Рішення

від 14.11.2023 по справі 156/622/23

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/622/23

Провадження № 2/156/170/23

Рядок статзвіту № 10

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2023 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого суддіФедечко М.О.,

за участю секретаря судових засідань Салатюк Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 156/622/23

за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Назарук Юлія Володимирівна

до ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Виробниче управлінняжитлово-комунальногогосподарствата

Іваничівська селищна рада Володимирського району Волинської області

про усунення перешкод у водопостачанні та водовідведенні,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Назарук Ю.В.,

відповідачка ОСОБА_2 ,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виробничого управління житлово-комунального господарства - не з`явився,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Іваничівської селищної ради Володимирського району Волинської області не з`явився,

в с т а н о в и в :

І. Суть спору

13.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Виробниче управлінняжитлово-комунальногогосподарствата Іваничівська селищна рада Володимирського району Волинської області про забезпечення здійснення водопостачання та водовідведення.

Позов мотивовано тим, що в 1994 році позивач з власною родиною оселився в квартирі АДРЕСА_1 . Всі побутові водопровідні комунікації до вказаного будинку були підведені на дві квартири централізовано через прибудинкову територію (від колодязя до будинку), для водовідведення була облаштована вигрібна яма. На теперішній час мешканцями квартири АДРЕСА_2 та сусідами позивача по будинку є родина ОСОБА_2 . ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку - прибудинкову територію з окремим входом та на якій розміщені практично всі комунікації з водопроводом.

З 2021 року згадані сусіди почали чинити перешкоди родині позивача в користуванні побутовими комунікаціями. Так, ОСОБА_2 перекрила вентиль подачі води до квартири позивача та не надає позивачеві доступу до вигрібної ями мотивуючи тим, що колодязь і наявні в ньому вентилі та каналізація розташовані на її власній земельній ділянці. Внаслідок таких дій ОСОБА_2 в оселі позивача тривалий час немає водопостачання та водовідведення.

Водночас між ВУЖКГ (як постачальником послуг) та ОСОБА_1 (як індивідуальним споживачем) укладено договір від 01.04.2020 № 279 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Позивач неодноразово звертався до Іваничівської селищної ради та до ВУЖКГ для врегулювання спору, що виник між ним та сусідкою ОСОБА_2 , в позасудовому порядку, однак це не дало результатів, права ОСОБА_1 залишаються порушеними. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 ігнорує його прохання підключити спільний водопровід, позивач змушений звернутися до суду за захистом його порушених прав.

Зважаючи на такі обставини, ОСОБА_1 просить зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у водопостачанні та водовідведенні у квартирі АДРЕСА_1 , власником якої він є. Також позивач просить стягнути з ОСОБА_2 понесені ним витрати на сплату судового збору.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає у повному обсязі та заперечує проти вказаних позивачем обставин, про що надала суду відзив на позовну заяву. Так, відповідачка вказує, що споруда, у якій розміщені на даний час її квартира та квартира позивача, була комунальною власністю, в якій періодично проводили свою діяльність різні комунальні установи. Відповідно до рішення сесії селищної ради даний будинок було розділено на два помешкання, з двома окремими входами, та передано у приватну власність. Також відповідно до рішення сесії селищної ради від 25 квітня 1996 року №8/4 ОСОБА_1 було передано, за його ж заявою, у приватну власність земельну ділянку, під його частиною будинку ( АДРЕСА_1 ), площею 0,05 га, з цільовим призначенням - для обслуговування його частини будинку. Сім`я ОСОБА_1 не провела комунікаційні мережі на власній земельній ділянці, а під`єдналися до комунікаційних мереж на земельній ділянці сусіда ( АДРЕСА_3 ), що на думку відповідачки є порушенням норм і правил - Земельного кодексу України та ЗУ «Про власність». Разом з тим відповідачка стверджує, що було порушено Державні санітарні норми, оскільки мережа водопостачання ОСОБА_1 проходить через каналізаційну мережу водовідведення ОСОБА_2 . Також порушено державні будівельні норми «Планування та забудови», оскільки мережа водопостачання ОСОБА_1 проходить на відстані 30 сантиметрів від фундаменту будинку ОСОБА_2 , під самим порогом.

Щодо твердження позивача про те, що комунікації до будинку були підведені централізовано, ОСОБА_2 вказує, що технічних умов на підключення водопроводу ВУЖКГ не давало, а позивач наводить завідомо неправду інформацію про загальну прибудинкову територію, якої ніколи не існувало тому, що після безоплатної передачі у приватну власність двох частин будинку, було передано у приватну власність, земельні ділянки під помешканнями. Як допускає ОСОБА_2 , мережі ОСОБА_1 проведено з матеріалів, які раніше були у використанні, про що свідчить постійна волога по всій протяжності мереж, просідання ґрунту, руйнування бруківки та порогу. У будівлі, з боку мережі прогнила підлога та з`явився грибок. ОСОБА_2 стверджує, що у ОСОБА_1 з боку мережі ніколи не було підлоги тому, що там постійна сирість та волога і підлога була демонтована ще до початку їхнього проживання. Також ОСОБА_2 вказує, що у частину будинку ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 проводилась подача води, як субспоживачеві, за її згодою, однак на даний час самовільно приєднані мережі в аварійному стані та не підлягають відновленню.

На підставі вищевикладеного, відповідачка ОСОБА_2 стверджує, що перешкод в облаштуванні ОСОБА_1 його особистого житла мережами водопостачання та водовідведення і вигрібною ямою на його приватній земельні ділянці, вона не створювала та не створює. У зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

ІІ. Позиція учасників справи

У попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що рішенням Іваничівської селищної ради у 1983 році була виділена земельна ділянка під забудову. У 1986 році відповідно до проекту кошторисної документації розпочалося будівництво будинку по АДРЕСА_4 . Замовником на будівництво було Волинське обласне статистичне управління. До даного будинку були під`єднані всі необхідні інженерні комунікації в тому числі централізоване водопостачання. Також на прибудинковій території на мережі централізованого водопостачання був змонтований оглядовий колодязь із запірною арматурою. Технічна можливість централізованого водовідведення була відсутня тому облаштували септик - вигрібну яму. На той час службове приміщення, де знаходилася Районна інформаційно-обчислювальна станція перебувало в аварійному стані тому після завершення будівництва даного будинку вирішили її розмістити у цій новобудові. У 1988 році Іваничівський районний відділ статистики безкоштовно передав його на баланс Іваничівської центральної районної лікарні під стоматологічну поліклініку. Через 5 років (у 1993 році) після завершення нового поліклінічного будівництва відділення районної лікарні, приміщення будинку звільнили. У зв`язку з необхідністю забезпечення житлом спеціалістів центральної районної лікарні адміністрація установи звернулася до Іваничівської районної ради з проханням дозволити переобладнати будинок, де знаходилась стоматологічна поліклініка в службові жилі квартири. Лист був розглянутий Відділом соціально-економічного розвитку районної ради і районна рада не заперечувала проти реконструкції даного будинку. Адміністрацією лікарні була створена комісія, якою при огляді будинку, були визначені основні види робіт, які потрібно було провести: винести на прибудинкову територію всю внутрішню мережу водопостачання та водовідведення, яка стала непридатна після експлуатації стоматологічною поліклінікою. Також була облаштована нова вигрібна яма на дві квартири об`ємом до 20 м?. Всі комунікації були облаштовані зі сторони квартири АДРЕСА_2 , враховуючи зручність під`їзних шляхів та подальшого обслуговування таких комунікацій. Виконавцем цих робіт була залучена Іваничівська ремонтно-будівельна дільниця. Після завершення усіх будівельних робіт 01 липня 1994 року Іваничівською державною адміністрацією позивачу було видано ордер на службову житлову квартиру. У вересні того ж року було узаконено двоквартирний житловий будинок, видано будівельний паспорт і передано земельну ділянку ОСОБА_3 районній лікарні для обслуговування службового житлового будинку. У 1995 році ці квартири були виключені з числа службових, а згідно із законом від 1992 року «Про приватизацію державного фонду» у позивача на той час була можливість приватизувати дане помешкання, що він і зробив. У червні 1996 року земельна ділянка, яка належала Іваничівській районній лікарні була поділена та передана у приватну власність позивачу і відповідачці. Через п`ять років у 1999 році сусід позивача по будинку продав квартиру іншій родині, а вже у 2004 році ОСОБА_2 стала третім власником цього помешкання. Купуючи цю квартиру, попередній власник повідомив ОСОБА_2 про те, що багато споруд та комунікацій перебуває у спільному користуванні із сусідом по будинку ( ОСОБА_1 ). Із попереднім власником ОСОБА_1 здійснювали чимало ремонтних робіт, що стосувалися спільного будинку, а за 20 років сусідства із ОСОБА_2 жодних робіт щодо спільних мереж здійснено не було. Конфліктів із ОСОБА_2 донедавна не було, однак за останні три роки назрівала суперечка з приводу викачування вигрібної ями, оскільки на прохання ОСОБА_1 викачати вигрібну яму відповідачка щораз відмовляла. На думку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 бажає відокремитись від усього спільного без матеріальних затрат, шляхом розрізання та руйнування. Таке стосується не тільки водовідведення, а й водопостачання, яке проходить через земельну ділянку відповідачки до квартири позивача. ОСОБА_2 перекрила воду і позивач з сім`єю не можуть користуватися водопостачанням. 18 липня 2021 року ОСОБА_2 підкинула йому лист з проханням у місячний термін привести у відповідність його комунікаційні мережі шляхом здійснення робіт і заходів з метою від`єднання мереж, в тому числі і газової, яка проходить по її приватній території (будівлі та земельній ділянці) у зв`язку із тим, що відповідно до проектно-кошторисної документації ОСОБА_2 розпочинала реконструкцію будинку з метою розширення площі, роботи повинні були проходити на території де знаходиться мережа водопостачання, яка йде до будівлі ОСОБА_1 через її подвір`я у зв`язку з чим водопостачання буде від`єднано. На думку ОСОБА_1 такий лист свідчить про вчинення ОСОБА_2 самоуправства, оскільки 19 липня 2021 року відповідачка заблокувала каналізаційну мережу позивача. На його звернення щодо відновлення цієї мережі, ВУЖКГ повідомило, що послуги з розблокування каналізаційної мережі не надає. Всі прохання відновити водопостачання і водовідведення до квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_2 ігнорувала. Згодом йому порекомендували звернутися до суду. Вжиті заходи досудового врегулювання спору результату не дали, оскільки ОСОБА_2 не бажала йти на поступки. У вересні 2021 року він звернувся до органів місцевого самоврядування з проханням передбачити кошти в місцевому бюджеті на виготовлення проектно-кошторисної документації та реконструкції водопроводу до його будинку на що отримав відповідь про необхідність його звернення з відповідними документами до ВУЖКГ з метою отримання технічних умов. Керівник ВУЖКГ ОСОБА_4 прийняв його заяву і зробив копії необхідних документів, однак через деякий час він отримав відмову, так як пізніше з`ясувалося що у ВУЖКГ немає технічної можливості підвести воду до земельної ділянки ОСОБА_1 через відсутність земель комунальної власності: всі навколишні землі перебувають у приватній власності. Сусіди, у приватній власності яких перебувають навколишні земельні ділянки, також відмовилися надавати згоду на прокладання мереж водопостачання через їхні земельні ділянки до квартири ОСОБА_1 . Після повідомлення ОСОБА_2 про його звернення до селищної ради з метою вирішення питання щодо підведення йому водопостачання, сусідка воду не перекривала до 2022 року. З того часу ОСОБА_2 знову перекрила водопостачання до квартири ОСОБА_1 , і заборонила вхід працівникам комунальних служб на свою територію, аргументуючи тим, що мережа централізованого водопостачання належить особисто їй. ВУЖКГ була надана схема централізованого водопостачання до їхнього будинку із зазначенням оглядового колодязя на прибудинковій території до якого підключені споживачі, а саме: квартира АДРЕСА_6 , а також окремо приміщення котельні, яке перебуває в спільному користуванні.

ВУЖКГ обслуговувало ділянку водогону і колодязь та ще у 2021 році працівники проводили ремонт запірної арматури й умовляли громадянку ОСОБА_2 не вчиняти протиправних дій і щоразу відновлювали водопостачання до квартири ОСОБА_1 про що свідчить листування, а через рік, у 2022 році, ВУЖКГ надало відповідь, що ділянка водогону на балансі господарства не перебуває.

ОСОБА_1 вважає, що оскільки у нього та ОСОБА_2 у власності перебуває двоквартирний будинок, то всі інженерні споруди водопостачання, водовідведення, система опалення та котельня перебувають у спільному користуванні, оскільки такі призначені для забезпечення потреб власників обох квартир і тому він повинен володіти і користуватися цими послугами і майном спільно з відповідачкою, якщо між ними не відбулося домовленості про розділення інженерних споруд. Відтак, вони повинні разом нести відповідальність за те, що є у спільному користуванні, не допускати вчинення самочинних робіт і пошкоджень так, як чинила і чинить сусідка ОСОБА_2 . Позивач також вважає, що ці інженерні споруди становлять єдине ціле із житловим будинком і призначені для постійного обслуговування такого. Приміщення газової котельні, яке облаштоване окремим входом і не приватизоване жодною із сторін, відповідно до технічного паспорту будинку перебуває у спільному користуванні. Схемою земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , встановлений сервітут для безперешкодного доступу і обслуговування даного приміщення котельні. Проте, оглядовий колодязь централізованого водопостачання, який зазначений на схемі ВУЖКГ, водопровід до квартири ОСОБА_1 та вигрібна яма знаходяться поза межами встановленого сервітуту.

На сьогоднішній день родина ОСОБА_1 проживає у будинку без водопостачання. Зважаючи на те, що в добровільному порядку ОСОБА_2 ігнорує прохання ОСОБА_1 під`єднати спільний водопровід та водовідведення, всі його неодноразові звернення до органів місцевого самоврядування та до інших структурних підрозділів бажаного результату не дали, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

В ході розгляду цивільної справи позивач ОСОБА_1 доповнив, що перший колодязь із запірною арматурою у місці приєднання до водопровідної мережі споживача у даному випадку, розміщено на відстані півтора метра від дверей котельні, однак сервітут на нього вже не поширюється. Труба з водонапірної вежі входить напряму до колодязя який розміщений на земельній ділянці ОСОБА_2 .

Ствердив, що не був юридично обізнаний щодо необхідності встановлення земельного сервітуту під час здійснення ОСОБА_2 приватизації земельної ділянки. Стосовно встановленого сервітуту на приміщення котельні вказав, що сервітут встановлювався між позивачем та відповідачкою з метою безперешкодного користування позивачем цим приміщенням. У 2018 році під час виготовлення технічної документації із землеустрою він був обізнаний з тим, що має встановлений сервітут на безперешкодний доступ до приміщення котельні. Заразом, він знав про необхідність встановлення йому сервітуту щодо користування вигрібною ямою, про що казав спеціалістам, які виготовляли йому технічну документацію із землеустрою. Однак, спеціалісти повідомили, що таких відомостей вони не вказують. З питанням щодо встановлення сервітуту позивач нікуди не звертався у зв`язку із юридичною необізнаністю. ОСОБА_1 вважає, що централізований водопровід будувався будівельниками і перебуває у користуванні власників квартир.

У попередньому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 акцентувала увагу на неодноразових спробах щодо досудового врегулювання даного спору. Ствердила, що даний будинок є багатоквартирним, оскільки у ньому розміщено дві квартири, тому мережі є спільними. Для того, щоб не провокувати сусідські війни та конфлікт ОСОБА_1 неодноразово звертався до органів місцевого самоврядування та установ з приводу ситуації, що виникла. За наслідками розгляду звернень створено робочу групу та позивачу було рекомендовано отримати земельний сервітут за договором, а мешканцям будинку наголошено на дотриманні правил добросусідства. За словами позивача певні земельні сервітути вже були встановлені. Так, котельня є спільною, а ОСОБА_2 доступу до приміщення такої не надає, що, на її думку, зважаючи на початок опалювального сезону, провокує проблеми з приводу опалення. У відповідь на звернення ОСОБА_1 Іваничівською селищною радою зазначено, що відповідно пунктів 1-3 розділу ІІ Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, у ситуаціях, на зразок цієї, повинен бути перший колодязь із запірною арматурою у місці приєднання до водопровідної мережі споживача. Тобто колодязь, який знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2 , був побудований і розміщений згідно стандартів, визначених законом України, і в ньому наявні вентилі, які відповідачка перекривала до мінімального тиску води з метою припинення водопостачання позивачу. Тобто відповідачка має доступ до вентилів колодязя, які перекриває з метою провокації сусідських війн.

Після звернення ОСОБА_1 до ВУЖКГ щодо прикручування вентиля до мінімального тиску води позивача було повідомлено, що 19 серпня 2021 року майстру водопостачання ОСОБА_6 була надана вказівка начальника ВУЖКГ ОСОБА_4 перевірити колодязь, який знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_5 на предмет перекритого водопостачання на будинок. Слюсарем ОСОБА_7 та майстром водопостачання ОСОБА_6 , відкривши колодязь, було встановлено що центральний запірний вентиль був прикритий і подача води на будинок була з мінімальним тиском. При цьому, у вказаному листі не зазначено про перебування запірного вентиля в аварійному стані чи про здійснення його неналежного обслуговування. Таке вказує на принципову позицію відповідачки щодо перекриття водопостачання позивачу.

З приводу звернення ОСОБА_1 до Іваничівської селищної ради про приєднання його квартири до центральної каналізаційної мережі або надання можливості облаштувати вигрібну яму, представник позивача вказала, що влаштування септика відбувається з дотриманням вимог санітарних норм, тому при будівництві будинку первинний септик був облаштований об`ємом 20 м? та розрахований на дві квартири. ОСОБА_2 , перекривши вентиль води, заблокувала і каналізаційну трубу, яка підведена до септика.

ОСОБА_1 також звертався до селищного голови із заявою про сприяння у вирішенні питання водопостачання до квартири позивача, оскільки сім`я позивача не мала змоги користуватися водою при тому, що заборгованість по сплаті за водопостачання відсутня. Однак жодні звернення результату не дали.

На думку представника позивача, численні звернення ОСОБА_1 до органів місцевого самоврядування та установ свідчать про те, що сторона позивача намагалася врегулювати сусідський конфлікт мирним шляхом. Однак, дії ОСОБА_2 щодо перекриття справного вентиля та блокування належним чином поданого до колодязя водопостачання через труби, які перебувають у належному стані, є беззмістовними. Впливу на відповідачку щодо вчинення нею таких дій у представників органів місцевого самоврядування немає.

У приміщенні котельні, на яке встановлено сервітут та яке знаходиться у спільному користуванні двох власників квартир, технічно облаштований кран на водопостачання. Однак ОСОБА_2 не допускає ОСОБА_1 у приміщення котельні, змінивши замок у дверях, у зв`язку з чим минулого року позивач не мав змоги вчасно відключити опалення приміщення. Тобто, наявна технічна можливість для здійснення забезпечення водопостачання та водовідведення квартири позивача, однак ОСОБА_2 своїми діями чинить перешкоди. У зв`язку з такими обставинами позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача також вказала, що водопостачання до будинку підведено централізовано, а у позивача, як пенсіонера, відсутня матеріальна можливість на влаштування окремого нового септика та трубопроводу.

В ініційованому раніше судовому процесі за позовом ОСОБА_1 до ВУЖКГ, ОСОБА_2 була залучена як третя особа, і під час судового розгляду суду повідомила, що не дивлячись на встановлений сервітут, такий порушує її приватність і ні позивача, ні його дружину до котельні вона не допускає. Тому, на думку ОСОБА_5 , у даному випадку встановлення сервітуту буде недієвим способом захисту та не вирішить спір між сторонами.

Ствердила, що водопровід є також і власністю позивача, оскільки первинно житло було службовим і даний колодязь відповідно до правил будувався і розташовувався для обслуговування службового будинку. На баланс чи у власність водопровід не передавався. Вона вважає, що не зважаючи на приватизацію ОСОБА_2 земельної ділянки, така не може набути у приватну власність і технічні комунікації багатоквартирного будинку, які розміщені на такій ділянці.

На думку представника позивача, оскільки ОСОБА_2 принципово не погоджується надати ОСОБА_1 право користування своєю земельною ділянкою для водопостачання та водовідведення, при тому, що на сьогоднішній день існують дві труби: на водовідведення, і на водопостачання, стороною позивача обрано спосіб захисту порушеного права не шляхом встановлення сервітуту, а саме шляхом усунення перешкод, у зв`язку з тим що немає підтвердження аварійного стану труб.

У попередньому судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги заперечила і не визнала у повному обсязі. Пояснила, що у 2004 році, коли вона придбала квартиру у будинку, вона почала ремонтні роботи. Перед початком ремонтних робіт вона зверталася до власників квартири АДРЕСА_5 та пропонувала від`єднати всі комунікаційні мережі (водопостачання) і облаштувати власні мережі. Сусіди відмовилися облаштовувати власні мережі водопостачання, аргументувавши відсутністю коштів. Вона надала сусідам свою згоду на користування мережею газопостачання, що було внесено у технічну документацію. У 2004 році, коли вона почала ремонтні роботи у квартирі, всі мережі водопостачання і водовідведення були у непридатному до використання стані. Під час ремонту вона повністю переробила мережу водопостачання, оскільки мережа водопостачання, яка йшла від сусіда до її квартири, була в аварійному стані та протікала: збоку квартири сусідів та її квартири постійно була волога. Після купівлі квартири під час її обстеження ОСОБА_2 виявила, що у квартирі підлога повністю прогнила. Тому, ОСОБА_2 підлогу демонтувала, зробила стяжку, зробила ремонт і почали проживати у квартирі. Мережа водовідведення була непридатна до використання, тому відповідачка таку замінила. Мережа водопостачання все рівно протікала, з приводу чого вона неодноразово зверталася до сусідів, однак жодної реакції не було. Мережа водопостачання позивача прокладена на відстані 30 см від фундаменту, під порогом квартири відповідачки, і через протікання зруйнувалося подвір`я, просів поріг, потріскали стіни у квартирі і з`явилася цвіль. Вона неодноразово наголошувала сусідам: позивачу, його дружині та дочці на необхідності проведення ними окремої мережі.

Вважає, що мережі водопостачання та водовідедення, що ідуть до позивача не можуть бути централізованими, оскільки не внесені в генеральный план забудови селища. Також мережі не можуть бути прокладені жодною організацією, оскільки жодна установа не могла виготовити технічну документацію так, як жодний підрядник не зможе провести такі мережі під порогом її квартири з порушенням всіх дотичних норм і правил, з порушенням земельного законодавства, закону про приватну власність, державних будівельних норм та санітарних норм.

Мережа водопостачання самовільно збудована позивачем і проходить під порогом квартири відповідачки, зруйнувавши її власність та спричинивши збитки. Вона постійно зверталася до позивача з метою вирішення даного конфлікту, однак досягти згоди не вдалося.

Відповідачка вдруге зробила капітальний ремонт у квартирі, викопала вигрібну яму. Під час ремонту квартири, позивачка також повністю замінила всі труби водопостачання до колодязя тому, що самовільно збудована позивачем мережа водопостачання входила в колодязь. У колодязі був один загальний вентиль, який належав до мережі її квартири, і був наявний ще один - зіпсований і нефункціонуючий вентиль, який облаштував позивач.

Після повторно зробленого капітального ремонту квартири, відповідачка не бажала повторного руйнування житла. Вона пропонувала позивачу, щоб обидва власники квартир проклали комунікації кожен на своїй земельній ділянці, однак позивач не погоджувався. Позивач не бажає на своїй земельній ділянці з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку проводити мережі до належної йому квартири, перекладаючи відповідальність на відповідачку та на орган місцевого самоврядування. Позивач самовільно приєднався до системи водопостачання відповідачки, чим привів її житло до стану аварійного.

Ствердила, що до приватизації земельних ділянок, позивач мав змогу прокласти до своєї квартири мережу водопостачання та водовідведення. На даний час сусіди - інші власники приватизованих земельних ділянок не бажають надавати дозвіл позивачу на прокладення мережі водопостачання та водовідведення через їхні земельні ділянки.

ОСОБА_2 на безоплатній основі надавала позивачу можливість користуватися водопостачанням і водовідведенням, через мережі, прокладені на її земельній ділянці. ВУЖКГ надавало позивачу воду за її згодою. Також вона надала дозвіл на оформлення позивачу сервітуту на газопостачання.

Позивачем ненадано жоднихпідтверджуючих документівна підтвердженнявказаних нимобставин.Надані позивачем оригінали документів не мають жодної юридичної сили.

Щодо перебування мережі в аварійному стані, доказів у неї немає.

Вона була змушена перекривати вентиль тому, що мережа водопостачання повністю непридатна до використання, в результаті чого була завдана шкода її майну.

Щодо побудови мережі ОСОБА_1 самовільно, відповідачка вказала, що ВУЖКГ надало схему, що вони подають воду по мережам, які проходять через її земельну ділянку, як субспоживачам. Про те, що такі мережі взагалі існують, комунальне господарство жодних документів не надало, тому офіційно тих мереж взагалі не існує.

Станом на сьогодні вентиль у колодязі перекритий і, за твердженням відповідачки, реальної можливості для подачі позивачу води немає, оскільки мережа перебуває в аварійному стані і непридатна до використання.

Зазначила, що на її території є дві вигрібні ями. Ще у 2004 році стара вигрібна яма перебувала у непридатному для використання стані, оскільки викачка ями востаннє здійснювалася у 2004 році. Через засмічення септика та неможливість користування вигрібною відповідачка влаштувала нову вигрібну яму, якою користується, а стара вигрібна яма виконує функцію септика.

Зазначила, що до 1994 року будинок перебував у комунальній власності, де здійснювали діяльність комунальні служби. Відповідно до рішення Іваничівської селищної ради будинок разом із земельними ділянками для будівництва і обслуговування такого, було передано у приватну власність. У 2004 році відповідачка придбала квартиру у будинку, а у 2006 році виготовила державний акт та приватизувала земельну ділянку. Минулого року, перед тим, як проводити нову мережу водовідведення, ОСОБА_2 від`єднала аварійну мережу водопостачання позивача.

У попередньому судовому засіданні представник третьої особиІваничівської селищноїради БерезюкВ.В. суду пояснив, що дійсно, у приміщенні, де на даний час розташовані квартири позивача та відповідача, були бюджеті установи машиннолічильної станції, а згодом стоматологія, тому, відповідно до цього приміщення була підведена вода, газ і зроблена каналізація. Комунікації підводилися з розрахунком на одного споживача. Після надання дозволу на приватизацію будинку, ОСОБА_1 , як перший набувач, мав можливість вибрати частину будинку для проживання та обрав квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є третім власником квартири АДРЕСА_2 у тому ж будинку. На сьогодні опалення у квартирах позивача та відповідачки є спільним. Земельна ділянка також була поділена між двома першими власниками. Одна сторона однозначно знала про те, де розташовані комунікації, а інша сторона заперечень не мала, хоча змінилося вже два власники квартири. Коли виник спір ОСОБА_1 звертався до Іваничівської селищної ради і було встановлено, що земельна ділянка приватизована, комунікації (водопостачання та каналізація) не є власністю житлово-комунального господарства тому, що вони проводилися будівельною організацією господарським способом (самостійно) на замовлення бюджетної установи. У той час, коли будівля перебувала у власності бюджетної установи, водопровід прокладався від центрального колодязя, який розташований у АДРЕСА_7 . На сьогоднішній день жодних документів щодо проведення комунікацій до будинку АДРЕСА_4 немає. Забудова земельних ділянок смт. Іванич є специфічною, оскільки за колишніх часів не було центральних вуличних водопроводів до яких можна було під`єднатися, тому часто мешканці селища під`єднувалися до мережі сусідів.

Для викачки септику повинен бути облаштований під`їзд до вигрібної ями, яка розташована на земельній ділянці ОСОБА_2 . Такі обставини зумовлюють певні труднощі у користуванні комунікаціями. Однак, на його думку проблеми між сусідами можна вирішити за рахунок добросусідських відносин шляхом взаємних поступок.

Ввід до будинку АДРЕСА_5 був один, а після реконструкції та поділу будинку на дві квартири, за взаємною згодою кожен власник самостійно проводив комунікації до своєї квартири. Аналогічна ситуація із вигрібною ямою.

До Іваничівської селищної ради були неодноразові звернення позивача ОСОБА_1 з приводу ситуації, яка склалася із сусідкою ОСОБА_2 за наслідками розгляду яких позивачу було рекомендовано встановити земельний сервітут. Забезпечити водопостачання позивачу іншим чином немає можливості, оскільки всі навколишні земельні ділянки на даний час є приватизованими, а без відведення зони сервітуту і без дозволу власників земельних ділянок потрапити на територію і провести будь-які комунікації ВУЖКГ права немає.

Зазначив, що у ОСОБА_1 є можливість провести воду до своєї квартири від найближчого центрального комунального колодязя, який розташований у АДРЕСА_7 . Однак такий колодязь від квартири позивача розташований далеко (близько ста матерів).

ВУЖКГ надало ОСОБА_1 відповідь, що водопровід, який підведений до господарства ОСОБА_2 на балансі житлово-комунального господарства не перебуває, у зв`язку із самостійним прокладенням позивачем інженерних комунікацій. У провулку Сонячний проведено водопостачання до житлових будинків, є колодязь від якого до багатьох будинків відходить вода і саме цей колодязь, як пояснюють працівники ВУЖКГ є останньою точкою, що перебуває у них на балансі. Із колодязя, що розташований у АДРЕСА_7 , вода також надходить до колодязя, що на приватизованій земельній ділянці ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 , з якого проведені комунікації до квартир двох сімей: позивача і відповідача.

У попередньому судовому засіданні представник третьої особи майстер водопостачання ВУЖКГ ОСОБА_6 пояснив, що коли приміщення по АДРЕСА_4 перебувало у державній власності до нього була підведена вода. Після поділу будинку на дві квартири, такі були передані у власність двом сім`ям.

Земельна ділянка також була поділена і передана у власність.

Перед приміщенням побудований водяний колодязь. Основна труба від водороздлільного колодязя у АДРЕСА_7 , заходить у колодязь, який розміщений на земельній ділянці ОСОБА_2 і вже з нього вода підведена до квартири ОСОБА_1 . Хто прокладав водопостачання до квартир та коли йому невідомо.

Від позивача ОСОБА_1 до ВУЖКГ надходили запити, на які господарство давало відповідь, що розміщений на земельній ділянці ОСОБА_2 колодязь не перебуває на балансі ВУЖКГ і доступу до нього немає, оскільки колодязь розміщений на земельній ділянці, що перебуває у приватній власності відповідачки і сервітут не встановлений. Без дозволу ОСОБА_2 будь-яких дій у колодязі ВУЖКГ провести не може.

Договір на водопостачання з ОСОБА_1 було укладено, коли ще між сусідами не виникало жодних конфліктів.

Вважає, що ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку разом з колодязем. На земельну ділянку відповідачки повинен бути встановлений сервітут, щоб ОСОБА_1 мав доступ до колодязя, а так, як земельна ділянка була приватизована відповідачкою разом з колодязем, то ВУЖКГ доступу до такого немає і колодязь не обслуговує.

Водовідведення у ОСОБА_1 не централізоване, наявна вигрібна яма. За водопостачання ОСОБА_1 платежі не сплачує, оскільки водою не користується. ВУЖКГ виконує передбачені договором обов`язки перед ОСОБА_1 , оскільки подає воду на провулок Сонячний, а колодязь ОСОБА_2 є під`єдним до колодязя.

У колодязі у АДРЕСА_7 вентиль наявний.

Під час виклику працівників ВУЖКГ власниця ОСОБА_2 вказувала, і він бачив, що біля будинку відповідачки просіла бруківка, що, свідчило про те, що поріг підмивала вода.

Труби від колодязя ідуть на відстані близько метра від порогу будинку відповідачки.

Йому невідомо яким чином прокладалися труби від колодязя до квартир будинку.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 01.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження.

22.08.2023 року ОСОБА_2 подала до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи копій скарг-заяв, скарг-звернень, заяв-скарг до відділу поліцейської діяльності смт. Іваничі, Іваничівської селищної ради, Іваничівського ВУЖКГ з приводу безпідставних, неправомірних дій сусідів ОСОБА_8 .

24.08.2023 року підготовче судове засідання по цивільній справі № 156/622/23 відкладено та зобов`язано відповідачку ОСОБА_2 надати суду підтвердження надсилання (надання) іншим учасникам справи копій поданого нею 22.08.2023 року клопотання про долучення до матеріалів справи доказів з відповідними додатками.

30.08.2023 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, зміст якого викладено вище.

11.09.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

12.09.2023 року від ОСОБА_2 надійшла заява із проханням не брати до уваги долучені у судовому засіданні 26.09.2023 року позивачем документи: прямой годовой договор порядка на 1986 год № 25 та будівельний паспорт на забудову земельної ділянки за замовленням № 12 від 16.11.1994 року, оскільки такі втратили юридичну силу у зв`язку із переходом майна із комунальної власності у приватну власність. Вирішуючи вказане клопотання суд зазначає, що згідно з частинами 1-3 статті 74 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 43 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 , а надані ОСОБА_1 докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, а також взаємного зв`язку таких доказів у їхній сукупності, будуть оцінені судом під час ухвалення рішення у даній справі.

У судове засідання, призначене на 14 листопада 2023 року належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники третіх осіб Виробничого управлінняжитлово-комунальногогосподарства та Іваничівської селищної ради Володимирського району Волинської області, не прибули та не повідомили про причини неявки. Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Отже, підстави для відкладення судового засідання відсутні.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Суд, з`ясувавши думку сторін з приводу заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини.

У судовомузасіданні судомоглянуто прямийрічний договірпідряду на1986рік №25з якогослідує,що 29.01.1986року замовникІваничівська Районнаінформаційно-обчислювальнастанція та підрядник Пересувна механізована колона № 1 треста «Спецсільхозмонтаж» уклали річний договір підряду на виконання спецмонтажних робіт, на будування 2-х квартирного житлового будинку для Іваничівської районної інформаційно-обчислювальної станції. Згідно із сметою АДРЕСА_8 складеною станом на 01.01.1969 року з метою будівництва 2-х квартирного житлового будинку для Іваничівської районної інформаційно-обчислювальної станції передбачалося прокладання трубопроводу із сталевих труб та випробування системи опалення.

Із будівельного паспорта на забудову земельної ділянки за замовленням № 12 від 16.11.1994 року забудовника Іваничівської центральної районної лікарні за адресою АДРЕСА_4 встановлено, що з метою узаконення житлового 2-х квартирного будинку рішенням Іваничівської селищної ради від 30.09.1994 року № 2/16 Іваничівській ЦРЛ під службове жиле приміщення виділено земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_4 для обслуговування службового житлового приміщення. Відповідно до архітектурно-планувального завдання на розробку технічного (техно-робочого) проекту на 2-х квартирний житловий будинок передбачалося здійснення водопостачання від існуючих мереж.

З 12.02.1996 року об`єкт нерухомого майна - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 (а. с. 58).

Відповідно до технічного паспорта на квартиру, що перебуває у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , квартира АДРЕСА_1 розташована на 1 поверсі одноповерхового будинку та складається з 3-х кімнат, ванної кімнати, коридору та веранди. Топкова кімната площею 5,6 м2 перебуває у спільному користуванні. Будинок підключено до телефонної мережі об`єднаної диспетчерської системи та обладнано централізованою водою, газопостачанням, опаленням, каналізацією, радіотрансляційною мережею та електропостачанням (а.с.55-57).

Згідно з відомостями будинкової книги А № 00137076 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрованими є: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а. с. 50-53).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 151065308 виданого 26.12.2018 року слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 0721155100:00:013:0104, площею 0,0562 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована по АДРЕСА_4 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а. с. 44-49).

З метою перевірки наявності чи відсутності у ОСОБА_2 речових прав на нерухоме майно, судом здійснено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з відповіді № 31213 від 08.11.2023 року встановлено, що ОСОБА_2 у приватній власності має квартиру АДРЕСА_6 та земельну ділянку з кадастровим № 0721155100:01:013:0024.

У квітні 2020 року між ВУЖКГ, як постачальником послуг (виконавцем) та ОСОБА_1 , як споживачем, укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (а.с. 38-43). Згідно з цим договором виконавець зобов`язується надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги згідно з встановленими тарифами, послуги надаються споживачеві безперервно; послуга з централізованого водовідведення надається у мережі виконавця з мереж споживача за умови справності мереж споживача. Послуга з централізованого водовідведення надається у мережі виконавця з мереж споживача за умови справності мереж споживача.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до органів місцевого самоврядування з метою вирішення конфлікту з ОСОБА_2 щодо тривалої відсутності у його квартирі водопостачання та водовідведення,

Так, 20.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Іваничівської селищної ради із заявою, у якій повідомляв, що його сусідкою ОСОБА_2 16.07.2021 року було припинено водопостачання до квартири заявника та зруйнована каналізаційна мережа на земельній ділянці (а. с. 22). Іваничівська селищна рада листом від 10.08.2021 № Р-661 рекомендувала заявнику встановити (за договором або за рішенням суду) земельний сервітут на право прокладати водопровід на свою земельну ділянку через чужу земельну ділянку, на право відводу води зі своєї земельної ділянки через сусідню земельну ділянку (а. с. 23-25).

Позивач 03.08.2021 року звертався до начальника ВУЖКГ Істоміна О.М. із заявою, у якій просив допомоги у вирішенні питання розблокування каналізаційної мережі, яка проходить до вигрібної ями на сусідній земельній ділянці (а. с. 34). Згідно з листа від 09.08.2021 року № 173 заявника повідомлено, що ВУЖКГ не надає послуг щодо розблокування приватних каналізаційних мереж (а. с. 35).

09.08.2021 року ОСОБА_1 звертався до Іваничівської селищної ради із заявою, в якій просив вирішити питання щодо під`єднання належної йому квартири до центральної каналізаційної мережі або дати дозвіл щодо можливості облаштування вигрібної ями на земельній ділянці заявника (а. с. 16). В листі від 23.08.2021 року № Р-687 селищна рада рекомендувала заявнику звернутись до ВУЖКГ за розробкою технічних умов для облаштування каналізації на земельній ділянці заявника (а. с. 17-18).

10.08.2021 року позивач звертався до начальника ВУЖКГ Істоміна О.М. із заявою, у якій просив надати йому плани розміщення наявних комунікацій (водопостачання, водовідведення) до двоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_4 . Також заявник повідомляв, що його сусідка ОСОБА_2 чинить перешкоди в користуванні вигрібною ямою (а. с. 13). На схемі, наданій заявнику ВУЖКГ, відображено мережу водогону та каналізації в напрямку від АДРЕСА_4 (а. с. 14-15).

10.08.2021 року позивач звернувся із заявою до Іваничівської селищної ради та просив надати йому плани розміщення наявних комунікацій (водовідведення, водопостачання) до двоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_4 (квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_5 ), повідомляв, що сусідка ОСОБА_2 чинить йому перешкоди в користуванні вигрібною ямою (а. с. 36). Згідно листа Іваничівської селищної ради від 23.08.2023 № Р-689 у відділі містобудування та архітектури відсутні документи щодо згаданого двоквартирного будинку. Одночасно заявнику рекомендовано звернутись до відповідного відділу Володимир-Волинської РДА, у зв`язку із передачею з 1966 року по березень 2021 року архівних документів під час ліквідації Іваничівського району (а.с. 37).

Зверненням від 19.08.2021 до начальника ВУЖКГ ОСОБА_4 , ОСОБА_1 повідомив, що його сусідкою ОСОБА_2 перекрито в колодязі вентиль водопостачання до мінімального тиску води, чим порушені права заявника, його оселя залишилась без водопостачання (а. с. 26). Листом від 20.08.2021 № 179 майстер ВУЖКГ ОСОБА_6 повідомив заявника, що він за дорученням начальника перевірив колодязь в дворі будинку АДРЕСА_4 і встановив, що центральний запірний вентиль був перекритий, подача води на будинок здійснювалась з мінімальним тиском. Вентиль відкрили і в двох квартрирах перевірили тиск води (а. с. 27).

20.09.2021 року ОСОБА_1 звертався до Іваничівської селищної ради та повідомляв, що його сусідка ОСОБА_2 неодноразово перекривала вентиль подачі води до квартири заявника, мотивувала це тим, що мережа водогону перебуває в аварійному стані, заявник просив селищну раду передбачити кошти в місцевому бюджеті для виготовлення проєктної документації та реконструкції водогону (а. с. 11). Іваничівська селищна рада в листі від 07.10.2021 № Р-714 рекомендувала заявнику звернутись до ВУЖКГ з певним переліком документів для виготовлення проєктно-технічної документації на спорудження водогону та визначення вартості робіт (а. с. 12).

01.08.2022 року ОСОБА_1 звертався до Іваничівської селищної ради із заявою-скаргою на дії сусідки ОСОБА_2 , котрі призвели до припинення водопостачання до оселі заявника (а. с. 19). Як слідує зі змісту листа селищної ради від 25.08.2022 № Р-27, селищним головою була створена робоча група для вивчення спірного питання. 11.08.2022 робочою групою спільно з представниками Іваничівського РУ ГУ Держпродспоживслужби здійснено виїзд до будинку АДРЕСА_5 , встановлено, що на АДРЕСА_7 прокладена внутрішньоквартальна водопровідна мережа, до якої приєднані водопровідні вводи споживачів, під час перевірки водопроводу проблем з подачею води не виявлено, вода надходить до усіх споживачів; натомість ОСОБА_1 є субспоживачем через мережу, прокладену до оселі ОСОБА_2 , яка заборонила представникам робочої групи входити на її приватну територію; водопровід, прокладений до оселі ОСОБА_2 , не перебуває на балансі ВУЖКГ; заявнику рекомендовано вимагати встановлення земельного сервітуту на право прокладати водогін через земельну ділянку ОСОБА_2 , звернутись до ВУЖКГ щодо надання технічних умов на приєднання до системи централізованого водопостачання та водовідведення (а. с. 20-21).

09.08.2022 року ОСОБА_1 звертався до начальника ВУЖКГ ОСОБА_4 із заявою-скаргою, у якій повідомив, що з 28.07.2022 року було з невідомих причин припинено водопостачання до квартири заявника, просив вжити заходів для відновлення подачі води в квартиру (а. с. 28). Листом ВУЖКГ від 11.08.2022 № 87 заявнику повідомлено, що на АДРЕСА_7 прокладена внутрішньоквартальна водопровідна мережа, до якої приєднані водопровідні вводи споживачів, під час перевірки водопроводу проблем з подачею води не виявлено, вода надходить до усіх споживачів; натомість ОСОБА_1 є субспоживачем води через мережу, прокладену до оселі ОСОБА_2 , яка заборонила представникам ВУЖКГ входити на її приватну територію; водопровід, прокладений до оселі ОСОБА_2 , не перебуває на балансі ВУЖКГ (а. с. 29).

02.09.2022 року позивач звертався до Іваничівської селищної ради із заявою про надання інформації щодо наявності земель комунальної власності, через які можна по АДРЕСА_7 провести водогін до його земельної ділянки (а. с. 9). Іваничівська селищна рада в листі від 09.09.2022 № 570/17/2-22 повідомила, що навколо земельної ділянки ОСОБА_1 розташовані лише земельні ділянки приватної власності, селищна рада рекомендувала заявнику встановити земельний сервітут на право прокладати водогін через чужу земельну ділянку (а. с. 10).

У свою чергу ОСОБА_2 також неодноразово зверталася до органів місцевого самоврядування та територіального органу Національної поліції із заявами-скаргами. Так, 07.04.2022 року та 25.07.2022 року ОСОБА_2 звернулася із заявою-скаргою до відділу поліцейської діяльності № 1 смт. Іваничі ГУНП у Волинській області на дії ОСОБА_1 (а.с.111-113), а 26.08.2021 року до ВУЖКГ смт. Іваничі щодо вирішення проблемних питань з мережею водопостачання до помешкання ОСОБА_1 (а.с.114-115). 13.08.2021 року та 20.08.2021 року відповідачка звернулася із скаргами-зверненнями до Іваничівського селищного голови Томашевської Л.М. з приводу вирішення питання щодо належного користування мережею водопостачання та водовідведення (а.с.116-119). 10.08.2021 року ОСОБА_2 звернулася до Іваничівського селищного голови Томашевської Л.М. із скаргою про застосування заходів впливу до сім`ї ОСОБА_8 у зв`язку із постійним виникненням конфліктних ситуацій, агресією та погрозами ОСОБА_1 (а.с.120-121).

Листом Іваничівської селищної ради від 23.08.2021 року № К-690 у відповідь на звернення ОСОБА_2 від 13.08.2021 року відповідачці повідомлено, що згідно ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» додатком И.1, відстань від водопроводу до фундаментів будинків і споруд слід приймати 5м. Для під`єднання (від`єднання) квартири до центральної водопровідної мережі рекомендовано звернутись до ВУЖКГ смт. Іваничі (а.с.126).

Листом ВУЖКГ від 30.08.2021 року № 187 у відповідь на заяву ОСОБА_2 та інформації Іваничівської селищної ради від 13.08.2021 року № К-690 погодилося з тим, що водяний розподільчий колодязь і водопровід побудований з порушенням ДБН.Б.2.2-1262019 «Планування та забудова територій» додаток И.1, і відстань від фундаментів будинків і споруд слід приймати 5 м. Технічних умов на підключення даного водопроводу ВУЖКГ не давало, будівництво і влаштування колодязя не робило. Переробити водопровід і влаштувати колодязь згідно ДБН Б.2.2-1262019 ВУЖКГ не може, оскільки земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2 і обмеження на водопровід (сервітут) відсутні. Для вирішення питання забезпечення водою квартир рекомендовано таке: кожен квартироутримувач будує свій підвідний водопровід; під`єднання до комунального водопроводу зробити в колодязі на провулку Сонячному біля буд.№2; в місці врізки влаштувати запірні вентилі і водяні лічильники типу «Мокрохід» «Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України за №190 від 27.08.2008р. (а.с.127).

12.09.2022 року ОСОБА_1 письмово звернувся до ОСОБА_2 з пропозицією укласти з ним договір земельного сервітуту для спільного користування колодязем з можливістю використовувати його та трубопровід до квартири позивача, наголошував на вимушеному характері таких заходів, оскільки і іншому випадку оселя позивача залишиться без водопостачання, позивач висловив готовність взяти на себе витрати щодо виготовлення відповідної технічної документації (а. с. 30-32).

У відповідь на лист ОСОБА_1 . 12.09.2022 року ОСОБА_2 , не надавши відповіді на пропозицію ОСОБА_1 , повідомила про її намір укласти договір земельного сервітуту з метою здійснення нею майнових прав щодо надвірних споруд (хліви, льох та гараж), які розміщені на земельній ділянці ОСОБА_1 (а.с.33). Відповіді на пропозицію ОСОБА_1 ОСОБА_2 впродовж розумного строку не надала, що не заперечується обома сторонами спору.

V. Застосоване судом законодавство та висновки суду

Вирішуючи заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Так згідно положень ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнаная або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ним Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту прав визначені ст.16 ЦК України.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зазначені положення законодавства кореспондуються також із роз`ясненнями, наданими Пленумом ВСУ судам України у п.2 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції». На підставі вищевикладеного, суд констатує, що особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх прав, свобод чи інтересів. Право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені оспорюваними у справі діями, правочинами чи актами.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, що мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1 ст. 82 ЦПК України).

Суд відповідно до ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатись як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ст.81 ЦПК України); обставини, що мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення. Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача. Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову. Окрім того, вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу (ЦК) України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України). Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Визнанням права кожного на мирне володіння своїм майном, по суті, гарантовано право власності (ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України з 11.09.1997).

Між ОСОБА_1 та ВУЖКГіснують правовідносини,котрі виниклиу квітні2020року напідставі укладеногоміж нимидоговору пронадання послугз централізованоговодопостачання тацентралізованого водовідведення,з приводузабезпечення оселіпозивача водопостачаннямта водовідведенням.Такі відносиниміж ВУЖКГта ОСОБА_1 урегульовані такожнормами ЗаконуУкраїни «Прожитлово-комунальніпослуги» від09.11.2017№ 2189-VIII(зізмінами),Правилами користуваннясистемами централізованогопитного водопостачаннята централізованоговодовідведення внаселених пунктахУкраїни,затв.наказом Міністерстваз питаньжитлово-комунальногогосподарства Українивід 27.06.2008№ 190(вред.наказу Міністерстварозвитку громадта територійУкраїни від19.04.2021№ 97),зареєстр.у Міністерствіюстиції України07.10.2008за №936/15627(далі Правила).

Так,відповідно дост.5Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» послугищодо централізованоговодопостачання,централізованого водовідведенняналежать докатегорії комунальнихпослуг.Виконавцями послугз централізованоговодопостачання тацентралізованого водовідведенняє суб`єктигосподарювання,що провадятьвідповідну господарськудіяльність (ст.6згаданого Закону).

Згідно зіст.7Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» споживачжитлово-комунальнихпослуг маєправо,зокрема:одержувати своєчаснота належноїякості житлово-комунальніпослуги згідноіз законодавствомі умовамиукладених договорів;на усуненняпротягом строку,встановленого договорамипро наданняжитлово-комунальнихпослуг абозаконодавством,виявлених недоліківу наданніжитлово-комунальнихпослуг;на перевіркукількості таякості житлово-комунальнихпослуг увстановленому законодавствомпорядку.

Відповідно дост.8Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» виконавецькомунальної послугизобов`язаний,зокрема:забезпечувати своєчасністьнадання,безперервність івідповідну якістькомунальних послугзгідно іззаконодавством таумовами договорівпро їхнадання;вживати заходівдо ліквідаціїаварій,усунення порушеньякості послугу строки,встановлені законодавством;своєчасно тавласним коштомпроводити роботиз усуненнявиявлених неполадок,пов`язаних знаданням комунальнихпослуг,що виниклиз йоговини. Виконавець послугиз централізованоговодопостачання повинензабезпечити їїпостачання безперервно,з гарантованимрівнем безпекита величинитиску.Параметри якостіводи повиннівідповідати встановленимзаконодавством вимогам(ст.23Закону України«Про житлово-комунальніпослуги»). Критерієм якостіпослуги зцентралізованого водовідведенняє безперешкоднеприймання стічнихвод умережі виконавцяз мережспоживача,за умовисправності мережспоживача (ст.24Закону України«Про житлово-комунальніпослуги»). Згідно зп.1розд.І Правилвиконавець послугиз централізованоговодопостачання /централізованого водовідведенняобслуговує вуличні,квартальні тадворові мережіводопостачання таводовідведення,споруди іобладнання,а такожтехнологічні приладий пристроїна них,які перебуваютьу ньогона балансіабо наякі євідповідний договірна обслуговуваннязі споживачем. Приєднання досистем централізованогопитного водопостачаннята централізованоговодовідведення здійснюєтьсявідповідно дотехнічних умов,виданих виконавцемпослуги зцентралізованого водопостачання/централізованоговодовідведення,та розробленогоі затвердженогов установленомупорядку проєктуна приєднання(п.1розд.ІІІ Правил). Мережі водопостачаннята водовідведенняспоживача експлуатуютьсята обслуговуютьсяспоживачем.Обслуговування мережспоживача можездійснюватися виконавцемпослуги зцентралізованого водопостачання/централізованого водовідведенняна умовахокремого договору(п.2розд.ІІ Правил). Згідно зп.3розд.ІІ Правилмежею розподільчихмереж,які обслуговуєвиконавець послугиз централізованоговодопостачання /централізованого водовідведення,є першийколодязь іззапірною арматуроюу місціприєднання доводопровідної мережіспоживача відповіднодо актарозмежування майновоїналежності таексплуатаційної відповідальностісторін. Експлуатацію мережводопостачання таводовідведення,утримання їху належномустані здійснюютьорганізації,на балансіабо вкористуванні якихперебувають ціоб`єкти (п.3розд.ІІ Правил). Якщо мережа водопостачання та водовідведення, що належать виконавцю послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення, проходить по земельній ділянці, переданій на правах власності або користування іншому суб`єкту господарювання та/або фізичній особі, останній не повинен протидіяти ліквідації витоків, усуненню інших пошкоджень мереж на цих ділянках та виконанню планових робіт на мережі (п. 7 розд. ІІ Правил).

Водночас зі змісту листа ВУЖКГ від 11.08.2022 № 87, листа Іваничівської селищної ради від 25.08.2022 № Р-27, направлених позивачеві за наслідками вивчення створеною робочою групою порушеного проблемного питання, слідує, що по АДРЕСА_7 прокладена внутрішньоквартальна водопровідна мережа, до якої приєднані водопровідні вводи споживачів, під час перевірки водопроводу проблем з подачею води не виявлено, вода надходить до усіх споживачів. Мережею розподільчих систем, які обслуговує виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення є перший колодязь із запірною арматурою у місці приєдання до водопровідної мережі споживача, тобто колодязь, що розміщений у АДРЕСА_7 . У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо конструктивних характеристик та особливостей водорозподільчого колодязя, розташованого по вул. Мічуріна на земельній ділянці ОСОБА_2 , тобто відсутні відомості щодо наявності чи відсутності у такому запірної арматури, наявності запірних вентилів води, їх кількість та відповідно належність до конкретоного підвідного водопроводу, щодо розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Заразом слід зазначити, що згідно відповідей ВУЖКГ технічних умов на підключення даного водопроводу ВУЖКГ не давало, будівництво і влаштування колодязя не робило, водопроводний ввід, прокладений до оселі ОСОБА_2 , не перебуває на балансі ВУЖКГ. Будь-яких доказів протилежного позивачем не надано. Також відсутні відомості про укладення між споживчаем та ВУЖКГ окремого договору на експлуатацію та обслуговування водопровідних каналізаційних об`єктів, що не перебувають на балансі ВУЖКГ.

Представник позивача ОСОБА_5 обґрунтувуючи правовий характер вимог даної позовної заяви, посилалася лише на п. 1 Розділу 2 Правил користування системами централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ВУЖКГ України від 27.06.2008 року № 190 в редакції від 19.04.2021 року № 97 відповідно до яких виконавець послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування зі споживачем. Згідно з п. 3 Розділу 2 Правил межею розподільчих мереж, які обслуговує виконавець послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення, є перший колодязь із запірною арматурою у місці приєднання до водопровідної мережі споживача відповідно до акта розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Відповідно до п. 7, 8 п. 3 Розділу 2 Правил якщо мережа водопостачання та водовідведення, що належать виконавцю послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення, проходить по земельній ділянці, переданій на правах власності або користування іншому суб`єкту господарювання та/або фізичній особі, останній не повинен протидіяти ліквідації витоків, усуненню інших пошкоджень мереж на цих ділянках та виконанню планових робіт на мережі. Власник земельної ділянки, по якій проходять водопровідні мережі та мережі водовідведення, зобов`язаний забезпечити збереження зон санітарної охорони відповідно до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».

Представник позивача ОСОБА_5 вважає, що таке положення безпосередньо стосується протиправних дій ОСОБА_2 .

Щодо цього слід вказати, що посилання сторони позивача, як на підставу позову на те, що ОСОБА_2 не виконує встановлені між ВУЖКГ та споживачем правила щодо невтручання в роботу обладнання та приладів, чим порушує права ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг виникають між споживачами (індивідуальними та колективними), управителем та виконавцями комунальних послуг і регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Правила користування системами централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України визначають порядок користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення населених пунктів України. Однак, у правовідносинах, які виникли між ОСОБА_1 та ВУЖКГ на підставі укладеного ними у квітні 2020 року договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, ОСОБА_2 не є споживачем, для якого ці Правила є обов`язковими. У той же час відсутні відомості про укладення між ОСОБА_2 та ВУЖКГ договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Також матеріали справи не містять жодних доказів, що мережа водопостачання та водовідведення у квартирах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 належить виконавцю послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення, тобто ВУЖКГ.

Разом зтим,правовідносини зприводу забезпеченняоселі позивачаводопостачанням таводовідведенням,котрі виниклиміж ВУЖКГта ОСОБА_1 на підставіукладеного нимиу квітні2020року договору,були предметомсудового розглядуу справі№ 156/871/22.Так,рішенням Іваничівськогорайонного судуВолинської областівід 25.04.2023року,яке набралозаконної сили06.06.2023року,встановлено,що міжВУЖКГ та ОСОБА_1 існують правовідносини,котрі виниклиз приводузабезпечення оселіпозивача водопостачаннямта водовідведенням,на підставідоговору,укладеного сторонамив квітні2020року.Також,відносини міжВУЖКГ та ОСОБА_1 урегульовані нормамиЗакону України«Про житлово-комунальніпослуги» від09.11.2017№ 2189-VIII(зізмінами),Правилами користуваннясистемами централізованогопитного водопостачаннята централізованоговодовідведення внаселених пунктахУкраїни,затв.наказом Міністерстваз питаньжитлово-комунальногогосподарства Українивід 27.06.2008№ 190(вред.наказу Міністерстварозвитку громадта територійУкраїни від19.04.2021№ 97),зареєстр.у Міністерствіюстиції України07.10.2008за №936/15627(далі Правила).За наслідкамирозгляду справи,судом невстановлено виниВУЖКГ уприпиненні водопостачаннята водовідведеннядо оселіпозивача тавідмовлено узадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 у зв`язкузі зверненнямз позовомне доналежного відповідача. Заразом, судом було роз`яснено ОСОБА_1 його право звернутись з позовом до ОСОБА_2 та вимагати встановлення земельного сервітуту щодо права прокладати на свою земельну ділянку водопровід через чужу земельну ділянку, щодо права відводу води зі своєї земельної ділянки через сусідню земельну ділянку.

Позатим, проаналізувавши наявні у відповідях Іваничівської селищної ради та ВУЖКГ відомості, надані в судовому засідання пояснення сторін та учасників справи, суд виснував, що першим колодязем із запірною арматурою, який приєднаний до водопровідної мережі та перебуває на балансі і обслуговуванні ВУЖКГ (виконавця послуг згідно укладеного між ОСОБА_1 та ВУЖКГ договору від квітня 2020 року) є водяний розподільчий колодязь у АДРЕСА_7 . Саме такий колодязь має випуски водовідведення, що з`єднують житлові будинки із водопровідною мережею. Колодязь у провулку Сонячний має випуск водовідведення в тому числі й до водяного колодязя по АДРЕСА_4 , який розташований на земельній ділянці ОСОБА_2 . Однак водопровідний ввід, який прокладений до господарства ОСОБА_2 на балансі у ВУЖКГ не перебуває, оскільки технічні умови на підключення водопроводу житлово-комунальне господарство не давало, будівництво і влаштування колодязя на АДРЕСА_4 не робило. Окрім того, колодязь по АДРЕСА_4 обладнаний запірним вентилем і вода з нього подається через водопровід до житлового будинку АДРЕСА_4 , окремо до квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 . Мережа комунального водовідведення у квартирах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 відсутня.

Як встановлено судом позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Власником квартири АДРЕСА_2 у тому ж будинку є відповідачка ОСОБА_2 . Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір, і згідно з твердженням ОСОБА_1 , його сусіди - мешканці квартири АДРЕСА_2 даного будинку почали здійснювати всілякі перешкоди у користуванні побутовими комунікаціями сім`ї ОСОБА_8 , зокрема, мотивуючи тим, що каналізація, колодязь та всі наявні в ньому вентилі є приватною власністю ОСОБА_2 , яка перекрила вентиль подачі води до його квартири (квартира АДРЕСА_5 ) та перекрила (зі слів очевидців замурувала) вихід води до вигрібної ями. Натомість ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг через мережу, прокладену до оселі ОСОБА_2 ОСОБА_2 не заперечує факту перекриття нею вентиля у колодязі та перекриття позивачу водопостачання, однак з тієї причини, що комунікації (труби) перебували в аварійному та непридатному до використання стані. Таким чином, із встановлених обставин слідує, що між сторонами (власниками квартир двоквартирного будинку) виник спір щодо права ОСОБА_1 користування комунікаціями водопостачання та водовідведення, які проходять до квартири позивача через приватизовану земельну ділянку ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання відповідачки усунути перешкоди у водопостачанні та водовідведенні у квартирі АДРЕСА_1 , власником котрої він є.

Даний позов на думку суду має ознаки негаторного, оскільки ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, вважає, що має право користування комунікаціями водопостачання та водовідведення, які проходять до квартири позивача через приватизовану земельну ділянку ОСОБА_2 , оскільки такі комунікації призначені для обслуговування належного йому майна приватизованої квартири АДРЕСА_1 . Слід зазначити, що негаторний позов позов власника до третіх осіб про усунення перешкод, пов`язаних із здійсненням прав щодо користування та розпорядження майном. Позивачем по негаторному позову можуть виступати: власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник); суб`єкт обмеженого речового права. Відповідачем за цим позовом є особа чи орган, які обмежують права власника. Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

Однак, стверджуючи, що після реконструкції будинку АДРЕСА_4 до обох квартир такого були централізовано підведені всі побутові водопровідні комунікації, стороною позивача не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин. Більше того,із наданихв судовомузасіднні поясненьпредставника Іваничівськоїселищної радиВолодимирського районуВолинської областіслідує,що комунікації(водопостачаннята каналізація)будинку АДРЕСА_4 неє власністюжитлово-комунальногогосподарства,оскільки проводилися будівельною організацією господарським способом (самостійно) на замовлення бюджетної установи. Таке підтверджується наданими ВУЖКГ відповідями про те, що технічні умови на підключення водопроводу житлово-комунальне господарство не давало, будівництво і влаштування колодязя не робило.

Твердження позивача про те, що розміщений на земельній ділянці ОСОБА_2 колодязь є першим колодязем із запірною арматурою у місці приєднання до водопровідної мережі і що труба з водонапірної вежі входить напряму до такого колодязя, позивачем належними і допустимими доказами не підтверджено.

Також, позивачем не підтверджено будь-якими доказами ті обставини, що облаштована біля будинку зі сторони квартири ОСОБА_2 вигрібна яма об`ємом до 20 м?, була розрахована саме на дві квартири, оскільки як ствердив в судовому засіданні представник Іваничівської селищної ради комунікації до будинку проводились з розрахунку на одного споживача.

В ході судового розгляду відповідачка ОСОБА_2 стверджувала, що комунікації водопроводу та водовідведення, що проведені до квартири позивача перебували в аварійному стані та були неприданими до використання, а сторона позивача заперечувала дані обставини, однак жодна із сторін не надала суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому ВУЖКГ у відповіді ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 30.08.2021 року № 187 погодилося з тим, що водяний розподільний колодязь і водопровід побудовані з порушенням ДБН.Б.2,2-1262019 «Планування та забудова територій» додаток И.1.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. В ході судового розгляду ні сторона позивача, ні сторона відповідача не були позбавлені можливості клопотати перед судом про витребування доказів з метою встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сторони наданим їм правом не скористалися, клопотань про витребування доказів не заявляли.

Також, належними доказами не підтверджено, однак в судовому засіданні сторонами не заперечувався той факт, що земельна ділянка під квартирою ОСОБА_2 на праві приватної власності належать відповідачці. У зв`язку із відсутністю у матеріалах справи копій правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що перебувають у власності ОСОБА_2 , суд позбавлений можливості встановити технічні характеристики, план та опис вказаних об`єктів, а також однозначно встановити наявність чи відсутність обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Разом з тим, право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку на даний час не оспорене та не скасоване. Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи те, що обставини, на які посилалася сторона позивача щодо централізованого підведення після реконструкції будинку АДРЕСА_4 до обох квартир всіх побутових водопровідних комунікацій, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, а право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку не оскаржене та не скасоване, а також те, що право на обмежене платне чи безоплатне користування чужою земельною ділянкою (у даному випадку земельною ділянкою ОСОБА_2 або земельними ділянками інших власників) та прокладення на свою земельну ділянку водопроводу через чужу земельну ділянку, право водовідведення зі своєї земельної ділянки через сусідню земельну ділянку (сервітут) у ОСОБА_1 відсутнє, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягяє.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 наголошува на тому, що обраний стороною позивача спосіб захисту у даному випадку є ефективним, однак суд виходить з того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й, у першу чергу, відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Визначаючи зміст статті 5 ЦПК України, необхідно виходити з того, що, у першу чергу, способи захисту, які застосовуються судом, мають відповідати правовій природі цивільних відносин, що існують між сторонами, й лише у другу чергу, серед зазначених способів захисту, що відповідають правовій природі таких відносин, суд вправі обрати той з них, що забезпечує ефективність такого захисту. Таке розуміння положень цивільного права випливає з його системного аналізу, структуру якого визначають окремі інститути права, які складають певні норми права, що регулюють однорідні правові відносини.

Зважаючи на встановлені судом обставини, суд вважає, що в даній ситуації належним та правомірним способом захисту, на застосування якого позивач має право (з врахуванням характеру спірних цивільних відносин між сторонами та фактичних обставин справи) є встановлення земельного сервітуту щодо права прокладати на свою земельну ділянку водопровід через чужу земельну ділянку (з колодязя, який розміщений на земельній ділянці ОСОБА_2 ) або чужі земельні ділянки (для прокладення водопроводу з колодязя, що розташований у АДРЕСА_7 ), щодо права відводу води зі своєї земельної ділянки через сусідню земельну ділянку на підставі ст. 98, 99, 100 Земельного кодексу України. Земельний сервітут може бути встановлений рішенням суду.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі, суд дійшов висновку, що понесені ОСОБА_1 судові втрати на сплату судового збору у розмірі 1073,60 гривень слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Виробниче управлінняжитлово-комунальногогосподарствата Іваничівська селищна рада Володимирського району Волинської області про усуненняперешкод уводопостачанні таводовідведенні -відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_9 ;

Представник позивача: адвокат Назарук Юлія Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_10 ; діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 1219 від 20.03.2020 року та довіреності від 26.10.2022 року;

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_11 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виробниче управління житлово-комунального господарства, код ЄДРПОУ 03339271, юридична адреса: вул. Залізнична, буд. 41-Б, смт. Іваничі, Володимирський район, Волинська область, 45311;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Іваничівська селищна рада Волинської області, код ЄДРПОУ 04335186, юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 13, смт. Іваничі, Володимирський район, Волинська область, 45300.

Повний текст рішення суду складено 23 листопада 2023 року.

Суддя М. О. Федечко