Рішення

від 13.11.2023 по справі 381/1682/23

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/683/23

381/1682/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ковалевської Л.М.,

з участю секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку добровольця територіальної оборони,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2023 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку добровольця територіальної оборони, та просив суд визнати незаконним та скасувати Наказ Голови комісії з припинення ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 07.02.2023 №397-К «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді майстра лісу Фастівського лісництва ДП «Білоцерківське лісове господарство»; стягнути з ДП «Білоцерківське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення (з 07.02.2023) по день ухвалення рішення; стягнути з ДП «Білоцерківське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток добровольця територіальної оборони за період з 01.04.2022 по 07.02.2023, що становить 176 004,98 гривень.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 2000 року працював в ДП «Фастівське лісове господарство», після реорганізації підприємства а саме - приєднання до ДП «Білоцерківське лісове господарство» працював на посаді майстра лісу в ДП «Білоцерківське лісове господарство». 24.02.2022 після повномасштабного вторгнення росії в Україну став на захист Батьківщини. 28.03.2022 між позивачем та Командиром добровольчого формування Фастівської міської територіальної громади №1 ОСОБА_2 було укладено Контракт добровольця територіальної оборони. З моменту підписання контракту позивач набув статусу добровольця територіальної оборони. 30.03.2022 начальником Фастівського РУП позивачу видано довідку про те що, він отримав зброю і згідно розрахунків сил та засобів з 26.02.2022 заступає на добове чергування по забезпеченню правопорядку на блокпостах спільно з працівниками поліції. Про підписання Контракту добровольця територіальної оборони позивач відразу по телефону повідомив роботодавця, а саме лісничого ОСОБА_3 та в подальшому, в квітні 2022 року, передав копії підтверджуючих документів: копію Контракту та графіку чергування на квітень 2022 року помічнику лісничого ОСОБА_4 11.04.2022 лісничим Фастівського лісництва ОСОБА_3, помічником лісничого ОСОБА_4 , старшим майстром ОСОБА_5 , майстром лісу обходу № 4 ОСОБА_1 було складено акт про те, що у зв`язку з перебуванням у лавах територіальної оборони майстра лісу Обходу №4 ОСОБА_1 , матеріально відповідального за Обхід № 4, вищевказаний Обхід № 4 передається під матеріальну відповідальність від ОСОБА_1 до старшого майстра ОСОБА_5 . З квітня 2022 року по лютий 2023 року позивач щомісячно передавав помічнику лісничого ОСОБА_4 , документи, що підтверджують несення служби добровольця ОСОБА_1 та його добову завантаженість. 28.10.2022 Державним агентством лісових ресурсів України було видано Наказ № 943 «Про припинення ДП «Білоцерківське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення. 04.11.2022 року ДП «Білоцерківське лісове господарство» було видано Наказ № 253 «Про оголошення наказу Держлісагенства від 28.10.2022 № 943». Даним Наказом всім працівникам ДП «Білоцерківське лісове господарство», в тому числі і позивачу, було доведено до відома та ознайомлено під підпис з наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 943 від 28.10.2022 «Про припинення ДП «Білоцерківське лісове господарство». В п. 2 Наказу № 253 від 04.11.2022 зазначено: «Про затвердження штатного розпису та структури Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» працівників буде повідомлено додатково. 06.02.2023 позивачу зателефонував його керівник, лісничий ОСОБА_3 і повідомив, що виникла проблема з документами, в зв`язку з чим ОСОБА_1 необхідно терміново зв`язатися з юристом ДП «Білоцерківське лісове господарство», іншої інформації ОСОБА_3 не надав. Після розмови з лісничим, позивач зателефонував юристу ДП «Білоцерківське лісове господарство» ОСОБА_6 і запитав, що сталося. ОСОБА_6 сказала, що не знає в чому справа та пообіцяла ОСОБА_1 , що зателефонує коли дізнається. Більше дзвінків позивачу від представників роботодавця не надходило. 06.02.2023 позивач отримав повідомлення про зарахування на його рахунок значної суми коштів з відміткою «Зарахування заробітної плати». Враховуючи той факт, що позивачу невідомо цільове призначення зарахованих на його рахунок коштів та причини їх виплати, адже починаючи з квітня 2022 заробітну плату він не отримував, на адресу ДП «Білоцерківське лісове господарство» було направлено адвокатський запит. Відповідно до якого ДП «Білоцерківське лісове господарство» надало наступні пояснення. Згідно Наказу від 30.12.2022 року № 396-К «Про переведення працівників» всіх працівників було повідомлено про переведення на відповідні посади філії «Білоцерківське лісове господарство» за їх згодою, про що свідчить особистий підпис працівників. В додатку до Наказу ДП «Білоцерківське лісове господарство» № 396-К від 30.12.2022 відсутній підпис ОСОБА_1 , який би свідчив про згоду працівника на продовження роботи в змінених істотних умовах праці, тому позивача, майстра лісу Фастівського лісництва звільнено з роботи 07.02.2023 року.

Позивач вважає, що дії ДП «Білоцерківське лісове господарство» є не законними та такими, що порушують права позивача так як, позивача не було повідомлено про зміну істотних умов праці, жодних документів з цього приводу він не отримував. Крім цього зазначив, що сума, яка підлягає до виплати за час вимушеного прогулу за період з 07.02.2023 року по день ухвалення рішення буде становити: 789,26 помножена на кількість днів вимушеного прогулу, що остаточно буде встановлена та зафіксована на дату ухвалення рішення.

На підставі викладеного позивачзмушений звернутися до суду.

25 квітня 2023 року провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 12.06.2023 року замінено відповідача Державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство» правонаступником - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Білоцерківське лісове господарство».

Ухвалою від 27.06.2023 року продовжено строк підготовчого провадження, на 30 днів.

04.07.2023 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_1 з 07.09.2009 працював у ДП «Фастівський лісгосп» майстром лісу Фастівського лісництва та був переведений за цією ж посадою за такими ж умовами праці у ДП «Білоцерківське лісове господарство», оскільки 21.10.2021 року ДП «Фастівське лісове господарство» було припинено шляхом приєднання до ДП «Білоцерківське лісове господарство». 04.11.2022 ОСОБА_1 було оголошено наказ Держлісагенства від 28.10.2022 № 943, про що він розписався у додатку № 1 до наказу № 253 від 04.11.2022. У наказі від 28.10.2022 № 943, що оголошувався, йшлося про припинення ДП «Білоцерківське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про створення комісії з припинення, визначено термін припинення до 20.01.2023, визначено, що правонаступником припиненого підприємства являтиметься Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України». Під час оголошення вказаного наказу на виконання пункту 2 наказу № 253 від 04.11.2022 ОСОБА_1 було доведено його керівником про заплановані зміни істотних умов праці. Так як ОСОБА_1 не з`являвся на роботу, оскільки, як він стверджує, являвся добровольцем Добровольчого формування, йому в телефонному режимі було повідомлено про видачу ДП «Білоцерківське лісове господарство» наказу № 396-к від 30.12.2022 року про переведення працівників ДП «Білоцерківський лісгосп» на відповідні посади філії «Білоцерківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», та запропонували прийти підписатися у вказаному наказі про погодження на переведення. В додатках до позовної заяви міститься документ «Продовження додатку № 1 до наказу № 396-к від 30.12.2022», з якого вбачається, що ті працівники Фастівського лісництва ДП «Білоцерківський лісгосп», які виявили бажання працювати в іншій організації із зміненими істотними умовами праці, поставили підписи у вказаному додатку напроти свого імені, крім ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що він ні усно, ні письмово не повідомляв про свою відмову працювати в нових умовах праці. Так, дійсно ні усно, ані письмово він не повідомляв про свою відмову працювати в нових умовах праці. ОСОБА_1 категорично відмовлявся, взагалі, приходити на роботу та підписувати будь-які документи та накази. Така бездіяльність особи, яка, перебуває у трудових відносинах та на яку поширюються певні обов`язки працівника, була розцінена роботодавцем як відмова від запропонованого переведення на інше підприємство із зміненими умовами праці. Крім того, Кодекс законів про працю України не передбачає обов`язкової умови про письмову форму такої відмови. А тому, маючи законні підстави ДП «Білоцерківське лісове господарство» звільнило ОСОБА_1 із роботи.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за період з 01.04.2022 по 07.02.2023 року в розмірі 176004,98 грн. представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 , як добросовісний працівник, повинен був негайно повідомити про свою можливість або часткову можливість, або повну неможливість виконувати трудові обов`язки у зв`язку із зайнятістю у ОСОБА_7 формуванні та спільно з роботодавцем вирішити подальші трудові питання. В разі виконання ОСОБА_1 державних та громадських обов`язків у робочий час, повинен був обґрунтувати вказане у письмовій заяві з посиланням на належні докази, на підставі чого, роботодавець видав би наказ про його увільнення від роботи, збереження за ним посади та виплати йому середнього заробітку. Оскільки, позивач недобросовісно віднісся до роботодавця, прикриваючись такою щемливою темою для усіх - оборона міста у воєнний час, яка, на його думку, давала йому право ігнорувати свої обов`язки найманого працівника перед роботодавцем, не шукав шляхів порозуміння з відповідачем, не вчиняв належних дій для оформлення своєї відсутності на роботі, у Філії «Білоцерківське лісове господарство» не було правових підстав для виплати йому середнього заробітку в розумінні ст. 119 КЗпП України.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку також зазначив, що вважаючи незаконним наказ про звільнення, а також безпідставність невиплати середнього заробітку добровольцеві Добровольчого формування, позивач розрахував середньоденну заробітну плату у розмірі 789,26 гривень, яку помножив на 223 робочих днів за період, коли він був добровольцем ДФТГ, та помножить на кількість днів вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням. За період з 01.04.2022 року по 07.02.2023 року позивач просить стягнути 176 004,98 грн., проте не бере до уваги той факт, що 07.02.2023 року ОСОБА_1 було виплачено 39 931, 87 гривень, які він отримав на картку. А тому, заявлена до стягнення сума в розмірі 176004,98 гривень без врахування виплаченої суми є необґрунтованою.

На підставі викладеного відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

03.08.2023 року представник позивача подала письмові пояснення відповідно до яких зазначила, що будь яких пропозицій (усних чи письмових) підписати наказ на переведення для подальшої роботи в філії «Білоцерківське лісове господарство державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» від Роботодавця позивачу не надходило.

21.08.2023 року представник відповідача подав заперечення на письмові пояснення позивача відповідно до яких зазначив, що у відповідності до акту про відмову від підписання наказу від 30.12.2022 року, виданого комісією у складі лісничого Фастівського лісництва ОСОБА_3, помічника лісничого Фастівського лісництва ОСОБА_4, провідного юрисконсульта ОСОБА_15 та старшою інспектора з кадрів ОСОБА_16, ОСОБА_1 - майстер лісу Фастівського лісництва, будучи попередньо повідомленим до дати складання вказаного акту шляхом телефонного дзвінка в їхній присутності на його особистий номер телефону НОМЕР_1 відмовився від написання заяви про його переведення на відповідну посаду філії «Білоцерківське лісове господарство» державною спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та наказу № 396-к від 30.12.2022 року. Акт про неможливість врегулювати трудові відносини від 07.02.2023 року, містить інформацію про те, що ОСОБА_1 - майстер лісу Фастівського лісництва, який з 01.04.2022 року по дату складання вказаного акту не виконує трудових обов`язків, відмовляється врегулювати невирішені трудові відносини з питання переведення на іншу роботу із зміненими істотними умовами праці. Отже, у своїй сукупності вказані докази підтверджують те, що роботодавець вчиняв усі необхідні дії для попередження ОСОБА_1 про заплановані зміни істотних умов праці, пропонував йому перейти на роботу із зміненими умовами праці, так і підтверджують обставини свідомого нехтування ОСОБА_1 обов`язків працівника, яку роботодавець розцінив як відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Ухвалою від 22.08.2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у відзивах на позов та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, покази свідка, дослідивши матеріали справи, ознайомившись із змістом позовної заяви та відзиву на позовну заяву, а також документами, які бути долучені представниками сторін та заявами по суті справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Між сторонами виник спір з приводу трудових правовідносин в період воєнного стану, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми Кодексу законів про працю України та ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Судом встановлено, що з 07.09.2009 ОСОБА_1 працював у ДП «Фастівський лісгосп» майстром лісу Фастівського лісництва та 21.10.2021 року був переведений за цією ж посадою з такими ж умовами праці у ДП «Білоцерківське лісове господарство».

ДП «Фастівське лісове господарство» було припинено шляхом приєднання до ДП «Білоцерківське лісове господарство» з 01.02.2022.

28.03.2022 між позивачем та Командиром добровольчого формування Фастівської міської територіальної громади №1 ОСОБА_2 було укладено Контракт добровольця територіальної оборони, а отже позивач набув статусу добровольця територіальної оборони (а.с.12-14).

30.03.2022 начальником Фастівського РУП позивачу видано довідку про те що, він отримав зброю і згідно розрахунків сил та засобів з 26.02.2022 заступає на добове чергування по забезпеченню правопорядку на блокпостах спільно з працівниками поліції (а.с.15).

Про підписання Контракту добровольця територіальної оборони позивач телефоном повідомив роботодавця, а саме лісничого ОСОБА_3 та в подальшому, в квітні 2022 року, передав копію Контракту та графік чергування на квітень 2022 року помічнику лісничого ОСОБА_4

11.04.2022 лісничим Фастівського лісництва ОСОБА_3, помічником лісничого ОСОБА_4 , старшим майстром ОСОБА_5 , майстром лісу обходу № 4 ОСОБА_1 було складено акт про те, що у зв`язку з перебуванням у лавах територіальної оборони майстра лісу Обходу №4 ОСОБА_1 , матеріально відповідального за Обхід № 4, вищевказаний Обхід № 4 передається під матеріальну відповідальність від ОСОБА_1 до старшого майстра ОСОБА_5 (а.с.16).

Як вбачається з копій графіків несення служби особовим складом добровольчого формування Фастівської МТГ на блокпостах в межах міста та району, ОСОБА_1 з 01.04.2022 по травень 2022, через день, перебував на службі, а в червні 2022 чергував через два дні (а.с.17-19).

04.11.2022 ОСОБА_1 було оголошено наказ Держлісагенства від 28.10.2022 № 943, про що він розписався у додатку № 1 до наказу № 253 від 04.11.2022 (а.с.48-49).

Як вбачається зі змісту наказу від 28.10.2022 № 943, що оголошувався працівникам, йшлося про припинення ДП «Білоцерківське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про створення комісії з припинення, визначено термін припинення до 20.01.2023, визначено, що правонаступником припиненого підприємства являтиметься Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Під час оголошення вказаного наказу, на виконання пункту 2 наказу № 253 від 04.11.2022 ОСОБА_1 було доведено його керівником про заплановані зміни істотних умов праці (а.с.48, 49).

В телефонному режимі позивача було повідомлено про видачу ДП «Білоцерківське лісове господарство» наказу № 396-к від 30.12.2022 року про переведення працівників ДП «Білоцерківський лісгосп» на відповідні посади філії «Білоцерківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», та запропоновано підписатися у вказаному наказі про погодження на переведення.

Як зазначив позивач 31.08.2023 в судовому засіданні, після 04.11.2023 його повідомили про реорганізацію та переведення, він був непроти переведення, але 30.12.2022 коли він приїхав на роботу, нікого на робочому місці не було.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з початку повномасштабного вторгнення на роботу з метою виконання своїх посадових обов`язків не з`явився, навіть в ті дні, коли не був задіяний на добових чергуваннях оскільки, з 28.03.2022 став добровольцем Добровольчого формування, а з 11.04.2022 свою ділянку роботи- Обхід № 4 передав під матеріальну відповідальність старшому майстру ОСОБА_5 .

Наказом Голови комісії з припинення ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 07.02.2023 №397-К ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпПУ у зв`язку з відмовою від проходження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці (а.с.52).

Відповідно до положень ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ст.36 цього Кодексу.

Із аналізу ч. 3 ст. 32 КЗпП України можна зробити висновок, що у разі, коли роботодавець лише за умов зміни в організації виробництва та праці планує змінити систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановити або скасувати неповний робочий час, суміщення професій, зміну розрядів або найменування посад він має попередити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці. Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попереджені дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що в листопаді 2022 позивач отримав повідомлення відповідача шляхом ознайомлення з Наказом Держлісагенства від 28.10.2022 № 943, про що особисто розписався у Додатку №1 до наказу №253 від 04.11.2022 (а.с.49).

Отже, відповідач надавав позивачу можливість вирішити та надати відповідь про прийняття чи відмову від прийняття запропонованих умов, які стосувались зміни істотних умов праці.

Оскаржуваний наказ №397-к про припинення трудового договору з позивачем та звільнення із посади майстра лісу Фастівського лісництва, прийнятий відповідачем 07.02.2023 (фактично через три місяця після ознайомлення з Наказом Держлісагенства від 28.10.2022 № 943 «Про припинення ДП Білоцерківське лісове господарство».

При цьому, суд звертає увагу, що позиція позивача про те, що після його ознайомлення з наказом про реорганізацію та переведення, він був не проти переведення, у зв`язку з чим 30.12.2022 приїхав на роботу, але нікого на робочому місці не було, не свідчить про дійсні наміри про згоду на переведення, оскільки з 30.12.2022 по 07.02.2023 (дата звільнення) пройшло ще більше одного місяця. Виникає питання, що заважало позивачу, протягом січня 2023 року, з`ясувати питання з роботодавцем з приводу переведення? Зазначене, на думку суду, може свідчити про бездіяльність працівника в частині вирішення питань трудових правовідносин з роботодавцем.

Отже, позивача попереджено про зміну істотних умов праці під підпис, не за два місяці до винесення наказу від 07.02.2023 про припинення трудового договору, а навіть за три місяці, тому суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано процедуру та строки ознайомлення (повідомлення) згідно з вимогами ст.32 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме на а.с..51 міститься Продовження додатку № 1 до наказу № 396-к від 30.12.2022», де зазначено, що працівники Фастівського лісництва ДП «Білоцерківський лісгосп», які виявили бажання працювати в іншій організації із зміненими істотними умовами праці, поставили підписи у вказаному додатку напроти свого імені, окрім ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що він ні усно, ні письмово не повідомляв про свою відмову працювати в нових умовах праці.

Так, дійсно, в процесі судового розгляду справи даний факт знайшов своє підтвердження, а саме, що ОСОБА_1 не повідомляв про свою відмову працювати в нових умовах праці, при цьому представник позивача наголосила на тому, що будь яких пропозицій (усних чи письмових) підписати наказ на переведення для подальшої роботи в філії «Білоцерківське лісове господарство державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» від Роботодавця позивачу не надходило.

При цьому, судом встановлено, що позивач з квітня 2022 року взагалі не відвідував місце роботи, посилаючись на те, що є добровольцем ДФТГ, при цьому не подавав заяви про його увільнення від роботи у зв`язку із підписанням контракту добровольця ТО.

Відповідно до акту про відмову від підписання наказу від 30 грудня 2022 року, виданого комісією у складі лісничого Фастівського лісництва ОСОБА_3 , помічника лісничого Фастівського лісництва Шут Тетяни Вікторівни, провідного юрисконсульта ОСОБА_15 та старшою інспектора з кадрів ОСОБА_16, ОСОБА_1 - майстер лісу Фастівського лісництва, будучи попередньо повідомленим до дати складання вказаного акту шляхом телефонного дзвінка в нашій присутності на його особистий номер телефону НОМЕР_1 відмовився від написання заяви про його переведення на відповідну посаду філії «Білоцерківське лісове господарство» державною спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та наказу № 396-к від 30 грудня 2022 року (а.с.122).

Згідно з рапортом лісничого Фастівського лісництва ОСОБА_3 па ім`я голови комісії з припинення ДІЇ «Білоцерківський лісгосп» всі працівники Фастівського лісництва з 01.01.2023 були переведені на відповідні посади Філії «Білоцерківське лісове господарство» Державного спеціалізованою господарського підприємства «Ліси України», крім ОСОБА_1 , який відмовився від підпису наказу про переведення № 396-к від 30 грудня 2022 року, про що було складено акт від 30.12.2022. та з яким неможливо врегулювати трудові відносини з питання переведення на роботу із зміненими істотними умовами праці (а.с.128).

Акт про неможливість врегулювати трудові відносини від 07 лютого 2023 року, виданий комісією у складі лісничого Фастівського лісництва ОСОБА_3 , помічника лісничого Фастівського лісництва Шут Тетяни Вікторівни, провідного юрисконсульта ОСОБА_15 та старшого інспектора з кадрів ОСОБА_16, містить інформацію про те, шо ОСОБА_1 - майстер лісу Фастівського лісництва, який з 01 квітня 2022 року по дату складання вказаного акту не виконує трудових обов`язків, відмовляється врегулювати невирішені трудові відносини з питання переведення на іншу роботу із зміненими істотними умовами праці (а.с.130).

Отже, у своїй сукупності вказані докази підтверджують те, що роботодавець вчиняв усі необхідні дії для попередження ОСОБА_1 про заплановані зміни істотних умов праці, пропонував йому перейти на роботу із зміненими умовами праці, при цьому, також підтверджують обставини свідомого нехтування ОСОБА_1 обов`язків працівника.

На переконання суду, зазначені обставини, свідчать про бездіяльність працівника ОСОБА_1 який, перебував у трудових відносинах, у зв`язку з чим на нього поширюються визначені обов`язки працівника, а тому фактично бездіяльність була розцінена роботодавцем як відмова від запропонованого переведення на інше підприємство із зміненими умовами праці.

Відповідно до роз`яснень п.10 Постанови Пленуму, припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці.

Частиною 3 ст. 32 КЗпП України встановлений перелік істотних умов праці, а саме: система та розмір оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад.

При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , який не був увільнений від роботи, було збережено робоче місце на протязі 10 місяців, а останній впродовж значного періоду часу не виконував з необ`єктивних причин роботу на посаді майстра (увільненим не був).

Отже, не знайшли свого підтвердження доводи позивача стосовно неправомірності звільнення його відповідачем на підставі п. 6 ст. 36 КЗпПУ, оскільки відповідно до змісту оскаржуваного наказу від 07.02.2023 вказано про відмову ОСОБА_8 від продовження роботи у зв`язку із зміною умов праці.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Доказами такої відмови повинно бути письмове повідомлення роботодавця про майбутню зміну істотних умов праці з розпискою працівника про відмову від продовження роботи або письмова заява працівника про відмову від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці.

Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв`язку зі змінами істотних умов праці.

У спорі працівника з роботодавцем про незаконність звільнення за п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України обов`язок довести, що працівник відмовився від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці покладається саме на власника або уповноважений ним орган.

Разом з тим, позивач суду зазначив, що не заявляв роботодавцю про відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов, а відповідач розцінив нез`явлення на роботу позивача протягом трьох місяців після повідомлення в литопаді.2022 як відмову від запропонованого переведення на інше підприємство із зміненими умовами праці.

Під час розгляду справи в суді не встановлено факту (обставин) надання згоди позивачем на запропоновані зміни істотних умов праці або про невзяття відповідачем до уваги такої наданої згоди, оскільки фактично такої згоди ОСОБА_9 не було.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не погоджується на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ч.1 статті 36 цього Кодексу (ч.4 ст. 32 КЗпП України).

При цьому п.6 ст.36 КЗпП України містить самостійну (виключну) підставу для припинення трудового договору - припинення договору у разі відмови працівника від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, яка ґрунтується на нормах ч.4 ст.32 КЗпП України, - якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У зв`язку з чим, суд зазначає, що звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП України не є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (до якого віднесено і звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці за ч.1 ст.40 КЗпП України).

Відповідно до положень ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

На підставі викладеного, у зв`язку з ненаданням згоди позивача на продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, про що позивача було повідомлено за три місяці відповідно до вимог ст.32 КЗпП України, відповідач правомірно звільнив позивача з роботи на підставі п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України з підстав відмови від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, а отже наказ від 07.02.2023 №397-к є законним, оскільки прийнятий з дотриманням вимог положень КЗпП України, а звільнення позивача проведено з дотриманням вимог закону про працю.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині поновлення на роботі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку добровольця територіальної оборони, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 28.03.2022 між позивачем та Командиром добровольчого формування Фастівської міської територіальної громади №1 ОСОБА_2 було укладено Контракт добровольця територіальної оборони, за умовами якого Доброволець на добровільній основі, на час виконання державних та/або громадських обов`язків, перебуваючи під захистом Держави, маючи усі права, свободи, гарантії, закріплені Конституцією України, Кодексом законів про працю України, відповідно до ЗУ «Про основи національного спротиву» від 27.01.2022 року № 2024-ІХ та Положення про добровольці формування територіальних громад, затверджене Постановою КМУ від 29.12.2021 № 1449, уклали цей Контракт добровольця територіальної оборони, зокрема, про виконання завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії Контракту, відповідно до вимог визначених ЗУ «Про основи національного спротиву», Положенням та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок діяльності добровольчих формувань територіальних громад, та цим Контрактом; додержуватися Конституції України та законів України та нормативно-правових актів при виконувати завдань та повноважень територіальної оборони, виконувати державні та/або громадські обов`язки в інтересах Українського народу.

З моменту підписання контракту позивач набув статусу добровольця територіальної оборони.

30.03.2022 начальником Фастівського РУП позивачу видано довідку про те що, він отримав зброю і згідно розрахунків сил та засобів з 26.02.2022 заступає на добове чергування по забезпеченню правопорядку на блокпостах спільно з працівниками поліції. Про підписання Контракту добровольця територіальної оборони позивач по телефону повідомив роботодавця, а саме лісничого ОСОБА_3 .

Згідно п. 2 Контракту на Добровольця, який зарахований до складу ДФТГ та уклав цей Контракт, поширюється дія статутів ЗСУ.

Так, п.3 Контракту передбачено, на Добровольця, який уклав цей Контракт, поширюється гарантії соціального і правового захисту, передбачені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 119 КЗпПУ. Пункт 5 Контракту передбачає, що цей Контракт є строковим та укладається строком на три роки. Контракт набрав чинності 28.03.2022 р.(а.с.12-14).

Заяви керівництву про увільнення його від роботи у зв`язку з укладанням контракту добровольця територіальної оборони від 28.03.2022 ОСОБА_1 не подавав, а тому відповідно і відсутній наказ про його увільнення від роботи, отже за ним зберігалося лише робоче місце.

Відповідно до ст..119 КЗпПУ визначено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Кодексом цивільного захисту України, законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

При цьому, частина 1 ст. 119 КЗпП України, не містить посилання на виконання державних або громадських обов`язків саме добровольцями, які уклали контракт, а також не визначає які державні або громадські обов`язки покладаються на працівника, а тому відсутні обґрунтовані підстави застосовувати до добровольців територіальної оборони, які уклали контракт, положення ч. 1 ст. 119 КЗпП України в частині збереження заробітку.

Частиною 3 статті 119 КЗпП України, яка була чинною на час укладення позивачем контакту добровольця, було передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно ст. 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 р. на території України введений воєнний стан відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який у подальшому продовжувався та діє на сьогоднішній час.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» прийнятий Верховною Радою України 01 липня 2022 року, набрав чинності 19 липня 2022 року, отже саме з 19 липня 2022 року ч. 3 ст. 119 КЗпП України діє в наступній редакції: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згодом, Міністерство економіки у своєму листі від 16.08.2022 р. №4711-06/59141-07, виділило працівників, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, до окремої категорії та роз`яснило, що пунктом 3 форми контракту добровольця територіальної оборони, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.03.2022 р. № 84 (далі - Форма контракту), передбачено, що на добровольця територіальної оборони, який уклав цей контракт, поширюютьсягарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 119 КЗпП.

Тобто, роботодавець вправі вимагати від добровольця - члена ДФТГ підтвердження того, що виконання поставлених командиром завдань здійснюється у робочий час.

При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 увільненим від роботи на посаді майстра лісу не був.

Як вбачається з довідок за підписом командира добровольчого формування Фастівської МТГ ОСОБА_10 , доброволець ОСОБА_1 в липні, серпні, жовтні, листопаді та грудні 2022 року, а також з січня по березень 2023 року виконує завдання за призначенням на безоплатній основі, завантаженість добровольця на добу відповідно визначениї завдань в середньому складає 8-12 годин (а.с.20-28).

Проте, зазначені довідки підписані ОСОБА_11 , як керівником штабу цивільної оборони м. Фастів, оскільки свій підпис ОСОБА_12 скріплював печаткою «штабу цивільної оборони». З офіційної сторінки Фастівської міської ради за посиланням http://fastiv-rada.gov.ua/sektor-z-pytan-ns- Іа-Ізууі1по1ю-гакЬу8Щ-пазе1еппіаЛ вбачається, що ОСОБА_2 являється завідувачем сектору з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

Відповідно до абз. 2 п. 3 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2021 № 1449, діяльність добровольчого формування провадиться під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил за територіальним принципом.

Порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Законом України «Про основи національного спротиву» від 16 липня 2021 року №1702 та Положенням про добровольчі формування територіальних громад, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449.

Доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п`яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України (п. 1 ч. 1ст. 1 Закону № 1702).

В Україні з 1 січня 2022 року вступили в дію положення закону «Про основи національного спротиву».

Закон передбачає можливість створювати добровольчі формування територіальних громад, яким дозволено використовувати власну мисливську зброю. Він визначає, зокрема, такі поняття, як «національний спротив» та «територіальна оборона». Зокрема, згідно з текстом, територіальна оборона «складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових» (п.3 ст.4 Закону).

У Законі прописано, що ДФТГ це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.

Положення про ДФТГ затверджено постановою Кабінету Міністрів України 29 грудня 2021 року за № 1449.

Форму контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.03.2022 № 84 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.03.2022 за № 307/37643).

Пунктом 3 Форми контракту добровольця територіальної оборони передбачено, що на добровольця територіальної оборони, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`та статті 119 КЗпП України.

Діяльність ДФТГ з виконання завдань, визначених пунктом 2 Положення про ДФТГ, не є військовою службою в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до Положення про ДФТГ, командир добровольчого формування є відповідальним за його діяльність, визначає завдання членам добровольчого формування з урахуванням їх спроможностей (пункт 3 Положення). Також до функцій командира ДФТГ належить контроль за додержанням умов контракту та припинення контракту у разі порушення добровольцем його умов (пункт 23 Положення).

Відтак, саме командири ДФТГ мають здійснювати, в т.ч. і на вимогу добровольця чи його роботодавця, підтвердження виконання поставлених командиром завдань територіальної оборони у робочий час.Форма такого підтвердження не визначена законодавством, тож командир може здійснювати підтвердження будь-якими належним чином засвідченими документами, які в достатній мірі вказують на залучення добровольця до виконання завдань територіальної оборони в його робочі (згідно визначеного роботодавцем режиму) дні.

Як вбачається з листа -відповіді на адвокатський запит № 1754/1/5/1348 від 21.08.2023 за підписом командира військової частини НОМЕР_2 специфіка служби представників добровольчих формувань територіальних громад не передбачає постійного залучення громадян до виконання обов`язків за укладеним контрактом. З 28.03.2022 року ОСОБА_1 якщо і залучався у робочі години до виконання завдань, то не на підставі розпоряджень командира військової частини, а згідно наказів командира Добровольчого формування Фастівської міської територіальної громади № 1 (а.с.160).

При цьому, матеріали справи не містять копій таких підтверджуючих документів, а надані довідки та графіки добового чергування в розумінні вимог ст.. 77 ЦПК України не є належними доказами зазначених в позові обставин.

Отже, у разі залучення ОСОБА_1 до виконання завдань, поставлених командиром Фастівської ДФТГ у робочі години, для отримання оплати середнього заробітку, у відповідності до ч. 1 ст. 119 КЗпП, йому необхідно отримати довідку та надати її за місцем свого розташування.

З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 звертався про отримання даної довідки, при цьому і не працював на посаді майстра лісу з квітня 2022 до моменту звільнення.

Отже, у зв`язку з ненаданням ОСОБА_13 об`єктивних та неупереджених доказів про залучення його у ДФ Фастівської ТГ № 1 до виконання державних та громадських обов`язків у робочий час згідно вимог чинного законодавця та згідно приписів ч.1 ст.23 ЗУ «Про національний спротив» фінансування та матеріально-технічне забезпечення національного спротиву здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також з інших не заборонених законодавством України джерел.

Отже, якщо територіальна громада, при якій сформоване відповідне добровольче формування вважає за потрібне його наявність і з метою виконання окремих задач в інтересах органу місцевого самоврядування, то і фінансування такого добровольчого формування має здійснюватись за рахунок місцевого бюджету.

Також, суд звертає увагу, що сам факт перебування позивача як добровольця у ОСОБА_7 формуванні не означає, що ОСОБА_1 не міг виконувати трудові обов`язки в робочий час, оскільки весь час був задіяний у ДФТГ, слугує наступне.

Позивач в якості доказу заявлених позовних вимог подає довідку Фастівського районного управління поліції від 30.03.2022 за № 1911/109/1700/01-22 про те, що ОСОБА_1 отримав зброю і згідно розрахунків сил та засобів з 26.02.2022 року заступає на добове чергування по забезпечення правопорядку на блокпостах спільно з працівниками поліції.

Однак, як вбачається з табелю обліку робочого часу за березень ОСОБА_1 пропрацював на роботі 22 робочих дні, про що отримав заробітну плату, а отже ОСОБА_1 здійснював державні та громадські обов`язки у вільний від роботи час, він мав змогу суміщати обов`язки добровольця з трудовими обов`язками.

Суд вважає, що сам по собі факт укладення контракту добровольця територіальної оборони не є безумовним підтвердженням залучення ОСОБА_1 до виконання завдань територіальної оборони та не являється безумовним підтвердженням того, що ОСОБА_1 виконував державні або громадські обов`язки саме у робочий час.

Як вбачається з копії Контракту та витягу з наказу про призначення командира, в цих документах відсутня інформація про фактичне залучення ОСОБА_1 до виконання завдань територіальної оборони.

При цьому, докази, які надав до суду ОСОБА_1 на підтвердження його виконання обов`язків в робочий час не відповідають дійсності, оскільки графік несення служби особового складу добровольчого формування за квітень 2022 року містить інформацію, що не відповідає дійсним обставинам справи. Згідно з вказаним графіком ОСОБА_1 11.04.2022 заступив на добу на чергування на блокпості «Веприк». (а.с.17).

Однак, саме цей день позивач не виконував чергування, оскільки був присутнім на роботі та здійснював передачу закріпленого за ним обхід № 4 під матеріальну відповідальність старшого майстра ОСОБА_5 .

Також, варто зазначити, що свідок ОСОБА_14 який був допитаний у судовому засіданні за клопотанням сторони позивача суду зазначив, що з позивачем проходить службу у добровольчому формуванні Фастівської ОТГ з початку вторгнення росії, підписали контракт, отримали зброю і несли службу на блокпостах Фастівського району доба через добу, потім графіки дещо змінились, але графіки надавали за місцем основної роботи. ОСОБА_1 привозив графіки до Фастівського лісництва. Лісничі повідомляли ОСОБА_1 , щоб він писав заяву на звільнення. Щодо порядку оформлення трудових відносин з відділом освіти Фастівської міської ради,д е працює свідок, останній повідомив, що за його заявою, він увільнений з роботи, оскільки є добровольцем, є відповідний наказ і він отримує заробітну плату з липня 2022 року, а тому поєднує роботу і службу, а також йому відомо, що ОСОБА_1 весь цей час на роботу не ходив, чому, йому невідомо.

Отже, ОСОБА_1 не надав належних доказів про те, що його зайнятість у територіальній обороні передбачає неможливість виконання ним трудових обов`язків у повному обсязі.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, а оскільки суд не знайшов підстав для їх задоволення, то відповідно не підлягають до задоволення і похідні від них вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку добровольця ТО.

Щодо доводів позивача про невиконання відповідачем вимог статті 47 Кодексу законів про працю України варто зазначити наступне.

У відповідності до вимог статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Встановлено, що 07 лютого 2023 року платіжною інструкцією № 475 на картковий рахунок позивача були перераховані кошти в розмірі 42931, 87 гривень з призначенням платежу «розрахункові за лютий 2023 року».

В той же день, на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) відповідачем був відправлений засобами Укрпошти рекомендований лист з описом вкладення, в якому містилися наказ про звільнення, трудова книжка, повідомлення про нараховані та виплачені суми.

Однак, вказане поштове відправлення не було вручене ОСОБА_1 та повернулося до відповідача назад за закінченням терміну зберігання.

Судом встановлено, що невручення вказаного поштового відправлення відбулося за відсутності вини роботодавця, оскільки згідно з відомостями, що містяться в особовій картці працівника, ОСОБА_1 вказав своє місце проживання саме АДРЕСА_2 , що узгоджується із відміткою про реєстрацію місця проживання в паспорті, копію якого позивач додав до позовної заяви.

В судовому засіданні 13.11.2023 було оглянуто оригінали квитанцій, опис вкладення та трекінг Укрпошти, що підтверджують направлення ОСОБА_1 наказу про звільнення, трудової книжки, повідомлення про нараховані та виплачені суми на адресу, що була зазначена ним в особовій картці працівника та паспорті, оскільки про зміну адреси він не повідомляв.

Згідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 258-265 ЦПК України, ст.. 36, КЗпПУ, ЗУ «Про основи національного спротиву» від 27.01.2022 року № 2024-ІХ та Положення про добровольці формування територіальних громад, затверджене Постановою КМУ від 29.12.2021 № 1449, ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Білоцерківське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку добровольця територіальної оборони - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 22.11.2023.

Суддя Л.М.Ковалевська