Постанова

від 10.04.2024 по справі 140/12042/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/12042/23 пров. № А/857/25197/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І. М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року (головуючий суддя Плахтій Н.Б., м. Луцьк) у справі № 140/12042/23 за адміністративним позовом Командитного товариства «Європейська транспортна група» до Волинської митниці про визнання дій та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в:

КТ «Європейська транспортна група» звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату митних платежів від 18.01.2023 №1 та від 24.01.2023 №2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року позов задоволено.

Від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат, у якій позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 38000 грн.

Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року заяву позивача задоволено повністю. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 38000 грн.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до прийняття рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року позивачем не заявлялось клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу. Звертає увагу, що суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи вимоги статті 262 та статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надані суду договір про надання правничої допомоги від 24.01.2023 №01/23/20019987, рахунок від 26.01.2023 №23-01, акт передачі-приймання професійної правничої (правової) допомоги від 03.11.2023, платіжна інструкція від 26.01.2023 №408,

З акту передачі-приймання професійної правничої (правової)допомоги від 03.11.2023 вбачається, що КТ «Європейська транспортна група» сплатило адвокатському бюро «Олег Зудінов та партнери» кошти у розмірі 38000 грн на оплату правової допомоги, які складаються із: збору доказів та складання позовної заяви про визнання протиправними та скасування вимог Волинської митниці щодо сплати митних платежів від 18.01.2023 №1 та від 24.01.2023 №2 (18 год) 36000 грн; складання відповіді на відзив (1 год) 2000 грн.

Колегія суддів враховує, що за вимогами процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України судові витрати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, відшкодовуються при задоволенні її позову.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у даній справі скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позову КТ «Європейська транспортна група» відмовлено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що додаткове рішення хоч і є окремим процесуальним документом, проте, в розумінні ст. 252 КАС України, є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Додаткове судове рішення, як невід`ємна складова основного судового рішення, не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.

Тобто, у разі скасування рішення суду у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Враховуючи наведене. суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 140/12042/23 скасовано і у задоволенні позову відмовлено, підстави для відшкодування КТ «Європейська транспортна група» судових витрат відсутні, відтак додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 38000 грн. також підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 311, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити.

Додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 140/12042/23 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар