Рішення

від 29.01.2024 по справі 915/1165/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року Справа № 915/1165/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представник прокуратури: не з`явився,

представники позивачів: не з`явились,

представники відповідачів: не з`явились,

розглянувши заяву Миколаївської обласної прокуратури б/н від 09.01.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі

за позовом: заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури (м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28) в інтересах держави в особі:

1) Миколаївської обласної державної адміністрації (м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.22; ідент.код 00022579),

2) Державного підприємства Миколаївське лісове господарство (м.Миколаїв, вул.Ганни Дивиної, буд.2, корп.В; ідент.код 33437380),

до відповідача-1: Миколаївської міської ради (м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573),

до відповідача-2: Приватного підприємства Лана ЖСК (м.Миколаїв, вул.Бугська, буд.55; ідент.код 37386031),

до відповідача-3: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (м.Миколаїв, просп.Миру, буд.34; ідент.код 39825404),

про: усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,-

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та в особі Державного підприємства Миколаївське лісове господарство з позовною заявою до Миколаївської міської ради, Приватного підприємства Лана ЖСК та Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якій просив суд усунути перешкоди власнику і постійному землекористувачу Миколаївській обласній державній адміністрації та Державному підприємству Миколаївське лісове господарство у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2023 у даній справі скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2021, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

При новому розгляді справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2023 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі. За наслідками розгляду справи було стягнуто з Миколаївської міської ради на користь Миколаївської обласної прокуратури 22700,0 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

09.01.2024 Миколаївська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 09.01.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у даній справі.

В обґрунтування заяви прокуратура посилається на наступне.

При первісному розгляді даної справи, Миколаївською обласною прокуратурою подавалась до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційна скарга на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.12.2021, за яку було сплачено судовий збір у розмірі 34050,0 грн. Вказане підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 14.01.2022 №12.

В подальшому, Одеською обласною прокуратурою у грудні 2022 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подавалася касаційна скарга на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у цій справі, яку було задоволено та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На підтвердження сплати Одеською обласною прокуратурою судового збору в сумі 45400,0 грн. за подання касаційної скарги до матеріалів справи долучено платіжне доручення від 28.12.2022 №2812. У касаційній скарзі Одеська обласна прокуратура просила стягнути з відповідача судовий збір за подання скарги.

Водночас, розглянувши справу по суті при новому її розгляді, суд першої інстанції не вирішив питання щодо розподілу сплаченого судового збору за апеляційну та касаційну скарги.

Заявник також звертає увагу суду на те, що відповідачами у справі є Миколаївська міська рада, ПП «Лана ЖСК» та Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, з яких і має бути стягнутий сплачений прокуратурою судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у цій справі. В той же час, згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Оскільки Миколаївська міська рада в органах Казначейства не обслуговується, відкритих рахунків не має, то вказане унеможливлює виконання судового рішення про стягнення з міської ради судового збору. За такого, заявник вважає, що стягувати судовий збір з Миколаївської міської ради слід через виконавчий комітет Миколаївської міської ради, який є розпорядником коштів бюджету міської ради.

Ухвалою суду від 12.01.2024 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.01.2024. Про розгляд заяви учасники справи повідомлені належним чином.

Відповідачі заперечень проти заяви прокуратури не висловили.

Відповідно до ч.4 ст.244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

У судовому засіданні 29.01.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Розглянувши заяву суд дійшов наступних висновків.

У постанові Верховного Суду від 21.03.2023 по даній справі зазначено, що враховуючи передання справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку ст.129 ГПК України не здійснюється.

За результатами нового розгляду даної справи судом 11.10.2023 було прийняте рішення, яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі. При прийнятті рішення суд також дійшов висновку про наявність підстав для покладення судового збору на відповідача - Миколаївську міську раду.

Однак, при прийняті рішення від 11.10.2023 судом не було здійснено розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом апеляційної та касаційної скарг Миколаївської обласної прокуратури та Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022.

Відповідно до ч.3 ст.233 ГПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до п.3) ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Розмір судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022, підтверджено наявним в матеріалах справи доказами:

- за подання апеляційної скарги Миколаївською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір у сумі 34050,0 грн. згідно платіжного доручення №12 від 14.01.2022 (т.2 а.с.130);

- за подання касаційної скарги Одеською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір у сумі 45400,0 грн. згідно платіжного доручення №2812 від 28.12.2022 (т.3 а.с.161).

Згідно до абз.1 п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України, за загальним правилом, у разі задоволення позову судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК Україна, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При ухвалені додаткового рішення щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, суд дотримується тієї ж позиції, яка була викладена у рішенні від 11.10.2023, а саме про наявність підстав для покладення судового збору на відповідача - Миколаївську міську раду, оскільки саме протиправні дії останньою щодо розпорядження спірними землями державного лісового фонду призвели до виникнення даного спору.

Ураховуючи вищенаведене та те, що при ухваленні рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2023 у справі №915/1165/21, яким позов задоволено повністю, не вирішено питання про судові витрати зі сплати органами прокуратури судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення та судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 34050,0 грн та судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 45400,0 грн покласти на Миколаївську міську раду, стягнувши ці судові витрати на користь Миколаївської та Одеської обласних прокуратур відповідно.

У заяві про ухвалення додаткового рішення прокуратура також звертає увагу суду на те, що стягнення судового збору має відбуватись через виконавчий комітет Миколаївської міської ради, який є розпорядником коштів бюджету міської ради.

В обґрунтування своєї позиції прокуратура посилається на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. Відповідно до вказаного Порядку, зазначені рішення виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів шляхом здійснення безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам. Пунктом 1 Порядку встановлено, що безспірне списання - це операції з коштами Державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Миколаївська міська рада в органах Казначейства не обслуговується, відкритих рахунків не має, що унеможливлює виконання судового рішення про стягнення з міської ради судового збору.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. ст. 1, 2) встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Рада є виборним представницьким органом місцевого самоврядування, який складається з депутатів, і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Виконавчі органи створюються радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.16 вказаного Закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів. Статтею 2 Бюджетного кодексу України визначено поняття рішення про місцевий бюджет - це нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

Водночас, статтею 22 цього Кодексу до головних розпорядників бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети віднесено виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Отже, Миколаївська міська рада затверджує місцеві бюджети, уповноважена на здійснення витрат бюджету, однак безпосередньо фінансових ресурсів не має та фінансових операцій не здійснює, оскільки у неї відсутні рахунки в казначействі. Натомість, фінансові ресурси закріплено за виконавчими органами Миколаївської міської ради, які і є розпорядниками коштів бюджету міської ради.

За такого, заявник вважає, що стягувати судовий збір з Миколаївської міської ради слід через виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Дослідивши викладені прокуратурою обставини, суд погоджується з наведеною прокуратурою правовою позицією та вважає, що з метою забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення про стягнення судового збору з боржника Миколаївської міської ради, судовий збір слід стягнути з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

Керуючись ст.ст.123, 124, 126, 129, 221, 244, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Миколаївської обласної прокуратури б/н від 09.01.2024 про ухвалення додаткового рішення, - задовольнити.

2. Стягнути з Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 04056612) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28; ідент.код 02910048; банк ДКСУ м.Києва, р/р UA748201720343150001000000340) 34050,0 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Стягнути з Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 04056612) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м.Одеса, вул.Пушкінська, буд.3; ідент.код 03528552; р/р UA808201720343100002000000564, банк ДКСУ м.Києва, код банку 820172, ККДБ - 22030101) 45400,0 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Додаткове рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне додаткове рішення підписано суддею 08.02.2024.

Суддя М.В. Мавродієва