Постанова

від 21.11.2023 по справі 902/456/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року Справа №902/456/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2023 (суддя Яремчук Ю.О., повний текст рішення складено 29.06.2023)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"

про стягнення 11272454,24 грн збитків

за участю представників:

позивача - Зіневич К.А.,

відповідача - Бірючової О.В.,

третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.06.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "СТК Київ-Інвест" збитків в сумі 5220627,12 грн. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на користь ТОВ "СТК Київ-Інвест" 78309,41 грн витрат по сплаті судового збору. У решті позову відмовлено.

Враховуючи виконання ТОВ "СТК Київ-Інвест" як учасником аукціону та як покупцем у повній мірі вимог положень ст.15 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", приймаючи до уваги встановлений судовим рішенням у справі №902/691/21 факт порушення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях зобов`язань передбачених Законом та визнання договору купівлі-продажу нікчемним, що не потребує доказування згідно ст.75 ГПК України, та як наслідок не отримання позивачем об`єкту приватизації у власність, а також зважаючи на неповернення відповідачем гарантійного внеску та понесених витрат позивачу, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення на користь позивача коштів в сумі 5220627,12 грн, з яких 3 102 022,59 грн гарантійного внеску, 620404,52 грн ПДВ на гарантійний внесок, 681000,00 грн збору операцій купівлі-продажу нерухомого майна, 817200,01 грн винагороди оператора електронного майданчика ТОВ "Вертас".

Водночас, у стягненні коштів в сумі 415 600,00 грн за проведені нотаріальні дії, які були сплачені готівкою приватному нотаріусу, суд відмовив, оскільки вважає їх такими, що не підтверджені належним чином.

Разом з тим, суд не встановив підстав для визнання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" №5533 від 29.07.2021 таким, що містить обман позивача зі сторони відповідача по зазначеним причинам вказаним у позові, і дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу майнової шкоди в подвійному розмірі.

Крім того, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №910/23967/16 від 19.06.2018, суд вказав, що кошти підлягають стягненню саме з Державного бюджету України, а не з відповідача, оскільки саме туди вони були перераховані.

При цьому, враховуючи те, що факт не набуття у власність об`єкта згідно договору купівлі-продажу відбувся безпосередньо із вини відповідача за наявності арешту майна, тобто з причин, що об`єктивно не залежали від позивача, суд дійшов висновку про покладення на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях витрат товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 78 309,41 грн відповідно до ст. 129 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апелянт, зокрема, вказує, що Регіональне відділення не є належним відповідачем у даній справі, оскільки кошти від продажу об`єктів державного майна на рахунках Регіонального відділення не акумулюються, у встановлений строк і в повному обсязі перераховуються до Державного бюджету України та набувають статусу коштів Державного бюджету України. Відтак, вважає, що виконання вимоги щодо повернення Регіональним відділенням гарантійного внеску не вбачається за можливе, а тому належним відповідачем за позовними вимогами має бути Державна казначейська служба України.

Крім того, скаржник зауважує, що у позовній заяві та в оскаржуваному рішенні суду не наведено, яким чином Регіональним відділенням було порушено припис Порядку проведення електронних аукціонів в частині повернення гарантійного внеску. При цьому, самим же покупцем було порушено виконання пункту 2.2.3 договору в частині сплати ціни продажу об`єкту протягом 30 днів з дня укладання договору, а тому Регіональним відділенням вживалися заходи щодо розірвання договору у зв`язку із порушенням покупцем даної умови шляхом подачі зустрічного позову у справі №902/961/21.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не додано належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності могли підтвердити порушення Регіональним відділенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому в позові слід відмовити.

У відповідності до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц вказав, що Регіональне відділення є належним відповідачем у даній справі, оскільки держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Також, враховуючи п.106 Порядку проведення електронних аукціонів , звертає увагу на те, що грошові кошти, сплачені позивачем в якості гарантійного внеску змінили свій статус на кошти, сплачені в рахунок оплати ціни продажу об`єкта приватизації. Крім того, платіж було здійснено оператором електронного майданчика після укладення та опублікування договору купівлі-продажу, який було визнано нікчемним з вини відповідача згідно постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі №902/961/21, а відтак вказані кошти підлягають поверненню позивачу.

20.11.2023 позивач подав клопотання про закриття апеляційного провадження як помилково відкритого, оскільки вважає, що причини пропуску процесуального строку заявником на звернення до суду з апеляційної скаргою не могли бути визнані судом поважними (т.2, а.с.22-24).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2023 у даній справі та відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.

Варто зауважити, що стаття 264 ГПК України містить вичерпний перелік підстав для закриття апеляційного провадження, який не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас, можливість закриття апеляційного провадження як помилково відкритого не передбачена чинною редакцією Кодексу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що доводи позивача, викладені у вказаному клопотанні, фактично є запереченням проти відкриття апеляційного провадження, правом на подачу якого позивач не скористався у відповідності до ч.2 ст.262 ГПК України, що свідчить про відсутність волевиявлення самого позивача, тобто має суб`єктивний характер, та відповідно лише вказує на несумлінне користування наданими йому процесуальними правами.

Крім того, посилання заявника на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26.02.2021 у справі №29/5005/6381/2011, щодо правомірності закриття помилково відкритого апеляційного провадження, та необхідність врахування її при розгляді клопотання у даній справі, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки у вказаній справі мали місце інші фактичні обставини, відмінні від обставин у цій справі, а тому висновки, викладені в ній, не є релевантними для розгляду клопотання про закриття апеляційного провадження у межах даної справи.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність поданого позивачем клопотання про закриття апеляційного провадження, з огляду на що воно не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.06.2021 відбувся електронний аукціон №UA-PS-2021-06-02-000064-2, за результатами якого переможцем визначено ТОВ "СТК Київ-Інвест" згідно протоколу №1063 від 12.07.2021 (т.1, а.с.15-16).

На виконання вимог протоколу аукціону, 29.07.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" (покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт", який посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за №5533 (т.1, а.с.17-21).

Пунктом 1.2. договору визначено, що нерухоме майно, яке входить до складу об`єкта приватизації та розташоване за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р-н, с.Мартинівка, вул.Яжука, 20 належить Державі Україна в особі Державного підприємства спиртової та лікеро горілчаної промисловості "Укрспирт" (код ЄДРПОУ 37199618), на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Біликовецької сільської ради Жмеринського району, Вінницької області, від 21.06.2012 на підставі рішення виконавчого комітету Біликовецької сільської ради, Жмеринського району, Вінницької області від 26.04.2012.

Згідно з п.1.3 договору, рухоме майно, яке входить до складу об`єкта приватизації належить державі, в особі Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (код ЄДРПОУ 37199618), що підтверджується довідкою ДП "Укрспирт" (відомості про активи об`єкту) та Наказом Фонду державного майна України від 09.04.2021 №595 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році зі змінами".

Вартість об`єкта приватизації становить 81 720 001,20 грн, у тому числі ПДВ 13620000,20 грн (п.2.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, передача об`єкта приватизації покупцю здійснюється продавцем протягом 5-ти робочих днів після зарахування коштів у повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації разом із неустойкою (у разі її нарахування), а п.3.1 договору передбачено, що право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації разом з неустойкою (у разі її нарахування).

Розділом 2 договору встановлено порядок розрахунків за придбаний об`єкт приватизації, зокрема, передбачається зобов`язання покупця не пізніше 30 календарних днів із дня підписання договору сплатити на користь продавця у повному обсязі ціну продажу за придбаний об`єкт приватизації в розмірі 81 720 001,20 грн., у тому числі ПДВ 13 620 000,20 грн., з особливостями розмежування платежів для повної сплати, передбаченими наступними пунктами:

- п.2.2.1. договору - зарахування гарантійного внеску в розмірі 3 102 022,59 грн покупцю в рахунок ціни продажу об`єкта приватизації відбувається після перерахування оператором електронного майданчика на відповідний казначейський рахунок;

- п.2.2.2. договору - зобов`язання покупця протягом 10 днів із дня підписання договору сплатити продавцю ПДВ в сумі 620 404,52 грн на гарантійний внесок;

- п. 2.2.3. договору - зобов`язання покупця сплатити на користь продавця грошові кошти за придбаний об`єкт приватизації в розмірі 77 997 574,09 грн із урахуванням ПДВ протягом 30 календарних днів із дня підписання договору.

Обов`язок покупця зі сплати грошових коштів передбачено і розділом 6 договору, зокрема, п.6.1 встановлено зобов`язання зі сплати ПДВ на гарантійний внесок та сплати грошових коштів у сумі, зазначеній п.2.2.3 договору.

Враховуючи виконання своїх зобов`язань щодо сплати гарантійного внеску, ПДВ на гарантійний внесок, а також понесення витрат на винагороду оператора електронного майданчика та витрат під час укладення договору купівлі-продажу, який було визнано нікчемним згідно постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі №902/961/21, у зв`язку із наявністю арешту на майно, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення збитків.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Судом встановлено, що правовідносини між учасниками справи склались щодо приватизації державного майна на аукціоні.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, регулюються Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Відповідно до п.22 ч.1 ст.1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі Закон, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

До об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України (ч.1 ст.4 Закону).

Частиною 1 ст.5 Закону визначено, що з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації.

Згідно із ч.1, 2 ст.15 Закону, об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати плати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України. Електронний аукціон проводиться відповідно до договору, що укладається між організатором аукціону з операторами електронних майданчиків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432 затверджено Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації, який визначає механізм проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації з використанням електронної торгової системи, визначення переможця за результатами електронного аукціону, розміру та порядку внесення плати за участь в електронному аукціоні, а також визначення додаткових умов продажу відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Згідно із п.28 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка має намір взяти участь в електронному аукціоні, сплачує реєстраційний та гарантійний внески для набуття статусу учасника.

Гарантійний внесок - це сума коштів, що становить визначену у відсотках частину стартової ціни об`єкта приватизації, яка вноситься потенційним покупцем об`єкта приватизації для забезпечення виконання його зобов`язання щодо участі в аукціоні у вигляді грошових коштів або банківської гарантії (п.10 ч.1 ст.1 Закону).

Відповідно до ч.11 ст.14 Закону для участі в аукціоні з продажу об`єкта малої приватизації гарантійний внесок сплачується на рахунок оператора електронного майданчика, через який подається заява на участь у приватизації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 25.06.2021 позивачем згідно платіжного доручення №3 було здійснено перерахування оператору електронного майданчика ТОВ "Вер-Тас" гарантійного внеску по лоту в сумі 3 102 022,59 грн (т.1, а.с.22). При цьому, 02.08.2021 вказані кошти були перераховані на користь Регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях, що підтверджується платіжним дорученням №1068 (т.1, а.с.23).

Згідно платіжного доручення №8 від 05.08.2021 позивачем було сплачено ПДВ на гарантійний внесок за договором в сумі 620 404,52 грн на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій (т.1, а.с.24).

Крім того, ТОВ "СТК Київ-Інвест" були понесені витрати під час укладення договору купівлі-продажу, а саме 1 913 800,01 грн, з яких:

- 681 000,00 грн - сплата збору операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно платіжного доручення №5 від 27.07.2021 (т.1, а.с.25);

- 415 600,00 грн - сплата готівкою Приватному нотаріусу Вінницького Міського нотаріального округу Скутельник Інні Анатоліївні на підставі Рахунка б/н від 27.07.2021 за "нотаріальну дію".

Також покупець поніс витрати по сплаті винагороди оператора електронного майданчика ТОВ "Вер-Тас" в розмірі 817 200,01 грн, що підтверджується випискою за контрагентом за 29.07.2021 (т.1, а.с.26).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з господарським судом, що ТОВ "СТК Київ-Інвест" як учасником аукціону та покупцем у повній мірі виконано вимоги положень ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".

При цьому, колегія суддів враховує, що на розгляді господарських судів перебувала справа №902/961/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом РВ ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях до ТОВ "СТК Київ-Інвест" про розірвання договору та стягнення неустойки.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі №902/961/21, яка набрала законної сили, визнано договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" №5533 від 29.07.2021 нікчемним.

При розгляді вказаної справи, апеляційний суд дійшов висновку, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу продавець був обізнаний про наявність накладеного арешту на предмет договору та свідомо приховав таку інформацію від позивача. Відтак, враховуючи той факт, що спірний договір купівлі-продажу, укладений під час дії арешту на майно, яке є предметом цього договору (майно, яке знаходиться за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р., с.Мартинівка, вул.Леніна, буд. 1 (змінена адреса: вул.М.Яжука, 20), тобто спрямований на незаконне заволодіння таким майном, вказаний договір згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним.

З огляду на викладене, варто зауважити, що за наявності визначених статтею 75 ГПК України підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема частиною четвертою цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи принцип обов`язковості судових рішень згідно ст.129-1 Конституції України, а також принцип правової певності як основний елемент верховенства права, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі №902/961/21, яка набрала законної сили, не може бути поставлена під сумнів та має преюдиціальне значення, а встановлені при її ухваленні обставини повторного доказування у даній справі не потребують в силу ч.4 ст.75 ГПК України.

Таким чином, у вказаному судовому рішенні встановлено обставину, що саме з вини продавця (відповідача у даній справі) договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" №5533 від 29.07.2021 є нікчемним, оскільки він був обізнаний про наявність накладеного арешту на предмет договору та свідомо приховав таку інформацію від позивача. Таким чином, вказаний договір є таким, що не породжує будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відтак, такі обставини не потребують доказування у даній справі в силу положень п.4 ст.75 ГПК України, що було вірно враховано судом першої інстанції.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

У відповідності до ч.1, 2, 4, 5 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Зважаючи на встановлений факт наявності вини у діях продавця, які призвели до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також факт нікчемності договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" №5533 від 29.07.2021, та як наслідок не отримання позивачем об`єкту приватизації у власність, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та задоволення позову в частині стягнення 3 102 022,59 грн гарантійного внеску, 620 404,52 грн ПДВ на гарантійний внесок, 681 000,00 грн збору операцій купівлі-продажу нерухомого майна, 817 200,01 грн витрат по сплаті винагороди оператора електронного майданчика ТОВ "Вер-Тас".

Враховуючи положення ст.269 ГПК України щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, приймаючи до уваги доводи та вимоги апеляційної скарги, та відповідно не оскарження відповідачем рішення в частині відмови у стягненні 415600,00 грн сплати за вчинення нотаріальних дій, а також в частині відмови у застосуванні подвійного розміру збитків згідно ст.230 ЦК України, рішення суду першої інстанції у відповідних частинах, судом апеляційної інстанції не переглядається.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежність відповідача у даній справі, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з ч.1 ст.45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, а саме юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Частиною 4 ст. 56 ГПК України визначено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

За умовами п.106 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації (в редакції чинній на час проведення аукціону), оператор електронного майданчика перераховує на казначейський рахунок, зазначений органом приватизації в інформаційному повідомленні, сплачений гарантійний внесок переможця електронного аукціону (за вирахуванням плати за участь в електронному аукціоні) протягом п`яти робочих днів з дня опублікування протоколу про результати електронного аукціону в електронній торговій системі в рахунок оплати ціни продажу об`єкта приватизації переможцем

Таким чином, кошти від продажу об`єктів державного майна на рахунках Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях як організатора аукціону та продавця майна за договором не акумулюються, а у встановлений строк і в повному обсязі перераховуються до Державного бюджету України та набувають статусу коштів Державного бюджету України.

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі незалежно від того, на якому казначейському рахунку вони обліковуються. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати цих коштів є держава Україна. Тому у спорі щодо відшкодування завданої державою шкоди у грошовому еквіваленті, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у судовому рішенні, суд стягує відповідні суми саме з Державного бюджету України, а не з конкретних рахунків органу державної влади, що представляє інтереси держави у спірних правовідносинах (подібний правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №686/7081/21).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державна казначейська служба України (ДКСУ) чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача.

Сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб`єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача.

Аналогічна правова позиція сформована в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц, постанові Касаційного господарського суду від 10.11.2021 у справі №921/721/19.

Аналізуючи викладене та обставини справи, апеляційний суд зауважує, що Регіональне відділення Фонду державного майна України у даних спірних правовідносинах виступає від імені держави, як державний орган, внаслідок дій якого договір купівлі-продажу від 29.07.2021 є нікчемним та не породжує будь-яких правових наслідків, чим спричинено збитки позивачу як покупцю та учаснику аукціону, який у повній мірі виконав вимоги положень ст.15 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У силу приписів ч.1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про покладення на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 78 309,41 грн, оскільки факт не набуття у власність об`єкта згідно договору купівлі-продажу відбувся безпосередньо із вини відповідача за наявності арешту майна, тобто з причин, що об`єктивно не залежали від позивача.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2023 у справі №902/456/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "23" листопада 2023 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.