Рішення
від 10.11.2023 по справі 922/3079/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2023м. ХарківСправа № 922/3079/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 29;№ код ЄДРПОУ: 04805918) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" (61085, м. Харків, вул. Проскури Академіка, 1, кімната 11; код ЄДРПОУ: 36223492) про стягнення заборгованості та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" (61085, м. Харків, вул. Проскури Академіка, 1, кімната 11; код ЄДРПОУ: 36223492) доКомунального підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 29;№ код ЄДРПОУ: 04805918) про здійснення тлумачення умов договору за участю представників:

позивача за первинним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Щербак Н.Б., довіреність №09/1335/01-09 від 22.12.2022;

відповідача за первинним позовом (позивача за зустрічним позовом) Васильєва Є.О., ордер АХ №1140127 від 27.07.2023.

ВСТАНОВИВ:

12.07.2023 Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" заборгованість за договором №120-2/ВНД від 25.05.2018 у загальному розмірі 534 033,72 грн., з яких основна заборгованість у розмірі 409 216,56 грн., пеня у розмірі 63 624,76 грн., інфляційні витрати у розмірі 49 445,63 грн., 3% річних у розмірі 11 746,77 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №120-2/ВНД від 25.05.2018 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2023 прийнято позовну заяву Комунального підприємства "Харківський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3079/23.

07.08.2023 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№20822 від 07.08.2023) та зустрічна позовна заява (вх.№20823 від 07.08.2023).

У відзиві представник відповідача зазначив, що з огляду на непередбачувані обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації проти України, запровадження на всій території України режиму воєнного стану відповідач з 24 лютого 2022 року припинив перевезення пасажирів рухомим складом метрополітену, що унеможливило надання відповідачем послуг з надання рекламних місць. Відповідно до ч.2 ст.903 ЦК України у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом. З огляду на відсутність вини жодної зі сторін у неможливості виконання зобов`язань відповідача з надання рекламних місць в період з 24.02.2022 по 23.05.2022, ТОВ "Ра Ньюборд" була здійснена оплата за фактично надані відповідачем послуги на підставі Додаткової угоди №102 від 31.12.2021 до Договору № 120-2/ВНД від 25.05.2018 за період з 01.01.2022 по 23.02.2022 у розмірі 99 175,94 грн. (платіжні доручення №4221 від 27.01.2022 на суму 51 979,25 грн., №4278 від 04.04.2022 на суму 46 896,49 грн., №4303 від 03.06.2022 на суму 300,00 грн.). З огляду на умови, що передбачені у п.3.1. Договору, оплата проводиться відповідно до кількості та категорії наданих Метрополітеном рекламних місць, тож за період з 24.02.2022 по 23.05.2022 така плата не нараховується.

Також, як зазначив представник відповідача, загальновідомо, що позивач у період з 24.02.2022 по 23.05.2022 не здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів. У цей період приміщення станцій Харківського метрополітену використовувались в режимі укриття, а рухомий склад метрополітену був розташований на станціях метрополітену. Перебування пасажирських составів на станціях метрополітену повністю унеможливлювало доступ будь-кого до рекламних місць на колійних стінах метрополітену, в тому числі на станціях «Холодна гора», «Героїв Праці» «Академіка Барабашова», «Академіка Павлова», «Історичний музей», «Держпром». Колійні стіни були недоступні як для монтажу чи демонтажу рекламних матеріалів, так і для сприйняття рекламної інформації особами, що використовували станції метрополітену в якості укриття. З огляду на викладене вбачається, що у період з 24.02.2022 по 23.05.2022 послуги по наданню рекламних місць для розміщення реклами на транспорті не надавались на жодній зі станцій Харківського метрополітену, відтак правові підстави для стягнення оплати за ненадані позивачем послуги відсутні. З оприлюдненої на сайті позивача інформації https://www.metro.kharkov.ua/all-images/doc/zvit-pro-upravlinnya-za 2022-rik.pdf#page=5 вбачається, що позивач має на балансі 326 вагонів та 30 станцій, відтак при розміщенні усього рухомого складу метрополітену на станціях на час роботи метрополітену в якості укриття, 65 п`ятивагонних составів мали знаходитись на 30 станціях метрополітену (по два состави на станцію), що повністю спростовує можливість надання будь-кому доступу до рекламних місць з метою, що передбачалась при укладенні договору між позивачем та відповідачем. При цьому 24.05.2022 робота Харківського метрополітену була відновлена лише частково. Тривалий час для перевезення пасажирів не використовувалась частина станцій Салтівської лінії Харківського метрополітену, а саме станції «Академіка Павлова», «Студентська», «Героїв Праці», для входу та виходу пасажирів була закрита станція «Держпром». Оборотно-сальдова відомість по розрахунках відповідача з КП «Харківський метрополітен» свідчить, що останній платіж відповідача на користь позивача був здійснений 03.06.2022, при цьому за даними бухгалтерського обліку відповідача станом на 03.06.2023 обліковувалось дебетове сальдо (переплата) у розмірі 3197,63 грн. по розрахунках із КП «Харківський метрополітен». Як свідчать дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності відповідача, з 24.02.2022 і донині діяльність з надання рекламних послуг по розміщенню реклами у Харківському метрополітені відповідачем не здійснюється. Отже відповідач фактично не використовував рекламні місця метрополітену для надання рекламних послуг через непередбачувану як для відповідача, так і для позивача, військову агресію Російської Федерації проти України. З відновленням роботи метрополітену 24 травня 2022 року позивачем було розпочато демонтаж рекламних матеріалів відповідача, які перебували на колійних стінах Харківського метрополітену. При цьому, як вбачається з відповіді КП «Харківський метрополітен» на адвокатський запит №2023/7/63 від 28.07.2023, у позивача відсутні дані, які б могли підтвердити період фактичного розміщення рекламних матеріалів відповідача, що були розміщені на колійних стінах КП «Харківський метрополітен» у період з 24.02.2022 до моменту демонтажу таких рекламних матеріалів. Додані до відзиву дані бухгалтерського обліку а звітності відповідача переконливо свідчать, що у період з 24.02.2022 по 31.10.2022, за який позивачем пред`явлено вимогу про сплату вартості послуг з надання рекламних місць, такі місця відповідачем у господарській діяльності не використовувались, а позивач у відповідь на адвокатський запит листом №15/1829.1/01-09 від 02.08.2023 заперечує наявність у КП «Харківський метрополітен» інформації на підтвердження фактичного надання рекламних місць відповідачу у лютому-жовтні 2022 року. Як вбачається з бухгалтерського звітності відповідача, у 2022 році ТОВ «РА НЬЮБОРД» майже не здійснювало господарської діяльності, рекламні послуги в метрополітені жодним клієнтам не надавало, з семи штатних облікових одиниць фактично працював лише директор товариства.

Крім того, представник відповідача стверджує, що в силу пп. (в) п.5.1. Договору, даний Договір припиняє свою дію при відсутності оплати за послуги від клієнта протягом 2 місяців підряд. Відтак, з урахуванням передбаченого п.5.1 Договору автоматичного припинення договору зі спливом двох місяців, коли оплати за договором відповідачем не здійснювались, позовні вимоги в частині стягнення оплати за послуги по наданню місць на рекламних щитах у період після 03.08.2023 також не узгоджуються з умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору.

В той же день, через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява (вх.№20823 від 07.08.2023), в якій просить суд здійснити тлумачення умов п.п.1.1., п.п.3.1 Договору КП «Харківський метрополітен» з ТОВ «РА НЬЮБОРД» («Клієнт») на послуги по наданню місць на рекламних щитах №120-2/внд за типовою формою від 25.05.2018 таким чином: вартість послуг КП «Харківський метрополітен» пропорційно залежить від кількості днів, протягом яких кожен щит на станціях метрополітену, що використовувались для перевезення пасажирів, був фактично зайнятий рекламними матеріалами ТОВ "РА НЬЮБОРД". Судові витрати у справі представник відповідача просить покласти на КП «Харківський метрополітен».

Зустрічний позов обґрунтовано виникненням суперечностей між сторонами стосовно визначених договором умов Договору на послуги по наданню місць для розміщення рекламної продукції 120-2/ВНД від 25.05.2018 по типовій формі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.08.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" доКомунального підприємства "Харківський метрополітен" про здійснення тлумачення умов договору до спільного розгляду з первісним позовом. Вирішено вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом. Вирішено перейти до розгляду справи №922/3079/23 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено справу №922/3079/23 до розгляду у підготовчому засіданні на 06 вересня 2023 року. Клопотання представника відповідача за первісним позовом про витребування доказів (вх.№20824 від 07.08.2023) прийнято до розгляду та долучено його до матеріалів справи №922/3079/23. Повідомлено сторін, що питання про витребування доказів буде вирішено судом у підготовчому засіданні.

16.08.2023 через канцелярію суду від представника позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив (вх.№21912 від 16.08.2023). У відповіді на відзив представник позивача за первісним позовом зазначив, що після початку збройної агресії РФ з 24.02.2022 по 23.05.2022 КП «Харківський метрополітен» працював у іншому режимі, як об`єкт цивільного захисту, і використовувався для укриття населення відповідно до Кодексу цивільного захисту та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для забезпечення умов здійснення органами державної влади, військового командування, органами місцевого самоврядування наданих їм повноважень, але це забезпечувало доступ відповідача до рекламних місць, в тому числі і споживачів, які укривалися в метрополітені. За вказаний період на території станцій цілодобово знаходилися люди, яким доступ до реклами не було обмежено. Тому, нездійснення позивачем пасажирських перевезень з 24.02.2022 року по 23.05.2022 в період дії договору відповідно до його умов, не вплинуло на зобов`язання відповідача щодо належної та своєчасної сплатити за послуги згідно затверджених тарифів щодо надання позивачем місць на рекламних щитах, які знаходяться у власності метрополітену для розміщення рекламної продукції. Крім того, позивач не несе відповідальності за результати господарської діяльності відповідача і за цілісність, збереження та зміст рекламної продукції розташованої в метрополітені (пп. 4.1.3., 4.1.4 п. 4.1. Договору), оскільки підтримувати нанесену рекламну продукцію в належному стані протягом терміну дії договору є обов`язком відповідача (пп. 2.3.3. п. 2.3. Договору).

23.08.2023 через кабінет Електронного суду від представника відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№22511 від 23.08.2023), у яких зазначено, що у відповіді на відзив позивач ігнорує доводи відповідача стосовно визначеної у ст.901 ЦК України правової природи договору про надання послуг передбачає вчинення виконавцем певної дії або здійснення певної діяльності. При цьому позивач визнає відсутність пасажирських перевезень КП "Харківський метрополітен" у період з 24.02.2022 по 23.05.2022. Щоправда, позивач замовчує той факт, що по станціях "Героїв Праці", "Студентська", "Академіка Павлова" перевезення пасажирів було поновлено лише 17.06.2022 (https://www.mediaport.ua/u-harkovi-ponovili-ruh-do-kincya-saltivskoyi-liniyi metro). Відтак відповідач у період після 24.02.2022 вочевидь був позбавлений можливості отримувати ті послуги, на які він розраховував при укладенні договору №120-2/ВНД від 25.05.2018.

Також, як стверджує представник відповідача за первісним позовом, оцінюючи в цілому позицію позивача у справі та наведені ним доводи, можна дійти висновку про те, що доводи позивача суперечать його попередній поведінці, що за усталеною практикою Верховного Суду є недопустимим.

В контексті оцінки господарської практики, що склалась між позивачем та відповідачем за період дії договору №120-2/ВНД від 25.05.2018, на думку представника відповідача за первісним позовом, варто звернути увагу на Акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за період з 01.01.2020 по 30.09.2020. З цього Акту вбачається, по-перше, залежність місячної вартості послуг КП "Харківський метрополітен" від обсягу фактично зайнятих рекламними матеріалами відповідача рекламних місць на щитах на колійних стінах, що перебувають у власності метрополітену, та, по-друге, вбачається відсутність нарахувань за період простою КП "Харківський метрополітен" у квітні 2020 року, також частково у березні та травні 2020 року через запровадження карантинних обмежувальних заходів.

Разом з цим, представник відповідача за первісним позовом просив суд взяти до уваги помилковість доводів позивача щодо забезпечення доступу відповідача та осіб, що перебували у метрополітені в період його роботи в режимі "укриття" до щитів, розміщених на колійних стінах станцій. Додані фотографії, що отримані із загальнодоступних джерел за покликанням https://nakipelo.ua/ru/v-ochikuvanni-viselennya-yak-zhivut-ljudi na-stancii-geroiv-praci-pered-zapuskom-metro-foto, спростовують можливість доступу будь-кого до щитів на колійних стінах, які були зайняті вагонами метрополітену.

01.09.2023 через канцелярію суду генеральний директор Комунального підприємства "Харківський метрополітен" надав відзив на зустрічний позов (вх.№23444 від 01.09.2023).

У відзиві на зустрічний позов генеральний директор Комунального підприємства "Харківський метрополітен" зазначив, що вказане позивачем за зустрічним позовом тлумачення п.1.1. та п.3.1. Договору №120-2/ВНД від 25.05.2018 неможливе, так як його умовами не передбачено порядок фіксації фактичної зайнятості рекламних щитів рекламними матеріалами позивача за зустрічним позовом. Метрополітен не брав на себе обов`язку контролювати зайнятість рекламних місць чи зміну ціни у зв`язку з фактичною зайнятістю рекламних місць. Позивач за зустрічним позовом взагалі міг не розміщувати нічого на рекламних щитах і змушувати його це робити у метрополітену не було підстав, однак сплатити за місця він був зобов`язаний незалежно від своєї господарської діяльності чи бажань, виконуючи умови вказаного Договору.

На думку генерального директора Комунального підприємства "Харківський метрополітен", посилання ТОВ «РА НЬЮБОРД» на те, що надання послуг, що складають предмет договору можливе лише коли КП «Харківський метрополітен» здійснює перевезення пасажирів рухомим складом спростовується тим, що:

по-перше, метрополітен не займається рекламною діяльність, а лише надає місця на території свого підприємства і це не тільки безпосередньо транспорт, а будівлі, споруди, стіни пішохідних переходів і т.д., а у цьому випадку - рекламні щити, а не транспортні засоби;

по-друге, договором не обумовлено, що метрополітен зобов`язаний здійснювати перевезення пасажирів;

по-третє, метрополітен не був закритий на вхід і цілодобово там знаходилися жителі міста.

Також, як зазначив генеральний директор Комунального підприємства "Харківський метрополітен", TOB «РА НЬЮБОРД» з урахуванням змін внесених останньою додатковою угодою №102 від 31.12.2021 до договору було сплачено за надані послуги за січень та лютий 2022 року, що свідчить про повне прийняття, розуміння та погодження з умовами договору у повному обсязі. ТОВ «РА НЬЮБОРД» протягом усього строку дії Договору не зверталося до КП «Харківський метрополітен» з вимогою щодо внесення змін до пунктів договору, у тому числі до і до пунктів 1.1 та 3.1. Відтак, зустрічні позовні вимоги по суті, є вимогами про внесення змін до пунктів 1.1. та 3.1. договору, який з 01.11.2022 розірвано. Більш того, у листі від 26.05.2022 №26/05 ТОВ «РА НЬЮБОРД» не вбачало на той час підстав для розірвання договору, який діяв до 31.05.2028 та змін його умов, вважаючи договір діючим і не вказував про неможливість доступу або інших причин невиконання КП «Харківський метрополітен» умов договору.

05.09.2023 через канцелярію суду від представника позивача за первинним позовом надійшла відповідь на заперечення (вх.№23805 від 05.09.2023).

У відповіді на заперечення представник позивача за первинним позовом зазначив, що посилання відповідача на те, що предметом договору №120-2/ВНД від 25.05.2018 є надання йому можливості використання майна позивача - рекламних місць на щитах, які знаходяться у власності метрополітену, а саме на колійних станціях «Холодна Гора», «Героїв Праці», «Академіка Павлова», «Академіка Барабашова», «Історичний музей», «Держпром»», не відповідає умова вказаного договору. Відповідно до умов договору на послуги по наданню місць на рекламних щитах №120-2/ВНД від 25.05.2018, які знаходяться у власності метрополітену укладеного між КП «Харківський метрополітен» та TOB «РА НЬЮБОРД», клієнт одержує від метрополітену послуги по наданню місць на рекламних щитах, які знаходяться у власності метрополітену для розміщення рекламної продукції згідно наданих відповідачем зразків та сплачує за ці послуги. За умовами договору відповідачу надавалися послуги з надання місць для розміщення його рекламної продукції на рекламних щитах, які знаходяться у власності метрополітену згідно наданих відповідачем зразків. Відповідач за час дії договору не звертався до метрополітену з заявами щодо неможливості використання місць для розміщення рекламної продукції. Також умовами договору не визначено, що місця для розміщення рекламної продукції відповідача розташовані, саме на колійних станціях «Холодна Гора», «Героїв Праці», «Академіка Павлова», «Академіка Барабашова», «Історичний музей», «Держпром». Договір на послуги по наданню місць на рекламних щитах №і20-2/ВНД від 25.05.2018 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, відповідно до умов якого відповідач одержав від метрополітену послугу, яка полягає у здійсненні певної дії, а саме, у наданні місць на рекламних щитах, які знаходяться у власності метрополітену для розміщення рекламної продукції відповідача, згідно наданих ним зразків, а не договором найму (оренди), як безпідставно вважає відповідач. Нездійснення КП «Харківський метрополітен» пасажирських перевезень з 24.02.2022 по 23.05.2022 в період дії договору відповідно до його умов, не впливало на зобов`язання TOB «РА НЬЮБОРД» щодо належної та своєчасної сплатити за послуги згідно затверджених тарифів щодо надання КП «Харківський метрополітен» місць на рекламних щитах, які знаходяться у власності метрополітену для розміщення рекламної продукції.

Щодо відсутності нарахувань за надані ТОВ "Ра Ньюборд" послуги за договором у період з 17.03.2020 по 24.05.2020 через запровадження карантинних обмежувальних заходів наказом від 17.03.2020 №66 Департаменту інфраструктури Виконавчого комітету Харківської міської ради "Про тимчасову заборону роботи Харківського метрополітену та обмеження кількості пасажирів в наземному пасажирському транспорті" заборонено роботу Харківського метрополітену з перевезення пасажирів, представник позивача за первинним позовом зазначив, що у період пандемії COVID-19 доступ пасажирів до Харківського метрополітену було повністю заборонено, станції метрополітену були закриті, як для пасажирів, так і для контрагентів. Умовами договору не передбачено забезпечення метрополітеном пасажиропотоку на станціях і збільшення чи зменшення ціни в залежності від фактичного чи середньодобового пасажиропотоку. Визначення категорійності станції є внутрішнім документом метрополітену і не підлягає узгодженню стороною договору.

Договір не містить посилань про зміну умов у разі збільшення чи зменшення пасажиропотоку або його відсутності. Відповідач не звертався з вимогами про внесення змін до договору в зв`язку з зупиненням Харківським метрополітеном перевезень через військову агресію та зменшенням через це пасажиропотоку.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.09.2023 відкладено підготовче засідання на 20.09.2023.

11.09.2023 через канцелярію суду від представника позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив за зустрічним позовом (вх.№24522 від 11.09.2023).

Представник позивача за зустрічним позовом у відповіді на відзив зазначив, що КП «Харківський метрополітен» справедливо підкреслює, що у пункті 1.1 договору зазначена вартість послуги за 1 кв.м та вартість експонування по кожній конструкції в місяць. Буквальне тлумачення слова «експонувати» означає «виставляти для огляду, показувати в музеї або на виставці». Отже умовами договору вартість послуг КП «Харківський метрополітен» прямо пов`язана з експонуванням у відповідному місяці рекламної продукції ТОВ «РА «НЬЮБОРД» на конкретних рекламних щитах. Це також випливає із заяви свідка ОСОБА_1 . Серед іншого спростуванню підлягає також твердження КП «Харківський метрополітен» стосовно того, що метрополітен не займається рекламною діяльністю, а лише надає місця на території свого підприємства і це не тільки безпосередньо транспорт, а будівлі, споруди, стіни пішохідних переходів і т.д., а у цьому випадку - рекламні щити, а не транспортні засоби». Це категоричне судження КП «Харківський метрополітен» легко спростовується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де серед видів діяльності КП «Харківський метрополітен» вказано КВЕД 73.11 - Рекламні агентства.

Також, представник позивача за зустрічним позовом наполягає на тому, що укладений між сторонами договір є змішаним, він містить як елементи договору найму (оренди) майна, так і елементи договору про надання рекламних послуг.

Разом із відповіддю на відзив представник позивача за зустрічним позовом надав заяву свідка ОСОБА_1

15.09.2023 через канцелярію суду представник відповідача за первісним позовом, надав відповіді на питання відповідно до вимог ст.90 ГПК України (вх.№25009 від 15.09.2023).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 відкладено підготовче засідання на 11.10.2023.

В той же день через канцелярію суду від представника відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив за зустрічним позовом (вх.№25525 від 20.09.2023), в яких зазначив, що немає сенсу та ніяк не впливає на договірні зобов`язання ТОВ «РА НЬЮБОРД» посилання його представника щодо відсутності даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за КВЕД щодо надання послуг цивільного захисту населення, об`єктами подвійного призначення, так як цивільний захист взагалі не є видом діяльності.

До того ж, на думку представника відповідача за зустрічним позовом, КП Харківський метрополітен зазначає, що не може бути доказом у справі №922/3079/23 та не може бути долучена до матеріалів справи заява свідка ОСОБА_1 , яка подана з порушення вимог ч.З ст. 66, ч.З ст. 88 та ст.90 ГПК України, а саме: відсутній виклик суду; підпис свідка на заяві не посвідчено нотаріусом, а доказів щодо надання ОСОБА_2 згоди на допит їх, як свідків її представником не надано.

Також представник відповідача за зустрічним позовом наполягає на тому, що договір №120-2/ВНД від 25.05.2018 є договором про надання послуг, у зв`язку з чим, місця на рекламних щитах, що розміщуються на стінах станції метрополітену не містять індивідуальних ознак речі, як предмету договору найму (оренди).

Разом з цим, за твердженням представника відповідача за зустрічним позовом, ТОВ «РА НЬЮБОРД» вводить суд в оману, так як йому достеменно відомо, де була розміщена рекламна продукція товариства, оскільки відповідно до умов договору №120-2/ВРІД від 25.05.2018 ТОВ «РА НЬЮБОРД» зобов`язано за свій рахунок провести нанесення рекламної продукції на надані місця (пп. 2.3.2. п.2.3.), самостійно здійснювати обслуговування рекламних щитів на протязі терміну дії договору (пп. 2.1.3. п. 2.1.) та відповідати за цілісність, збереження рекламної продукції розташованої в метрополітені (пп. 4.1.4. п.4.1.).

11.10.2023 на електронну скриньку суду надійшла заява свідка ОСОБА_1 , підписана останньою з використанням КЕП (вх.№27699 від 11.10.2023).

11.10.2023 через канцелярію суду від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№27676 від 11.10.2023).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2023 вищевказану заяву свідка прийнято до розгляду.

В підготовчому засіданні 11.10.2023 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.10.2023.

25.10.2023 через кабінет Електронного суду від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№29099 від 25.10.2023).

Протокольною ухвалою від 25.10.2023 поновлено процесуальний строк на подання вищевказаних доказів, прийнято їх до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.10.2023 відкладено судове засідання на 08.11.2023.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 10.11.2023.

Присутня в судовому засіданні 10.11.2023 представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом первісні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнили їх в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову просила відмовити в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні 10.11.2023 представник відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом проти задоволення первісного позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 10.11.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

25.05.2018 між Комунальним підприємством "Харківський метрополітен" (метрополітен) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" (клієнт) було укладено договір на послуги по наданню місць на рекламних щитах, які знаходяться у власності метрополітену №120-2/ВНД (надалі - Договір) (а.с.16-20 т.1).

Відповідно до п.1.1. Договору клієнт одержує від метрополітену послуги по наданню місць на рекламних щитах, які знаходяться у власності метрополітену для розміщення рекламної продукції згідно наданих зразків та сплачує ці послуги. В цьому ж пункті Договору сторони визначили види щитів для реклами, кількість зображень, площу, місця розташування (станції) та їх категорії, вартість послуги за 1 кв.м, вартість експонування по кожній конструкції в місяць. Всього вартість за місяць визначена в розмірі 50 536,21 грн. (а.с.16-17 т.1).

Згідно з п.2.1.1. Договору, метрополітен зобов`язався надати місця клієнту згідно з розділом 1 Договору.

Пунктом 2.1.2. Договору передбачено, що метрополітен зобов`язаний щомісяця складати акти приймання-передачі наданих послуг, а п. 2.3.1. Договору визначено, що клієнт зобов`язаний вчасно та в повному обсязі вносити плату за послуги, передбачені розділом 1 Договору, на поточний рахунок метрополітену незалежно від розміщення рекламної продукції на наданих в користування місцях.

У відповідності до п.2.3. Договору, клієнт зобов`язався:

2.3.1. Вчасно та в повному обсязі вносити плату за послуги, передбачені розділом 1 Договору, на поточний рахунок метрополітену незалежно від розміщення рекламної продукції на наданих в користування місцях.

2.3.2. За свій рахунок провести нанесення рекламної продукції на надані місця.

2.3.3. Підгримувати нанесену рекламну продукцію в належному стані протягом терміну дії Договору.

2.3.4. Рекламні тексти, зображення повинні відповідати наданим зразкам та вимогам чинного законодавства України.

2.3.5. З 10 до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, з`являтися до відділу непрофільних доходів Метрополітену для підписання акту приймання-передачі послуг. У разі неявки для підпису акту або неповернення до 20 числа того ж місяця метрополітену примірника акту, оформленого належним чином, та/або відсутності у той же термін мотивованої відмови від підписання акту, послуга вважається такою, що прийнята клієнтом.

2.3.6. У 3-денний термін, після закінчення терміну дії Договору за свій рахунок привести місця, що надавались, у первинний стан.

2.3.7. В разі проведення демонтажу рекламної продукції метрополітеном, відповідно до п. 2.2.3. цього договору, відшкодовувати метрополітену витрати з демонтажу рекламної продукції та витрат на приведення місця, що надавалося, до первинного стану. Оплату провести у 3-денний термін згідно наданого рахунку.

Утримувати в належному стані рекламні щити, які вказані в Договорі, нести всі витрати щодо їх експлуатації.

2.3.8. У разі використання щита з підсвіткою, скласти окремий договір зі службою електропостачання Метрополітену на користування електричною енергією.

2.3.9. Забезпечити справний технічний стан та безпечну експлуатацію рекламного щита у відповідності до діючих Правил устройства электроустановок (ПУЭ), Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ), Правил безпечної експлуатації електроустановок (ПБЕ), Правил пожежної безпеки в метрополітенах (ППБ М) з наданням інформації щодо особи, відповідальної за виконання цих вимог.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що за послуги по наданню означених місць, клієнт сплачує метрополітену кошти згідно затверджених тарифів у розмірі: всього в місяць - 50 536,21 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 8422,70 грн. Оплата проводиться клієнтом самостійно на поточний рахунок метрополітену без отримання рахунку, відповідно до кількості та категорії наданих метрополітеном рекламних місць.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що щомісячні платежі у розмірі місячної оплати, визначені цим Договором, здійснюються клієнтом до останнього робочого дня поточного місяця за відповідний місяць надання послуг.

У випадку зміни цін і тарифів протягом терміну дії Договору та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України, розміри плати за Договором можуть бути змінені шляхом підписання додаткової угоди до діючого Договору, про що клієнт попереджається за 30 (тридцять) календарних днів до внесення змін. У разі не підписання клієнтом додаткової угоди в зазначений строк, Договір вважається розірваним (п.3.4.Договору).

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, першочергово погашається пеня, а у другу чергу сплачується основна сума боргу (п.3.5.Договору).

Розділом 4 Договору визначено відповідальність сторін.

Зокрема, згідно п.п.4.1.1.-4.1.4. Договору, метрополітен не несе відповідальність: по обов`язкам клієнта перед його замовниками; за якість та терміни розміщення рекламної продукції; За результати господарської діяльності Клієнта; за цілісність, збереження та зміст рекламної продукції розташованої в метрополітені.

Відповідно до п.п.4.2.1. - 4.2.3. Договору, клієнт несе відповідальність:

- за здійснення несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування оплати, передбаченої у п.п. 3.1.-3.3. цього Договору, клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (включаючи день оплати). Пеня починає нараховуватися з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникла заборгованість;

- за порушення, які впливають на безпеку перевезення та погіршення культури обслуговування пасажирів, клієнт сплачує метрополітену штраф у розмірі 50% від місячної оплати по Договору;

- а зміст рекламної продукції, розташованої при реалізації діючого Договору, згідно з чинним законодавством України.

Згідно п.5.1. Договору, даний Договір припиняє свою дію, зокрема, за згодою сторін, при відсутності оплат за послуги від клієнта протягом 2 (двох) місяців підряд.

Про дострокове розірвання Договору за умови п.п. (в) п.5.1. метрополітен письмово повідомляє клієнта за 15 календарних днів до передбаченого терміну розірвання Договору. Дострокове розірвання Договору оформляється додатковою угодою. У разі відмови клієнта від підписання додаткової угоди в зазначений термін, Договір вважається розірваним. Умови даного пункту не розповсюджуються на. п.п.2.2.2. цього Договору.

Клієнт, у разі відмови від рекламних місць по діючому Договору, письмово попереджує метрополітен за 10 (десять) календарних днів до передбаченого терміну відмови. У разі порушення терміну надання повідомлення, внесені клієнтом платежі не повертаються. Дострокове розірвання Договору оформлюється угодою про розірвання договірних відносин (п.5.3.Договору).

У випадку виникнення суперечок, сторони вирішують їх шляхом переговорів. Якщо сторонами не досягнута угода, то суперечки вирішуються судом згідно чинного законодавства України (п.5.4.Договору).

Взаємовідносини сторін, не обумовлені цим Договором, регламентуються чинним законодавством України (п.5.5.Договору).

Строк дії Договору визначено п.7.1. розділу 7 Договору - з дати підписання (25.05.2018) до 31.05.2028, а строк надання послуг - з 01.06.2018 по 31.05.2028 (п.7.2. розділу 7 Договору).

Згідно з п.7.4. розділу 7 Договору зміни та доповнення до цього договору вносяться за письмової згодою сторін.

В подальшому сторонами було укладено ряд додаткових угод (а.с.58-76 т.1).

Додатковою угодою №102 до Договору від 31.12.2021 сторони внесли зміни у п.1.1. розділу 1 та п. 3.1. розділу 3 Договору щодо зміни кількості місць та розміру оплати в місяць (а.с.21-23 т.1).

Відповідно до умов Додаткової угоди №102 від 31.12.2021 розмір оплати згідно затверджених тарифів склав в місяць - 51 152,07 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 8 525,35 грн. У всьому іншому, що не передбачалося цією Додатковою угодою, сторони мали керуватись умовами Договору №120-2/ВНД від 25.05.2018.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Листом вих.№18/03-1 від 18.03.2022 відповідач за первісним позовом просив позивача за первісним позовом у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин на весь період дії воєнного стану на території України та до стабілізації ситуації не здійснювати нарахування оплат та будь-яких штрафних санкцій за укладеними договорами (а.с.94-96 т.2).

01.11.2022 на підставі укладеної Додаткової угоди про розірвання Договору, Договір був розірваний за взаємною згодою сторін з 01.11.2022. Цією ж Додатковою угодою сторони погодили останнім днем дії Договору вважати 31.10.2022 (а.с.24 т.1).

Згідно п.3 Додаткової угоди від 01.11.2022 з моменту розірвання Договору зобов`язання сторін припиняються, крім зобов`язань щодо повного проведення розрахунків по Договору.

Як стверджує позивач за первісним позовом, метрополітен протягом строку дії Договору виконував свої зобов`язання в повному обсязі. Зокрема, у період протягом березня - жовтня 2022 року надав відповідачу за первісним позовом послуги по наданню місць на рекламних щитах, на підставі чого склав відповідні акти виконаних робіт №909/2 від 31.03.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №943/2 від 30.04.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №965/2 від 31.05.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №991/2 від 30.06.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №1010/2 від 31.07.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №1053/2 від 31.08.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №1068/2 від 30.09.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №1109/2 від 31.10.2022 на загальну суму 51 152,07 грн. (а.с.25-32 т.1).

Однак, за твердженням позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом в порушення умов підпунктів 2.3.1., 2.3.5. пункту 2.3. розділу 2, пунктів 3.1., 3.3. розділу 3 Договору, протягом березня - жовтня 2022 року не з`являвся до відділу непрофільних доходів метрополітену для підписання актів приймання-передачі послуг, а також не здійснював вчасно та в повному обсязі плату за послуги, надані метрополітеном, в наслідок чого у нього чого виникла заборгованість за послуги, надані у період березень-жовтень 2022 року в розмірі 409 216,56 грн.

В свою чергу відповідач за первісним позовом позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що з огляду на умови, що передбачені у п. 3.1. Договору, оплата проводиться відповідно до кількості та категорії наданих метрополітеном рекламних місць, тож за період з 24.02.2022 по 23.05.2022 така плата не мала нараховуватись, однак КП «Харківський метрополітен» звернулось до суду з позовом про стягнення коштів в тому числі і за цей період. З урахуванням відсутності у Договорі та актах чинного законодавства норм, які безпосередньо регулюють специфічні відносини за договором на послуги по наданню місць для розміщення рекламної продукції у метрополітені в умовах воєнного стану або за наявності інших форс-мажорних обставин, в силу ч.1 ст. 8 ЦК України до цих правовідносин підлягають застосуванню правові норми Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Зокрема, відповідно до ч.4. ст. 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Також згідно ч. 6. ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. На переконання ТОВ «РА НЬЮБОРД», вимоги КП «Харківський метрополітен» не узгоджуються з умовами Договору, актами цивільного законодавства, усталеною господарською практикою між сторонами, звичаям ділового обороту та принципами добросовісності, справедливості та розумності.

З урахуванням викладеного, на переконання відповідача за первісним позовом, тлумаченню судом підлягають умови Договору на послуги по наданню місць для розміщення рекламної продукції №120-2/ВНД від 25.05.2018 по типовій формі в частині обчислення за п.п.1.1 та 3.1. Договору обсягу послуг, що надані метрополітеном на користь клієнта у звітному місяці, у зв`язку із чим відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічним позовом.

Разом з цим, TOB «РА НЬЮБОРД» у відзиві на позовну заяву поставило КП «Харківський метрополітен» наступні питання:

1. Якими документами, що були чинні у 2022 році, були затверджені тарифи КП "Харківський метрополітен" на послуги з надання рекламних місць, а також здійснено розподіл станцій Харківського метрополітену на категорії в залежності від пасажиропотоку станцій (прохання надати вичерпний перелік таких документів та їх засвідчені копії)?

2. В які дні у період з 24.05.2022 по 31.10.2022 станції "Холодна Гора", "Історичний музей", "Героїв Праці", "Студентська", "Академіка Павлова", "Академіка Барабашова", "Держпром" були закриті (повністю або частково) для перевезення пасажирів вагонами метрополітену (прохання зазначити усі дати закриття кожної із наведених станцій)?

3. Якій кількості пасажирів в розрізі календарних місяців у період з 24.05.2022 по 31.10.2022 була фактично надана послуга перевезення пасажирів КП "Харківський метрополітен" із використанням ними на вхід вестибюлів станції метро "Холодна Гора"?

4. Якій кількості пасажирів в розрізі календарних місяців у період з 24.05.2022 по 31.10.2022 була фактично надана послуга перевезення пасажирів КП "Харківський метрополітен" із використанням ними на вхід вестибюлів станції метро "Історичний музей"?

5. Якій кількості пасажирів в розрізі календарних місяців у період з 24.05.2022 по 31.10.2022 була фактично надана послуга перевезення пасажирів КП "Харківський метрополітен" із використанням ними на вхід вестибюлів станції метро "Героїв Праці"?

6. Якій кількості пасажирів в розрізі календарних місяців у період з 24.05.2022 по 31.10.2022 була фактично надана послуга перевезення пасажирів КП "Харківський метрополітен" із використанням ними на вхід вестибюлів станції метро "Академіка Павлова"?

7. Якій кількості пасажирів в розрізі календарних місяців у період з 24.05.2022 по 31.10.2022 була фактично надана послуга перевезення пасажирів КП "Харківський метрополітен" із використанням ними на вхід вестибюлів станції метро "Академіка Барабашова"?

8. Якій кількості пасажирів в розрізі календарних місяців у період з 24.05.2022 по 31.10.2022 була фактично надана послуга перевезення пасажирів КП "Харківський метрополітен" із використанням ними на вхід вестибюлів станції метро "Держпром"?

9. Якими обліковими документами чи іншими доказами підтверджується фактична кількість безоплатно перевезених пасажирів (30 458,9 тис.), що зазначена на сайті КП "Харківський метрополітен" за покликанням у https://www.metro.kharkov.ua/all-images/doc/zvit-pro-upravlinnya-za-2022-rik.pdf у Звіті про результати управління у 2022 році?

10. На підставі яких облікових даних руху пасажиропотоку та за який період КП "Харківський метрополітен" були обчислені середньодобові показники пасажиропотоку по станціях Харківського метрополітену, зазначені у додатку №3 до наказу генерального директора КП «Харківський метрополітен» №252 від 31.08.2022?

З урахуванням вимог статті 90 ГПК України, КП «Харківський метрополітен» надало відповіді на поставлені питання:

По першому питанню:

Тарифи на послуги по наданню рекламних місць у метрополітені були затверджені та введені в дію наказом генерального директора КП «Харківський метрополітен» від 30.12.2016 №567 з 01.01.2017 зі змінами до нього, який був чинний під час дії Договору №120-2/ВНД від 25.05.2018 та до моменту його розірвання за згодою сторін - з 01.11.2022. Наказом генерального директора КП «Харківський метрополітен» від 31.08.2022 №252 було затверджено та введено в дію нові тарифи на послуги по наданню рекламних місць у метрополітені, але зміни до Договору №120-2/ВНД від 25.05.2018 у зв`язку з цим не вносилися.

Вказаний наказ є внутрішнім документом метрополітену, який підлягає виконанню тільки працівниками метрополітену і не поширюється на інші підприємства.

Пункт 2 наказу зобов`язує начальника відділу непрофільних доходів управління метрополітену застосовувати затверджені цим наказом тарифи, при укладанні договорів та додаткових угод по діючим договорам на послуги по наданню рекламних місць у метрополітені.

Також пп. 2.4.2 п. 2.4. Договору №120-2/ВНД від 25.05.2018 передбачено, застосування лише Положення про порядок розміщення реклами у КП «Харківський метрополітен», затверджено цим наказом.

Це стосується і визначення категорій станцій, так як категорії станцій не змінюються в залежності від пасажиропотоку в конкретний місяць. Відповідно до наказу від 30.12.2016 №567 категорії станцій не змінювалися майже протягом трьох років, а наказом № 567 категорія станції визначалась за територіальною ознакою та пасажиропотоком за попередні роки (копія наказу від 30.12.2016 № 567 з Додатком З до нього додаються).

По другому питанню:

Закриття зазначених станцій, з 24.05.2022 по 31.10.2022 у особливий період відноситься до функцій військової адміністрації. Дозволу КП «Харківський метрополітен» на розголошення цієї інформації військова адміністрація не надавала.

По третьому питанню:

КП «Харківський метрополітен» у відповідності до п.2 ч.5 ст. 90 ГПК України не надає відповідь на поставлене питання, у зв`язку з тим, що поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи, оскільки умовами Договору №120- 2/ВНД від 25.05.2018 не передбачено збільшення або зменшення ціни в залежності від пасажиропотоку на станціях метрополітену, а ціна за послугу по наданню місць на рекламних щитах, які знаходяться у власності метрополітену, є фіксованою відповідно до кількості наданих місць у період дії відповідної додаткової угоди до вказаного Договору.

Також цей Договір не містив посилань про необхідність зміни його умов у разі збільшення чи зменшення пасажиропотоку.

До того ж, TOB «РА НЬЮБОРД» не зверталося до КП «Харківський метрополітен» у період з 24.02.2022 по 01.11.2022 з пропозиціями щодо внесення змін до Договору.

По четвертому питанню:

По п`ятому питанню:

До того ж, ТОВ «РА НЬЮБОРД» не зверталося до КП «Харківський метрополітен» у період з 24.02.2022 по 01.11.2022 з пропозиціями щодо внесення змін до Договору.

По шостому питанню:

КП «Харківський метрополітен» у відповідності до п.2 ч.5 ст. 90 ГПК України не надає відповідь на поставлене питання, у зв`язку з тим, що поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи, оскільки умовами Договору №120- 2/ВНД від 25.05.2018 не передбачено збільшення або зменшення ціни в залежності від пасажиропотоку на станціях метрополітену, а ціна за послугу' по наданню місць на рекламних щитах, які знаходяться у власності метрополітену, є фіксованою відповідно до кількості наданих місць у період дії відповідної додаткової угоди до вказаного Договору.

По сьомому питанню:

По восьмому шипа пню:

По дев`ятому питанню:

Згідно до п.2 ч.5 ст. 90 ГПК України не надаємо відповідь на дане питання, у зв`язку з тим, що поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи, так як ні один пункт Договору №120-2/ВНД від 25.05.2018 чи додаткової угоди не містить посилання на фактичну кількість безоплатно перевезених пасажирів. А ТОВ «РА НЬЮБОРД» не наділений правом контролювати звітність КП «Харківський метрополітен».

По десятому питанню:

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 90 ГПК України не надаємо відповідь на дане питання, у зв`язку з тим, що поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи, оскільки середньоблікові показники пасажиропотоку зазначені в Додатку 3 до наказу генерального директора КП «Харківський метрополітен» від 31.08.2022 №252 не вплинули на Договір №120-2/ВНД від 25.05.2018 та Додаткові угоди до нього, так як остання Додаткова угода № 102 була укладена 31.12.2021, а на той час наказ від 31.08.2022 за №252 ще не був виданий, а тому не діяв.

Також ТОВ «РА НЬЮБОРД» у зустрічній позовній заяві від 05.08.2023 керуючись ст. 90 ГПК України, поставило наступні питання до КП «Харківський метрополітен», а саме:

1.Чи змінювалась кількість рекламних місць, що надавались КП «Харківський метрополітен» для ТОВ «РА НЬЮБОРД» за Договором № 120-2/ВНД від 25.05.2018 від дня укладення договору до припинення його дії?

2.Якими чинниками була зумовлена зміна кількості рекламних місць, що надавались КП «Харківський метрополітен» для ТОВ «РА НЬЮБОРД» за Договором №120-2/ВНД від 25.05.2018 від дня укладення договору до припинення його дії?

3. Чи були КП «Харківський метрополітен» у період з 25.05.2018 по 31.12.2021 укладені договори на надання рекламних місць з іншими суб`єктами господарювання на тих щитах, що були зазначені в первісній редакції Договору №120-2/ВНД від 25.05.2018, але не згадувались у додаткових угодах №№1-102 до Договору №120-2/ВНД від 25.05.2018? Якщо такі договори були укладені прохання надати їх засвідчені копії.

4.На яких саме станціях Харківського метрополітену перебували состави (пасажирський склад з вагонів метрополітену) КП «Харківський метрополітен» у період роботи підприємства в режимі укриття у лютому-травні 2022 року? Прохання зазначити по кожній станції напрямок або колію (парну чи непарну), що була зайнята пасажирським складом метрополітену.

По першому питанню:

Кількість місць на рекламних щитах, які надавались КП «Харківський метрополітен» для TOB «РА НЬЮБОРД» за Договором № 120-2/ВИД від 25.05.2018, змінювались протягом дії Договору за Додатковими угодами.

По другому питанню:

Відповідно до умов п.7.4. Договору, зміни та доповнення до цього Договору вносяться за письмовою згодою сторін.

По третьому питанню:

Правовідношення з іншими суб`єктами господарювання є конфеденційною інформацією і не відноситься до предмету спору.

По четвертому питанню:

У період роботи метрополітену у режимі укриття з 24.02.2022 по 23.05.2022 переміщення рухомого складу метрополітену регулювалось військовою адміністрацією. На станціях Харківського метрополітену відсутня колійність.

Згідно заяви свідка ОСОБА_1 , директора Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «НЬЮБОРД», із засобів масової інформації їй стало відомо, що з 24.02.2022 перевезення пасажирів метрополітеном було припинено. Вона бачила сюжети по телебаченню, де на станціях метрополітену ховались люди, а на коліях були розташовані вагони, які закривали собою колійні стіни метрополітену. Однак не могла навіть уявити, що керівництво Харківського метрополітену всерйоз може розглядати громадян, що ховались на станціях метрополітену від обстрілів, в якості споживачів реклами. За її дорученням у березні 2022 року уповноважена особа ТОВ «РА «НЬЮБОРД» направляла КП «Харківський метрополітен» пропозицію щодо призупинення дії договору (призупинення надання послуг та нарахування оплати), така пропозиція була залишена без відповіді. Надалі у травні 2022 року стало відомо про те, що КП «Харківський метрополітен» намагалось достроково розірвати договір з 31.03.2022, однак на той час відповідач за первісним позовом не погодились на дострокове розірвання договору, бо сподівались на швидке завершення війни та поновлення КП «Харківський метрополітен» його діяльності з перевезення пасажирів у повному обсязі, що є невід`ємною умовою надання послуг за договором №120-2/ВНД. Однак, на жаль, попри тривалу попередню співпрацю, ТОВ «РА «НЬЮБОРД» так і не вдалось домовитись з КП «Харківський метрополітен» про призупинення дії договору на період дії воєнного стану, тому за взаємною згодою сторін Договір №120-2/ВНД на послуги по наданню місць на рекламних щитах, які знаходяться у власності метрополітену був розірваний шляхом укладення додаткової угоди від 01.11.2022 про його розірвання.

У вказаній заяві свідок ОСОБА_1 дала свою згоду на її допит в якості свідка компетентним судом Турецької республіки за місцем її перебування відповідно до Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, ратифікованої Законом №2605-III від 05.07.2001.

Також, відповідач за первісним позовом надав суду Звіт про управління Харківським метрополітеном за 2022 рік, лист Харківського метрополітену від 23.09.2022 про нові тарифи та розподіл станцій за категоріями, бухгалтерську довідку ТОВ 'РА НЬЮБОРД' про вартість послуг метрополітену з 01.02.2022 по 23.02.2022, Акт наданих послуг за січень 2022 року, бухгалтерські довідки щодо реалізації рекламних послуг ТОВ "РА НЬЮБОРД" за березень-жовтень 2022 року, податкові декларації з ПДВ ТОВ "РА НЬЮБОРД", податкові декларації 1ДФ-ЄСВ ТОВ "РА НЬЮБОРД", оборотна сальдова відомість по розрахункам за 2022 рік, платіжні доручення на сплату послуг метрополітену у 2022 році, адвокатські запити до КП "Харківський метрополітен", відповідь номер 1829.1-15-020823 від 02.08.2023 КП "Харківський метрополітен" на адвокатські запити (а.с.77-141 т.1), скриншот щодо поновлення руху потягів метро до кінця Салтівської лінії та фотокопії з Інтернет-мережі, Акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2020 по 30.09.2020 (а.с.179-184 т.1).

Зокрема, з оприлюдненої на сайті позивача інформації https://www.metro.kharkov.ua/all-images/doc/zvit-pro-upravlinnya-za-2022-rik.pdf#page=5 вбачається, що позивач має на балансі 326 вагонів та 30 станцій, відтак при розміщенні усього рухомого складу метрополітену на станціях на час роботи метрополітену в якості укриття, 65 п`ятивагонних составів мали знаходитись на 30 станціях метрополітену (по два состави на станцію), що, на думку відповідача за первісним позовом, повністю спростовує можливість надання будь-кому доступу до рекламних місць з метою, що передбачалась при укладенні договору між позивачем та відповідачем.

Разом з цим, 24.05.2022 робота Харківського метрополітену була відновлена лише частково. Тривалий час для перевезення пасажирів не використовувалась частина станцій Салтівської лінії Харківського метрополітену, а саме станції «Академіка Павлова», «Студентська», «Героїв Праці», для входу та виходу пасажирів була закрита станція «Держпром».

Оборотно-сальдова відомість по розрахунках відповідача за первісним позовом з КП «Харківський метрополітен» свідчить, що останній платіж відповідача на користь позивача був здійснений 03.06.2022, при цьому за даними бухгалтерського обліку відповідача станом на 03.06.2023 обліковувалось дебетове сальдо (переплата) у розмірі 3197,63 грн. по розрахунках із КП «Харківський метрополітен».

Як свідчать дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності відповідача, з 24.02.2022 і донині діяльність з надання рекламних послуг по розміщенню реклами у Харківському метрополітені відповідачем не здійснюється.

Згідно бухгалтерського звітності відповідача за первісним позовом, у 2022 році ТОВ «РА НЬЮБОРД» майже не здійснювало господарської діяльності, рекламні послуги в метрополітені жодним клієнтам не надавало, з семи штатних облікових одиниць фактично працював лише директор товариства.

Відповідач за первісним позовом наполягає на тому, що позивачем не було забезпечено пасажиропотік, який мав відповідати категоріям станцій, які були визначені у Додатковій угоді №102 від 31.12.2021 до Договору.

Як вбачається з додатку №3 до наказу генерального директора КП «Харківський метрополітен» №252 від 31.08.2022, станція першої категорії повинна мати середньодобовий пасажиропотік від 20 000 пасажирів, станція другої категорії від 13 300 до 20 000 пасажирів, станція третьої категорії до 13 300 пасажирів.

З оприлюдненої на сайті позивача інформації https://www.metro.kharkov.ua/allimages/doc/zvit-pro-upravlinnya-za-2022-rik.pdf -- звіту про результати управління у 2022 році вбачається, що за 2022 рік метрополітеном надані послуги з перевезень в обсязі 52 923,6 тис. пасажирів, у тому числі платних пасажирів перевезено 18 115,5 тис.пас., пасажирів з пільгою 100% оплати проїзду 4 349,2 тис.пас., безоплатних 30 458,9 тис.пас. Отже середньоденний пасажиропотік у період з 01.01.2022 по 23.02.2022 становив (18 115,5 тис.пас. платних пасажирів + 4 349,2 тис.пас. пасажирів з пільгою 100% оплати проїзду) / 54 дні = 416 тис. пасажирів. Тоді як за 222 дні роботи метрополітену з 24.05.2022 по 31.12.2022 метрополітеном перевезено 30 458,9 тис. безоплатних пасажирів, що становить 137,2 тис. пасажирів на день.

За твердженнями відповідача за первісним позовом, наведені розрахунки переконливо свідчать, що показники «середньоденного пасажиропотоку по станціях», наведені у додатку №3 до наказу генерального директора КП «Харківський метрополітен» №252 від 31.08.2022 є помилковими, тоді як дійсний обсяг пасажирських перевезень щонайменше у три рази (137,2 тис. пасажирів проти 416 тис. пасажирів) є меншим від того, який існував до 23.02.2022 включно.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як було встановлено судом, 25.05.2018 між Комунальним підприємством "Харківський метрополітен" (метрополітен) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" (клієнт) було укладено договір на послуги по наданню місць на рекламних щитах, які знаходяться у власності метрополітену №120-2/ВНД , відповідно до п.1.1. якого клієнт одержує від метрополітену послуги по наданню місць на рекламних щитах, які знаходяться у власності метрополітену для розміщення рекламної продукції згідно наданих зразків та сплачує ці послуги. В цьому ж пункті Договору сторони визначили види щитів для реклами, кількість зображень, площу, місця розташування (станції) та їх категорії, вартість послуги за 1 кв.м, вартість експонування по кожній конструкції в місяць. Всього вартість за місяць визначена в розмірі 50 536,21 грн.

Дослідивши зміст укладеного між Комунальним підприємством "Харківський метрополітен" (метрополітен) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" (клієнт) договору на послуги по наданню місць на рекламних щитах, які знаходяться у власності метрополітену №120-2/ВНД від 25.05.2018, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 1 Закону України "Про рекламу":

- реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару;

- внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних заходів та спортивних змагань, що проводяться у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), в яких може розміщуватися інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються;

зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

- реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену;

- розміщення товару (продакт-плейсмент) - форма розповсюдження реклами, яка полягає у включенні за грошову або іншу винагороду безпосередньо товару, послуги, торговельної марки, іншого об`єкта права інтелектуальної власності, під якими провадиться діяльність, або рекомендації щодо них до будь-якої відмінної від реклами програми аудіовізуального медіа, включаючи фільми, або користувацького контенту;

- споживачі реклами - невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як було встановлено судом та не заперечується сторонами, у період протягом березня - жовтня 2022 року позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом послуги по наданню місць на рекламних щитах, на підставі чого склав відповідні акти виконаних робіт №909/2 від 31.03.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №943/2 від 30.04.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №965/2 від 31.05.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №991/2 від 30.06.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №1010/2 від 31.07.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №1053/2 від 31.08.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №1068/2 від 30.09.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №1109/2 від 31.10.2022 на загальну суму 51 152,07 грн. (а.с.25-32 т.1).

Стверджуючи про відсутність зобов`язання із сплати коштів за спірний період відповідач за первісним позовом посилається, зокрема, на ст.903 ЦК України.

У відповідності до вимог статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що клієнт одержує від метрополітену послуги по наданню місць на рекламних щитах, які знаходяться у власності метрополітену для розміщення рекламної продукції згідно наданих зразків та сплачує ці послуги.

Згідно з п.2.1.1. Договору, метрополітен зобов`язався надати місця клієнту згідно з розділом 1 Договору.

Як було встановлено судом, у період з березня по жовтень 2022 року на рекламних щитах позивача за первісним позовом була розміщена рекламна продукція відповідача за первісним позовом, а відтак, позивачем за первісним позовом у спірний період було надано відповідачу послуги по наданню місць на рекламних щитах.

Після початку збройної агресії РФ в період з 24.02.2022 по 23.05.2022 КП «Харківський метрополітен» працював в іншому режимі, як об`єкт цивільного захисту, і використовувався для укриття населення відповідно до Кодексу цивільного захисту та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для забезпечення умов здійснення органами державної влади, військового командування, органами місцевого самоврядування наданих їм повноважень, що є загальновідомою обставиною.

Однак, жодних додаткових угод стосовно звільнення відповідача за первісним позовом від оплати у спірний період сторони не укладали.

Жодних законодавчих актів стосовно звільнення рекламодавців від оплати послуг за розміщення реклами в період воєнного стану, зокрема, в приміщенні метрополітену, прийнято не було.

Суд зазначає, що одне лише зверненняТовариства з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" з посиланням на настання форс-мажорні обставини у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні та проханням про не здійснення нарахування оплат та будь-яких штрафних санкцій за спірним Договором, не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" від виконання взятих на себе обов`язків за Договором.

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення.

Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин чинним законодавством України наразі не визначено.

Так, листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Проте, матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язаньТовариства з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" саме за спірним Договором, зокрема, у період з березня по жовтень 2022 року.

Доказів звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" з відповідним сертифікатом матеріали справи також не містять.

При цьому суд зазначає, що в силу положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином відповідач за первісним позовом, уклавши спірний Договір з позивачем за первісним позовом, добровільно став стороною вказаного Договору, а відтак на відповідних умовах зобов`язаний нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань, та в тому числі сплачувати передбачену договором пеню за допущені прострочення.

З наведених вище умов Договору вбачається, що сторони погодили нарахування плати за користування місцем розміщення реклами, зокрема, на станціях Холодна Гора №1, Холодна Гора №2, Холодна Гора №3, Холодна Гора №4, Героїв Праці №1, Героїв Праці №2, Героїв Праці №3, Героїв Праці №4, Героїв Праці №5, Героїв Праці №6, Героїв Праці №7, Героїв Праці №8, Героїв Праці №9, Академіка Барабашова №1, Академіка Барабашова №3, Академіка Барабашова №4, Академіка Барабашова №7, Академіка Барабашова №8, Академіка Павлова №4, Академіка Павлова №5, Академіка Павлова №6, Історичний музей №1, Історичний музей №2, Історичний музей №3, Історичний музей №4, Історичний музей №5, Історичний музей №6, Історичний музей №7, Історичний музей №8, Держпром №2, Держпром №3, Держпром №4, Держпром №5, Держпром №6 та Держпром №7, у період з 01.06.2018 по 31.05.2028.

За послуги по наданню означених місць Товариство з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" зобов`язалось сплачувати Комунальному підприємству "Харківський метрополітен" вартість послуг за місяць в загальному розмірі 51 152,07 грн. згідно Додаткової угоди №102 від 31.12.2021. Оплата проводиться клієнтом самостійно на поточний рахунок метрополітену без отримання рахунку, відповідно до кількості та категорії наданих метрополітеном рекламних місць.

В продовж розгляду судом цієї справи, відповідач за первісним позовом неодноразово наполягав на необхідності встановлення обставин, зокрема, пасажиропотоку по станціях "Холодна Гора", "Героїв Праці", Академіка Павлова", "Академіка Барабашова", "Історичний музей", "Держпром" Харківського метрополітену у спірний період; документи, якими були затверджені тарифи КП "Харківський метрополітен" на послуги з надання рекламних місць, що були чинні у 2022 році; усіх документів щодо визначення критеріїв розподілу станцій Харківського метрополітену на категорії в залежності від пасажиропотоку станцій, які були чинні у період з 01.01.2022 по 31.10.2022; усіх документів щодо визначення (встановлення) категорій станцій Харківського метрополітену в залежності від їх пасажиропотоку у 2022 році; документи, що містять інформацію про рухомий склад Харківського метрополітену, що перебував на станціях "Холодна Гора", "Героїв Праці", Академіка Павлова", "Академіка Барабашова", "Історичний музей", "Держпром" Харківського метрополітену у період з 24.02.2022 по 23.05.2022.

Разом з цим, відповідач за первісним позовом надав суду низку документів, зокрема, Звіт про управління Харківським метрополітеном за 2022 рік, лист Харківського метрополітену від 23.09.2022 про нові тарифи та розподіл станцій за категоріями, бухгалтерську довідку ТОВ 'РА НЬЮБОРД' про вартість послуг метрополітену з 01.02.2022 по 23.02.2022, Акт наданих послуг за січень 2022 року, бухгалтерські довідки щодо реалізації рекламних послуг ТОВ "РА НЬЮБОРД" за березень-жовтень 2022 року, податкові декларації з ПДВ ТОВ "РА НЬЮБОРД", податкові декларації 1ДФ-ЄСВ ТОВ "РА НЬЮБОРД", оборотна сальдова відомість по розрахункам за 2022 рік, платіжні доручення на сплату послуг метрополітену у 2022 році, адвокатські запити до КП "Харківський метрополітен", відповідь номер 1829.1-15-020823 від 02.08.2023 КП "Харківський метрополітен" на адвокатські запити (а.с.77-141 т.1), скриншот щодо поновлення руху потягів метро до кінця Салтівської лінії та фотокопії з Інтернет-мережі, Акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2020 по 30.09.2020.

Також відповідач за первісним позов наполягав на тому, що зі змісту Договору вбачається, що вартість надання конкретних рекламних місць залежить від площі таких рекламних місць, а також від категорії станції, на якій відповідачу надавались конкретні рекламні місця. Категорія станції, в свою чергу, залежить від пасажиропотоку по станції, обчисленого приладами автоматизованого обліку пасажиропотоку у турнікетах на станціях, а відтак, з огляду на введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року метрополітен припинив перевезення пасажирів рухомим складом, що унеможливило надання останнім послуг з надання рекламних місць.

Однак, суд не погоджується з таким твердженням відповідача за первісним позовом, оскільки укладаючи спірний Договір сторони чітко визначили фіксовану ціну за послуги по наданню місць на рекламних щитах, яка була розрахована, зокрема, виходячи з виду реклами, кількості зображень, розміру, площі, категорії станції та вартості 1кв.м. Регулювання ж питання зміни розміру ціни за послуги у разі зниження пасажиропотоку на станціях чи в разі виникнення будь-яких форс-мажорних обставин є виключно правом сторін Договору.

Однак сторони такі зміни ані Договором, ані Додатковою угодою не погоджували.

При цьому, у разі незгоди із визначеною в Договорі ціною за послуги по наданню місць на рекламних щитах відповідач за первісним позовом не був позбавлений права звернутися до позивача за первісним позовом з вимогою про перегляд (зміну) умов Договору стосовно ціни послуг у спірний період шляхом укладання додаткової угоди, а у разі не врегулювання даного питання - до суду з відповідним позовом.

Однак, доказів зверненняТовариства з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" до позивача за первісним позовом з пропозицією укласти додаткову угоду та/або до суду з підстав вищевказаного питання матеріали справи не містять, а визначення розміру ціни послуг за Договором, зокрема, у спірний період, не є предметом цього спору.

Крім того, судом не приймаються до уваги доводи відповідача за первісним позовом стосовно урахування передбаченого п.5.1 Договору автоматичного припинення Договору зі спливом двох місяців, коли оплати за договором відповідачем не здійснювались.

Так, п.5.1. Договору передбачено, що даний Договір припиняє свою дію, зокрема, за згодою сторін, при відсутності оплат за послуги від клієнта протягом 2 (двох) місяців підряд.

Цим же ж пунктом Договору сторони погодили, що про дострокове розірвання Договору за умови п.п. (в) п.5.1. метрополітен письмово повідомляє клієнта за 15 календарних днів до передбаченого терміну розірвання Договору. Дострокове розірвання Договору оформляється додатковою угодою. У разі відмови клієнта від підписання додаткової угоди в зазначений термін, Договір вважається розірваним. Умови даного пункту не розповсюджуються на. п.п.2.2.2. цього Договору.

Додаткову ж угоди про розірвання спірного Договору сторонами було укладено лише 01.11.2022. Договір було розірвано за взаємною згодою сторін з того ж числа (01.11.2022). Цією ж Додатковою угодою сторони погодили останнім днем дії Договору вважати - 31.10.2022.

Згідно п.3 Додаткової угоди від 01.11.2022 сторони також погодили, що з моменту розірвання Договору зобов`язання сторін припиняються, крім зобов`язань щодо повного проведення розрахунків по Договору.

Відтак відповідач за первісним позовом, підписуючи Додаткову угоду про розірвання Договору з позивачем, погодився із передбаченими нею умовами щодо строку дії Договору, моменту його розірвання та зобов`язання сторін щодо повного проведення розрахунків по Договору, а також усвідомлював визначені Договором строки здійснення оплати за надані послуги.

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 2.3.5. Договору сторони погодили, що з 10 до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, клієнт зобов`язаний з`являтися до відділу непрофільних доходів метрополітену для підписання акту приймання-передачі послуг. У разі неявки для підпису акту або неповернення до 20 числа того ж місяця метрополітену примірника акту, оформленого належним чином, та/або відсутності у той же термін мотивованої відмови від підписання акту, послуга вважається такою, що прийнята клієнтом.

Наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт №909/2 від 31.03.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №943/2 від 30.04.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №965/2 від 31.05.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №991/2 від 30.06.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №1010/2 від 31.07.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №1053/2 від 31.08.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №1068/2 від 30.09.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №1109/2 від 31.10.2022 на загальну суму 51 152,07 грн. відповідачем за первісним позовом не підписані.

Мотивованої відмови відповідача за первісним позовом від підписання вказаних актів матеріали справи також не містять.

Доказів здійснення оплати наданих послуг згідно актів виконаних робіт №909/2 від 31.03.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №943/2 від 30.04.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №965/2 від 31.05.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №991/2 від 30.06.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №1010/2 від 31.07.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №1053/2 від 31.08.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №1068/2 від 30.09.2022 на загальну суму 51 152,07 грн., №1109/2 від 31.10.2022 на загальну суму 51 152,07 грн. відповідач не надав.

В свою чергу наявні в матеріалах справи платіжні виписки (а.с.129-130 т.1) не підтверджують оплату послуг відповідачем за первісним позовом за спірний період.

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, першочергово погашається пеня, а у другу чергу сплачується основна сума боргу.

Як стверджує позивач за первісним позовом, вказані платежі відповідача було зараховано на підставі п.3.5. Договору в якості першочергово погашається пені.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлення факту невиконання відповідачем за первісним позовом обов`язку з оплати отриманих послуг за Договором у період з березня 2022 року по жовтень 2022 року та відсутність правових підстав для звільнення останнього від виконання такого обов`язку, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення суми основного боргу за вказаний період у розмірі 409 216,56 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом пеню у розмірі 63 624,76 грн.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідальність у вигляді пені передбачена пунктом 4.2.1. Договору.

Так, сторони погодили, що за здійснення несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування оплати, передбаченої у п.п. 3.1.-3.3. цього Договору, клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (включаючи день оплати). Пеня починає нараховуватися з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникла заборгованість.

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем за первісним позовом здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 49 445,63 грн. та 3% річних у розмірі 11 746,77 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем за первісним позовом розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно зустрічного позову суд зазначає наступне.

Позивач за зустрічним позовом просить суд здійснити тлумачення умов п.п 1.1., п.п. 3.1, Договору КП «Харківський метрополітен» з ТОВ «РА НЬЮБОРД» («Клієнт») на послуги по наданню наданню місць на рекламних щитах №120-2/внд за типовою формою від 25.05.2018 таким чином: "вартість послуг КП «Харківський метрополітен» пропорційно залежить від кількості днів, протягом яких кожен щит на станціях метрополітену, що використовувались для перевезення пасажирів, був фактично зайнятий рекламними матеріалами ТОВ "РА НЬЮБОРД"".

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 637 ЦК України встановлено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

За змістом ст.213 ЦК України:

- зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами) (ч. 1);

- на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (ч. 2);

- при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (ч. 3);

- якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 4).

Відповідно до ч.1 ст.637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України.

У частинах 3 та 4 ст. 213 ЦК України визначені загальні способи, що мають застосовуватися для тлумачення на трьох його рівнях:

Перший рівень тлумачення - за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів (абз. 1 ч. 3 ст. 213 ЦК України).

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також, з чого вони виходили при його виконанні (абз. 1 ч. 3 ст. 213 ЦК України).

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення (ч. 4 ст. 213 ЦК України).

Таку правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №916/2500/15, від 17.10.2018 у справі №753/22010/14-ц та у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №916/1171/18, від 11.09.2019 у справі №922/3740/18.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №317/39/17 сформульовано наступний правовий висновок:

- підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто, суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину;

- з огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені ст.213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. Тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючі умови угоди.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Відповідна правова позиція є сталою та неодноразово викладена Верховним Судом у постановах від 16.04.2019 у справі №916/1171/18, від 05.02.2020 у справі №910/15161/18, від 09.07.2020 у справі №922/404/19 та від 28.08.2020 у справі №922/2081/19, від 25.07.2018 у справі №317/39/17, від 14.02.2018 у справі №925/106/17.

Отже, тлумачення умов договору можливе до початку виконання сторонами його умов, при цьому тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючі умови угоди.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що Комунальним підприємством "Харківський метрополітен" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" виконувались умов Договору в частині надання відповідачем за зустрічним позовом позивачу за зустрічним позовом послуг та оплати останнім відповідачу за зустрічним позовом їх вартості починаючи з 01 червня 2018 року.

При цьому між сторонами існує спір щодо виконання умов Договору у період з березня 2022 року по жовтень 2022 року (первісний позов у цій справі).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає помилковою позицію позивача за зустрічним позовом про можливість тлумачення умов п.1.1. та п.3.1 Договору в тій частині, зобов`язання у якій сторонами не було виконано.

Відповідно до вимог частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Вказані норми має диспозитивний характер, оскільки дають змогу сторонам договору на власний розсуд визначити вид послуги, її обсяг та вартість.

Суд зазначає, що у п.1.1. та п.3.1. Договору сторонами чітко визначено розмір тарифів за послуги по наданню місць на рекламних щитах. При цьому у зазначених пунктах Договору відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з`ясувати сторонам їх дійсні наміри при підписанні Договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 ЦК України.

Водночас суд вважає за необхідне зауважити, що тлумачення п.1.1 та 3.1. Договору шляхом визначення їх як "вартість послуг КП «Харківський метрополітен» пропорційно залежить від кількості днів, протягом яких кожен щит на станціях метрополітену, що використовувались для перевезення пасажирів, був фактично зайнятий рекламними матеріалами ТОВ "РА НЬЮБОРД"", за своєю суттю створить нові умови Договору тобто змінить його умови, що виходить за межі повноважень суду при тлумаченні умов Договору.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем за первісним позовом не доведено наявність передбачених законодавством підстав для тлумачення змісту п.1.1. та п.3.1. Договору в судовому порядку, у зв`язку із чим відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату судового збору, понесені позивачем за первісним позовом, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача за первісним позовом у повному обсязі.

Водночас, беручи до уваги, що судом відмовлено у задоволенні зустрічного позову, з врахуванням приписів ст.129 ГПК України, судовий збір за подання зустрічного позову покладається на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства "Харківський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" про стягнення заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" (61085, м. Харків, вул. Проскури Академіка, 1, кімната 11; код ЄДРПОУ: 36223492) на користь Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 29; код ЄДРПОУ: 04805918) основну суму заборгованості за Договором №120-2/ВНД від 25.05.2018 у розмірі 409 216 (чотириста дев`ять тисяч двісті шістнадцять) грн. 56 коп., пеню у розмірі 63 624 (шістдесят три тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 76 коп., інфляційні витрати у розмірі 49 445 (сорок дев`ять тисяч чотириста сорок п`ять) грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 11 746 (одинадцять тисяч сімсот сорок шість) грн. 77 коп., а також судові витрати у розмірі 8 010 (вісім тисяч десять) грн. 51 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічної позовної заявиТовариства з обмеженою відповідальністю "Ра Ньюборд" доКомунального підприємства "Харківський метрополітен" про здійснення тлумачення умов договору - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "22" листопада 2023 р.

СуддяТ.О. Пономаренко


Суд	Господарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення	10.11.2023
Оприлюднено	24.11.2023
Номер документу	115126460
Судочинство	Господарське

Пономаренко Т.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 10.11.2023 по справі 922/3079/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —922/3079/23

Рішення від 10.11.2023

Рішення
від 10.11.2023 по справі 922/3079/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ