Ухвала

від 22.11.2023 по справі 283/2801/23

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 283/2801/23

Провадження №1-кс/283/709/2023

У Х В А Л А

22 листопада 2023 року м. Малин

Слідчий суддя Малинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , представника володільця майна ТОВ «ТК «Універсал», адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ Відділення поліції №1 Коростенського РУП ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2023 за №12023060510000312 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту, в обґрунтування якого зазначив, що 17.11.2023 СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області внесені відомості до ЄРДР за №12023060510000312 та розпочато досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, з тих підстав, що 16.11.2023 близько 16 години 39 хв. поблизу с. Свиридівка Коростенського району Житомирської області було зупинено вантажний автомобіль марки "DAF", д.н.з НОМЕР_1 , завантажений деревиною порід сосна та береза, без відповідних дозвільних документів на перевезення даної лісопродукції.

16.11.2023 працівниками ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирської області було проведено огляд автомобіля марки «DAF» з дозволу водія ОСОБА_6 . Під час проведення огляду встановлено, що напівпричіп вказаного автомобіля завантажений колодами деревини породи «сосна звичайна» та «береза» загальним об`ємом 30 м?. На момент проведення огляду на вищевказаних колодах деревини відсутні відповідні бирки, необхідні для її перевезення.

Вищевказаний автомобіль з виявленою деревиною та товарно-транспортною накладною було вилучено до Відділення поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області та визнано речовими доказами по справі.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 , який керував вищевказаним транспортним засобом, показав, що 16.11.2023 логіст ТОВ «ТК «Універсал», де він працює водієм, повідомив, що йому слід їхати на точку завантаження, що знаходиться в с. Свиридівка Коростенського району Житомирської області, та по факту завантаження там деревиною направитись на місце розвантаження, що в м. Малин по вул. Неманихіна, 2. Так, завантажившись деревиною та рухаючись в напрямку с. Нова Рутв`янка, був зупинений працівниками поліції та в подальшому у доставлений до Відділення поліції №1 Коростенського РУП.

Досудовим розслідуванням встановлено, що вилучені автомобіль марки «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію т.з. належить ТОВ «Малинський ДПК», а напівпричіп, д.н.з НОМЕР_2 , на підставі свідоцтва про реєстрацію т.з. належить ТОВ ТК «Універсал». За товарно-транспортною накладною перевозилась деревина породи «сосна звичайна» та «береза», колода довжиною 2,1 м кожна, загальним об`ємом 30 м?.

Зазначені транспортний засіб та деревина мають значення речового доказу, є знаряддям, предметом вчинення кримінального правопорушення, а тому по даному кримінальному провадженню виникла необхідність у накладенні на них арешту.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні підтримали клопотання, просили його задовольнити. При цьому зауважили, що слідству не надано документи про ведення юридичною особою діяльності в м. Малині; документів, які б підтверджували підстави розліснення та належності земельної ділянки, тощо. Також в ТТН не заповнено всі графи, та маються розбіжності між даними в ТТН та заявкою на перевезення, що надана представником володільця.

Представник ТОВ «ТК «Універсал» просив відмовити у накладенні арешту на транспортний засіб, оскільки він використовується підприємством на законних підставах для господарської діяльності. Незрозумілою є позиція слідства щодо кваліфікації злочину по відношенню до ТОВ «ТК «Універсал», адже підприємство лише здійснювало перевезення на підставі наданих іншим суб`єктом господарювання документів.

Перевіривши надані матеріали та дослідивши докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимогст.41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів».

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу №1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно дост.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із п.1 ч.2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст.98КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2ст.173 КПК Українипередбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17КПК України, правові підстави, з яких вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Слідчим суддею встановлено, що 17.11.2023 СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області внесені відомості до ЄРДР за №12023060510000312 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України.

При цьому вилучення майна, арешт на який просить накласти слідчий, відбулося під час огляду місця події 16.11.2023, до внесення відомостей в ЄРДР, з тих підстав, що 16.11.2023 близько 16 години 39 хв. поблизу с. Свиридівка Коростенського району Житомирської області було зупинено вантажний автомобіль марки "DAF" д.н.з НОМЕР_1 , завантажений деревиною порід сосна та береза, без відповідних дозвільних документів на перевезення даної лісопродукції.

Ні в клопотанні, ні в матеріалах справи слідчим не надано обґрунтувань правомірності проведення такої слідчої дії як невідкладної. Крім того, огляд автомобіля був проведений за згодою водія, який є найманим працівником, а не власником такого авто.

Крім того, клопотання мотивоване тим, що на момент огляду місця події були відсутні дозвільні документи на перевезення лісопродукції та бирки на колодах деревини.

В той же час в протоколі ОМП від 16.11.2023 зазначено, що з місця події вилучено ТТН від 16.11.2023. Як вбачається з товарно-транспортної накладної №184 від 16.11.2023 автомобілем ДАФ н.з. НОМЕР_1 з причіпом н.з. НОМЕР_2 здійснювалось внутрішнє переміщення деревини 2 м породи сосна та береза об`ємом 30 м? для власних потреб ВП «Полісся» із пункту навантаження в с. Свиридівка до м. Малин.

Згідно з п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Мінтранспорту № 363від 14.10.1997, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено вдодатку 7до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної вдодатку 7до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

З огляду на наявність ТТН, слід констатувати, що доводи слідчого про те, що лісопродукція перевозилась без відповідних дозвільних документів, не відповідає фактичним обставинам.

Доводи слідчого у судовому засіданні про те, що у ТТН заповнені не всі графи, не є тотожним тому, що така ТТН взагалі відсутня.

Оскільки згідно з ТТН здійснювалось перевезення дров, то доводи слідчого про відсутність бирок на колодах, як доказ їх незаконного перевезення, також не заслуговують на увагу, оскільки вимоги щодо маркування кожної колоди стосується виключно ділової деревини, дров`яна лісопродукція відпускається штабелями, і, відповідно, маркування її здійснюється шляхом набиття однієї бирки на весь штабель (п.п. 16, 24 Інструкції ведення електронного обліку деревини). Крім того, маркування проводиться в день заготівлі деревини, тоді як згідно з ТТН це було внутрішнє переміщення дров юридичною особою з одного майданчика на інший, а не первинне вивезення лісопрокукції з місць заготівлі.

Всі інші доводи слідчого та прокурора, зазначені у судовому засіданні, про те, що не надано документів про законність розліснення, лісозаготівлі, даних про належність земельних ділянок, тощо, не знайшли свого відображення не у клопотанні, ні у доказах, доданих до нього. Слідчий суддя звертає увагу, що клопотання мотивне тим, що лісопродукція перевозилась транспортним засобом без відповідних дозвільних документів. Жодних фактів про незаконні рубки в матеріалах справи немає.

На переконання слідчого судді, посилаючись у клопотанні, що транспортний засіб, ТТН, дрова, є речовими доказами у кримінальному провадженні №12023060510000312 від 17.11.2023 та наявні підстави, передбаченіст.170 КПК України, для їх арешту, слідчий повинен був зібрати і надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Слідчий зазначає, що транспортний засіб, напівпричіп, ТТН, дрова можуть бути відчужені, а тому їх слід арештувати з метою збереження, адже вони здобуті злочинним шляхом та є предметами злочину.

Між тим, відповідних доказів незаконного походження транспортного засобу, причепу, ТТН та дров до клопотання не надано, що свідчить про безпідставність вказаних тверджень.

Натомість представник ТОВ «ТК «Універсал» надав документи свідоцтво про реєстрацію ТЗ, договори оренди транспортного засобу та транспортного обслуговування, заявку на перевезення вантажів, які засвідчують, що транспортний засіб перебуває у законному володінні та використовувався ТОВ «ТК «Універсал» для здійснення господарської діяльності по виконанню умов договорів.

Розбіжності у ТТН та заявці на перевезення, самі по собі, не можуть бути беззаперечною підставою для накладення арешту на майно.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правових підстав для арешту майна, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.98,131-132,171-173,376 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого СВВідділення поліції№1Коростенського РУПГУ НПв Житомирськійобласті ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 листопада 2023 року за №12023060510000312 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, про арештмайна відмовити.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1