Постанова

від 21.11.2023 по справі 400/4810/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2023 р. Категорія: 111020300м. ОдесаСправа № 400/4810/23Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м.Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 129 914, 21 грн, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 129 914, 21 грн., мотивуючи його тим, що відповідач має узгоджений податковий борг, проте всупереч вимогам чинного законодавства він є не погашеним.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 121 241, 93 грн. (сто двадцять одна тисяча) 93 коп. на користь Державного бюджету. У стягненні податкового боргу в сумі 8 672, 48 грн. - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов частково, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п.129.9 ст.129 ПК України пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095, тому 01.01.2012 - через 1095 днів нарахування пені мало припинитись, а нарахована пеня повинна бути списана. Крім того, погашення богу відбулось 20.11.2019, 17.12.2019 закінчено виконавче провадження, а пеня позивачем нараховувалась до 26.12.2019. Оскільки граничній термін сплати грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням № 0009311701/0-09.01.2009, то позивач 10.01.2012 втратив право на нарахування податкового зобов`язання за несвоєчасну сплату боргу за податковим повідомленням-рішенням 0009311701/0.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов частково, суд першої інстанції не врахував, що податкове повідомлення-рішення № 0111565006 від 05.12.2019 є узгодженим, тому визначена в ньому сума грошового зобов`язання підлягає стягненню у повному обсязі. Відповідно до ст.129, п.14.1.162,п.14.1.265 ст.14 ПК України, якщо платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення податкового бору повинен сплатити штраф та пеню у розмірі, який залежить від періоду прострочення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що податковий борг відповідача становить 129 914, 21 грн., з яких: - 8 600 грн. штраф на підставі податкового повідомлення-рішення № 0111565006 від 05.12.2019 за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

121 314, 21 грн. пеня на податкове повідомлення-рішення від № 0009311701 від 22.12.2008, яким відповідачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість, що підтверджується карткою особового рахунку з податку на додану вартість за період 09.01.2009 по 26.12.2019 та 72, 48 грн. пені на податкове повідомлення-рішення від 08.11.2010 № 0053161702, яким відповідачу донараховний штраф в сумі 49, 32 грн. за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.11.2009 по справі № 2а-3618/09/1470 з відповідача було стягнуто 72 674 грн. 25 коп. податкового борг, з яких 48 449, 50 грн. основного зобов`язання з податку на додану вартість, 24 224, 75 грн. штрафні санкції, які стягнуті на підставі податкового повідомлення рішення № 0009311701/0 від 22.12.2008. У рішенні суду зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 22.12.2008 отримано відповідачем 25.12.2008.

Рішення суду знаходилось протягом 2010-2019 на виконанні у ДВС та постановою Інгульського відділу ДВС закінчено виконавче провадження ВП 41493480 від 17.12.2019, в зв`язку з фактичним повним виконанням рішення.

05.12.2019 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0111565006, яким відповідачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість штраф в сумі 8600 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення від 05.12.2019 надсилалося на адресу відповідача: АДРЕСА_1 , проте з відміткою оператора поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання 08.01.2020 повернулося до відправника.

На підтвердження надсилання відповідачу податкове повідомлення-рішення від 08.11.2010 року № 0053161702 позивач надав суду фіскальний чек № 1403003545 від 11.11.2010, в якому адреса не зазначена, прізвище ОСОБА_2 , хоча у відповідача на той час було прізвище ОСОБА_3 . Повідомлення про вручення, або невручення податкового повідомлення-рішення позивач суду не надав. Представник відповідача у судовому засіданні суду пояснив, що відповідач не отримував це податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на п.129.9 ст. 129 ПК України судом до уваги не приймається, оскільки ст. 129 ПК України доповнено п. 129.9 згідно з Законом України № 466 від 16.01.2020, який набрав чинності з 01.01.2021, а пеня нарахована за період 09.01.2009 по 26.12.2019. За загальним правилом Закон не має зворотної дії в часі, тому у суду відсутні правові підстави для застосування норми права, яка не була чинна в період нарахування пені, тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 121 241, 93 грн. належить задовольнити.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:

П.6.2.4 ст.6 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ( в редакції чинній на момент надсилання податкового повідомлення-рішення від 08.11.2010) податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

Відповідно до ст.16 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається:

б) при нарахуванні суми податкового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

З 01.01.2011 набирає чинності Податковий Кодекс України.

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається:

при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.3. Нарахування пені закінчується:

129.3.1. у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

У статтю 129 ПК України неодноразово вносились зміни, але принципової зміни стосовно визначення початку нарахування пені на підставі податкового повідомлення рішення внесено не було. У позові зазначено та цей факт не заперечується відповідачем, що з 09.01.2009 борг, зазначений у податковому повідомленні-рішенні від № 0009311701 від 22.12.2008 став узгодженим.

Отже, пеня відповідачу нарахована за несвоєчасне погашення податкового боргу по податковому повідомленню-рішенню від 22.12.2008 з дня, коли грошове зобов`язання зі сплати податкового повідомлення-рішення від 22.12.2008 № 0009311701 стало узгодженим- 09.01.2009 ( отримано відповідачем 25.12.2008, як зазначено у постанові суду від 12.11.2009 по справі № 2а-3618/09/1470+ 10 днів на оскарження. ППР відповідачем не оскаржувалось). Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів- залишку боргу на рахунок казначейства 26.12.2019.

Вищезазначені норми права встановлювали застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період прострочення сплати грошового зобов`язання, тому нарахування пені з початку дати узгодження податкового зобов`язання, визначеного податковим органом за період 09.01.2009 по 26.12.219 - до моменту погашення податкового боргу відповідає наведеним приписам податкового законодавства.

На адресу відповідача надіслано податкову вимогу № 1/18 від 22.01.2008 та № 2/146 від 28.03.2008.

Податкові вимоги надсилались відповідно до ст. 6 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ( в редакції чинній на момент надсилання вимог).

Картка особового рахунку платника податків свідчить, що відповідачу нарахували пеню за період з 09.01.2009 по 26.12.2019 в сумі 121 314,41 грн.

Посилання відповідача на те, що нею залишок боргу було сплачено 20.11.2019, а відповідач протиправно нараховував пеню до 26.12.2019, суд не приймає до уваги, оскільки припинення нарахування пені пов`язано не з днем оплати платником податку податкового боргу, а днем зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Доказів того, що кошти були зараховані на рахунок казначейства 20.11.2019, як і докази самої сплати боргу 20.11.2019 відповідач суду не надав, тому ці доводи суд відхиляє, оскільки вони не підтверджені жодним доказом.

Стосовно посилання відповідача на те, що податкове повідомлення-рішення № 0111565006 від 05.12.2019 є протиправним, оскільки прийнято поза межами строку передбаченого п.102.1 ст.102 ПК України слід зазначити таке:

Предметом доказування в цій справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань.

Оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі № 804/8630/16.

Таким чином, питання правомірності проведення перевірки, складення акта та прийняття податкових повідомлень-рішень не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки правомірність рішень суб`єкта владних повноважень не є предметом позову у цій справі.

У спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу. Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 12.07.2022 по справі № 160/10776/20, від 17.11.2022 по справі № 160/10776/21.

Однак, суд зазначає, що надана суду картка особового рахунку платника податку зі сплати податку на додану вартість свідчить, що 06.02.2020 податковий борг за податковим повідомленням-рішенням № 0111565006 був оплачений повністю в сумі 8600 грн., тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Також, позивачем не надано суду доказів, що грошове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 08.11.2010 є узгодженим, оскільки позивач не надав суду доказів надсилання та отримання відповідачем цього податкового повідомлення-рішення відповідно до вимог законодавства чинного на момент його прийняття та надсилання, тому й пеня нарахована на неузгоджене грошове зобов`язання в сумі 72, 48 грн. стягненню не підлягає.

Посилання відповідача на постанову ВС по справі № 807/2097/16 від 06.02.2018 не приймається судом до уваги, оскільки спірні правовідносини не є релевантними до правовідносин , зазначених у постанові ВС. У постанові суду платник податків самостійно визначив грошове зобов`язання в податковій декларації, а у спірних правовідносинах грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом та стягнуто за рішенням суду та відповідно до п.102.4 ст.102 ПК України, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідач у відзиві зазначив, що позивач не надав суду докази існування боргу 2008-2009. Стосовно цього суд зазначає: якщо відповідач вважає, що у нього протягом 2008-2009 не було податкового боргу, то відповідач відповідно до ст. 77 КАС України зобов`язаний довести ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Посилання відповідача на п.129.9 ст. 129 ПК України судом до уваги не приймається, оскільки ст. 129 ПК України доповнено п. 129.9 згідно з Законом України № 466 від 16.01.2020, який набрав чинності з 01.01.2021, а пеня нарахована за період 09.01.2009 по 26.12.2019.

За загальним правилом Закон не має зворотної дії в часі, тому у суду відсутні правові підстави для застосування норми права, яка не була чинна в період нарахування пені, тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 121 241, 93 грн. належить задовольнити.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року по справі № 400/4810/23, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький