Ухвала

від 21.11.2023 по справі 381/1327/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 листопада 2023 року м. Київ

Справа №381/1327/22

Апеляційне провадження №22-ц/824/13689/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В.

суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області ухваленого під головуванням судді Осаулової Н.А. 11 квітня 2023 року в м. Фастів, повний текст рішення складений 21 квітня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛАС» про витребування майна від недобросовісного набувача,

в с т а н о в и в

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛАС» про витребування майна від недобросовісного набувача - залишено без задоволення.

Не погодився із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , 01 серпня 2023 року ним на поштову адресу Київського апеляційного суду направлено апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2023 року залишено без руху.

Ухвала мотивована тим, що підстави наведені позивачем в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, є неповажними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав копію оскаржуваного рішення суду 05 травня 2023 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення, а тому позивачу необхідно вказати інші поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2023 року /а.с. 16/.

Копію ухвали Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року супровідним листом направлено на вказану в апеляційній скарзі електронну та поштову адресу скаржника.

Копію ухвали суду ОСОБА_1 отримано 29 жовтня 2023 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення /а.с. 19/.

10 листопада 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Заява мотивована тим, що позивач за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , не проживає, про що він повідомляв суд та заявляв клопотання про надсилання копій документів засобами електронного зв`язку на електронну адресу. Вказує, що за зазначеною адресою проживає відповідач у справі, з якою на час розгляду справи в суді позивач перебував на стадії розірвання шлюбу, та вона неодноразово отримувала направлені судом на ім`я позивача документи, ставлячи за нього підпис в повідомленні про вручення. Таким чином, повідомлення про вручення поштового відправлення копії судового рішення направленого судом на зареєстровану адресу ОСОБА_1 не може містити підпису позивача. Саме у зв`язку з відсутністю повного тексту рішення в центрі поштового зв`язку м. Фастова представник позивача 03 липня 2023 року надав суду заяву про видачу копії судового рішення та отримав його 04 липня 2023 року.

За таких обставин, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2023 року.

Однак, перевіривши доводи заяви та матеріали справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Частиною 1 ст. 127 ЦПК України передбачено, що, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Отже, процесуальним законом запроваджено оціночні параметри визначення обґрунтованості причин пропуску процесуального строку. При цьому, не існує іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з підготовкою звернення до суду тощо.

Положеннями ст. ст. 12,81 ЦПК України унормовано, зокрема, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В силу наведених вимог, особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

До таких висновків дійшов, зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №140/13772/21.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.»

Посилання позивача в заяві про усунення недоліків, на те, що він не отримував оскаржуване рішення 05 травня 2023 року, оскільки він не проживав за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , про що повідомляв суд першої інстанції подавши відповідну заяву, а копію оскаржуваного рішення отримала відповідач у справі, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, виходячи з такого.

Перш за все, в матеріалах справи відсутня заява позивача про зміну місця проживання, а тому суд першої інстанції направив копію оскаржуваного рішення на поштову адресу зазначену позивачем в позовній заяві.

Посилання позивача на те, що у зворотному повідомленні про вручення не може міститись підпис позивача, суд апеляційної інстанції також до уваги не приймає, оскільки в графі про отримання міститься підпис та зазначена дата отримання, доказів того, що цей підпис не належить позивачу матеріали справи не містять та позивачем надано не було.

Крім того, в апеляційній скарзі поданій позивачем зазначена адреса для листування: АДРЕСА_1 , також вказана адреса зазначена на поштовому конверті в якому позивач направив апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, підстави наведені позивачем в заяві про поновлення строків на апеляційне оскарження не підтвердженні жодними доказами, а тому їх не можна визнати поважними.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» наголосив на тому, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (див. наприклад рішення Європейського суду прав людини у справі Каракуця проти України).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці також виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Диспозитивність (від лат. dispono - розпоряджаюся) - це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. Зміст принципу диспозитивності перш за все розкривається через положення хто хоче здійснити свої права, повинен сам потурбуватися про це. Вказані принципи надають кожному учаснику справи можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

Таким чином, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, та Законом встановлений певний порядок участі осіб у судовому розгляді, який має бути ними додержаний.

А тому, виходячи з принципів, розумності, справедливості, рівності учасників судового розгляду, а також враховуючи принцип правової (юридичної) визначеності, викладені позивачем в заяві обставини не можуть вважатися поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим виявлені в апеляційній скарзі і зазначені в ухвалі Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року недоліки скаржником не є усунутими.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в порядку п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, особі, яка подала апеляційну скаргу слід відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, судКеруючись ст. 358 ЦПК України, суд

у х в а л и в

Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2023 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук