Постанова

від 22.11.2023 по справі 317/2676/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 22.11.2023 Справа № 317/2676/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/2218/23 Головуючий у 1-й інстанції: Каряка Д.О.

Є.У.№ 317/2676/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Бєлки В.Ю.,

Дашковської А.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович, про визнання права власності, звільнення майна з-під арешту,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 19 вересня 2023 року про відмову в ухваленні додаткового рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович, про визнання права власності, звільнення майна з-під арешту, в якому просила визнати за нею право власності на частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та звільнити її з-під арешту.

Ухвалою Запорізького районного суду від 14 серпня 2023 року позов залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача та його представника у судове засідання.

16 серпня 2023 року представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Клімченко М.Г. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20500 грн.

УхвалоюЗапорізькогорайонного судуЗапорізької областівід 19вересня 2023року відмовленоу задоволені заяви адвоката Клімченка М.Г. про ухвалення додаткової ухвали у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С., про визнання права власності, звільнення майна з-під арешту.

Не погоджуючисьз вказаним судовимрішенням, ОСОБА_3 в особісвого представника адвокатаКлімченка М.Г.подав апеляційнускаргу,в якій,посилаючись напорушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20500 грн. та за розгляд апеляційної скарги на ухвалу Запорізького апеляційного суду Запорізької області від 19.09.2023 року.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про безпідставність задоволення заяви про ухвалення додаткової ухвали у цивільній справі. Так апелянт зазначає, що ОСОБА_1 вчиняє дії, направлені на порушення принципу правової визначеності, ОСОБА_1 раніше вже зверталась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 з таких самих підстав та з тим самим предметом, що і вказаний, тому апелянт вважає, що залишення вказаного позову судом першої інстанції без розгляду саме із підстав необґрунтованих дій позивачки. Скаржник вважає, що ОСОБА_1 діє недобросовісно та зловживає своїми правами, подала до суду завідомо необґрунтований позов, тому суд першої інстанції мав задовольнити заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення та стягнути із ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, які понесені були ОСОБА_4 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги вважає неспроможними.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи ОСОБА_3 , який просив про задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати за нею право власності на частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2322184600:06:002:0084, та звільнити її з-під арешту (т.1 а.с.44-58).

05.08.2021 справа надійшла на розгляд до Запорізького районного суду Запорізької області та передана для здійснення судового провадження судді Сакояну Д.І. (т.1 а.с.98).

20.01.2023 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи справа передана для здійснення судового провадження судді Каряці Д.О. (т.3 а.с.187).

24.01.2023 ухвалою цього ж суду справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 22.02.2023 о 10.00 годин (т.3 а.с.188).

22.02.2023 ухвалою районного суду підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2023 о 11.00 годин (т.3 а.с.215).

29.06.2023 на 11.00 годину та 14.08.2023 на 11.00 годину в судові засідання позивач та його представник не з`явились, про дату, час та місце судових засідань повідомлялись належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.

14.08.2023 ухвалою районного суду позов залишено без розгляду через повторну неявку позивачки та її представника, та не надання доказів поважності неявки до суду (т.4 а.с.11).

16.08.2023 представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Клімченко М.Г. звернувся до суду із заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20500 грн.

Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив із того, що залишення позову без розгляду з підстав повторної неявки позивачки у судове засідання не свідчить про безпідставність та необґрунтованість позову як такого. Немає підстав вважати, що позивач недобросовісно пред`явив завідомо необґрунтований позов. Позивач не протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору. Ознак того, що позивач мав на меті протиправну мету також немає. Саме по собі пред`явлення позову чи повторна неявка до суду не можна вважати необґрунтованими діями позивача. Такі права є диспозитивними правами, передбаченими нормами ЦПК України, які не містять обмежень в їх реалізації.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з частиною шостою статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від: 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року в справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року в справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року в справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року в справі № 521/3011/18; Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 09 липня 2019 року в справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року в справі № 922/3422/18, від 21 грудня 2020 року в справі № 922/1001/20; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року в справі № 820/4347/17, від 18 березня 2020 року в справі № 80/5628/18.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства (частина друга статті 44 ЦПК України).

Таким чином, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальний обов`язок. При цьому під добросовісністю слід розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування права за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживанням наданими правами.

Матеріали справи не містять доказів зловживання ОСОБА_1 своїми правами.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 вже зверталась із таким самим позовом до суду і повторність його подачі свідчить про недобросовісність дій позивачки є необґрунтованими, оскільки такі права є диспозитивними правами, передбаченими нормами ЦПК України, які не містять обмежень в їх реалізації.

Аналіз викладеного свідчить про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізькогорайонногосуду Запорізькоїобласті від 19вересня 2023року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2023 року.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: В.Ю. Бєлка

А.В. Дашковська