Рішення

від 14.11.2023 по справі 908/1820/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/201/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2023 Справа № 908/1820/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до відповідача: Гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний (6909 м. Запоріжжя, вул. Українська-прибережна Магістраль, КНС-1, ідентифікаційний код юридичної особи 25891885)

про визнання недійсним рішення загальних зборів

за участю представників:

від позивача: Кузнєцов Д.О., адвокат, ордер серія АР № 1127059 від 31.05.2023

від відповідача: Фельський С.Л., адвокат, ордер серія АР № 1030686 від 23.06.2023,

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний про визнання недійсним рішення загальних зборів членів гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний від 26.11.2022, які оформлені протоколом № 1/2022 загальних зборів членів гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 01.06.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1820/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 06.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1820/23, присвоєно справі номер провадження 27/201/23. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження на 27.06.2023.

До позовної заяви позивачем надано заяву про витребування доказів, в порядку ст. 81 ГПК України, просив суд витребувати у відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області належним чином засвідчену копію протоколу № 1/2022 від 26.11.2022 загальних зборів членів гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний, яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12022087020000581 від 30.12.2022.

Ухвалою суду від 06.06.2023 витребувано у відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області належним чином засвідчену копію протоколу № 1/2022 від 26.11.2022 загальних зборів членів гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний, яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12022087020000581 від 30.12.2022.

19.06.2023 на електронну адресу суду та 22.06.2023 на поштову адресу дізнавачем СД ВП № 2 надіслано копію протоколу № 1/2022 від 26.11.2022 загальних зборів членів гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний.

26.08.2023 відповідачем у справі - Гаражним кооперативом Ветеран об`єднаний поданий до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 27.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження до 06.09.2023, Відкладено підготовче засідання на 07.07.2023.

07.08.2023 позивачем у справі подано до суду в порядку статті 184 ГПК України заперечення на відзив.

В судовому засіданні 07.08.2023 судом оголошена протокольна ухвала про перерву в підготовчому засіданні до 30.08.2023.

16.08.2023 на адресу суду від Гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний надійшли заперечення на відповідь на відзив.

24.08.2023 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі № 908/1820/23.

Ухвалою суду від 30.08.2023 підготовче провадження закрито. Призначено справу до розгляду по суті на 26.09.2023.

26.09.2023 представником Гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний Фельським С.Л. подано до суду клопотання про долучення доказів, у якому останній просить суд визнати поважними причини несвоєчасного подання доказів та встановити додатковий строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи копії листа Гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний від 15.09.2023 адресований ОСОБА_1 та квитанцію оператора поштового зв`язку від 15.09.2023.

Ухвалою суду від 26.09.2023 викликано у судове засідання 12.10.2023 для допиту свідка ОСОБА_2 . Відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 12.10.2023.

Ухвалою суду від 12.10.2023 викликано у судове засідання 06.11.2023 голову Гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний Поповича Андрія Миколайовича та ОСОБА_1 . Відкладено розгляд справи по суті на 06.11.2023.

06.11.2023 представником позивача подано до суду клопотання про витребування доказів (в порядку ст. 81 ГПК України).

Ухвалою суду від 06.11.2023 клопотання про витребування доказів (в порядку ст. 81 ГПК України) залишено без розгляду. Оголошено перерву в судовому засіданні в порядку статті 216 частина 2 ГПК України до 14.11.2023.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

14.11.2023 представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги на підставах викладених у позовній заяві та поясненнях. Просив суд визнати недійсним рішення загальних зборів членів гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний від 26.11.2022, які оформлені протоколом № 1/2022 загальних зборів членів гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у справі жодним чином не був повідомлений про збори, які відбувались 26.11.2022, а отже порушено процедуру скликання загальних зборів та підробки підписів членів кооперативу, що за твердженням позивача, є безумовною підставою для визнання рішення зборів недійсними.

Відповідач проти позову заперечив, на підставах викладених у відзиві, зазначив, що окрім встановлення факту порушення права члена кооператив необхідно встановити чи є ця особа членом кооперативу взагалі ОСОБА_1 не є членом Гаражного кооперативу «Ветеран Об`єднаний», на думку відповідача у справі до позову не долучено жодного документа на підтвердження членства в кооперативі. 26 листопада 2022 року мали відбутися звітно-виборчі збори які скликались попереднім Головою Кооперативу ОСОБА_3 . Оголошення та повідомлення членів кооперативу було зроблено саме попереднім керівником з дотриманням вимог чинного законодавства та Статуту кооперативу. Стосовно начебто підроблених підписів у відомостях голосування, варто зазначити, що в документах наявний 91 підпис, який кожен член кооперативу робив особисто. Той факт, що на зборах були присутні більше 90 членів кооперативу вказує на належне сповіщення про майбутні збори. ОСОБА_3 подав заяву до поліції стосовно підроблення підписів у вищезазначених відомостях, але жодних результатів, які б підтверджували його точку зору немає. Жодній особі не було повідомлено про підозру. Також не було встановлено факту підробки жодного підпису. Відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач скористався правом на надання відповіді на відзив, зазначив, що 28.09.2022 родич ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , передав у постійне користування позивачу гараж (бокс) № НОМЕР_2 . У зв`язку з цим 29.09.2022 ОСОБА_2 звернувся із заявою на ім`я голови гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний», в якій просив переоформити гараж № НОМЕР_2 на ОСОБА_1 шляхом прийняття його до членів кооперативу. На заяві міститься позначка про отримання цієї заяви Головою ГК «Ветеран об`єднаний». В свою чергу ОСОБА_1 також 29.09.2022 на ім`я голови ГК «Ветеран об`єднаний» подав заяву, в якій просив прийняти ОСОБА_1 до складу членів гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний», у зв`язку із отриманням у користування гаражного боксу під № НОМЕР_2 від ОСОБА_2 . На цій заяві також міститься позначка про її отримання 29.09.2022 головою ГК «Ветеран об`єднаний». Крім того, ОСОБА_1 був сплачений членський (пайовий) внесок пайовий внесок 500 грн. На підтвердження цієї обставини надав копію квитанції від 22.11.2022. Позивач зазначив, що йому відомо, що в ГК «Ветеран об`єднаний» переоформлення гаражів відбувається лише шляхом подачі заяви та внесення членських внесків. Після чого нового власника гаражного боксу (користувача) вносили до списку членів гаражного кооперативу. Ніякі рішення голови ГК не приймались і загальними зборами не затверджувались. В ГК «Ветеран об`єднаний» жодний член гаражного кооперативу не має посвідчення члена гаражного кооперативу, оскільки їх ніхто ніколи не видавав. Порушення процедури переоформлення користувачів гаражних боксів, які були допущені керівництвом ГК, не можуть стати перешкодою для захисту прав та законних інтересів позивача. Більш того, у зв`язку з тим, що заява щодо прийняття до членів кооперативу була подана 29.09.2022, то на зборах від 26.11.2022 повинно було вирішуватись питання позивача щодо включення до членів кооперативу. Відповідно позивач у будь-якому випадку повинен був бути повідомлений про скликання загальних зборів на 26.11.2022. Відповідач у відзиві стверджує, що нібито процедура скликання загальних зборів була дотримана, але разом з тим ним не надано жодного доказу на підтвердження цієї обставини. Це свідчить, що процедура скликання загальних зборів на 26.11.2022 року дотримана не була. Відповідач свою позицію щодо скликання загальних зборів обґрунтовує тим, що на зборах були присутні 90 членів гаражного кооперативу. Таке твердження є незмістовним. По-перше, на зборах фактично були присутні не більше 30-ти осіб, що підтвердити свідки, а інші підписи збирались на протязі 2-х тижнів після зборів. По-друге, підтвердити дотримання процедури скликання загальних зборів можливо лише шляхом надання до суду реєстру направлення рекомендованих листів усім членам гаражного кооперативу. Такий доказ у відповідача відсутній.

У судовому засіданні 14.11.2023, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

Судові дебати частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

В силу частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Безпосередньо зміст корпоративних відносин та корпоративних прав наданий у статті 167 Господарського кодексу України. Так, за частиною 1 статті 167 «корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами». У свою чергу, згідно з частиною 3 цієї ж статті «під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав».

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

Так, відповідно до статті 1 якого «кооперація це система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів».

За змістом положень ст. 2 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

У відповідності до статті 6 Закону «Про кооперацію» «кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки».

Таким чином, гаражний кооператив є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Суд дійшов висновку, що спір між сторонами не має характеру корпоративного, оскільки позивач не є членом Гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний» та не має корпоративних прав щодо відповідача у зв`язку з наступним.

Із змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 13, 14 ЦК України цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами.

Наявність юридичного спору означає, що сторони цього спору перебувають у правовідносинах, пов`язаних з реалізацією ними своїх прав, які мають суперечливий, протилежний характер, та прагнуть вирішити наявний між ними конфлікт.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

Встановивши наявність у особи яка звернулася з позовом суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 за результатами розгляду справи № 525/505/16-ц.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про кооперацію», Статутом Гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний».

Відповідно до ст. 93 ГК України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 94 ГК України, кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: нявності/відутності підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів членів гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний від 26.11.2022, які оформлені протоколом № 1/2022 загальних зборів членів Гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про кооперацію статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Отже, незалежно від напряму діяльності, обслуговуючий кооператив є господарською організацією, юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України Про кооперацію основними правами члена кооперативу, зокрема, є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Отже члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18, від 17.12.2019 № 904/4887/18.

У постанові від 11.05.2021 у справі № 759/9008/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що корпоративні права учасників товариства є об`єктом захисту, визначеного статтею 13 Конституції України, зокрема, у спосіб, передбачений частиною 3 статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

За змістом ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч.ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 цього Кодексу).

Згідно з положеннями статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах (частина перша статті 7 Закону України «Про кооперацію»).

Ухвалою суду від 06.06.2023 витребувано у відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області належним чином засвідчену копію протоколу № 1/2022 від 26.11.2022 загальних зборів членів гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний, яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12022087020000581 від 30.12.2022.

12.06.2023 від дізнавача СД ВП № 2 лейтенанта поліції Рустамлі Ельмін надіслано на адресу суду копію протоколу № 1/2022 від 26.11.2022 загальних зборів членів Гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний».

Крім того, дізнавачем повідомлено, що у провадженні сектору дізнання відділу поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування за № 12022087020000581 від 30.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Розглянувши рішення загальних зборів членів Гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний», оформлене протоколом № 1/2022 від 26.11.2022 судом досліджено, що 26.11.2022 відбулися збори членів Гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний, рішення яких оформлено протоколом № 1/2022 від 26.11.2022.

На зборах були присутні 90 членів кооперативу.

В порядку денного були наступні питання:

1.Звіт ревізійної комісії.

2.Звіт голови правління про виконану роботу.

3.Вибори правління та ревізійної комісії.

14.12.2022 приватним нотаріусом Бахматською Т.М. зареєстровано в реєстрі за № 5075 протокол загальних зборів членів Гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний № 1/2022, в порядку денному були поставлені питання: 1. про обрання голову та секретаря загальних зборів членів кооперативу; 2. призначення голови кооперативу та доручення провести необхідні дії для державної реєстрації зміни голови кооперативу, зокрема, але не виключно заповнювати реєстраційні заяви та подавати документи до державного реєстратора, нотаріуса тощо.

По питанню першому за результатами голосування (голосували 91, за 89, проти 0, утримались 2) обрано головою загальних зборів членів кооперативу ОСОБА_4 , а секретарем ОСОБА_5 та доручено їм підписати протокол загальних зборів. Рішення прийнято. Загальна кількість членів кооперативу 151.

По питанню другому обраного головою кооперативу ОСОБА_6 з 13.12.2022 та звільнено з посади голови кооперативу ОСОБА_3 з 12.12.2022. Доручено ОСОБА_6 провести усі необхідні дії для державної реєстрації зміни голови кооперативу, зокрема, але не виключно заповнювати реєстраційні заяви та подавати документи до державного реєстратора, нотаріуса тощо.

Щодо дати протоколу загальних зборів № 1/2022 від 12.12.2022, відповідач пояснив, що фактично збори було проведено 26.11.2022 та належним чином проведено голосування, що в тому числі підтверджується особистими підписами членів кооперативу. Після звернення до юриста, щодо реєстрації рішення кооперативу в реєстрі, він оформлював документи, та виходячи з того, що було вирішено звільнити керівника з 12.12.2022 року, саме таку дату на протоколі він помилково зазначив.

14.03.2023 ОСОБА_6 було подано заяву до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про корегування дати проведення загальних зборів членів гаражного кооперативу. Належним чином оформлений протокол загальних зборів, з вірною датою було подано для внесення виправлень, оскільки первинно поданий протокол містив механічну помилку.

Судом здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до витягу з даного реєстру 14.03.2023 Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради внесено виправлення помилок.

Таким чином, рішення загальних зборів членів Гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний», оформлене протоколом № 1/2022 саме 26.11.2022, а не 12.12.2022.

Відповідно до 8.1 Статуту Гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний» вищим органом управління Кооперативу є Загальні збори член Кооперативу».

Пунктом 8.9 Статуту визначено, що повідомлення про проведення чергових Загальних зборі (зборів Уповноважених) членів кооперативу має бути винесене на дошку оголошення Кооперативу за місцем його знаходження та/або на інтернет сайті кооперативу не пізніше 45 діб до дати їх проведення, а для позачергових не пізніше 10 дію до дати і проведення. Крім того у той же строк, повідомлення надсилаються листом на адрес місця проживання членів кооперативу, за якою зареєстрований член Кооперативу у журналі (списках) кооперативу, або вручається особисто за підписом у відповідному журналі (списку).

Згідно п. 8.12 загальні збори членів Кооперативу правомочні (легітимні) вирішувати питання, якщо на них присутні більше 1/2 (половини) його членів. Кожний член кооперативу має один голос і це право не може бути передано іншій особі. Представники членів Кооперативу на Загальних зборах діють на підставі доручень членів Кооперативу, завірених нотаріально або Головою Кооперативу.

Як зазначив представник відповідача під час розгляду справи, 26.11.2022 мали відбутися звітно-виборчі збори які скликались попереднім Головою Кооперативу ОСОБА_3 . Оголошення та повідомлення членів кооперативу було зроблено саме попереднім керівником з дотриманням вимог чинного законодавства та Статуту кооперативу.

Той факт, що на зборах були присутні більше 90 членів кооперативу вказує на належне сповіщення про майбутні збори.

За правилами ст. 10 Закону України "Про кооперацію" членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Статтею 11 Закону України "Про кооперацію" визначено, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про кооперацію» для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Стаття 12 Закону України «Про кооперацію» визначає, що основними правами члена кооперативу є:

участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління;

користування послугами кооперативу;

одержання кооперативних виплат та виплат на паї;

одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом;

право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб;

право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Основними обов`язками члена кооперативу є:

додержання статуту кооперативу;

виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу;

виконання своїх зобов`язань перед кооперативом;

сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов`язки його членів.

З наданого відповідачем Статуту Гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний» вбачається, що кооператив заснований відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про кооперацію» та інших чинних законодавчих актів України.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про кооперацію» та п. 7.2 Статуту вищим органом управління кооперативом є загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу. Виконавчим органом управління кооперативу є голова кооперативу.

Розділом 5 Статуту встановлено умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи включення з нього.

Відповідно до п. 5.1 Статуту членами кооперативу можуть бути громадяни України фізичні особи, які досягли 16-річного віку, та юридичні особи України, що діють через свої представників, які виявляють бажання брати участь у діяльності та розбудові Кооперативу, додержуватись вимог цього Статуту, внесли вступний внесок у розмірах, визначених Статутом Кооперативу і користуються правом ухвального голосу.

Згідно до п. 5.4 Статуту голова кооперативу зобов`язаний видати кожному з членів кооперативу посвідчення про членство та перепуску (в одному примірнику) на територію кооперативу.

Відповідно до п. 5.5 Статуту вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви до Правління кооперативу (голови кооперативу). Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок у порядку та розмірах визначених цим Статутом (набуття членства в кооперативі членом сім`ї особи, що передає їй свої права на гараж (бокс). Громадяни, які придбали гараж (бокс) у члена кооперативу, що вибув, або з фонду кооперативного майна повинні у 30 ти денний термін після дати набуття права власності подати заяву про вступ до Кооператив і до заяви додати копії особистого паспорта (1, 2 і 3 сторінки та сторінку зі штампом про місце реєстрації) свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, а також засвідчені копії документів на право власності на гараж (бокс). Юридичні особи до заяви додають засвідчені копії документів на право власності на гараж (бокс), виписку з ЄДР, яка свідчить про реєстрацію юридичної особи, довідки з податкової інспекції та банківської установи про відкриття рахунку. При поданні заяви громадяни та представники юридичних осіб особисто пред`являють оригінали та копії зазначених документів.

Згідно п. 5.6 Статуту рішення правління кооперативу (голови кооперативу) про прийняття особи в члени кооперативу підлягає затвердженню Загальними зборами (зборами Уповноважених) членів кооперативу. З моменту прийняття правлінням кооперативу (головою кооперативу) такого рішення до його затвердження загальними зборами (зборами Уповноважених) членів кооперативу така особа має права асоційованого членства в кооперативі. Особа, яка придбала гараж у члена кооперативу, що вибув, за яким фінансова заборгованість перед кооперативом, не може бути прийнята до кооперативу до погашення вказаної заборгованості і його документи не подаються на затвердження загальними зборами (зборами Уповноважених) членів кооперативу.

Пунктом 5.7 Статуту затверджено, що спадкоємці набувають членство в кооперативі з моменту подачі заяви щодо вступу в кооператив, яка надалі затверджується на зборах Уповноважених.

Згідно з п. 8.5.2 Статуту, який кореспондується із ст. 15 Закону України «Про кооперацію», до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема обрання та відкликання членів виконавчих органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу, а також відповідно до вимог та порядку обрання чи звільнення голови кооперативу.

З наведених положень вбачається, що однією зі складових корпоративних прав є правомочність члена кооперативу на участь в управлінні кооперативом, яка реалізується ним, зокрема, шляхом участі в загальних зборах членів кооперативу.

Вказані права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо член кооперативу не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні кооперативом.

За процесуально-правовими приписами частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не надав суду належні і допустимі докази, які підтверджують факт вступу відповідача в члени даного кооперативу, а саме - письмову заяву про вступ, яка зареєстрована в журналі обліку членів гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний», рішення правління, докази сплати вступного внеску, які є обов`язковими умовами набуття членства в даному кооперативі згідно положень його Статуту.

Відповідно, судом не приймаються до уваги при прийнятті рішення у справі надані позивачем заява ОСОБА_2 голові Гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний» Андрієнко С.М. про переоформлення гаража № 28-у на гр. ОСОБА_1 шляхом прийняття його до членів кооперативу, яка містить відмітку, що 29.09.2022 ОСОБА_3 отримав дану заяву; заява ОСОБА_1 голові Гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний» ОСОБА_3 про прийняття ОСОБА_1 до складу членів гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний» у зв`язку із отриманням гаражного боксу № НОМЕР_2 від ОСОБА_2 у користування, яка містить відмітку, що 29.09.2022 ОСОБА_3 отримав дану заяву аркуш справи 77; та не приймає квитанцію до прибуткового касового ордеру № 003736 від 22.11.2022 про сплату ОСОБА_1 800 грн 00 коп. внеску за гараж № 28-у, оскільки а ні позивачем, а ні відповідачем не підтверджено, що дані заяви були зареєстровані в журналі обліку членів гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний».

Крім того, в заяві голові Гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний» ОСОБА_3 (підписана 29.09.2020) ОСОБА_1 зазначив про прийняття його до складу членів гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний», у зв`язку із отриманням гаражного боксу № НОМЕР_2 від ОСОБА_2 ( аркуш справи 77), тоді як у відповіді на відзив, позивач зазначив, що 28.09.2022 його родич ОСОБА_2 передав в постійне користування ОСОБА_1 гараж № НОМЕР_2 .

Відповідачем до матеріалів справи надано лист-відповідь на заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого, відповідач повідомив позивача, що документів на переоформлення гаражу № 28-У не надходило, на загальних зборах 26.11.2022 це питання про включення ОСОБА_1 в члени Гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний» не розглядалося, членські внески надходили тільки від громадянина ОСОБА_2 . Крім того голова кооперативу повідомив, що якщо ОСОБА_1 має бажання стати членом Гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний»,він може звернутися до голови кооперативу з наданням необхідних документів згідно діючого законодавства та статуту кооперативу.

Даний лист-відповідь надісланий позивачу 15.09.2023

Отже, твердження позивача про те, що заява щодо прийняття до членів кооперативу від 29.09.2022 повинна була бути включена до порядку денного та розглянута на загальних зборах 26.11.2022 не приймається судом.

Представник відповідача наголошував на тому, що попередній голова Гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний» ОСОБА_3 викрав у кооперативу документи та грошові кошти, у зв`язку з чим є проблематичним надання повного обсягу документів.

Щодо квитанції до прибуткового касового ордеру № 003736 від 22.11.2022, копія якої надана позивачем, про сплату ОСОБА_1 800 грн 00 коп. внеску за гараж № 28-у, суд зазначає, що до матеріалів справи відповідачем надано в тому числі копію реєстру прибуткових касових ордерів та копії прибуткових касових ордерів, які підтверджують, що кошти за гараж 28-У які сплачував так і продовжує сплачувати ОСОБА_2 .

Так, згідно прибуткового касового ордеру № 000117 ОСОБА_2 сплатив кошти за гаражі № НОМЕР_3 та 28-У за січень-березень 2023 року - 600 грн.

Згідно прибуткового касового ордеру № 000230 ОСОБА_2 сплатив кошти за гаражі № НОМЕР_4 , НОМЕР_2 за квітень 2023 року - 200 грн.

Згідно прибуткового касового ордеру № 000297 ОСОБА_2 сплатив кошти за гаражі № НОМЕР_3 , 28-У, НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , 39-У за червень 2023 року та електроенергію - 912 грн.

Отже, суд не приймає як доказ квитанцію до прибуткового касового ордеру № 003736 від 22.11.2022 та ставить її під сумнів, оскільки оригінали сторони також не надали до суду.

Відповідно до статті 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі для дослідження судом в порядку статті 210 ГПК України.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Суд першочергово у справах про визнання недійсними рішення загальних зборів, оформлених протоколом повинен встановити чи є позивач членом кооперативу чи ні, що і було досліджено вище та встановлено, що позивач не надав доказів в підтвердження членства в кооперативі, а отже не членом Гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний» та в свою чергу не має права оскаржувати рішення загальних зборів даного кооперативу.

Та обставина, що кошти були сплачені ОСОБА_2 не має правового значення, оскільки ОСОБА_1 не є членом Гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний», оскільки заява позивача у справі (аркуш справи 77) «.. прошу прийняти мене до складу членів гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний», у зв`язку із отриманням гаражного боксу під № 28-у від ОСОБА_2 у користування індивідуальних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Також справа містить заяву свідка ОСОБА_2 , який в порядку ст. 211 ГПК України, був допит свідка в судовому засіданні, представники сторін ставили питання свідку ОСОБА_2 . Статтями 88, 89 ГПК України встановлено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів. Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Згідно ч.1,ч.2 статті 87 ГПК України показання свідка це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Отже, законом чітко визначено умови виникнення тих чи інших прав або обов`язків, пояснення свідків не є тими доказами, які можуть бути покладені в основу рішення.

Показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вирішуючи спір, суд враховує, що необхідною умовою для визнання недійсним рішення загальних зборів є встановлення факту порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства, з`ясування дотримання порядку скликання та проведення загальних зборів, належного повідомлення позивача про такі збори, їх порядок денний. Разом з тим, слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" розділу І ГПК України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецеденту практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про недоведеність, безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки ним не представлено суду належних та допустимих доказів наявності порушень вимог закону та/або статуту Гаражного кооперативу «Ветеран об`єднаний» під час прийняття рішень загальних зборів членів Гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний від 26.11.2022, які оформлені протоколом № 1/2022, та як і не доведено, що ОСОБА_1 є членом Гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний, що свідчить про відсутність порушених прав позивача внаслідок прийняття таких рішень, на підставі чого заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги відмову судом у позові, судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

У позовній заяві позивач зазначав, що на підтвердження витрат на послуги адвоката в розмірі 6 000 грн 00 коп., ним до позову додано копію договору про надання юридичних послуг, укладеного з адвокатом Кузнєцовим Д.А., копія свідоцтва № 346 про право на заняття адвокатською діяльністю, копія ордеру та копія акту виконаних робіт.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, сума витрат на правову допомогу не підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 211, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу Ветеран об`єднаний відмовити.

Рішення оформлено та підписано 23.11.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.