Постанова

від 08.11.2023 по справі 755/4967/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: 755/4967/23

номер апеляційного провадження: 22-ц/824/12471/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Шебуєва В.А., Слюсар Т.А.

секретаря Рагушіна І.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Дніпровського районного суду міста Києва Виниченко Л.М.,

у цивільній справі № 755/4967/23 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського академічного художнього драматичного театру про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївського академічного художнього драматичного театру за результатами розгляду якого, просила: визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення від 30 червня 2022 року та поновити позивача на посаді провідного майстра сцени Миколаївського академічного художнього драматичного театру; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що 30 червня 2021 року між сторонами укладено контракт з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури. Позивач є діючою головою Ревізійної комісії Миколаївського обласного комітету профспілки працівників культури, обраною на 5 років (2019-2024), головою профспілкового комітету Миколаївського академічного художнього драматичного театру. Однак, 30 червня 2022 року її було звільнено у зв`язку із закінченням дії контракту на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Вказуючи, що за умовами контракту сторони між собою узгодили трудові відносини, в тому числі передбачили у письмовій формі продовження дії контракту, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії контракту письмово не проінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію цього контракту. Проте, про бажання припинити дію контракту позивач належним чином проінформована не була, жодних листів щодо припинення трудових відносин вона не отримувала. Контракт не містить дані про здійснення документообігу між сторонами в електронній формі, за допомогою засобів зв`язку, месенджерів тощо. Виходячи з наведеного, вважала, що наказ про звільнення є незаконним, а тому повинен бути скасований, звільнення з роботи відбулось з грубим порушенням контракту та трудового законодавства.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що усі питання щодо порядку та процедури розірвання договору, в тому числі, порядок повідомлення про кадрові питання працівника в електронній формі, повинно бути узгоджене між сторонами. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що між сторонами існувала домовленість про електронну комунікацію. Твердження суду про те, що листування між сторонами засобами комунікації щодо надання відпусток та їх продовження, підтверджує досягнуту між ними домовленість під час дії воєнного стану про альтернативні способи переселення заяв, повідомлень, наказів, є хибними, оскільки являються припущеннями. Із наданої відповідачем до суду копії скріншоту, щодо повідомлення позивача про наступне звільнення з роботи, не можливо відтворити зміст надісланого повідомлення, а також особу, якою його було надіслано. Відповідач не вказав матеріальний носій оригіналу заявленого доказу, що ставить під сумнів відповідність наданої копії його оригіналу. Крім того, позивач є діючою головою Ревізійної комісії Миколаївського обласного комітету профспілки працівників культури, обраною на 5 років, головного профспілкового комітету Миколаївського академічного художнього драматичного театру. Вказуючи, що суд поверхнево до вирішення даного спору та відмовив у задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу подано не було.

24 жовтня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу з яких вбачається, що відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Вказуючи, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю.

Позивач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Представник відповідача до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується звітами про направлення судової повістки-повідомлення на електронну адресу відповідача та його представника.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність нез`явившихся осіб в силу вимог ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом при розгляді справи встановлено, що 30 червня 2021 року між Миколаївським академічним художнім російським драматичним театром та ОСОБА_1 укладено контракт з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури. Пунктом 1 Розділу І контракту визначено, що цей контракт є особливою формою трудового договору. На підставі цього контракту виникають трудові відносини між працівником і роботодавцем. Строк дії контракту з 01 липня 2021 року по 30 червня 2022 року (п. 1 Розділ VІІ контракту). Після настання дати закінчення строку дії цього контракту цей контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до цієї дати письмово не поінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію цього контракту. У всіх випадках днем звільнення працівника є останній день його роботи (п.п. 8, 6 Розділ VІІ контракту).

Згідно копії закордонного паспорту ОСОБА_1 , у період з 08 березня 2022 року по 20 червня 2022 року остання перебувала за межами території України.

27 квітня 2022 року Миколаївським академічним художнім драматичним театром направлено ОСОБА_1 у застосунок Viber повідомлення про те, що термін дії укладеного з нею 30 червня 2021 року контракту, закінчується 30 червня 2022 року. Відповідно до п. 8 розділу VІ контракту від 30 червня 2021 року, повідомило про припинення дії контракту.

Наказом Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру № 51-К від 07 червня 2022 року, ОСОБА_1 , провідного майстра сцени, звільнено із займаної посади 30 червня 2022 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх необґрунтованості. Зазначаючи, що у період перебування позивача за межами України, зокрема 27 квітня 2022 року, через застосунок Viber їй було надіслано повідомлення з інформуванням про припинення дії контракту. Обставини отримання такого повідомлення позивачем не заперечувались та не спростовані. Відповідач знаходиться у м. Миколаєві, місто на той час піддавалось численним обстрілам російськими військами, що є загальновідомими фактами. Матеріалами справи не підтверджено інформування позивачем, яка виїхала з міста, роботодавця про реєстрацію місця її фактичного знаходження чи іншу адресу для можливості направлення поштової кореспонденції. Таким чином, відповідач, відповідно до умов контракту, належним чином повідомив ОСОБА_1 про своє бажання припинити дію контракту в доступний спосіб електронної комунікації.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних відносин і закон який їх регулює.

Так, статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За змістом ч. 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

За змістом ч. 1 ст. 21 Закону України «Про культуру» трудові відносини з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури оформлюються шляхом укладення контрактів. Після настання дати закінчення строку дії контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна із сторін за місяць до цієї дати письмово не поінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Виходячи з особливостей вказаної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, а також особливості порядку звільнення чи продовження дії контракту.

Частиною 3 ст. 29 КЗпП України (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст.ст. 43, 44 Конституції України.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Підписання сторонами контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури від 30 червня 2021 року, вказує на добровільне волевиявлення позивача працювати на умовах і в межах строку, що визначені у контракті. Досягнення сторонами згоди про те, що після настання дати закінчення строку дії цього контракту він вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до цієї дати письмово не поінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію цього контракту.

Сторонами визначено строк дії контракту з 01 липня 2021 року по 30 червня 2022 року.

Згідно копії закордонного паспорту ОСОБА_1 , у період з 08 березня 2022 року по 20 червня 2022 року вона перебувала за межами території України. Адресу місця проживання чи іншу адресу для направлення кореспонденції, відповідачу не повідомила.

Відповідач знаходився у м. Миколаєві. На той час місто піддавалось численним обстрілам російськими військами, що є загальновідомими фактами.

Протягом безперервного перебування позивача за межами України, вона продовжувала працювала в Миколаївському академічного художньому драматичному театрі на посаді провідного майстру сцени. Згідно довідки про доходи Миколаївського академічного художнього драматичного театру від 05 травня 2023 року ОСОБА_1 дійсно працювала в Миколаївському академічного художньому драматичному театрі на посаді провідного майстру сцени. Із інформації зазначеної у довідці вбачається, що театром видавались наступні накази: наказ № 33 від 01 березня 2022 року - простій 2/3 з 01 березня 2022 року по 12 березня 2022 року; наказ № 13-О від 09 березня 2022 року - відпустка без збереження заробітної плати з 09 березня 2022 року по 31 березня 2022 року; наказ № 40-О від 31 березня 2022 року - відпустка без збереження заробітної плати з 15 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року; наказ № 41-О від 01 квітня 2022 року - частина щорічної основної відпустки з 01 квітня 2022 року по 14 квітня 2022 року тривалістю 14 календарних днів; наказ № 106-О від 29 квітня 2022 року - відпустка без збереження заробітної плати з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; наказ № 129-О від 31 травня 2022 року - відпустка без збереження заробітної плати з 01 червня 2022 року по 31 червня 2022 року.

Зазначене свідчить про листування між сторонами електронними засобами комунікації з кадрових питань про надання відповідних видів відпусток та їх продовження. Тобто, підтверджують досягнення між сторонами домовленості під час дії воєнного стану про застосування альтернативних способів пересилання заяв, повідомлень, наказів тощо.

27 квітня 2022 року Миколаївський академічний художній драматичний театр направив ОСОБА_1 у застосунок Viber повідомлення про те, що термін дії укладеного з нею 30 червня 2021 року контракту, закінчується 30 червня 2022 року та повідомив про припинення дії контракту.

У судовому засіданні позивач надала усні пояснення зазначивши, що вона повернулася з евакуації 20 червня 2022 року. В той час, театр не працював. Позивач вийшла на роботу повідомивши, що може робити все що завгодно. Художній керівник повідомив, що все буде добре та щоб вона відпочивала. І лише 30 червня 2022 року частину трупи театру зібрали, начебто для видачі трудових книжок у зв`язку з тим, що театр переходить на електронні носії інформації. І лише розписавшись за отримання трудової книжки вони дізналися про звільнення.

На запитання суду про те, чи отримувала позивач повідомлення Миколаївського академічний художнього драматичного театру надіслане у за стосунок Viber 27 квітня 2022 року, позивач відповіла: «Ми кожного року таке отримуємо».

Зазначені пояснення позивача свідчать про отримання нею повідомлення надісланого останній відповідачем у застосунок Viber щодо попередження припинення дії контракту.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач не була проінформована про бажання припинити дію контракту, не ґрунтується на матеріалах справи та нормах чинного законодавства України.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач є діючою головою Ревізійної комісії Миколаївського обласного комітету профспілки працівників культури, обраною на 5 років, головного профспілкового комітету Миколаївського академічного художнього драматичного театру, не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки обов`язковість отримання згоди профспілки на звільнення працівників у зв`язку з закінчення строку дії трудового договору, чинне трудове законодавство України не передбачає (вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 03 квітня 2020 року у справі № 592/14598/18).

Отже, оскільки між сторонами був укладений контракт на визначений строк, який закінчився, і роботодавець завчасно повідомив позивача про припинення контракту, звільнення позивача з підстав, передбачених п. 2 ст. 36 КЗпП України, відповідає нормам трудового законодавства, а відтак, слід погодитися з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача та поновлення її на посаді.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки зазначена вимога є похідною від вимоги про поновлення на роботі, у задоволенні якої, судом було відмовлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі немає.

Керуючись ст.ст. 368, 372, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: