Ухвала

від 13.03.2024 по справі 902/456/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/456/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бенедисюка І.М. (головуючий), Ємця А.А., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях

на рішення господарського суду Вінницької області від 20.06.2023 та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях

про стягнення 11272454,24 грн збитків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт",

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (далі - РВ ФДМУ, відповідач, скаржник) 05.03.2024 звернулося через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 20.06.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 (повний текст постанови виготовлено 23.11.2023) зі справи № 902/456/23 повністю; ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому про прохальна частина касаційної скарги містить клопотання про: визнання поважною причини пропуску та поновлення строку на подання касаційної скарги; відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Крім того, в аналогічний спосіб 07.03.2024 скаржник звернувся із заявою про зупинення виконання або зупинення дії спірних судових рішень.

Перевіривши матеріали касаційної скарги РВ ФДМУ, щодо форми, змісту та строку на її подання до касаційної інстанції, колегія суддів вбачає, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статей 288 та 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс).

Предметом касаційного оскарження є рішення місцевого суду від 20.06.2023 та постанова апеляційного господарського суду від 21.11.2023. Отже, скаржником оскаржуються судові акти, передбачені пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Так, поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, яка не містить такого висновку та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов`язок обґрунтувати мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України, та враховувати, що наслідком обґрунтованої підставності для такого звернення буде скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).

Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що доводи касаційної скарги відповідача зводяться до власного викладення обставин справи та до переоцінки доказів, що вже здійснено судом апеляційної інстанції та з огляду на статус Верховного Суду й повноваження не є підставою для відкриття касаційного провадження. Скаржником не наводиться детального опису правовідносин у контексті обґрунтування мотивів та підстав звернення з касаційною скаргою з чітким посиланням на норму права - відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. При цьому підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" [у редакції, що діяла на час подання (2023 рік) даної позовної заяви] ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2 684 грн.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що у 2023 році у справі № 902/456/23 подано позов про стягнення збитків, спричинених укладенням договору купівлі продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" від 29.07.2021 № 5533 (далі - договір № 5533) на загальну суму 5 636 227,12 грн (3 722 427,11 грн згідно умов договору № 5533, який визнано нікчемним у зв`язку із наявністю арешту на майно та додаткові збитки позивача у сумі 1 913 800,01 грн). При цьому розмір суми позовних вимог подвоєно, зважаючи на вимоги частини другої статті 230 Цивільного кодексу України й остаточна сума позовних вимог склала 11 272 454,24 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.06.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто збитків у сумі 5 220 627,12 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідач оскаржує до касаційної інстанції судові акти в задоволені частині, тобто в сумі 5 220 627,12 грн. Отже, предметом касаційного розгляду є одна майнова вимога.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги майновий характер спору, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір за одну майнову вимогу, що складає 156 618,81 грн (5 220 627,12 грн х 1,5% х 200%).

Разом з тим касаційна скарга відповідача на спірні судові акти подана до Касаційного господарського суду через підсистему "Електронний суд".

Відповідно до частин першої, четвертої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС), яка забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі. При цьому з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку.

Абзацом 2 частини восьмої статті 6 ГПК України (в редакції Закону України від 29.06.2023 № 3200-IX) передбачено право особи, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, на подання процесуальних, інших документів, вчинення інших процесуальних дій в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, якщо процесуальні документи, передбачені частиною другою цієї статті, подано в електронній формі.

Отже, з урахуванням зазначених положень, а також з огляду на обставини подання РВ ФДМУ касаційної скарги на спірні судові акти через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду касаційної інстанції становить 125 295,05 грн (156 618,81 грн х 0,8).

Між тим додатки до касаційної скарги не містять документа про сплату судового збору за розгляд касаційної скарги РВ ФДМУ у справі № 902/456/23. Натомість скаржник просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги, обґрунтовуючи обмеженим фінансуванням відповідача до припинення воєнного стану.

Проаналізувавши зазначене клопотання скаржника на предмет дотримання, чинного законодавства, якими врегульовано порядок звільнення, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Між тим, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням. Так, умови, визначені в пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою (є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена).

Водночас положення пункту 1 частини першої статті 8 цього Закону можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою.

Щодо третьої умови, передбаченої у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливості її застосування за суб`єктом застосування, у той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватися, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Вказане узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20.

Окрім того, положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 цього Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

До клопотання про відстрочення сплати судового збору не долучено жодних документів, які згідно з приписами статей 74, 76, 77, 78 ГПК України можуть бути належними, допустимими та достовірними доказами підтвердження у РВ ФДМУ підстав для відстрочення останньому сплати судового збору за Законом України "Про судовий збір".

Стосовно ж аргументів відповідача про наявність обмеженого державного фінансування за обставин воєнного стану, як підстава для відстрочення сплати судового збору, то відсутність відповідного належного/повного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи та не може слугувати підставою для відстрочення сплати судового збору. Вказані обставини не є об`єктивно непереборними, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для належного звернення до суду з касаційною скаргою й в жодному разі не дають право органу виконавчої влади в особі його регіонального відділення посилатись як доказ за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Апелювання скаржника на введення в Україні воєнного стану саме по собі є безпідставним, оскільки відповідач в період дії воєнного стану своєї діяльності не припиняв. Введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органу виконавчої влади із спеціальним статусом, в тому числі його регіональних відділень. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для відстрочення судового збору, за відсутності умов і правових підстав.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (§ 60).

За таких обставин, враховуючи положення статті 129 Конституції України, за якою основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також зважаючи на імперативний зміст статті 8 Закону України "Про судовий збір", вказане клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідачу необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати Верховному Суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме: у сумі 125 295,05 грн за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: ГУК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102;

- Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

- Призначення платежу: "Судовий збір за розгляд касаційної скарги …на рішення …у справі №…".

Щодо клопотання скаржника про визнання поважною причини пропуску та поновлення строку на подання касаційної скарги слід відзначити таке.

Звертаючись касаційною скаргою, РВ ФДМУ просить поновити строк на касаційне звернення, посилаючись на обставини, які пов`язані із введенням в Україні воєнного стану. При цьому вказує на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, за змістом якого військова агресія РФ проти України є надзвичайною, невідворотною та об`єктивною форс-мажорною обставиною, яка, на думку відповідача, є достатнім доводом для визнання поважною причини пропуску строку для звернення з касаційною скаргою.

Стосовно зазначених аргументів скаржника щодо поважності пропуску строку на касаційне оскарження, то колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання про поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Натомість РВ ФДМУ не обґрунтовано та не надано суду жодних доказів на підтвердження перешкод у взаємозв`язку між запровадженням воєнного стану в Україні та неможливістю своєчасного виконання відповідачем вимог господарського процесуального законодавства щодо звернення без зайвих зволікань з касаційною скаргою.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що зазначені скаржником в клопотанні причини пропуску строку на звернення з касаційною скаргою не можуть бути визнані поважними для його поновлення, оскільки залежали лише від суб`єктивної волі скаржника, а не від об`єктивно існуючих обставин.

Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи, що касаційна скарга, РВ ФДМУ подана після закінчення строків, установлених статтею 288 ГПК України, а підстави, щодо поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд касаційної інстанції в порядку частини третьої статті 292 ГПК України залишає вказану касаційну скаргу на оскаржувані судові акти зі справи № 902/456/23 без руху.

Верховний Суд також вважає за необхідне звернути увагу РВ ФДМУ на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України в залежності від повноти усунення недоліків.

Щодо заяви відповідача про зупинення виконання або зупинення дії спірних судових рішень, Верховний Суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З огляду на те, що касаційна скарга РВ ФДМУ в справі № 902/456/23 підлягає залишенню без руху до усунення недоліків, заява про зупинення виконання або зупинення дії спірних судових рішень буде розглянута Касаційним господарським судом після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 169, 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на рішення господарського суду Вінницької області від 20.06.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 зі справи № 902/456/23 залишити без руху.

2. Надати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України в залежності від повноти усунення недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова