Рішення

від 20.11.2023 по справі 524/3400/23

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/3400/23

Провадження №2/524/1659/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023 року року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді Предоляк О.С.,

при секретарі судового засідання Лапік К.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом у якому, посилаючись на норми ст.344ЦК України просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 після померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після її смерті відкрилась спадщина на спірну квартиру, спадкоємцями були її мати ОСОБА_5 та її дядько ОСОБА_4 . Мати оформила спадщину на 1/2 частину квартири, отримала свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 20 жовтня 1993 р., а дядько спадщину не оформив, на його 1/2 частину квартири свідоцтво не надавалось. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. З моменту смерті ОСОБА_4 добросовісно, відкрито, безперервно володіє спірною квартирою, обслуговує її та сплачує комунальні платежі.

Ухвалою суду від 06.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

07.09.2023 представником відповідача Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області подано відзив на позов. Просять відмовити у його задоволенні. Вказує, що у позовній заяві позивач зазначає, що 1/2 частина спірною квартири належить ОСОБА_5 , яка є матір?ю позивача. Вищезазначене свідчить, що позивач обізнана про власника спірного нерухомого майна, а тому сам по собі факт користування позивачем спірним майном не є безумовною підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 20.09.2023рокувитребувано у Першої кременчуцької державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи № 295/2011 заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 ..

Ухвалою суду від 19.06.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 20.11.2023 року клопотання позивача ОСОБА_1 про заміну неналежного відповідача залишено без задоволення.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримує, просить його задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Марченко А.С. просить відмовити у задоволенні позову, з підстав, зазначених у відзиві.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 11.08.1987 року зареєстрована та постійно проживає у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2023/003302586 від 27.04.2023 року та актом про проживання, складеним ОСББ № 29 «Воркута».

Згідно довідки виданої ОСББ № 29 «Воркута» ОСОБА_1 заборгованість за комунальні послуги станом на 01.05.2023 року відсутня.

Вказана квартираналежала направі власності ОСОБА_3 напідставі свідоцтвана правоособистої власностіна квартиру№ 1909від 27.09.1991року,виданого управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської Ради народних депутатів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Спадкоємцями померлої були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

20.10.1993 року державним нотаріусом Третьої Воркутинської державної нотаріальної контори Шумкіної Г.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, спадкоємцю померлої ОСОБА_3 , її сестрі ОСОБА_5 на 1/2 частку у спадщині, яка складається з квартири за адресою: АДРЕСА_2 . На 1/2 частину вказаного спадкового майна свідоцтво про право власності ще не видано (а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що після смерті ОСОБА_4 добросовісно, відкрито, безперервно володіє спірною квартирою, обслуговує її та сплачує комунальні платежі. У зв`язку з вказаним просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 після померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно достатті 328 Цивільного кодексу Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертоїстатті 344 Цивільного кодексу Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістомстатті 2 Цивільного кодексу Україниє фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, провадження № 12-291гс18, аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно достатті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьоїстатті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦивільному кодексі Українистрок, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також, для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судунаявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду, враховуючи зазначене про умови набуття права власності за набувальною давністю, не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першоїстатті 344 Цивільного кодексу Українидобросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Підставою для відмови у задоволенні позову є те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що 1/2 частина спірної квартири після смерті ОСОБА_4 не має власника.

Так, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи 295/2011 заведеної Першою кременчуцькою державною нотаріальної конторою після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини звернулася 05.05.2011 року його сестра ОСОБА_5 (а.с. 80).

До позовної заяви ОСОБА_1 долучено витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі 05.05.2011 року спадкової справи після померлого ОСОБА_4 .

За таких обставин, ОСОБА_1 на момент звернення до суду з вказаним позовом була достеменно обізнана з тією обставиною, що спадкоємцем після померлого ОСОБА_4 є її матір ОСОБА_5 , а також те, що за заявою спадкоємця ОСОБА_5 заведена спадкова справа.

Таким чином, судом встановлено відсутність підстав, передбаченихст.344 ЦПК України, для визнання за позивачем права власності на частину нерухомого майна за набувальною давністю.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1135 грн. необхідно віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 2,4,5,10, 11,12,13, 76-81, 89, 133,137, 141, 229, 256-257, 259, 263-265, 267, 273, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1135 грн. віднести на рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 04057287, місцезнаходження: м. Кременчук, пл. Перемоги, буд. 2

Суддя О.С. Предоляк