Постанова

від 22.11.2023 по справі 360/4152/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 360/4152/20

адміністративне провадження № К/9901/27937/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритм» на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021року (головуючий Пляшкова К.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року (головуючий Казначеєв Е.Г., судді Компанієць І.Д., Міронова Г.М.) у справі № 360/4152/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритм» до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

26 жовтня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ритм» (далі позивач або ТОВ «Ритм») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (далі також відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 12 жовтня 2020 року № ЛГ20277/482/АВ/П/ТД-ФС в сумі 350000,00 гривень та від 12 жовтня 2020 року № ЛГ20277/482/АВ/П/ПТ/ІД-ФС в сумі 5000,00 гривень.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року залишено без змін.

30 липня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 27 липня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

12 жовтня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до ГУ Держпраці у Луганській області 10 серпня 2020 року надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 07 серпня 2020 року № 1200-010403-5/15949 з інформацією щодо застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами у одного страхувальника більше року. До переліку страхувальників включено й ТОВ «Ритм».

Відповідно до підпунктів 3 та 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», керуючись статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, частинами п`ятою і шостою статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та статтею 259 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 07 серпня 2020 року № 1200-010403-5/15949 щодо застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами у одного страхувальника більше року, ГУ Держпраці у Луганській області винесено наказ від 28 вересня 2020 року № 626 «Про проведення інспекційного відвідування товариства з обмеженою відповідальністю «Ритм», відповідно до якого наказано провести інспекційне відвідування ТОВ «Ритм» головним державним інспекторам Врублевській Н.В. та Єременко А.І. у строк з 29 вересня 2020 року по 12 жовтня 2020 року, в ході якого перевірити додержання законодавства про працю в частині надання відпустки та в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору.

ГУ Держпраці у Луганській області 28 вересня 2020 року видано направлення № 01-17/681 на проведення інспекційного відвідування державним інспекторам Врублевській Н.В. та Єременко А.І., яке 29 вересня 2020 року вручено під підпис керівнику ТОВ «Ритм» Стульниковій Т.М.

Інспекторами праці складено вимогу про надання/поновлення документів від 29 вересня 2020 року № ЛГ20277/482/ПД, яку 29 вересня 2020 року вручено під підпис керівнику ТОВ «Ритм» Стульниковій Т.М.

На виконання вимоги директором ТОВ «Ритм» супровідним листом від 30 вересня 2020 року № 174 надано: довідку з Єдиного державного реєстру підприємств; паспортні дані директора, ідентифікаційний код, наказ про призначення директора; статут підприємства, колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку; договори, які були укладені з найманими працівниками; штатний розпис; книга обліку трудових книжок; повідомлення до ДПІ про прийняття на роботу працівників; заяви та накази про прийняття на роботу від працівників; звіти з ЄСВ; графік роботи працівників підприємства; табелі обліку робочого часу; журнал з підписом працівників щодо проведення інструктажу з охорони праці; документи, що підтверджують працю осіб за відсутності трудового договору (акти виконаних робіт).

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 05 жовтня 2020 року № ЛГ20277/482/АВ.

Дослідженням акта інспекційного відвідування встановлено, що згідно з наданими керівником ТОВ «Ритм» документами чисельність штатних працівників на підприємстві складає 45 осіб, кількість робітників, які виконують роботи за договором цивільно-правового характеру складає 7 осіб, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Наказом від 17 серпня 2020 року № 11ос прийнято на роботу ОСОБА_8 , слюсарем-ремонтником 4 розряду, з 17 серпня 2020 року, повідомлення про прийняття на роботу до ДФС за місцем обліку як платника єдиного внеску направлено 18 серпня 2020 року.

ОСОБА_9 за наказом від 10 січня 2020 року № 1ос прийнятий на роботу електрогазозварником 4 розряду з 10 січня 2020 року, повідомлення про прийняття на роботу до ДФС за місцем обліку як платника єдиного внеску направлено 10 січня 2020 року.

Виявлені факти свідчать про порушення вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413.

ТОВ «Ритм» 08 жовтня 2020 року подано до ГУ Держпраці у Луганській області заперечення на акт інспекційного відвідування, про розгляд яких повідомлено інспектором праці листом від 12 жовтня 2020 року № 02-12/1144.

На підставі акта інспекційного відвідування інспектором праці складено припис від 12 жовтня 2020 року № ЛГ20277/482/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким зобов`язано керівника ТОВ «Ритм» усунути виявлені інспекційним відвідуванням порушення протягом одного місяця надалі дотримуватись вимог чинного законодавства.

Також 12 жовтня 2020 року за № 01-15/2910 складено повідомлення про дату одержання документів.

Заступником начальника ГУ Держпраці у Луганській області Рисухіним Д.Л. за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 05 жовтня 2020 року № ЛГ20277/482/АВ винесено постанову від 12 жовтня 2020 року № ЛГ20277/482/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою за порушення частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП України, керуючись статтею 265 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, накладено на ТОВ «Ритм» штраф у розмірі 350 000,00 гривень

Також заступником начальника ГУ Держпраці у Луганській області Рисухіним Д.Л. за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 05 жовтня 2020 року № ЛГ20277/482/АВ винесено постанову від 12 жовтня 2020 року № ЛГ20277/482/АВ/П/ПТ/ІД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою за порушення частини третьої статті 24 КЗпП України, постанови КМУ від 17 червня 2015 року № 413, керуючись статтею 265 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, накладено на ТОВ «Ритм» штраф у розмірі 5000,00 гривень.

Повідомлення про дату одержання документів, припис про усунення виявлених порушень, постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, відповідь про розгляд зауважень до акта інспекційного відвідування 12 жовтня 2020 року направлено ТОВ «Ритм», що підтверджено описом вкладення, інформацією про відправлення та фіскальним чеком.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не згоден з постановами відповідача, оскільки вони не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню з тих підстав, що твердження відповідача про допущення позивачем порушень вимог Кодексу законів про працю України не відповідають фактичним обставинам.

Так, представник позивача зазначив, що всупереч вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Порядку № 823 на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфіковану форму акта інспекційного відвідування, що незалежно від підстав і предмету перевірки відсутність уніфікованої форми акта дає можливість роботодавцям не допустити інспектора праці до контрольного заходу. Результати інспекційного відвідування оформлені відповідачем актом за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року № 1338, тому це не є документом, в якому можуть бути зафіксовані правопорушення з боку суб`єкта господарювання.

Також в акті піддано сумніву 7 договорів підряду, укладених ТОВ «Ритм» з фізичними особами. Проте, вказані договори не скасовані та є чинними. В цих договорах підряду чітко вказано, що їх укладено на підставі Цивільного кодексу України; виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи; виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а сам організовує свою діяльність за договором і виконує її на власний ризик; за надані послуги замовник сплачує виконавцеві винагороду за домовленістю сторін на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі послуг; договори не породжують трудових відносин між сторонами. Правовідносини не підпадають під дію Закону України «Про охорону праці» та прийнятих нормативно-правових актів з охорони праці. При укладенні цих договорів використовувалась спільна думка замовника та виконавця. Висновки інспекторів Держпраці, що з укладених договорів підряду вбачаються ознаки трудових відносин між сторонами не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідач у відзиві зазначив, що у всіх зазначених цивільно-правових договорах виконавці зобов`язуються виконувати роботи. В жодному з них не містяться відомості щодо того, який саме конкретний результат наданих послуг повинні передати підрядники замовникові. Надання послуг, які визначені в цивільно - правових договорах укладених з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , вказують на те, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат.

Посадовими особами відповідача за наслідками опрацювання договорів, укладених позивачем з 7 фізичними особами встановлені наступні ознаки трудових відносин: в предметі всіх договорів не містяться відомості щодо того, який саме конкретний результат виконаних робіт (наданих послуг) повинен передати виконавець замовникові, а обумовлюється зобов`язання виконувати роботу, тобто, зазначається саме процес роботи; договорами не встановлені обсяги виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню (також ці відомості не відображені у актах прийому виконаних робіт (наданих послуг), які супроводжували кожний договір); оплата праці за виконану роботу мала систематичний характер, більше того, кожному виконавцю кожного місяця виплачувалася винагорода одного і того ж розміру.

Отже, за позицією відповідача, всі 7 угод, укладених позивачем з фізичними особами, не спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а пов`язані із самим процесом, що є характерним для трудових функцій.

Також під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що повідомлення до Державної податкової інспекції про прийняття на роботу ОСОБА_8 надано 18 серпня 2020 року на наступний день після прийняття на роботу, а ОСОБА_9 10 січня 2020 року в день, коли працівник приступив до роботи (10 січня 2020 року о 13 год. 18 хв.), тобто після того як він приступив до роботи.

Відповідач вважає, що посадовими особами ГУ Держпраці у Луганській області неухильно дотримано норми матеріального та процесуального права під час підготовки до інспекційного відвідування, його проведення та прийняття рішення про накладення штрафу, тому підстави для задоволення позовних вимог у суду відсутні.

Від представника ТОВ «Ритм» 07 грудня 2020 року надійшла відповідь на відзив, в якій, додатково до викладених у позовній заяві обставин, вказано, що конкретним результатом надання послуг за цивільно-правовими договорами є ремонт та монтаж обладнання, який підтверджується актом виконаних робіт, після чого виплачується винагорода. Підрядників не зобов`язували підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку та не вказували на будь - яке постійне робоче місто. Ці факти вказують саме на характер цивільно-правових договорів. Також вказано, що дійсно трудовий договір з ОСОБА_8 укладений з 17 серпня 2020 року, повідомлення до ДПС направлено 18 серпня 2020 року, але допущений до роботи він був тільки після прибуття до місця роботи та отримання відповідного інструктажу, а саме з 19 серпня 2020 року, з чого вбачається, що робітник допущений до роботи після повідомлення ДПС. Трудовий договір з ОСОБА_9 укладений з 10 січня 2020 року, повідомлення до ДПС направлено також 10 січня 2020 року, але допущений до роботи він був тільки після приїзду до міста роботи та отримання відповідного інструктажу, а саме з 20 січня 2020 року, з чого вбачається, що робітник був допущений до роботи після повідомлення ДПС.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень є правомірними.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржником зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17.

Стверджує, що тлумачення відповідачем змісту цивільно-правих угод як таких, що насправді містять ознаки трудового договору, є такими, що не ґрунтується на фактичних обставинах та законодавстві. Водночас зазначає, що всі пункти договорів вказують на те, що між позивачем та вищезазначеними особами були укладені саме договори цивільно-правового характеру. Зі зміст вказаних договорів слідує, що в них відсутній власний графік роботи фізичних осіб, предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, за виконання якої він отримує винагороду, при цьому особа має виконати роботу достроково та здати її, відтак, угоди спрямовані на отримання винагороди за кінцевий результат роботи.

Вважає, що особа має право вільно обирати за яким договором підряду або трудовим договором буде працювати або буде надавити послуги. Підприємство не має права впливати на особу та примушувати її працювати за трудовим договором.

Також зазначає, що в направленні, акті та постанові вказаний період за який перевіряється позивач з 29 вересня 2020 року по 12 жовтня 2020 року, але доказів порушення трудового законодавства по зазначеним особам за цей період матеріали справи не містять.

Водночас зазначає, що постановою Рубіжанського міського суду від 22 грудня 2020 року у справі № 425/2879/20 було закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях керівника ТОВ «Ритм» ОСОБА_10 . Акцентує увагу на тому, що притягнення керівника товариства до адміністративної відповідальністю відбувалося саме за всі ці ж правопорушення, які зазначені в оскаржуваних постановах.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач стверджує, що всі 7 угод, укладені позивачем з фізичними особами, не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом, що є характерним для трудових функцій. Водночас, як вбачається зі змісту угод, працівники самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам. Також згідно із специфікою роботи, надання послуг по ремонту та монтажу обладнання на об`єкті замовника, за якими зазначені працівники, зобов`язані виконувати не індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій та виконують визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Ці роботи фактично носять постійний характер, відсутній певний результат праці та передбачена матеріальна відповідальність.

Акцентує увагу на тому, що законодавством не встановлені обмеження для періоду, за який можу проводитися інспекційне відвідування.

Відповідач критично оцінює покликання позивача на правову позицію Верховного Суду у справі № 802/2066/16-а, оскільки в цій справі в цивільно-правових договорах зазначений обсяг та вартість, натомість в договорах, укладених ТОВ «Ритм» з 7-ма особами не встановлені обсяги виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню (також ці відомості не відображені у актах прийому виконаних робіт (наданих послуг), які супроводжували кожний договір); оплата праці за виконану роботу мала систематичний характер, більше того, кожному виконавцю кожного місяця виплачувалася винагорода одного і того ж розміру.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України, затверджено: Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі також Порядок № 823).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Так, за результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 05 жовтня 2020 року № ЛГ20277/482/АВ.

За змістом акта від 05 жовтня 2020 року № ЛГ20277/482/АВ відповідачем зафіксовано порушенням позивачем частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП України, ПКМУ № 413, у зв`язку з чим на позивача накладено штраф.

Щодо безпосередньо виявлених порушень, які стали підставою накладення штрафу у спірних правовідносин слід зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзаців 2, 9 частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - восьмим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Надаючи оцінку статті 265 КЗпП України, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до Постанови КМУ від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу» повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Отже, вказаним нормативним актом встановлено обов`язок подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби, за формою згідно з Додатком до Постанови № 413.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. За вказаною нормо договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі №1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а та від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 18 серпня 2020 року у справі №808/3054/16.

Характерними ж ознаками трудових відносин є:

систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327 (далі також Класифікатор професій);

обов`язок роботодавця надати робоче місце;

дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Такий висновок щодо застосування норм права неодноразово викладений Верховним Судом у постановах від 14 травня 2020 року, від 09 липня 2020 року (справа №821/851/17), від 02 лютого 2021 року (справа №0540/5987/18-а) та інших постановах Верховного Суду.

В залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено у статті 23 Кодексу Законів про працю України.

При цьому виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а.

Верховний Суд враховує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

Ці підходи є застосовними і до справи, що розглядається.

Підставою для застосування до товариства штрафу став допуск позивачем до роботи працівників, без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, чим порушено вимоги КЗпП України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Ритм» укладено договори підряду з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , а саме:

від 01 липня 2020 року № 567/07-20 з ОСОБА_7 , предметом якого є виконання робіт по ревізії і ремонту електроенергетичного обладнання в цехах ПрАТ «Київський КПК» (пункт 1.1), період виконання робіт підрядником з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року (пункт 1.3), оплата здійснюється щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, в розмірі 4723,00 грн на підставі підписаного сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт (пункти 2.1, 2.2);

від 01 липня 2020 року № 570/07-20 з ОСОБА_6 , предметом якого є виконання робіт по ремонту та монтажу обладнання на об`єктах замовника (пункт 1.1), період виконання робіт підрядником з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року (пункт 1.3), оплата здійснюється щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, в розмірі 4723,00 грн на підставі підписаного сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт (пункти 2.1, 2.3);

від 01 липня 2020 року № 568/07-20 з ОСОБА_5 , предметом якого є виконання робіт по ремонту та монтажу обладнання на об`єктах замовника (пункт 1.1), період виконання робіт підрядником з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року (пункт 1.3), оплата здійснюється щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, в розмірі 4723,00 грн на підставі підписаного сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт (пункти 2.1, 2.3);

від 01 липня 2020 року № 573/07-20 з ОСОБА_4 , предметом якого є виконання робіт по ремонту та монтажу обладнання на об`єктах замовника (пункт 1.1), період виконання робіт підрядником з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року (пункт 1.3), оплата здійснюється щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, в розмірі 4723,00 грн на підставі підписаного сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт (пункти 2.1, 2.3);

від 01 липня 2020 року № 571/07-20 з ОСОБА_3 , предметом якого є виконання робіт по ремонту та монтажу обладнання на об`єктах замовника (пункт 1.1), період виконання робіт підрядником з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року (пункт 1.3), оплата здійснюється щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, в розмірі 4723,00 грн на підставі підписаного сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт (пункти 2.1, 2.3);

від 05 серпня 2020 року № 574/07-20 з ОСОБА_2 , предметом якого є виконання робіт по ремонту та монтажу обладнання на об`єктах замовника (пункт 1.1), період виконання робіт підрядником з 05 серпня 2020 року по 30 вересня 2020 року (пункт 1.3), оплата здійснюється щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, в розмірі 4723,00 грн на підставі підписаного сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт (пункти 2.1, 2.3);

від 17 серпня 2020 року № 576/07-20 з ОСОБА_1 , предметом якого є виконання робіт по ремонту та монтажу обладнання на об`єктах замовника (пункт 1.1), період виконання робіт підрядником з 17 серпня 2020 року по 30 вересня 2020 року (пункт 1.3), оплата здійснюється щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, в розмірі 4723,00 грн на підставі підписаного сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт (пункти 2.1, 2.3).

Судами попередніх інстанцій взято до уваги, що в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи. В самих договорах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, його обсягу, видів, що притаманне цивільно-правовим договорам.

Дослідженням актів прийому-передачі виконаних робіт від 04 серпня 2020 року № 1 до договору підряду від 01 липня 2020 року № 567/07-20, від 04 вересня 2020 року № 2 до договору підряду від 01 липня 2020 року № 567/07-20, від 04 серпня 2020 року № 1 до договору підряду від 01 липня 2020 року № 570/07-20, від 04 вересня 2020 року до договору підряду від 01 липня 2020 року № 570/07-20, від 04 серпня 2020 року № 1 до договору підряду від 01 липня 2020 року № 568/07-20, від 04 серпня 2020 року № 1 до договору підряду від 01 липня 2020 року № 573/07-20, від 04 вересня 2020 року № 2 до договору підряду від 01 липня 2020 року № 573/07-20, від 04 серпня 2020 року № 1 до договору підряду від 01 липня 2020 року № 571/07-20, від 04 вересня 2020 року № 2 до договору підряду від 01 липня 2020 року № 571/07-20, від 04 вересня 2020 року № 1 до договору підряду від 05 серпня 2020 року № 574/07-20, від 04 вересня 2020 року № 1 до договору підряду від 17 серпня 2020 року № 576/07-20 судами попередніх інстанцій встановлено, що акти складено про те, що підрядчик виконав обумовлену договором частину об`єму, а замовник прийняв виконану частину об`єму та не має зауважень. При цьому акти не містять виду виконаних робіт, їх обсягів, калькуляції тощо. Також судами зауважено, що такі акти складалися помісячно.

Отже, з укладених між позивачем та громадянами договорів та складених на їх виконання актів прийняття-передачі виконаних робіт вбачається, що останні перебувають поза межами правового регулювання цивільного законодавства, адже, містять фіксований розмір вартості послуг без застереження щодо їх обсягу та змісту, не визначають порядок надання таких послуг, надання таких послуг є систематичним, без урахування їх якості, кількості та кінцевого результату. Предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат.

Водночас зі змісту угод вбачається, що працівники самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам.

Крім того, згідно із специфікою роботи, надання послуг по ремонту та монтажу обладнання на об`єкті замовника, за якими зазначені працівники зобов`язані виконувати не індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій та виконують визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Дані роботи фактично носять постійний характер, відсутній певний результат праці та передбачена матеріальна відповідальність.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними особами, не спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом, що є характерним для трудових функцій.

Вищенаведене дійсно свідчить про факт прийняття на роботу працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Водночас, незважаючи на допуск працівників до виконання посадових обов`язків, позивачем як роботодавцем не укладено з ними трудовий договір відповідно до вимог статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з пунктом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

В контексті спірних правовідносин суди попередніх інстанцій слушно зауважили, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Також колегія суддів зауважує, що положення частини третьої статті 24 КЗпП України повинні застосовуватися роботодавцями, які бажають використовувати найману оплачувану працю незалежно від того, чи наполягає на такому оформленні працівник чи ні.

Тотожна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №815/5427/17, від 11 березня 2021 року у справі № 2340/3415/18, від 22 лютого 2022 року у справі № 420/6582/18.

Щодо порушень ТОВ «Ритм» частини третьої статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413, встановлених під час інспекційного відвідування, колегія суддів зазначає таке.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення своєчасності повідомлення ТОВ «Ритм» територіального органу Державної податкової служби України, в якому перебуває на облік як платник єдиного внеску, про прийняття працівника на роботу.

Так, згідно з положеннями частини третьої статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 повідомлення до органу ДПС про прийняття працівника на роботу здійснюється до початку роботи працівника за трудовим договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наказом від 17 серпня 2020 року № 11ос прийнято на роботу ОСОБА_8 , слюсарем-ремонтником 4 розряду, з 17 серпня 2020 року. Вступний інструктаж та первинний на робочому місці проведено 17 серпня 2020 року.

Повідомлення про прийняття на роботу до ДПС за місцем обліку як платника єдиного внеску направлено ТОВ «Ритм» 18 серпня 2020 року о 09 год. 35 хв. засобами електронного зв`язку з використанням КЕП, що підтверджено копією такого повідомлення та квитанцією про направлення документа.

За наказом від 10 січня 2020 року № 1 ос прийнято на роботу ОСОБА_9 , електрогазозварником 4 розряду, з 10 січня 2020 року, вступний інструктаж та первинний на робочому місці проведені 10 січня 2020 року.

Повідомлення про прийняття на роботу до ДПС за місцем обліку як платника єдиного внеску направлено ТОВ "Ритм" 10 січня 2020 року о 13 год. 18 хв. засобами електронного зв`язку з використанням КЕП, що підтверджено копією такого повідомлення та квитанцією про направлення документа.

Відповідно до графіку робочого часу підприємства на 2020 рік встановлено, що ТОВ «Ритм» працює з 07.00 год. до 16.00 год., перерва з 11.00 год до 11.45 год., у п`ятницю кінець робочого часу - 14.45 год.; 10 січня 2020 року розпочало роботу з 7.15 год. та працювало до 14.45 год.; 17 серпня 2020 року - з 8.15 год. до 16.00 год.

Згідно з табелем обліку робочого часу за серпень 2020 року ОСОБА_8 відбув у відрядження з 17 серпня 2020 року.

Також у таблиці 5 "Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби" до звіту ТОВ "Ритм" щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за серпень 2020 року вказано, що датою початку трудових відносин ОСОБА_8 є 17 серпня 2020 року.

Отже, матеріали справи містять документального підтвердження допуску вказаних осіб саме у вказані дати, а саме днем початку роботи ОСОБА_8 є 17 серпня 2020 року, ОСОБА_9 - 10 січня 2020 року.

Стосовно доводів скаржника про те, що в приписі, акті та постанові вказаний період за який перевіряється позивач з 29 вересня 2020 року по 12 жовтня 2020 року, проте, доказів порушення трудового законодавства по вищевказаним особам за цей період матеріали справи не містять, суд зазначає, що вказаний період є строком здійснення інспекційного відвідування, а періоду, що перевірявся.

Щодо посилання апелянта в скарзі на постанову Рубіжанського міського суду від 22 грудня 2020 року в справі № 425/2879/20, яка свідчить про відсутність факту порушення, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 280/4821/18 викладено такий правовий висновок:

« 77. Ключовою відмінністю статті 265 КЗпП України і статті 41 КУпАП є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто юридичну особу як роботодавця за статтею 265 КЗпП України і посадову особу цієї юридичної особи за статтею 41 КУпАП за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

78. Тобто, позивача, який не є посадовою особою за своєю суттю, неможливо притягнути до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 41 КУпАП. При цьому, непритягнення посадової особи позивача до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 41 КУпАП, не може ставитись в залежність до можливості притягнення позивача як юридичної особи до відповідальності за порушення законодавства про працю».

Як вірно зазначено судом першої інстанції, постанова Рубіжанського міського суду від 22 грудня 2020 року в справі № 425/2879/20, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складів адміністративних правопорушень, не може свідчити про відсутність в діях позивача, як юридичної особи, порушень трудового законодавства та не перешкоджає притягненню цієї особи до фінансової відповідальності.

Водночас Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та сьомої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Звільнення ж від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 №6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28.04.2018 у справі № 825/705/17, від 06.03.2019 у справі №813/4924/13-а, від 15.11.2019 у справі №826/198/16, від 12.10.2020 у справі № 814/435/18 і були застосовані Верховним Судом також і при розгляді справи №826/7424/17 (постанова від 30.09.2021).

З огляду на вищенаведене правове регулювання та встановлені та оцінені в межах цієї справи обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень є правомірними, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Колегія суддів критично оцінює покликання позивача на висновки Верховного Суду у справі № 802/2066/16-а, оскільки останні хоча і були прийняті у подібних правовідносинах, проте за інших фактичних обставин, тому вказане не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства, та, відповідно, правові позиції у цій справі.

Також у наведеній скаржником постанові від 26 вересня 2018 року № 822/723/17 Верховним Судом дійсно надавалася оцінка характерним ознакам трудових відносин, на підставі яких встановлюється підміна трудових відносин цивільно - правовими. Проте, суд надаючи оцінку характерним ознакам трудових відносин з урахуванням встановлених обставин, також дійшов висновку про правомірність постанови про накладення штрафу у зв`язку наявністю саме трудових відносин.

Суд зважає, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка. Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Водночас доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій, фактично зводяться до переоцінки доказів.

За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритм» залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 360/4152/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа