Рішення

від 20.11.2023 по справі 140/12042/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року ЛуцькСправа № 140/12042/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) клопотання Командитного товариства «Європейська транспортна група» про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі Командитного товариства «Європейська транспортна група» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування вимог щодо сплати митних платежів,

ВСТАНОВИВ:

Командитне товариство «Європейська транспортна група» (далі позивач, товариство) звернулося із позовом до Волинської митниці (далі відповідач, митниця) про визнання протиправними та скасування вимог щодо сплати митних платежів від 18.01.2023 №1 та від 24.01.2023 №2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 адміністративний позов у даній справі задоволено; визнано протиправними та скасовано вимоги Волинської митниці щодо сплати митних платежів від 18.01.2023 №1 та від 24.01.2023 №2; стягнуто на користь Командитного товариства «Європейська транспортна група» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати (пов`язані зі сплатою судового збору) в сумі 11183,33 грн.

06.11.2023 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника Командитного товариства «Європейська транспортна група» про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат за результатами розгляду даної справи, а саме: стягнення з Волинської митниці витрат на правничу допомогу в розмірі 38000,00 грн

Частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення здійснено судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), позаяк судове рішення ухвалено в тому ж самому порядку.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи те, що розгляд даної справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача звернувся до суду через систему «Електронний суд» 04.11.2023, тобто в межах п`яти днів після ухвалення судового рішення, тому суд вважає, що заява останньої про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідними доказами подана до суду в межах визначеного законом строку, передбаченого частиною сьомою статті 139 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункт 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Як вбачається із доданих письмових доказів, а саме: договору про надання правничої допомоги від 24.01.2023 №01/23/20019987, рахунку від 26.01.2023 №23-01, акту передачі-приймання професійної правничої (правової), платіжної інструкції від 26.01.2023 №408, товариство сплатило адвокатському бюро «Олег Зудінов та партнери» кошти у сумі 38000,00 грн на оплату правової допомоги, які складаються із: збору доказів та складання позовної заяви про визнання протиправними та скасування вимог Волинської митниці щодо сплати митних платежів від 18.01.2023 №1 та від 24.01.2023 №2 (18 год) 36000,00 грн; складання відповіді на відзив (1 год) 2000,00 грн.

Суд зазначає, що гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» самостійно адвокатом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статей 28, 29, 30 Правил адвокатської етики, затвердженої звітно-виборним З`їздом адвокатів України 09.04.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Так, у передбаченому пунктом 4.1 договору про надання професійної (правничої) допомоги сторони погодили, що за надання правової допомоги, зазначеної в пункті 1.1 цього договору, Клієнт сплачує Бюро гонорар в наступному розмірі: 2000,00 грн за одну годину роботи Бюро (без ПДВ), не включаючи виїзд для участі та безпосередню участь в судових засіданнях.

Тобто розмір однієї години роботи Бюро, обумовлений сторонами до сплати у договорі, який без заперечень підписаний останніми, є складовою частиною гонорару адвоката.

У постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд зазначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Зазначене свідчить, що відповідач, як особа, яка заперечує відносно визначеного позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

У даному випадку відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не подав заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, хоча така заява разом із долученими до неї додатками на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу була надіслана через систему ЄСІТС та доставлена до Електронного кабінету митниці 04.11.2023.

Тому суд дійшов висновку про задоволення поданого клопотання та стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 38000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Клопотання Командитного товариства «Європейська транспортна група» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський р-н, с.Римачі, вул.Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) на користь Командитного товариства «Європейська транспортна група» (01054, м.Київ, вул.Тургенєвська, 32А, код ЄДРПОУ 20019987) судові витрати у розмірі 38000,00 грн (тридцять вісім тисяч грн 00 коп).

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій