Постанова
від 15.11.2023 по справі 174/793/23
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9044/23 Справа № 174/793/23 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк

на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року про відмову у забезпечені позову

у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Вільногірської державної нотарільної контори Канюга Ольга Василівна про визнання договору дарування недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року у задоволенні заяви АТ КБ ПриватБанк про забезпечення позову у справі за позовом АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори Канюга О.В. про визнання договору дарування недійсним, відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, рішення суду за наслідками розгляду цієї вимоги не підлягає примусовому виконанню, а тому застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту на квартиру, не є співмірним із заявленою позивачем вимогою.

В апеляційній скарзі, АТ КБПриватБанкпосилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру є ефективним способом захисту порушених прав, незастосування заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В серпні 2023 року АТ КБ ПриватБанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори Канюга О.В. про визнання договору дарування недійсним, в обґрунтування якого зазначив, що відповідачами, які є близькими особами було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , справжня мета якого убезпечити майно ОСОБА_1 від майбутнього звернення стягнення на це майно в межах виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості на користь банка.

Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій АТ КБ ПриватБанк просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки за рахунок цього майна можуть бути задоволені вимоги АТ КБ ПриватБанк, як стягувача у виконавчому провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси сторони на той випадок, коли інша сторона буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.

Слід звернути увагу, що оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Разом з тим, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру, АТ КБ ПриватБанк зазначило, що відповідачами було укладено договір дарування квартири, який унеможливлює примусове виконання рішення суду у межах виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь банку за кредитним договором № DNV0GK0000000002, але, колегія суддів звертає увагу, що за вказаним кредитним договором № DNV0GK0000000002 між банком та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язань за укладеним кредитним договором, укладено договір іпотеки, предметом якого виступила квартира АДРЕСА_2 . Крім того, постановою державної виконавчої служби від 19 травня 2020 року АТ КБ ПриватБанк було повернуто виконавчий документ, у зв`язку із відсутністю у боржника майна на яке може бути звернено стягнення. Квартира, на яку заявник просить накласти арешт, перебуває у власності ОСОБА_2 , яка не є боржником у виконавчому провадженні та стороною у справі за рішенням суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції заява АТ КБ ПриватБанк не містить будь-яких обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Однак, самі лише припущення заявника стосовно того, що подальші можливі дії відповідачів будуть спрямовані на подальше відчуження квартири АДРЕСА_1 , не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що у даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, а достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, є умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру.

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, позивач не навів достатніх підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту. Не надав доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб.

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки рішення суду за наслідками розгляду справи про визнання договору дарування недійсним не підлягає примусовому виконанню, так як заявлена вимога є вимогою немайнового характеру.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі щодо неповного з`ясування обставин справи не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини з дотриманням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність ухвали суду в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариствакомерційний банкПриватБанк залишити без задоволення.

Ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна

СудДніпровський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення15.11.2023
Оприлюднено27.11.2023
Номер документу115135806
СудочинствоЦивільне
КатегоріяІнші справи

Судовий реєстр по справі —174/793/23

Постанова від 29.11.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Лідовець Руслан Анатолійович

Ухвала від 28.05.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Лідовець Руслан Анатолійович

Постанова від 10.04.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Городнича В. С.

Ухвала від 30.01.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Городнича В. С.

Ухвала від 30.01.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Городнича В. С.

Ухвала від 16.01.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Городнича В. С.

Ухвала від 15.12.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Городнича В. С.

Рішення від 01.12.2023

Цивільне

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Ілюшик І. А.

Рішення від 01.12.2023

Цивільне

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Ілюшик І. А.

Постанова від 15.11.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Петешенкова М. Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні