Ухвала

від 27.03.2024 по справі 902/456/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/456/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Ємця А.А., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях

на рішення господарського суду Вінницької області від 20.06.2023 та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях

про стягнення 11 272 454,24 грн збитків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт",

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (далі - РВ ФДМУ, відповідач, скаржник) 05.03.2024 звернулося через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило: скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 20.06.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 (повний текст постанови виготовлено 23.11.2023) зі справи № 902/456/23 повністю; ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому прохальна частина касаційної скарги містила клопотання про: визнання поважною причини пропуску та поновлення строку на подання касаційної скарги; відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Крім того, в аналогічний спосіб 07.03.2024 скаржник звернувся із заявою про зупинення виконання або зупинення дії спірних судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2024 касаційну скаргу відповідача на спірні судові акти залишено без руху, оскільки у порушення вимог: пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), скаржником не наведено підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України; пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги не долучено документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а доводи клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги не підтверджено жодними документами, які згідно з приписами статей 74, 76, 77, 78 ГПК України можуть бути належними, допустимими та достовірними доказами підтвердження у РВ ФДМУ підстав для відстрочення останньому сплати судового збору за Законом України "Про судовий збір", а тому в клопотанні про відстрочення сплати судового збору відмовлено; статті 288 цього Кодексу касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а зазначені скаржником в клопотанні причини пропуску строку на звернення з касаційною скаргою не можуть бути визнані поважними для його поновлення, оскільки залежали лише від суб`єктивної волі скаржника, а не від об`єктивно існуючих обставин. Надано відповідачу строк для усунення недоліків касаційної скарги та попереджено про те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України в залежності від повноти усунення недоліків.

РВ ФДМУ звернулося 22.03.2024 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду із заявою про усунення недоліків касаційної скарги, поданої 05.03.2024 та клопотаннями (поданими повторно) про: відстрочення сплати судового збору за розгляд зазначеної касаційної скарги; визнання поважною причини пропуску та поновлення строку на подання касаційної скарги. Між тим усупереч вимог ухвали Верховного Суду від 13.03.2024 та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, заява про усунення недоліків касаційної скарги від 22.03.2024 знову не містить підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору за розгляд зазначеної касаційної скарги, мотивованого наявністю обмеженого державного фінансування за обставин воєнного стану, як підстави для відстрочення сплати судового збору, то зазначеним доводам Верховний Суд вже надав змістовну оцінку та відмовив в задоволенні клопотання РВ ФДМУ про відстрочення сплати судового збору.

Отже, вимоги ухвали Верховного Суду від 13.03.2024 в частині усунення недоліків касаційної скарги щодо її змісту та форми, відповідачем не виконано.

Щодо доводів клопотання скаржника про визнання поважною причини пропуску та поновлення строку на подання касаційної скарги, викладених у заяві про усунення недоліків касаційної скарги від 22.03.2024, то вони відхиляються колегією суддів, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

У своєму клопотанні про поновлення строку (після усунення недоліків) скаржник повторно зазначає про обставини пов`язані із введенням в Україні воєнного стану та тривалими повітряними тривогами, які ускладнюють роботу РВ ФДМУ та є достатнім доводом для визнання поважною причини пропуску строку для звернення з касаційною скаргою.

Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник у своєму клопотанні не навів.

Колегія суддів Касаційного господарського суду звертає увагу скаржника, що частина перша статті 119 ГПК України передбачає обставини, за яких суд поновлює пропущений учасником справи процесуальний строк, встановлений законом - за заявою учасника справи, якщо визнає причини його пропуску поважними. Тобто законодавець не передбачив обов`язок суду автоматичного поновлення пропущеного строку, а лише за наявності відповідної заяви скаржника, яка в кожному конкретному випадку розглядається судом, де має бути чітко визначено поважність пропуску строку та підстави для його поновлення. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Верховний Суд в котре звертає увагу скаржника, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання про поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні та наявність численних повітряних тривог не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Між тим відповідачем знову жодним чином не обґрунтовано та не доведено відповідними доказами, яким чином вказані обставини унеможливили вчасне звернення з касаційною скаргою.

У контексті викладеного Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону. В даному ж випадку пропущення строку на касаційне оскарження відбулося не через об`єктивні причини, а через суб`єктивні чинники, які скаржник міг і повинен був уникнути під час звернення з касаційною скаргою, оскільки скаржником не обґрунтовано належним чином неможливість вчасного звернення з касаційною скаргою протягом встановленого господарським процесуальним законодавством строку.

Відтак, можливість невідкладного у межах розумного строку на оскарження судових актів попередніх інстанцій залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі № 3236/03 "Пономарьов проти України" вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Верховний Суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що РВ ФДМУ не доведено наявності та непереборності поважних причин відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України, які могли б бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, а тому Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

Зважаючи на встановлення відсутності підстав для відкриття касаційного провадження, заява про зупинення виконання або зупинення дії спірних судових рішень не розглядається.

Керуючись статтею 234, пунктом 4 частини першої статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на рішення господарського суду Вінницької області від 20.06.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 зі справи № 902/456/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова