11.2021 р. від 27.01.2022 р. на суму 2 242, 28 грн, видатковою накладною № РН-0004701 від 30.12.2021 р. на суму 182 821, 61 грн, видатковою накладною № РН-0004952 від 24.01.2022 р. на суму 2 690, 74 грн, видатковою накладною № РН-0005419 від 04.04.2022 р. на суму 3 110, 88 грн, наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов`язок по оплаті поставленого позивачем товару шляхом перерахування позивачу грошових коштів у розмірі 53 510, 88 грн, що підтверджується матеріалами позовної заяви, розрахунком заборгованості за Договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/68 від 22.11.2021 р., наявними у матеріалах справи.

У серпні 2022 р. між позивачем та відповідачем був підписаний акт б/н від 31.08.2022 р. звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 р. по 31.08.2022 р., змістом якого визначено та узгоджено сторонами, що загальна основна заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент підписання акта складає 135 112, 35 грн.

У вересні 2022 р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 19/09 від 19.09.2022 р., у якій він просив сплатити суму заборгованості за договором у розмірі 135 112, 84 грн.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк відповідач обов`язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав, що підтверджується договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/68 від 22.11.2021 р. та Додатком № 1 до нього, актом приймання-передачі продукції між ТОВ «МЕТЕКС-2000» та Трипільською ТЕС ПАТ «Центренерго» до договору № 12/68 від 22.11.2021 р. від 06.01.2022 р. на суму 152 351, 34 грн, актом приймання-передачі продукції між ТОВ «МЕТЕКС-2000» та Трипільською ТЕС ПАТ «Центренерго» до договору № 12/68 від 22.11.2021 р. від 27.01.2022 р. на суму 2 242, 28 грн, видатковою накладною № РН-0004701 від 30.12.2021 р., видатковою накладною № РН-0004952 від 24.01.2022 р., видатковою накладною № РН-0005419 від 04.04.2022 р., розрахунком заборгованості за Договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/68 від 22.11.2021 р., актом б/н від 31.08.2022 р. звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 р. по 31.08.2022 р., підписаним позивачем та відповідачем, претензією вих. № 19/09 від 19.09.2022 р.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивачем із даним позовом в суд, а саме в лютому 2023 р. відповідачем було виконано свій обов`язок по оплаті у повному обсязі за поставлений товар, - було перераховано 135 112, 35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № t.243 від 16.02.2023 р. на суму 135 112, 35 грн, наявною у матеріалах справи.

З приводу зазначених обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Із наданих позивачем та відповідачем документів вбачається, що після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд і після відкриття судом провадження у даній справі за таким позовом відповідач виконав свій обов`язок по оплаті у повному обсязі за поставлений товар та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 135 112, 35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № t.243 від 16.02.2023 р. на суму 135 112, 35 грн, наявною в матеріалах справи, тобто станом на час розгляду справи відповідачем була повністю погашена основна заборгованість за поставлений товар, що є предметом спору.

Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з ПАТ Центренерго в особі Трипільської теплової електричної станції ПАТ Центренерго про стягнення на користь ТОВ Метекс 2000 основної заборгованості по оплаті за поставлений товар за договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/68 від 22.11.2021 р. на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, з урахуванням його заяви про збільшення або зменшення/збільшення позовних вимог, просить суд стягнути із відповідача 11 864, 21 грн пені, 53 850, 74 грн інфляційні збитки та 4 287, 81 грн 3 % річних за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті товару у відповідності до виконаного ним розрахунку.

З приводу вказаних позовних вимог позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором наступний:

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 06/02/2022 до 04/04/2022 182 821,61 грн. з 04/04/2022 до 05/04/2022 180 472,35 грн. з 05/04/2022 до 08/04/2022 175 432,35 грн. з 08/04/2022 до 19/04/2022 170 392,35 грн. з 19/04/2022 до 20/04/2022 165 352,35 грн. з 20/04/2022 до 11/05/2022 160 312,35 грн. з 11/05/2022 до 16/05/2022 155 272,35 грн. з 16/05/2022 до 18/05/2022 150 232,35 грн. з 18/05/2022 до 30/05/2022 145 192,35 грн. з 30/05/2022 до 02/06/2022 140 152,35 грн. з 02/06/2022 до 13/01/2023 135 112,35 грн. з 27/02/2022 до 04/04/2022 2 690,74 грн.

Інфляційні витрати:

Період 1 (06/02/2022 - 04/04/2022) Індекс інфляціїлютий 2022101,60березень 2022104,50

Період 2 (04/04/2022 - 05/04/2022) Індекс інфляції--

Період 3 (05/04/2022 - 08/04/2022) Індекс інфляції--

Період 4 (08/04/2022 - 19/04/2022) Індекс інфляціїквітень 2022103,10

Період 5 (19/04/2022 - 20/04/2022) Індекс інфляції--

Період 6 (20/04/2022 - 11/05/2022) Індекс інфляції--

Період 7 (11/05/2022 - 16/05/2022) Індекс інфляціїтравень 2022102,70

Період 8 (16/05/2022 - 18/05/2022) Індекс інфляції--

Період 9 (18/05/2022 - 30/05/2022) Індекс інфляції--

Період 10 (30/05/2022 - 02/06/2022) Індекс інфляції--

Період 11 (02/06/2022 - 13/01/2023) Індекс інфляціїчервень 2022103,10липень 2022100,70серпень 2022101,10вересень 2022101,90жовтень 2022102,50листопад 2022100,70грудень 2022100,70

Період 12 (27/02/2022 - 04/04/2022) Індекс інфляціїберезень 2022104,50

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

.....

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період 1 IIc (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x = 1.06172000 Інфляційне збільшення:182 821,61 x 1.06172000 - 182 821,61 = 11 283,75 грн. Період 2 IIc = 1.00000000 Інфляційне збільшення: 180 472,35 x 1.00000000 - 180 472,35 = 0,00 грн. Період 3 IIc = 1.00000000 Інфляційне збільшення: 175 432,35 x 1.00000000 - 175 432,35 = 0,00 грн. Період 4 IIc (103,10 : 100) x = 1.03100000 Інфляційне збільшення: 170 392,35 x 1.03100000 - 170 392,35 = 5 282,16 грн. Період 5 IIc = 1.00000000 Інфляційне збільшення: 165 352,35 x 1.00000000 - 165 352,35 = 0,00 грн. Період 6 IIc = 1.00000000 Інфляційне збільшення: 160 312,35 x 1.00000000 - 160 312,35 = 0,00 грн. Період 7 IIc (102,70 : 100) x = 1.02700000 Інфляційне збільшення:155 272,35 x 1.02700000 - 155 272,35 = 4 192,35 грн. Період 8 IIc = 1.00000000 Інфляційне збільшення: 150 232,35 x 1.00000000 - 150 232,35 = 0,00 грн. Період 9 IIc = 1.00000000 Інфляційне збільшення:145 192,35 x 1.00000000 - 145 192,35 = 0,00 грн. Період 10 IIc = 1.00000000 Інфляційне збільшення:140 152,35 x 1.00000000 - 140 152,35 = 0,00 грн. Період 11 IIc (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x = 1.11172221 Інфляційне збільшення: 135 112,35 x 1.11172221 - 135 112,35 = 15 095,05 грн. Період 12 IIc (104,50 : 100) x = 1.04500000 Інфляційне збільшення: 2 690,74 x 1.04500000 - 2 690,74 = 121,08 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди становить 38 665, 13 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості у вищевказані періоди у розмірі 38 665, 13 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 4 287, 81 грн.

Як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві № 10643 від 13.02.2023 р. на позовну заяву та клопотанні №10-768 від 21.02.2023 р. просить суд, зокрема, про зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних збитків та 3% річних на 99%.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що введення з 24.02.2022 р. в Україні воєнного стану є обставинами непереборної сили і внаслідок військової агресії Росії та окупації міста Світлодарськ Донецької області було зупинено функціонування Вуглегірської ТЕС, Зміївська ТЕС знаходиться в районі проведення воєнних (бойових дій), а Трипільська ТЕС двічі зазнавала ракетних обстрілів, крім того відповідач зазнає першочергові фінансові витрати на відновлення роботи ТЕС для зменшення дефіциту електричної енергії в енергосистемі країни, несе значні витрати на виконання функцій безпосередньої обороноздатності Держави.

Щодо вищезазначеного клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних збитків та 3% річних, викладеного у відзиві на позовну заяву та відповідному клопотанні, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що до повноважень суду належить зменшення виключно розміру штрафних санкцій, до яких згідно з положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України інфляційні збитки та 3% річних не відносяться.

Також, суд вважає за потрібне зазначити, що сплата інфляційних збитків та 3% річних, за своєю природою не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/14522/18, у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18).

Таким чином, 3 % річних та інфляційні збитки не є господарськими санкціями у вигляді грошової суми (штрафними санкціями), а тому у суду відсутні підстави застосовувати положення ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру заявлених вимог в цій частині.

Крім того, як було зазначено вище, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/68 від 22.11.2021 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті за поставлений товар з 06.02.2022 р. по 04.04.2022 р., з 04.04.2022 р. по 05.04.2022 р., з 05.04.2022 р. по 08.04.2022 р., з 08.04.2022 р. по 19.04.2022 р., з 19.04.2022 р. по 20.04.2022 р., з 20.04.2022 р. по 11.05.2022 р., з 11.05.2022 р. по 16.05.2022 р., з 16.05.2022 р. по 18.05.2022 р., з 18.05.2022 р. по 30.05.2022 р., з 30.05.2022 р. по 02.06.2022 р., з 02.06.2022 р. по 03.06.2022 р., з 03.06.2022 р. по 06.08.2022 р., з 27.02.2022 по 04.04.2022 р. всього на загальну суму 11 864, 21 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.7. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати Продукції Покупець сплачує Постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої Продукції.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок пені від суми основної заборгованості за договором наступний:

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 06/02/2022 до 04/04/2022 182 821,61 грн. з 04/04/2022 до 05/04/2022 180 472,35 грн. з 05/04/2022 до 08/04/2022 175 432,35 грн. з 08/04/2022 до 19/04/2022 170 392,35 грн. з 19/04/2022 до 20/04/2022 165 352,35 грн. з 20/04/2022 до 11/05/2022 160 312,35 грн. з 11/05/2022 до 16/05/2022 155 272,35 грн. з 16/05/2022 до 18/05/2022 150 232,35 грн. з 18/05/2022 до 30/05/2022 145 192,35 грн. з 30/05/2022 до 02/06/2022 140 152,35 грн. з 02/06/2022 до 03/06/2022 135 112,35 грн. з 03/06/2022 до 06/08/2022 135 112,35 грн. з 27/02/2022 до 04/04/2022 2 690,74 грн.

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x Z x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Z - відсоток річних, зазначений в договорі.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 06/02/2022 до 04/04/2022 182 821,61 x 10 % x 58 : 365 : 100582 905,11 грн.з 04/04/2022 до 05/04/2022 180 472,35 x 10 % x 2 : 365 : 100298,89 грн.з 05/04/2022 до 08/04/2022 175 432,35 x 10 % x 4 : 365 : 1004192,25 грн.з 08/04/2022 до 19/04/2022 170 392,35 x 10 % x 12 : 365 : 10012560,19 грн.з 19/04/2022 до 20/04/2022 165 352,35 x 10 % x 2 : 365 : 100290,60 грн.з 20/04/2022 до 11/05/2022 160 312,35 x 10 % x 22 : 365 : 10022966,27 грн.з 11/05/2022 до 16/05/2022 155 272,35 x 10 % x 6 : 365 : 1006255,24 грн.з 16/05/2022 до 18/05/2022 150 232,35 x 10 % x 3 : 365 : 1003123,48 грн.з 18/05/2022 до 30/05/2022 145 192,35 x 10 % x 13 : 365 : 10013517,12 грн.з 30/05/2022 до 02/06/2022 140 152,35 x 10 % x 4 : 365 : 1004153,59 грн.з 02/06/2022 до 03/06/2022 135 112,35 x 10 % x 2 : 365 : 100274,03 грн.з 03/06/2022 до 06/08/2022 135 112,35 x 25 % x 65 : 365 : 100656 015,28 грн.з 27/02/2022 до 04/04/2022 2 690,74 x 10 % x 37 : 365 : 1003727,28 грн.

Отже, загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказаний періоди становить 11 979, 33 грн.

Оскільки, розмір пені від суми основної заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 11 864, 21 грн.

Як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві № 10643 від 13.02.2023 р. на позовну заяву та клопотанні №10-768 від 21.02.2023 р. просить суд, зокрема, про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 99%.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що введення з 24.02.2022 р. в Україні воєнного стану є обставинами непереборної сили і внаслідок військової агресії Росії та окупації міста Світлодарськ Донецької області було зупинено функціонування Вуглегірської ТЕС, Зміївська ТЕС знаходиться в районі проведення воєнних (бойових дій), а Трипільська ТЕС двічі зазнавала ракетних обстрілів, окрім того відповідач зазнає першочергові фінансові витрати на відновлення роботи ТЕС для зменшення дефіциту електричної енергії в енергосистемі країни, несе значні витрати на виконання функцій безпосередньої обороноздатності Держави.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.

У свою чергу норми статті 233 Господарського кодексу України визначають як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2022 р. у справі № 916/2302/21.

Приписами частин 1, 2 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 цього ж кодексу особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували наявність обставин, що є підставою у відповідності до положень ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.

Судом враховано, що ПАТ Центренерго має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та вирішення соціальних питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави від 04.03.2015 р. №83 та є однією з найбільших енергогенеруючих компаній України, яка відіграє вагому роль у життєдіяльності таких промислово розвинених областей України як Київська, Харківська та Донецька, а також те, що внаслідок російської військової агресії ПАТ Центренерго та його відокремлені підрозділи зазнали матеріальної шкоди та продовжують здійснювати свою господарську діяльність в умовах дії військового стану, введеного 24.02.2022 р. на території України, у відповідності до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 р. Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні з подальшим продовженням строку його дії.

Водночас, судом встановлено та прийнято до уваги, що строк настання у відповідача обов`язку з оплати поставленого позивачем товару за договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/68 від 22.11.2021 р. та подальше прострочення виконання такого обов`язку виникли раніше обставин, викладених відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву, як на підставу зменшення розміру неустойки та інших нарахувань, заявлених до стягнення.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач вже після настання обставин, викладених відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву, як на підставу зменшення розміру неустойки та інших нарахувань, заявлених до стягнення, продовжив вести господарську діяльність із ТОВ «МЕТЕКС-2000» згідно з договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/68 від 22.11.2021 р. та ним у квітні 2022 р. на умовах здійснення повної попередньої оплати було замовленно у позивача товар на суму 3 110, 88 грн, який був оплачений відповідачем та поставлений позивачем, що підтверджується видатковою накладною № РН-0005419 від 04.04.2022 р. на суму 3 110,88 грн та актом б/н від 31.08.2022 р. звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 р. по 31.08.2022 р.

Окрім цього, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ст. 14-1 цього ж закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Регламенту Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати України шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 р. Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором № 12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 22.11.2021 р.

Крім того, відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт перебування позивача в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

Також, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчили б про повне зупинення та/або переривання господарської діяльності відповідача у зв`язку із веденням військового стану та як наслідок виникнення обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання зобов`язань за договором.

У зв`язку із тим, що відповідач не зазначив достатніх обставин та доказів їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, то у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем, а тому суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, викладеного у відзиві на позовну заяву без задоволення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1-8 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

3. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 5.1. Договору № 7/12-22 від 29.12.2022 р. про надання правничої (правової) допомоги, укладеного між ТОВ Метекс 2000 та Адвокатським об`єднанням Лев визначено, що розмір гонорару за надання правничої (правої) допомоги, передбаченої цим Договором, встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін, а саме: в розмірі 5 000, 00 грн (п`ять тисяч гривень) за надання правової допомоги у суді першої інстанції. У випадку зміни обсягу правової допомоги та/або необхідності розгляду справи у судах апеляційної та касаційної інстанції, вартість такої допомоги погоджуєтьсять сторонами додатково.

Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000, 00 грн підтверджуються договором № 7/12-22 від 29.12.2022 р. про надання правничої (правової) допомоги, укладеного між ТОВ Метекс 2000 та Адвокатським об`єднанням Лев, рахунком № 04/12 від 29.12.2022 р. на 5 000 грн, платіжною інструкцією № 2306 від 30.12.2022 р. на 5 000 грн, актом б/н від 31.01.2023 р. прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої (правової) допомоги від 29.12.2022 р. № 7/12-22, ордером на надання правничої (правової) дпомоги серії АЕ № 1187384 від 17.03.2023 р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3591 від 25.01.2018 р., виданим Радою адвокатів Дніпропетровської області, наявними у матеріалах справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що понесені позивачем - ТОВ Метекс 2000 судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу адвоката саме у розмірі 5 000, 00 грн відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру та з урахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства Центренерго в особі Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства Центренерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Метекс 2000 основної заборгованості на суму у розмірі 135 112, 35 грн.

2.Позов в частині інших позовних вимог задовольнити частково.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Центренерго (08711, вул. Рудиківська, буд. 49, смт Козин, Обухівський район, Київська область; ідентифікаційний код 22927045) в особі Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства Центренерго (08720, вул. Промислова, буд. 1, Обухівський район, м. Українка, Київська область) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Метекс 2000 (84200, вул. Салтикова, буд. 11, м. Дружківка, Донецька область; ідентифікаційний код 34247003) 11 864 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 21 (двадцять одна) коп. пені, 38 665 (тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн 13 (тринадцять) коп. інфляційних збитків, 4 287 (чотири тисячі двісті вісімдесят сім) грн 87 (вісімдесят сім) коп. 3 % річних та судові витрати 2 101 (дві тисячі сто одна) грн 76 (сімдесят шість) коп. судового збору, 3 915 (три тисячі дев`ятсот п`ятнадцять) грн 36 (тридцять шість) коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Метекс 2000 (84200, вул. Салтикова, буд. 11, м. Дружківка, Донецька область; ідентифікаційний код 34247003) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 392 (триста дев`яносто дві) грн 72 (сімдесят дві) коп., перерахований (сплачений) за платіжним дорученням № 2343 від 16.01.2023 р.

5.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

6.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца