Ухвала
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 754/773/22
провадження № 61-15949 ск 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан»</a>, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 13210 від 20 липня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С., про стягнення з нього ( ОСОБА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан»</a> (далі - ТОВ «Міолан») заборгованості в розмірі 24 150,00 грн, та повернути кошти, що були незаконні стягнуті з нього на підставі вказаного виконавчого напису.
2. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року позов задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 13210 від 20 липня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С., про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Міолан» заборгованості в розмірі 24 150,00 грн. Стягнуто з ТОВ «Міолан» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення грошових коштів, набутих без відповідної правової підстави та в частині стягнення витрат на правничу допомогу скасовано, ухвалено в цих частинах нове судове рішення, яким вказані вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ «Міолан» на користь ОСОБА_1 12 031,46 грн безпідставно набутих коштів, 3 969,60 грн, понесених судових витрат зі сплати судового збору, 349,20 грн витрат на відправлення поштової кореспонденції та 12 000,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього - 28 350,26 грн.
4. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання доказів понесених судових витрат. Заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Міолан» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн, 366,60 грн витрат на відправлення поштової кореспонденції, а всього - 6 366,60 грн.
5. У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана засобами поштового зв`язку 06 листопада 2023 року, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
6. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, ухвалене в малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
8. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
10. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
11. Оскільки ціна позову в цій справі становить 24 150,00 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн), зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.
12. Водночас касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
13. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
14. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
15. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
16. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
17. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
18. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
19. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
20. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
21. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
22. Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
23. Помилкове зазначення в додатковій постанові Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 рокупро можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на розгляд її справи судом, встановленим законом.
24. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
25. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389 та 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан»</a>, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ А. І. Грушицький
/підпис/ Є. В. Петров
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 15.11.2023 |
Оприлюднено | 23.11.2023 |
Номер документу | 115102765 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Пророк Віктор Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні