Рішення

від 22.11.2023 по справі 626/1359/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2023 року № 626/1359/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Красноградського відділу державної виконавчої служби у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними дії, -

В С Т А Н О В И В:

26.09.2023 року до Харківського окружного адміністративного суду з Харківського апеляційного суду було передано справу за позовом ОСОБА_1 до Красноградського районного відділу Державної виконавчої служби у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), боржник ОСОБА_2 , в якому просив суд:

- розглянути в судовому засіданні факт порушення державним виконавцем Красноградського РВ ДВС СМУ МУЮ в Харківській області Косенка О.Є. невиконанняі ч.1, 2, 3 ст.42 Закону України "Про виконавче провадження";

- визнати та встановити факт невиконання та порушення діями державного виконавця Красноградського РВ ДВС СМУ МУЮ в Харківській області Косенка О.Є. ст.42 Закону України "Про виконавче провадження", неправомірні, в оплаті за кошти Державного бюджету та виконавчого провадження за рахунок держави, як невиконану в повному обсязі за рахунок Державного бюджету з порушенням вимог ч.2, 3 ст.42 Закону України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що посадова особа органу державної виконавчої служби Красноградського ВДВС СМУ МЮ (м. Харків) О.С. Косенко, на думку позивача, порушив вимоги ст. ст. 1, 2, 18, 42, 74 ЗУ « Про виконавче провадження» в наданні коштів стягувану, згідно цього Закону, що порушило вимоги ст.42 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме витрати виконавчого провадження органів виконавчої служби, яка здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 замінено відповідача головного державного виконавця Красноградського відділу державної виконавчої служби у Красноградському районі Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) по справі за позовом ОСОБА_1 до головного державного виконавця Красноградського відділу державної виконавчої служби у Красноградському районі Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними дії на Красноградський відділ державної виконавчої служби у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідач, Красноградський районний відділ Державної виконавчої служби у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що старшим державним виконавцем Красноградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №626/1417/18 від 29.10.2018 виданим Красноградським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 75000, 00 грн.

07.10.2020 державним виконавцем описано та арештовано майно боржника, яке належить на праві власності боржнику - земельна ділянка кадастровий номер: 6323380500:08:000:0167, площею 1,68720 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства на території Володимирівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Вищевказану земельну ділянку реалізовано на електронних торгах.

Державним виконавцем 30.06.2021 винесено постанову ВП№58323346 про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.2 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", в якій зазначено, що кошти в розмірі 22011,65 грн. перераховано на рахунок стягувача ОСОБА_1 , залишок нестягнутої суми склав 52988,35 грн., іншого рухомого та нерухомого майна належного боржнику на праві власності, на яке може бути звернуто стягнення, не виявлено.

Позивач, вважаючи, що державним виконавцем порушено приписи ст.42 Закону України "Про виконавче провадження", звернувся до суду.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.3 ст.42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5, зареєстрованим у Мін`юсті 30.09.2016 за 1300/29430 встановлено види та розміри витрат виконавчого провадження.

Так, до видів витрат виконавчого провадження належить: виготовлення документів виконавчого провадження: папір, копіювання, друк документів, канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти, знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій; послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці; банківські послуги при операціях з іноземною валютою; сплата судового збору; послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" послуги за користування автоматизованою системою виконавчого провадження; інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.43 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб`єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов`язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов`язаний додатково здійснити авансування таких витрат.

У разі перебування виконавчого провадження на виконанні у приватного виконавця авансування стягувачем зазначених витрат виконавчого провадження є обов`язковим лише на вимогу приватного виконавця.

З метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов`язкового авансування стягувачем.

Після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Порядок використання коштів виконавчого провадження затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 р. № 554 (далі по тексту Порядок) визначає механізм використання коштів виконавчого провадження.

Згідно з п.3 Порядку використання коштів здійснюється виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету на підставі кошторисів та планів асигнувань спеціального фонду з урахуванням внесених до них змін.

Таким чином, державним виконавцем здійснюється використання коштів виконавчого провадження, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету.

При цьому, ОСОБА_1 не доведено внесення до спеціального фонду державного бюджету авансового внеску на оплату оцінки арештованого майна.

Натомість, 09.02.2021 року між ОСОБА_1 (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) укладено договір №50/1/20 з оцінки арештованого майна.

Так, за п.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання по проведенню оціночних робіт у виконавчому провадженні про звернення стягнення на нерухоме майна - земельну ділянку площею 1.6820 га, кадастровий номер 6323380500:08:000:0167.

Пунктом 2.1. Договору визначено, вартість робіт, вказаних в розділі 1 Договору, визначається за домовленістю сторін та складає: 2500 грн.

Пунктом 2.2.1 Договору визначено, що оплата проводиться Замовником безготівково, шляхом переказу коштів на рахунок виконавця.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що по завершенню робіт по оцінці Виконавець передає Замовнику: два примірники Звіту, оформленого за встановленим порядком, для передачі до відділу виконавчої служби; два примірника акту прийому-передачі виконаних робіт, підписаних суб`єктом оціночної діяльності.

На виконання вказаного вище договору №50/1/20 від 09.02.2021 ОСОБА_1 оплачено виконання робіт, що підтверджується квитанцією Приватбанк від 29.01.2021 року на суму 2500 грн.

Крім того, 11 лютого 2021 року між Замовником та Виконавцем за договором №50/1/20 від 09.02.2021 підписано акт прийому-передачі робіт з оцінки арештованого майна.

За таких обставин, кошти витрачені ОСОБА_1 при реалізації ним цивільних прав.

Сплачені ОСОБА_1 кошти у сумі 2500 грн. у розумінні приписів ст. 42, 43 ЗУ «Про виконавче провадження» та Постанови 554, не відносяться до витрат виконавчого провадження, оскільки не надходили до спеціального фонду державного бюджету та не могли бути витрачені держаним виконавцем при здійсненні виконавчих дій.

З огляду на те, що вказані кошти не є витратами виконавчого провадження, у державного виконавця були відсутні підстави здійснити примусове стягнення з боржника 2500 грн. на рахунок стягувача.

Згідно ч.4 ст.42 Закону України "Про виконавче провадження" на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Таким чином, державним виконавцем у випадку повернення виконавчого документа стягувачу виноситься постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження лише у разі наявності такої необхідності.

З огляду на те, що ОСОБА_1 не вносив авансового внеску для проведення оцінки арештованого майна, у державного виконавця не виникло необхідності виносити постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження

При цьому, згідно платіжної інструкції №14442 від 30.06.2023 року відділом державної виконавчої служби було перераховано ОСОБА_1 витрати за проведення експертом оцінки арештованого майна у сумі 2500,00 грн., що не заперечувалось позивачем.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо підсудності даної справа, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Красноградського районного суду Харківської області на дії головного державного виконавця Красноградського РВДВС у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Косенка О.Є.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 02.06.2023 року скаргу ОСОБА_1 на дії головного дежавного виконавця Красноградського РВДВС у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Косенка О.Є. у виконавчому провадженні задоволено частково.

Постановою Харківського апеляційного суду від 07.09.2023 р. ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 02 червня 2023 року скасовано. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Красноградського відділу державної виконавчої служби у Красноградському районі Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), боржник ОСОБА_2 закрито.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11.09.2023 р. справу № 626/1359/22 за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Красноградського відділу державної виконавчої служби у Красноградському районі Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), боржник ОСОБА_2 , передати для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

При цьому, Верховний Суд в постанові від 27.02.2023 року по справі № 560/6180/22 зазначив, що з огляду на приписи частини другої статті 256 ЦПК України за наявності чинного рішення суду у цивільній справі про закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскаржувані рішення адміністративних судів про відмову у відкритті провадження у справі поставили під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, тому вирішення спору слід продовжити за правилами адміністративного судочинства. Вказано, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження у справі, наведених обставин не врахували та не звернули увагу на виникнення юрисдикційного конфлікту, який формально унеможливлює доступ позивача до розгляду цього спору за правилами цивільного судочинства.

З огляду на викладене та правову позицію Верховного Суду у постанові від 27.02.2023 року по справі № 560/6180/22 суд прийшов до висновку, що дана справа має бути розглянута адміністративним судом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 287, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Красноградського відділу державної виконавчої служби у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (63304, Харківської області, м. Красноград, вул. Бельовська, 94), третя особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.