Рішення

від 09.11.2023 по справі 927/785/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

09 листопада 2023 року м. Чернігів справа № 927/785/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 3 (pru.kir@vppdr.gp.gov.ua)) в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-а (gu@ngu.gov.ua)) та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) До Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» 15561, с. Шестовиця Чернігівського району Чернігівської області, вул. Перемоги, 40 (vsm@magr.com.ua) 14000, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка. 6-а, офіс 6 (ІНФОРМАЦІЯ_2) (адреса представника - адвоката Павленка Андрія Васильовича)про визнання недійсним пункту договору та стягнення 871 774 грн 25 коп.

за участі представників сторін:

від позивачів: Жирін С.О. - предст. Головного управління Національної гвардії України (в порядку самопредставництва); Бобошко І.О. - предст. Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (в порядку самопредставництва)

від відповідача: Павленко А.В. - адвокат (ордер серії СВ № 1049739 від 03.07.2023)

В судовому засіданні прийняв участь прокурор Гонтар А.Д.

В судовому засіданні 09.11.2023р., на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2023 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» про визнання недійсним пункту договору та стягнення 871 774 грн 25 коп. якою прокурор просить:

визнати недійсним п. 3.1 Договору від 01.12.2022 № 176/АТМ про закупівлю товарів за державні кошти з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 827 212,19 грн, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ»;

стягнути з відповідача на користь Головного управління Національної гвардії України в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України грошові кошти у розмірі 871 774,25 грн: 827 212,19 грн сплаченого податку на додану вартість, 32 731,79 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 11 830 грн 27 коп. трьох процентів річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що спірний пункт договору визначає його ціну з урахуванням податку на додану вартість в той час як, враховуючи введення Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Отже, вчинена господарська операція з поставки військовій частині товарів мала бути оподаткованою за нульовою ставкою; як наслідок - п. 3.1 вказаного вище договору є таким, що суперечить приписам діючого законодавства України і в силу положень ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним, а грошові кошти в сумі 827 212,19 грн (розмір сплаченого податку на додану вартість) - поверненню позивачу-2 як безпідставно отримані відповідачем кошти в силу норм ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження; призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 25 липня 2023 року; встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; викликано для участі в підготовчому засіданні представників сторін.

10 липня 2023 року, у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 10.07.2023 на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що при визначенні бази оподаткування щодо поставки товару за Договором поставки № 17/АТМ від 01.12.2022 ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» не мало правових підстав керуватися виключно однією постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», оскільки даний нормативний документ за своїм правовим видом є підзаконним нормативно - правовим актом, яким не регулюються питання оподаткування в України. Виключно законом - Податковим Кодексом України регулюється система оподаткування в України, постанова Кабінету Міністрів України в апріорі не може змінити, підмінити, доповнити або скасувати Закон.

Разом з тим, товар за Договором поставки № 17/АТМ від 01.12.2022 року - «санітарне обладнання вертольоту для перевезення та догляду за пораненими АДЮА.943229.001 (ДК 021-2015 - 3474000-6) не є «товаром для забезпечення транспорту» і тому навіть за своїми технічними показниками та цільовим призначенням не підпадають під дію постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

Загальний перелік товарів до яких застосовуються пільги в оподаткуванні за нульовою ставкою визначені в ст. 195 Податкового кодексу України. Разом з тим, саме конкретний перелік товарів визначається з застосуванням Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).

Відповідно до технічної документації (паспорту) до комплекту виробу «санітарне обладнання вертольоту для перевезення та догляду за пораненими АДЮА.943229.001» входять: 1. Стійкі санітарні А (передні), 2. Стійкі санітарні Б (задні); 3. Ремені підвісні (лямки) А; 4. Ремені підвісні (лямки) Б; 5. Стіл; 6. Стіл; 7. Стілець; 8. Ложемент; 9. Опора; 10. Комплект умивальника; 11. Контейнер для поїльників; 12. Відро зливне; 13. Комплект 3ІП. Відповідно до призначення дані товари відносяться до УКТ ЗЕД 9402 90 00 00.

За даною угодою ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 09.12.2022 року на товар «Санітарне обладнання вертольоту для перевезення та догляду за пораненими АДЮА.943229.001», код товару згідно з УКТ ЗЕД - 9402 90 00 00.

Даний товар (з кодом згідно УКТ ЗЕД 9402 90 00 00) не входить до визначених УКТ ЗЕД товарів, які звільнені від оподаткування ПДВ відповідно до вимог п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, і не відноситься до товару, який оподатковується за нульовою ставкою відповідно до вимог підпункту «б» , «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Таким чином, ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» згідно п. 185.1 ст. 185; п.п. «а» п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України було зобов`язано нарахувати ПДВ в розмірі 20% від ціни поставляємої продукції за Договором поставки № 17/АТМ від 01.12.2022 року, яка становить 827 212,19 грн., що й було зроблено шляхом викладення даної вимоги в п. 3.1 цього договору.

З даної господарської операції у ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» виникло зобов`язання по сплаті податку на додану вартість сумі 827 212,19 грн., яке було товариством виконано (зменшено податковий кредит з ПДВ, тобто фактично сплачено ПДВ грошовими коштами з операцій з придбання матеріалів та комплектуючих). Бюджет України отримав податок на додану вартість. По факту, визначення ПДВ в даній угоді не є економічно та фінансово вигідним для ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ», жодного матеріального зиску від збільшення суми податків товариство не отримує. Твердження прокурора про те, що ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ», збільшивши свої податкові зобов`язання перед державою, діяв недобросовісно, відповідач вважає помилковими.

Крім того, відповідач ставить під сумнів наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

В підготовчому засіданні 25 липня 2023 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05 вересня 2023 року; продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів; встановив процесуальні строки: для подання прокурором та позивачами відповіді на відзив - до 04.08.2023 включно; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

03 серпня 2023 року, у встановлений судом процесуальний строк, прокурором подано відповідь на відзив в якій він вказує, що протиправне отримання відповідачем коштів військової частини, тривале їх неповернення, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що зобов`язує прокурора вчинити дії для їх захисту у судовому порядку. Адже указані кошти можна було б додатково використовувати для матеріально-технічного забезпечення, бойової готовності та боєздатності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка виконує бойові завдання, та, як наслідок, для забезпечення національної безпеки України.

На думку прокурора, відповідач помилково посилається на п. 32 підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в якому міститься перелік товарів з УКТ ЗЕД, як на норму, що регулює спірні правовідносини. Дана норма регулює підстави для звільнення від оподаткування ПДВ, а в спірних правовідносинах, враховуючи зміст Постанови КМУ від 02.03.2022 № 178, наявні підстави для застосування нульової ставки ПДВ. Враховуючи, що Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України санітарне обладнання вертольоту для перевезення та догляду за пораненими придбано саме для вертольоту, який використовується військовою частиною для виконання завдань за призначенням в умовах воєнного стану, наявні підстави для застосування нульової ставки ПДВ, передбаченої постановою КМУ від 02.03.2022 № 178.

Згідно з підпунктом «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ, за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. Законодавство - система нормативно - правових актів, якими регулюються суспільні відносини в державі. Постанова КМУ від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» підпадає під визначення «законодавство», а тому не суперечить, а доповнює зміст ПКУ.

Нормами підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ та Постанови № 178 не визначено відповідного переліку товарів із зазначенням кодів з Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015, чи кодів УКТ ЗЕД. Постановою № 178 не визначено обмежень чи критеріїв щодо видів транспорту для якого здійснюється постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту.

Таким чином, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ та Постанови № 178 застосовується, зокрема, до операцій з постачання додаткового обладнання, визначеного відповідними нормативними та/або технічними документами, що використовуються для забезпечення транспорту, зокрема, повітряного, при умові, що такі операції здійснюють категорії суб`єктів, що визначені Постановою № 178 та таке постачання відповідає умовам, визначеним Постановою № 178.

07 серпня 2023 року, у встановлений судом процесуальний строк (здана для відправки на пошту 03.08.2023), до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на відзив зі змісту якої вбачається, що позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими, безпідставними та такими, що спростовують фактів (обставин), викладених у позовній заяві.

Так, позивач, серед іншого, вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 61 Закону України «Про Національну гвардію України», з введенням воєнного стану Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, крім військових частин (підрозділів), які здійснюють конвоювання та охорону дипломатичних представництв. Оскільки Військова частина НОМЕР_1 входить до складу Збройних Сил України, то починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Санітарне обладнання, яке є предметом договору № 176/АТМ від 01.12.2022 дійсно було встановлено на вертоліт Мі-8МТ для виконання завдань за призначенням, а також для перевезення поранених у період воєнного стану.

Процесуальним правом на подання заперечення відповідач не скористався.

В підготовчому засіданні 05.09.2023, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Також в підготовчому засіданні 05.09.2023 суд постановив протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання відповідача про залишення без розгляду позову керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.09.2023.

Разом з тим, 20.09.2023 о 08:33 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з`явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області, яка тривала до 09:39.

Згідно наказу голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од, з метою забезпечення вимог цивільного захисту населення під час повітряної тривоги, зобов`язано суддів та працівників суду під час оголошення повітряної тривоги здійснювати евакуацію із залишенням приміщення суду до безпечного місця розташування; встановлено, що в разі оголошення повітряної тривоги під час проведення судового засідання, таке засідання має негайно припинятися; крім того, організовано службу судових розпорядників щодо додаткового оповіщення голосом всіх працівників суду та відвідувачів стосовно повітряної тривоги та місця можливої евакуації.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 20.09.2023 на 09:00 судове засідання по даній справі не проводилось; даний факт підтверджується також Актом від 20.09.2023 № 88-23 щодо оголошення повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2023 судове засідання призначено на 10.10.2023.

13 вересня 2023 року на електронну пошту суду надійшло клопотання прокурора про поновлення встановленого законом процесуального строку на подання доказів поданих ним попередньо 04.09.2023.

Звертаючись з даним клопотанням, прокурор зазначає, що відповідні докази отримані ним вже після подання позовної заяви, а саме 28.08.2023 (відтиск штампу прокуратури вх. № № 2915-23 та 2916-23) і як наслідок - не могли бути подані до суду у встановлений законом строк. Однак прокурор вважає подані докази такими, що мають значення для всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

14 вересня 2023 року відповідачем подано заперечення на вказане вище клопотання прокурора. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що, на його думку, прокурор належним чином не довів неможливість подання відповідних доказів у встановлений законом процесуальний строк.

За змістом ст. 80, 118, 119 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки додані до клопотання від 03.09.2023 прокурором докази були отримані ним лише 28.08.2023 (відтиск штампу прокуратури вх. № № 2915-23 та 2916-23), тобто після подання позовної заяви до суду, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора про поновлення строку на подання доказів про що в судовому засіданні 10.10.2023 постановлено протокольну ухвалу.

В судовому засіданні 10.10.2023 суд розпочав розгляд справи по суті та оголосив перерву до 25.10.2023, а в судовому засіданні 25.10.2023 - перерву до 09.11.2023.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення прокурора та повноважних представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 14.05.2015, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 064 102 0000 011963. Основний вид діяльності: виробництво зброї та боєприпасів.

ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» 29.11.2016 видано свідоцтво про те, що воно є виробником (постачальником) продукції для потреб Збройних Сил України.

Згідно положення про Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, затвердженого Наказом Міністра внутрішніх справ 03.12.2018 № 986, військова частина є суб`єктом державної авіації та призначена для виконання функцій, які покладаються на Національну гвардію України, використовуючи повітряні судна. Військова частина є юридичною особою. Основним завданням військової частини є авіаційне забезпечення (повітряне перевезення особового складу та вантажу, десантування, повітряна розвідка, евакуація постраждалих та поранених, вогнева підтримка дій військ під час знешкодження озброєних злочинців та збройних формувань) військових частин та підрозділів Національної гвардії України під час виконання службово - бойових завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, охорони органів державної влади, а також у взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони - забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності не передбачених законом воєнізованих та збройних формувань (груп), злочинних організацій. Як складова сил оборони військова частина бере участь у відсічі збройної агресії, ліквідації збройного конфлікту та виконанні завдань територіальної оборони.

01 грудня 2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (Покупцем) та ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» (Продавцем) був укладений договір про закупівлю товару за державні кошти № 176/АТМ згідно умов якого Продавець зобов`язується у 2022 ропі поставити Покупцю товар. а саме: Санітарне обладнання вертольоту для перевезення та догляду за пораненими АДЮА.943229.001 (ДК 021-2015 - 34740000-6 - Обладнання для повітряних і космічних літальних апаратів, тренажери, симулятори та супутні деталі), а Покупець - прийняти й своєчасно оплатити вартість вказаного в договорі товару.

Згідно п. 3.1 даного договору, ціна товару становить 4 963 273,16 грн, у тому числі ПДВ 827 212,19 грн з урахуванням вартості доставки до місця поставки (передачі).

Матеріалами справи підтверджується факт виконання сторонами своїх зобов`язань за договором від 01.12.2022 № 176/АТМ: рахунком на оплату від 07.12.2022 № 111, видатковою накладною від 07.12.2022 № 135, платіжним дорученням від 08.12.2022 № 3445, актом приймання - передачі № 276/1 від 09.12.2022.

За наслідками здійснення відповідної господарської операції відповідачем було сформовано податкову накладну від 09.12.2022 № 4. Сума податку на додану вартість в розмірі 827 212,19 грн була віднесена до складу податкового кредиту.

Санітарне обладнання, яке є предметом договору № 176/АТМ від 01.12.2022, було встановлено позивачем-2 на вертоліт Мі-8МТВ-1, що підтверджується заявкою № 1 від 11.01.2023, накладною № 23-26/2 від 11.01.2023, формулярами № 33, 34 до повітряного судна.

Згідно ст. 180, 189 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

У відповідності з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Статтею ст. 193, 194 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків; г) 14 відсотків.

Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, визначені ст. 195 Податкового кодексу України згідно п.п. «г» п.п. 195.1.2 п. 195.1 якої за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, в останнє - Законом України від 08.11.2023 № 3429-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

02 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» згідно якої установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування (02.03.2022) і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Як вбачається зі змісту постанови від 02.03.2022 № 178, вона прийнята з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Згідно ст. 1, 5 Закону України «Про Національну гвардію України», Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

До складу Національної гвардії України входять:

1) головний орган військового управління Національної гвардії України;

2) оперативно-територіальні об`єднання Національної гвардії України;

3) з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров`я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України.

Організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України), з`єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ.

До складу з`єднання Національної гвардії України можуть входити бригади, полки, батальйони, загони, роти тощо, а до складу військової частини Національної гвардії України можуть входити підрозділи (батальйони, ескадрильї, загони, роти тощо), спеціальні комендатури (комендатури), вузли зв`язку, центри, групи, взводи.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про транспорт», до складу авіаційного транспорту входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

У відповідності з п. 30, 31 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), державна авіація - авіація, що використовує повітряні судна з метою виконання функцій із забезпечення національної безпеки і оборони держави та захисту населення, які покладаються на Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, органи Національної поліції, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, органи охорони державного кордону України, митні органи; державне повітряне судно - повітряне судно, що застосовується у військовій, прикордонній службі, службі цивільного захисту, в органах Національної поліції та митних органах.

Таким чином, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до п.п. «г» п.п. 195.1.2 п. 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та Постанови КМУ від 02.03.2022 № 178 застосовується до операцій з постачання будь-яких товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання тощо, визначені відповідними нормативними та технічними документами), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категорії суб`єктів, що визначені Постановою № 178.

При цьому, ані Податковим кодексом України, ані Постановою КМУ від 02.03.2022 № 178 не визначено обмежень чи критеріїв щодо видів транспорту, для якого здійснюється таке постачання, а також ні переліку товарів для забезпечення транспорту, ні переліку кодів з Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 чи кодів УКТ ЗЕД.

Зважаючи на те, що предметом договору від 01.12.2022 № 176/АТМ є Санітарне обладнання вертольоту для перевезення та догляду за пораненими АДЮА.943229.001 (ДК 021-2015 - 34740000-6 - Обладнання для повітряних і космічних літальних апаратів, тренажери, симулятори та супутні деталі) і його покупець входить до складу Національної гвардії України, слід зробити висновок, що в даному випадку до операції з постачання цього товару повинна застосовуватися нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до п.п. «г» п.п. 195.1.2 п. 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та Постанови КМУ від 02.03.2022 № 178, як операція з постачання товару для забезпечення транспорту Національної гвардії для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, включення відповідачем до ціни товару податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків суперечить законодавству.

Заперечення відповідача не можуть бути взяті судом до уваги, виходячи з наступного:

Приписом статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом п. 3.1 ст. 3 Податкового кодексу України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно - правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Як було вказано вище, операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, визначені ст. 195 Податкового кодексу України. Згідно п.п. «г» п.п. 195.1.2 п. 195.1 якої, за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Оскільки постанова КМУ від 02.03.2022 № 178 була прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, вона є частиною податкового законодавства.

При цьому, даною постановою КМУ не встановлюються податки і збори, ставка податку на додану вартість або пільги з оподаткування, а лише конкретизується перелік операцій з постачання товарів, які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто, підпункт "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України є бланкетною нормою по відношенню до постанови КМУ від 02.03.2022 № 178.

Щодо заперечень відповідача про те, що товар за договором № 17/АТМ від 01.12.2022 року не є «товаром для забезпечення транспорту», суд зазначає що згідно п. 2.8 договору, один комплект санітарного обладнання повинен містити: ложемент (2 шт.), ремінь підвісний А (лямка) (4 шт.), ремінь підвісний Б (лямка) (4 шт.), стійка санітарна А (передня) (4 шт.), стійка санітарна Б (задня) (4 шт.), відро зливне (1 шт.), комплект умивальника (1 шт.), контейнер для поїльників (1 шт.), опора (8 шт.), стілець (1 шт.), столик (1 шт.). комплект ЗІП (1 шт.).

Тобто, дане обладнання призначено саме для встановлення на вертоліт для перевезення та догляду за пораненими. Доказів можливості його використання окремо в інших сферах відповідачем не надано. Отже, даний товар є товаром для забезпечення транспорту. Встановлення позивачем-2 обладнання на вертоліт підтверджується матеріалами справи.

Визначення відповідачем в податковій накладній від 09.12.2022 № 4 товару з застосуванням Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) за кодом 9402 90 00 00 належним чином не обґрунтовано, оскільки згідно Закону України «Про Митний тариф України» даний код застосовується до інших меблів медичних, хірургічних, стоматологічних або ветеринарних (наприклад, операційні столи, столи оглядові, лікарняні ліжка з механічним пристроєм, стоматологічні крісла); перукарських крісел та аналогічних крісел з пристроєм для обертання, нахиляння і підіймання; їх частини.

Також суд зазначає, що режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, тому нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 194.1 статті 194, пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У застосуванні наведених положень статей ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд виходить з того, що приписи статті 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 по справі № 910/12764/20.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що п. 3.1 Договору від 01.12.2022 № 176/АТМ про закупівлю товарів за державні кошти в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 827 212,19 грн не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанови КМУ від 02.03.2022 № 178.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 частини 1 статті 1311 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Прокурором подано позов в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в зв`язку з невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Національну гвардію України» до складу Національної гвардії України, зокрема, входять, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри).

Організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України), з`єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ.

Відповідно до ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну гвардію України» основними функціями Національної гвардії України, зокрема, є захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом; охорона громадської безпеки і порядку, забезпечення захисту та охорони життя, здоров`я, прав, свобод і законних інтересів громадян; участь у забезпеченні громадської безпеки та охороні громадської безпеки і порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я громадян.

Відповідно до Положення про військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, затвердженого Наказом Міністра внутрішніх справ України від 03.12.2018 № 986, військова частина є суб`єктом державної авіації та призначена для виконання функцій, які покладаються на Національну гвардію України, використовуючи повітряні судна.

У свою чергу відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України; до складу Національної гвардії України, зокрема, входять, з`єднання, військові частини, вищі військові Навчальні заклади, навчальні військові частини (центри).

Основним завданням військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України є авіаційне забезпечення військових частин та підрозділів Національної гвардії України під час виконання службово-бойових завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, а також у взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони - забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону.

Як складова сил оборони, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України бере участь у відсічі збройної агресії, ліквідації збройного конфлікту та виконання завдань територіальної оборони.

Основними функціями військової частини є, зокрема, захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом; участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України відповідно до покладених на неї завдань і функцій зобов`язана, зокрема, вести воєнні (бойові) дії в разі збройного конфлікту чи загрози нападу на Україну, виконувати завдання територіальної оборони; надавати допомогу під час виконання заходів правового режиму воєнного стану; здійснювати взаємодію зі Збройними Силами України під час проведення загальновійськових, широкомасштабних бойових операцій та службово-бойових завдань.

До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, що регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади, а також держави в цілому.

Крім того, повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування військових формувань, що виконують завдання з безпосередньої відсічі ворогу.

У зв`язку з цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при зайвому витрачанні чи заволодінні бюджетними коштами, є пріоритетом роботи усіх органів, у тому числі прокуратури, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення.

Забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, основні завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на військові формування. Водночас, успішні дії останніх безпосередньо залежать від рівня їх матеріального-технічного забезпечення.

За таких обставин, протиправне отримання відповідачем бюджетних коштів, тривале їх неповернення, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що зобов`язує прокурора вчинити дії для їх захисту у судовому порядку. Адже вказані кошти можна було б додатково використовувати для матеріально-технічного забезпечення, бойової готовності та боєздатності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка виконує бойові завдання, та, як наслідок, для забезпечення національної безпеки України.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органів уповноважених здійснювати захист у даних правовідносинах (Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 ).

Кропивницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листом від 05.05.2023 № 5-4-1171 вих-23 поінформувала військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про наявність підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах, у т.ч. шляхом пред`явлення позову.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України листом № 69/12-974 від 03.06.2023 повідомила Прокуратуру, що не має можливості звернутися до суду щодо визнання недійсним пункту 3.1 Договору від 01.12.2022 №176/АТМ та просила здійснити представництво інтересів військової часини НОМЕР_1 НГУ у суді.

Кропивницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листом від 23.05.2023 № 5-4-1349 вих-23 поінформувала Головне управління Національної гвардії України про наявність підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах, у т.ч. шляхом пред`явлення позову.

Головне управління Національної гвардії України листом від 26.05.2023 № 27/12/1-5641/12 повідомило Прокуратуру, що не заперечує стосовно вжиття прокуратурою заходів щодо захисту інтересів держави у т.ч. шляхом пред`явлення позову.

Суд вважає, що такі дії позивачів свідчать про їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Незалежно від того, які обставини незвернення позивачів з позовною заявою до суду, сам факт незвернення уповноваженого органу до суду протягом розумного строку після отримання інформації про порушення інтересів є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Кропивницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону поінформувала листом від 30.05.2022 № 5-4-1429 вих-23 та від 30.05.2022 № 5-4-1428 вих-23 військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головне управління Національної гвардії України відповідно про намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Враховуючи те, що п. 3.1 Договору від 01.12.2022 № 176/АТМ про закупівлю товарів за державні кошти в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 827 212,19 грн суперечить законодавству, позовні вимоги прокурора про визнання його недійсним є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 по справі № 916/707/21.

Оскільки відповідач отримав від позивача-2 суму ПДВ при тому, що відповідний товар підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою ПДВ, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги прокурора в частині стягнення суми 871 774,25 грн на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оскільки неповернення відповідачем позивачу-2 зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача-2 поза підставою, передбаченою законом.

Положеннями статті 625 ЦК України визначено, що в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз змісту частини другої статті 625 ЦК України свідчить, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Слід зауважити, що приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Подібна правова позиція висвітлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 19.06.2018 у справі № 646/14523/15-ц.

Відтак, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Це означає, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц та постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.

Тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 32 731,79 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 11 830 грн 27 коп. трьох процентів річних за період з 10.12.2022 по 01.06.2023.

В той же час, позовні вимоги прокурора в частині стягнення суми 871 774,25 грн сплаченого податку, а також 32 731,79 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 11 830 грн 27 коп. трьох процентів річних на користь Головного управління Національної гвардії України не підлягають задоволенню, адже згідно платіжного доручення № 3445 від 08.12.2022 кошти були сплачені саме Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, як стороною правочину.

За таких обставин, позов в частині стягнення грошових сум з відповідача підлягає частковому задоволенню і кошти підлягають стягненню лише на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжних інструкцій від 05.06.2023 № 467 та від 14.06.2023 № 485 Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону було сплачено 15 760,61 грн судового збору, який повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» про визнання недійсним пункту договору та стягнення 871 774 грн 25 коп. задовольнити частково.

Визнати недійсним п. 3.1 Договору № 176/АТМ про закупівлю товару за державні кошти від 01.12.2022, укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (код НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» (код 39791716), в частині включення до ціни договору податку на додану вартість в розмірі 827 212,19 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» (15561, с. Шестовиця Чернігівського району Чернігівської області, вул. Перемоги, 40; код 39791716) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_2 ) 827 212 грн 19 коп. сплаченого податку на додану вартість, 32 731 грн 79 коп. нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 11 830 грн 27 коп. трьох процентів річних.

Позов керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в частині стягнення 827 212 грн 19 коп. сплаченого податку на додану вартість, 32 731 грн 79 коп. нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 11 830 грн 27 коп. трьох процентів річних на користь Головного управління Національної гвардії України залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» (15561, с. Шестовиця Чернігівського району Чернігівської області, вул. Перемоги, 40; код 39791716) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11; код 38296363) 15 760 грн 61 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2023р.

Суддя А.С.Сидоренко