Постанова
Іменем України
20 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 150/10/23
провадження № 61-13174св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про розірвання договорів оренди землі, повернення земельних ділянок
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (далі - Бабчинецька сільська рада) звернувся до суду з позовом, у якому просив розірвати договори оренди землі від 29 грудня 2015 року № 1-550 та № 1-551, укладені між Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача повернути Бабчинецькій сільській раді земельну ділянку площею 21,8773 га з кадастровим номером 0524980300:06:005:0034, та земельну ділянку площею 94,2195 га з кадастровим номером 0524980300:09:002:0206.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури посилався на те, що відповідач систематично не виконував істотні умови договорів оренди землі та систематично не сплачував передбачену договорами суму орендної плати. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Чернівецький районний суд Вінницької області рішенням від 10 травня 2023 року позов задовольнив. Розірвав договір оренди землі від 29 грудня 2015 року № 1-550, укладений між Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 . Зобов`язав ОСОБА_1 повернути Бабчинецькій сільській раді земельну ділянку площею 21,8773 га з кадастровим номером 0524980300:06:005:0034. Розірвав договір оренди землі від 29 грудня 2015 року № 1-551, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 . Зобов`язав ОСОБА_1 повернути Бабчинецькій сільській раді земельну ділянку площею 94,2195 га з кадастровим номером 0524980300:09:002:0206. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 02 серпня 2023 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав заявнику строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для подання за бажанням до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення процесуального строку для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції від 10 травня 2023 року із зазначенням поважних для цього причин і роз`яснив заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 21 серпня 2023 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду є неповажними.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 серпня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість відкриття апеляційного провадження у справі, не дослідивши належним чином доводів заявника про існування поважних причин, які перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду з апеляційною скаргою.
У вересні 2023 року керівник Могилів-Подільської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні. Зазначив, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження і не навів поважних причин для його поновлення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
27 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без руху та в подальшому відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, встановив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене 10 травня 2023 року за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Покотила В. М., який отримав копію повного тексту рішення на свою електронну адресу в день його складення 19 травня 2023 року.
ОСОБА_1 отримав копію повного тексту рішення місцевого суду від 10 травня 2023 року за зареєстрованим місцем проживання 25 травня 2023 року, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи 54, том 2).
24 липня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року, тобто з пропуском, визначеного процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.
Постановляючи 02 серпня 2023 року ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд виходив із того, що рішення місцевий суд ухвалив 10 травня 2023 року. Повний текст рішення складений 19 травня 2023 року та в електронному вигляді доставлений до електронної скриньки представника відповідача - адвоката Покотила В. М., а відповідач ОСОБА_1 отримав копію рішення суду 25 травня 2023 року.
У заяві від 14 серпня 2023 року ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність комунікації, що позбавило його представника можливості довести до відома довірителя зміст повного тексту судового рішення, вважав, що є поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вважаючи неповажними такі причини пропуску процесуального строку, апеляційний суд виходив з того, що хоча за наданими документами ОСОБА_1 з 15 травня до 18 липня 2023 року перебував у м. Краматорську, однак заявник не надав доказів припинення надання у місті поштового, інтернет-зв`язку, відключення комунікаційних мереж на вказаній території, що не позбавляло його можливості скористатися своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду. Разом з тим суд врахував, що ОСОБА_1 мав угоду на представництво з адвокатом, який міг подати апеляційну скаргу.
Ураховуючи подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення суду від 10 травня 2023 року через досить тривалий проміжок часу - аж 24 липня 2023 року, апеляційний суд дійшов висновку, що немає достатніх, ґрунтовних, об`єктивних підстав для задоволення клопотання скаржника про поновлення процесуального строку на оскарження.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
У частині третій статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Виходячи зі змісту статті 354 ЦПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Водночас поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відносити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Тобто поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є правом суду, яке він реалізує, лише встановивши об`єктивну неможливість дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі стосовно доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Установивши, що апеляційна скарга подана після закінчення строку, установленого статтею 354 ЦПК України, а наведені заявником причини для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, суд залишив її без руху й надав строк протягом десяти днів з дня отримання ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних причин для поновлення процесуального строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Постановляючи 21 серпня 2023 року оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 навів причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, аналогічні викладеним у першій заяві, які суд визнав неповажними. При цьому заявник вважав, що суд не надав оцінку обставинам та доказам, викладеним в першій заяві про поновлення процесуального строку.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неповажність наведених заявником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки саме по собі відрядження в період з 15 травня до 18 липня 2023 року, з врахування встановленого судом факту отримання повного тексту рішення ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання - 25 травня 2023 року, не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Інших доводів щодо об`єктивної неможливості вчасного подання апеляційної скарги заявник не навів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 06 грудня 2007 року у справі «Volovik v. Ukraine» («Воловік проти України» № 15123/03, § 53, 55)).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов`язує до того, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 20.11.2023 |
Оприлюднено | 27.11.2023 |
Номер документу | 115102733 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: що виникають з договорів оренди |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Зайцев Андрій Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні