Рішення
від 09.11.2023 по справі 915/1165/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року Справа № 915/1165/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника прокуратури: Григорян Е.Г.,

представників позивачів: не з`явилися,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: Бортика Р.О.,

представника відповідача-3: не з`явився,

представників третіх осіб: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури (м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28)

в інтересах держави в особі:

1) Миколаївської обласної державної адміністрації (м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.22; ідент.код 00022579),

2) Державного підприємства Миколаївське лісове господарство (м.Миколаїв, вул.Ганни Дивиної, буд.2, корп.В; ідент.код 33437380),

до відповідача-1: Миколаївської міської ради (м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573),

до відповідача-2: Приватного підприємства Лана ЖСК (м.Миколаїв, вул.Бугська, буд.55; ідент.код 37386031),

до відповідача-3: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (м.Миколаїв, просп.Миру, буд.34; ідент.код 39825404),

про: усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,-

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та в особі Державного підприємства Миколаївське лісове господарство з позовною заявою до Миколаївської міської ради, Приватного підприємства Лана ЖСК та Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якій просив суд усунути перешкоди власнику і постійному землекористувачу Миколаївській обласній державній адміністрації та Державному підприємству Миколаївське лісове господарство у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом:

1) визнання незаконними і скасування пунктів 43, 43.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 13.10.2010 №50/28, якими затверджено проект землеустрою та надано в оренду на 1 рік товариству з обмеженою відповідальністю Лана земельну ділянку площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вулиці Північній, між вулицями Бузькою та Врожайною у місті Миколаєві, для організації будівельного майданчика;

2) визнання незаконними і скасування пунктів 62, 62.4 у розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 30.12.2010 №2/26, якими затверджено технічну документацію із землеустрою та надано в оренду приватному підприємству Лана ЖСК земельну ділянку площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вулиці Північній, між вулицями Бузькою та Врожайною у місті Миколаєві, для будівництва І черги комплексної забудови;

3) визнання незаконними і скасування пунктів 3 рішення Миколаївської міської ради від 27.01.2011 №3/45, яким пункт 62.4 викладено в такій редакції: 62.4 Передати приватному підприємству Лана ЖСК в оренду строком на 1 рік земельну ділянку площею 17008 кв.м для організації будівельного майданчика для будівництва І черги комплексної забудови по вул. Північній між вул. Бузькою та Урожайною. (Термін оренди земельної ділянки відповідно до рішення міської ради від 13.10.2010 №50/28);

4) визнання недійсним укладеного між Миколаївською міською радою та приватним підприємством Лана ЖСК договору оренда землі №8214 від 11.07.2011, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у місті Миколаєві, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.07.2011 №481013724000208, зі змінами та доповненнями;

5) визнання незаконними і скасування пунктів 2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.10.2016 №9/57 про надання дозволу приватному підприємству Лана ЖСК на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу вказаної земельної ділянки на 3 ділянки, у тому числі ділянка №1 площею 4473 кв.м (кадастровий номер 4810137200:10:001:0085), ділянка №2 площею 4702 кв.м (кадастровий номер 4810137200:10:001:0086), ділянка №3 7833 кв.м (кадастровий номер 4810137200:10:001:0084);

6) скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме і майно державної реєстрації права власності Миколаївської міської ради на земельну ділянку площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вул.Північній у місті Миколаєві, яке 12.03.2016 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис №13706749, з одночасним припиненням права власності Миколаївської міської ради на неї;

7) визнання незаконною і скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:00.72 по вул.Північній у місті Миколаєві;

8) визнання незаконною та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 4473 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0085 по вул.Північній у місті Миколаєві;

9) визнання незаконною та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 4702 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0086 по вул.Північній у місті Миколаєві;

10) визнання незаконною та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 7833 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0084 по вул.Північній у місті Миколаєві.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, 4810137200:10:001:0084 частково належать до земель державного лісового фонду квартал 34 Андріївського лісництва та перебувають у постійному користуванні Державного підприємства Миколаївське лісове господарство. За твердженнями прокурора, площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0084 становить 0,5 га, земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0085 0,4 га, земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0086 0,1 га.

Також прокурор зазначав, що в порушення норм статті 116 Земельного кодексу України, згода або будь-які інші погоджувальні документи, що свідчать про належне вилучення земельної ділянки у Державного підприємства Миколаївське лісове господарство у проекті відведення земельної ділянки відсутні.

Окрім цього, за твердженням прокурора, згідно з наданою ним технічною документацією із землеустрою, а також рішенням Миколаївської міської ради від 30.12.2010 №2/26, спірна земельна ділянка частково розташована в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг та на неї встановлені та діють обмеження у використанні згідно з КООВЗД типу "01.05.02" прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах.

За такого, прокурор стверджував, що спірну земельну ділянку, розташовану в прибережній смузі річки Південний Буг, вилучено із земель державного лісового фонду, зареєстровано на неї право комунальної власності та відведено в оренду Приватному підприємству "Лана ЖСК" поза межами наданих законом Миколаївській міській раді повноважень та з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства.

Відповідач-3 - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області у відзиві від 19.08.2021 заперечувало проти задоволення вимог прокурора посилаючись на те, що на момент здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок у державного кадастрового реєстратора були відсутні встановлені законом підстави для відмови у їх державній реєстрації. Здійснюючи державну реєстрацію державний кадастровий реєстратор жодним чином не порушував права та законні інтереси держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство», як їх власника та постійного землекористувача.

Відповідач-2 - Приватне підприємство «Лана ЖСК» у відзиві від 20.08.2021 на позовну заяву прокурора просило суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на ті обставини, що негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно використовувати таке майно або розпоряджатись ним. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватись, розпоряджатись цим майном тим чи іншим способом. Рішення Миколаївської міської ради, які просить скасувати прокурор, є ненормативними актами місцевого самоврядування, які на час подання позову вичерпали свою дію, оскільки були повністю реалізовані. Відповідно, негаторний позов не є належним способом захисту при вирішенні питання скасування рішення органу місцевого самоврядування. Таким чином, існування спірних рішень не можна розцінювати як триваюче правопорушення, і, відповідно, задоволення негаторного позову в цій частині є неможливим. Те ж саме стосується і позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору, оскільки цей договір припинив свою дію та земельна ділянка предмет оренди за договором, повернута орендодавцю, отже, начебто наявне порушення мало місце у минулому, та, відповідно, рішення суду не може усунути перешкоди, яких немає.

Також, Приватне підприємство «Лана ЖСК» звертало увагу суду на ту обставину, що прокурор звертався до господарського суду з позовом про визнання незаконними та скасування тих же пунктів тих же рішень, які просить визнати недійсними, як шлях усунення перешкод власнику та постійному користувачу, а також про повернення Приватним підприємством «Лана ЖСК» Миколаївській обласній державній адміністрації з правом постійного користування ДП «Миколаївське лісове господарство» земельної ділянки площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072, за рахунок якої утворено ділянки з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0084, 4810137200:10:001:0085, 4810127200:10:001:0086 по вул.Північній між вулицями Бузькою та Врожайною у м. Миколаєві. Рішенням суду від 25.10.2018 у справі №915/1307/17, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019, у задоволенні позову прокурору було відмовлено.

Крім того, Приватне підприємство «Лана ЖСК» зауважувало, що прокурором та позивачами не доведено належними та допустимими заходами доказування входження частини земельної ділянки до прибережної захисної смуги.

До того ж, Приватне підприємство «Лана ЖСК» в заяві від 20.08.2021 просило суд застосувати наслідки пропуску прокурором та позивачами строку позовної давності.

Відповідач-1 - Миколаївська міська рада у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 02.09.2021, просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та застосувати наслідки пропуску прокурором та позивачами строку позовної давності.

Миколаївська міська рада зазначала, що рада діяла в межах повноважень, визначених статтями 12, 123 Земельного кодексу України та статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування». Також, з посиланням на судові рішення у справі №915/1307/21, якими було відмовлено прокурору у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування пунктів спірних рішень Миколаївської міської ради та повернення Приватним підприємством «Лана ЖСК» спірної земельної ділянки, Миколаївська міська рада зазначала, що прокуратура штучно намагається змінити предмет спору, однак сторони, до яких спрямовані відповідні вимоги, підстави та предмет спору в частині скасування рішень міської ради та визнання недійсним договору оренди землі у цих справах однакові, що свідчить про намагання добитися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач - Миколаївська обласна державна адміністрація в письмових поясненнях від 30.09.2021 зазначала, що підтримує позов прокурора в повному обсязі, вважає його обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню, та додатково вказує, що дійсно з 27.05.2021 власником (розпорядником) земель державного лісового фонду, які розташовані у межах міст обласного значення, є обласні державні адміністрації.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022, у задоволені позову відмовлено.

Судові рішення були аргументовані тим, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту та не довів факт перебування спірних земельних ділянок у державній власності та віднесення їх до земель лісогосподарства. Суди, зокрема, зазначили, що ефективним способом захисту порушених прав власника у здійсненні його правомочностей щодо спірної земельної ділянки є негаторний позов про повернення земельної ділянки, проте відповідної вимоги у даному судовому провадженні не заявлено.

Також суди виходили з того, що в справі №915/1307/17 за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради і Приватного підприємства "Лана ЖСК", за участю Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" в якості третьої особи без самостійних позовних вимог на стороні позивача про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договору оренди землі та повернення земельної ділянки, судові рішення мотивовані, зокрема: відсутністю доказів віднесення спірної земельної ділянки до складу земель Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" та, відповідно, до земель лісогосподарського призначення; недоведеністю належними та допустимими доказами конкретної площі частини земельної ділянки, яка входила до кварталу 34 в урочищі "Варварівське" Андріївського лісництва, наданого у користуванні Державному підприємству "Миколаївське лісове господарство"; відсутністю відомостей з Державного лісового кадастру стосовно належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Стосовно долучених до матеріалів справи прокурором листів Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 15.03.2019 №278, від 30.12.2020 №860 та листа Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" від 17.03.2021 №69, суди попередніх інстанцій вказали, що вони не є належними, допустимими та достовірними доказами належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Питання заявленої позовної давності судами не вирішувалося з огляду на висновки про необґрунтованість позовних вимог.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2023 у даній справі скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2021, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції Верховний Суд вказав наступне:

- суд першої інстанції зазначивши, що надані прокурором докази не підтверджують перебування усієї площі трьох спірних земельних ділянок у державній власності та віднесення до земель лісогосподарського призначення, а суд апеляційної інстанції, вказавши, що прокурор не надав планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, а листи ВО "Укрдержліспроект" з доданим викопіюванням фрагменту публічної кадастрової карти з накладенням на них меж земель лісогосподарського призначення, не може бути належним та допустимим доказом входження спірних земельних ділянок у межі цієї категорії, наведеного у пункті 38 цієї постанови, не врахували та не надали оцінку поданим прокурором доказам з урахуванням підстави заявлених позовних вимог щодо часткового накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення у сукупності з іншими доводами та запереченнями сторін, а також долученими ними на підтвердження своїх доводів доказами, щодо входження чи невходження частини спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду (пункт 40);

- висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо недоведення прокурором факту розпорядження Миколаївською міською радою земельною ділянкою частина якої перебуває у державній власності та віднесена до земель лісогосподарського призначення є передчасними (пункт 41);

- суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про обрання прокурором неефективного способу захисту порушеного права та зосередившись на необхідності захисту такого права у спірних правовідносинах шляхом подання негаторного позову про повернення земельної ділянки, з огляду на предмет і підстави заявленого позову належним чином не обґрунтували такі висновки та не з`ясували характер спірних правовідносин сторін, не надали належної правової оцінки обставинам, якими прокурор обґрунтовує вимогу про захист прав, зокрема щодо розпорядження відповідачем-1 земельною ділянкою на яку, за твердженнями прокурора, частково накладаються землі лісогосподарського призначення, набуття радою права комунальної власності на таку земельну ділянку, передачу її в оренду відповідачу-2 та подальший поділ цієї земельної ділянки, а також доводам прокурора, викладеним у позовній заяві щодо необхідності захисту майнових інтересів держави в обраний ним спосіб, а відтак не дослідив певні обставини та подані на їх підтвердження докази, пов`язані з наявністю (відсутністю) перешкод у здійсненні власником (державою) права користування та розпорядження своїм майном, а також можливості його захисту у спосіб, визначений у позовній заяві (пункт 59);

- суди також не надали оцінку доводам прокурора щодо можливості оскарження у порядку цивільного та господарського судочинства рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин з погляду його законності, оскільки такий акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта (пункт 60);

- ураховуючи що суди попередніх інстанції, зосередившись на тому, яка вимога не заявлена прокурором у позовній заяві, не надали при цьому жодної правової оцінки його доводам щодо обраного способу захисту інтересів держави з урахуванням підстав заявлених позовних вимог (пункт 61).

Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Згідно протоколу від 07.04.2023 автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Миколаївської області справу призначено до розгляду головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 12.04.2023 головуючим суддею Мавродієвою М.В. справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.05.2023. Запропоновано учасникам справи надати суду додаткові пояснення з урахуванням висновків та зауважень, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2023 по даній справі, та подати додаткові докази (за необхідності), а також документи, що підтверджують надіслання (надання) додаткових пояснень іншим учасникам справи.

Миколаївська обласна прокуратура у письмових поясненнях від 27.04.2023 вказує наступне:

- порушення вимог закону, які відбулися внаслідок незаконного розпорядження спірними землями державного лісового фонду, не припинилися, що є підставою для усунення перешкод власнику та постійному землекористувачу в користуванні та розпорядженні ними;

- на підтвердження факту часткового накладення спірних земель на землі державного лісового фонду прокурором подано до суду листи Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання №278 від 15.03.2019, №860 від 30.12.2020, ДП «Миколаївське лісове господарство» №69 від 17.03.2021, зі змісту яких вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072, у тому числі новоутворені земельні ділянки з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, 4810137200:10:001:0084, частково належать до земель державного лісового фонду квартал 34 Андріївського лісництва та перебувають у постійному користуванні Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство»;

- заявлення позовної вимоги про повернення (чи витребування) спірних земель у даному спорі є неможливим, оскільки, з огляду на їх часткове накладення на землі державного лісового фонду, зазначений спосіб захисту не сприятиме реальному поновленню порушених інтересів держави та взагалі така вимога не може бути задоволена;

- з метою забезпечення відновлення порушених інтересів держави, правильним способом захисту є усунення перешкод власнику та постійному землекористувачу шляхом визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права комунальної власності на землю, скасування державної реєстрації земель з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0084, 4810137200:10:001:0085 та 4810137200:10:001:0086, а також первісної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072, за рахунок якої сформовані три нових ділянки;

- такий спосіб захисту дозволить позивачам вільно володіти, розпоряджатися та користуватися землями державного лісового фонду, оскільки скасування рішень органу місцевого самоврядування, державної реєстрації цих ділянок, скасування державної реєстрації права комунальної власності на сформовану ділянку з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 юридично відновить первісний стан частини земель площею 1 га, які згідно з матеріалами лісовпорядкування є землями державного лісового фонду.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що його позовна заява є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач-1 Миколаївська міська рада у письмових поясненнях від 28.04.2023 на спростування доводів прокурора вказує наступне:

- наявні в матеріалах справи листи Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання з доданим викопіюванням фрагменту публічної кадастрової карти з накладенням на них меж земель лісогосподарського призначення не можуть бути належним та допустимим доказом входження спірних земельних ділянок у межі цієї категорії, оскільки до суду не були надані планово картографічні матеріали лісовпорядкування оформленими відповідно до вимог законодавства;

- прокурором не надано належних та допустимих доказів перебування спірних земельних ділянок, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час набуття Миколаївською облдержадміністрацією прав на розпорядження землями державного лісового фонду, розташованих у межах міст обласного значення, у державній власності та віднесення їх до земель лісогосподарського призначення;

- Верховним Судом не було конкретизовано які докази необхідно переглянути або врахувати, які підтверджують часткове накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення.

Посилаючись на вищевикладене, Миколаївська міська рада просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора.

15.05.2023 судом відкладено підготовче засідання на 15.06.2023.

Відповідач-3 - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області у письмових поясненнях від 29.05.2023 на спростування доводів прокурора вказує наступне:

- станом на момент здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок у державного кадастрового реєстратора були відсутні встановлені законом підстави для відмови у їх державній реєстрації, оскільки реєструючи земельну ділянку кадастровий реєстратор позбавлений законних підстав та повноважень здійснювати перевірку документації щодо інших обставин окрім тих що передбачені пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, та статтею 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», та керуватись лише ними;

- на момент здійснення державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі інформація щодо місця розташування земель лісового фонду була відсутня;

- державна реєстрація проводиться державним кадастровим реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації земельних ділянок виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Належним відповідачем у справах про скасування державної реєстрації має бути особа, в інтересах і за зверненням якої здійснена реєстраційна дія;

- державна реєстрація земельних ділянок є лише засвідченням державою, в особі державного кадастрового реєстратора факту формування такої ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру, передбачених законом відомостей про таке формування із наступним присвоєнням земельній ділянці кадастрового номера.

Посилаючись на вищевикладене, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області вважає, що воно є неналежним відповідачем, а в свою чергу пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідач-2 Приватне підприємство Лана ЖСК додаткових пояснень, з урахуванням висновків та зауважень, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2023, до суду не надало.

Ухвалою суду від 15.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.07.2023, яке було відкладено на 21.08.2023 у зв`язку з оголошенням у Миколаївській області повітряної тривоги.

21.08.2023 судом відкладено розгляд справи на 03.10.2023.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Мавродієвої М.В. у нарадчій кімнаті по справі №915/642/23, судове засідання, призначене у даній справі на 03.10.2023, не відбулося.

Ухвалою від 04.10.2023 судове засідання призначено на 08.11.2023.

Учасники справи явку повноважних представників, окрім представника прокуратури та відповідача-2 - Приватного підприємства Лана ЖСК, у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник прокуратури в ході розгляду справи та в судовому засіданні 08.11.2023 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача-2 в ході розгляду справи та в судовому засіданні 08.11.2023 заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві.

Відповідач-1 Миколаївська міська рада у письмовій заяві б/н від 08.11.2023 заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві та просив розглядати справу без участі його представника.

Інші учасники справи причини неявки суду не повідомили.

Господарським судом також враховано, що явка представників учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників позивачів та відповідача-1, відповідача-3.

У судовому засіданні 08.11.2023 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 09.11.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

13.10.2010 Миколаївською міською радою прийнято рішення №50/28, за яким, зокрема, затверджено проект землеустрою та надано в оренду на 1 рік Товариству з обмеженою відповідальністю «Лана» земельну ділянку площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вулиці Північній, між вулицями Бузькою та Врожайною у місті Миколаєві для організації будівельного майданчика (п.43, п.43.1 рішення від 13.10.2010 №50/28) (т.1 а.с.30,31).

У подальшому, у зв`язку зі зміною організаційно-правової форми підприємства, пунктами 62, 62.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 30.12.2010 №2/26 затверджено технічну документацію із землеустрою та надано в оренду Приватному підприємству «Лана ЖСК» земельну ділянку площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вулиці Північній, між вулицями Бузькою та Врожайною у місті Миколаєві для будівництва І черги комплексної забудови (т.1 а.с.38-40).

Пунктом 3 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 27.01.2011 №3/45 викладено в новій редакції пункт 62.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 30.12.2010 №2/26 та зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для організації будівельного майданчика для будівництва І черги комплексної забудови по вулиці Північній, між вулицями Бузькою та Врожайною у місті Миколаєві (т.1 а.с.47).

11.07.2011 між Миколаївською міською радою, як орендодавцем, на підставі рішення від 30.12.2010 №2/26 та змін до нього, внесених рішенням від 27.01.2011 №3/45, укладено з Приватним підприємством «Лана ЖСК», як орендарем, договір оренди землі №8214, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у місті Миколаєві, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.07.2011 №481013724000208, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 17008 кв.м для організації будівельного майданчика для будівництва І черги комплексної забудови по вулиці Північній між вулицями Бузькою та Урожайною (Центральний район) (пункти 1.1, 2.1 договору) (т.1 а.с.48,49).

19.04.2012 пунктом 44 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №16/38 продовжено строк оренди вказаної земельної ділянки на 5 років, у зв`язку з чим 18.06.2012 між Миколаївською міською радою та Приватним підприємством «Лана ЖСК» укладено договір про зміни №193-12, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у місті Миколаєві, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.06.2012 №4810100040001037, за умовами якого термін оренди продовжений до 11.07.2017 (т.1 а.с.53).

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк дії вказаного договору оренди землі сплинув 11.07.2017 (т.1 а.с.63,64).

З наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №267500936 від 26.07.2021 вбачається, що у Державному реєстрі речових прав 16.03.2016 вчинено запис №13706749 про реєстрацію за Миколаївською міською радою права комунальної власності на земельну ділянку площею 1,7008 га з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 (т.1 а.с.63,64).

З листів Кабінету Міністрів України №8852/0/2-21 від 18.03.2021 (т.1 а.с.91) та Миколаївської обласної державної адміністрацій №2604/0/05-47/3-17 від 16.06.2017 (т.1 а.с.92) вбачається, що такими органами будь-яких рішень щодо вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 з постійного користування Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» не приймалось.

З листа Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» №69 від 17.03.2021 (т.1 а.с.84,85) вбачається, що зазначеним підприємством заяви про відмову від права постійного користування, згода на вилучення та припинення права постійного користування землями державного лісового фонду не надавалась.

За інформацією, наданою Державним підприємством «Миколаївське лісове господарство» в листі №91 від 26.04.2017 (т.1 а.с.83) відсутні дані щодо вилучення у останнього упродовж 2007-2010 років будь-яких земельних ділянок на користь фізичних або юридичних ociб.

За інформацією, наданою Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства у листі №249 від 05.04.2019 (т.1 а.с.90), в управлінні відсутня інформація щодо погодження землевпорядної документації щодо зміни цільового призначення, вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 або відмови від користування нею.

Пунктом 2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.10.2016 №9/57 надано дозвіл Приватному підприємству «Лана ЖСК» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вулиці Північній, між вулицями Бузькою та Врожайною у місті Миколаєві на 3 ділянки, у тому числі ділянка №1 площею 4473 кв.м (кадастровий номер 4810137200:10:001:0085), ділянка №2 площею 4702 кв.м (кадастровий номер 4810137200:10:001:0086), ділянка №3 площею 7833 кв.м (кадастровий номер 4810137200:10:001:0084) (т.1 а.с.54).

Право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, 4810137200:10:001:0084 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або інші речові права не зареєстровано, про що свідчать відповідні Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.1 а.с.65-67), проте такі земельні ділянки є сформованими, оскільки зареєстровані у встановленому порядку в Державному земельному кадастрі і передані Миколаївською міською радою Приватному підприємству «Лана ЖСК» за актом приймання-передачі від 11.08.2020 (т.1 а.с.79), складеним в рамках договору оренди землі від 11.07.2011 №8214.

Прокурор стверджує, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, 4810137200:10:001:0084 частково належать до земель державного лісового фонду квартал 34 Андріївського лісництва та перебувають у постійному користуванні Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство».

На підтвердження таких обставин, прокурор надав суду лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України за №278 від 15.03.2019 разом з долученими до такого листа фрагментами Публічної кадастрової карти України з нанесеною частиною межі кв.34 Андріївського лісництва ДП «Миколаївський лісгосп» та межами земельних ділянок згідно кадастрових номерів 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, 4810137200:10:001:0084 станом на 01.01.2004 та станом на 01.01.2014 (т.1 а.с.68-70).

Також, прокурором надано лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України за №860 від 30.12.2020 разом з долученими до такого листа фрагментами Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів та межами таксаційних виділів Андріївського лісництва ДП «Миколаївський лісгосп» та межами земельних ділянок згідно кадастрових номерів 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, 4810137200:10:001:0084 станом на 01.01.2004 та станом на 01.01.2014 (т.1 а.с.71-73).

Таким листом Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України повідомило, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, 4810137200:10:001:0084 частково накладаються на землі лісового фонду кв.34 Андріївського лісництва ДП «Миколаївський лісгосп» (фрагмент накладки додається). Станом на 01.01.2004 площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0084 становить 0,5 га, земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0085 0,4 га, земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0086 0,1 га. Станом на 01.01.2014 площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0084 становить 0,4 га, земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0085 0,3 га, земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0086 0,1 га.

До того ж, прокурором надано лист Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» за №69 від 17.03.2021 разом з долученим до такого листа витягом з проекту організації та розвитку лісового господарства Андріївського лісництва Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство», в якому таке підприємство повідомило, що згідно планово-картографічним матеріалам лісовпорядкування, які підтверджують його право постійного користування на земельні ділянки, згідно п.5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, земельні ділянки з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, 4810137200:10:001:0084 частково накладаються на землі державного лісового фонду, які належать Державному підприємству «Миколаївське лісове господарство» на праві постійного користування, квартал 34, виділ 1, Андріївське лісництво, ур.Варварівське (копія додається) (т.1 а.с.84-89).

Також з технічної документації із землеустрою від 07.12.2010 для укладання договору оренди землі з ПП «Лана ЖСК»; висновку комісії №57 від 14.10.2010 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; плану зон обмежень земельної ділянки; експлікації земельних угідь; рішення Миколаївської міської ради №2/26 від 30.12.2010 (т.1 а.с.38-46,51,52), вбачається, що земельна ділянка площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 частково площею 10371 кв.м розташована в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг та на неї встановлені та діють водоохоронні обмеження у використанні згідно з КООВЗД типу 01.05.02 «прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм, на островах».

До того ж, в пункті 8.3 договору оренди землі сторонами зазначено про наявність обмежень у використанні такої земельної ділянки згідно з КООВЗД, зокрема, водоохоронні обмеження, типу 01.05.02 «прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм, на островах на частину земельної ділянки площею 10371 кв.м».

Крім того, листом Миколаївської міської ради №4567/02.02.61-06/14/17 від 26.05.2017 (т.1 а.с.74,75) підтверджується, що відповідно до Генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради №35/18 від 16.09.2009, та Правил використання та забудови території міста Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради №15/41 від 17.10.2003, земельні ділянки з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0084, 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086 належать до території рекреаційних установ та розташовані в межах перспективної ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення.

Прокурор стверджує, що спірну земельну ділянку, розташовану в прибережній смузі річки Південний Буг, вилучено із земель державного лісового фонду, зареєстровано на неї право комунальної власності та відведено в оренду Приватному підприємству «Лана ЖСК» поза межами наданих законом Миколаївській міській раді повноважень та з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства.

Прокурор вказує, що порушення вимог закону, які відбулися внаслідок незаконного розпорядження спірними землями державного лісового фонду, не припинилися, що є підставою для усунення перешкод власнику та постійному землекористувачу в користуванні та розпорядженні ними.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст.13 Конституції України, земля, надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу.

Статтею 14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст.1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством i за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України i перебувають під охороною держави.

Статтею 324 Цивільного кодексу України, встановлено, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно ч.1 ст.149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування iз земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Miністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статі 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

На підставі наведеного, суд вбачає, що Миколаївська обласна державна адміністрація є власником та розпорядником земельних ділянок державної власності, зокрема, і лісогосподарського призначення.

Частина 1 статті 57 Земельного кодексу України встановлює, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним i комунальним пiдприємcтвaм, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

На підставі наведеного, суд вбачає, що Державне підприємство «Миколаївське лісове господарство» є таким спеціалізованим лісогосподарським підприємством, яке уповноважене державою на реалізацію правомочностей щодо володіння та користування спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз.1,2 ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз.1-3 ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч.ч.4,5 ст.53 ГПК України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №1-1/99 вказує, що інтереси держави є оціночним поняттям. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або Інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної,' екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Під представництвом інтересів держави в суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Суд вказує, що Миколаївська обласна державна адміністрація мала право звернутися до суду за захистом порушеного права, як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак, як стверджує прокурор та не заперечує такий позивач, заходів до усунення порушень законодавства дотепер Миколаївською обласною державна адміністрація не вжито.

За такого, суд вважає, що в даному випадку прокурором доведено наявність державного інтересу, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Миколаївська обласна державна адміністрація підтверджує, що не заперечувала проти пред`явлення обласною прокуратурою позову з метою захисту інтересів держави та усунення виявлених порушень чинного законодавства.

Судом прийнято до уваги, що про подачу позовної заяви прокуратурою попередньо повідомлено Миколаївську обласну державну адміністрацію листом №15/1-998вих21 від 15.07.2021 та Державне підприємство «Миколаївське лісове господарство» листом №15/1-997вих21 від 15.07.2021 (т.1 а.с.99-102).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про наявність підстав для пред`явлення позову прокурором в інтересах держави в ocoбi Миколаївської обласної державної адміністрації, як власника та розпорядника, та Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство», як постійного землекористувача, спірною земельною ділянкою площею 1,7008 га з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072.

Як встановлено вище судом, 13.10.2010 Миколаївською міською радою прийнято рішення №50/28, за яким, зокрема, затверджено проект землеустрою та надано в оренду на 1 рік Товариству з обмеженою відповідальністю «Лана» земельну ділянку площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вулиці Північній, між вулицями Бузькою та Врожайною у місті Миколаєві для організації будівельного майданчика (п.43, п.43.1 рішення від 13.10.2010 №50/28) (т.1 а.с.30,31).

Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування. Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13.11.2019 у справі №361/6826/16-ц.

Судом встановлено, що до вказаних листів Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України долучено додатки - фрагменти Публічної кадастрової карти України з нанесеною частиною межі кв.34 Андріївського лісництва Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» та межами земельних ділянок згідно кадастрових номерів 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, 4810137200:10:001:0084 станом на 01.01.2004 та станом на 01.01.2014, а також фрагменти Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів та межами таксаційних виділів Андріївського лісництва Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» та межами земельних ділянок згідно кадастрових номерів 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, 4810137200:10:001:0084 станом на 01.01.2004 та станом на 01.01.2014, які дозволяють візуально визначити розташування кварталу 34 Андріївського лісництва Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» та площі часткового накладення спірних земельних ділянок на землі лісового фонду, а також розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 площею 1,7 га, у прибережній захисній смузі річки Південний Буг.

За такого, суд вважає, що такі документи є належними, допустимими та достатніми доказами, які підтверджують факт часткового накладення спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, 4810137200:10:001:0084 на землі лісового фонду, а також розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072, у прибережній захисній смузі річки Південний Буг.

До того ж, судом прийнято до уваги, що прокурором надано лист Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» за №69 від 17.03.2021 разом з долученим до такого листа витягом з проекту організації та розвитку лісового господарства Андріївського лісництва Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство», в якому таке підприємство повідомило, що згідно планово-картографічним матеріалам лісовпорядкування, які підтверджують його право постійного користування на земельні ділянки, згідно п.5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, земельні ділянки з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, 4810137200:10:001:0084 частково накладаються на землі державного лісового фонду, які належать Державному підприємству «Миколаївське лісове господарство» на праві постійного користування, квартал 34, виділ 1, Андріївське лісництво, ур.Варварівське (копія додається) (т.1 а.с.84-89).

Також з наявних в матеріалах справи доказів технічної документації із землеустрою від 07.12.2010 щодо складання договору оренди землі з Приватним підприємством «Лана ЖСК», висновку комісії №57 від 14.10.2010 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, плану зон обмежень земельної ділянки, експлікації земельних угідь, рішення Миколаївської міської ради №2/26 від 30.12.2010 (т.1 а.с.38-46,51,52), вбачається, що земельна ділянка площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 частково площею 10371 кв.м розташована в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг та на неї встановлені та діють водоохоронні обмеження у використанні згідно з КООВЗД типу 01.05.02 «прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм, на островах».

Суд вважає, що такі документи додатково підтверджують факт розташування спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0072, 4810137200:10:001:0084, 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086, у прибережній захисній смузі річки Південний Буг.

За приписами ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.5 ст.116 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення cпipних правовідносин, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 149 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатись для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Miністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 9 ст.149 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення cпipних правовідносин, було визначено, що вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад один гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить до повноважень Кабінету Miністрів України.

При цьому, ч.3 ст.149 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення cпipних правовідносин, було встановлено, що сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для вcіx потреб.

З викладеного вбачається, що вилучення земель державного лісового фонду площею понад один гектар належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.

З листа Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» №69 від 17.03.2021 (т.1 а.с.84,85) вбачається, що цим підприємством заяви про відмову від права постійного користування, згода на вилучення та припинення права постійного користування землями державного лісового фонду не надавалась.

За інформацією, наданою Державним підприємством «Миколаївське лісове господарство» в листі №91 від 26.04.2017 (т.1 а.с.83), відсутні дані щодо вилучення у ДП «Миколаївське лісове господарство» упродовж 2007-2010 років будь-яких земельних ділянок на користь фізичних або юридичних ociб.

Відповідно до розпорядження Кабінету Miнicтpiв України №318-р від 11.02.2010 «Деякі питання збереження об`єктів державної власності», з метою збереження об`єктів державної власності та недопущення здійснення неправомірних дій щодо заволодіння ними, Державний комітет із земельних pecypciв, центральні органи виконавчої влади та інших суб`єктів управління об`єктами державної власності, зобов`язано не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям.

За таких обставин та враховуючи наведенні приписи законодавства, суд погоджується з доводами прокурора про те, що Миколаївською міською радою прийнято оскаржувані рішення, якими фактично в односторонньому та позасудовому порядку припинено право постійного користування Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» спірною земельною ділянкою державного лісового фонду та передано таку земельну ділянку в довгострокову оренду для комплексної забудови.

До того ж, відповідно до приписів ст.20, ч.3 ст.186-1 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

При цьому, розпорядженням Кабінету Miнicтpiв України №610-р від 10.04.2008 «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками», було зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення, їх передачу у власність та оренду iз зміною цільового призначення, кpiм випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються i передаються у постійне користування та/або в оренду для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування, для розміщення кладовищ та за рішенням Кабінету Miнicтpiв України для конкретно визначених цілей.

За інформацією, наданою Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства у листі №249 від 05.04.2019 (т.1 а.с.90), у такого управління відсутня інформація щодо погодження землевпорядної документації щодо зміни цільового призначення, вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 або відмови від користування нею.

До того ж, судом враховано, що така інформація відсутня і у мaтepiaлax проекту землеустрою щодо відведення cпipної земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072.

Тобто, Миколаївською міською радою оскаржувані рішення прийнято за відсутності погодження Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства.

За таких обставин, суд погоджується з доводами прокурора, що приймаючи оспорюванні рішення Миколаївська міська рада усупереч вимог законодавства, з перевищенням наданих їй повноважень, незаконно вилучила з постійного користування Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» землі державного лісового фонду державної власності, змінила їх цільове призначення та надала в оренду Приватному підприємству «Лана ЖСК» під забудову.

Крім того, судом прийнято до уваги, що з наявних в матеріалах справи доказів технічної документації із землеустрою від 07.12.2010 щодо складання договору оренди землі з Приватним підприємством «Лана ЖСК», висновку комісії №57 від 14.10.2010 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, плану зон обмежень земельної ділянки, експлікації земельних угідь, рішення Миколаївської міської ради №2/26 від 30.12.2010 (т.1 а.с.38-46,51,52), вбачається, що земельна ділянка площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 частково площею 10371 кв.м розташована в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг та на неї встановлені та діють водоохоронні обмеження у використанні згідно з КООВЗД типу 01.05.02 «прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм, на островах».

За загальними приписами ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України, у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, уздовж річок, морів i навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення i засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

У відповідності до ч.ч.2, 3 ст.60 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок уздовж ypiзy води (у меженний період) шириною від 25 до 100 метрів, в залежності від типу річок. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Згідно ст.ст.85, 88 Водного кодексу України, ст.ст.59, 84 Земельного кодексу України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності i можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Зокрема, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення i берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних i туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

До того ж, частиною 2 ст.61 Земельного кодексу України та частиною 2 ст.89 Водного кодексу України, встановлено заборону на будівництво будь-яких споруд (кpiм гідротехнічних, гідрометричних та лінійних) у межах прибережних захисних смуг річок.

Можливість будівництва на землях прибережних захисних смуг річок господарських будівель та споруд, розміщення будівельного майданчика, чинним законодавством не передбачено.

Тобто, прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір i межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в poзмipi й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в нaтypi не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.06.2019 у cпpaвi №487/10128/14-ц, від 06.06.2018 у cпpaвi №372/1387/13-ц та від 30.05.2018 у cпpaвi №469/1393/16-ц.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити iз їх нормативних розмірів, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних poзмipiв i меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Miнicтpiв України №486 від 08.05.1996 «Про затвердження Порядку визначення poзмipiв i меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них».

Доказами розташування земельної ділянки в межах прибережних смуг можуть бути матеріали землевпорядної документації, а саме: план меж земельної ділянки та експлікацію земельних угідь, пояснювальні записки до проекту землеустрою, погодження проектів землеустрою відповідними органами виконавчої влади, матеріали контролюючих органів, у тому числі щодо фактичної відстані від урізу води, тощо.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановленні законом та не змінює правовий режим захисної смуги.

Крім того, судом прийнято до уваги, що листом Миколаївської міської ради №4567/02.02.61-06/14/17 від 26.05.2017 (т.1 а.с.74,75) підтверджується, що відповідно до Генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради №35/18 від 16.09.2009, та Правил використання та забудови території міста Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради №15/41 від 17.10.2003, земельні ділянки з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0084, 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086 належать до території рекреаційних установ та розташовані в межах перспективної ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення.

За такого, суд погоджується з доводами прокурора, що надання Приватному підприємству «Лана ЖСК» спірної земельної ділянки прибережної захисної смуги для організації будівельного майданчика для будівництва першої черги комплексної забудови суперечить вимогам наведеного вище законодавства.

За приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, у межах повноважень та у cпociб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до приписів статей 21, 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються окрім цивільного законодавства, зокрема й приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів держави (суспільних інтересів).

Зазначені норми права повністю кореспондуються із вимогами ст.ст.16, 21 та 393 Цивільного кодексу Україні щодо способу захисту порушених прав - визнання недійсними та скасування судом рішень органів місцевого самоврядування, які у незаконний спосіб порушують права та інтереси власника землі.

До того ж, нескасований (невизнаний недійсним) акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта. У зв`язку із цим виникає необхідність відновити «status quo antе» становища, яке існувало до видання цього акта в усіх правовідносинах. З огляду на це, вимоги прокурора про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконними та їх скасування є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника (подібну позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та Верховним Судом у постанові від 11.08.2021 у справі № 922/443/20).

У пункті 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави до Київської міської ради, за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ «Енерджі-ВМ» та ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення, наголошено що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного (господарського) судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної (юридичної) особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у п.п.25-28 постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц та у п.п.33, 34 постанови від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц).

Таким чином, оскарження спірних рішень Миколаївської міської ради за умови їх невідповідності закону спрямоване на захист інтересу держави в юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення), тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення згаданого інтересу (схожу позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24.04.2018 у справі № 401/2400/16-ц, від 15.05.2018 у справі № 809/739/17, від 20.09.2018 у справі № 126/1373/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 20.03.2019 у справі № 756/5081/14-ц (п. 32), від 03.07.2019 у справі №756/5080/14-ц (п. 37), від 16.06.2020 у справі № 554/9719/18).

Вказаним також спростовуються доводи відповідачів щодо пропуску позивачами та прокуратурою, що виступає в їх інтересах, строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оспорюванні прокурором пункти 43, 43.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №50/28 від 13.10.2010, пункти 62, 62.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №2/26 від 30.12.2010, пункт 3 рішення Миколаївської міської ради №3/45 від 27.01.2011, пункт 2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №9/57 від 12.10.2016, - є незаконними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

За приписами ст.215 Цивільного кодексу України, правочин, є недійсним у зв`язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог які необхідні для чинності правочину, передбачених статтею 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави i суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин, згідно положень ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та iнтеpeciв є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, за приписами ст.ст.216, 236 Цивільного кодексу України, є недійсним з моменту його вчинення.

З вищевикладеного вбачається, що оспорюваний договір оренди №8214 від 11.07.2011 укладено на підставі незаконного рішення Миколаївської міської ради від 30.12.2010 №2/26 та змін до нього, внесених рішенням від 27.01.2011 №3/45, та його істотні умови не відповідали положенням чинного на момент укладення такого договору законодавства, а тому суд вважає, що в силу приписів ст.ст.16, 203, 215 ЦК України, такий договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Це означає, що забезпечення завдань господарського судочинства в частині ефективного захисту порушених інтересів держави є першочерговим для суду та учасників справи.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №242/68/19).

Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту порушеного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам.

Таку позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Під час вибору правомірного способу захисту порушеного права підлягають врахуванню правова природа господарських відносин, що існують між сторонами.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

За змістом ст.391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Зазначена норма права пов`язує право власника на пред`явлення негаторного позову з триваючими перешкодами у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021, внесено зміни до статей 122, 149 Земельного кодексу України та визначено, що обласні державні адміністрації здійснюють розпорядження землями державного лісового фонду, розташованих у межах меж обласного значення, та припиняють право користування ними.

Тобто з 27.05.2021 власником (розпорядником) земель державного лісового фонду, які розташовані у межах міст обласного значення, є Миколаївська обласна державна адміністрація.

При цьому, як вбачається з обставин справи, прокурор звернувся до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, як власника земель державного лісового фонду, розташованих у межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг, та Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство», як постійного користувача цих земель.

Як встановлено судом, при розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 площею 1,7 га, розташованою у прибережній захисній смузі річки Південний Буг, Миколаївською міською радою із власності держави та постійного користування державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» незаконно передано в оренду приватного підприємства «Лана ЖСК» та, як наслідок, незаконно зареєстровано право комунальної власності на цю ділянку, яка частково відноситься до земель державного лісового фонду. У подальшому зазначену земельну ділянку поділено на три окремі ділянки з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0084, 4810137200:10:001:0085 та 4810137200:10:001:0086, які зареєстровані у Державному земельному кадастрі як землі комунальної власності (землі іншої житлової забудови).

Вказане свідчить про те, що порушення вимог закону, які відбулися внаслідок незаконного розпорядження спірними землями державного лісового фонду, не припинилися, що є підставою для усунення перешкод власнику та постійному землекористувачу в користуванні та розпорядженні ними.

Як вище встановлено, лише частина спірних земель є власністю держави в особі обраного прокурором позивача Миколаївської обласної державної адміністрації, інша їх частина - це землі комунальної власності, що належать Миколаївській міській раді.

При цьому, витребування (повернення) можливе лише у випадку існування індивідуально визначеного майна (постанови Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі № 6-54цс17 та Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №295/17812/18).

З огляду на це, зобов`язати відповідача повернути сформовані землі на користь Миколаївської обласної державної адміністрації у повному обсязі неможливо, так само неможливо, як і здійснити поділ цих земель до моменту постановлення судового рішення у справі.

Таким чином, заявлення позовної вимоги про повернення (чи витребування) спірних земель у даному спорі є неможливим, оскільки, з огляду на їх часткове накладення на землі державного лісового фонду, зазначений спосіб захисту не сприятиме реальному поновленню порушених інтересів держави та взагалі така вимога не може бути задоволена.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 під ефективним захистом порушених інтересів держави слід розуміти захист, який здійснюється з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача. Тобто, при обранні способу захисту ключовим повинна виступати можливість відновлення порушених інтересів держави.

Спірні рішення Миколаївської міської ради від 13.10.2010 №50/28, від 30.12.2010 №2/26 (зі змінами, викладеними у рішенні ради від 27.01.2011 №3/45) та від 12.10.2016 №9/57 стали підставою для незаконного формування земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 (з подальшим її поділом на ділянки з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0084, 4810137200:10:001:0085, 4810137200:10:001:0086), що відбулося внаслідок протиправного вилучення з державної власності та постійного користування Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» земель державного лісового фонду загальною площею 1 га, як наслідок, протиправної державної реєстрації прав комунальної власності на таку землю зі зміною відповідно її цільового призначення, та, набуття юридичною особою приватного права похідних прав оренди на цю ділянку.

Право комунальної власності на спірну ділянку з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 дотепер зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц та від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №707/2051/19 та від 21.07.2021 у справі №707/816/19, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №909/50/20 неодноразово висловлювалися щодо можливості при пред`явленні негаторних позовів оскарження рішень органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади, правочинів, записів про право власності, тощо.

До того ж, стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає вчинення державної реєстрації факту набуття чи припинення відповідних речових прав на підставі судових рішень про: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) скасування державної реєстрації прав.

Згідно ст.79-1 Земельного кодексу України, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

З огляду на це, на законодавчому рівні, окрім вимог щодо повернення земель власнику передбачені такі способи захисту, як визнання незаконним та скасування рішення органів місцевого самоврядування, визнання недійсним правочинів, що стали підставами для набуття відповідних прав, скасування державної реєстрації земель та скасування державної реєстрації прав на ці землі.

Отже, з метою забезпечення відновлення порушених інтересів держави, правильним способом захисту є усунення перешкод власнику та постійному землекористувачу шляхом визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права комунальної власності на землю, скасування державної реєстрації земель з кадастровими номерами 4810137200:10:001:0084, 4810137200:10:001:0085 та 4810137200:10:001:0086, а також первісної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072, за рахунок якої сформовані такі нові три ділянки.

Суд вважає, що вказаний спосіб захисту дозволить позивачам вільно володіти, розпоряджатися та користуватися землями державного лісового фонду, оскільки скасування рішень органу місцевого самоврядування, державної реєстрації цих ділянок, скасування державної реєстрації права комунальної власності на сформовану ділянку з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 юридично відновить первісний стан частини земель площею 1 га, які згідно з матеріалами лісовпорядкування є землями державного лісового фонду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд не вбачає у спірних правовідносинах пропуску позивачами та прокуратурою строків позовної давності з підстав наведених вище, тому наслідки пропуску строку позовної давності, про що заявлено відповідачем, судом не застосовуються.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача. Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК Україна, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За результатами розгляду даної справи суд вважає за необхідне покласти судовий збір на відповідача - Миколаївську міську раду, оскільки протиправні дії останньою щодо розпорядження спірними землями державного лісового фонду призвели до виникнення даного спору.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати незаконними та скасувати пункти 43, 43.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 13.10.2010 №50/28, якими затверджено проект землеустрою та надано в оренду на 1 рік Товариству з обмеженою відповідальністю Лана земельну ділянку площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вулиці Північній між вулицями Бузькою та Врожайною у місті Миколаєві, для організації будівельного майданчика.

3. Визнати незаконними та скасувати пункти 62, 62.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 30.12.2010 №2/26, якими затверджено технічну документацію із землеустрою та надано в оренду Приватному підприємству Лана ЖСК земельну ділянку площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вулиці Північній між вулицями Бузькою та Врожайною у місті Миколаєві, для будівництва першої черги комплексної забудови.

4. Визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення Миколаївської міської ради від 27.01.2011 №3/45, яким пункт 62.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 30.12.2010 №2/26 викладено в такій редакції: 62.4. Передати Приватному підприємству Лана ЖСК в оренду строком на 1 рік земельну ділянку площею 17008 кв.м для організації будівельного майданчика для будівництва першої черги комплексної забудови по вулиці Північній між вулицями Бузькою та Урожайною. (Термін оренди земельної ділянки відповідно до рішення міської ради від 13.10.2010 №50/28).

5. Визнати недійсним укладений між Миколаївською міською радою та Приватним підприємством Лана ЖСК договір оренди землі №8214 від 11.07.2011, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у місті Миколаєві, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.07.2011 №481013724000208, зі змінами та доповненнями.

6. Визнати незаконним та скасувати пункт 2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.10.2016 №9/57 про надання дозволу Приватному підприємству Лана ЖСК на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вулиці Північній між вулицями Бузькою та Врожайною у місті Миколаєві на три ділянки, у тому числі ділянка №1 площею 4473 кв.м (кадастровий номер 4810137200:10:001:0085), ділянка №2 площею 4702 кв.м (кадастровий номер 4810137200:10:001:0086), ділянка №3 площею 7833 кв.м (кадастровий номер 4810137200:10:001:0084).

7. Скасувати вчинений у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №13706749 від 12.03.2016 про державну реєстрацію права власності Миколаївської міської ради на земельну ділянку площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вулиці Північній у місті Миколаєві.

8. Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 17008 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0072 по вулиці Північній у місті Миколаєві.

9. Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 4473 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0085 по вулиці Північній у місті Миколаєві.

10. Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 4702 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0086 по вулиці Північній у місті Миколаєві.

11. Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 7833 кв.м з кадастровим номером 4810137200:10:001:0084 по вулиці Північній у місті Миколаєві

12. Стягнути з Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28; ідент.код 02910048; банк ДКСУ м.Києва, р/р UA748201720343150001000000340) 22700,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено «20» листопада 2023 року.

Суддя М.В.Мавродієва


Дата ухвалення рішення	09.11.2023
Оприлюднено	24.11.2023
Номер документу	115126021
Судочинство	Господарське
Суть	: усунення перешкод у користуванні земельними ділянками

Мавродієва М.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 09.11.2023 по справі 915/1165/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —915/1165/21

Рішення від 09.11.2023

Рішення
від 09.11.2023 по справі 915/1165/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ